Danylo Ivanov

І буса незламності з ТЦК.

Так, Орікс показує співвідношення втрат техніки 1:1.5-1.6 за останні зимові місяці. Причому восени ситуація була краща, в районі 1:2.4. Гадаю, співвідношення втрат особового складу приблизно таке, як по техніці, плюс-мінус. Важко...

Розумієте, у нас є лише два варіанти: або ковтати у Трампа, або потужна бусифікація. Вам який більше подобається?

Так, а в чем проблема, что-то я не пойму. Сказал бы: «Твое дело закрыть ***ак и давать оружие» - и все. Дело сделано. Ой, не сработало, да? А что так? Три года человеку лили в уши, какой он охуенный, какой он самый лучший, какой он тактически небритый, какие у него исторические речи в Мюнхенах-Давосах, какой он человек года по обложке «Таймс» - и человек сам поверил. Поверил, что от одного его шевеления пальцем делается все на свете. Срабатывает любая дипломатия. Читать сейчас всю эту дегенеративную конспирологию про то, что Зеленского заманили в ловушку, чтобы специально прекратить помощь Украине - блядь, вот, всю эту аналитику на уровне «у нас отобрали ядерную бонбу» я видеть уже просто не могу. Марь Иванна, это опять не мы обосрались, это сговор Трампа и Путина, честно-честно! В детском саду еще, может, прокатит. Но в реальном мире - извините, нет. Встреча была подготовлена, детали согласованы, пресса приглашена, дипломаты работали, связи налажены, Зеленский встречен Трампом на пороге, даже банкет, блять, был накрыт! Все ждали подписания и ничего другого быть уже не могло. Все было на мази. Но тут быдло-дипломатия налетела на быдло-дипломатию. Гопник из Кривого Рога наткнулся на гопника из Огайо… Как вы там еще пару дней назад все ржали - Трамп пытается делать сделку с евреем из подворотни Кривого Рога? Ну, что. Смешно теперь? А-ха-ха, обхохочешься, блядь. Вышвырнули, как щенка. Измазав говном. На весь мир. А сколько раз предупреждали - это хуевый стиль для общения на международной арене. Не надо так. Даже англичан с их гипертрофированным чувством такта вывели из себя. Когда-нибудь это плохо закончится. Закончилось. Президент Украины «Представляет государство в международных отношениях, осуществляет руководство внешнеполитической деятельностью государства, ведёт переговоры и заключает международные договоры Украины» Это называется «несоответствие должностным обязанностям». Работа провалена полностью. Ни в какую отставку Зеленский, конечно, уходить не должен - как сейчас пишут в другой крайности. Равно, как и извиняться - извиняться там вообще не за что. Это как раз таки Венсу неплохо было бы извиниться. Но вот понимать, куда и зачем ты едешь, с кем будешь иметь дело и в каком положении ты находишься - сука, вот это ты был обязан!! Это работа твоя. Зеленский с работой не справился. Ему не хватило - чуть не написал мудрости, но какая там, к чертям мудрость - ничего ему не хватило, чтобы не лезть в перепалку с этими двумя. Чтобы не начинать им рассказывать о том, что Украина воюет одна, всеми брошенная, и защищает НАТО. Это ровно то, о чем я талдычу последние пару лет. Что от этой фразы в Европе охуевают все. Потому что здесь все видят ситуацию ровно наоборот. А тут ожидаемо о*** и Трамп. Он пригласил Зеленского, как раз именно для того, чтобы подписать сделку, по который он надеется вернуть вложенные деньги, про которые он уже несколько месяцев рассказывает всеми миру, и главное, собственным избирателям, а Зеленский сходу начинает старую песню о том, как Украина воюет в одиночку… Это хуевая стратегия для подписания сделки. И то, что прокатывало с «баварской колбасой» Шольцем внезапно, вдруг, не понятно почему, какая неожиданность, кто бы мог подумать - не прокатило с Волосатой Халвой. Дональд Трамп: «Я хочу немедленного прекращения огня, а Зеленский хочет дальше воевать, хотя у него нет козырей. У него есть козыри только вместе с поддержкой Америки. Он играет слишком самоуверенно и хочет подписать нас на это, но мы этого не сделаем. Он должен согласиться на мир, а не говорить «Путин то, Путин сё». Либо вы заканчиваете войну, либо воюете дальше без карт в руках – и мы посмотрим, что у вас получится». Можете поспорить с этим утверждением. В добрый путь. Меня почему-то уже человек пять лично спросили - а как бы ты поступил в такой ситуации? Не знаю, что всем так интересно мое мнение. Все растеряны, видимо. Я тоже. Впрочем. Я бы, во-первых, в такой ситуации не оказался бы. Потому что, если вдруг во время войны меня вынесло бы наверх так, что мне представилась бы возможность занять кресло Президента и Главкома сражающейся за жизнь страны, я бы сказал - вы ебанулись, что ли? Я не здатен управлять воюющим государством. У меня нет ни компетенции, ни опыта, ни образования на это. Вот, у вас есть мужик, который уже пять лет делает и у которого офигенно получается - вот он пусть и делает. Это вопрос выживания страны. Но. Тем не менее. Если все же. Если бы вот в этой ситуации я оказался бы там. Я вылизывал бы Трампу всю жопу, становился в коленно-локтевую, вилял хвостиком, прогибал спинку, улыбался бы и сглатывал, улыбался и сглатывал, когда эти два недотырка песочили бы меня на весь мир публично, учили бы жизни и размазывали говно по моей лысине. Сглатывал и обтекал. Потому что если ты президент страны, которая предельно критично зависит от американской помощи, устраивать публичную перепалку с Трампом - хуевая идея. Улыбаемся и машем, кланяемся и благодарим. Но нет. Не таков Наивеличайший в Мире. Пи-здыыых!!!! Но, в Украине сейчас чуть ли не национальный праздник, как я погляжу. Наш Саныч послал Трампа на***, ура! Мы опять великие! Мы опять охуенные! Русских на*** послали - и американцев на*** пошлем! Можно вводить новую дату - День необучаемости. Ну, что я не это могу сказать. См. цитату Трампа выше. «Посмотрим, что у вас получится». В добрый путь, что. И это я сейчас без иронии. Искренне. Удача нам всем теперь ооочень сильно понадобится. В обе руки. Ваш Дед.

«А давайте уявімо, що замість Зеленського в Овальному кабінеті сидить Порошенко. Той самий Трамп, той самий Венс, ті самі провокації, але зовсім інша розмова. Ніякої хаотичної перепалки, ніяких емоційних реакцій, ніяких пасток, у які так легко потрапити. Лише холодний розрахунок, чіткі аргументи, залізна дипломатія Петро Порошенко, коли спілкувався з Трампом, ніколи не грав за чужими правилами. Він завжди був максимально зібраним, холоднокровним і вів діалог у форматі рівного партнера, а не прохача. Чітка мова, ніяких імпровізацій, жодного шансy для маніпуляцій – це був його стиль. Коли у 2017 році Порошенко приїхав до Вашингтона, його зустріч з Трампом була короткою, але ефективною. Він зайшов у Білий дім не як людина, яка приїхала «випросити» допомогу, а як представник держави, яка вже довела свою боєздатність. Головним результатом тієї зустрічі стало рішення США про постачання Україні протитанкових комплексів Javelin – тоді ще Трамп тільки придивлявся до Києва, але після цієї зустрічі Україна отримала не просто зброю, а перші реальні оборонні системи, які США до того відмовлялися надавати. Тепер уявімо, що Порошенко опинився б на місці Зеленського під час тієї катастрофічної зустрічі в Овальному кабінеті. Насамперед, він би не пішов на цю гру з відкритими картами. Він би говорив виключно через перекладача, бо розумів би, що це дає йому можливість контролювати розмову. Будь-які маніпулятивні випади Венса чи Трампа були б негайно відрізані одним простим способом – паузою на переклад, що не дозволяло би створити «ефект тиску». Порошенко не дозволяв собі переходити на особисті емоції. Він ніколи не вів би дискусію у стилі: «Та що ви кажете? Та як ви можете?» – ні, він би просто контратакував логікою. Наприклад, коли Трамп почав би гратися в «Ви маєте бути вдячні», відповідь була б така: «Американський народ вкладає гроші у свою безпеку. Україна – це не просто отримувач допомоги, а фортеця, яка стримує Росію і не дає їй сунути далі. Втратити Україну – це відкрити двері для нового глобального конфлікту». Коли Трамп заговорив про те, що Зеленський «ненавидить Путіна» і тому «не може домовлятися», Порошенко не вступав би у суперечку на емоційному рівні. Він би просто поставив зустрічне запитання: «А як ви ставитесь до терористів, які атакують США? Ви з ними домовляєтесь чи знищуєте їх?» Після цього у Трампа не було б аргументів. Ще один момент – контроль інформаційного простору. Після зустрічі Порошенка з Трампом у 2017 році українська сторона одразу ж дала коментарі американським ЗМІ. Це була гра на випередження – задати правильний тон для подальших обговорень. У ситуації Зеленського після зустрічі мала бути моментальна поява в CNN, Washington Post чи New York Times, де мала бути чітка заява: «Україна не дозволить торгувати своєю незалежністю, і будь-які розмови про припинення допомоги – це лише політичний блеф». Він би не дозволив перетворити розмову на хаос. Венс, який вів себе вкрай нахабно, не мав би можливості перебивати українського президента – Порошенко б зупинив його спокійним, але чітким нагадуванням: «Я представляю державу, яка є союзником США, тому прошу дотримуватись дипломатичного етикету». Це виглядало б в очах американської аудиторії не як слабкість, а як сила. І найголовніше – на виході зі зустрічі позиція України була б не у стилі «Дякуємо за все, підтримуйте нас», а у форматі: «Україна бореться за свободу, і це боротьба, яка стосується всього цивілізованого світу. Ми очікуємо, що Сполучені Штати будуть діяти відповідально і продовжать допомагати своєму союзнику». Тобто не прохання, а чітка, логічна вимога, яка накладає політичну відповідальність на США. Трамп – людина, яка поважає тільки силу. Зеленський, на жаль, повівся на його гру і дозволив втягнути себе в неконтрольовану дискусію. Порошенко б цього не зробив. Він би створив ситуацію, де США не змогли б інакше, ніж продовжувати підтримувати Україну». (c) FB

На підписанні угоди в Білому домі наполягав Єрмак, Келлог був проти, - The New York Post. За даними видання, після трьох днів інтенсивних переговорів Келлог погодив угоду з Україною. "Келлог і Зеленський домовилися про угоду з одним пунктом, який ще належить доопрацювати", - розповів американський чиновник про переговори, які завершилися 21 лютого. Проте після переговорів керівник Офісу Президента Андрій Єрмак наполягав, щоб Зеленський поїхав до Трампа для підписання угоди в Білому домі. Келлог радив зробити інакше, оскільки стосунки (між Зеленським і Трампом. - Ред.) "необхідно зміцнити" перед особистою зустріччю. censor.net/ua/n3538701 Виходить, Зеленський підставив Єрмака в Білому домі?

Ну, при сизоносому взагалі такої х**ні, як оце зараз, не було.

То ви вже навіть кацапську пропаганду сюди принесли, так вам свербить? "Всьо пропало, цени растут, полкі пустиє, доллар в Маріуполє по 44".

Доказ - це курс в конкретному обміннику. Найвищий, який я знайшов - 39 грн. Наступний за ним - 38 грн. А середній десь в районі 35 грн. Знайдете по 40 грн. і вище, як пише Форбс - то викладайте.

От спецом не полінився, і глянув ще на Фінанс.уа. Відсортував Продаж за зменшенням курсу. 40 грн/долл не побачив. Ви таки ще той фантазьор )

Точно, Фантазьор! ) index.minfin.com.ua/ua/exchange/archive/2015-02-25/

Звернення майбутнього Президента.

Середньозважений курс на готівковому валютному ринку України (за даними НБУ) на 25.02.2015, USD долар Купівля (грн.) 30,4977 Продаж (грн.) 33,3331 index.minfin.com.ua/ua/exchange/archive/2015-02-25/

З річницею усіх причетних:

Так і Зеленський підпише. Просто ще наївно думає, що може торугватись з Трампом.

А давайте. Порівняємо Україну, яку прийняв Порошенко в червні 14-го, якою залишив її Зеленському в травні 19-го, і якою вона стала у лютому 25-го. І зауважте, це ще далеко не кінець серіалу. Думай.те.

Невже ви хочете щоб Зеленський відмовився від висування на другий (чи вже третій) термін?

А ще Трамп дав нам Джавеліни! І ще дасть багато зброї, от побачите!

Друже, не старайся ти так, все одно у Залужного рейтинг на 12 см більший! ) ukraine-elections.com.ua/uk/socopros/vybory_prezidenta

Під час війни країні потрібен Порох. І багато пороху.

Звісно, що спочатку всеосяжне припинення вогню, потім вибори, потім новим Президент підписує замир'я з кацапами. Але то на папері, а в реалі я навіть не уявляю, як можна виконати п.1., не кажучи про 2.

"Уявімо на хвилину, що Зеленський дає публічну незворотну клятву не йти на другий президентський термін за жодних обставин. Ця начебто невелика річ вирішує величезну кількість проблем, які сьогодні має Україна. Я би хотів сказати, що це вирішує майже всі проблеми, але то, напевно, вже буде перебільшення. Але насправді критична маса проблем відпадає. Судіть самі. 1. Неучасть Зеленського у майбутніх перегонах знімає проблему уникання болючих необхідних рішень, які впливають на рейтинг. Це стосується і хронічно запущених проблем мобілізації, і кадрових проблем, і проблем з реформами, і багатьох інших речей, які накопичилися і тягнуть країну на дно. 2. Так само відсутність необхідності піклуватися про рейтинг знімає проблему непродуманих і непродуктивних економічних рішень на кшталт роздачі всім по тисячі гривень або підвищення податків на білий бізнес зі стимулюванням його йти в тінь замість рівномірного підвищення податків на всю економіку. 3. Якщо не треба думати про наступні вибори, то не треба й боротися з опонентами, шукаючи їх там, де їх нема, -- в Збройних силах, місцевому самоврядуванні, громадських організаціях тощо. Можна налагодити продуктивну співпрацю. 4. Якщо не треба готуватися до виборів, то не треба й конфліктувати з політичною опозицією, наражаючи країну на внутрішній розкол та несприйняття зовнішнім світом. Ба більше, можна співпрацювати заради спільної перемоги. (Цей текст був написаний ще до нещодавнього пострілу собі в голову у вигляді санкцій.) 5. Якщо не треба думати про вибори, то не треба й руками членів команди будувати складні схеми виведення грошей, які спрацюють лише за тривалий термін, на кшталт купівлі російських реакторів. Найбільші оборудки стануть просто непотрібними. 6. Якщо не треба піклуватися про рейтинг, то не потрібні комунікаційні інструменти для його підтримки, від яких шкоди більше, ніж користі, на кшталт єдиного телемарафону чи "анонімних" телеграм-каналів. 7. З Вашингтону вже відкритим текстом кажуть, що не хочуть мати справу з Зеленським. Тому адміністрація Трампа готова штовхати нас до руйнівних виборів в час війни, які принесуть країні чимало лиха. Натомість відмова від другого терміну дозволить, як кажуть переговорники, "перевернути стіл": спочатку мирна угода, потім одразу вибори, і буде нова влада. Отже, величезний заплутаний клубок внутрішньополітичних, зовнішньополітичних, економічних, воєнних, управлінських та інших проблем просто щезає. Звичайно, це не магічне зникнення: вироблені цими проблемами токсини будуть ще довго отруювати наше життя, але самі збудники суспільних, політичних та воєнних хвороб зникнуть і не будуть продукувати нову отруту. Я все одно не вірю в можливість Зеленського виграти наступні вибори: виборці будь-якої країни після війни прагнуть зміни влади, навіть якщо попередня привела країну до блискучої перемоги, і цей феномен добре вивчений. Тож особисті й національні ризики від участі в перегонах нічим не виправдані. Натомість можна увійти в історію як президент Перемоги. Залишитися в підручниках історії, збирати аплодисменти з трибун і кафедр усього світу. Заслужити вдячність власних громадян і захват світової публіки." (с) Валерій Пекар, ФБ