раздел имущества супругов - земля

Были в браке. Жили долго. Решили строиться. Документы на строительство на одного супруга. Так же на него и док-ты на земучасткок по строительство. Брак распался. Госакт на землю на одном - приватизация. Какие перспективы у второго супруга? Делится ли домовладение поровну вместе с землей или только дом? Если да на основании какого закона Ссылка на конкретную статью Кодекса Земельного или семейного. Змінено 2 листопада 2008 користувачем flaviy

где то недавно читал что если земля получена в процессом приватизации то это личная собственность ...т. е логически принадлежит только одному из супругов....

Земля получена бесплатно, в порядке реализации гражданских прав, значит не отвечает определению "нажитое" супругами. А вот незавершонное строительство - это уж делить прийдется. Скорее всего второму супругу (безземельному) предложат компенсацию за недострой.

Посмотрите Семейный кодекс ст.60-71. Но там нет прямого ответа - надо читать практику, пленумы. На практике по разному суды делят акции, полученные от приватизации - аналогия, но в отличие от безплатного получения земли акции хоть и передаются работнику приватизируемого редприятия бесплатно, но в зависимости от размера его зарплаты и стажа на предприятии, но все-таки бесплатно.

Короче, что тут думать ч.2 ст.60 по сути презумпция принадлежности вещи к совместной собственности супругов: Цитирую, считаеться, что каждая речь, нажитая во время брака, кроме объектов индивидуального пользования, явл. объектом совместной собственности супругов.

Раз участок не объект инд. польз (например женсая шуба, колье) - значит подлежит разделу. Исключением будет полученное в дар, по наследству, призы и т.п.

Змінено 2 листопада 2008 користувачем Олех

Правильно читали. Но вопрос в том, что все таки участок на семью. А тут кто не успел тот опоздал. Должна же быть справедливость. И нормальный выход из положения. Дом без земли, даже его половина никому не нужен, правильно мыслю?

Все верно, не могу возвразить. Но ищу выход из создавшегося положения. На счет не достроя. Можно и полностью через суд, путем оформления док-тов на себя - оформить право собственности, если другой очен хитер. Есть и другие варианты. Конечно есть вариант земельного сервитута, если пользоваться. Если продать - то проблема и по реальной цене. Змінено 2 листопада 2008 користувачем flaviy

не все так просто. Участок отдали супруге (предположим). Недострой поделили. Муж достраивает свою половину, вволит в эксплуатацию. Право собственности возникает на дом и значит у него по Земельному кодексу появляется право собственности на землю под домом и вокруг в размерах, необходимых для обслуживания. Есть институт права застройки на чужом участке (эмфиземфис или суперфиций точнее - специалисты пусть поправят), но то другая песня и к разделу имущества отношения не имеет.

Олеху. С вами согласен. Но суд может с этим не согласится. Меня интересует более глубокое изучение проблемы - суд. практика, конкретное решение суда. Это будет аргументом. Суд. безосновательно считает что приватизация - подарок от государства. Но почему-то не учитывает что и другой участник пары тоже имеет право на аналогичный подарок. Не так ли коллега? Змінено 2 листопада 2008 користувачем flaviy

Олеху. С вами согласен. Но суд может с этим не согласится. Меня интересует более глубокое изучение проблемы - суд. практика, конкретное решение суда. Это будет аргументом. Суд. безосновательно считает что приватизация - подарок от государства. Но почему-то не учитывает что и другой участник пары тоже имеет право на аналогичный подарок. Не так ли коллега?

 

ответ на ваш вопрос по земле даст любой нотариус - для любой операции с приватизированной зелей необходимо согласие супруга, а значит у него есть на нее право.

по недвижимости - по новому кодексу имущество супругов разделяется на совместно нажитое и приобретенное за личные средства. т.е. к примеру за средства , полученные до брака (личные сбережения и т.д.)

если дказать что строительство велось за личные средства то....

ответ на ваш вопрос по земле даст любой нотариус - для любой операции с приватизированной зелей необходимо согласие супруга, а значит у него есть на нее право......

 

А Вы батенька говорите о том чего не знаете

не нужно здесь ничье согласие

И где же все таки выход из создавшегося положения. Что и как делать что б без земли не остаться?

А Вы батенька говорите о том чего не знаете

не нужно здесь ничье согласие

 

ага, один миша умный а все нотариусы врут ...

И где же все таки выход из создавшегося положения. Что и как делать что б без земли не остаться?

 

самый оптимальный вариант - найти компромис с супругом. если нет, нужен хороший адвокат.

ага, один миша умный а все нотариусы врут ...

Миша прав. Нотариус смотрит на основании чего получен док-т на право собственности. Если на основании решения о приватизации, то согласия не требуется.

Миша прав. Нотариус смотрит на основании чего получен док-т на право собственности. Если на основании решения о приватизации, то согласия не требуется.

 

подтверждаю личной практикой.

Миша прав. Нотариус смотрит на основании чего получен док-т на право собственности. Если на основании решения о приватизации, то согласия не требуется.

 

друзья, еще раз рекомендую обратиться к нотариусу...

а лучше прочитать статьи 57-74 семейного кодекса Украины

Змінено 5 листопада 2008 користувачем biz-kiev

друзья, еще раз рекомендую обратиться к нотариусу...

а лучше прочитать статьи 57-74 семейного кодекса Украины

 

читали. нотариусы исходят их того, что приватизизация земли - это оформление личного подарка государства персоне. а личные подарки, как известно не подлежат разделу.

Резюме- значит кто не успел тот опоздал. А равенство и справедливость, по боку.

При наличии такого вот себе подарка персоне со стороні местного соета, а не государства, второй супруг лишается права на получение аналогичного подарка. Кто ж ему выделит землю, если другому супругу уже выделили. Отсюда вывод, что подарок был дан не супругу, а семье, то бишь супругАМ.

С Вас кефир и пончик, вот нашел, интересно было узнать точку зрения ВСУ

У Х В А Л А

IМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2008 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

Головуючого - Яреми А.Г.,

Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, земельної ділянки та

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна

подружжя,

в с т а н о в и л а :

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним

позовом, посилаючись на те, що з жовтня 1999 року по січень 2005

року перебувала у шлюбі з відповідачем, за час шлюбу вони придбали

будинок АДРЕСА_1, автомобіль та інше майно. Крім того рішеннями

Камінь-Каширської міської ради ОСОБА_2 було передано у приватну

власність земельні ділянки для обслуговування будинку та для

ведення особистого селянського господарства. Після розірвання

шлюбу вони не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна.

Позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила поділити спільне

майно й виділити їй S частину будинку, S частину земельної ділянки

для обслуговування будинку, а саме 0,05 га, а також S частину

автомобіля "Мерседес", піноблоків, комп'ютера, меблів магазинних,

меблів офісних, морозильних камер, морозильних вітрин.

ОСОБА_2 пред'явив зустрічний позов про поділ майна,

посилаючись на те, що для придбання будинку він позичив гроші, в

погашення боргу передав кошти, узяті в кредит у банку "Аваль", а

погашав банківський кредит уже після розірвання шлюбу, тому

ОСОБА_1 зобов'язана повернути йому частину коштів, а саме 24471

грн. 50 коп.

ОСОБА_2 просив поділити спільне майно шляхом стягнення на

його користь з ОСОБА_1 24471 грн. 50 коп.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 19 квітня 2007

року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської

області від 26 червня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено

частково, постановлено поділити будинок АДРЕСА_1 в натурі з

виділенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 конкретних приміщень, що становить

для кожного по 50/100 частин будинку, зобов'язати ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 провести відповідні переобладнання будинку для влаштування

двох ізольованих квартир, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 52

грн. компенсації за зменшення вартості її частки у власності на

будинок, 5000 грн. компенсації вартості S частини автомобіля

"Мерседес", у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та

зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і

справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом

норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких

підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ земельної

ділянки, суд виходив із того, що при купівлі-продажу будинку

земельна ділянка перебувала у віданні міської ради, рішенням

Камінь-Каширської міської ради від 5 грудня 2003 року така ділянка

передана безкоштовно у приватну власність тільки ОСОБА_2, а тому є

його особистою власністю і поділу не підлягає.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна. Судом встановлено, що 18 червня 2003 року між ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1,

рішенням сесії Камінь-Каширської міської ради № 13/20 від 5 грудня

2003 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку

0,10 га для будівництва та обслуговування будинку за зазначеною

адресою.

Відповідно до частини 1 статті 86 ЗК України земельна ділянка

може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного

з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або

без визначення часток учасників спільної власності (спільна

сумісна власність).

Згідно пункту "г" частини 1 статті 87 ЗК України право

спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема,

за рішенням суду.

Пунктом "а" частини 2 статті 89 цього ж Кодексу передбачено,

що у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки

подружжя.

Частиною 4 статті 120 ЗК України визначено, що при переході

права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на

земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості

будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження

будівлі і споруди.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України ( 1618-15 )

на зазначені вимоги закону та встановлені факти уваги не звернув,

у достатньому обсязі не визначився з характером спірних

правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню,

встановив право спільної сумісної власності сторін на будинок та

провів його реальний поділ з розрахунку рівності часток ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 (по 50/100 частин), однак не врахував особливостей та

обставин отримання ОСОБА_2 у власність присадибної ділянки з

огляду на те, що передача йому у власність такої земельної ділянки

мала місце вже після придбання будинку, який є спільною сумісною

власністю подружжя, а також на те, що в зв'язку з поділом будинку

право власності на нього перейшло до двох осіб.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення

вимог статей 303, 315 ЦПК України ( 1618-15 ) належним чином не

перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив

конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і

залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення в частині

відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки

підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий

розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною

2 статті 338 ЦПК України ( 1618-15 ).

Судові рішення в частині вирішення решти позовних вимог

ОСОБА_1 та зустрічного позову ухвалені з додержанням норм

матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування в

цій частині колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтею 336 ЦПК України ( 1618-15 ), колегія суддів

Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Камінь-Каширського районного суду від 19 квітня 2007

року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 червня

2007 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки скасувати, справу в цій

частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті зазначені судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.Г.Ярема

Судді: Є.Ф.Левченко

Л.М.Лихута

Л.I.Охрімчук

Ю.Л.Сенін

У Х В А Л А

IМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2007 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України у складі:

Головуючого: Яреми А.Г.

Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Сеніна

Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності на

1/2 частину квартири та права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до

ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання за ним права

власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та права власності на

земельну ділянку розміром 0,0750 га кадастровий номер 8

00000080.90.021: 0078 АДРЕСА_2, мотивуючи свої вимоги тим, що з

1998 року сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі, однак з

2006 року проживають окремо та не ведуть спільне господарство і

справа про розірвання шлюбу перебуває на розгляді у суді.

Позивач посилався на те, що за період спільного проживання

сторонами було набуто спільне майно, а саме двокімнатна квартира

АДРЕСА_1, на яку було отримано свідоцтво про право власності,

видане 13 червня 2000 року. Крім того ОСОБА_1 зазначив, що за

своєю особистою заявою в вересні 2003 року він отримав безоплатно

у приватну власність земельну ділянку розміром 0,0750 га,

кадастровий номер 8 00000080.90.021: 0078, АДРЕСА_2.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня

2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва

від 19 квітня 2007 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_1 власником земельної ділянки розміром 0,0750

га, яка розташована АДРЕСА_2. Визнано також ОСОБА_1 власником 1/2

частини квартири АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення,

а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на

порушення судом норм процесуального та неправильне застосування

норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає

задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.213 ЦПК України ( 1618-15 ) рішення суду повинно

бути законним і обгрунтованим.

Відповідно до положень ст.214 ЦПК України ( 1618-15 ) під час

ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце

обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими

доказами вони підтверджуються.

Згідно з ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час

шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної

власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної

причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд з

дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Разом з тим пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду

України від 4 жовтня 1991 року №7 "Про практику застосування

судами законодавства, що регулює право приватної власності

громадян на жилий будинок" ( v0007700-91 ) встановлено, що судам

слід враховувати, що відповідно до правил кредитування приватного

житлового будівництва позичальник до закінчення виплати одержаної

позички не має права відчужувати збудований або капітально

відремонтований за рахунок позички будинок без дозволу банку або

підприємства (організації), що видали позичку. При вирішенні спору

про право власності на будинок обов'язок виплатити заборгованість

по позичці за згодою позикодавця може бути покладено на інших

співвласників - учасників будівництва. При відсутності такої згоди

обов'язок виплати позички лежить на особі, яка її одержала. Ця

обставина має прийматись судом до уваги при визначенні частки

кожного учасника спільної власності і при вирішенні питання про

грошові розрахунки між сторонами.

Судами встановлено, що сторони з 14 жовтня 1998 року

перебували у шлюбі.

В період шлюбу сторонами було придбано квартируАДРЕСА_1, про

що на ім'я ОСОБА_2 13 червня 2000 року на підставі наказу

Головного управління житлового забезпечення Київської

міськдержадміністрації №679-С/КI від 1 червня 2000 року було

видано свідоцтво про право власності.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 і взнаючи за ним право власності

на 1/2 частини квартири, суд прийшов до висновку, що з урахуванням

вимог ст.ст. 60, 70 СК України спірна квартира є сумісною

власністю подружжя і частки сторін є рівними.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

В ході розгляду справи суд не з'ясував на яких умовах і за

чиї кошти була придбана спірна квартира.

Так, наполягаючи на скасуванні рішення суду першої інстанції,

ОСОБА_2 надала апеляційному суду інвестиційну угоду №41-У від 4

квітня 1999 року, укладену між нею та Головним управлінням

житлового забезпечення Київської міськдержадміністрації, та

кредитну угоду №41-У від 20 квітня 1999 року про інвестування в

житлове будівництво, за якою Банк "Аркада" надав ОСОБА_2 кредит на

строк до 1 січня 2030 року на придбання спірної квартири АДРЕСА_1.

В забезпечення оплати кредиту на придбану квартиру був оформлений

договір застави від 20 квітня 1999 року до повного виконання

зобов'язань по кредитній угоді (а.с. 88-97).

Проте суд не перевірив чи виконані в повному обсязі

зобов'язання по кредитній угоді, яка частина квартири сплачена за

спільні кошти, та перевівши право власності на 1/2 частину спірної

квартири на позивача, суд не вирішив питання про обов'язок сплати

позивачем кредиту за 1/2 частину квартири.

Апеляційний суд також на зазначене уваги не звернув, в

порушення вимог ст.ст.303, 304 ЦПК України ( 1618-15 ) належним

чином не перевірив доводів апеляційної скарги, і залишив рішення

суду першої інстанції без змін.

За таких порушень норм матеріального і процесуального права

судові рішення в частині визнання права власності на квартиру

підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий

розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення ухвалені у відповідності з

законом і скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 343, 344 ЦПК України ( 1618-15 ),

колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду

України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня

2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2007

року суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду

першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Ярема А.Г.

Судді: Левченко Є.Ф.

Лихута Л.М.

Охрімчук Л.I.

Сенін Ю.Л.

У х в а л а

IМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2007 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Косенка В.Й.,

суддів: Данчука В.Г., Костенка А.В., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, визнання

недійсним свідоцтва про право особистої власності на будинок,

визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки та їх

розподіл, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного

суду Полтавської області 23 квітня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про розподіл

майна подружжя, визнання права власності на частину будинку, його

реальний розподіл, визнання недійсним свідоцтв про право особистої

власності на будинок по АДРЕСА_1, визнання права та власності на

1/2 частину земельних ділянок та їх розподіл.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат

ОСОБА_4позовні вимоги змінили частково, а саме відмовившись на

користь позивачки від земельних ділянок по Державним актам на

право власності на землю: НОМЕР_1 площею 0.1040 га та НОМЕР_2

площею 0.998 га, просили визнати за позивачем право власності на

частину жилого будинку, господарських споруд, частину присадибної

земельної ділянки в с. В.Тростянець Полтавського району по вулиці

Першотравневій, 8 згідно 4 варіанту судової будівельно-технічної

експертизи НОМЕР_3, та 1/2 частину спільно нажитого майна.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від

13 березня 2006 року позов задоволено частково. Визнано недійсним

свідоцтво НОМЕР_5 про право особистої власності на домоволодіння,

видане виконавчим комітетом Полтавської районної ради 6 грудня

1982 року ОСОБА_2 на домоволодіння в АДРЕСА_1. Визнано недійсним

свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно серії

НОМЕР_4, видане на підставі рішення виконавчого комітету

Тростянецткої сільської ради № 30 від 4 квітня 2003 року ОСОБА_2

на домоволодіння у АДРЕСА_1. Визнано недійсним Державні акти на

право власності на земельні ділянки для будівництва,

обслуговування жилого будинку та господарських споруд: серії

НОМЕР_6 пл. 0.1451 га, виданий на ім'я ОСОБА_2; серії НОМЕР_7 пл.

0.1540 га, виданий на ім'я ОСОБА_2, що розташовані в АДРЕСА_1.

Визнано право власності за ОСОБА_1 на: 29/50 частин житлового

будинку А-1 у АДРЕСА_1, що складається з кімнат 1-5 пл. 25,6 кв.

м; 1-4 пл. 10,6 кв. м; та частину коридору 1-2 розміром 1.65х2.22м

пл. 3.7 кв. м загальною вартістю - 20 788 грн. згідно варіанту № 4

висновку судової будівельно-технічної експертизиНОМЕР_3 від 29

листопада 2005 року зазначену синім кольором як кв. № 2;

господарські будівлі і споруди: сарай "В"; сарай "Г"; Сарай "Д";

1/2 колодязя № 1; вбиральня "3"; вхідний погріб "Е" - загальною

вартістю 33 935 грн. Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину

присадибної ділянки площею 2465 кв. м у АДРЕСА_1згідно варіанту №

4 висновку судової будівельно-технічної експертизиНОМЕР_3 від 29

листопада 2005 року зазначену синім кольором.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину спільно

нажитого майна: Гарнітур "Жила кімната" 1978 р.в. вартістю 1 000

грн., кольоровий телевізор "Електрон" 1987 р.п. - 100 грн.;

пральну машинку "Волга" 1980 р.в - 20 грн.; пилосос "Урал" 1980

р.в. - 70 грн.; столовий стіл з 4 стільцями 1990 р.в. - 60 гри., 2

настінні годинники -30 грн.; килимове покриття для підлоги 1998

р.в. - 600 грн.; магнітофон "Карпати" 1978 р.в. - 30 грн.; 2

праски електричні 1990 р.в. - 40 грн.; стелаж для посуду 1977

р.в. - 30 грн.; 1 каструлю 40л. 1980 р.в. - 40 грн.; каструлі 3-6

л. 3 шт. 1980 р.в. - 15 грн.; каструлю 10 л. 1шт. 1982 р.в. - 5

грн.; 1 бідон 40л. 1982 р.в. - 30 грн.; велосипед 1 шт. 1978

р.в. - 50 грн.; 4 пари лиж 1980 р.в. - 80 грн.; 2 коляски для

мотоцикла 1978 р.в. - 150 грн.; побутовий оприскувач для

отрутохімікатів 1995 р.в. - 80 грн.; верстак слюсарний 1 шт. 1978

р.в.-70 грн.; візок господарський 1 шт. 1980 р.в.- 80 грн.;

раковину 1 шт. лужену 1998 р.в. - 20 грн.; колонку газову 1 шт.

1995 р.в. - 50 грн.; колонка механічна для викачування води 1 шт.

1978 р.в. - 20 грн., яке знаходиться у ОСОБА_2 ОСОБА_2 передати

ОСОБА_1 вищезазначене майно. Визнати за ОСОБА_2 право власності на

решту спільно нажитого майна. Визнати за ОСОБА_2 право власності

на: 21/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що складається з

кімнат 1-1 пл. 2,3 кв. м; 1-3 пл. 5.7 кв. м; та частину коридору

1-2 розміром 1.65х3.5 м пл. 5.6 кв. м; 1-6 пл. 16.3 кв. м; 1-7 пл.

1.87 кв. м; 1-8 пл. 3.6 кв. м загальною вартістю - 17 870 грн.

згідно варіанту № 4 висновку судової будівельно-технічної

експертизи НОМЕР_3 від 29 листопада 2005 року зазначену червоним

кольором як кв. № 1.; господарські будівлі і споруди: ганок "а-1",

літню кухню "Б"; гараж "Ж"; 1/2 колодязя № 1; вигрібна яма № 2;

огорожа № 3 - загальною вартістю 33 344 грн. Визнано за ОСОБА_2

право власності на частину присадибної ділянки площею 2465 кв. м у

с. В. Тростянець Полтавського району та області поАДРЕСА_1 згідно

варіанту № 4 висновку судової будівельно-технічної експертизи

НОМЕР_3 від 29 листопада 2005 року зазначену червоним кольором.

Земельну ділянку пл. 61 кв.м, зазначену жовтим кольором згідно

варіанту № 4 висновку судової будівельно-технічної експертизи

НОМЕР_3 від 29 листопада 2005 року залишити у спільній власності.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 070 грн. (1/2 вартості

спільнонажитої ВРХ). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 777

грн. різниці у вартості часток будівель та споруд на які мають

сторони право. Витрати на обладнання перегородки в кімнаті 1-2,

закладання дверей у кімнату 1-3, виготовлення проектнодозвільної

документації для обладнання газо та електропостачання в кв. № 2

покласти на позивача ОСОБА_1 У іншій частині позовних вимог

відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1/2 частину

судового збору в сумі 315 грн. 30 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на

користь держави 1/2 частину судового збору в сумі 315 грн. 30 коп.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду першої інстанції,

ОСОБА_3, як особа, яка не приймала участі у розгляді справи, однак

на його думку суд вирішив питання про його права та обов'язки,

звернувся в суд із апеляційною скаргою на це рішення, а також із

клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження цього ж

рішення.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 23 квітня

2007 року відмовлено ОСОБА_3 у прийнятті до розгляду апеляційним

судом його апеляційної скарги на рішення Полтавського районного

суду Полтавської області від 13 березня 2006 року. Апеляційну

скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне

оскарження рішення Полтавського районного суду Полтавської області

від 13 березня 2006 року повернуто ОСОБА_3

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду апеляційної

інстанції, ОСОБА_3 подав до Верховного Суду України касаційну

скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм

матеріального права та порушення норм процесуального права,

просить оскаржуване судове рішення скасувати.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню виходячи з

наступного.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) підставами

касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне

застосування судом норм матеріального права чи порушення норм

процесуального права.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України ( 1618-15 ) суд

касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати

доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи

відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або

недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів

над іншими.

Статтями 338-342 ЦПК України ( 1618-15 ) передбачено випадки,

в яких судові рішення скасовуються.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК України ( 1618-15 )

розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної

інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом

прийнято ухвалу з додержанням вимог закону;

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не

дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального

права, а отже, відсутні підстави для скасування постановленої

ухвали, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну

скаргу.

Керуючись статтями 332, 336, 342 ЦПК України ( 1618-15 ),

колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду

України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Полтавської області 23 квітня 2007

року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Й. Косенко

Судді: В.Г. Данчук

А.В. Костенко

читали. нотариусы исходят их того, что приватизизация земли - это оформление личного подарка государства персоне. а личные подарки, как известно не подлежат разделу.

 

дайте плиз координаты такого нотариуса... надоело жен возить на сделки ГЫ

По данной теме более веского, законом обоснованого (статьей Закона) ни чего не посоветуете?Очень волнует вопрос. И много советов и точек зрения. А нужен кокретный Закон (статья) всем статьям статья, как у профессора Приображенского бумажка

Я вам посоветую нотариуса, который помог решить подобные вопросы моим знакомым:

 

Рекламный спам. Отредактировано.

Прохожий

Змінено 9 травня 2009 користувачем Прохожий
Рекламный спам

Я вам посоветую нотариуса, который помог решить подобные вопросы моим знакомым:

Отредактировано. Рекламный спам.

Прохожий.

 

Простите, но какое отношение к теме этого топика имеет рекламируемый Вами нотариус ?

Змінено 9 травня 2009 користувачем Прохожий
Рекламный спам