delic

В квартирі зроблена декоративна штукатурка. Частину стін робив декоративщик. А частину я запропонував зробити тим хто стіни під декоративку готував. Так як декоративщик був не супер, а інші хоч і не декоративщики, проте на змаганні робили якнайкраще, то різниця вийшла суттєвою лише в ціні. Ну і взагалі через декілька років сім'я додає свої "візерунки" на стіни та й взагалі вони розмиваються від щоденного спостерігання особливо після ковідних часів. Загалом декоративна штукатурка мені сподобалась тим, що покриття стійке до пошкоджень, забруднень і вологи. І виглядає пристойно навіть при непрофесійному виконанні.

Як мінімум потрібно буде пройти навчання на геодезиста і отримати сертифікат. Проте після цього вам стануть відомі координати всіх поворотних точок 😉

Примітка: Увага! Сервіс доступний лише для сертифікованих інженерів-землевпорядників за умови ідентифікації через електронний підпис

Ну от який справжній українець буде так вихвалятись?... От бачите що тепер з вашою темою стало?

Будівельний паспорт робили?

Можна прибрати поки стебло ще зелене. Але не висохше то все буде важко прибирати після скошування. і після чистки восени переорати (те що насіялось піде з пластом під низ) і можливо посіяти сидерати а навесні то все пофрезерувати Або прибрати пізньої осені після дощів, чи навесні. Навесні велике можна руками прибрати, а дрібне і так залишити. Потім переорати. У мене важкий суглинок, тож я частину дрібного бур'яну завжди залишаю під оранку. Добре розпушує грунт. Так само часу не вистачає і під осінь увесь город в бур'янах. Більшу частина часу займає косіння трави на решті території ділянки. А спека і посуха цієї весни переконала, що цей рік вкладатись в город не має сенсу...

А хто тільки що казав, що справжні українці - в Україні? То в Україні і шукати потрібно. Взагалі, на мою думку, людина яка усвідомлює ризик для життя і свідомо його сприймає, то і є дійсно вільна людина, яку вже нічим не налякаєш.

От бачите, самі про це кажете і при цьому саботуєте. Вже все є щоб своїм дітям передавати, а не на форумі демагогію розводити 😉

В мене навпаки, ще з дитинства відчуття що я живу в якійсь резервації, як індіанці в америці.

Основний критерій - це вільний продаж землі іноземцям. Не знаю в яких ще країнах Європи є такі ж умови. Також Португалія заохочує купівлю ділянок у внутрішній частині країни (подалі від узбережжя) для її подальшого розвитку. І там є недорогі варіанти. Клімат і природа також влаштовують, але то я оцінюю лише по відео з ютуб.

В кого були кошти - вже за кордоном. Знову ж таки, якщо є кошти на нерухомість, то питання - чому Україна? Я особисто захід України не розглядаю навіть як якусь транзитну зону. Як то кажуть "ті ж яйця, тільки з боку". Та й місцевий люд мені й раніше там не подобався, а зараз і тим паче. І це моє бачення як людини, яка поки не дуже уявляє де саме в Європі можна осісти. Бачу лише Португалію, як варіант. Заходом Україна не обмежується. І не буде такого після війни, що всі там будуть скупчуватись. Ті хто зараз там орендують, з задоволенням звідти поїдуть. Тим паче, краще відразу в Польщі тоді купувати. От тільки землю купити може лише громадянин Польщі...

Думаю дорожче вже не буде. Навіть якщо ще більше людей приїде на захід. Інфраструктура не гумова і швидко вона не покращиться. Тож люди скоріш за все не затримаються. І в глибшій перспективі, після війни. Людей більше не стане, а кошти підуть на відбудову в інші регіони. А от якщо розглядати далеку перспективу, де Україна - прогресивна частина Європи, то може бути... Але то як у випадку батьків моєї дружини: колись у них була можливість безкоштовно отримати ділянку під Києвом в напрямку Конча-Заспа, але кому тоді була потрібна та ділянка в селі до якого було складно доїхати... Інше життя...

Мабуть варто закопати: має бути непогане сховище. Бо щось я сумніваюсь, що кінцева споруда буде легко транспортуємою...

Це вже друга? Чи ви просто увесь метал збираєте до купи?

Знаю одного дідуся, який до кредитів відноситься як до ярма на шию. Він зараз живе в своїй хаті і здає квартиру в місті. А в буремні 90-ті його відправили на пенсію. Але у нього на ділянці було 4-ри "плівки" і майже кожен день він стояв на базарі. Проте побудував будинок спочатку для сина, а потім і собі. Кредитів він ніколи не брав. А от від можливості заробити - ніколи не відмовлявся.