sopilka

І звичайно ж люди. Уміння знайти спільну мову і вибудувати взаємини з людьми у горах є настільки важливим, що заслуговує на окрему сторінку. Про неписані, проте дуже шановані, закони гір ми розкажемо трохи згодом.

Далі – комунікації. Комунікації у горах річ дуже умовна. Віддалені села, зазвичай, не газифіковані. Якщо на ділянці є електрика це великий плюс, якщо немає – треба дізнатися чи була вона там колись і чи можна її відновити, якщо ні – звідки доведеться тягнути, і яка можлива потужність. Наприклад нам, щоб провести світло, довелося поставити 11 стовпів, хоча спочатку ми були переконані, що світло «десь в хаті було», бо на стінах залишилася стара проводка.

Вода: її треба шукати на ділянці, але особливість гірської місцевості в тім, що її там можна і не знайти.

Документи: готові акти на землю є не в багатьох, точніше в більшості випадків їх немає. У нашому випадку, скоріше як виняток, всі акти права власності на земельну ділянку були вже готові.

Навряд чи це питання є дуже актуальним для багатьох, але якщо раптом серед форумчан знайдуться такі, що схочуть стати нашими сусідами, поділимося своїми міркуваннями.

Не знаю, чиї це слова, але я з ними повністю погоджуюся: цінність нерухомості, так само як і землі, визначають лише три фактори - перше – location, друге – location, і третє – location. Тобто місце, місце і місце. Хороше місце в Карпатах те, до якого можна дістатися. В горах є дуже багато ділянок, до яких неможливо доїхати навіть влітку – тільки пішки. Щоб дістатися до дороги інколи людям доводиться долати 3-4 км. У горах кажуть «кожен гуцул мріє спуститися до дороги». Тому дорога, дорога, й ще раз дорога, якщо тільки ви не є володарем ґвинтокрила.

По-друге – відстань. Як далеко ви хочете заїхати? Зважте на відстань від обласних та районних центрів, залізничних станцій, лікарень, маршрутів міжміського транспорту, кількості перевалів, які доведеться переїхати по дорозі до своєї ділянки. Дізнайтеся чи є поблизу гірськолижні витяги, навіть якщо ви не захоплюєтеся гірськими лижами, чим ближче до витягу тим краще. Обережно треба ставитися і до близькості води, у горах навіть маленький потічок може швидко перетворитися на бурхливу річку, отже вважайте на загрози зсувів або повені.

Земля, земля…З кожною поїздкою, з кожними наступними відвідинами цих місць у мене складалося і посилювалося враження, що земля для людей в горах і земля для людей на рівнині мають якусь різну цінність. Ця цінність не вимірюється грошима, вона має якесь інше - сакральне значення. В горах, а особливо у віддалених куточках, щоденне життя дуже залежить від природи, правильніше навіть сказати, від стихії. Для тих з нас, хто народився і виріс на асфальті, це не є таким очевидним. Для того, щоб прогодувати родину, а іншими словами вижити, в горах людям потрібно більше землі ніж на рівнині. Можливості для городництва та садівництва тут менші, ґрунт неродючий, тому і зусилля і врожаї тут неспівставні з тими, які можна зібрати на рівнинних чорноземах. На перший погляд здається, що єдине чим щедро винагороджена ця земля – це трава, а довкола трави, косовиці, заготівлі, випасу та догляду худоби, побудовані головні життєві цикли горян.

Тому, зазвичай земельні наділи тут великі – 1-3 га, відповідно і хати стоять віддалено, осібно. Один з них, розміром 1 га із залишками старої хати став нашим.

Ділянку в Карпатах ми придбали 5 років тому. Запропонували добрі знайомі, це було якось несподівано, Карпати ми любимо давно, але щоб аж так…Поїхали, подивилися – краса неймовірна! Перевал, ліс, гори впритул, хмари, що чіпляються за верхівки й щохвилини змінюють пейзаж. Рішення було імпульсивне, можливо, й не дуже виважене, але вже за тиждень ми її купили.

В одному з романів Сомерсета Моема, присвяченому життю у британських колоніях є такий епізод. Британський губернатор регулярно одержує газети з метрополії приблизно з тримісячним запізненням. Пошта надходить рідко, тому він одночасно отримує цілий стос газет, але щоб розтягнути задоволення та зберегти ритуал перегляду «свіжої» преси до

сніданку – йому щоранку кладуть на стіл лише одну газету. Він акуратно розрізає сторінки газети і смакує кожен заголовок, відчуваючи свою приналежність до великої імперії. Те, що новини є застарілими не має значення, адже тут, на краю світу, майже нічого не міняється і не відбувається. Все змінюється, коли йому присилають нестримного молодого помічника – різниця у поглядах, вихованні, темпераменті провокує конфлікт. Терпець губернатора увірвався того дня, коли доставили довгоочікувану пошту, а помічник розпечатав всі газети, починаючи з останньої – йому дуже кортіло дізнатися результати змагань...

На форумі я завжди поводжуся як нетерплячий помічник – починаю з останніх сторінок, дуже цікаво чим закінчилися змагання! І хоча наші власні змагання вже добігають кінця, в цій темі ми послідовно знайомитимемо вас зі «свіжими» новинами нашої будови, а точніше відбудови, яку ми розпочали за 650 кілометрів від домівки на висоті 1000 метрів над рівнем моря, у місці, де час майже зупинився. Запаморочливі краєвиди, шалені

вітри, нестримні води, і , звісно ж гори – Гори, які димлять. Туди важко дістатися, але ще важче звідти поїхати і знову звикати до міста та його суєтних рухів.

Тепер я точно знаю, що кожен, хто потрапляє на форум, рано чи пізно відкриває на ньому свою тему, навіть якщо, до цього три роки ходив мовчки і читав.

 

Ми дуже вдячні всім учасникам форуму за поради, підказки та натхнення, які ми тут знайшли. Сподіваємося, що і наша історія буде для когось цікавою.

"...ось Вам сподобалися детальні цифри, які я так старанно, з калькулятором в зубах, вплітав у текст (до речі найбільше часу зайняло саме це), а товаришу ekodom'y - ні...."

 

 

Головна перевага книги, безумовно, - мотивація та поштовх до дії. Ваша історія яскраво демонструє, що все в наших руках, а винахідливість і працелюбність буде винагороджена. Я думаю, ці моменти є універсальними для всіх. Самі подробиці будівництва та розрахунки, звичайно є більш індивідуальними для кожного забудовника, до того ж читачі можуть бути більш досвідченими, або мати ширші фінансові можливості, або надавати перевагу іншим технологіям. Ймовірно, так співпало, що параметри будинку, матеріал, розташування - досить наближені до наших планів, саме тому для мене ця розповідь була дуже пізнавальна, реальний орієнтир.

Оскільки деякий досвід в будівництві ми маємо, певні моменти мені теж вдаються суперечливими, але я не думаю, що книжку будуть використовувати як енциклопедію будівництва. Її мета і перевага в іншому.

З приводу справжнього друку, я б Вам порадила "поспішати повільно". Можливості форуму ще не до кінця вичерпані!

Шановні Гашики,

 

На знак подяки за зроблену роботу, яка допоможе втілити в життя свої мрії про власний будинок багатьом формумчанам, а також за визначний вклад в майбутнє України, на початку сезону запрошую вас в гості, щоб поділится різноманітними кущами, багаторічними рослинами, квітами для альпійської гірки та іншою рослинністю, щоб ваш сад швидше став таким самим гарним, як і ваш дім.

«Безумству храбрых поем мы песню» - відгук про книжку Гашиків. Читала два дні – в перший день у мене згоріла гречана каша, у другий день – різотто з морепродуктів.

 

Особливо сподобалося: нестримний оптимізм, віра в себе, в свої сили та перемогу. У бізнесі зараз такі речі називають – Ідеї, що надихають. Повністю погоджуюся з тезою автора про те, що будівництво дому власноруч - не тільки результат, але й дуже важливий і захоплюючий процес. Для мене особисто дуже цінними були розрахунки, ще свіжі ціни на різноманітні послуги та матеріали, зібрані всі в одному місці. Нарешті я дізналася скільки НАСПРАВДІ коштує побудувати дім. Деякі технологічні процеси, на мою думку, описані трохи спрощено, але це мабуть і не було головною метою.

 

Життя перфекціоністів від будови значно полегшиться після знайомства з філософським трактатом Гашиків про природу халтури та недосконалості.

 

Одним словом - читаю сам і раджу Вам! Купуйте книжку Гашиків, підтримуйте молоду і талановиту сім’ю – вони того варті!