7351

x.com/aborealis940/status/1958949538389016772

Україна отримала 4,05 млрд євро, із яких один млрд євро у межах ERA Loans, профінансованих із заморожених російських активів, та 3,05 млрд євро у рамках Ukraine Facility для відновлення та інтеграції. www.ukrinform.ua/rubric-economy/4028480-ukraina-otrimala-405-milarda-miznarodnoi-pidtrimki-sviridenko.html

В 1999 році тиждень жив у приватному секторі у містечку Шпола Черкаської області, був "вояж" по цукровим заводам -- там будинки були взагалі один одного красівше і всі зовсім різні -- вперше побачив таке різноманіття визерунків з кафелю на фасадах -- хазяї прості робітники...

Не знаю про "сільські" хати десь, а хати (будинки з цегли) в селах Донецької області "пригніченими" не виглядали -- по роботі об'їжджав регулярно всю Донецьку область з 1995 по 2014 рік.

Кілька років тому був у 30-ти школах в селах Тетіївського району -- санвузли були або гарні, або дуже гарні.

В Україні планують значно розширити програму безкоштовного гарячого харчування для школярів. Уряд готує наступний крок — забезпечити безкоштовним якісним харчуванням усіх школярів від 1 до 11 класу на всій території країни від наступного року. Про це заявили перша леді Олена Зеленська та прем’єр-міністерка Юлія Свириденко під час конференції «Серпнева-2025: освіта для мінливого світу», передає РБК-Україна. За словами Зеленської, реформа шкільного харчування — це не лише оновлені їдальні та сучасні харчоблоки, а й відчуття стабільності та турботи для дітей у воєнний час. Вона нагадала, що вже модернізовано понад 1000 харчоблоків, понад 6500 кухарів пройшли навчання у кулінарних хабах, а 1,5 млн учнів початкових класів щодня отримують безкоштовні обіди. Свириденко зі свого боку заявила, що уряд готує наступний крок — забезпечити безкоштовним якісним харчуванням усіх школярів від 1 до 11 класу на всій території країни від наступного року. Для цього в бюджеті шукатимуть додаткові ресурси. На початку літа заступник міністра освіти й науки Андрій Сташків повідомив, що від вересня 2025 року в школах прифронтових громад учнів 5–11 класів забезпечать безкоштовним гарячим харчуванням. За його словами, за два роки кількість дітей, які отримують безкоштовні шкільні обіди, зросла від 900 тис. до 1,6 млн. Наступним етапом стане розширення програми — на всіх учнів 5–6 класів у всіх регіонах. Нагадаємо, від початку 2025 року всі учні початкових класів почали безкоштовно отримувати гарячі обіди у школах. На це в держбюджеті передбачили 2,9 млрд грн, які підуть громадам як субвенція. tsn.ua/ukrayina/bezkoshtovne-kharchuvannia-u-shkolakh-uriad-hotuye-masshtabne-rozshyrennia-prohramy-2895680.html

https://www.facebook.com/petroporoshenko/posts/в-етері-британського-телеканалу-sky-news-прокоментував-військову-операцію-збройн/1047173450101856

x.com/zloy_odessit/status/1958799405747712392 Вимоги Росії по Донецькій області – конвульсія відчаю, ніж зухвалий ультиматум. Однією з вимог Росії, озвученою на Алясці, було виведення українських військ з підконтрольної частини Донецької області і, по суті, добровільне здавання цих територій РФ. В обмін на це російська сторона запропонувала заморозити лінію бойових зіткнень у Херсонській та Запорізькій областях. Пропозиція до краю самовпевнена і зухвала, з урахуванням того, що українська сторона ніколи не піде на подібні умови з моральних, етичних, військових та багатьох інших міркувань, які роблять цей ультиматум немислимим. Але якщо ця вимога від Росії і здається самовпевненою і зухвалою, то це тільки на перший погляд. Насправді це явна демонстрація слабкості. Окупація на ручнику. Вторгнення Росії в Україну почалося в 2014 році за гібридним сценарієм і фактично вже тоді почалася війна з російськими агресорами за Крим, Донецьку та Луганську області. На сьогодні, фактично, 11-й рік війни між Україною та Росією, російські війська контролюють із 26 517 км² площі Донецької області близько 20 000 км², при тому, що під контролем української влади понад 6 500 км². Якщо ж говорити про загальну площу захоплених територій, то до повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року Росія захопила 43 969 км², причому практично вся основна частина цих територій була захоплена за 2014 рік, коли країна була найбільш ослаблена, як політичним, так і політичним. Починаючи з 2022 року, Росія окупувала 70 611 км², причому 64 733 км² українських територій було захоплено у 2022 році, що було зумовлено фактором загальновійськової мобільної наступальної кампанії. Але після 2022 року темпи різко скоротилися і, наприклад, за весь 2024 рік було окуповано 3 313 км², а станом на другу половину серпня 2025 року трохи більше 2 500 км². Але не менш важливим показником є й те, що якщо у 2022 році в Україну вторгся окупаційний контингент чисельністю 180 тисяч осіб, то зараз кількість РВВ сягає 700 тисяч. Здавалося б, якщо кількість угруповання зросла в 4 рази, то чи мають зрости і темпи наступу? Але ні, натомість зросли втрати, а тим самим захоплення територій скоротилося більш ніж у 20 разів! Все це вказує на те, що російська професійна армія, яка користувалася в 2014 році фактором несподіванки і слабкістю України, а в 2022-му тотальною перевагою в повітрі і на морі, дуже швидко видихнулася, була обнулена протягом 2022 року, а в технічному плані - комплектація технікою2, остаточно 2 Нині яскраво демонструється застосуванням у ході настання РІВ переважно піхоти та легких транспортних засобів. По суті російська армія в Україні зараз намагається їхати, не знявши з рушника. Російське командування чудово розуміє, що якщо такі темпи наступу збережуться, то за наявності ресурсів Донецьку область вони зможуть повністю захопити лише через роки 2-3 і то – не факт. Але все ж таки, навіть два-три роки кровопролитних боїв, які можуть забрати ще не менше півмільйона, але, швидше – більше, життів російських солдатів. Щонайменше півмільйона лише на Донецьку область, не кажучи вже про інші ділянки фронту. При цьому пропозиція, в обмін на Донецьку область, заморозити лінію зіткнень у Херсонській та Запорізькій областях, виглядає безглуздо, оскільки вона, фактично і так знаходиться там, в анабіозі з 2022 та 2023 відповідно. Всі ці чинники змушують Росія демонструвати підвищену активність і намагатися видавати бажане – можливість нескінченно наступати, за дійсне – виснаження та уповільнення темпів просування на тлі незмінно високих втрат. Імітація сили. Буквально напередодні зустрічі президентів США Дональда Трампа та РФ Володимира Путіна на Алясці, РВВ спробували влаштувати “прорив” на Добропіллі – багатокілометровий кидок близько трьох рот (близько 250 осіб) до важливого логістичного вузла. Цей перформенс мав здивувати Трампа і дозволити Путіну хвалитися результатами "прориву" як демонстрацією сили, проте все пішло не за планом. Прорив був оперативно зрізаний, російський загін самогубців був нейтралізований, а підкріплення виявилося в оточенні. Наразі спостерігається активізація РВВ на півдні, у Херсонській та Запорізькій областях, туди перекидається підкріплення, ведеться перегрупування військ. Очевидно, що російське командування спробує інтенсифікувати південний напрямок, реанімувавши його, тим самим привертаючи увагу до пропозиції про заморожування лінії зіткнень. Але ця витівка може завершитися для командування РВВ приблизно тим самим, ніж і в районі Добропілля. Висновки. Росія намагається без бою захопити частину України, розуміючи, що навіть нинішній темп бойових дій їй буде дуже важко утримати. Паралельно, Росія зазнає найважчих втрат у тилу – удари по НПЗ, підприємствам ВПК, залізничним вузлам та інших об'єктів позначаються економіці РФ. У Росії, країні, яка займає 6-е місце у світі за запасами нафти, виник дефіцит бензину! Ефект ударів по НПЗ дається взнаки у питаннях експорту, а й у внутрішнього споживача. При цьому російське командування цілком розсудливо оцінює, що удари по російському тилу з часом тільки масштабуватимуться, причому не лише за допомогою ударних дронів, а й крилатих ракет, які нещодавно презентували Україна – “Фламінго”. Причому наслідки від таких ударів буде важче виправити, з урахуванням бойової частини цієї ракети масою більше тонни. Російська армія просто не витягує те, що вони називають "СВО", тому вони і намагаються торгуватися територіями, намагаючись зберігати непохитну міну, при огидній грі. Але вони торгуються стосовно того, що торгу взагалі не підлягає і навіть не обговорюється. Всі вищевикладені аргументи лише доводить те, що вимоги Росії щодо Донецької області, це більше конвульсія відчаю, ніж зухвалий ультиматум, а вся російська “СВО” поставлена на ручник, з якого її вже не вийде.