Offroad

Якраз їхав по трасі на Чернігів під час того дощу. В Скибині на в'їзді дорога вся в листі-голках-гілках, наче по лісу їхав. Справа темно-синє небо і гримало, але без блискавок. І пару крапель на лобовому. Говорив зі знайомими з Софії, Родинного затишку і Прилісся (садові товариства зліва через трасу від Димерки) - в них сухо і за годину світило сонце з повним штилем. По гаражу - з місяць тому прилетів шахед на сусідній вулиці. В одному дворі дах на одноповерховому будинку змістило, під заміну все до стропилки включно. Фронтальний навантажувач у дворі з продірявленим ковшем (не знаю, яка там товщина сталі, але візуально вразило), КамАЗ як решето. А машина в гаражі поруч абсолютно ціла

В Броварах мені кум Алька Меблі хвалив, він там шафу-купе замовляв На дружньому ресурсі Работнікі в категорії Виготовлення меблів 2642 майстрів На Віяр-Базар теж майстри є

Перші вилазки на природу на декілька днів почалися у студентські часи. Років 15 тому літні виїзди з палатками на річку на тиждень-два стали щорічними, тобто певний досвід і спорядження вже були. Влітку 2021 сталось так, що ми обміняли старезний подарунковий сертифікат дружини від Бодо на відвідування спа-салону, який багато разів відмінявся і переносився (через ковід) і взяли груповий похід в гори з Кулуаром на двох. З нас - фізичне здоров’я для заданої типу активності і спорядження по списку, вони організовували трансфер з Франківська, гіда, дозволи прикордонників, повідомлення МНС, програму пересування, меню і харчування (несла в рюкзаках частинами вся група), трансфер назад. Той похід дуже сподобався, як організаторів можу їх рекомендувати, в них багато варіантів походів і не тільки горами. Загалом в організації нічого складного не було, я вирішив, що самотужки зможу організувати для сім’ї такий похід. Минулого року ми нарешті вирішили піти в гори, наймолодшому учаснику було 10 років, тому готувались ми ретельно. Вирішили повторити той наш триденний похід в Карпати (Кваси-Петрос-Говерла-Заросляк). Варіанти походів розписані на сайтах Кулуару, Впохід і на Карпати.Рокс. На останньому є гістограми з висотами - дуже зручно для оцінки складності маршруту. З нашого досвіду, для нескладних маршрутів 9-14 км в день достатньо. Ночівлі обов’язково біля джерел води. На картах дивимось, щоб джерел недалеко було хоча б 2 - ми в цьому році ночували в іншому місці, бо в запланованому було дуже мало води (і саме місце не дуже сподобалось). Одразу раджу мати хоча б одну пляшку на групу з широким горлом - дуже полегшує набирання води в складних місцях. І по датах краще робочі дні - менше людей. Як навігатор використовую ОСМ з офлайн картами - також обов’язково роздруковую топографічні карти по маршруту слідування. Список необхідного спорядження є на Кулуарі, Шамбалі. Із моїх власних акцентів - обов’язкові нормальні палатка, взуття, дощовик (одягати одразу, коли починається дощ, а не чекати, раптом він закінчиться), ремкомплект (швейний, дріт, в нагоді стає і мультитул), аптечка, бафф (як шарф або головний убір). З того, що нам особисто не потрібне - трекінгові палиці і піджопники. Ночуємо в палатках, в спальниках на карематах. Як подушку можна використовувати пакет з своїми ж речами, завернутий у фліску (все по можливості пакуємо в окремі пакети, неважливе можна в сміттєві, важливе бажано з зіп-локом). В нас цього року 1 рюкзак полетів вниз у струмок - біля Кізі-Улоги дуже складна ділянка з крутою стежкою, стали на обід більш-менш зручно в тіні - а рюкзак полежав хвилин 15 на траві і потім ковзнув вниз. Хоча б одна палатка має бути з тамбуром - виручає в негоду, як місце де можна розібрати рюкзаки, щоб не тягнути всю вологу в палатку. Там же можна готувати на балоні їжу в негоду. Якщо палатка без тамбура, можна взяти тент. Сучасні легкі палатки несуться в повному комплекті, в старих з сталевими кілками можна оптимізувати їх кількість, прив’язуючи по 2 розтяжки на кілок або частково натягуючи розтяжки на кілки куполу. По приготуванню їжі - 2 казани для страви і чаю (радянські алюмінієві каструльки), газовий пальник з балонами і пилка-ножовка для дров, вологостійкі сірники (звичайні сірники окунав у віск, зберігається разом з сіркою від коробка у банці з-під вітамінів). Вода п’ється дуже швидко, особливо в спеку чи коли дерешся вгору. Пити краще частіше, але потроху. В ідеалі кожному своя пляшка на 1-1,5 л. Багато води носити важче, але треба дивитись, де по маршруту буде далі джерело, бувають ділянки в пару км без води. По меню - розписується по кожному прийому їжі, зручно фасувати вдома (наприклад, порція каші вже з сушеними овочами, спеціями і сіллю), щоб по місцю тільки набрати воду в казан і висипати туди вміст. Сніданок, як правило, мюслі с сухофруктами, хлібці/хліб з сиром, чай-кава (кип’ятимо казан, відливаємо в термос на каву, доливаємо повний і варимо чай дітям, каву з термоса випиваємо і заливаємо туди чай на обід). Обід легкий похідний, бутерброди з джерками чи виробами с/к, сир, хумус, яблучна сушка. Вечеря - основний прийом їжі, кускус-булгур-вівсяна-гречка (рекомендую лінійку Сквирянка швидкого приготування - там є багато каш, які достатньо залити кип’ятком), до них смачно додавати сушені овочі - пробували моркву, цибулю, приправа по смаку (можна кубики для бульйону). З білкової їжі - той же хумус для нем’ясоїдів (рекомендую з тартаром), ковбаса с/к, джерки. Як варіант взяти консерву і додати в кашу - засипається в останній момент, нем’ясоїди насипають собі порцію перед цим. Ще дуже заходить на вечерю всілякі гарячі кружки - ми цього року другий день дуже замерзли на Бребенескулі - рання тінь від гори і сильний вітер, супи/борщі зігріли, поки готували нормальну вечерю. Ну і чай/кава зі смаколиками. Всі продукти краще перепакувати з оригінальних упаковок в стрейч, поділити на порції - компактніше, захист від вологи, легше знайти що в цей прийом будеш їсти, менше палити сміття в горах. Посуд крім казанів і пляшок під воду - кружка (в нас силіконові розкладні), ложковилки, миски (нерж, пластик або силікон), для приготування потрібен невеликий ополоник (мішати їжу, насипати, наливати), ніж, пару судків, термос (можна обійтись), дошка (ми використовуємо кришку великого судка). Силіконовий посуд гарної якості в нас можна купити Трамп або є дешевше і більший вибір (і як на мене оптимальніші об’єми) на Алі. Ще кухонний рушник і губка. Алкоголь по бажанню-настрою. Вважаю, що можна тільки ввечері. Міцні напої або спирт, переливаються в пластикові пляшки. Пиво-вино теж беруть, але це зайва вага. Як десерт до кожного прийому їжі можна енергетичні батончики, порційна халва, пастила, цукерки, печиво, сухофрукти, горішки. Джерки пробували сушити самі, по різним рецептам - і тільки мариноване м’ясо, і приварене. Під пиво мені і так дітям дуже смачно (треба слідкувати за сушкою, бо до кінця процесу там вже майже нічого не лишається). В поході воно жорсткувате, діти краще їли магазинні джерки. Сушені морква і цибуля на смак своєрідні, мені подобається, додають стравам колориту. Сушка яблука-груші-абрикоси, пастила - на ура. Аптечка - всі свої регулярні ліки, знеболювальне, проти алергії, для травної системи, еластичний бинт, пластир, бепантен. І бути обережними - того року бачили мідянку, цього зустріли молоду гадюку Нікольського. Рюкзаки в нас різні. Є двадцятирічної давнини, є нові. Оптимально від 60 до 80 л. Перед походом обов’язково перевірити всі шви, блискавки, справність карабінів-пряжок-локів. На моєму найстарішому вже замінені половина пряжок, в нас купувати дорого, замовляю заздалегідь на Алі, там є дешеві алюмінієві варіанти. Те ж стосується і палаток - має все бути справним (в нас на великій старій палатці не для походів потріскались фібергласові дуги - запчастини брав в Терра-Інкогніта на Чернігівській). Судячи з того, що ми бачили в свій перший похід на прокатному спорядженні в інших членів групи - там багато нюансів і ремонтами ніхто не заморочується. Велика мережа прокату у Горган. По одягу - все розписане давно, наш вибір - пара трекінгових-спортивних штанів, які можуть ставати шортами (хоча б одні), штани в табір-палатку (для тих хто мерзне - я собі не беру). Пару футболок, одна кофта з рукавом, одна фліска. Дуже зручно ходити в звичайній сорочці (котон або котон і трохи синтетики) - мій вибір для походу, руки і шия не горять, продувається, швидко сохне якщо потів чи виправ. Вітровка або куртка яка не намокає - але тут має бути зв’язка, щоб кожна конкретна людина була з рюкзаком суха. Тобто якщо рюкзак зі своїм рейнковером (дощовиком) - можна куртку, якщо рюкзак без захисту - дощовик чи почно на все (людина + рюкзак). Целофанові дощовики краще взагалі не брати - в середній дощ вони починають тікти по швах (плечі, шия). Головний убір краще з полями (панама), можна бафф. Білизну по кількості днів, замість ліфа краще топ. Взуття - трекінгові чоботи (легкі і продуваються) або хоча б високі кросівки з розвиненою підошвою. Шнурувати щільно, особливо перед спуском (ноги може сильно натерти). На табір - сабо ідеально (перше задоволення в кінці кожного дня маршруту - роззутись). Також треба врахувати, в чому їхати потім додому. Ще знадобиться ліхтар, павер, сонцезахисні окуляри і крем, гігієнічна помада (сонце і вітер в горах дуже підступні і не відчуваються так, як в низині, а шкодять при цьому сильніше), чистити зуби, гігієнічні засоби. По трансферу - квитки на поїзд брати в день відкриття напряму (як правило, за 20 днів, о 8:00), в цьому році якось особливо важко було взяти (хоча в наш день туди їхало 4 поїзди). По місцю трансфер - я шукав по ОЛХ послуги перевезень в конкретному населеному пункті і заздалегідь писав приблизні дати, маршрут і нашу кількість - обирав дешевший варіант, ціни суттєво відрізняються. Навіть якщо у таксиста якийсь форс-мажор - вас повезуть на попередніх умовах, вони віддають замовлення один одному. По місцю теж завжди можна виїхати, але дорожче, я був здивований забитою машинами таксі парковкою на вокзалі Ворохти о 6:11 ранку робочого дня. Є певні прикордонні регіони (наприклад, Піп Іван), куди без попередньої реєстрації в прикордонному загоні можуть не пустити. В цьому році наш трансфер назад розказував, що в той день якраз одну групу, що йшла з Квасів, не пустили. Форма заяви є в інтернеті і на їх сайті. Вхід на територію заповідника формально платний і записують склад групи і місто - минулого року ми йшли з боку Петроса і нікого на пункті пропуску не було, цього року їхали з Ворохти рано, а каса працює з 8:00 - задонатили лише в скриньку збір для хлопців. Також записуємо на всякий випадок номери гірських пошуково-рятувальних підрозділів по маршруту. Помитись після походу - коли нас Кулуар централізовано забирав трансфером до Франківська (там старт-фініш і частина групи брала в прокат спорядження), ми просто знайшли хостел поруч з вокзалом, де перемились - вони надають такі послуги, нам тоді пощастило з першого дзвінка. Також можна обмитись в річці перед Заросляком або на мостах (маршрути на Несамовите і Шпиці). В самому Заросляку є душові, але туди не ходили. В Ворохті на вокзалі є комплекс Оксамит з чанами і громадською перевдягальнею з душом при них, колись туди (в чан) ходили, тому перед поїздкою їх набрав, чи можна помитись - сказали, що я перший з таким проханням, але не відмовили. І на вокзалі в Ворохті, як виявилось, є кімната тривалого відпочинку з душом. Помитись в поході - тільки в річках і струмках. Купатись в Бребенескулі і Несамовитом категорично заборонено (заповідник), біля останнього зі слів інших туристів регулярно проходять рейди і штрафують людей. Сміття в поході все палиться. Жерстяні банки теж обпалюються в багатті, щоб швидше розкладались, лишаються на стоянках. Пусті газові балони (в нас звичайні, не заправляються) треба тягти до кінця походу. Скло в похід не береться (були свідком як гід 3 дні проносив скляну пляшку когось з нашої групи). Ми після останньої ночівлі все сміття не палим, а забираєм. Ще бувають централізовані сміттєві баки в місцях, куди доїжджає транспорт (наприклад, на полонинах). І сміття на стоянках по маршруту є, культура відвідування природи в людей низька, ми і скарлупу від кокосів знаходили на перемичці Петрос-Говерла, і пляшки від 2-л Живчика, і одяг, і частини палаток (кілки, розтяжки, вирвані петлі). В цьому році загальна вага рюкзаків на старті у нас склала без води 57 кг на 5 осіб - 17, 13, 12, 9 і 6 кг. Відрегульований під себе рюкзак 18 кг носиться без особливих проблем. З кожним днем рюкзаки легшають. Інструкцій, як правильно завантажувати рюкзак і як його підлаштовувати під себе, в інтернеті повно. Існує цілий напрям легкоходіння - коли оптимізують спорядження задля зменшення ваги. Нам є куди рости - в нас ще 1 стара важка палатка більше 4 кг (друга вже нормальна до 2 кг), старі спальники майже по 2 кг кожен, брали 3 балони газу (використали залишки першого і почали другий), частково не використали їжу. Але тут більше про резервування - могло не бути дров або дощова погода, міг бути форсмажор, на який обов’язково потрібен запас їжі, не знадобились ремкомплекти і мультитул (того року двічі ремонтував рюкзак в поході).

Вчора повернулись з походу. В результаті пішли з боку Нижньої Гаджини, це був наш другий день. Маршрут дуже мальовничий, в самому урочищі людей зустріли лише 1 раз (хоча на Шпицях/Бребенескулі/Несамовитому людей дуже багато). Внизу від Гаджини через ліс протоптаних стежок як таких взагалі нема - кожен піднімається, як йому зручно. З висоти 1350 м є виражена стежка в лісі, інколи є маркування на деревах/каменях. Біля Кедруватого ліс закінчується, починається чергування галявин, окремих дерев і заростів жерепу. Стрімкі підйоми чергуються з відносно рівними ділянками. В районі самого каскаду водоспаду підйом крутий, часто стежка прямо над водою. Трохи вище абсолютно спокійні рукави з ніби стоячою водою. Все це зараз живиться залишками снігу (лишилось дуже мало) і джерелами. Далі підйом крутий, можна йти на Бребенескул, можна на Менчул (ми сюди повернули, тут плавніше трохи). Загалом Кізі найбільше запам'ятались з походу і вразили сильніше Шпиць. Наймолодшому учаснику 11 років Маршрут Документи в мене жодного разу не перевіряли (поїздом до Ворохти, зразу трансфер до мостів Заросляка, назад також з мостів, і у Ворохті 3 години перед поїздом поїли-закупились). Трохи пізніше зберусь з часом і розпишу, як ми минулого року вирішили спробувати самотужки піти в гори

Знайомий на цьому тижні купив 16*2 по 17 грн, для дренажу кондиціонерів. Вірю, що 20*2 за 20 грн/м існує і навіть закриває певні специфічні потреби

Тема класна, жаль, смайла "попкорн" серед підтримуваних форумом нема. Починай, пиши свої власні висновки після читання, аналізу, прослуховування і втоми від цього. Толкові люди підтягнуться

"Не дуже відповідальні" майстри люблять залишати ринви на потім. На терасі (висота десь 3 м) я заморочився, вікручував краї листів і в тому проміжку короткою викруткою ставив гачки. Обідрав всі руки, зводило пальці - благо всього 8 м. В житті такого більше не повторю. На будинку (7 м від землі) будівельники хоч винос метала відносно стропил зробили нормальним - зашив лобовою дошкою, кутник сайдинга, а по ньому пластикові кріплення ринви. По глибині вийшло як книжка пише - зріз металу на глибині 1/3 ринви

Треба вивести дикий виноград на старій будівлі. Обрізання під коренем ефекту не дало - багато лози під сайдингом. Тильна сторона будівлі, умовно промка, тобто іншим рослинам/людям не нашкодить... Дивлюсь по доступному мені асортименту - є Буран, Агромаксі і Брокер. Діючі речовини - в основному гліфосат, але ще є метрибузин і прометрин. Що взяти?

Дано: колодязь з кілець 70-80 см діаметром з висотою водяного стовпа до 6 м, в ньому глибинний насос. Тобто води геть мало, після відкачування рівень відновлюється за 3-4 дні. За насосом особливо слідкувати нема кому (літні люди, територіально віддалено від власника і майстрів). Насоси періодично виходять з ладу (сьогодні розібрав 2 неробочих - у першого відірвало по муфті шнек - легко ремонтується, другий вихрьовий розбив посадочне місце шпонки і стер крильчатку об корпус - економічно недоцільно ремонтувати, бо є ще нюанси по корпусу і кабелю). Третій неробочий ще в колодязі, новий відцентровий купили 0.55 кВт 3.3 куба 4SDM2/12. Є ідея встановити новий горизонтально. По опису в мережі - така схема є у Оптіми, але я не знайшов. Як планую: - нержавіючими черв'ячними хомутами (мабуть, по 2 з кожної сторони) до корпуса фіксую проушини/кільця - в них стандартно заводиться трос і кріпиться, щоб у підвішеному стані насос знаходився горизонтально - в насос одразу коліно, далі клапан, муфта і труба, труба на стяжки кріпиться до троса і кабеля в парі метрах від насоса - від реле тиску опускається кабель з поплавковим клапаном, який кріпиться на тросі в півметрі вище над насосом. Рівень опустився критично різко - насос не працює Чекаю критики і порад

У батьків 20+ років стоїть в півцеглини (полкирпича) без нормального фундаменту, все Ок, ще й вигрібна яма за 1,5 метри. Силікатна цегла досить специфічна в естетичному плані, плануєш якось закривати її? Діма, у мене кров з очей через твою "бисетку", пунктуацію, кАПСлоКи і пробіли, прохання - наступного разу включи перевірку орфографії у браузері, а краще набери текст у редакторі (наприклад, Word), а потім копіюй сюди

Песто теж є 😁 Щось ми оффтопим, тут рецепти консервації чекають

Аналогічно, морозимо, потім борщик як зі свіжого. Колега розповідала рецепт консервації, але там якось все складно. Єдине, що в нас окремостряча морозилка вдома (форм-факторі звичайного холодильника), і горизонтальний ларь на дачі. Морозимо солодкий перець в сезон, помідори на піцу, ягоду перебиту з цукром (в пляшках пластикових)

Я б теж повернув, якщо є можливість. Зараз ніхто не "торт", акум - розхідник, вже 15 років керуюсь принципом ціна/бренд. Раніше воно було ціна/якість, але вже давно якість і бренд не тотожні поняття. Тобто якщо щось умовно безіменне і брендове не сильно відрізняється по ціні - беру бренд, якщо різниця в третину - беру дешевше. І так, Бош/Варта (клони-близнюки) вже давно не еталон якості, умовні Іскри/Мега/Рокети/Форти/Топли нічим не гірші

Поруч мене живе в дереві посеред міста сім'я бджіл, на вигляд - звичайні медоносні, в сортах (видах, сім'ях чи як їх там класифікують - не розбираюсь). Якщо знаєте, як виманити - здам локацію. Того року говорив зі знайомим пасічником, той наче зацікавився, але рій і нині там. Від Солом'янської площі 28 км

Ехать - доехать, доедете. Есть - доедать, доедите. По суті теми є що сказати?