Canton

72-га виходила з Вугледару важко, з великими втратами. Перед цим росіяни уже встигли з'явитися коло поваленої вежі ЛЕП на дорозі від Богоявленки і навіть обладнати вогневі позиції в гаражах за кладовищем. Все там рідне мені, кожен квадратний метр. В тих гаражах ми колись ховали одну із своїх машин, коло гаражів одного разу ми навіть піймалися на дріт пікапом - на дорозі валялися сталеві проводи, обірвані нещодавнім прильотом. 72-га виходила тяжко, криваво. Багато техніки згоріло. До того кілька днів агонії взятого у облогу міста виснажили захисників, і коли вранішній сіряк наступив, не усім вистачило сил вийти. На деяких позиціях лишалися смертники, щоб прикрити відхід інших. *** За дивним законом життя, в ці дні, коли моя рідна бригада виривала з м'ясом себе з Вугледару, люди по країні сиділи у кав'ярнях і кінотеатрах, на пішохідних зонах перехожі підтанцьовували під музику вуличних музик; лунали і щирі, і ритуальні вітання захисникам - а ті в цей час вмирали, залишені, як потім скажуть, напризволяще. І я не знаю знання, не маю сили, як зв'язати назад ці два світи, кожен з яких невпинно йде своїм шляхом. Поки ми там були, ми переродилися. Були ми народжені тут, у Києві - а стали народженими в полях і підвалах Вугледару; тепер ті пустоти, пронизані залізом - наша батьківщина, а на столичних вулицях ми - приїжджі й чужі. Якісь невідомі нам люди повиростали за ці три роки, заповнили собою тротуари і метро, на їх обличчях - нові гримаси. Вони якісь світлі, напівпрозорі; ми ж - брудні й темні, ванни і барбершопи не виженуть з нас цю темінь. Тепер 72-га - звір, якого вигнали з його лігва, ризикує остаточно загинути в голих посадках під ударами арти і фпв-дронів. Горизонт радіоуправління у росіян з висоток Вугледару простирається тепер на кілометрів 15, ледь не до самого Курахового. Моліть усіх, кого вмієте молити, щоб 72-га, моя перша на цій війні і навіки рідна бригада (хоч я давно вже не у ній) не була стерта в пил в смертельних просторах за Вугледаром, щоб залишки могутнього колись бойового організму не було знищено остаточно, щоб у нього був шанс відродитися, зберегти весь свій накопичений досвід і біль для майбутніх перемог. (с) Ігор Луценко (https://www.facebook.com/share/124HVzEy8QL/)

Офигенно великого умища человечише! Всего-то через тринадцать лет дошло. И быстрых разумом Невтонов российская земля рождала. Да ты, парень просто мега-мозг. И ведь, самое главное, они теперь с такими же умными еблами будут умного говорить то, что мы с Айдером этим долбоклюям говорили еще тринадцать лет назад - вот слово в слово! - и им так же будут в рот смотреть, головками своими немощными на каждое слово кивать, восхищаться, превозносить. Ах, какой умный! Ах, как сказал! Ах, как тонко подметил. Идиот на идиоте сидит, идиотом погоняет - и оппозиция точно такая же, из одних идиотов состоит, которые идиотам идиотию несут. Лидер оппозиции идиотов научил идиотов махать шариками, поехал в тюрьму и там сдох. Лидер мнений идиотов начал что-то подозревать про шарики через 13 лет. Глядишь, еще через четверть века до идиотов дойдет про ПРБ. Люблю, когда все органично. Инженеры душ, блядь. А. Бабченко

По состоянию на сейчас, около 1100 деревянных домов сгорело в лесу и вблизи него.

Зеленський «втрачає терпець» і пробує «піднімати голос на Захід», звинувачуючи союзників у затягуванні поставок ракет великої дальності, — L' Express Ну, така собі новина. Дипломатичність, розумність та вміння доводити свою позицію аргументами - ніколи не були сильними якостями Зеленського. І він не розуміє, що час комунікацій, у вигляді претензій та хамовитого напору, пройшов. А ще Зеленський мовчить на тему, хто саме та чому саботував українську ракетну програму до повномасштабного вторгнення. А чому?(c)

Оборонка народжується не в презентаціях під лучами софітів, а в формулах під димом паяльників (с) Anton Senenko Ніхто, чуєте, ніхто з цих красивих і високоповажних людей у костюмах (а останнім часом - у псевдомілітарних шмотках) дупля не ріже, що робити. І скільки цифр не намалюй, не покажи на Ставці, не захуярь в таблиці і не озвучь зі сцени очередного форума/хакатона/ще-якесь-модне-слово... вони нічого не значать. А значить людина за паяльником. З ключем, в замизганой дешевій робі колись синього кольору. З куском склотканини і свердлом на шість. Можна і на п'ять, але в п'ять кабель може не пролізти. Цим людям пох*** на презентації, але вони починають скреготати коронками на запитання "яка ваша спроможність"? Охуєнна. Чесно, спроможність - охуєнна, бо вони за два с половиною роки не то шо з колін - з живота піднімали вітчизняний ОПК. Спроможні, йопт, ви покажіть мені, де таке в світі ще було. Жоден. Жоден з тих, хто шось вам розказує з екранів про єбєйши досягнення - наглухо не відбиває, чому літак літає і крилами не маше. Просто пам'ятайте про інженерів, техників, технологів і просто класних спеців. Оборонку зробили вони, матюкаючись, видумуя, пробуя та знов помиляючись. З сігаретой, формулой та паяльником. І сведлом на шість, бо в п'ять - не лізе. (С)

Курчатов. Мирный атом - спишшшшьььь? Не спи, а то замерзнешь... IMG_9588.MP4

Любую сраку можно впихнуть на трон...но не любая голова достойна короны...

Значит тонуть вместе? Так крысы как раз успеют сбегти раньше...или сбечь? В общем сибацца...

Не звиздеть, щегол... Не всех, а только вас, пид...ов... Сами сказали, что вас много...я согласился... Что не так?

Буду я каждому п...ру душу раскрывать... "Еби...сь сами"(с)

Вот никак не пойму, как вы размножаетесь то? Откуда вас все больше и больше?

Естественно

Мы поняли, поняли... Все вокруг Украины - пида...сы, а тут нация д'Артаньянов...

Эта музыка будет вечной Если я заменю батарейки (С)

"Вот до чего бывают люди до чужого добра жадные то..."(С)

Усё будет, не сомневаюсь

Мне вообще пох эти пляски с саблями вокруг преданий старины. Но они мешают жить...

А какие у них были мотивы? Под каким лозугом буянили?

Я вообще не понимаю, какого х... мы упираемся рогом? Еще один миф разрушится? Национальная идентичность и гонор пострадают?

ДЕЛ

И ни церковь, и ни кабак — Ничего не свято! Нет, ребята, всё не так! Всё не так, ребята... (С)

Вяземская: ...предлагаю вам взять несколько журналов - в пользу детей Германии. По полтиннику штука! Преображенский: Нет, не возьму. Вяземская: Но почему вы отказываетесь? Преображенский: Не хочу. Вяземская: Вы не сочувствуете детям Германии? Преображенский: Сочувствую. Вяземская: А, полтинника жалко... Преображенский: Нет. Вяземская: Так почему же? Преображенский: Не хочу.

Притом это будет достаточно скоро...такими темпами - не исключено что я еще застану...