Danylo Ivanov

21602 у жовтні. Двадцять одна тисяча, шістсот дві людини. Саме стільки втекло з армії за минулий місяць. Офіційно. Це рекорд. Це дуже поганий рекорд. КОЖНІ ДВІ ХВИЛИНИ З НАШОЇ АРМІЇ ТІКАЄ ЛЮДИНА. Поки ви дочитаєте цей пост, на лижі стане черговий боєць. Україна стане слабшою на ще одного захисника. А ворог стане відносно наш сильнішим на одну людину. Нагадую, що це лише офіційні дані. А насправді багато випадків самовільного залишення частини чи дезертирства не реєструються. Це проблема номер один армії. А відтак, це проблема номер один країни. (c) Ihor Lutsenko, FB

Так при баризі мудрий нарід жив набагато краще, ніж при блазені. Чи може я помиляюсь і все навпаки, українціям найкраще живеться саме зараз?

Спочатку закрив ракетну програму Порошенка, а тепер всратий бігає по всьому світу і простить Томагавки. Потужно і незламно.

У Пороха була стратегія. Можна довго сперечатись, наскільки правильна чи хибна, але вона була. Тож порівняйте, якою залишив Україну Порошенко, і якою залишає Зеленський. "Результат на табло" (с).

"Немає часу на стратегію... Наша стратегія – це тактика" (с) В.Зеленський. "Стратегія без тактики - довгий шлях до перемоги. Тактика без стратегії - метушня перед поразкою" (с) Сунь Цзи.

Зеленський успішно про*бав все те, що врятував Порошенко.

Ну так і війну ніхто нікому не оголошував (наразі)

Йому до Наполеона як до неба рачки. За всіма даними, Зеленський та Єрмак – нерозлучні друзі та довірені особи. Проукраїнський журналіст Крістофер Міллер з Financial Times у профілі Єрмака , опублікованому в липні цього року, повідомив, що ці двоє чоловіків навіть сплять поруч один з одним у бункері президента, часто після ночі гри в настільний теніс або перегляду класичних фільмів. - www.theamericanconservative.com/zelenskys-top-man-is-a-big-problem/ Божечки, це так мило...

Або захват Нарви. Вусатий боїться воювати проти НАТО.

Все шло до того, що на тому довгому шляху здохне або ішак або падишах, і Україна остаточно вирветься з орбіти кацапстану. Але мудрий нарід не любить довгі, звивисті та нудні шляхи, тож обрав того, хто пообіцяв йому веселий і короткий шлях навпростець. Що характерно - нарід отримав обіцяне, шлях дійсно вийшов дуже коротким і ажніяк не нудним...

Портнов і Татаров не так.

Трошхи уточню. Порошенко, як досвідчений політик, нічого конкретного чорту не обіцяв, і той мінський процес міг-би успішно тягнутись ще десять років. Але дурний блазень подивився в очі чорту та підписв з ним угоду (формулу Штайнмаєра), після чого прилюдно "кинув" того чорта в Парижі. Мені просто цікаво, на що він взагалі після того розраховував, що чорт пробачить свого боржника?

Саме смішне - ці довбні його навіть не судили. Тобто, у випадку реваншу, Мертвечук може повернутись назад на цілком законно.