Неоднозначные растения.

Лотос - символ, прикраса водойми, чи лікувальна рослина?

Може кулінарний делікатес?

 

Айва японська - бордюрна декоратина рослина, фруктовий кущик, може лікувальне джерело вітамінів та ароматних напоїв?

 

 

Насіння лотосу - водного горіху - делікатес.

 

Чилим или Рогульник плаваюий (лат. Trápa nátans) на последнем фото употребляется в пищу (семена), но не имеет к лотосу (лат. Nelúmbo) на первом фото никакого отношения.

У меня – устойчивое убеждение, что автор сей темы, как и четырех подобных тем в этом разделе, преследует какие-то свои цели набиванием постов.

Сбор на строительном форуме информации из интернета о растениях и грядках – не совсем понятное для меня занятие.

Намного (в разы!) информативнее является тема «Николая Васильевича».

Все ИМХО.

Ріп"яшок, або лопух - на перший погляд звичайний собі бур"янець.

Але це прекрасний медонос, лікувальна рослинка і навіть овоч...

 

 

 

Японский лопух гобо, или овощной лопух (Arctium lappa L.). Это двулетнее растение семейства астровых (сложноцветных).

В первый год гобо формирует мощную розетку листьев и корнеплод. Причем, корнеплоды овощного лопуха – выровненные толстяки, а листья и черешки нежнее, чем у дикаря. Листья гобо опушены, поэтому перед употреблением их ошпаривают кипятком и сильно измельчают. Черешки очищают от жестких покровов, мелко нарезают и используют для приготовления супов, яичницы, омлета.

Зелень лопуха – кладезь минералов, в том числе дефицитного железа, витаминов, клетчатки. Листья как дикого, так и овощного лопуха используют в медицине для лечения ушибов, растяжения связок, ревматизме и т. п. А корни лопуха, кроме того что обладают желчегонным и мочегонным действием, усиливают выделение инулина, регулирующего уровень сахара в крови, выделение пищеварительных ферментов. Они богаты инсулином, который при термической обработке превращается во фруктозу, безопасную для больных сахарным диабетом. Кроме того, корни лопуха содержат биологически активные вещества, органические кислоты, масла, препятствующие отложению жиров, т. е. это натуральное растительное лекарство для диабетиков.

Из корней лопуха готовят репейное масло, которое давно используют для укрепления волос. Корни измельчают, настаивают сутки на растительном масле, медленно нагревают на слабом огне, не доводя до кипения, остужают, процеживают. А еще корни сушат, затем размалывают и добавляют в муку. Выпечка от этого только выигрывает.

Наконец-то в России появился первый сорт лопуха японского – Самурай. Это двулетнее травянистое растение. В первый год формирует мощную розетку листьев и сочный корень (корнеплод) практически цилиндрической формы, разветвленный в нижней части. Он похож на крупную морковь: длина 25-35 см, до 5 см в диаметре, масса обычно от 150 до 600 г. Он покрыт темно-серой корой, мякоть белая, плотная. Розетка листьев полуприподнятая. Листья крупные, яйцевидные, слабоволнистые по краю, серо-зеленые. На второй год растения зацветают, образуя ветвистый побег 60-80 см высотой. Соцветие – корзинка с мощными зелеными обертками, с темно-розовыми язычковыми цветками.

Агротехника несложная. Семена лопуха сеют прямо в грунт (при пересадке корнеплоды сильно ветвятся) на глубину 1-2 см. Схема посадки свежими семенами 40х60 см. Время посева – апрель–май и под зиму – в конце октября. Гряду глубоко обрабатывают. Под перекопку вносят органические удобрения (не свежий навоз) и заправляют разрыхлителями (если почвы тяжелые) типа опилок, песка и т. п. Дозы минеральных удобрений – как под корнеплодную культуру, особое внимание калию. До появления всходов почву поддерживают во влажном состоянии. До достижения листьями высоты порядка 20 см грядку пропалывают, а далее растение само подавляет сорняки.

Кроме лекарственных целей, лопух возделывают ради нежных салатных листьев, черешков и сладких корнеплодов. Самыми вкусными они будут в первый год, если убрать их в середине октября. Если часть из них вы оставили на весну – убрать нужно до выдвижения цветоносов, не позже середины июня. Несколько корнеплодов можно оставить на семена, если поблизости нет диких сородичей.

Безусловно, гобо для российского огородника пока диковинка. С другой стороны, сколько новинок вошло в наш обиход за последнее время!

А вот как овощной лопух можно применить в кулинарии.

Салат из черешков

Черешки лопуха моют, очищают и нарезают кубиками. Отваривают 3-4 мин, затем обдают холодной водой и удаляют грубые волокна. Таким образом подготовленные кубики замораживают, консервируют, добавляют в мясные и овощные салаты.

Лопух по-корейски

Черешки лопуха отваривают, очищают и выдерживают в холодной воде около 5 ч. Затем их обсушивают, нарезают кольцами, обжаривают на растительном масле, посолив и добавив соевый соус. Лук припускают с семенами кунжута, чесноком. Далее все компоненты объединяют, перемешивают, заправляют острым красным перцем, зеленью, чуть сдабривают сахарной пудрой.

Салат витаминный

Молодые листья и побеги лопуха, щирицы, лебеды садовой, крапивы, одуванчика, осота, смолевки, сурепки, свербиги обдают кипятком, отжимают, мелко шинкуют. Репчатый лук с добавлением кунжутных семечек, толченого чеснока обжаривают, смешивают с основными компонентами, заправляют красным острым перцем, солью, сахарной пудрой, соевым соусом по вкусу.

Дикий лопух , якщо добре приготувати теж прекрасна смача і корисна страва.

 

Лотос має дебеле коріння і є монстром водного царства.

Величезне не лише коріння, а і листки просто громадні, квіти теж вражають.

Насіння ідять в недозрілому виді, в дозрілому з за твердої шкірки дістати складніше, але - це делікатес, як і чорна ікра.

Щоб проростити насіння підточують точильним каменем і в банці пророщують.

В Астрахані джунглі з лотосу, але рослина занесена в Червону книгу.

 

Чілім плаває по воді, горішки теж їдять. Щоб дістати з колючки зернятко- колючку варять, щоб розмягчити.

 

 

 

 

Чили́м, или Рогу́льник пла́вающий, или Водяной орех плавающий, или Чёртов орех (лат. Trápa nátans) — однолетнее водное растение; вид рода Рогульник семейства Дербенниковые, происходящий из южных районов Евразии и Африки.

 

Растёт в озёрах, заводях и старицах медленно текущих рек, вырастает до 5 м в длину. У растения характерный плод, внешне напоминающий голову быка, с одним крупным крахмалистым семенем. Ради этого семени растение культивируется в Китае, как минимум, уже три тысячи лет. Семя чилима варится и употребляется как лёгкая закуска.

 

Плоды чилима можно использовать в пищу. Их едят сырыми, отваренными в солёной воде и запечёнными в золе. Из размолотых плодов получали муку и крупу.

 

Растение в давние времена широко употреблялось в пищу, но сейчас его использование сократилось или забыто вообще. Водяные орехи найдены в больших количествах в свайных постройках каменного века. Размеры запасов говорят о том, что растение играло роль, аналогичную роли картофеля в наше время. Раскопки показывают, что на Руси в X—XII веках употребление водяных орехов было очень широко распространено. Их ели, как каштаны, или сушили, толкли и добавляли в муку. Есть свидетельства, что ещё в XVIII веке водяные орехи разводили на Украине в прудах и на побережье Каспийского моря. В XX веке растение почти вышло из употребления, но в Поволжье ещё можно наблюдать, как его плоды изредка едят дети.

 

Плоды чилима охотно поедают дикие и домашние животные (особенно свиньи).

 

Плод — чёрно-бурый орешек 2—2,5 см в поперечнике, с двумя—четырьмя острыми рожками. Семя может оставаться жизнеспособным в течение 12 лет, хотя чаще всего прорастает в первые два года. Растение размножается плодами, отделяющимися от стебля и разносящимися течением в другие места.

 

В Алтайском крае и в Республике Алтай из плодов чилима делают сувениры — брелоки и кулоны.

Амарант - щириця - це злосний бур"ян, декоративна рослина, салат, чи може зернова культура майбутнього?

 

Амарантовий чай отримую, заварюючи в окропі волоті з насінням - свіжі чи висушені. Пророщене насіння пшениці (чи жита) і амаранту, змішане і запарене окропом, здобрене родзинками - це домашній «живий хліб».

 

Змішування і настоювання амарантової муки з олією дає цінну масляну витяжку. Спожита з амарантом страва викликає дивний спокій в організмі, повторне бажання поїсти з’являється нескоро. Можна харчуватись рідше і задовольнятись меншою кількістю таких страв.

 

Кілька років тому я висіяв цю культуру на величенькій ділянці і намолотив півмішка насіння. На мій подив, воно виявилось дуже важким, ніби в мішку лежали камінці. Це тому, що біогенні елементи, які є в зерні - залізо, марганець, титан, цинк, калій і інші мають велику питому вагу. Цього зерна мені вистачило надовго. Кожний рік сію цю рослину, щоб мати постійно її зерно і зелень - свіжу, сушену, квашену чи мариновану. В ній знаходиться 18 із 20 відомих амінокислот. Японці прирівнюють її за поживністю до м’яса кальмара.

 

Стародавні мешканці Центральної і Південної Америки вважали амарант «їжею богів», яка оздоровляє, омолоджує людей, дарує їм довголіття, за повір’ям ацтеків - перетворює в надлюдей. Ця чудо-рослина корисна всім, особливо людям похилого віку, коли знижена працездатність і навідуються хвороби.

 

Вважаю, що українські брахмани нею зацікавляться і приймуть її до ужитку. Можна попервах використовувати родича амаранту - щирицю. Обидві рослини впорядковують харчування, роблять його економним.

 

Наш духовний учитель Григорій Сковорода був аскетом, задовольнявся невеликою кількістю їжі, кожний день зустрічав схід сонця у полі, чи саду, насичуючись ранковою сонячною енергією.

 

Чому ця культура, яка поширена на всіх континентах і дає половину вживаного населенням Індії, всієї Азії та Африки рослинного білка, не знаходить у нас широкого застосування? Бо багато людей за совковою звичкою харчуються «їжею рабів» - картоплею, яка теж прийшла до нас з Американського материка. В древньому Перу тільки рабів годували цією обтяжливою для шлунку і не дуже корисною їжею.

 

Як пояснив науковець Денис Міщенко, картопля складом своїх речовин перевантажує підшлункову залозу, її можна їсти тільки вареною. А варена, печена, жарена їжа втрачає мало не половину своїх поживних якостей, сприяє переїданню і ожирінню.

 

Всесвітньовідомий вчений М.Вавілов передбачив, що амарант в майбутньому нагодує все людство і вирішить продовольчу проблему.

 

Добавлено через 3 минуты

Амарант триколірний

 

A. tricolor L.

 

Сімейство Амарантові. Походить з Індо-Малайської області.

Однорічна декоративно-листяна рослина. Стебла 70-150 см заввишки, прямостояче, утворюють кущ пірамідальної форми. Листя подовжено-яйцеподібні або вузькі, іноді хвилясті, триколірної забарвлення (поєднання червоного, жовтого і зеленого кольору), особливо яскраві в молодому віці. Плодоносить дуже рясно. Цвіте з червня до заморозків.

Має декілька декоративних різновидів, які іноді розглядаються як самостійні види: иволистная (var. salicifolius (Veitch) Thell.) – З вузькими, хвилястими, бронзово-зеленими листям, 12-20 см завдовжки і 0,6 см завширшки, кущ пірамідальної форми; var. rubriviridishort. – Листя рубіново-фіолетові з зеленими плямами; f. ruberhort. – Листя криваво-червонуваті; f. splendens – листя темно-зелені з коричневими плямами. Ці форми в середній смузі вдаються лише в дуже тепле літо і за умови підготовки хорошою розсади в горщиках. У культурі найчастіше використовують сорти амаранту триколірного: 'Аврора (Aurora «),» Іллюмінейпш (Illumination'), що перекладається як «блискучий», і «Ерлі Сплендор (Early Splendour ').

 

Добавлено через 6 минут

Учені підрахували: з багатьох видів рослин, що населяють Землю, людство за всю свою багатовікову історію, щоб прогодувати себе, використовувало лише близько триста основних рослинних годувальників.

Різним історичним періодам в розвитку держав характерні не тільки свої закони, порядки, звичаї, вдачі, але і, скажімо так, своє меню. Смаки з часом міняються у прямому розумінні, і на зміну одним рослинам, що вживаються в їжу, приходять інші. Пригадаємо хоча б незамінну нині картоплю. Тепер важко повірити, що в Росії, а також на території України його почали культивувати тільки в XVII столітті. Тодішнє населення з недовірою ставилося до «земляного яблука», називаючи його ще «чортовим». Виходили навіть спеціальні царські укази, зобов'язуючі селян садити картоплю, у відповідь на які виникали справжні «картопляні бунти». З часом картопля, потіснивши традиційні землеробські культури, завоювала почесне звання «другий хліб». А як тепер мовиться, всі ми — «сидимо» на картоплі.

В умовах, коли здоров'ю наших співгромадян всерйоз загрожують економічні і екологічні біди, вчені б'ють на сполох з приводу глобального браку повноцінних продуктів харчування, особливо високоякісного білку (з'явився навіть термін «білкова недостатність»). Виробники сільгосппродукції нарікають на відсутність необхідної кількості (і якості) кормів.

Селекціонер, невпинний популяризатор нових сільгоспкультур Петро Іванович Устименко, розділяючи такі думки (що є — тобто), все ж таки в корінні з ними не згоден. Вже зараз продовольчу проблему можна розв'язати цілком і повністю, вважає він. Такий висновок має підтвердження не тільки в численних дослідженнях ентузіаста-селекціонера, але і в практиці обробітку нових сільськогосподарських культур на українській землі.

- Отже, в першу чергу, цікаво було дізнатися, що це за культури? - з цього питання почалося інтерв'ю кореспондента «ЗН» з ученим-селекціонером П.УСТИМЕНКО.

- Амарант, шпинат Утеуша, сильфія простромленолисткова, лофант. Ці чотири назви, напевно, малознайомі, а то і зовсім незнайомі навіть тим, хто займається вирощуванням сільськогосподарських культур. А це, без перебільшення, чудо-рослини. Вирощувати їх можна без особливих зусиль на присадибній ділянці, на заміській дачі. І таким чином забезпечити себе, свою сім'ю і домашніх тварин високоякісними, більш того лікувальними продуктами.

- З першою з вищеназваних рослин наші читачі мали нагоду коротко ознайомитися в одній з публікацій в нашій газеті. Мова була про міжнародну конференцію по селекції і переробці нетрадиційних рослин, що відбулася в Алушті. Хотілося б, як мовиться, з перших вуст одержати більш докладну інформацію про цю дивну рослину і його неабиякі здібності.

- О, можу навіть прочитати власні вірші на славу цієї рослини, вивченням і виведенням нових сортів якого я займаюся вже декілька десятиріч. Але замість високого поетичного складу приведу краще прозаїчний і дуже цікавий вислів американського професора Лемана: «Питання стоїть не в тому, чи стане амарант головною зерновою культурою світу, а в тому, коли він нею стане».

Історія амаранту (амарант — греч. вічний) є наочним підтвердженням істини: нове — це добре забуте старе. Рослина, що вісім тисячоліть тому годувала жителів американського континенту, сьогодні предстає перед нами у вигляді незнайомця. Амарант — хліб інків і ацтеків. Його фарбу використовували в релігійних ритуалах, і це, мабуть, послужило причиною того, що інквізиція оголосила рослину диявольським і наказала конкістадорам знищити його посіви. В результаті амарант спіткала доля інків і ацтеків, а через два століття після відкриття Колумбом нового континенту амарант практично зник на своїй прабатьківщині — Центральній Америці.

У двадцяті роки пригадали про амарант. В тридцяті зайнялися його вивченням і в Радянському Союзі. Зокрема, академік Н.Вавілов затверджував, що амаранту судитиметься нагодувати людство. Саме Вавілов включив його в список найважливіших рослин, рекомендованих до негайного упровадження в сільськогосподарське виробництво. Прислухайся тоді наша наука до його рекомендацій, можливо, сьогодні нам не довелося б вирішувати продовольчу проблему. Адже Н.Вавілову і його однодумцям вдалося одержати обнадійливі результати, але, як відомо, у той час почалося гоніння на генетиків і біологів, розвернулася так звана боротьба з космополітизмом в науці, і цю обставину фатальним чином позначилася на долі амаранта. В роки засилля лисенківщини амарант був оголошений чужорідною рослиною, найнебезпечнішим бур'яном, за допомогою якого агенти імперіалізму замишляють погубити колгоспні поля. Так, повторно за свою багатовікову історію амарант був засуджений до знищення.

Проте у ряді країн цією рослиною продовжували займатися серйозно. І сьогодні амарант входить в щоденний раціон жителів країн Північної і Південної Америки, Південно-східної Азії, Карибського басейну, Індії і Китаю.

- Напевно, по смакових і поживних якостях цей «бур'ян» не так вже поганий?

- Я б сказав, що по цих властивостях амарант не має конкурентів. Ніжне листя і пагони багаті не тільки вітамінами, макро- і мікроелементами, але, залежно від сорту, містять від 18 до 30 відсотків високоякісного білка, вдало збалансованого по амінокислотах. За прийнятою шкалою якості білка він оцінюється в 100 балів, а відома всім соя — в 60. Найважливішої амінокислоти — лізину — в амаранті в 2,5 рази більше, ніж в пшениці, і 3,5 рази більше, ніж в кукурудзі.

Дієтологи затверджують: харчові достоїнства амаранта вище за гречку. Не дивно, що кожне третє блюдо на столі американця включає продукти амаранта.

По своїх смакових і живильних якостях амарант прирівнюється до молока. Його насіння на смак нагадує горіх і при підсмажуванні перетворюється на апетитний хрусткий продукт. З муки амаранта випікають смачні хлібці. З ніжного листя молодих рослин готуються відмінні салати, молоді пагони можна солити і маринувати.

Лікувальні властивості амаранту додають присутні в ньому залізо, кальцій, калій, фосфор і багатий набір вітамінів. А завдяки змісту аланина, валина, лізину, лейцина, метіоніну, фенилаланина, триптофана і інших важливих для життєдіяльності організму кислот амарант є воістину лікувальним продуктом.

Оскільки амарант не піддається обробці отрутохімікатами, це один з небагатьох продуктів, що залишився екологічно чистим.

Зараз учені-медики заговорили про лікувальні властивості амаранта. (Адже ще в старовині знали про них жителі американського континенту, знали і ченці середньовіччя.) Виявилося, що кожний кущ амаранта — це ціла аптека. Амарант лікує будь-які запальні процеси: відвар листя, стебел мітелки з насінням (в необмеженій кількості) ефективно допомагає при нічному нетриманні сечі у дітей, використовується при анемії, авітамінозі, упадку сил, ожирінні, неврозах і ін. захворюваннях. На I Всесвітньому конгресі, присвяченому амаранту, було доведено, що він розсмоктує навіть злоякісні пухлини.

Ученими встановлено, що амарант виводить з організму і з грунту радіонукліди. До того ж, він ушляхетнює землю більше, ніж яка-небудь інша рослина.

Амарант — незамінний корм для тварин. Про білкову цінність цієї рослини я вже говорив. Вміст у великих кількостях вітаміну С і каротину робить корм з амаранта особливо цінним і живильним. Один з науковців-амарантщиків недавно писав мені, що за його спостереженнями, курчата, яким додавалися в їжу зерна амаранту, росли в шість разів швидше за контрольні.

Слід зазначити, що м'ясо тварин і птахів, вирощених на амаранті, відрізняється особливими смаковими якостями і стоїть за кордоном на 25 відсотків дорожче.

- Чи існує практика вирощування цієї нетрадиційної для нашого сільського господарства культури в колективних господарствах України? Які це дало результати?

- Завдяки амаранту в колгоспах «Дружба» Савранського району і справді» району Фрунзе Одеської області повністю розв'язали проблеми забезпечення тваринництва кормами. Названі райони належать до зони ризикованого землеробства. Тут, на богарних землях, амарант дав по 30 тисяч кормових одиниць з гектара, з яких кожна вміщає 120 грамів засвоюваного протеїну. У результаті гектар поля дав 39 центнерів білку. В колгоспі «Дружба» було зібрано з гектара 900 центнерів зеленої маси амаранту, тоді як кукурудза в три рази менше. До речі, в Башкирії, де умови для обробітку цієї культури більш сприятливі, одержано 2000 центнерів зеленої маси з гектара, що дозволило в короткий термін господарствам семи районів розв'язати проблему кормів для суспільного тваринництва.

- І наскільки вимоглива ця культура до умов обробітку?

- Амарант дуже невибагливий. Окремі його сорти здатні рости на засолених і защелоченных грунтах, досягаючи при цьому триметрової висоти і даючи урожай зеленої маси більше 1600 цн/га вже два місяці опісля після появи сходів.

Цікава і важлива деталь: на утворення одного грама сухої речовини витрачається всього лише 260 грамів води, тоді як пшениця витрачає 550, а люцерна 840 грамів. Не випадково амарант визнаний ученими рекордсменом по посухостійкості і незамінною культурою в районах з сухим кліматом. Живучість цієї рослини просто вражає. Приведу такий приклад з особистого досвіду. Осінь і зима 1989-90 гг були на Житомирщині украй сухими. Весна теж. Тільки в травні випало небагато опадів, з липня ж до кінця серпня жодна крапля цілющої вологи не впала на землю. Навколо на городах сусідів все пов'януло, загинула навіть кукурудза, лише на моїй дослідній ділянці, викликаючи здивування у перехожих, багряними рядами, як могутнє військо, стояв Його Величність Амарант.

- Після всього почутого дійсно з'являється бажання не просто в думках преклонитися перед цією чудодійною рослиною, але негайно кинутися на пошуки його насіння. Проте щось подібне до не спостерігається подібного з боку виробників сільгосппродукції, нових господарів на землі — фермерів. Як же могло так трапитися, що рослина, у якої сьогодні немає на Землі конкурента за вмістом білка і вітамінів, екологічно чистий продукт і найцінніший корм, покликаний, по висновку експертів Продовольчої комісії ООН, наситити народи і врятувати людство від загрози голоду, протягом півстоліття у нас знаходилося в забутті? Чому воно і сьогодні з такою працею пробиває собі дорогу? Невже для цього необхідний спеціальний указ, зобов'язуючий садити амарант, як в петрівську епоху картопля?

- Думається, не тільки лисенківщина і консерватизм стали заслоном на шляху тріумфального ходу амаранта по наших нивах (з 65 родів амарантових, об'єднуючих близько тисячі видів, у нас збереглося тільки два).

Зараз до обробітку амаранта в Україні інтерес зростає. Але широкого поширення ця культура не набула, бо, слід зазначити, ще не пристосована для великомасштабного виробництва. Її вирощування і збирання насилу піддаються механізації. Не в силах на перших порах забезпечити посівом амаранта ретельний догляд, агрономи віддають перевагу кукурудзі, пшениці, ячменю — не так морочливо.

У той же час на американському континенті амарант упевнено наступає на традиційні культури. Амарант потрібен фермеру, як фермер потрібен амаранту. Тому я твердо переконаний, що співдружність стародавньої культури і нового, вільного землероба дасть чудові плоди.

- Петро Іванович, оскільки ми захопилися амарантом (а він, мабуть, того вартий), то хоча б коротко охарактеризуйте інші названі спочатку рослини, вирощуванням яких Ви займаєтеся творчо вже багато років.

- Шпинат Утеуша — багаторічна, високоурожайна, стійка в екстремальних умовах високобілкова рослина, виведена українським ученим Ю.Утеушем в 70-і роки. Це — перший листовий овоч-багаторічник. Він також багатий легкозасвюваним білком, цукрами, жиром, мікроелементами, вітамінами. Вітаміну С в ньому в два рази більше, ніж в м'якоті лимонів. Це — рослина-гігант! По швидкості росту випередити його може тільки бамбук. Разом з таненням снігу він рухає в зростання і вже в середині квітня у мене кожний квадратний метр, засіваюний Утеушем, дає на другий рік життя 12 — 14 кг зеленої маси, так якої! А навколо скрізь ще голі поля!..

Якби амарантом, шпинатом Утеуша, сильфіею простромленолистковою (прекрасний корм з підвищеним вмістом білка) серйозно зайнялися розумні люди — протягом двох років можна б було зміцнити нашу економіку. І люди, і тварини були б нагодовані. Адже рослинного білку країна одержала б у декілька разів більше, ніж зараз. І обійшовся б він набагато дешевше. Це підтверджують ті фермери, які, побувавши у мене, по моїй пораді почали вирощувати ці рослини. Проблем з кормами у них сьогодні немає.

Багато сортів амаранту і редьку масляну купував в бот саду ім. Гришка на Печерську, а також лікувальні рослини насіння. Вже сподіваюсь підготували насіння, бо обіцяли на весну.

 

 

В наші часи в супер маркетах є плоди зі всього світу і начебто дефіциту вітамінів не відчуваємо, але для декотрих людей, наприклад діабетиків, такий простий овоч, як вівсяний корінь – це просто панацея.

Цей овоч має у своєму складі інулін який регулює кількість цукрів в крові.

До вівса він ніякого стосунку не має.

Це родич козлобородника - дикої рослини – відрізняється більш товстим та смачнішим коренем, та квітка рожево фіолетова на відміну від жовтої свого родича.

Його ще кулінари називають білим коренем.

Рослина створює довгий м”ясистий корінь до 25 см завдовжки, білого кольору.

Нижній кінець створює велику кількість тоненьких корінців.

Готують з цього овоча пюре, тушкують на сковороді, добавляють в супи, солянки, в м”ясні страви.

Якщо дрібно порізати, висушити, потім перемолоти на кавомолці можна заварювати тонізуючий напій.

Висаджувати краще свіжим насінням під зиму повторюючи природний процес, можна готувати розсаду.

При весняному висіванні не треба боятися приморозків – рослина дуже витривала.

Відстань між рядками до 30 см. Поливання збільшує врожайність та масу коренів.

Удобрювання великою кількістю азоту – тим же гноєм призводить до огрубіння коренів та втрати смаку.

Рослина терпить тимчасову посуху.

Збирати врожай слід якомога пізніше перед першими приморозками, тому що невизріші корені погано зберігаються.

Також пошкоджені корені необхідно вживати зразу- вони швидко пропадуть.

Зберігаються так само як і морква.

Маленьке поздоровлення зі святом весни - в коробочках горішки лотоса.

 

 

Змінено 5 березня 2017 користувачем Габузино

Горішок лотоса.

 

 

 

Насіневі коробочки лотоса.

 

 

Лотос хоч і водяна рослина, але може рости і на березі.

Стебло дряпке, як у соняшнику, сягає вище голови.

Листя пів метри в діаметрі.

Насінева коробочка під час квітування має 5 см в діаметрі. Потім вона збільшується в 2 рази. Коробочка використовується для настоювання на спірту і як в"яжучий засіб.

Горішки, як делікатес, або після обточування для пророщування.

Портулак викликає жахливі асоціації, всі намагаються його знищити, але не завжди це просто. А може його пустити на кулінарні шедеври?

До того ж є окультурений сорт, котрий не стелиться , а росте вертикально, як очіток, або монетне дерево.

Портулак ще і землю оберігає від перегріву в спеку.

Готуємо на кухні злодюжку портулак.

 

Пістія - водяна роза - це не лише поздоровлення дрогих дам.

Ця рослинка прикрашає акваріуми, садові скульптури та міні водойми. Вона прекрасно поєднується з лотосом.

Але це все ж таки, нема де правди діти, водяний салат.

 

 

У меня – устойчивое убеждение, что автор сей темы, как и четырех подобных тем в этом разделе, преследует какие-то свои цели набиванием постов.

Сбор на строительном форуме информации из интернета о растениях и грядках – не совсем понятное для меня занятие.

Намного (в разы!) информативнее является тема «Николая Васильевича».

Все ИМХО.

У меня тоже сложилось впечатление что где то было УДО

 

 

 

Панове створіть тему - зберіть дві тисячі переглядів, попийте кефірчику і угомоніться, а я буду в черзі на перегляд Ваших перлів.

 

"Ранней весной, когда в лесу еще не полностью сошел снег и серые ветви деревьев кажутся безжизненными, вдруг где-нибудь у обочины лесной дороги или на краю небольшой поляны яркими желтыми огоньками вспыхнут на солнце цветы ивы-бредины. Здесь вокруг сладко пахнущих золотых шариков суетливое весеннее оживление. Солнце ранней весной обманчиво, и многочисленные шмели и пчелы, мухи и бабочки спешат собрать первые весенние лесные дары: пыльцу, нектар. Ива-бредина — самый ранний медонос."

 

Весна на дворі - радійте - даруйте радість іншим.

зберіть дві тисячі переглядів

То врачи смотрят когда вы остановитесь.

Им интересны клинические случаи.

 

Думаю, пора жаловаться на спам!

Потому что Гугл никогда не иссякнет, времени у человека много.

А хорошие и нужные нужные садоводам темы вытесняются из ТОПа.

Гарбузино, ну зачем нам Ваш копипаст таком количестве?! Какая от него польза?

Людям интересен практический опыт и дискуссия, а не спам из сети!

В конце концов, никого здесь от интернета не отключили, теорию каждый сам себе нагуглит когда будет нужно.

Думаю, пора жаловаться на спам!

Потому что Гугл никогда не иссякнет, времени у человека много.

А хорошие и нужные нужные садоводам темы вытесняются из ТОПа.

Гарбузино, ну зачем нам Ваш копипаст таком количестве?! Какая от него польза?

Людям интересен практический опыт и дискуссия, а не спам из сети! В конце концов, никого здесь от интернета не отключили, теорию каждый сам себе нагуглит когда будет нужно.

Человек только развернулся а вы....

АСТАНАВИТЕСЬ

Зі святом весни всіх дівчат!

 

Панове створіть тему - зберіть дві тисячі переглядів, попийте кефірчику і угомоніться, а я буду в черзі на перегляд Ваших перлів.

 

 

"Ранней весной, когда в лесу еще не полностью сошел снег и серые ветви деревьев кажутся безжизненными, вдруг где-нибудь у обочины лесной дороги или на краю небольшой поляны яркими желтыми огоньками вспыхнут на солнце цветы ивы-бредины. Здесь вокруг сладко пахнущих золотых шариков суетливое весеннее оживление. Солнце ранней весной обманчиво, и многочисленные шмели и пчелы, мухи и бабочки спешат собрать первые весенние лесные дары: пыльцу, нектар. Ива-бредина — самый ранний медонос."

 

 

Весна на дворі - радійте - даруйте радість іншим.

 

Уважаемый, Вы нарисуйте бложек в сети и соберите там С НУЛЯ 2000 просмотров за сутки, используя одни лишь копипасты из сети! Потом нам похвастаетесь успехами. :D На СД суточная посещаемость зашкаливает + начало огородного сезона. А Вы спамите популярные раздел и думаете что за Вашими перлами люди заходят.