Перейти до публікації
Пошук в
  • Додатково...
Шукати результати, які містять...
Шукати результати в...

як будували більше століття тому

tobias

Рекомендовані повідомлення

замок у Вінницькій області

PA173271_500.jpgi.gif

 

PA173304_500.jpgi.gif

 

PA173345_500.jpgi.gif

 

Добавлено через 15 минут

%D0%98%D0%B7%D0%B%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20259.jpg

монастир ордену Василіян

 

%D0%98%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20199.jpg

Чортків

 

%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D1%8C%20082.jpg

 

%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D1%8C%20024.jpg

Добромиль

  • Лайк 3
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

  • 1 місяць потому...
  • 3 тижні потому...

31388_original.jpg

Полтава. Будинок земства. Зараз краєзнавчий музей. Перший будинок в стилі українського модерну.

Стиль українського архітектурного модерну (УАМ, українська сецесія) виробився під впливом європейського і в основі якого лежить поєднання народної хатньої і церковної, барокової, архітектури. Він почав зароджуватись ще в кінці 19 ст., але справжній старт цьому стилю дав

геніальний архітектор Василь Григорович Кричевський.

Kharkiv6.jpg

Дніпропетровськ. готель "Україна", в минулому будинок інженера Хреннікова. Архітектор Павло Фетісов, за кресленням замовника, В.Хреннікова.

image.php?imageid=26

Іван Левинський. Будівля львівського національного лісотехнічного університету.

 

%D0%9A%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE.jpg

колишня клініка Солецького. архітектор Олександр Лушпинський.

 

1256732185_img_6942.jpg

Кременчук. в минулому Будинок робітничого клубу. Нині Палац культури ім.Котлова (будинок культури вагонобудівників). Архітектор Ф.Мазуленко, рік 1927.

 

08-01-2010-133505.jpg

Чернігів. Наукова бібліотека ім.Короленко, в минулому Дворянського і селянського поземельного банку (1910—13)(%D1%81%D1%81%D1%8B%D0%BB%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B8%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%B0) Побудована інженером Д.Д.Афанасьєвим за проектом архітектора О.І.Фон-Гогена

gloria-ma.livejournal.com/218835.html#cutid1

  • Лайк 4
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

1296205933_1.jpg

 

ukraina.jpg

Дніпропетровськ. готель "Україна", в минулому будинок інженера Хреннікова. Архітектор Павло Фетісов, за кресленням замовника, В.Хреннікова.

 

32895_original.jpg

Kharkiv6.jpg

Харківська державна академія дизайну та мистецтв. Архітектор С.Васильківський

(в попередньому дописі помилка)

  • Лайк 4
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

  • 2 тижні потому...

(ссылка на изображение устарела)

Палац Дюльбер

Місцезнаходження: Кореїз, АР Крим.

Палац "Дюльбер" (прекрасний), побудований в Кореїзі для великого князя Петра Миколайовича в 1895-1897 рр. за проектом Краснова, є асиметричною дво-чотирьохповерховою будівлею, що налічує більше ста приміщень. Різної висоти об'єму увінчані зубчатими парапетами і сріблястими куполами. На білій гладіні палацових стін виділяються різьблені кам'яні вставки і мозаїчні композиції. Зразком для наслідування з'явилися пам'ятники арабського Єгипту XV століття. Зокрема, вхідна лоджія палацу нагадує вхід в каїрську мечеть-усипальню Каїт-Бея.

Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

И самое главное - строили без всяких новомодных супер-пупер приборов... Отвесик с ниткой, миска воды и т.д.... Да что там строили... ТВОРИЛИ АРХИТЕКТУРНЫЕ ШЕДЕВРЫ... ХВАЛА И ЧЕСТЬ ТАКИМ СТРОИТЕЛЯМ!!!
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

  • 3 місяці потому...
Ось тут будинки, побудовані з умислом. Не завжди з добрим))

 

9 будинків, побудовані "всупереч і на зло".

alexandra_va.jpg

marisa-t.livejournal.com/469319.html

  • Лайк 1
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

я разочарован. извините, tobias.

 

Вы создали тему о том как строили сто лет назад. Очевидно было бы увидеть описание строительных процессов, традиций и особенностей строительства век назад.

 

Реально, тема о АРХИТЕКТУРЕ.

Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

я разочарован. извините, tobias.

 

Вы создали тему о том как строили сто лет назад. Очевидно было бы увидеть описание строительных процессов, традиций и особенностей строительства век назад.

 

Реально, тема о АРХИТЕКТУРЕ.

Ну здрасте:lol: " Проекты домов и архитектурные решения"

А процессы были очень простые,

19 февраля 1861 царь Александр II издал Манифест об отмене крепостного права и "Общее положение о крестьянах, освобожденных от крепостной зависимости". По этим документам крестьяне становились лично свободными, но за помещиками оставалось право собственности на землю
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

Вы создали тему о том как строили сто лет назад. Очевидно было бы увидеть описание строительных процессов, традиций и особенностей строительства век назад.

 

Реально, тема о АРХИТЕКТУРЕ.

так давайте наполнять, форум он же для всех, у меня точно есть чем дополнить, в архивах. только времени нехватка, но постараюсь.

 

Добавлено через 9 минут

Зарание извиняюсь за копипасту без ссылок, где брал непомню. модератор мне судья.

 

За для доброго життя родини місце під оселище повинно (і по рощоту хазяйському, і по замітках людських) підхоже бути. Заводити оселю і жити в нїй треба з думкою Божою

(Заповіт старої Грушихи)

Ото, діти, де глинясту латку видно, серед городу, то саме там хата дїдівська була. А то, де що року нічого не росте на городі, ото загорода саме була. Старі люде, знаючіші були і через те й щасливіші на всьому: собі хати будували до сонця вікнами і скотинї накриттє до сонця обертали — от воно і в хаті оживляло всіх і в загороді гріло. Усе дворовище дідівське я застала обернуте на осоннє. Невіра - отой Руський, а і той, скоро поселив ся у слободі (десь тїкав тодї з Расєї, як гонили старовірів), зараз же і углядів се дворище і показав всім, що лад хазяйський у всьому подвірі був. І сам нове хазяйство своє повернув до осоння. Тільки, як наші люде дворище заводять, то вигадують все, щоб не далеко до води було, не в балочці щоб припадало, коло пастівника недалеко, а Руські - цї на це не вважають, їм коли б над трахтом саме сісти, крамницю завести, заїзд задля проїздчих - оце їм найперше іде в розум. Хто його знає, що воно більшу вагу має для життя, чи власне хазяйствечко доладне, чи ота промітність, - це не вгадно, бо инколи і багатів він, а часто й у позички улазив. Діти його так само або ще й частіше у нужду впадали. Як же жили діди ваші, сього не скажу, бо мене вже взяли сюди тоді, коли тільки ще свекруха одна і жива була. Од свекрухи знаю, що і вона з свекром були заможні, а її свекри то ще заможніші. Та Груші і давно, всі це кажуть, грошовиті і хазяїновиті дуже були. От же батько ваш чогось не схотів на старім дворищі міститись знову, та затіяв заводити нове подвіря, де оце і зараз воно ще є під бугром. Як раз під цю годину, коли вже і деревні навозили на хату, зайшов до нас маляр старий. Він усе собі по світах ходив. Де образа змалює, а де поновить і за це він грошей не брав, а тільки харчувавсь. Його всї знали всюди і поважали. Поважав його і батько ваш. Зайшов він, а батько і каже: „оце тут вже я місце собі обібрав задля хати". „Он-де, - каже, -місце щасливе під хати". Показав той на оту місцину, де береза ото зосталась. У вечері ходив і на зорі роздивлять ся. То й одходив, то й на прощанні ще вкликав там хату ставити, а на цьому не велїв. От же батько не послухав його: поставив, де надумав. Другим якось разом зайшов той маляр знову до нас і вже в нову хату. Та зараз же і сказав: „скучна ця оселя. У оцїй половинї то і не живіть, на гостей хіба її держить, а в цій ще якусь годину поживете". Стали ми вже й жить у ній. То що ж? Клопіт за клопотом! То землю дідівську одбирають, то брат, дядько ваш, що вистроївсь за отею самою березою, що й той маляр указував, наїзджає все з зятем - своїм приймаком - на нас, то коні крадуть, трохи не що году, то пасіку лихі сусїди переводили на нївець, то з дітьми того клопоту було чимало, то сам хворів - лічивсь, поки й помер. Мучились - не жили! Бачимо, що не життя в цій оселї, стали розмишлювать собі про се. Якось дослухав ся таки сам покойний батько ваш, що в світлицю хтось рипає у ночі. Будив і мене. Що ж? чуємо, що щось пішло у світлицю, підемо, нікого немає і назад же не йшло ніхто. Я не втерпіла і похвалила ся попові. Піп тоді старий був і гарно жив з нами. „Цудом" його селяне все дражнили. Він і порадив: „хату, - каже, - посвятіть і в ту першу ніч, коли посвятите, посійте мякинами по хатї, то зараз і видко буде ті сліди, хто по хатї ходить". Ми так і зробили. Тільки що рипнуло і, чуємо добре, пішло з сїней у світлицю, ми зараз у слід за ним. І що ж? Дитячі ніжинятка прямо од порога до самого покутя йдуть, а там Бог знає, куди воно ділось те, що тими ніжинятками ішло. Здвигнули ми плечима та й годї. Більш воно не рипалось уже, бо так і піп казав, що хату освятите, то одну ніч тільки і навїдаєть ся, а більше не буде вже ходить. А як похвалились попові, що ніжки бачили, то він сказав, що то ангол або сам Христос ходив, а се, либонь, не добре, як чуже місце люде займають. З того часу, діти, батько все лагодив ся хату перенести. Та і надумав строїть отам, де загорода була дідівська. Зазначив місце пакільцями і лїг заснуть на тім місці, де мало бути покутє. Йому і приснилось, що гадюка головку уткнула посеред хати і, як ковбаса, обкрутилась круг головки на все те місце. Після цього сну відпала охота і хату перестановлять. Вже як умерав, то казав: „хлів отой обмаж і перейди туди жить, а в цій хатї не живи". Де вже я хату не поставлю, то біди без тебе наберусь, думаю собі. Та все таки радюсь далі з ним. От, кажу, як би отам, де бугор, од шляху на вигінцї дала громада дозвіл, там би я постановила хату; далеко видко і місце просторе - не люблю, як в хатї і на дворі, як в погрібі. Батько каже: „а попробувать же можна, може ж ніхто і не боронитиме того місця". Сказав і задрімав. Йому й приснилось, що червоний, аж молодий, дід сїє по тій містині пшеницю та жито і, як горох, таке те зерно велике, дорідне. Аж подужчав наче від цього сну батько. Швидко й поховала я його. Зараз же і заходилась коло нової будівлі". Обзначила я місце, а майстрі і кажуть: „а нуте примітки поробить". Взяли в мене жита, одмірили по три - девять зернинок і понасипали по кутках, де має саме хата бути і кажуть: ,,хай перележить троє сутків. Як місцина ця щаслива, то купки цїлі будуть - хай і худоба ходить коло їх, не зачепить. Инколи, то ще і побільшає у купцї пашнї цеї, як дуже щасне місце. Як же нещасливе, то і купки поменчають, і порозгрібає щось їх за ніч, або і не стане десь купок". Понасипали і купки були цілі. Тоді знову вони другу спробу зняли. Одмірили в штакан три-девять ложок води і поставили на порозі. Замічали так само три ночі і води однаково було. Ставила я потїм ту шклянку і по других кутках, то води не зменчувалось, а в однім - раз і побільшало чимало. Тоді майстрі і кажуть: „пробуйте ще спати на новім оселищі і замічайте, що снитиметь ся". Першого разу я дуже вже спізнено лягла і скоро здрімнула, - зараз же і прокинулась, бо привиділось мені, що десь аж з-за Дніпра летить щось похоже на чоловіка з свинячим писком і в зубах держить глечика з водою. Прокинулась і зараз не прочумалась ще, а таки мушляю: „кажуть, що перелесників не має, що то людські вигадки, а ж вони є. Перелесник же це летїв, не хто". Сон перебив ся. Більш вже я не засинала, а по рану я похвалила ся майстрам про цей сон. „Коли б, кажуть, не довелось вам іще й пожежі зазнати. Коли швидко воно вам промайнуло це у снї, то зневаги не матимете ніякої потім. А пробуйте ще спати", - велять вони. Скілько я вже не спала, то нічого не ввижалось і все наче я здоровля набіралась. Кончили хату, діждали підповня і ввійшла в неї я з дітками. Кажуть, що сон - мара, що то - „як живеть ся, то так і верзеть ся", а воно ні! Підпалив мене Панас, бо думав, що я вже задруге хати не збудую, а на громадському місці він собі оселить ся сам з своїми синами. Та я проте і году не бідувала без хати. Другу зразу на тім же місці вивела, а сини його померли, і так я і живу, віка доживаю на цім саме місці. Ви ж, як будете вистроюватись і дробитись на свої окремі дворища, то займіть таки дідівське дворовище - отуди за клуню далі трохи. То поживете і ви незгірше, як і ті жили. Був і на це менї знак. Дядько ваш вистроївсь, де ото маляр казав і йому справді’ жайдило на всячину. Довільний був і на хлїб, і на скотину, і мав ласку від людей. Погляну було на те оселище його, то й засмокче було і коло серця з досади, що, може, через те я і вдовою зостала ся, що таки дуже вже багато зносила клопіт тих через те, що втеряли добре місце і таки на задуманому жили. Під воскресїнську неділю сидю собі на призьбі і задумалась чогось. Підняла голову, дивлюсь, передо мною дід, широкий такий, чубастий, з троха жовтий на виду. Він і каже: „предківщину хоч замістити синами знову? Хай Бог помагає! Одно ж до цього хай ще тримають - і оселище застроюють і живуть в йому хай з Божою думкою. Будуть Бога в мислях носити, знайдеть ся і розум ясний на всячину, - а це така запорука щасливого життя, що проти неї не вдїє ніхто нїчого! Отак і роскажи синам! З Богом, кажуть, куди в годно"! І пішов той дїд. То так, дїти, і я все таки за дїдом тим в слїд подумала, що він правду прорік, сказавши, що Бог мислю просвіщає, як Бога в серці все тримати, а з мислями ясними не зплутаєть ся ніхто в життї з дороги доброї і не буде блукати як і той старець, що не живе, а доживає все. „Як, кажуть, люде до Бога, то так Бог і до людей"! Оцього всього, дїти, не забувайте: Глядітесь же Бога і розуму доброго. На всяку душу милосердїє майте.

 

 

интересно? продолжать?

Змінено користувачем вторик
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

Очень интересно! Пожалуйста, продолжайте. Возможно, вместе получится собрать по крупицах жизненный опыт наших прадедов. Спасибо :)
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

  • 2 тижні потому...

(%D1%81%D1%81%D1%8B%D0%BB%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B8%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%B0)

Чернівецький університет

799px-Chernivtsi_University.jpg

Заснований 4 жовтня 1875 року, указом імператора Австро-Угорщини Франца Йосифа, на основі теологічного інституту, що існував із 1827 року з німецькою викладовою мовою та з окремими кафедрами української та румунської мов і літератур.

Мав різні назви: імені Франца Йосифа (нім. Franz Josephs) у 1875–1918 pp., Universitatea Regele Carol I din Cernăuţi (1919–1940) і Чернівецький державний університет після 1940 року.

  • Лайк 2
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

Вы создали тему о том как строили сто лет назад. Очевидно было бы увидеть описание строительных процессов, традиций и особенностей строительства век назад.

архітектура та будівництво століття тому було мистецтвом з своїми секретами та майстрами. Може в старих книгах щось і є, але традиції втрачено. Знання з проектування та будівництва бул таємницею різних орденів, цехів, інших оргацізацій.

 

Стародавні процеси та методи сьогодні будуть дорогими, або не прийнятними.

  • Лайк 1
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

архітектура та будівництво століття тому було мистецтвом з своїми секретами та майстрами. Може в старих книгах щось і є, але традиції втрачено. Знання з проектування та будівництва бул таємницею різних орденів, цехів, інших оргацізацій.

 

100 лет назад уже были общедоступны книги по архитектуре, в которых есть то чего нет в современной подобной литературе (от строительных материалов и технологии возведения до методов строительной механики для расчета строительных конструкций).

 

Добавлено через 4 минуты

И самое главное - строили без всяких новомодных супер-пупер приборов... Отвесик с ниткой, миска воды и т.д....

 

Имхо: это заблуждение. Посмотрите трактат архитектора Витрувия (1 век до н.э.), а уж про 100 лет тому назад и говорить не приходится.

Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

был в черновицком университете!! Шикарное место!!! блин, аж слов нет, все как на картинке... Вообще, Черновцы - приятный городишко - тихий и аккуратный такой))))
  • Лайк 1
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

Добрый день.

Я извеняюсь но название темы не соответстует содержимому- с такимже успехом можно выложить фото ЕГИПЕЦКИХ перамид .

давайте тех процессы кладки камня на желтках белках - гидроизаляцию свинцовыми пластиними - вместо ротворков сваи из листвиницы пропитаной (не отработкой и пенатексом ) а не высасоной смолы = короче ждем содержимого иначи тему в топку .

  • Лайк 2
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

давайте тех процессы кладки камня на желтках белках - гидроизаляцию свинцовыми пластиними - вместо ротворков сваи из листвиницы пропитаной (не отработкой и пенатексом ) а не высасоной смолы = короче ждем содержимого иначи тему в топку .

навіщо Вам техпроцес? в ньому нема нічого особливого глина, жовтки, молоко і вперед...

головне задум і фантазія архітекторів минулого, яких часто бракує українським коробкам зі скла і бетону...

прикраси фронтонів і щипців вважають непотрібними...

300px-%D0%A4%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%B8.png

300px-%D0%A4%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD_%28%D0%BF%D0%BE%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7_%D1%89%D0%B8%D0%BF%D1%86%D0%B5%D0%BC%29_%28%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%2C_%D0%B2%D1%83%D0%BB._%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%86%D1%8F%29.JPG

Поєднання трикутного фронтону і щипця (Львів, вул. Коновальця, будинок № 7)

200px-Nidarosdomen_Kristus_i_triumf_.jpg

Щипець катедри (ссылка устарела) у Тронхеймі (Норвегія)

Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

красиво ! но с тех пол что то изменилось или рабочая сила подорожала или люди за время своей жизни хотят больше успеть (отдохнуть ) чем поработать вот и не парятся на такие изыски.
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

Створіть акаунт або увійдіть у нього для коментування

Ви маєте бути користувачем, щоб залишити коментар

Створити акаунт

Зареєструйтеся для отримання акаунта. Це просто!

Зареєструвати акаунт

Увійти

Вже зареєстровані? Увійдіть тут.

Увійти зараз
×
×
  • Створити...