Пошук по сайту

Цей документ пропонує основи, на яких повинен був би базуватися новий податковий кодекс. Він не містить всіх відповідей на всі аспекти економічного життя країни, але являє собою каркас в основі якого парадигма – той, хто володіє більшою власністю, хто більше споживає благ, той більше робить внесків (податків) до суспільних бюджетів, на відміну від тієї, що зараз діє – хто більше працює, той більше сплачує податків. Зміст 1. Глосарій. 2. Історія та проблеми податкової системи що існує. 3. Концепція нової податкової системи. 3.1. Прибутковий податок. 3.2. Податок на роздрібну торгівлю. 3.3. Податки на власність. 3.4. Податок на природні ресурси. 3.5. Акцизи. 1. Глосарій. Підприємства – виключно юридичні особи, що здійснюють господарчу діяльність з метою отримання прибутку. Організації – виключно юридичні особи, що здійснюють неприбуткову діяльність з метою благодійності, об'єднання громадян для спільного захисту своїх інтересів, невиробничі кооперативи тощо. Фізичні особи – резиденти та нерезиденти Держави, що проживають або займаються діяльністю на території Держави. Фізичні особи здійснюють комерційну діяльність виключно через створення підприємств. Державні установи – органи державної влади – Верховна Рада, кабінет міністрів, Адміністрація Президента, органи місцевої влади та їх структурні підрозділи. Оптова торгівля – вид комерційних операцій, що здійснюються виключно між підприємствами. Роздрібна торгівля – вид операцій у яких на стороні продавця виступає підприємство, на на стороні покупця – фізичні особи або організації. 2. Історія та проблеми податкової системи що існує. Нинішня податкова система формувалася на протязі 19 років різними за ідеологією політичними силами. Великий вплив на неї чинили напівкримінальні клани через лобіювання в Раді своїх чисто корпоративних інтересів. Тому податкове законодавство вщент заплутане і негативно впливає на загальнодержавну продуктивність праці. Крім високих ставок податків, підприємці несуть непродуктивні витрати на дуже складний податковий облік, а також податкову звітність. Введення фіксованого податку з підприємців-фізичних осіб схоже на гру в казино – сьогодні платите податок, а завтра маєте можливість виграти, а може і програти, але держава своє отримує не залежно від результатів своєї роботи. Загальну парадигму наявної податкової системи можна охарактеризувати як оподаткування діяльності – той, хто більше і продуктивніше працює (це ще не означає отримання прибутків), той платить більше податків. Сучасний бізнес дуже динамічний, кількість операцій в одиницю виміру зростає в геометричній прогресії. Виходячи з того, що податкова система що зараз існує прагне контролювати майже кожну операцію на підприємстві, кількість перевірочних органів буде постійно збільшуватися. Дуже високі соціальні податки призвели до того, що заробітна плата отримується в конвертах. Це в свою чергу спричиняє вплив на інвестиційну діяльність – люди побоюються нести гроші в банки, лишаються чесної законної кредитної історії. В кінці кінців наявна соціальна несправедливість не стимулює зріст продуктивності праці. Запропонована податкова реформа повинна перенести податковий тягар з праці на власність та споживання. Крім того в результаті спрощення системи штат податкових органів повинен бути скорочений. Також очікуються великі переміни на ринку нерухомості – буде невигідно вкладати гроші в нерухомість і тримати її про запас, бо за неї треба буде платити податки. Більш вигідним стане інвестування в виробничі потужності, що потягне за собою створення нових робочих місць. 3. Концепція нової податкової системи. Нова податкова система виходить з тих міркувань, що в принципі неможливо організувати тотальний контроль за сплатою податків, тому система повинна бути такою, щоб дешевше було сплатити деякий розумний податок, ніж витрачатись на ухиляння від його сплати. Низькій рівень податків підвищує конкурентоспроможність України на світових ринках, але на перших порах знизить деякі соціальні стандарти. Якщо в економічній політиці держави не зробити поворот від піклування про минуле до піклування про сьогодення і майбутнє, то в України не буде перспектив – вона програє економічну війну 21 століття, яка зараз відбувається. Щоб підвищити рівень життя люди, яких ми називаємо підприємцями, повинні зосередитися безпосередньо на виробництві товарів та послуг а не на маніпуляції з податковими дірками, крім того, треба знизити з боку податкової системи бар'єри для входження в ринок підприємців, що в свою чергу стимулює конкуренцію, а також продуктивність праці. Тому сучасна податкова система повинна відповідати таким факторам, як Простота – важливий фактор зниження невиробничих витрат. Невиробничі витрати – найбільш руйнівна категорія для економіки. Це кошти, які витрачені не на створення суспільних благ, а які просто викинуті на вітер. Прозорість – можливість контролювати роботу системи з мінімальними витратами. Соціальна справедливість – хто володіє більшою власністю, хто більше споживає – той платить більше податків. Ефективне адміністрування – податкові служби повинні витрачати на своє функціонування не більше 1% надходжень (бажано 0,1). Обов'язковість – вибір очевидних об'єктів оподаткування, як то земля, заробітна плата, тощо. Відсутність пільг – пільги не є чимось потрібним взагалі для суспільства, але це засіб одних членів суспільства існувати за рахунок інших. 3.1. Прибутковий податок. Об'єкти оподаткування – прибуток підприємств, всі доходи фізичних осіб резидентів та нерезидентів що отримані в Україні (заробітна плата, премії, гонорари, роялті, інші виплати які можна прирівняти за ознаками до заробітної плати) Суб'єкти оподаткування – відповідно підприємства та фізичні особи резиденти та нерезиденти. Агенти оподаткування – якщо це прибуток підприємства – саме підприємство, якщо заробітна плата, або інші прирівняні до заробітної плати платежі – підприємство, організація або держустанова, що здійснює ці виплати. Обґрунтування податку – цей податок є платнею громадян і підприємств за державні послуги з охорони правопорядку, захисту від зовнішніх агресій, деякий мінімальний рівень соціального захисту згідно встановлених суспільством стандартів та інші. Обов'язкові принципи – сплата здійснюється виключно за фактом отримання доходів, ставка податку – єдина для всіх категорій платників цього податку. Ставка – 10%. Неоподаткований мінімум – законодавчо встановлений рівень малозабезпеченості в перерахунку на члена домогосподарства. Періодичність сплати – для підприємств – раз на місяць, для фізичних осіб – за фактом отримання або перерахування платні (перерахування або видача готівки на потреби зарплати і прирівняних до неї виплат відбувається одночасно з перерахуванням ставки податку в бюджет). Звітність – раз на квартал. 3.2. Податок на роздрібну торгівлю (аналог нинішнього ПДВ). Об'єкти оподаткування – витрати фізичних осіб та організацій. Суб'єкти оподаткування – фізичні особи та організації. Агенти оподаткування – підприємства, що мають ліцензію на роздрібну торгівлю, та зареєстровані відповідним чином в податковій інспекції за місцем їх фактичного знаходження, як платники податку на роздрібну торгівлю. Обґрунтування податку – є стимулювальним фактором для заощаджень та інвестицій – більше не потрібні додаткові пільги для інвесторів – вони вже закладені в податковій системі - той, хто більше заощаджує, має більші можливості на інвестиції. Обов'язкові принципи – без отримання ліцензії на об'єкт роздрібної торгівлі за місцем його фактичного знаходження, і без реєстрації в податковій за місцем фактичного знаходження об'єкта роздрібної торгівлі, а також без реєстрації касового апарата не можливо здійснювати роздрібну торгівлю. Іншими словами, якщо підприємство зареєстровано у місті Д а відкриває магазин у місті А (хоч купає, хоч орендує торговельні площі), то податок на роздрібну торгівлю сплачується в бюджет в місті А. Ставка – 10%. Неоподаткований мінімум – відсутній. Періодичність сплати – раз на місяць. Звітність – раз на квартал. 3.3. Податки на власність. 3.3.1. Податок на землю. Об'єкти оподаткування – земля, що знаходиться у власника. Суб'єкти оподаткування – фізичні особи, підприємства і організації – власники земельних ділянок. Агенти оподаткування – самі ж суб'єкти оподаткування. Обґрунтування податку – як визнають більшість провідних світових економістів, податок на землю – це єдиний податок, який має право на існування. Земля дана всім нам за фактом народження на цій планеті, тому на неї не можуть розповсюджуватися безумовні права власності, як, наприклад, на товари повсякденного вжитку. Тому право власності на землю дуже схоже на право оренди, бо реалізація цього права повинна бути обмежена цілою низкою умов. Виходячи з цього, податок на землю є платою власника-орендаря суспільству за право володіти часткою суспільної власності. Обов'язкові принципи – платниками цього податку є всі фізичні особи, підприємства і організації – власники земельних ділянок, за винятком державних установ (бо немає сенсу крутити кошти в одній кишені), але державні установи не мають права здавати приміщення в оренду нікому, крім таких самих державних установ. З метою встановлення соціальної справедливості мешканці багатоповерхівок сплачують однаковий податок на землю не залежно від поверховості будинку, щоб спонукати місцеву владу сприяти будівництву сучасних багатоповерхівок замість бараків, та застарілих “хрущовок”. Якщо земля використовується для сільськогосподарських потреб, то оподаткування здійснюється на підставі податку на природні ресурси. Приналежність землі до кожної категорії належним чином фіксується в державних реєстрах прав власності на землю. Присадибні ділянки, дачі не вважаються землею сільськогосподарського призначення. Ставка – 2% на рік від оціненої вартості. Неоподаткований мінімум – 32 кв. м житлового призначення. Періодичність сплати – щомісяця, рівними долями. Звітність – раз на рік. 3.3.2. Податок на капітали. Об'єкти оподаткування – доходи по банківських депозитах, цінних паперах, що належать фізичним і юридичним особам. Суб'єкти оподаткування – фізичні і юридичні особи. Агенти оподаткування – підприємства, що нараховують відсотки та дивіденди. Обґрунтування податку – цей податок споріднений з прибутковим податком, але довгострокова природа виникнення цих капіталів, що склалася історично, не дає змоги збирати ці податки щомісяця. Обов'язкові принципи – ставка цього податку повинна бути такою ж самою, як і ставка прибуткового податку. Ставка – 10% Неоподаткований мінімум – якщо сукупно з іншими прибутками не перевищує законодавчо встановлений рівень малозабезпеченості в перерахунку на члена домогосподарства. Періодичність сплати – на момент отримання готівкових коштів, або перерахування на поточний рахунок. Звітність – раз на рік. 3.4. Податок на природні ресурси. Об'єкти оподаткування – природні ресурси – вода, мінеральні копалини, що використовуються в виробництві і в споживанні, земля сільськогосподарського призначення. Суб'єкти оподаткування – фізичні особи, підприємства, організації, що є розробниками родовищ. Агенти оподаткування – самі суб'єкти оподаткування. Обґрунтування податку – як і земля природні ресурси належать всій нації, тому все сказане стосовно землі стосується і природних ресурсів. Обов'язкові принципи – ставка встановлюється не в відсотках, а в абсолютних вимірах – грн. за тону, грн. за кв. метр. Якщо це ручний колодязь, то він податком не обкладається, але якщо стоїть моторизований насос, то він повинен бути обладнаний лічильником. Ставка – встановлюється Верховною Радою терміном на рік залежно від кон'юнктури по кожному виду природних ресурсів. Неоподаткований мінімум – відсутній. Періодичність сплати – щомісяця. Звітність – щоквартально. 3.5. Акцизи. Об'єкти оподаткування – шкідливі для здоров'я споживчі товари та предмети розкоші. Суб'єкти оподаткування – підприємства-виробники та імпортери підакцизних товарів. Агенти оподаткування – самі суб'єкти оподаткування. Обґрунтування податку – спонукання громадян до здорового способу життя, а також додаткове сприяння соціальній справедливості. Обов'язкові принципи – немає. Ставка – за окремим законом. Неоподаткований мінімум – відсутній. Періодичність сплати – щомісяця. Звітність – щоквартально. svobodofil.livejournal.com/1020.html