архітектор

Дуже спрощене порівняння. Зараз є випадки, коли в ділянку 4 сотки тулять такий будинок, вікнами в глухий високий паркан. А 100 років тому будували без фундаменту, з дерева та глини, на величезній території, без парканів. Скло було в дефіциті, вікна мінімальні. Площа старої хати могла бути від 20 до 40 м2, а не 100-200 м2, як дехто робить зараз. Через це (значно більше площі, значно більший фундамент, значно краще утеплення, нові матеріали даху - не солома), собівартість будинку в сотні разів вища за стару сільську хату. Як в прикладі з відбудовою Ірпеня. Ось стара хата, площа 70 м2, ціна 5000 у о. з ділянкою, а ось нова, подібна на стару, коштує 150 000 у.о. Тоді відбудову рахують так - як одна нова хата коштує 30 старих. На відбудову 1000 старих хат треба в 30 разів більше коштів, порівняно з вартістю старих

я зацікавився процесом, звідки в нас такі уявлення про приватні будинки, як вони сформувалися. І мені стали чи випадково, чи ні, потрапляти різні підказки і артефакти. Чим хотів би поділитися. Отже, архітектурно-будівельна бібліотека (є така в Києві, на Шулявці), виклала декілька фото хат з теперішньої Харківської області. Фото дорадянських часів. Коли імперія мінімально впливала на селянську архітектуру. Так, з часу скасування кріпацтва пройшло менше 50 років. Але точно не існувало типових проєктів будівництва сільських хат. Будували без креслень, небуло навіть метричної системи. Будували толокою, за усними описами і за традиціями Хата будувалася навколо печі, піч давала їжу і тепло. Інших благ цивілізації - умивальник, гаряча вода, санвузол в хаті - не було і в планах. Кухня і спальня - ось основа того житла. Плюс використання місцевих матеріалів - не було доріг і машин, логістика ускладнена. Глину для стін копали поряд, солому на дах - також з поля. Максимум локальних матеріалів. Дах адаптований до опадів і клімату в регіоні. Карпатські дахи розраховані на тривалі дощі, херсонські - на посушливий клімат

Банки з цвяхами і совкова дрелька - це щоб руками і асоціаціями відчути, що таке совкове проектування житлових будинків, що таке проекти будинків для колгоспників. Чи змінилися будівельні норми з тих часів? Ні. Бо зміна норм - це наукова діяльність і освіта. Які у нас відомо в якому місці. Це дослідження, це зв'язки з науковими і освітніми закладами Європи. Що ми маємо дотепер в Україні? Програми для розрахунку конструкцій Ліра та СКАД, розроблені у Києві і від народження інтегровані в російські, та інші пострадянські нормативи. До нас не можуть зайти європейські інженери і проектувати за євростандартами, бо це не відповідає вимогам законодавства. Треба далі будувати як за совка

Хоч я і модератор цього форуму та маю припиняти провокації, мат, перехід на особистості, але рідко читаю чужі теми і маю недостатньо часу для робирання скарг. Може хтось підкаже - хто такий цей Матрас, що має час ходити по чужим темам і скалити зуби? Щодо наповнення теми - вважаю що комусь буде цікаво почитати про історію розвитку проектування в Радянському союзі і чому українці такі дикі в плані розуміння що таке проект, що таке дубові совкові норми життя. Совок виховав нас такими. Багато приватних будинків збудовано при совку, як будинків "колгоспників". Поки на загниваючому заході робили все можливе, щоб суспільство шанувало людське житло і наповнювали його різними побутовими вигодами, приладами, створювали комфорт та розвивали ринкові відносини, радянський побут був примітивним, часто огидним. В дефіциті були елементарні речі. Табуретка, газетка, лампочка під стелею, туалет на вулиці. І цей лафстайл було чітко видно в проектах будинків. По суті та сама малокомфортна хрущівка, тільки у вигляді будинку колгоспника з дефіцитної цегли. Я купив собі ряд книжок часів СРСР, виданих у Києві з ілюстраціями людей, які у мене викладали. Це професори, заслужені та народні архітектори України, розумні і талановиті люди. Але їм було поставлено задачу оспівувати радянський побут та використовувати свій талант на створення такої архітектурної брехні. Ззовні це скоріш за все нагадувало переробки роздобутих з-під поли, нелегально ввезених в СРСР західних журналів по архітектурі. Мрія про яскраве і комфортне життя. А по суті - всередині радянські Жигулі з усіма "принадами"

Отже, представлю кілька рандомних радянських фрагментів "проектів". Восновному це називалося "житло колгоспника" та "сельская новь" Зверніть увагу на кількість сходинок на вході - їх в радянському союзі чомусь завжди мало бути багато, вікна ні в якому разі не до підлоги, мінімального розміру санвузол, як правило один унітаз на 4-5 кімнат. Мінімальна ванна, мінімум санітарних вигод. Який ще й на практиці взагалі не виконувався та зводився до тазика з водою та люфт-клозету на вулиці.

слушне зауваження, файл з вікіпедії, для вільного цитування. Інші не знайшов. Що цікаво англійською мовою проект - design. А blueprint дотепер означає роздруківку креслення, зовсім не синього кольору

Як полюбляють репостити в ватних соцмережах "лайкні еслі помнішь что ето". Радянська дрелька - епоха дерев'яних дюбелів, залізних банок з іржавими цвяхами. Зато надьожно. Зміст і якість проектів з тієї ж опери Е - ергономіка

Звідки в СРСР брали проекти для приватних будинків? В Україні відсутнє явище багатолітніх традицій будівництва приватних будинків за проектами. Звідки могли взяти копію проекту радянські люди? Що треба було знати, куди звертатися? Тогочасне законодавство на папері передбачало право колгоспника на безкоштовну землю і при утворенні нової родини - позику коштів на будівництво за проектом. Колгоспник чи робітник мав бути майже довічно прив'язаний до колгоспу чи підприємства, а також бути благонадійним з ідеологічної точки зору, а ще краще - членом комуністичної партії, з промитими ідеологічно мізками. Було розроблено типові проекти та пораховано скільки треба матеріалу на будівництво, закладено ціни - та виходячи з цього оцінено розмір позики. Проекти розроблялися централізовано в зональних проектних інститутах (залежно від кліматичної зони) - в Естонській, Латвійській РСР, УРСР, Грузинській РСР. Було декларовано, що все це має працювати. Але в СРСР на папері і в житті були паралельні реальності. Дефіцит будівельних матеріалів, блат (радянська корупція), хабар як спосіб виживання та здобуття спочатку земельної ділянки, потім позики, потім дефіцитного цементу чи цегли. Тому будували зі значними відхиленнями від норм. Про рівень механізації процесів та технологічності можна оцінити за багатьма відомими з дитинства речами: наприклад - для копіювання проектної документації застосовувався "дід-ксерокс", який називався ЭР-620 чи РЭМ-420. Ще старіші моделі передбачали копіювання шляхом прикладання до оригіналу світлочутливого паперу, а пізніше вже більш вдосконалена технологія. Всі копіювальні апарати стояли на обліку в КДБ з метою недопущення копіювання карт (генплани міст і сіл, топографічна підоснова - були секретними чи для службового використання) та множення забороненої літератури. копіювання проектів в інституті якість креслень так звана "синька" - копія креслення на світлочутливому папері Ще розповсюдженим було копіювання на кальці, яку накладали на оригінал і всі лінії вручну обводили тушшю. Примітно, що Департамент архітектури і містобудування в Києві дотепер (2024 рік) вимагає кальку з нанесенням топографічної основи. Так, ніби цифровізація все ще десь глибоко.

І ще один проєкт з замовлених Агенством відновлення: багато несучих стін, багато будматеріалів, великі фундаменти без цокольного чи підвального поверху і укриття, горище неутеплене

Продовжу про неефективне проєктування і будівництво. Те, що будинки будуються за стандартами, що є проєктна документація - це добре. Але, нажаль, у державі не створено систему ефективного проєктування. Кожен проєкт містить понад 250 сторінок, де багато описів, загальних фраз. Немає критеріїв оцінки, тому рахують сторінки. Товста "книжка" - значить проєкт добрий. Я взяв лише 5-10 сторінок, які відображають суть. Отже нижче аркуші одного з проєктів для відбудови і фото, як по ньому йде будівництво в Ірпені. отже план першого поверху з меблями. майже всі стіни - несучі (тримальні), масивні і потребують великого фундаменту та великої кількості бетону, арматури, опалубки, робочих годин, застосування техніки (кран підйомний, бетоновоз, бетононасос). При цьому вихід по площі - 70 м2, якість планування дуже прямо на любителя. Хіба що годиться під дуже вузьку ділянку, шириною від 7 метрів План фундаменту, півтора залізничних вагони бетону. Фасади будинку. Чомусь він стоїть на високому подіумі, треба заливати великі сходи, щоб піднятися на перший поверх. Розріз поздовжній. Червоним виділено фундамент, який складається з монолітної стрічки, монолітних стін, висотою 1,7 м, засипки вагоном грунту з трамбуванням, та зиливки монолітної армованої плити 16 см завтовшки. По ній зверху трошки пінопласту (втричі менше, ніж в польських проєктах) та ще багато цементно-піщаної стяжки. Далі трохи більше 2-х метрів стін з газобетону і знову монолітний бетонний армопояс. Над ним велике горище, по суті збудований ще один поверх, не використовується взагалі ніяк. Для кращої надійності дах підпертий несучими газобетонними стінами з монолітними поясами, бо навіщо обмежувати ріку бетону Плюс ще річечка з бетону і арматури - тераса на 5 м2. Хоч площа і невелика, напевно поміститься невеличкий столик і два стільчики, зате є п'ять сходинок на вході, щоб тренувати ноги

Зробив відеоогляд цього будівництва. Звичайно, оглянуто лише верхівку айсбергу. Далі ще викладу проєкти, щоб рішення можна було оцінити і там також. Можу сказати, що на будівництві є відхилення від проєкту, не зрозуміло куди дивиться і як організований нагляд. Але і в проєктах закладені основні витрати, до яких є питання. Відповідальність як завжди - на замовниках. Хто не допустив конкуренцію, хто не зібрав чіткі критерії оцінювання, не зважив плюси і мінуси, не опублікував рішення до того, як вони почали втілюватися.

З сьогоднішнього дня 26.01.2023, можна подавати заяви на отримання коштів на будівництво зруйнованих будинків на власній ділянці. Тобто формально уже не буде державного проекту і підрядника, призначеного муніципалітетом. Але чи скористаються люди можливістю зекономити кошти? Чи розберуться що не так з цією відбудовою, чи побачать проблеми? Чи знайдуть кращі рішення? Час покаже. А поки що продовжу обговорювати фото, і це не все, що я маю для аналізу. Отже, тут видно детальніше. Паспорт будівництва висить на зеленому паркані лівіше. Це одноповерховий будинок. Зроблений спеціально для цієї ділянки за окремим договором з адресою. Тобто не типовий проект багаторазового використання, а індивідуальний. На ньому (і це вимоги до безбар'єрного середовища) - одна сходинка на вході. Нарешті подолано дебільну, людиноненависницьку радянську обов'язкову норму про мінімум три сходинки на вході. Але по факту не так сталося як гадалося. Якогось ляда вхід в будинок вийшов на понад метр вище рівня вулиці. Отже, за тими ж нормами безбар'єрності вийде що? шість-сім сходинок на вході і пандус. Або навіть не знаю, як тут ще розрулити. В лівому куті будинку видно випуск каналізаційної труби. Через неї можуть пропхати водопровідну або вивести каналізаційну. Суті це не змінює. За ДБН глибина закладання труби має бути нижче рівня промерзання грунту. А за радянськими нормами, які тупо перекочували в 2024 рік майже в незмінному 60 років вигляді, ця глибина промерзання 0,9 м, а місцями і 1 м. Як це забезпечити? Насипати над трубою метр грунту. Тоді норми будуть виконані. Але ж рівень вулиці набагато нижче? Підпірну стіну будувати? А перед нею сходи і пандус? Виглядає на те, що буде як колись, при будівництві хрущівок. Як так виходить при зовсім немалій вартості метру квадратного? Жовтим обвів декоративні стіни на фасаді, які мали б символізувати певну стилістику будинку. Машинально запозичену у справжніх цегляних будинків середньовіччя. Але якщо колись ця стіна була не просто для краси, а для більшення брандмауера, то зараз це просто забаганка для краси. Ця забаганка - тягне за собою додаткові куби бетону на фундамент, на ці стіни. Хоча вирішити забаганку можна було за рахунок каркасу, без фундаменту. Ніякої корисної функції немає в цій прикрасі, а вирішена вона тупо, з використанням зайвого матеріалу, робіт і часу. Причому тут на фото нічого не вкрали. Бетону багато, арматура є, гідроізоляція є, утеплення буде. Але скільки бездумної роботи зроблено і як можна було за ті самі гроші зробити більш продумано. Якщо що - це одноповерховий будинок без використання горища. Бетону в фундамент вкатано рально втричі більше, ніж могло б бути, в балки, в широкий монолітний пояс. З того бетону і арматури можна було б бункер відлити, бункер-кімнату, мамад, як в Ізраїлі. Але ніт. Маємо те що маємо Ще кілька фото - вивід каналізаційної "підземної" труби, декоративні стіни: В середині будинку монолітні залізобетонні пілони, балки, пояси. Одноповерховий будинок. Зверху будуть лише дерев'яні балки. Для чого стільки бетону, арматури, опалубки і людино-годин? як я писав вище - один підрядник будує десяток будинків, відстань між якими до 50 м. Тому одну ділянку задіяли під склад деревини, вентиляційних блоків з керамзитобетону (причому деревина якісна, оброблена вогнебіозахистом, рівна, так само якісна вентиляція). А іншу ділянку - як арматурний цех. Арматури багато, нічого не зменшено. Стільки нормами для мостів одноповерхових будинків передбачено + запас = стільки і покладено. Але щось тут не те. Чому таку гору нарізаної арматури, хаотично навелено? Мабуть десь помилилися при порізці чи виготвленні каркасів, тому вийшло трошки металобрухту. Ну та пес з ним Цей будинок, доречі через дорогу, шириною 7,5 м, від попереднього будинку на високому п'єдесталі фундаменті. Чому така різниця, якщо тут майже однаковий рельєф і індивідуальне проектування - невідомо. Але комусь пощастило більше. Також одноповерховий будинок, 120 м2

Дуже просто все зводити до простих і коротких пояснень. Але дещо можна винести за дужки. Я роглядаю таку річ: - вся проєктна документація в Україні має відповідати будівельним нормам. Але, якщо будинок до 500 м2, то його можна будувати на підставі будівельного паспорту. А для отримання будпаспорту проєкт може не виготовлятися. Або такий проєкт може бути, але він може не відповідати буквально всім вимогам будівельних норм. Сьогодні не вимагається надавати висновки експертизи, що буквально все в проєкті котеджу до 500 м2 відповідає ДБН. Отже на ринку готових проєктів і послуг з проєктування не заборонено продавати товар (проєкт) чи надавати послугу (проєктування) без слідування будівельним нормам. Можливо відстані між будинками мусять відповідати ДБН (не менше 8 метрів), не більше двох поверхів. І на тому мабуть все. Якщо фундамент зроблений не за ДБН - то що? Один може будувати щось своє замість фундаменту, називати це УШП, інший - "перевернута чаша", третій назве свій варіант фундаменту "стакан". Поставить будинок "на стакан". Четвертий зробить "прищемлену плиту", п'ятий - "п'ятку". Так воно і є, насправді. Фундамент в землі, не видно, не вимагається ніде і ніким робити його на півтора метри в землю. А об'єктивно, якщо робити фундамент суворо за ДБН, то він може бути в 2,5-3 рази дорожчий за всі інші народні методи. Далі кілька фото так званих "державних", держстандартних фундаментів: це під будиночок десь 50 м2, я думаю, що це на два господаря по 50 м2 на перший поверх кожному. Монолітний стрічковий фундамент, де орієнтовно 20-22 м3 бетону, що на сьогодні 60 000 - 70 000 грн. І це без вартості арматури, оренди опалубки. Тобто одні лише матеріали 160-170 тис. грн і плюс роботи. Але це ще не все - гідроізоляція з усіх боків в два шари, утеплення, зворотня засипка, трамбування, просипка щебенем, ще одна гідроізоляція, плита підлоги з армуванням, утеплення плити по грунту. Плюс ще всі адміністративні витрати, податки. Таким чином цей фундамент об'єктивно, якщо стоїть задача поряд збудувати такий самий, коштує 600 -700 тис. грн., або майже 20 тис доларів. Хто не згодний? І при цьому укриття в такому будинку не буде. Підвал, погріб не передбачений. Хіба що власники потім самі відкопають Ось це вже інший фундамент. І також, скоріше за все це все буде засипано землею, це не цокольний поверх, а чисто закопаний в землю бетон. Багато бетону. Хто не знає, висота одного фундаментного блоку 60 см, є окремі типу отвори - висотою 120 см. Тобто це не двері, а скоріше за все місця для прокладки труб. Навіщо такий масивний фундамент? Очевидно проектувальник не зацікавлений економити матеріали, чим більше бетону - тим спокійніше. А потім,перед входом в будинок треба робити 6-7 сходинок. Хоч на візуалізації видно майже безбар'єрне середовище, одна сходинка на вході. По факту бачимо височенний подіум, на якому стоїть будинок. Банка 16 л з-під гідроізоляції - поставлена замість сходинки, бо залізти на вистоту 80 см без неї складно. Також проєктом передбачені важкі залізобетонні балки. Над вхідними дверима величезна балка, в два рази ширша за проєм, над вікнами - ще гігантські балки. По верху, через ряд-два газоблоку залито масивний залізобетонний пояс, товщиною 30 см. Це і місток холоду, і велика витрата матеріалу, без якої запросто обходяться ті, що будують більш продумано до витрат ресурсів. Я вже не кажу про екологічність, чим більше бетону і арматури, тим більше викидів вуглецю в атмосферу на їх виготовлення. Витрачати таку кількість бетону на одноповерховий будинок - дуже сумнівне рішення

З кошторису видно, що вартість метру будинку понад 1000 доларів за м2. Це при тому, що тендер проходив з одним учасником, без торгу. А підрядник не будує один окремо взятий будинок, а по 10 шт одночасно, поряд, на маленьких ділянках менше 4 соток. Зрозуміло, і навіть видно на фото, що арматуру вивантажують і в'яжуть в одному місці, все дерево складують на іншій ділянці, побутові приміщення - на іншій. Тобто є можливість поєднати процеси. Але я більше хочу сфокусуватися на формах і нормах. Що держава через ДБНи вимагає від проектувальників, від забудовників, наскільки воно відрізняється від того, що будують неконтрольовані державою підрядники без необхідності навіть фундамент робити за вимогами ДБН і ДСТУ

Продовжу розповідь. Одразу зазначу що не ставлю за мету довести абсолютну істину і так, в силу браку часу не співставляю точну адресу будинку на фото з адресою в тендері. Інформація подана для аналізу. Отже є вулиця Багірова в Ірпені, яка до нападу росії виглядала так, а після вигнання окупантів - так: Зараз (2023-2024) тут відбувається відбудова фактично з нуля 30 будиків та ремонт 37 будинків за кошти донорів, які проходять через бюджет України. Кінцевим замовником виступає Ірпінська міська рада. Це сторінка з кошторису на відбудову одного будинку площею 100 м2, на 5, 5 млн грн, або приблизно 55000 грн/м2. Що входить в цю ціну? 900 тис грн ПДВ, а також роботи і матеріали з будівництва коробки, підключення її до зовнішніх мереж. Щодо опорядження - незрозуміло. Опалення та внутрішня електрика мають бути включені в цю ціну. Ділянка, ясне діло, після будівництва буде повернута власникам. Участь власників у процесах відбудови, на етапі прийняття рішень не передбачена. За що "люблю" кошториси за державним стандартом, так це за те, що не фахівець тут нізащо не розбереться. Не зрозуміє що входить, що не входить. Скільки коштує якась окрема робота, дорого це чи дешево. Так виглядає процес