hause

Якими ж зедовбойопами повна українська земля: https://www.facebook.com/reel/1018488593877290 Лизнув зелепупу, ще й диктатури йому захотілося, мало йому цього зебеспрєдєлу...

Всі вже читають листа турецькому султану? 🤣 censor.net/ua/news/4006787/zelenskyyi-opublikuvav-vidkrytyyi-lyst-do-putina

Що це за пі здець робиться в цій недокраїні? Хто там казав, що будуть вламуватись у квартири, тримайте t.me/gnapinfo/3937: "2Продовження історії в Хмельницькому. Щойно невідомі особи увірвалися в квартиру до чоловіка, якого вдень крутили поліцаї і викрали його. Поліціянти стверджували, що чоловік начебто знаходиться у СЗЧ і погрожували йому пістолетом на очах у багатьох людей. Потім, поліцаї задули чоловіка газом, через що він знепритомнів і йому довелося викликати швидку. Але, зі швидкої чоловікові вдалося втекти. І судячи з усього, він повернувся додому, де його і спакували невідомі бандитської зовнішності. Короче, "СЗЧ - не СЗЧ, ми тєбя, заставім, сука страну защіщать!"" 149207520_8.MOV

Оксана Черкасова 6 год · В мене одне питання: ми точно офіційно ще не ввійшли в состав росії? Люди в балаклавах вриваються до магазину, виламують двері, застосовують силу, виривають телефон у жінки та кидають його у воду, розпилюють газ в обличчя власнику..І все це в присутності поліції! Коли до людей приходять як на спецоперацію проти небезпечних злочинців, а не як до громадян власної держави — це викликає не повагу до закону, а страх, обурення та відразу..Але найбільше мене лякає навіть не саме відео, а реакція суспільства..точніше — її відсутність… Більшість людей просто відвертають очі. Багато хто робить вигляд, що нічого страшного не сталося..І що найболючіше — часто мовчать навіть ті, хто сам носить військову форму та присягав захищати народ і державу…Саме це мовчання і є найбільшим подарунком для влади, бо коли суспільство перестає реагувати на очевидне беззаконня, влада починає сприймати його як дозвіл..як сигнал, що можна йти далі… Я вас здивую, якщо скажу, що беззаконня ніколи не зупиняється саме по собі і кожен новий випадок стає можливим лише тому, що попередній залишився без належної оцінки та реакції.. Беззаконня породжує тільки нове беззаконня..Насильство породжує нове насильство…Так не будують правову державу..так її руйнують зсередини… І не дивуйтесь, якщо рано чи пізно хтось з вас опиниться по інший бік цих дверей….

Житомир, напівкругова 9-типоверхівка на надцять під"їздів в районі вокзалу, двоюрідна сестра і її чоловік -комуняка, поховали загиблого сина - знаного тренера\суддю з волейболу : " У нас все подвір"я за Зеленського, він скрізь їздить, всього добивається, та що ти кажеш..." Совдеповський рак головного мозку "налице"...

🤣🤣🤣 "Дивно, чому так непомітно для суспільства прошмигнуло доручення президента припинити війну до кінця поточного року. Ніхто не кидається звинуваченнями в державній зраді за слово «припинити». Нікого вже не тригерить, що кумир доручає «припинити», а отже, в передранковому серпанку розтануло слово «перемога». І вже ніхто не б’ється в істериці над кордонами 91 року. Всі вже забули надцять планів перемоги, презентованих у форматі Adobe 3 роки поспіль. За належне всі сприйняли рішення президента втрачати території, адже саме це зашито в поняття «припинити». Ніхто не влаштовує злісних мітингів під лозунгами «не віддамо ні сантиметра замінованої землі». Ніхто не звинувачує царя в відступі від найвищих ідеалів. Ніхто не вбачає в слові «припинити» скасування всіх нав’язаних наративів про «незламну безкомпромісність», якою годували всі ці роки в односторонньому порядку. Усіх розсудив народний авторитет Буданов, який завдання припинити війну до зими назвав «правильною, вчасною і продуманою». Доручення припинити війну до кінця року дає підставу врешті-решт зняти з усіх публічних дискурсів питання кордонів-1991 і більше до цього не апелювати. Правитель прямо задекларував готовність до територіяльних утрат щонайменше по актуальній лінії фронту, тож відтепер це не є табу чи «незручна тема». Так само після завдання президента слід прибирати з офіціозу всі застарілі пропагандистські кліше про непохитність, непоступливість тощо. Є чітка вказівка припиняти війну – вйо виконувати. А хто далі на вайлуватій інерції блеє про вічну війну – той ні в тин, ні в ворота. Ваш Остапчик"

Ігор Лікарчук 10 год · Про лалайки на кістках педагогіки Позаминулої ночі, коли будинок здригався від вибухів, а мій милий і вірний пес плакав, жахаючись обстрілів, я щоб відволіктися, поринув у хащі Інтернету, шукаючи інформацію про те, як відзначають завершення школи чи навчального року в країнах Європи. Адже в українській освіті давно проголосили курс на Європу, на європейські стандарти. Навіть стратегічною метою шкільної освіти у нас визначена «підготовка до життя в мінливому світі», як у Європі. Щоправда і на щастя, Європа не воює за свою Незалежність. А ми воюємо… І чим далі я заходив у свої пошуках, тим частіше мені хотілося кричати: «Мати василева». Це щоб не вживати більш міцну лексику. Чому? Та тому, що наша практика завершення навчального року останніми дзвінками і випускними у школах і навіть у дитячих садочках (!) абсолютно ідентична тій, яка існує лише в росії та білорусії. Як не прикро це усвідомлювати, але лише у нас та у них лінійки, трибуни, мікрофони і довгі, як черги в колишньому срср, промови гостей, котрі прийшли попіаритися. А іще колективний танець, для виконання яких випускників муштрували за батьківські гроші та під час уроків, старшокласник із першокласницею на руках, яка калатає у дзвінок; бальні плаття на дівчатах; Черги до перукарів та модних фотографів; академічні мантії з конфедератками на дітях. І замучені вчительки-організатори цього шоу із сценаріями в руках. Щоб хтось сказав не те, що написано в сценарії, чи викинув якийсь вибрик, який тим сценарієм не передбачений. Ми так і не хочемо усвідомити, що проводячи ці свята за радянською моделлю, так чи інакше будуємо в Україні філіал «русского мира»; що це дивовижний і майже шизофренічний гібрид пізнього брежнєвського одобрямсу та алгоритмів Тік-Току. Ми щиро віримо, що дерадянізували школу, замінивши коричневі сукні на яскраві костюми, а радянські марші — на модні біти. Але це ілюзія. Наші масові шкільні свята - звичайний цифровий кріпосний театр. На зацементованому шкільному подвір'ї, під палючим сонцем, діти відпрацьовують синхронні рухи та заїджені слова із сценаріїв для відеозвіту. Це цифрова побілка на старому радянському бараку. Змінився носій інформації, але не змінилася суть: дитина залишається лише живою декорацією для звіту керівництва, а свято свободи перетворене на черговий раунд бюрократичного карго-культу. Цей парадокс стає особливо очевидним, коли поглянути, як зі школою прощається справжня європейська педагогіка, побудована на повазі до особистості. Там концепту «Останнього дзвоника» як загальношкільного обов'язкового параду взагалі не існує. У Великій Британії випускники у свій Leavers' Day просто розписують маркерами сорочки один одному: пишуть жарти, побажання і зберігають цей кольоровий артефакт на все життя. У Німеччині під час Abistreich учні на один день «захоплюють» владу в школі, влаштовуючи невинні розіграші для вчителів та директора. У Скандинавії випускний - це або затишне внутрішньокласне свято, або абсолютно вільна, галаслива і хаотична радість на вулицях міста, ініційована самими підлітками. Спільний знаменник європейського досвіду - суб'єктність учня. Свято належить дітям, а не дорослим. Воно може бути тихим, смішним, безглуздим, але воно - їхнє. Там немає сценаріїв його проведення, нудних промов, кабінетного плану, списку патріотичних пісень, які мають прозвучати, та вимог – де винуватці свята мають стояти і в якому одязі на те свято повинні прийти. Їхні традиції дуже різні. Але майже всюди центр свята - сам випускник, а не сценарій, затверджений дорослими. І як не шукав, не міг знайти навіть натяку на те, що випускників муштрують кілька місяців для того, щоб вони показали, як танцюють останній шкільний вальс. І про танці вчителів в українському баченні не знайшов нічого. Зате прочитав, як вчителі під час таких свят разом із дітьми веселяться, когось розігрують, бешкетують, глузують, танцюють, співають… Справжня деколонізація та реформа освіти - це не про заміну вивісок і не про нові платформи. Це не постійні лозунги та меседжі про орієнтацію на європейські стандарти. Це, насамперед, про демонтаж радянської ментальної вертикалі. Навіть у організації масових шкільних свят. Я п'ятдесят років в освіті. І скажу відверто: за цей час у цих свят змінилися кольори, пісні, гасла, одяг і музика. Але сама педагогічна логіка свята залишилася майже незмінною. Вона залишилася радянською. Ми не побудуємо вільне, критично мисляче покоління, якщо продовжуватимемо заганяти його в рамки номенклатурного кріпосного театру. Школа має нарешті перестати бути фабрикою з виробництва «красивої картинки» для задоволення чиновницького самолюбства. Справжня сучасна українська педагогіка почнеться тоді, коли ми змиємо цей штучний глянцевий грим, вимкнемо самозамилування гарною картинкою і дозволимо дітям у їхній останній день просто бути собою. Навіть якщо це не збере мільйонних переглядів у соцмережах. Нам потрібні живі люди, а не ідеально віддресировані лайки на кістках нашого майбутнього. Тому, шановні організатори подібних свят. Хочу нагадати вам стару єврейську приказку: «Йося, ви або хрестик зніміть, або труси одягніть». Не можна називати себе сучасним ліцеєм європейського зразка чи академічної моделі, залишаючись водночас зацементованим у практиці радянської освітньої ментальності, проводячи шкільні свята за радянською моделлю. А іще - перестаньте лалайкати на кістках педагогіки. Примітка: Що таке «лалайки»? Це потворний, але дуже точний гібрид нашого часу. Він народився від схрещування порожнього номенклатурного базікання - отого вічного радянського «ла-ла-ла» про успіхи, досягнення та планові заходи, із сучасними цифровими «лайками». Це коли зміст повністю вивітрюється, залишаючи лише дві речі: порожні слова чиновників на трибуні та віртуальні сердечка під відеороликом у соцмережах. Сьогодні саме цей гібрид став головним режисером шкільного свята. P.S. Танцюємо… навіть під дощем. У бальних сукнях. Із лайками під парасольками. А що: марно муштрували і гроші платили? Між іншим, у совку навряд чи вигнали б випускників танцювати під дощем. Але тоді соцмереж не було. Щоб лайкати для показухи

🤣 t.me/gnapinfo/3913

Тонировка, техосмотр, камеры: что изменилось для водителей с июня С июня полиция штрафует за тонировку на 510 гривен, используя новое оборудование. При повторном нарушении машину могут забрать на штрафстоянку🛑 Техосмотр стал обязательным для такси и доставки. Стоимость — до 1500 гривен‼️ Обычных водителей это пока не касается. Парковка подорожала на 15–20%, а камеры теперь автоматически фиксируют неоплату. К концу лета появится ещё 150 камер — они ловят скорость, проезд на красный и выезд на полосы общественного транспорта✅ Штрафы за скорость прежние: от 340 до 1700 гривен. Проверьте тонировку сейчас, пока не оштрафовали.t.me/Oleg_legalist/8480

Фляшка самогонки на афинах кожному, хто вловить логіку. Трамп поц, Трамп педофіл, Трамп запроданець – але Трампу пишемо листа з проханням просто так, за дякую, надати сувору військово-промислову таємницю – конструкторські креслення установок Петріот, аби країна, якою 5 років керував син російського розвідника, могла виготовляти виріб, який Америка продає за 1 млрд доларів, а одна ракета коштує 3 млн доларів. Трампова пропозиція нам категорично не підходить - закінчувати війну ціною втрати Донбасу (який і так уже на 70% окупований) під безпрецедентні колективні (не лише американські) гарантії безпеки – але в Трампа вимагаємо негайно дати томагавки і цілий вагон снарядів для систем ППО (хоч Єрмак у 2023 році анонсував розробку власної протиракетної системи). Трамп козел, Трамп божевільний, Трамп чокнутий – але, маючи напівпорожні запаси систем ППО, азартно підживлюється ще більша ескалація, при цьому достеменно знаючи, що належно захистити від «гідних відповідей ворога» свої міста, а тим паче столицю, нема чим, тому що зрадник Трамп зажав ракети. Трамп виродок, Трамп посіпака путіна, трамп старий маразматик – але з Трампом чогось підписана Рідкісноземельна Угода, яка дає американцям доступ до 57 цінних мінералів, а також газу, нафти й золота. А ще в серванті на Банковій зашаріло причаїлись 28 безпекових угод, наштампованих під ксерок із 28 країнами світу, включно з країнами великої сімки. Афини – це чорниця, хто не знав. Ваш Остапчик

Зепоранений на колчаковських фронтах:

BYD переходить у наступ: китайський гігант дарує 10 років безкоштовного сервісу для електромобілів у Європі Поки європейські автовиробники намагаються наздогнати китайських конкурентів у швидкості розробки нових моделей та впровадженні технологій, BYD відкриває новий фронт боротьби за покупців. Китайський бренд запустив у Європі одну з найагресивніших маркетингових кампаній останніх років, запропонувавши власникам електромобілів безкоштовне технічне обслуговування протягом десяти років (!). Першою країною, де стартувала програма, стала Чехія. І якщо експеримент виявиться успішним, конкуренти отримають ще один серйозний привід для занепокоєння. 10 років безкоштовних сервісних оглядів Нова програма отримала назву «10+1» і поширюється майже на всі електромобілі BYD, що продаються на чеському ринку. За умовами акції компанія бере на себе витрати на всі регламентні технічні огляди, передбачені виробником, протягом десяти років або до пробігу 150 тисяч кілометрів — залежно від того, що настане раніше. Фактично власник автомобіля може протягом десяти років проходити планові сервісні перевірки без додаткових витрат. До програми входять п’ять регламентних сервісних оглядів упродовж 120 місяців експлуатації. Втім, як і будь-яка подібна пропозиція, акція має певні обмеження. Безкоштовне обслуговування не поширюється на: ● деталі, що природно зношуються; ● робочі рідини; ● діагностику несправностей; ● ремонтні роботи; ● позапланове технічне обслуговування. Іншими словами, BYD оплачує лише ті процедури, які передбачені сервісним регламентом. Зарядка теж за рахунок компанії На цьому подарунки не закінчуються. Керівництво BYD у Чехії та Словаччині також оголосило, що покупці отримають перший рік регулярної зарядки електромобіля без додаткових витрат. ... https://www.facebook.com/share/p/1GuCukRvtF/

Продовження а ...уітєльних історій: - З найдорожчих у світі апартаментів в Монако за 550 мільйонів долларів простий український доброволець Рінат Ахметов, позивний "Шахтар" розказує The Guardian про оборону "Азовсталі". Гроші справді творять чудеса. Усі активісти і лідери думок, які ще кілька років тому один вперед одного розказували про "посіпаку Януковича", тепер так само один вперед одного нахвалюють Ахметова. Якщо так піде і далі то Ахметов дуже скоро опиниться в Пантеоні українських героїм, десь між Бандерою і Петлюрою. - Державна міграційна служба України ухвалила рішення про примусову депортацію до Росії громадянина РФ Руслана (Аслана) Хакімова, волонтера та розробника наземних дронів і роботизованих комплексів для ЗСУ. Це все відбувається на фоні того, що з травня 2026 року Восьмий апеляційний адміністративний суд у Львові розпочав розгляд скарги Хакімова на це рішення. Рішення щодо депортацію можуть привести у виконання найближчим часом без очікування рішення суду. Його повернення до Росії це гарантована для нього тортури і смерть. Абсолютно ганебні дії міграційної служби, які вимагають гострої реакції суспільства, незгоди та необхідних суспільних дій - протестів, тиску на владу, яка чомусь вважає Аслана ворогом. Це не так, Аслан працював на інтереси України і це очевидно всім небайдужим.

🤣🤣🤣 Volodymyr Tsybulko 14 год · ГРОШІ ГЕРОЯ РОСІЇ ПОВЕРТАЮТЬСЯ ДОДОМУ Є новини, після яких хочеться перевірити, чи не прокинувся ти раптом у якомусь сюрреалістичному серіалі. Отже, Андрій Деркач. Людина, яку американська влада назвала багаторічним агентом російських спецслужб. Людина, яка після втечі з України не сховалася десь у тіні, а цілком комфортно влаштувалася в Росії. Настільки комфортно, що отримала звання Героя Російської Федерації та стала сенатором верхньої палати російського парламенту — Ради Федерації. Тобто вже навіть не «підозрюваний у симпатіях до Кремля». Не «можливий агент впливу». Не «спірна фігура». Сенатор держави-агресора. Герой держави-агресора. Людина, яка під час війни отримала найвищу політичну легалізацію від режиму Путіна. І ось у цей самий час в Україні відбувається маленьке юридичне диво. Суд скасовує арешт коштів, вилучених у справі Деркача. Чотири роки ці гроші були речовими доказами. Чотири роки правоохоронці пояснювали суспільству, що вони мають значення для розслідування. Чотири роки держава витрачала гроші платників податків на слідство. А потім раптом з’ясувалося, що гроші вже не такі й важливі. Мабуть, вони перевиховалися. Можливо, за роки арешту перестали бути підозрілими. Або пройшли курс денацифікації та демілітаризації. Інакше пояснити цей юридичний фокус складно. Найцікавіше навіть не рішення суду. Найцікавіше — це сигнал. Який сигнал отримують українці? Той самий, який вони отримують уже багато років: у нашій державі суворість покарання визначається не масштабом вчинку, а політичною кон’юнктурою. Бо якщо людина стала сенатором Росії, отримала від Путіна державні відзнаки й досі фігурує у справах про роботу на російські спецслужби, а її активи раптом починають розморожуватися, то питання виникають уже не до Деркача. До Деркача давно все зрозуміло. Питання виникають до української державної машини. До тих, хто роками розповідає про безкомпромісну боротьбу з колаборантами. До тих, хто полюбляє патріотичні промови перед камерами. До тих, хто в кожній незручній ситуації кричить про «руку Кремля». Бо коли справа доходить до реальної «руки Кремля», яка вже сидить у кріслі сенатора Ради Федерації РФ, раптом починається дивовижна гнучкість юридичних підходів. І тут уже не памфлет виходить. Тут виходить діагноз. Бо держава, яка не може довести до логічного завершення справу людини, що стала сенатором країни, яка щодня вбиває її громадян, ризикує перетворити правосуддя на різновид політичного стендапу. Тільки сміятися чомусь зовсім не хочеться.