Героям Слава!

Дивно, імена Героїв Небесної Сотні ми знаємо ледь не всі, а про солдатів кажемо "200-ті"......

У мене є друг.

Він вірменин за національністю.

Народився в місті, яке було епіцентром конфлікту в Нагорному Карабасі.

Воював.

Коли стало зрозуміло, що той конфлікт ніколи не закінчиться, з сім"єю переїхали до Харкова, потім до Києва.

Були з ним разом на Майдані.

На початку березня сиділи з ним, пили чай і він порівнюючи Україну з Карабахом сказав: "Все тільки починається. На Донбас через кордон зайдуть мирні туристи, яких буде страшно зачепити. Спочатку 50-100 чоловік. Згодом їх буде до 40000. Далі буде війна насправді але не об"явлена. Будуть спочатку одиниці загиблих "для звикання", потім сотні і тисячі. В кінці зайдуть ЗСРФ і будуть миротворити."

Так от про 200-тих.

В його місті сім"я, що втратила чоловіка на війні, вивішувала над дорогою "банер" з ім"ям загиблого: "Акоп", "Алік", ...

Далі "банери" стали такими: "Акоп 3", "Алік 4", ...

Це означало, що на цій вулиці загинули чотири чоловіки з ім"ям Алік, три чоловіки - Акоп.

Я з ним сперечався, що це не правильно, не можна загиблих множити.

Він відповів, що час покаже.

У п'ятницю, 20 лютого День вшанування пам'яті Небесної сотні – людей, які загинули на Майдані Незалежності рік тому.

Казав чоловік: мені не бачити сонця,

І дітей зустріну лиш біля могили.

У тілі моєму – свинець і стронцій¸

Але смерть мене не зупинила.

Його питали: якого чорта?!

Чому тобі не сиділось вдома?

Ти ж ніби людина другого сорту,

Тебе ж роками борола втома?

А він на це: страх пече і душить,

І від безсилля мене все боліло.

Крім зброї, у нас є мрії і душі.

Людина складається не тільки з тіла.

Режим стріляє в потилиці й спини,

Убивають людей мисливські гвинтівки.

А все, що ми можем – палити шини.

Україна бере початок з бруківки.

Цвітуть на Майдані смерті тюльпани,

Тріпочуть на вітрі криваві знамена,

Вогонь облизує трупи і рани.

Україна бере початок із мене.

І знов питали: як снайпер поцілив,

Як куля знайшла тебе в тьмі вечоровій?

Він відповідав: Я приїхав із Сміли.

В мене серце світиться від любові.

Я не був героєм і хотів лише жити,

Але пульс зупинився від пострілу ката.

Навіть мертвим я не покину битву,

Я й з неба вам буду допомагати.

Лиш не зупиняйтесь, вставайте, боріться,

Не може тривати вічно облога!

Нас не зупинить жодна міліція,

Єдиний наш вихід – це перемога!

Андрій Любка (20.02.14)

П.С. Згадавши про цю тему, була впевнена, що хтось тут вже відписався щодо річниці цих страшних подій ..... Сумно й боляче....

29 серпня

29  серпня

Вічна пам‘ять полеглим за Україну героям!

горіти в пеклі і тим хто їх розстрілював і тим хто їх підставив 

29.08.2021 в 15:26, Фрай сказав:

тим хто їх підставив 

це дуже болюче і суперечливе питання, не думаю що варто у цій темі розбиратись

А я хочу нагадати про реального героя 2014 року в Криму.

Не такого як мамчур, а справжнього командира, що вболівав за країну і її бойовий потенціал.

Це Бедзай Ігор Володимирович

Офіцер Військово-Морських Сил, заступник Командуючого ВМС з авіації

полковник Ігор Бедзай загинув у небі 22 травня 2022р

під час виконання бойового завдання, у складі екіпажу морського вертольота Ми-14

(від ракети російського винищувача)

Нагадаю: 

У 2014-му році полковник Бездай чи не єдиний з усього командування флоту хто проявив лідерство та рішучість —

допоки всі чекали на накази з Києва він зорганізував особовий склад, підготував техніку.

Потім на очах окупантів перегнав усю справну авіацію три літаки та шість вертольотів на континентальну частину України.

Вічна пам'ять героям!