Сергій Сергійович Saigon ·
12 год ·
В первий день "повномасштабки" одні вернулись в армію, другі прийшли під воєнкомат (часто, закритий на*** на замок) з носками в кульках і требували зброю, а треті начали шукать способи не служить.
Люди, повні рєшимості і готові вмерти, прийшли виіграть время, шоб злякана Україна роздуплилась, мобілізувалась і начала воювать.
Тим часом, треті, через корупцию, фіктівні основанія або через Тису, тоже зробили свій вибір.
Помните, да? З тих пір пройшло майже 4 роки.
За це время "залізний генерал" успів "конвєртірувать" толпи добровольців у нерівні грядки могил, бо під лозунгом "Але нам ніколи не буде стидно" уйобував особовий склад в бесполєзних атаках "на кущі" і тупе держання ніхуя не значащіх для захисту держави посадок. Ще, можна вспомнить посилення відповідальності для військових, порізані зарплати, бешенний карʼєрний рост "штурмовиків командірских ширінок", декілька контрнаступів, які удались тільки завдяки наявності горизонтальних звʼязків між командирами середньої ланки, один "балкон" на мінних полях під Роботиним, підписані собаки/лопати/прапори/футболки, сотні героїчних фоточок і, накінець, "справжнє" проявлєніє приклада для своїх солдатів генералом - списання "за станом здоровʼя" і веселі фоточки з Лондона, де "триває боротьба".
Я напряму кажу - після цього Залужний, заложивший характєр відношення до своїх підлеглих як до бесправного, розходного матеріала, для мене перестав існувати як командир і як мужик.
Всі "закрути" були направлені на стікающу кровʼю армію, яка отчаяно єбашилась 24/7/365 на характєрі, енергетіках і волонтьорских тачках. Для тих, хто ухилявся на законодавчом рівні ніхуя не помінялось. Ні реальної відповідальності, ні вирівнювання умов... Ніякої попитки востановить баланс справедливості. В результаті цього, ухилянти фактічєскі стали пятою колоною протівніка в тилу.
Дальше - більше.
Обрані "народом богоносців" мудрєци викотили "контракти 18-24" , ще разок плюнувши в єблєт остатками кадрової армії і тим, хто пішов сразу, але і молодняку харкнули в єбло. Видно, в цьому і був план)
Зараз нам анонсірують "нові контракти" на 1-5 років для всіх, як наче немає людей отслуживших по 3-4 года без альтернатів, бонусів і вибору.
Це создає ощущєніє простоі і розрушитєльної логіки: чим раньше ти прийшов і чим довше служиш - тим меньше тебе учитують.
Люди, які пішли хуяриться в время найбільшоі невизначенності і ріска - несуть наказаніє за свою лояльность до держави, яка вслух каже про лучші условія для одних і годами їбе в хвіст і гриву тих, хто вже в середині сістєми.
Помімо наказів і розпоряджень, армія ще держиться на ощущєнії, шо жертва має смисл і признається. Коли цього немає - остається тільки вигорання. Своїми діями держава начебто каже потенціалтному рекруту: "Не спіши в армію, підожди, сама ***ня достається тим, хто прийшов первим".
Справа не в грошах чи прівєлєгіях. Справа в визнанні, балансі і чесних "правилах ігри".
Пока держава не начне учитувать тих, хто виніс на собі перві годи війни, любі нові контракти, обіцянки і умови будуть восприніматься не як посилення арміі, а як смачний харчок в їбало тим, хто все це время держе строй.
