Dmitriy_S

Взагалі, штука в тому, що для вас війна - це кіно. Що ви відчуваєте, коли отримуєте звістку про масові поховання з Ізюму? Максимум, що ви можете зробити, це пустити сльозку і розказати на форумі, які злочинці окупанти. Ви коли-небудь відкопували труп, який місяць лежав просто неба, а потім ще місяць був прикопаний на власному подвір'ї? Чи може потім спілкувалися з його родичами? У мене був такий досвід. Тож одне, це сприймати все здалеку, а зовсім інше бачити це на власні очі. Розуміння, що кожне втрачене життя - це трагедія, приходить тільки тоді, коли зтикаєшся з цим особисто.

Та ви ж наче з Одеси? То ж у вас і ситуація не була навіть такою напруженою. Про це мова не йде. Мова йде про те, що розбиратися в цьому треба дуже прискіпливо.

Не у всіх навіть фізично була можливість виїхати. Це заднім числом усі дуже гарні, усі всім допомагали і трималися один за одного. А в реальності у людей був шок. Того судити їх дії, не бувши на їх місці - дуже необачно.

Навіть якщо б вам інакше загрожувало повторне катування?

Знаю, в СРСР таке було. Там взагалі було купа проблем у тих, хто навіть просто був під окупацією.

Не так. Одні герої з дивану, а інші в реальному житті. Останніх значно менше. Це тільки совкова пропаганда малювала з рядянських людей поголовно Зой Космодем'янських і Мальчішів-Кібальчішів. Реальність була інша.

А якщо б вам у пісю паяльник засунули, чи те саме з вашою дочкою зробили? Незламним патріотом добре бути, сидячи на дивані у Польщі.

Все залежало б від того, яка смерть мені загрожувала б. Якщо б просто розстріляли, то ні. А якщо б катували, то не знаю, як би я себе повів. Це тільки в фільмах всі герої, життя дещо інше.

Бо я, на відміну від вас, стояв з направленою на мене зброєю і прекрасно пам'ятаю свої відчуття. Так, мені пощастило, я зіграв правильну роль, плюс ще пару факторів і від мене від'єбалися і я зміг звалити. Але так пощастило не всім.

Я не в курсі. Але щоб представляти собі варіанти, варто було б хоча б постояти під дулом автомата, щоб усвідомити на що ви здатні, щоб вижити. У вас такого досвіду явно не було.

Звідки ви знаєте, як набирали на керівні посади? Це все лише ваші фантазії, далекі від реальності.

А якщо в заручниках буде ваша дитина? Все дещо складніше, ніж ви собі уявляєте із-за кордону. Я не заперечую той факт, що були люди, що співпрацювали добровільно. Але були і ті, що співпрацювали примусово. Це дуже непросте питання, і воно не має простих рішень.

Як це можна перевірити?

Щось на вас тема про щасливий шлюб погано вплинула. Ви як та героїня Бездомного, якій всі винні.

Спеціально для тих, у кого довга шия. Я вже надавав посилання на оригінал кілька сторінок назад. Цитати про гарантії будуть?

Де саме вони назвали себе гарантами? І що саме вони порушили? Цитати з тексту, плиз treaties.un.org/doc/Publication/UNTS/Volume 3007/Part/volume-3007-I-52241.pdf

Наведіть цитату з папірця (англ. оригінал) де це написано.

Гаранти існують лише у вашій голові. Будапештський меморандум не є хоч скільки вагомою причиною підтримки України Заходом у війні з Росією.

Невірні паралелі - запорука невірних висновків.

Так і в нас не курчата. В нашому випадку я б орієнтувався на весну-літо, щоб підводити якісь підсумки.

Курчат по осені рахують(с)

Не жмуться, а тверезо оцінюють ризики і стратегічну перспективу.

Для цього просто треба бути котом.

Різниця дуже проста. Вона в тому, що ви ставите за головне, націю чи територію. Росія воює проти нації, території - лише засіб. І якщо ви воюватиметиме перш за все за території, то програєте. Території, насправді, звільнити дуже просто. Треба мобілізувати ще мільйон чоловіків і мільйон жінок. Так, жінки для цього теж підійдуть, я б сказав би, що навіть краще, бо совкові російські вояки все ж таки виховувалися в парадигмі "девочек бить нельзя". Так от, при належній пропаганді можна мобілізувати два мільйони найкращих синів та дочок України. І потім, озброївши їх элементарною стрілецькою зброєю, кинути на ворога. Навіть при втратах один до десяти вони зметуть двісті тисяч ворогів, а ззаду будуть іти навчені військові і добивати залишки. Задачу буде виконано, території звільнено. Але це буде тактичний успіх. Бо хто залишиться? Ті, хто грабували магазини? Ті, що гребли гуманітарку як не в себе? Ті, хто ту гуманітарку розкрадали? Ті, хто наживалися на війні? Ті, що співпрацювали з окупантами? Совкові пенсіонери? З кого ви будуватимете націю? Нація завжди будується навколо невеликого осередка населення і далі вони вже піддтягують решту за собою. У вас просто ні з кого буде будувати націю. Ті, хто залишаться на наступних виборах виберуть Януковича чи Симоненка і все те геройство буде марним.

Спершу треба визначитись що ви бороните. Територію чи націю? Бо може так статися, що територію ви відіб'єте, а нації не лишиться.