віщий олег

Не зовсім так, в Софіївці крім свого питомника є потужна база, задіяні науковці. Добавлено через 6 минут Звичайно що ні, не святі ж горшки ліплять, але без знання агротехніки, технології вирощування, біологічних особливостей рослин, системи захисту Ви далеко не заїдите. Крім того, необхідно перед закладкою вивчити попит, досвід конкурентів, розробити базу клієнтів. А для цього повторюсь, повірте і 10 років буде замало.Перші 3-5 років Вам треба буде тільки вкладати, дохід буде лише потім, працювати потрібно буде лише на перспективу. Це не бізнес однодневка, а справа всього життя. Тому повинні бути відповідні підходи.

В Умані дендропарк Софіївка займається вирощуванням та продажем декоративних рослин, маючи кілька гектарів питомнику в якому я був. Звичайно бізнес досить прибутковий, але звичайно, як і в кожному бізнесі, є багато але. Щоб вийти на більш менш прийстойні заробітки крім асортименту необхідно задіяти маштаб виробництва, тобто вирощувати не десятками, а тисячами. Також необхідно задіяти хороших спеціалістів, послуги яких не дешеві, а ще краще таким стати самому, на що і десятка років не вистачить. До речі одного такого знаю, фаната своєї справи, займається близько десяти років - багатства не нажив. Де Ви взяли, що купивши по 5, через 3 роки продасте по 150 ? По- перше по 5 таких і цін не має, по-друге накруток в десятки разів, в цьому бізнесі не існує. Крім того найбільша проблема - звичайно збут. Теоретично ніби все гладко і рентабельність зашкалює, але повірте мені, якщо Ви самі не вникните, не розбиретися в кінці кінців не будите цим жити - у Вас нічого не вийде, а якщо і вийде - то десь на рівні тяп-ляп. Взагалі, на мою думку, в аграрному бізнесі, людей випадкових не має.

Судячи з Ваших міркувань ЭТО - це земля, нові безглузді податки, депозити фіз. осіб в банках. Взавтра запровадять обов^язкову заміну паспортів чи нові правила реєстрації нерухомості. Восени задарма заберуть у аграріїв урожай, вибачте - не задарма, а за векселі. Це не скриті ресурси, а банальне облапошування.

Можна будь-ласка трошки детальніше про ЭТО , повірте дуже цікаво. Можливо, хоч Ваші прогнози збудуться, звичайно із врахуванням всих можливих КОЗИРНИХ ТУЗІВ. А то мені, як простому бухгалтеру перспективи бачаться здебільшого все гіркі та погані. Дякую.

У всому світі сільське господарство є дотаційне. Держава підтримує аграрних виробників, при цьому зменшується соціальна напруга і споживач отримує продукти харчування по прийнятним цінам. Не секрет, що за кордоном ціни на харчі навіть менші ніж в Україні. Рослинництво ще більш менш виживає за рахунок високих цін на зовнішних ринках. Із обсягами виробництва тваринницької продукції суцільна катастрофа. Ніхто Вам не привизе якісного м"яса по низькій ціні - його поросту не існує, а раз не має державної підтримки, відповідно за все платить споживач із свого карману і повірте далі буде лише гірше - ціни на харчі будуть невпинно зростати.

Кормить людей - вечный бизнес.

Також особисто знайомий із власнмком ресторану. досить не бідна людина, дітям покупляв житло і авто, сам їздить на новенькому ленд крузері. Звичайно в ресторані днює і ночує, за власними спостереженнями рентабельність цього бізнесу сягає близько 40-50 відсотків. У всякому разі ресторан дає дохід не менше ніж та сама пекарня.

Вы посмотрите на продукцию отечесвенных товаропроизводителей, разве она всегда качествена и Вам нравится уровень сервиса? Ответ на Ваш вопрос прост, как и все гениальное - нужно делать лучше, качествение и не стремиться завоевать рынок, а прикласть все усилия для достижения максимального уровня прибыльности. А чем заняться - это уже Ваш и только Ваш выбор. Пусть это даже будет фермерство - займитесь органическим сельским хозяйством, но так, чтобы ваша продукция была самая лучшая и работы хватит на ваших внуков. Беда в том, что все хотят сорвать куш сегодня и сейчас, а что будет завтра, через 3-5 лет никто не задумывается.

Рецепту успішного бізнесу для всіх не буває. У кожного він свій, в залежності від конкретних умов та Ваших можливостей. А ще необхідно спрогнозувати вплив різного роду факторів. Для прикладу - одна пекарня вже 10 років успішно працює в асортименті якої 90 відсотків хліба одного виду, але цей хліб популярний в тому регіоні. Аби власники поставили цю пекарню за 50 км з цим одним хлібом вони просто не вижили. Інші вподобання, більша конкуренція, різномаїття асортименту. Звичайно, при наявності капіталу можна залізти в будь-який бізнес, інша справа який від цього буде ефект. В сучасних умовах девіз - Роби краще більше - спрцьовує не завжди. Мета бізнесу - при найменших витратах отримати найбільший ефект, хоча є речі на яких не зекономиш. Успішний бізнес це як гарна молодиця - все повинно бути гармонійно.

Avelka повчати і навчати хлібопеків пекти якісний житній хліб на жаль не можу, тому що не технолог. А стосовно солоду та житніх екстрактів думаю не треба опускати руки і скидати з рахунку хлібопеків. Великі спрви починаються з малого, так і тут необхідно працювати як із самими пекарями так із посередниками.

Хочете їсти якісний хліб - купіть хлібопічку.:D:

Шановні колеги, здається ми трошки відійшли від теми форуму, але нічого в дебатах народжується істина. Стосовно соціального хліба - то моя власна думка що це хліб сугубо для безхатченків і породжений він державним регулюванням соціально важливого продукту. Повторюсь ціна хліба повинна бути не політичною а ринковою. Навіть великий коменданте Че Гевара мріявши про всесвітню революцію резоно зауважував, що необхідно буде все ж таки залишити одну кап. країну, приміром Швейцарію, для того щоб знати реальну тобто ринкову вартість товарів і послуг. В Україні вартість хліба одна із найнищих на пострадянському просторі, відповідно і якість шкатульгає. Якісний хліб повинен коштувати не менше 7-8 грн. за буханку. Колись давно, коли я був молодим і їздили ще Ікаруси, їдучи з Києва я ще до Білої Церкви з*їдав буханку Українського житнього. Навіть хлібопіки вважають цого за еталон житнього хліба. Крім нього ну хіба що ще в Сумах житній хліб більш менш пристойний. Ну стосовно Києва зрозуміло, все таки столиця, наука під боком. В Сумах завод по слухам будувався ще під Олімпіаду 80, тому досі працює на тому задєлі. А Кулінічі і в Харкові не печуть якісного хліба, але не дивлячись на це працюють- процвітають здебільшого за рахунок монопольного становища. І прийшовши в Київський регіон їхній менеджмент тупо переніс всі наробки які там на Сході спрацьовують. А хочеться ж відкусити великий шмат пирога от і діють неринковими медодами боротьби. Не подобається - не біда, заставимо лишивши альтернативи. Це їхній тип мислення та світобачення.

Думаю, що низька якість житнього хліба не обмежується відсутністю лише технолога.Технолога і я можу знайти, а Кулінічі з їхніми можливостями і подавна. Причина здається більш комплексна.

Взагалі житній хліб - це прерогатива великих хлібзаводів, дуже мало пекарень потужністю 3 т на добу мають в своєму асортименті справді якісний житній хліб. Причина банальна - технологічна складність, відсутність лабораторії. За власними спостереженнями, для того щоб завоювати глобально певний територіальний ринок, достатньо спекти житній хліб, який підтяне відповідно всі інші хліба, за умови звичайно їх якості. Хоча крім технологічних складностей необхідний і певний набір обладнання.

Завдяки адмінресурсу забезпечувалась перемога у тендерах на постачання хліба не тільки у садочки але й у військові частини та тюрми, а також виділеня землі та дозволів на встановлення кіосків фірмової торгівлі. Стосовно добавок до хліба. Про великі хлібзаводи,потужністю понад 50 т не берусь ручатись, а стосоно відомих мені пекарень, як правило потужністю від 3 до 15 т на добу, повірте мені це роблять, що дає змогу пришвидчити процес бродіння та розстойки. Добавлено через 7 минут Стосовно перерозподілу на хлібному ринку. Малося на увазі не перерозподіл через поглинання та купівлю, тобто банальну зміну власників, а перерозподіл сфер впливу на ринку через високу конкуренцію, шляхом відповідної зміни долі частки на ринку кожного підприємства.

Повністю підтримую Николай78 - у кожного Івана своя програма. Повторусь - у мене успішний досвід запуску пекарні в центральному регіоні, де крім місцевого хлібзаводу представлено 8 виробників хліба, які в містечко 100 тис. населення привозили 12 машин хліба, відповідно нестачі хліба не відчувалося. А був успішний запуск лише завдяки тому, що хліб пікся на опарах і заквасках без будь-яких домішок. І Ви не повірите, через тиждень роботи місцеві торгівельні мережі телефонували, власники магазинів самі забирали лише тому, що люди питали чи є такий хліб. Але це було при мені, зараз в тісто лиють з каністрочки, досипають з кульочка і пекарня стала така як всі. Ну звичайно таки обсяги впали, беруть за рахунок збільшення маршрутів, відповідно все упирається в логістику, і сидять думають - чому хліба мало купують. Можливо це моя думка, але натуральність і екологічність продуктів харчування дає змогу не уникнути конкуренції, а піднятися над нею.

Тому що діють поза правилами,вірніше оминаючи їх. Впершу чергу - це звичайно використання адмінресурсу в плані постачання хліба в садочки, школи,лікарні і т.ін. Сам завод,як не дивно, оформлений як підрозділ фермерського господарства в Донецькій чи то в Луганській області, що дає змогу значного економлення на сплаті податків. Добавлено через 9 минут Хотів би почути Вашу думку стосовно перспектив виробництва ковбаси. Продається недіючий ковбасний цех по розумно-зваженій ціні. Чи можливо сьогодні виробляти ковбасу лише з м^яса солі і спецій, тобто - справжню ковбасу. Ніша пуста, питання в іншому - чи є в цій ніші гроші. Дякую.

Це лише початок. В галузі назріває череда закриття і перерозподілу. Оснавна причина - державна опіка в питанні регулювання цін, звідси неможливість оновлення та переоснащення. По особистим відчуттям 12 хлібзавод випікав найсмачніший Український. Київ заполонять Кулінічі - на жаль із низькою якістю. Ні, звичайно можна спекти і справжній хліб, але його ціна повинна становити не менше 7-8 грн. Але чудес звичайно не буває, низька ціна - запорука відносно низької якості.

Шн. Аляк Ви знаєте мене теж вже не тяне, тут Рибак вроді ще сумнівається і я можу йому допомогти розвіяти сумніви. Хотілося б почути Вашу думку стосовно перспективності бізнесу в найблищі роки. Дякую.

Шн. Аляк я вказав лише тенденцію, і хочу підвести до висновку, що входження в ринок в форматі столової, тобто побудову пекарні повного циклу вважаю безперспективною затією. Десь пропав Рибак, нехай дасть мені розмір столової, наявність комунікаці, я наведу витрати, в скільки це обійдеться. Ну а Вам вирішувати чи варто цим займатися.

Підтримую Аляк, але в Україні тенденція до укрупнення, ринок хлібобулочних виробів завойовують заводи-гіганти. Як приклад - Київський регіон- Київхліб, Кулінічі і Цар-хліб на підході, Зх. Україна- Агробізнес. Але разом з тим малі пекарні теж існують. Щодо столової - можлива пекарня потужністю 3000 кг на добу, витрати на її запуск, в залежності від спланованих завдань можуть становити від 200 до 500 тис., хоча в такому форматі можна пекти і до 10000 кг. Питання в іншому - в цьому бізнесі права на помилку не існує, втрати можуть бути дуже болісні і великі. Ліквідність цього бізнесу також під великим питанням. Добавлено через 16 минут Підтримую Аляк. Але тенденція в Україні до укрупнення, ринок завойовують заводи гіганти. Як приклад в Київському регіоні - Київхліб, Кулінічі і Цар-хліб на підході, на Заході - Агробізнес. Хоча звичайно працюють і малі пекарні. Що до формату столової - можлива пекарня з потужністю 3000 кг, хоча можна дійти і до 10. Ціна питання, в залежності від поставлених цілей буде становити 200- 500 тис. Питання в іншому - в цьому бізнесі прво на помилку відсутнє, втрати можуть бути дуже великі і болісні.

Малося на увазі не рентабельність самого проекту, а безпосердньо рентабельність виробництва плюс витрати на реалізацію( транспорт). В структурі витрат собівартості тільки мука займає близько 40-50%, транспорт- 8-10, енергоносії 15-20, зарплата-4-8. Цифри середньозважені, оскільки на кожний вид продукції вони відрізняються в залежності від інградієнтів, муки а токож кількості випікаємої продукції. Тобіас, така мізерна рентабельність у 5 %,дає лише триматися на плаву потужним підприємствам з добовою продуктивністю у 100 т і більше, про оновлення виробництва взагалі не йде мова, в даному випадку спрацьовує ефект масштабу виробництва. Тому малим пекарням, звичайно потрібно робити ставку не на масову ( соціальну ) а на оригінальну, унікальну продукцію. Критики можуть зауважити, що в Европі 60-80 % потреби в хлібові забезпечують малі пекарні з добовою продуктивністю у 800 - 1500 од. Але є одне але там буханка хліба, в нашому розумінні, коштує 4-6 еврів. Звичайно його ( хліб ) випистять, викохають, виголублять.

Тягатися з великими хлібзаводами дійсно сенсу не має, масовий продукт - це їхня стихія, оскільки потужності обладнання дають можливість мінімізувати людський фактор. Рентабельність виробництва хліба становить 5-10% , але може бути як із плюсом так із мунусом. Набагато цікавіша здоба в плані виробництва, при рентабельності - 20-25%. Але звичайно пекти одну здобу необхідно мінімум 2000 од. щоб більш-менш вийти на планову рентабельність. По хлібу дійсно треба робити ставку на унікальні сорти. За моїм баченням ідеальним є обсяг добової випічки в 3000 од. хліба та 2000 од. здоби, що дасть можливість вийти на рентабельність у 10%, хоча на Західній Україні , де чи не в кожному селі є пекарня і конкуренція дуже висока вважають якщо є можливість випікати 3000- то є сенс відкривати пекарню. Бізнес дуже важкий - потрібно днювати і ночувати без вихідних. Вибір обладнання залежить від тієї продукції яку Ви збираєтеся випікати, але постає дилема - як вгадати скільки і чого в тебе піде. Здебільшого смаки і переваги споживачів у споживанні хліба консервативні, крім того вподобання можуть бути різні не лише в межах районів а навіть сусідніх населених пунктів. Добавлено через 15 минут В моєму випадку в регіоні де взагалі то не відчувався дефіцит хліба і ринок був наповнений 9 виробниками за першиз два місяці роботи вийшли на 3500 хліба та 2000 здоби. Хочу вийшли з оригінальною, не знайомою споживачеві продукцією як за формою так іза змістом. На сьогодні в мене звичайно склалося зовсім інше бачення, зробив би все інакше- раціональніше, ефективніше, компактніше і без помилок та прорахунків, які звичайно мали місце. Приміщення було куплене у вересні 2010, перша випічка - у серпні 2011, з врахуванням що всі ремонтні роботи взимку були зупинені на 1.5 місяці. Загальний обсяг вкладень - близько 400000. Добавлено через 5 минут Як зказала одна людина - фахіфець угалузі хлібопечення, що запуск пекарні ( яка чи не найкраща з йому відомих) чи не найбільше досягнення в моєму житті, але повторити чи принаймні покращити успіх банально неможливо- не має коштів.

Шановний Тобіас, бачу Вас зацікавив хлібопекарський бізнес. Маю успішний досвід запуску пекарні повного циклу 1.5 роки тому. Але залишив цей бізнес по причині різного баченя стратегії розвитку із компаньйоном а також по причині його непорядності, оскільки моя доля ( грошова )була дуже мала, а мою працю ( титанічну ) ніхто не рахував, тому вона на жаль залишилася неоплаченою. Дам відповідь на всі запитання. Надумаєте мати пекарню - найміть мене, буде і дешевше і менше шишок на лобі.