бачив теж ролики про підвали,піздюлини,забирання телефону. в моєму випадку в жовтні було іначе. показали , що з березня в розшуку,сів до копів, тцкашник сидів в машині навіть не виходив з неї. поїхали в тцк. там в камеру здав речі. пару бесід десь по 20 хв. дуже сильно пропонували контракт_)) іще якісь там папірці,які я не підписував. все фіксувалось на камеру. треба покурити, виходили з ним. Наїбали звісно в тому,що дадуть вдома пару днів справи позакривати. Повезли на ВЛК. там довго сиділи і водили по лікарям. Весь час був на позитиві, шуткував і з копами і з тцк і лікарями. Заходілось покурити. Мов,не можна. Мабуть,багато тікає на тому етапі. Думаю,ок,покурю в туалеті. Теж ,щось туплять не випускають. Я там так рот свій розкрив тоді, що вся лікарня мабуть чула. Після того, офіцер там ,що був за старшого і супровід відпускав скільки я побажав типа в туалет. я там курив. Якийсь лікарь підняв кіпіш,що я курю в туалеті. Та теж від мене отримала, мов, де можу,там і курю))
Було в мене за що зацепитись і операція серйозна. І документи привезли,знімки. Для обмеженого прокатило б. Терапевт написала свою думку. Мов,так ,є така болячка...Але та сука -голова комісії сказала в очі, що не вважає за потрібне робити дообстеження. Я там за пів дня познайомився з др лікарями,жінками. Прикалувались там , то вони почали за мене просити. мов,класний хлопець, і болячка. Та стерва не змінила думку ,хоча теж там спочатку посміхалась, на позитиві була...Скотина місцева, я думаю, як люди повертаються,то в місті хує сосить будуть пів міста...легше їй вихати тепер .
Потім, відборочний пункт, потім перевалочнийі, потім вже на адаптацію днів 10. їли,фільми дивились. в магазин самі ходили в селі. Весь цей час ніхто телефон не забирав, інтернет навіть давали, відносились прекрасно. Їли зі старожилами за одним столом, їздили по справам...
потім вже бзвп, там теж з недільку були з телефонами,поки одні довбойоби не заказали бухла по тел і не нажрались. здали в коробочку ,але ,коли треба по ділу дзвонити,то брали. потім знову вернули))
Діло в тому, що,як тільки переді мною став дастер з ментами, я тоді вже змирився і проходив всі ці етапи з думками, що все в Божих руках і я попаду туди,куди потрібно. Проходив їх з посмішкою на лиці, хоча були моменти,коли спав і вода замерзала біля голови і ще там трохи складнощів....думав, як в Соломона написано було: і єто пройдьот...
По факту, то так і вийшло. Я задоволений. Ще завів собі знайомства з гарними людьми. Вже навіть і серйозні питання допомогли вирішити..
Втікти міг сто разів на любому етапі. так що ота колючка з ролика на фіг не потрібна. хто хоче,той звалить.
