Магирус

Просто багато хто не бачив запуск агрегату потужністю 3,2 Мегават. А я їх експлуатую. І людей у нас не багато. Молодь до нас не іде - знову через ТЦК. Бо людина приходить - її відправляють для оновлення даних. А потім людина опинилася у військах. Тупік. Одна людина померла (68 років). Середній вік у мене в колективі - 62 роки. Така правда життя. І воєнкомати ще вигрібають у мене людей Воювати підуть всі - нехай воюють. Скоріше це все рухне... Мене тут нічого не тримає... Борг цій країні я віддав...

Це гємор. Я в курсі. Експлуатую насосні агрегати з синхронними двигунами

У когось з військових тут є технічна освіта?

Лайк

Це так не працює. А хто це паливо купує? Яка ціна кВт*год ?

Військові тут уникають питань енергетики. Я можу багато чого розповісти. Але... Маленьки електростанції. А як їх синхронізувати з єдиною енергосистемою? М?

Саме так. Я не хочу воювати вічно. От не хочу і все. Краще розстріляйте мене. Або у в'язницю піду Яка стратегія у нас зараз?

Лайк

В п'ятий раз моєму підлеглому відправляють повістку і роблять з нього злочинця. Це вже не смішно

Ви це підтримуєте?

Що це для нас означає? Чи знову будемо єлектростанціями збивати ракети? Ну да - Дніпро-ГЕС збила вісім ракет. Так точно змусимо русню піти до капітуляції От скажіть відверто - воювати збираєтеся? )

Лайк

Напевно. Бо я розлучився...

Винен Шуфріч. Бо його давно не п@здили))

- Атріцатєльний взльот (с)

Лайк

Я там трохи відредагував пост. Так бабусі мої спалили, що я воюю - бо постійно новини дивляться )))

Шановний, ми порозумілися. Просто з відвертим бєспрєддєлом щось потрібно робити. На початку війни черги були в ТЦК. У нас нормальні люди. Просто влада відштовхує від себе. Так само я - я розумію, що я в будь-який момент можу потрапити до фронту. Мільйони людей живуть так само, як і я. Але немає комунікації з людьми. Зі мною не балакав жодний психолог після війни - на колінці пропечатали штамп у військовому квитку - і все. З Червоного Жовтня нас демоболізовували, це був сектор "А", 2015-й рік. У мене досі дві довідки - сектор "С" і сектор "А". Я бачив, як мене зустрів Київ - купа мєнтів на цетральному вокзалі біля потягу "Лисичанськ - Київ". Було неприємно... Мене не потрібно носити на руках. Просто елементарна повага повинна бути. Перші пів року бухав. Жорстко бухав. Потім зрозумів - це шлях в нікуди. Зараз іноді можу пригубити да і здоров'я немає і не тягне вже більше. Є більш цікаві заняття - захоплююся електронікою, барабанами, навіть мемури написав, паяльну станцію з рук не випускаю А психолог, напевно, був потрібен. Бо 5,5 місяців ми боронили Дебальцево. Я бачив, як люди зїжджають з глузду. Потім вихід з оточення. Контактний бій. Мене контузило і поранило. На моїх очах гинули хлопці. Море крові. Водію перебило сонну артерію - ми тампонували рану, наложили жгут. Але... Це все до сраки вже було. У мене в "Уралі" танкісти з відірваними ногами. Господи, як вони кричали... Це було все, як герой Тома Хенкса у "Врятувати рядового Райана". Але ми вижили, поранених не покинули... Моє фото облетіло весь світ... Я не колочу понти - просто виговоритися охота, вибачте...

Логістика ляже

У мене є багато знайомих, які на сурйозних щщах вважають, що світло їм вимикають через Рінатлєонідича. Нє, він, звісно, рєдіска, але я кажу: ви бачили масштаби руйнувань? Ми і так втримали енергосистему і "Водоканали". Просто багато про чого не пишеться

Герой!!!

Зеленському ще так погано не жилося ніколи, як при президентстві Зеленського

Лайк

Розв'язує руки колекторам - бо зараз житло будуть за штрафи віджимати тільки так

Лайки закінчилися на сьогодні. Ех, навіть лайки вже обмежені... Жарт) Та згоден. Глобально так воно і є. Чому і закон про мобілізацію "мурижили" пів року. Щоб все прописати так, щоб випадково не мобілізували тих, хто цей закон писав, а також "поважних" людей. Я, доречі, теж в чомусь вдячний війні. Багато чому навчився. Особливо коли мій шеф потрапив в окупацію і я залишився керувати великим важливим об'єктом. Добре, що у мене був бойовий досвід і я не розгубився - заспокоював підлеглих, як психолг з ними працював. Такий досвід не купиш в дипломі. А ще багато чого зрозумів. Подорослішав, мабуть... Але не перестав любити Україну. Просто тут часто пишуть - воюємо не за владу, а за країну. В цілому згоден. Країна - це ліси, річки, гори, будівлі, люди. Держава/влада - це чиновники. Держава - це устрій, який керує країною. Так от коли ти потрапляєш в армію - тобою керує не країна, а держава. Твоїм життям розпоряджається держава, чиновничний апарат. Тому для багатьох людей країна - це = держава. Це філософія вже, але так воно і є. І якщо людина займається альпінізмом - це смілива людина. Я колись працював у пожежно-рятувальній службі Києва - наврядчи мене можна назвати сцикуном. Але армії люди бояться не стільки черз страх потенційної смерті, а через знецінення життя. Що хтось кращий, а ти - гой. Немає 10 к зелені - пішов нафіг...