Ні, не вперше Народився, виріс, перші 27 років прожив у Вінниці в приватному будинку (1 поверх). Розумію, Вінниця - це не море/гори за вікном, але навіть садочок завжди радував око. Своїми ж руками перший приватний будинок (1 поверх +мансарда) теж збудував в Вінниці ще на початку 90-их.
Наступні 27 років прожив в квартирах (Житомир і Миколаїв), але завжди мав повноцінну дачу.
Будинок моєї мрії - невеликий 1-поверховий з гарною терасою і краєвидом на гори - щоб сидіти в майці/шортах під спів птахів і бачити над деревами своєї ділянки засніжені вершини. І обов'язково ділянка нормального розміру, всі ці варіанти 15-25 соток - це не наше. Все це ще попереду, ми в це віримо, є земля і є мотивація.
Придбаний готовий новий будинок, про який зараз іде мова, це компроміс на час війни і щоб розмістити з нами батьків, яких в 2022 вивезли з оточення. Але й цей компромісний варіант на 90% відповідає нашій уяві і нашим вимогам про ідеальний НАШ будинок - від кольорів робочих поверхонь та стін до розмірів вікон і т.д.
Можливо, комусь здаватиметься дивним, але всі члени нашої родини дуже люблять дивитися у вікна на краєвиди - від нас в нормальну погоду добре видно без оптики не тільки засніжені Ґорґани (Сивулі, Молоду, Аршицю....), але в об'єктив - навіть і вершини Говерли з Петросом.
За відсутності видової тераси на даному етапі життя, дружина з донькою дуже люблять пити каву/чай, сидячи просто на підвіконнях