hause

Основные и незыблемые правила для большинства народных депутатов. 1️⃣ Если поймали на коррупции, то сразу кричи о патриотизме и о том, что это спланированная дискредитация. 2️⃣ Если дети живут за границей, то говори о своем патриотизме и о том, что дети не граждане Украины. 3️⃣ Если уличили во вранье, ври дальше без оглядки и оправданий. И не забудь сказать, что ты патриот. 4️⃣ Постиг умения переобувания в воздухе, пора научиться и перешнуровываться. 5️⃣ Стал не мил власти, значит ты патриотичный оппозиционер. 6️⃣ Ездишь на шикарной машине и живешь в шикарном доме? Это все не твое. Ты всего лишь арендуешь за государственные деньги. 7️⃣ Получаешь деньги в конверте? Нет, ты получаешь просто конверты без денег. 8️⃣ Чти праздники и придумывай новые. Главное, чтобы за бюджетные деньги. А какие еще "правила" вы знаете? t.me/NikolayGolbin/1748

Тарас Чмут: Росії потрібні переговори, хоч вона й надуває щоки www.pravda.com.ua/articles/2025/12/30/8013911

У списку одні українсько-жидівські гниди

"Рівень цинізму й мордокірпічності там такий, що навіть після всіх цих корупційних зашкварів на вибори, як ні в чому не бувало, попреться гарант мародерської зграї з невинно-блаженним виразом "я нічого не знав, я нічого не в курсі, я рятував країну, поки мої друзяки-підсвинки обкрадали її, та й узагалі я тут ні при чім, оберіть мене ще на 5 років благоденствія підсвинків, які з неба впали, не я їх привів, не в моїй партії вони членствували, не в моїй парламентській фракції вони тиснули кнопки, не по моїх слідах вони йшли до влади, не моїм іменем прикривалися, не від мене отримували вказівки, це все бояри трикляті, цур їм і пек, а я гляньте-но, святий, білий, пухнастий, незамараний, чистий і незаплямований". Перед заплаканими (і тому недобачальними) очима народу розігрується дешевий моно-спектакль із перевіреної класики: цар праведно-безгрішний, а розкрадені мільярди й обнулена в частині шансів країна – це провина п’ятих-десятих-двадцятих стрілочників і цапів-відбувайлів. І це, власне кажучи, найгірше. Бо на палю кожного царя, який "не знає", що витворяють його найближчі пажі. В тому й полягає міць і могуття правителя, що він МАЄ ЗНАТИ все, чим живе його пригрітий царський двір під його покровом. Якщо цар "не знав" - його ТИМ ПАЧЕ треба гнати в хвіст і гриву на підставі некомпетентності, непоінформованості, неефективності, нездатності бути сильним лідером. Той, хто "не знав" - і не лідер, і не сильний, а, цитуючи класика, лох останній. Такі президентами не можуть бути за профвимогами цієї посади. Коротше: король голий. Був у схемах чи не був - одноосібний автократ несе таку ж одноосібну відповідальність. Теж класика." Джерело: https://censor.net/ua/b3592889

Зелень виторговує максимально вигідны умови для себе і своїх прихвостнів-сраколизів, бо попереду маячить каса смерека, чхати вони хотіли на Україну і українців, тут вони лише на заробітках, а житимуть вони там, ну якщо їм дозволять, тому і йде закулісний торг

Що вкраїнчики зажрались, то зажрались, кількість тих хто під час війни проживає своє найкраще життя невпинно зростає...

Житомирська співачка претендує на посаду першого секретаря посольства України в Казахстані www.zhitomir.info/news_232158.html ... Доходи у 2024 році претендентки на посаду в МЗС: 86 тис. 648 грн – заробітна плата в Житомирському державному університеті імені Івана Франка; 6250 грн – п роялті від громадської організації «Українська агенція з авторських та суміжних прав»; 93 тис. 300 грн – щомісячна грошова винагорода видатним діячам культури і мистецтва області від управління культури та туризму Житомирської ОДА; 10 тис. 500 грн – соціальні виплати від управління соціального захисту населення Житомирської РДА. ЗИ: півчині-пОслині...

Ціна виживання системи: чому влада обрала насильство замість довіри Трансформація української мобілізаційної політики з черг добровольців зразка лютого 2022 року на вуличні кадри 2024 року – не наслідок втоми і не неминучий наслідок тривалої війни. Це результат свідомого, раціонального та цинічного вибору управлінської вертикалі. Коли влада постала перед дилемою – змінити якість державного управління чи змінити методи примусу громадян – система, підкорившись інстинкту самозбереження, обрала друге. Теза про те, що «у нас не було іншого вибору» є брехнею для зовнішнього споживача. Був вихід. Але ціна цього виходу – тотальна чистка еліт, публічне покарання «своїх» і перебудова армії з феодальної на професійну – здалася бенефіціарам системи вищою за ціну руйнування суспільного договору. Силову мобілізацію обрали не тому, що патріоти закінчилися, а тому, що кредит довіри, який влада відмовилася обслуговувати, закінчився. Альтернативи, які були, відхилені. Існує міф, що рекрутська служба та добровольча служба не можуть задовольнити потреби фронту у війні такого масштабу. Проте досвід окремих підрозділів свідчить про протилежне: люди готові йти на війну, якщо виконуються дві умови - компетентність командування і цілісність контракту. Реальною альтернативою «лову» стала змішана модель: Масовий цільовий набір із гарантією отримання спеціальності (ви стаєте оператором БПЛА, а не штурмовиком, якщо маєте кваліфікацію). Економічна мобілізація (чіткі правила бронювання, чіткі правила гри для бізнесу). Система фільтрів, що запобігає потраплянню в зону бойових дій непідготовлених людей. Чому ця модель не стала масовою? Тому що він працює виключно на паливі довіри. Потенційний новобранець має вірити, що держава виконає свої зобов’язання: навчить, спорядить, забезпечить належне командування і в разі поранення не кине у бюрократичне пекло ВЛК. Щоб забезпечити такий рівень довіри, держава мала продемонструвати, що правила однакові для всіх. І тут система вдарилася в стелю власної природи. Імунітет для еліти як вбивця мотивації Добровільна мобілізація неможлива в умовах вибіркового правосуддя. Головним ворогом мобілізації став не російський ІПСО, а українська реальність, яку влада відмовлялася змінювати. Потенційний доброволець – раціональний суб’єкт. Він оцінює ризики. І коли він бачить, що ризик загинути від некомпетентності командира вищий, ніж від дій ворога, він вирішує ухилитися. Щоб добровільно повернути людей до військкоматів, владі довелося б вчинити акт політичного самогубства старої системи: Публічно судити та садити на реальні терміни корупціонерів, які крали на закупівлях (від «золотих яєць» до фортифікацій). Зриваючи погони і відправляючи командирів під суд, за вбивство підлеглих в безглуздих операціях. Конфіскувати майно у тих, хто нажився на гуманітарній допомозі. Але система побудована на клановій лояльності та взаємній відповідальності. Покарати «свого» означає виявити слабкість і зруйнувати негласний пакт еліт: «крадемо, але ми вірні». Влада боялася що репресії проти корупціонерів і некомпетентних генералів дестабілізують управлінську вертикаль більше, ніж невдоволення народу. Безкарність надіслала суспільству меседж: «Війна — справа бідних. Еліта недоторкана». На цьому добровільна мобілізація померла. Жодна реклама чи рекламні щити не можуть перекрити ефект новин, у яких черговий воєнком купив віллу в Іспанії, а його «клієнти» гниють в окопах без ротації. Страх зручніший за вірність Коли стало зрозуміло, що влада не збирається купувати лояльність громадян через справедливість, єдиним інструментом залишився страх. «Бусифікація» – найпростіший з адміністративного боку спосіб. Вона не потребує розуму, реформ, цифровізації процесів або боротьба з корупцією. Для набору потрібно створити умови, змагатися за людину, переконувати. Для силової мобілізації потрібен лише план, бус і відсутність моральних обмежень з боку виконавців. Влада обрала для себе шлях найменшого опору. Страх — це конвертована валюта. Наляканим суспільством легше керувати в короткостроковій перспективі. Людина, яку загнали в кут, не ставить питань про стратегію, про укріплення, про бюджет. Він думає лише про фізичне виживання. Це класична логіка окупаційної адміністрації: якщо населення нелояльне, його треба зламати. Влада де-факто визнала що вона не може бути партнером для своїх громадян, тому перейшла на відносини «охоронець-в'язень». Крах громадянства та суспільного договору Те, що зараз відбувається – це не просто ексцеси на місцях. Це фундаментальний злам суспільного договору, на якому трималася Україна. Конституція передбачає обмін: громадянин має права і обов'язки. Він платить податки і, в крайньому випадку, ризикує життям заради держави, яка захищає його інтереси і забезпечує справедливість. Примусова мобілізація скасувала частину про «права» і «справедливість», залишивши лише «обов’язок» і «примус». Громадянин, той, кого вдарили прикладом і посадили в машину, перестає бути громадянином у політичному сенсі. Це стає біологічним ресурсом. У цей момент держава втрачає в його очах легітимність. Вона перетворюється на ще одне джерело смертельної небезпеки, нарівні із зовнішнім агресором. Ця прогалина перетворює армію з інституту захисту на інститут покарання. А воїн із захисників перетворюється на жертви обставин. Це катастрофічно позначається на якості людського матеріалу на фронті. Мотивований боєць вартий десяти “невільно мобілізованих”, які при першій нагоді підуть у СЗЧ або здадуться. Але система рахує голови, а не боєздатність. Статистика закрита, тобто проблема «вирішена». Довгострокова ціна короткострокового порятунку Обравши силову мобілізацію, влада виграла собі час, але заклала міну сповільненої дії під фундамент державності. Наслідки цього рішення будуть незворотними. Демотивація та відчуження. Виник психологічний розрив між державою і суспільством. Люди йдуть у «внутрішню еміграцію». Вони перестають жертвувати, перестають працювати, перестають співпереживати державним інституціям. Влада сприймається як чужорідний організм. Демографічна катастрофа. Силові методи спровокували нову хвилю втечі. Молоді люди та спеціалісти, які могли б залишитися за адекватної системи набору та бронювання, зараз шукають будь-яких шляхів виїзду з країни. Ті, хто підуть, щоб уникнути автобуса, не повернуться, тому що відчуватимуть образу, а не ностальгію. Втрата якості управління. Система, яка спирається на насильство, деградує. TЦК, отримавши необмежену владу, вони перетворюються на нових феодалів, що збирають данину. Корупція не зникає, вона просто дорожчає. Це вимиває останні ресурси з економіки, яка і так перебуває в комі. Криза повоєнної легітимності. Коли війна закінчиться, мільйони чоловіків вийдуть травмовані не тільки війною, а й від приниження з боку власної держави. Питання «За що ми воювали?» прозвучить не претензійно, а загрозливо. А відповіддю на нього буде ненависть до тих, хто відправив їх на забій, прикриваючи власні тили. Українська влада була поставлена перед вибором: зберегти себе незмінною (з корупційними потоками, кумівством та недоторканістю) або зберегти довіру нації шляхом болісного самоочищення. Вона сама вибрала. Силова мобілізація – це інструмент збереження прогнилої системи. Влада вирішила, що легше ловити людей на вулицях як дичину, ніж посадити десяток чиновників, які вкрали, і налагодити чесний діалог із суспільством. Це рішення дозволило сьогодні апарату стояти, закривати дірки в штатному розкладі і звітувати про виконання планів. Але стратегічно це рішення знищило основу для майбутнього відновлення країни. Силова мобілізація є актом канібалізму: держава поїдає власне суспільство, щоб продовжити його агонію ще на один день. І коли цей день закінчиться, може виявитися, що захистити і відновити цю державну споруду вже просто нікому. автор: Warden Null

Цей народ(ец) не перемогти: ⛪️ На Дніпропетровщині залишаються 522 церкви УПЦ МП (московський патріархат). Це найбільший показник серед усіх регіонів України. Загалом в Україні працюють 7826 храмів, пов’язаних із московським патріархатом. Після Дніпропетровщини — Вінниччина (495) та Закарпаття (487). За роки повномасштабної війни до ПЦУ офіційно перейшли 934 релігійні громади, пік переходів був у 2023 році. На Дніпропетровщині ж — лише одна громада змінила юрисдикцію з 2022 року. t.me/dnepr_operativ/99324

А тим часом атомний "РПКСН" КНДР: А Україна в кінці 4-року не може зробити навіть достатню кількість хламіндічів ...

Зелених мударів у балаклавах одразу треба відстрілювати, то справжні укрогниди-бандити, тут або ти їх, або вони тебе, країна мрій зелепупського...

20 пунктов Гринча + федерализация всей страны? Итак, 24 декабря, в радостный день Рождества, некто решил выступить в роли Гринча и принес нам - нет, не мир, а 20 пунктов плана, о котором уже известно, что он российский (переговоры Дмитриева - Ушакова: "вот эту бумагу ... сделаем как бы в нашей позиции", говорит Дмитриев (Bloomberg). К сожалению, с момента участия Украины в обсуждении этого российского плана у врагов Украины есть повод назвать его "планом Украины" (да, если россия пишет 28 пунктов, а Украина убирает 1, это уже "план "Украины", ага), а озвучивание этого плана президентом Зеленским дает повод назвать его "план Зеленского". Между тем специалисты, вероятно, укажут на наличие в этом плане признаков нарушения статьи 110, части 2 УК Украины. Кроме ощущения "это пздц", возникшего у ряда встреченных мной комментаторов и совершенно неуместного в светлый праздник, эти "20 пунктов Гринча" содержат в себе неплохую пищу для ума читателя - ведь всегда полезно упражнять ум и читать то, что пишущие хотят скрыть. О том, что от нас действительно хотят что-то скрыть, может свидетельствовать прямая речь не названного члена президентской команды: "Поэтому так важно правильно сформулировать вопросы. Слово "территории" вообще не должно звучать. Как я сказал: просто поддержка или неподдержка конкретного текста «мирного соглашения» ("Левый берег") О каких вопросах идет речь, скажу ниже. Итак, по словам члена президентской команды, скрыть хотят слово "территории". Собственно, это то, что хотела бы скрыть россия. Поэтому здесь 20 пунктов, а было 28, а на самом деле - ОДИН. Это ВСЁ про территории. И это то, чего россия не может достичь ни сама, ни при помощи Трампа: ПОРАЖЕНИЕ УКРАИНЫ. Да, это план поражения. Россия получает: захваченные территории Украины (основной здесь - пункт 15: После согласования будущих территориальных договоренностей Украина обязуется не изменять их силой, - то есть это отказ от контрнаступления и освобождения того, что Украина, как мы видим прямо сейчас, может освободить военным путем, например - Купянск). Этот пункт, в отличие от пункта 14, не указан, как такой, который не согласован, то есть Зеленский на него уже согласился (статья 110, часть 2 УК Украины, возможно, скажут специалисты). По умолчанию россия также получает: Крым. Полное название: Автономная республика Крым. Для россии это - краеугольный камень, то, с чего начался захват Украины, и та часть Украины, которая была оккупирована как бы не военным путем (на самом деле военным). Как мы помним, в легализации аннексии Крыма играл роль фейковый референдум (15 марта 2014), нелегитимность которого состояла не столько в отсутствии голосующих (где-то какие-то люди и были), сколько в несоблюдении правил его организации (на которую было дано 2 недели). В 20 пунктах Крыма нет. Потому что россия разговорами про линию фронта вынесла Крым за пределы переговоров. Позже они на это сошлются и скажут, что Украина от Крыма типа уже отказалась. Переговорщики этот вопрос скрывают, его нужно отслеживать отдельно. Украина освобождает россию от наказаний. После подписания 20 пунктов санкции США снимаются (о чем Зеленский сказал, что это в 20 пунктах упоминать не обязательно, но дал понять, что это будет). Украина уходит с Донбасса (пункт 14). Здесь самое смешное: "Второй вариант предполагает создание в Донбассе свободной экономической зоны и ее демилитаризацию. Украина выступает против отвода своих войск, но в случае реализации второго варианта настаивает и на отводе российских сил. Этот вариант требует проведения общенационального референдума в Украине для ратификации соглашения". (напомню, свободная экономическая зона на Донбассе уже звучала в "пяти вопросах Зеленского" в 2020 году). То есть Зеленский озвучиванием этого пункта показал, что не против вывести украинские войска с укрепленной украинской территории Донецкой области, которую россия 12 лет не может взять, и ради этого готов организовать в Украине референдум, который неизбежно в силу ряда причин будет фейковым - и в том числе такой фейковый референдум задним числом легализует проведенный путиным фейковый референдум, легализовавший аннексию Крыма. Джекпот. И это всё предполагается повесить на народ Украины - в смысле, бремя решения. Но народу этого не скажут! Повторю цитату: "Территориальные моменты чувствительны для всего общества. Так что идея очень проста. Если соглашение будет, мы его публикуем, а затем обращаемся к людям: "Поддерживаете ли вы текст соглашения?". Очень просто: да или нет". "Поэтому так важно правильно сформулировать вопросы. Слово "территории" вообще не должно звучать. Как я сказал: просто поддержка или неподдержка конкретного текста «мирного соглашения». Не думаю, что будет много тех, кто выскажется против мира. А конкретные цифры зависят от того, как мы будем работать с людьми, медиа, какие будем давать сигналы" (не названный член президентской команды, "Левый берег"). Как говорил покойный Чечетов, цитируя любимого мною автора любимой песни к любимому фильму: оцените красоту игры. И, чтобы уже совсем красиво, еще один, уже названный, член президентской команды, а именно Давид Арахамия, озвучил идею - ДВУХПАЛАТНЫЙ ПАРЛАМЕНТ (тут же). Двухпалатный парламент - это федерализация страны. Федерализация и референдум - это требования так называемой "русской весны" 2014 года. Зачем это было нужно тогда и зачем нужно сейчас - для того чтобы вставить обратно в Украину одну из оккупированных территорий с оккупационной администрацией (достаточно одну, но можно и все), и сделать так, чтобы без согласия этой части никакие решения Украиной не могли быть приняты (фактически россия будет управлять ВСЕЙ Украиной через оккупационную администрацию одной из ее областей). Я понимаю, зачем это нужно путину, но у меня нет ответа, зачем это нужно Зеленскому. Встреченные мной комментаторы надеются, что для отвода глаз Трампа. А вот это вот - "очень просто: да или нет", которое предполагается вставить народу Украины, это для отвода чьих глаз? Какие статьи УК Украины здесь нарушены, пусть выясняют специалисты. А я хочу всё же закончить с Гринчем и вернуться к Рождеству. Украина защищена украинцами, которые любят свою страну, которые держат фронт, которые трудятся в тылу, снабжают армию, поддерживают друг друга. Джерело: https://censor.net/ua/b3592271

Прихований меседж у статті The Times... Джерело: https://censor.net/ua/b3592050 "... Йдеться про генерала Залужного, який вже вступив на тропу політика і позиціонує себе, як кандидат у президенти. Подивімось, хто поряд з ним? В мережі шириться інформація, що на нього вже працює штаб Порошенка, десь там поряд крутиться Пашинський, залучені політтехнологи Петра. Якщо це дійсно правда, то Залужний не той кандидат, який буде здатним перемогти, як внутрішніх гнид, так і зовнішнього ворога. Причина банальна: при таких розкладах його оточення складатиметься з гнид. ..." Поки обговорювали, коли й де саме робив фото президент у Куп’янську, не помітили, що втратили Сіверськ Джерело: https://censor.net/ua/b3592013

Славолюб-Алан Богач · Стежити 1 дн. · У відповідь на пост про ухилянтів і тцк вийшов доволі обʼємний коментар-роздуми, То ж як цим не поділитися зі всіма? "... не хтів нічого коментувати, бо з тобою важко не погодитися, країну тре боронити і це правда, та й справді коли на відео лунає московитська мова "спасітє", то емоції теж схожі з твоїми. Однак це лиш частина правди і, так я знаю тебе як людину принципову, порядну і чесну, для якого порядок це шлях життя, то таки хочеться запросити тебе то розгляду цього питання більш обʼємно-системно, а не лише на рівні простих емоційних реакцій. Отже, по-перше, добровольців у нас і нині багато, бо Мадяр і підрозділи Азов, Хартія та багато інших беруть до себе лише свідомих добровольців по власному ректрутингу і на ТЦК навіть не сподіваються. Куди ж ідуть ті, кого "спакували" ТЦК? Думаю, що ти знаєш як і я, що усі бусифіковані йдуть у штурмовики, в Покровськ та інші самі гарячі відтинки фронту, де на позиції зазвичай їх навіть не можуть доставити ніяким транспортом і вони змушені під артою, дронами та обстрілами добиратися самотужки. То ж до позицій більшість з них навіть не добираються і гинуть навіть не вступивши в свій перший бій. Поміж собою кажуть, шо їх відправляють на мʼясо. Ба більше того, про це їм відкрито говорять під часс проходження базової підготовки, котру правда багато хто з них навіть не має можливості пройти точнісінько так само як і отримати лікарську допомогу чи пройти нормально ВЛК. Це бачимо навколо, коли ше вчора чоловіка спакували прямо на вулиці, коли він з дитсадка вів додому свою дитину, залишивши дитину напризволяще, а вже нині ми його сстрічаємо з піснею "Пливе кача" і проводжаємо у останню путь. По-друге, з юридичної точки зору, думаю ти так само як і я знаєш, що працівники ТЦК є звичайними держслужюовцями і аж ніяк не військовослужбовцями. Та зрештою, навіть якби вони були військовослужбовцями, то і це ніяк би їм не дало законних підстав навіть просто перевіряти документи (окрім як на стаціонарних блокпостах і тільки за наказом коменданта, котрого у них ніколи нема) і тим паче так само не дало б законних підстав на затримання та транспортування людей до ТЦК. Це приводить нас до слушного запитання. Чому не приводяться їх дії до законних процедур? І чому на це закривають очі як їх начальство, так і поліція, прокуратура, багато судів і аж до президента? Ці питання справді приводять до системного аналізу того, що відбувається. І перша логічна відповідь це те, що якщо це відбувається, значить це комусь вигідно. Кому? Думаю, що ти так само як і я знаєш які розцінки на бронювання, інвалідність і тому подібне, що дає можливість уникнути мобілізації чи навіть безперешкодно виїхати з країни. Як кажуть, ціни починаються від 5-7 тисяч доларів і до 20-40 тисяч, а верхньої межі нема. То ж ці людолови рискають по вулицях часто-густо взагалі без документів, в балаклавах, аби їх неможливо було ідентифікувати і гребуть всіх, хто під руку попадеться. Хто має гроші (не в кишенях, з кишень відразу все зника), той відкуповується, а хто не має, того відпправляють туди, під Львовом (думаю, ти знаєш то є і в яких жахливих умовах вони там перебувають, то ж зі зрозумілих причин не буду писати). Обʼєм цих оборудок просто фантастичний! Це мількони і мільйони доларів. Звісно, що такі обєми не можуть проходити без кришування згори. Себто, це система, фінансова піраміда, по якій розпливаються усі ці мільйони аж до самого верху, бо як інакше можна пояснити сліпоту аж до найвеличнішого і найдосвідченішого. І ось ми підходимо до логічного пояснення чому це не робиться згідно процедур прописаних в законодавстві. Надаючи незаконні розпорядження, усіх повʼязується круговою порукою, бо порушуючи Закон (а ці людолови як і поліцаї прекрасно усвідомлюють, що чинять злочин, що видно по їх поведінці) вони позбуваються голосу совісті і починають думати лиш про власне збагачення. Саме тому більшість військовослужбовців, коли вони після отриманих поранень і комісування, отримують пропозицію працювати в ТЦК, відмовляються, хоч і знають, що залишаться з копійчаною пенсією. Так один з моїх близких друзів, після кількох контузій, зараз перебува за кордоном, змушений заробляти собі на хліб і ліки, бо думаю, що як і я ти теж знаєш які виплати отримують наші воїни після поранення чи комісування. Та усе це не просто випадковий збіг чи недогляд з боку вищого керівництва, а свідомі кроки по пригнічуванню народу або точніше тероризуванні людей, аби в страху люди сиділи по домах і мовчали, поки вони крадуть мільярдами. Так, саме мільярдами, бо за незалежними оцінками багатьох експертів за роки правління тої зеленої гнилі було розкрадено вже більше 100 мільярдів євро. При тому, що ці оцінки робилися вже більше року тому, то ж, як то говориться, верхньої межі у них нема. За ці гроші ми би могли вже кілька років тому завершити цей геноцид нашого народу. То ж, поки ми скидуємося нашим воїнам на броніки, амунцію, зброю, автівки і усе решта, то ті, хто би мав цим займатися, займається мародерством і системним тероризуванням нашого народу. Тому уся ця бусифікація є не випадковим чи поодиноким порушенням закону, а системним злочином організованим злочинним угрупуванням. І, якщо б цього не було, то більше людей самостійно і свідомо йшли би боронити свою країну. Тому і питання треба ставити не кого звинувачувати, що він встромив ножа людолову в серце, як це нещодавно відбулося у Львові, а хто створив усі передумови до цього і як позбутися системних причин цього всього. І! Саме головне! Памʼятати за що ми воюємо! Бо ми відстоюємо своє право, жити у вільній правовій країні, з верховенством права, з законами, котрі захищають, а не роздівають-розувають, закривають, як за поребриком, бо ця шобла зробила багато, аби перетворити нашу країну на подібну до тої, що за поребриком. І це їх свідомий вибір, бо в основі всього лежить ідеологія і можна почати говорити іншою мовою, іншими словами, та не можна очікувать, що шось зміниться в голові людини, котра прямо заявляла «сойдьомся гдє-то посрєдінє», що він нині і робить… Ось на які роздуми наштовхнув мене твій пост. То ж дякую тобі і за пост, і за твою службу. Щодня молюся і за тебе, і за усіх, кого знаю, що воює, і за всіх ваших побратимів і посестер."