Бездомный

то танці кацапських шаманів з бубнами перед Заходом - як і стаття добривного олігарха мельниченка у "типу авторитетному" часописі зе економіст пьотр толстой - то для західників , які тригеряться на розкручене на Заході прізвище - толстой

хто автор ? та байдуже , коли редактор - впроваджений свр економіст - кавалеріст аркаша островський

ага , щаз - Тарас Шевченко , поема «Гайдамаки». саме тому , Україна має декларувати вступ до ЄС , щоб єврокуколди допомагали грошима та зброєю , але не вступати туди - бо агенти штазі заборонятимуть мститися кацапам - підорам , злодіям , убивцям за знищення кацапами на території бувшоїї РІ приблизно ста мільйонів українців - жертви Голодоморів , розкуркуленнь , бранці гулагу , чорна піхота , вбиті на тоцькому полігоні операцією "Сніжок" , е.т.ц. розмовляли українською мовою

це - не "якийсь аркаша" - це кацапський агент впливу , який і поширює кацапські наративи

якщо ти їбеш бабу , то привід не розслабити булки , а навпаки - напрягти в СМИ появилась информация, что нардеп Розенблат и агент Екатерина находились в интимной связи.

якщо кацапи переможуть Україну , не факт , що цього разу Європа знайде в собі сили захищатися , як вона це робила у 13 сторіччі підчас монгольської навали

баба мусить поводитися мовчазно та з покорою . апостол Павло (1 Кор. 14:34)(1 Тим. 2:11-12) пришлепкуватий ші каже , що апостол Павло не в живав слово "баба" немов він особисто перекладав з оригіналу арамейською

а єврокуколди на те дивляться скрізь пальці

у цій новіні прекрасно всьо : бабломойський прокоментував операцію з лави підсудних по кримінальній справі за тяжкий кримінальний злочин / слідчого ізолятора бльо , а бєня ще й виявляться , каблук піхвосмок ( а чого можна очікувати від добре видресованого вихованого владною єврейською матусею єврейського хлопчика ) хто сдох сів надовго - той лох (с)

принаймні , він хоча б не враховує "авторитетну" думку впроваджених фсб/свр на Захід кацапощелепних економістів - кавалерістів з театрознавчим нахилом освіти , а робить дзеркально навпаки якщо вороги нас сварять - ми все робимо правильно (с) йосип сралін людожер груини - такі самі семіти - грузиннські цапі Багратіони ведуть свій родовід від біблійного царя Давида - ну того що дружню жінку взяв до себе , а друга вбив - тепер на Небі .

багатії , хто хоче вззяти відповідальність за татуйовану пихату жебракуючу порванку , здатну за раз нажерти на мільйон ? налітай

ані дня без зпаленого кацапського нпз 👍 чините шура , чините

- розглядав ?😉 - розглядав .

так ось хто тицяв у "авторитетний економічний часопис " статтю на яку посилається truck55 , видатний економіст-кавалеріст аркашка островський ну да ну да - куди в'югіну та ліпсіцу до цього гіганта економічного мислення хто поставить бодай гривню , що з такою біографією той економіст - кавалерист - не впроваджений агент впливу фсб ? мабуть , кацапам зовсім зле - останні консерви відкривають . https://ru.wikipedia.org/wiki/Островский,_Аркадий_Михайлович В 1988 году окончил московскую школу № 43 им. Ю.А. Гагарина[1]. В 1993 году окончил театроведческий факультет Российской академии театрального искусства — ГИТИС (учился там на курсе профессора Инны Натановны Соловьевой, которую впоследствии называл своим ближайшим другом[2][3]). В 1996 году окончил Кэмбриджский университет по направлению "Английская литература". В 1998 году получил степень доктора философии по английской литературе в Кембриджском университете. В журналистику из академической среды перешёл по стечению обстоятельств ( ми навіть знаємо , які те обставини - родіна сказала "надо" , комсомол оответил "єсть"

або мститися до останнього кацапського хробака

там мова йде про те , що редактор "авторитетного часопису" зе економіст Аркашка Островський - агент кдб-фсб-гру-свр , очевидний агент впливу кацапів . - і чо ? - і всьо (с) кацапорейх мусить бути знищений - здійснивши пророцтво блаженної Пелагеї Рязанської , масквабад мусить піти під Землю , а розчленінград - під воду . передбачувана кацапія - то обезголовлена та подрібнена на друзки кацапія

навпаки - дивитися відпускати з псарні вовка живого - самогубство . надто офігенно він підставився - просто еталонно. мусить сіре падло "расчесться за оівец"

"авторитетний" зе економіст абсолютно дискредитував себе , як авторитет , коли опублікував лист прутіна - мельниченка з меседжем криловського вовка людожера , який втрапив у смертельну халепу Мой Волк сидит, прижавшись в угол задом. Зубами щелкая и ощетиня шерсть, Глазами, кажется, хотел бы всех он съесть; Но, видя то, что тут не перед стадом И что приходит, наконец, Ему расчесться за овец, — Пустился мой хитрец В переговоры И начал так: «Друзья! К чему весь этот шум? Я, ваш старинный сват и кум, Пришел мириться к вам, совсем не ради ссоры; Забудем прошлое, уставим общий лад! А я, не только впредь не трону здешних стад, Но сам за них с другими грызться рад И волчьей клятвой утверждаю, Что я…» — «Послушай-ка, сосед,— Тут ловчий перервал в ответ,— Ты сер, а я, приятель, сед, И волчью вашу я давно натуру знаю; А потому обычай мой: С волками иначе не делать мировой, Как снявши шкуру с них долой». И тут же выпустил на Волка гончих стаю.

Л.Мосендз * * * У татарви шукали оборони, людьми татарськими воліли бути, бо ханські вже миліші були пута, аніж свої, князівськії, закони. Ставали в Посполитій Кисілями ( Муравами )... (В гостині більш подобалось, ніж вдома.) Від справ чужих не відчувалась втома, хоч душі й руки крились мозолями. В Палаті Грановитій розбивали собі лоби, чолом цареві б’ючи. За ранги та за цяточки блискучі і вольності, і звичаї міняли. Імперіям були все вірні слуги і ширили до безтяму простори... Раби-Баярди, вірністію хворі, за честь чужу — свою дали в наругу... Все барвилось: у чорне, злотне, біле, все мріяли про східного владику... Від довголітнього, від вікового звику й червона мла вам очі засліпила! А ще кому знесете ви данину? Яким варягам зложите присягу? Яку чужу прикрасите ви сагу? І перед ким ще схилите коліна?

ви краще в'югіна послухайте , ніж на висер отого всратого ноунейма ( швидше за все автор - впроваджений до журналу зе економіст відвертий кацапський агент впливу - редактор Аркаша Островський ) , який навіть прізвище під проплаченим висером ставити соромиться ( так зазвичай роблять , коли хочутть уникнути неприєсмних питаннь ) , час витрачати . мені взагалі "думка" ноунеймів не цікава . ви наполягли - я прочитав статтю адвоката диявола . доречі - в'югін - також адвокат диявола - умовний кацапський Альберт Шпеер - архітектор путіноміки , але він 1 - фаховий , 2 - хоча б обличча не ховає. а , це ж той зе економіст , який скандальний лист прутинського олігарха мельниченка надрукував 9 липня авторитетний британський тижневик The Economist здивував багатьох, помістивши на обкладинку нового номера портрет 54-річного російського олігарха Андрія Мельниченка, охарактеризувавши його як "людину, яка могла б змінити Росію".Ключовий меседж колонки – коли російсько-українська війна закінчиться, РФ має стати повноцінною частиною нової архітектури безпеки я розумію , що розрахунок кацапів на те , що недолугі англійці басню івана крилова "волк на псарне" не читали в оригіналі , але ж нас кацпські піхвропедомразі - доньки радянських ахвіцерів , її на пам'ять вчити заставляли : У самому випуску – велика стаття про "короля добрив" на основі майже 60 годин його розмов із редактором The Economist Аркадієм Островським, суки навіть не паляться , чи паляться ? змінити кацапію може хіба що умовний Кирило Буданов - здійснивши пророцтво блаженної Пелагеї Рязанської + розколошкавши кацапію на сто окремих воюючих між собою улусів ( про ймовірність такого сценарію заголосив навіть кацапський "дугін для розумних" - караулов )

хитросрака піхвота працює все витонченіше насправді - всі ці лазівки існували завжди - за совдепії так сяк "рятувала"( не дуже ) відсутність права продажу житла , юридична необізнаність піхвоти, але зараз в справу полізли своїми хоботами професійні шахрайки - юристки , психовагіні , е.т.с. і ..... й без того безсенсовний для чоловіка шлюб , остаточно втратив будь який сенс.

- хто такий душніла ? - той , хто докладно розгорнуто відповідає на поставлене питання . що ж , якщо ви наполягаєте на докладній розгорнутій відповіді , доведеться дати вам докладну розгорнуту відповідь - не дорікайте за графоманське простирадло під катом .

В своеū кнuге «Женպuна u красоmа оm Софu Лорен» акmрuса восклuцаеm: «Наконец, есmь хороɯuе новосmu: еɯьmе больɯе макарон! Сколько раз люgu, uсnogmuɯка разгляgываюպuе моu бёgра u mалuю, сnраɯuвалu, как я gержу свою фuгуру в форме, npu любвu к nасmе? Теnерь учёные nogmверguлu mо, чmо umальянскuе мамы зналu uсnокон веков – nасmа nолезна».

БабИ витрачають години на те, щоб ідеально нанести макіяж перед виходом з дому — не через марнославство, а тому, що не почуваються впевнено зі своїм природним обличчям.

Лесь Подерв'янський Водка, ножиці, халява. оповідання «Іди купи пляшку абсолюта, – сказала кохана, – в п’ятницю всі шведи так роблять». Вона пояснила, що в суботу і неділю спеціалізовані магазини, які торгують алкоголем, не працюють, це пробуджує у шведа страх, страх може призвести до суїциду, а тому треба зробити стратегічний запас, щоб впевнено дивитись у завтрашній день і не втрачати віри в майбутнє. При вході в магазин я натиснув червону кнопку; автомат видав тікет з номером черги. Номер не сприяв ентузіазму, я вийшов, купка здорованів вешталась навколо ларьків, нашпигованих різною морською сволотою. Коли цифри на табло наблизились до мого номера, я зайшов всередину і почав помалу влізати в живу чергу. – Ти думаєш, шо якщо ти німець, то тобі можна штовхатись? – недоброзичливо звернувся до мене англійською недоброзичливий білявий червонопикий вікінг. – Це в мене кепка така німецька, – сказав я, – але я не німець. – Я бачу, що ти не місцевий, – сказав вікінг, – ти звідки? – З України, – сказав я. – Чуєш, Лєнарт, он мужик каже, що він з України, – звернувся вікінг до товариша, що штовхався поруч. – Ну і шо, – сказав Лєнарт, – подумаєш, з України він, краще нехай скаже, скільки у них там, в Україні, водка коштує? – Два долари, – сказав я. – Фак, – сказав Лєнарт, – не п*зди, такого бути не може. Лєнарт був схожий на мультяшного Карлсона, якби той займався бодібілдінгом, проста Карлсонівська пика стирчала з його накачаної тушки, як польові бур’яни з античної амфори. – Може, – сказав я, – у нас, в Україні, все можливо. – Два долари, – мрійливо сказав Лєнарт. – А все одно в суботу і неділю не продадуть. У словах Лєнарта жевріла прихована надія, яка зігріває наше серце в скрутну годину, надія, що світ побудований справедливо, і невблаганний п*здець розподілений Творцем між усіма рівномірно. – А от і ні, – сказав я жорстоко. – В суботу, в неділю, вранці, вдень, ввечері – завжди два долари. – Тоді what the fuck are you doing here? – запитали обидва. – Ну розумієте, хлопці, у мене тут кохана, я приїхав до неї в Швецію. А взагалі, я художник, малюю картини. От намалюю і зроблю виставку тут у вас. – Кохана, художник, виставка у нього… Два долари, – застогнали аборигени. – А тут випити, прикинь, чувак, просто випити проблема! – Можна поїхати в Амстердам, – сказав я і зрозумів, що змолов дурню. – Я Лєнарт, – сказав Лєнарт, – а він Боссе. От ми зустрілись і нам захотілось випити. І нам хочеться випити саме зараз, а ти кажеш, шо нам треба їхати в Амстердам? Та поки ти доберешся до цього факін Амстердаму, може, тобі вже розхочеться? З цим що робити? Я не знав. Черга наша потроху рухалась до мети, дамочка з песиком, що штовхалась попереду, отримала своє пойло і нагородила продавця щасливою усмішкою. – А баби у вас єсть в Україні? – спитав Боссе. – Єсть, – сказав я. – У нас з бабами все ок! Іноді навіть гарні попадаються. – Та і у нас начебто нічого собі, – сказав Боссе. – Але, чувак, вони всі їбануті. – Як це їб*нуті? – запитав я. – Ну от, в газеті недавно писали, – сказав Лєнарт, – може, ти читав? – Я не читаю по-шведськи, – сказав я. – А що там? – Таке, нічого особливого. Просто одна дура відрізала своєму чоловіку хyй, – сказав Боссе. – Ножицями! Мужик, прикинь – ножицями! І їй за це нічого не було. – Фак, – сказав я, – не може бути. – Правда! – сказав Лєнарт. Він плюнув і додав: – Йобані соціал-демократи. Ми вийшли. Кожен з нас турботливо притискав до грудей свою скляну здобич. Я згадав поневіряння 80-х – роки горбачовського прогібішена, дикі орди, що штурмують гастроном, підбадьорювані криками «Горбатий пiдарас!» Тут було те саме лайно, тільки в гламурній європейській упаковці. Ніхто не бився і не кричав, усі поводились чемно, натовп випромінював стриману скандинавську ненависть, похмуру, як північне небо. – То навіщо тоді ви їх вибрали? – запитав я. – Он у вас скільки партій. Виберіть, наприклад, фашистів – і ніхто не буде більше чудити з ножицями. – Ти не розумієш, – сказав Лєнарт, – ніякі фашисти тут не проканають, у цих казлів, соціал-демократів, все схоплено. Так що ситуація безнадійна. Ми палили цигарки біля рибного ларька, невідомі морські тварюки, що нагадували фантазії Сальвадора Далі, повзали в акваріумі і ліниво бились між собою. Швидке скандинавське небо, низьке, як стеля в хрущовці, летіло над нашими головами. – Піду я, хлопці, – сказав я, – кохана чекає. – Постривай, – сказав Боссе. Він повернувся до Лєнарта і щось сказав йому шведською, Лєнарт кивнув і змовницьки підморгнув мені. – Ми вирішили взяти тебе в нашу банду, – сказав Лєнарт, – ти ж іноземець, стучати не будеш? – Не буду, – сказав я, – а що будемо робити? Грабувати шведський банк? – Ми з Лєнартом дуже близько підібралися до дистриб’ютора самогону, – сказав Боссе. – А що, в Швеції є самогон? – запитав я. – Та тут всі женуть, як скажені, – сказав Боссе. – Але вони женуть для себе, це не забороняється. А от за продаж тюрма. От тому вони всі бздять і стучать один на одного. Ми берем тебе у справу, тому що ти іноземець і стучати не будеш. – А якби я був місцевий? – запитав я. – Тут нікому не можна довіряти, – сказав Боссе, – стучать геть усі, навіть діти. – Це все – соціалізм, – сказав я. – У нас теж був колись, але ми його позбулись, бо він був поганий, а ваш шведський соціалізм у нас хвалять, кажуть, що він хороший. – У нас майже половина країни безробітні, – сказав Лєнарт, – половина з них це емігранти з різних країн, вони живуть на соціал, дуже вигідно мати багато дітей, бо на кожну дитину надається допомога. Сюди приїжджають палестинці, у них зазвичай дітей до біса, в кожної мамаші по 10-12, всі вони пройшли хорошу школу стріт-файту, отже, це вже ціла банда. Так що їм живеться добре. А натуральному шведу, як ми, жити на соціал западло. Тому ми живем на утримання з безробіття. От ти, наприклад, приходиш до правління нашого ком’юніті, там, до речі, робота завжди знайдеться, і кажеш: «Шановні, от я прийшов, я дуже хочу працювати», вони тобі кажуть: «Окей, ось вам відбійний молоток, ідіть робіть канаву і хуячте туди трубу». Через пару днів ти приходиш до них і кажеш: «Шановні, я ї*ав вашу канаву, я ї*ав ваш відбійний молоток і я ї*ав вашу трубу. Тому що у мене від цієї х*йні болить спина і взагалі у мене діпрєсія і я хочу повіситись», – а вони: «Ой-ой, не треба вішатись, ось вам утримання з безробіття, ідіть відпочивайте», і ще й психотерапіста тобі наймуть, щоб ти не викинув бозна-чого, у нас всі так роблять. – І як довго це працює? – спитав я. – Рік-півтора, іноді два, – сказав Лєнарт. – А що потім? – запитав я. – Ідеш і повторюєш операцію з трубою і канавою, все просто, – сказав Лєнарт. – Це факін соціалізм. Ми зазвичай тусуєм тут, біля цього рибного ларька. Ти заходь, провернем діл. «Чого мені в житті точно не вистачало, то це лекцій про соціалізм, – думав я дорогою, – спочатку ї*али мізки в школі, потім в інституті, ще в армії. Виявилось, шо це не кінець – отож, скільки живеш, стільки і слухай про це лайно, та ще й смакуй нові подробиці, так тобі й треба». Вдома я розповів коханій про своїх нових друзів. – Я їх знаю, – сказала кохана, – Кунгальв маленьке містечко, тут всі один одного знають. Твої друзі – два дебіла, ось хто вони. Цей бугай Боссе був одружений на моїй подрузі, вона його кинула, тому що він мудак. Тепер він бухає, дудить на саксі в місцевому барі і розповідає, що всі жінки бляді. А той качок, що схожий на Карлсона, взагалі їбанат, він когось від***ив і відсидів два роки у тюрмі. Я якось його питаю, як йому там сиділось, а він: «Знаєш, я до тюрми дуже погано грав у лаун-теніс, а там так добре навчився». Отакі в тебе друзі. – А мені здається, кохана, що вони прості щирі хлопці. Просто їм іноді не вистачає клепки в голові, а те, шо один сидів у тюрмі, а іншого кинула твоя подруга, ніяким чиним їх в моїх очах не принижує, – сказав я. – Ти ж мене також колись кинеш, але ж це не означатиме, що я мудак. – Коли я тебе кину, – сказала кохана і облизала губи, – я сама скажу, хто ти. – До речі, про Карлсона, в Швеції він не популярний, більше того, його не люблять, вважається, що він погано впливає на дітей. Вчить їх деструктивної поведінки. Та і взагалі, персонаж сумнівний. Астрід Ліндгрен його писала з Герінга, так, того самого, Германа Герінга. Після Пивного путчу Гітлера посадили, а Герінг втік у Швецію, у нього дружина була шведка, там вони з Астрід і познайомились. Вона свого Карлсона просто з Герінга списала – «вгодований мужик у розквіті сил з пропелером в сраці» – це якраз він і є. Наступного дня кохана послала мене за харчами, Лєнарт і Боссе перехопили мене на півдорозі: – Біжи в хозтовари і купуй каністру, – сказали вони, – ми про все домовились. Замість сиру, макаронів, овочів і тушки норвезького сальмона я приніс додому каністру самогону. – А шо ми будемо їсти? – спитала кохана. Я згадав Маркеса і сказав: – Гавно!