Akademik

Нi, то "великий артист" Бенюк надав натхнення www.unian.ua/lite/stars/bogdan-benyuk-akter-prizval-bit-detey-za-russkiy-yazyk-12992535.html

tort признайся детишек за мову лупишь? бутылкой по голове или розгами? Чтоб гордились!

да, не шпромоглися, не шпромоглися Бармалею респект, с юмором так писать достойно когда подгавкивающие жучки пытаются штанину порвать. всегда любил Украину но нац-анклав мне не симпатичен. Сейчас не 19 век. Вам USAID голову засрало, теперь денежки грантовые прекратились и журналюги активность потеряли. Но вы по инерции бредятину повторяете. Граждане Украины - это актив, нужны условия чтобы их сохранить и чтобы они усердно трудились во благо страны. Так как сильная страна - не покорится врагу. Чтобы было единство нужно убрать темы языка, спорной истории.

смутное время, раша не нарадуется что тупые селюки и нацики изнутри страну расшатывают.

Селяне с западной Украины решили что бога за бороду поймали. И между работой батраков в чехиях и польшах - будут языком гордиться и русскоязычных - таких же граждан украины как и они сами - щемить. Основа любой страны - это не национализм а экономика. Тем более такой сложной как Украина. Чтобы все работало, нужно создать единство и не поднимать темы которые раскалывают общество. Такое ощущение что кто-то специально рашке дает козыри чтобы была мотивация вести войну. Не удивлюсь если тот же недоартист бенюк завербован кгб. Да и не пускали в савецкие фильмы раньше без того чтобы не поцеловал зад конторе.

интересно а чего это кто-то должен отказываться от языка? Не терпите кто вам мешает. в любой нормальной стране если кто-то будет докапываться до языка на котором говорит другой человек, поедет в сизо по статье: разжигание межнациональной розни Если язык вытесняется не естественным путём, а через: - нетерпимость (публичное осуждение, унижение людей за использование языка), - законы, ограничивающие его использование не в целях защиты, а в целях подавления, то это уже не культурное возрождение "нацыйи", а форма принуждения и дискриминации. В таком случае возникают риски нарушения прав человека, а именно: Право на культурную и языковую идентичность — признано ООН, Советом Европы и другими международными структурами. Свобода выражения мнения — включая выбор языка общения. Недискриминация по признаку языка — статья 14 Европейской конвенции по правам человека. Любое действие вызывает противодействие. Если язык вытесняется искусственно и агрессивно, без уважения к людям, это вредно для общества и приводит к радикализации и внутреннему конфликту. но вы можете и бутылку о голову ребенка разбить как великий деятель культуры - алкаш Бенюк проповедует. Ради языка, это ж святое. Чтоб гордился! www.unian.ua/lite/stars/bogdan-benyuk-akter-prizval-bit-detey-za-russkiy-yazyk-12992535.html

не нашел ни одного комента что такое обговаривается

Багато розмовляв у ТЦК. Вибили нижню челюсть! x.com/vinneron44/status/1921940673399312545?t=WPIkCoqkCPUgnuzv_J6pMA&s=19&fbclid=IwY2xjawKQxsRleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFqbFNwOFBqM1FRMkhiWERpAR7Y3rNI49h7PNfZxI5ZqgLj2cQzL0rVQ6TG6Sr02FCcfMsjOqmxRL9gYSim7g_aem_i9RzjkClqgP5BGxhoT8AGw

Все таки поляки в фильме Wolyn нациков правдиво показали. Представляю что там делается когда камера выключена. https://www.facebook.com/van.ok.aristov/videos/4178033355767192/

Свою позицию я очень четко донес на форуме. Что не должно быть пещерного национализма а нужно создавать то что объединяет людей а не разделяет украинцев в эти сложные дни нашей прекрасной родины. Ты к сожалению желаешь обратное ( разьединяешь) Сейчас конечно время не для этих вещей, в стране война. Но я просто увидел эти паттерны которые есть в обществе , которые когда-то привели у трагедии на территории современной Украины, которые уже приводят к таким же трагедиям хоть и не масштабным, в нынешние дни. Я уверен, что я свою позицию смогу отстоять перед большой аудиторией включая международную а вот тебя поддержит лишь маленькая часть повернутых на правой идеологии, если ты конечно не агент московитов и пишешь все это серьезно. Ну и детские позиции по серьезным историческим вопросам типа отсылок к цареву во первых это элементы пропоганды рассчитанной скажем так на неокрепшие умы во вторых история ходит по кругу, кто не делает выводов отгребает. Сейчас война, я понимаю что это более важно. Надеюсь Украина победит и внешнего врага (рашистов) и внутреннего (пещерных националистов).

изучай источники, был геноцид pl.wikipedia.org/wiki/Rzeź_wołyńska pl.wikipedia.org/wiki/Roman_Szuchewycz wiadomosci.onet.pl/kraj/wolyn-1943-jak-mozna-bylo-przetrwac-rzez-wolynska-tym-polakom-sie-to-udalo/xffwsx3 naszahistoria.pl/rzez-wolynska-zbrodnie-ktore-przerazaly-nawet-niemcow-bestie-z-wolynia/ar/c15-13293161 edukacja.ipn.gov.pl/edu/materialy-edukacyjne/teki-edukacyjn/czas-grozy-zbrodnia-wolynska-1/187929,Fotografie.html Мати Юзефи Бриг мала передчуття. Вона більше не хотіла ночувати в підвалі; вважала, що це вже небезпечно. Коли дізналася, що до села наближаються українські націоналісти, вона зібрала дітей і побігла до Підкаміня, до домініканського монастиря, де перебувало багато втікачів. На жаль, її інтуїція її підвела, бо саме там і стався погром. Нападники з УПА відіслали українців і дозволили їм піти, а потім розставили кулемет і почали стріляти. Спочатку по євреях, потім по поляках. Зрештою чергу випустили і в родину Юзефи. Дівчинка, якій щойно виповнилося п’ять років, тоді пригнулася тілом до своєї матері ще до того, як пролунали постріли. Її батька вбили не одразу, тільки він важко стогнав усе слабше. Катували його впритул, потім добили пострілом у голову. Дівчинка не ворушилася, бо, на її думку, бандерівці запам’ятали, в якій позі вона лежала. Як саме вона це пережила, вона згодом розповіла Анні Гербіх: “Куля влучила в голову. З вуха і рота бризнула густа кров, заливаючи мені все обличчя. Я заховалася ще глибше під маму. Лежала нерухомо, удаючи мертву. З-під маминого тіла стирчала одна моя нога. Я боялася змінити положення, бо мені здавалося, що бандерівці запам’ятали, як я лежала. Якщо побачать, що щось змінилося, зрозуміють, що я жива, і вб’ють мене”. З-під маминого тіла вона вибралася лише через кілька годин, коли переконалася, що українські націоналісти пішли. Почала голосно благати мертву маму, аби та встала, але та не відповідала. Її крик почули двоє мешканців, що ще переховувалися поблизу. Вони швидко повернулися до місця, де лежала Янінка. Дівчинка встигла знову залізти під тіло мами й влаштуватися в тій же позі, що й раніше. Вбивці шукали поранених. Коли дійшли до місця, де вона лежала, один з них сказав, що шкода кулі на ще один труп, якщо вона вже не дихає. Як з’ясувалося, поряд лежав брат Янінки, також накритий тілом мами. Для багатьох людей поява озброєних націоналістів означала страшний кінець. Переважна більшість польських сіл не оборонялася перед нападами, а їхні жителі гинули від брутальних розправ, які включали зґвалтування, катування, спалення живцем. Нападники не щадили ні жінок, ні дітей, яких розпізнавали за зовнішнім виглядом або місцем перебування. найчастіше за виживання відповідали не віра і не розум, а проста удача, що дозволяла безшумно вислизнути, сховатися в кущах або залишитися непоміченим, навіть якщо вбивця стояв лише за крок від тебе. Вітольд Колодинський, тоді 12-річний хлопчик, один із небагатьох, хто вижив, згадував ті страшні моменти. Він вижив, незважаючи на те, що його мучителі вдарили його сокирою по голові. «Через деякий час я прокинувся, у мене боліла голова. Диво, що я не почав стогнати, бо вони все ще були вдома. Я чекав, я був паралізований страхом, я вдав мертвого. Потім я почув, як моя мати сказала голосом, що плаче», - розповів він Newsweek. «Українець підійшов, змахнув сокирою, вдарив, і настала тиша. Потім вони почали штовхати нас черевиками, перевіряти, чи ми живі. Я не знаю, як я тримався, як я не намагався втекти. Я й сам не знаю». Очі були виколоті, груди були відрізані і були підвішені вгору ногами на деревах Бульбівці [назва фракції УПА] - ред.] вони виконали свої плани Вони вигнали нас із наших будинків. Я пам'ятаю маленьких дітей, насаджених на стовпи на Алеї Спейсеровій. Цілі сім'ї з ножами у спинах лежали в кущах, мої друзі були спалені. --------- Poryck Я сиділа в лавці, недалеко від вівтаря, чекаючи на початок Святої Меси разом з Юзефою Хомічевською та Валерією Вальчак. До Юзефи Хомічевської підійшла її кузина Адаміна Чабан, близько 13 років, і розповіла, що відбувалося перед церквою (...). У костелі здійнявся шум, метушня, люди хотіли виходити. (...) У цей момент пролунав постріл, і до костелу хиткою ходою зайшла поранена жінка. Тоді ми не вийшли з костелу, а пішли на хори, і звідти разом з органістом Олександром Зегарським сховалися в церковній вежі, яка на той час перебувала в ремонті. І так, лежачи на дошках серед мотлоху та риштувань, я бачила: з ризниці вийшов священник (Болеслав) Шавловський і став перед вівтарем. Він звернувся до людей, просячи зберігати спокій, сказавши, що нас спіткала сумна доля, і почав молитися. У цей момент з ризниці до костелу зайшов один українець і вистрілив у священника і церковного служителя. Поранений священник продовжував молитися та давати вірянам відпущення гріхів. Через деякий час у нього знову стріляли — він упав на підлогу. «У той самий час через два бічні входи до костелу зайшли два українці з гвинтівками, і кожен із них, ідучи вздовж рядів лавок, почали стріляти окремо в кожну людину. Вбивали повільно, точно, щоб влучити в кожного» — далі згадувала пані Грущинська. Перелякані люди ховалися по кутках — за колонами, в підземеллях костелу. Потім нападники ходили по храму й добивали поранених. Крики людей, крики дітей та жінок були жахливими», — згадував колишній вівтарник Станіслав Пилипович про ті драматичні моменти. «Навіть сьогодні, через 50 років, я часто бачу цей образ молодої жінки, яка піднімається з-під тіл, що лежать на підлозі церкви, і, плачучи, каже: «Ви вбили мою матір і сім'ю, вбийте і мене». Вона відразу впала від куль. (...) У якийсь момент бандити почали заносити до церкви (через двері з боку вівтаря) солому. Вони заклали до неї вибухівку (ймовірно, снаряди від гармат). (...) Коли солома підгоріла, здійнявся дим, вогонь і почали вибухати снаряди. Ті, хто ще живий, почали задихатися від диму». --- Коли українці зібрали всіх мешканців Острівків, вони зажадали від них годинники й коштовності. Зібравши здобич, почали по черзі виводити чоловіків. Їх убивали в трьох різних місцях, над спеціально виритими ямами. Страчували, вдаряючи в потилицю палицею або обухом сокири. Близько полудня вартові українців повідомили, що поблизу з’явилися німці. Тоді упівці прискорили процес винищення. Вони загнали решту ще живих поляків у район цвинтаря. Так ці моменти описав Чеслав Васюк: «Разом із матір’ю я був в останній, неповній десятці. (…) Я бачив, як перша людина впала, в другу стріляв інший, а той, що вбив першу, пішов убивати третю. Я був четвертим. Мені спало на думку прикинутися мертвим. Я закрив обличчя й очі руками, щоб не подряпати лице об стерню, і впав так, як падали вбиті. (…) Я боявся, що українці помітять, що я живий, і доб’ють, як інших. Через мить я знепритомнів. (…) Прокинувшись, я встав і втік». Того ж дня, 30 серпня, у сусідній Волі-Островецькій почалася ще масштабніша різанина поляків. Спочатку, як і в Острівцях, УПА намагалася приспати пильність поляків, вселяючи їм хибне почуття безпеки. Сім'ї з одного будинку до іншого збиралися на шкільному дворі, пригощаючи дітей солодощами. Там один із офіцерів УПА виступив із промовою, в якій закликав до спільної боротьби з німцями. Потім усіх присутніх зігнали до школи. Потім чоловіків виводили по одному, групами по п'ять-десять чоловік. Їх відвели в сарай, де вбили, використовуючи сокири, молотки та інші тупі предмети, що були під рукою. Близько полудня будівля школи була обкладена соломою, облита бензином і підпалена після того, як усередину було кинуто кілька гранат. У вогні загинуло від 150 до 200 жінок та дітей. Загалом у селі було вбито від 572 до 620 осіб. какой царев, он только в твоей голове , ты с ним носишься в Польше и Израиле не дураки сидят

Украинцям пофiг тричi на нацикiв та на iдеолохiю зi старої шухлядки. Ви вже довели що ви не справжнi українцi а збоченi прихвостнi стерненки котрий ато-шника свiжевав як тушу на бойнi (згідно із заповітами упа) та ганула який піддавав тортурам звичайнiх украiнцiв та потiм їх вбивали. Покайтеся за злочини УПА та робiть єднiсть в державi, поважаючи констiтуцiю та кожного українця.

ну и не надо чтобы история повторилась а судя по коментам тут на форуме - такие настроения есть

речь о том чтобы перевернуть эти страницы истории, перекреститься и забыть а не улицы ими называть и навязывать большинству без референдумов просто репресивно ну и показать что не рашн пропаганда это а реально трагедия

рашисты те кто разделяет общество украинское. У Києві є вулиця Романа Шухевича, вулиця Євгена Коновальця, а раніше існувала проспект Степана Бандери (залишився після перейменування Московського проспекту). У центральних та східних областях такі назви з’являються, але часто викликають більше суспільних дискусій. В Україні така політика підтримується державою, але в регіонах із різною історичною пам’яттю виникають протести. У Польщі така практика часто викликає гостру реакцію через історичні події на Волині.

поляки что то хремль не упоминают в контексте волыни. Много свидетельств было, надо просто сделать выводы и не совать тех "героев" которые стариков и детей умерщвяли - современным украинцам

там это тоже будет. раньше ресурсов таких не было а сейчас ... мир меняется

я чуть позже один продукт опубликую может в конце года. сейчас разрабатываем обучающий продукт который будет помогать учить украинский язык. Дай бог если все пойдет нормально будут сотни тысяч юзеров. Эта тема объединяет а не срань националистическая от людей инфузорий которые собачьей будки не создали.

кто не убегал тех резали, женщины дети старики кто убегал тех пулей доганяли но преимущественно холодное оружие думаете вы мелким противоречием приравняете все это к вымыслу?

был образ академика он к актеришке отношения не имеет просто художественный образ Академік — чужа системі людина, яка не приймає радянську владу ні на рівні переконань, ні на рівні культури. Для нього вона — ворожа, чужорідна структура, що прийшла зруйнувати той світ, до якого він себе відносив. Він мстить системі, яку вважає фальшивою, лицемірною та руйнівною. Він не вірить у радянську ідею. Його мова, інтонації, манера триматися — це свідома опозиція до офіціозу. Він із іншого світу: , де високі манери та освіченість поєднуються з презирством до «нових господарів життя». Він діє як одинак проти режиму, використовує підпільні зв’язки, конспірацію, маніпуляції.

нет - это в минус но иногда нужно хоть и редко ) скажем так померять температуру в палате

нацик с клиповым мышлением, иди что то полезное сделай вместо работы на рашку деля украинцев на сорта

это ж не нацик который даже цифр элементарнх не знает, оправдывает геноцид поляков по этническому признаку - будет решать какие у кого мозги ) ты людоед и точка.

когда гавнула пристрелили в Одессе, народ в комментах ликовал массово, почитай но прошел марш трех калек по городу. Это показывает что ваши идеи непопулярны.

что еще? веру поменять потому что нацики захотели? конституцию иногда читай а не свои влажные хотелки которые кроме тебя обществу не нужны. У тебя ни прав нет в Украие ни ресурсов только нац идея , так и сиди с ней, другим это не надо