sat-prof

З такими землями як має україна? Я виріс в Карпатах. Мій пойнт простий, здорову їжу можна виростити (город,сад,поле ітд) і готувати самостійно. А продукти Америка- Європа, один пластик.. коли ми приймали друзів з Європи, котрі доречі дуже багато мандрувати світом, не тільки Європою, то вони не могли наїстися наших овочів, фруктів, кукурудзи, ягід, вони казали що ніколи до України не відчували цей смак, що все має Смак, але... нажаль пройшов час.. ми йдемо у Європу, тож маємо відповідати цьому, і тепер на нашому ринку дуже важко знайти товар зі смаком. Тому для себе варто мати своє щоб їсти запашне. Що поганого в тому , щоб попрацювати закордоном 5-8 років та повернутися в свою країну і купити там квартиру,побудувати будинок чи мати на бізнес? Так , ти отримуєш свободу. Адже , маючи додатковий дохід зі здачі картири , бізнесу ти маєш можливість працювати всього навсього 3 дні на тиждень (пів ставки). Решту коштів до зарплати тобі додає квартира,бізнес. Просто живеш і насолоджуєшся життям, знаючи, що є доходи, які не залежать від тебе, коли відчуваєш, що на тобі немає кредиту і забовязання працювати допоки не виплатиш всі борги. Є вільний час на родину,читаєш книги,маєш час на хобі,рибалку,ліс,город та сад. (насолоджуєшся). У випадку іпотеки закордоном , ти раб на 25років у гарній обгортці. (є страх втратити роботу,та потрібно вставати кожного ранку на роботу протягом 25років мінімум). Працювати завжди, а взамін вам як слухняному рабу дадуть їжу, квартиру (яка не ваша на найближчі 20-30 років) P.S В Польщі, багато людей їздили на заробітки в Англію,Голандію,Німеччину поверталися додому Закордоном є тільки робота - дом - супермаркет - дом. В Україні люди так не жили. Але їдуть люди по світу не за всласним бажанням. У переважної більшості, після цих "веселощів" відкривають очі на те, що не все тут помазано маслом і гроші нікому з неба не падають. Хоча до переїзду більшість мала саме такі стереотипи. Думаю, що після цього люди починають цінувати те, яке життя ми мали в Україні. Як добре люди саме жили повноцінним життям, а не таким. В Україні люди так не жили. Бо мали здебільшого будинок без кредиту,город,сад,поле. Близькі люди, друзі, рідна культура, людське ставлення, здорові цінності, сервіс високого рівня. p.s Знімати кладовку в доброго хазяіна, молитись на тимчасовий аусвайс, та триматись роботи за будь-яких обставин, навіть якщо це жопомийство . Зато не Україна. Залізний аргумент.

Перші три роки рожеві окуляри. А сенс багато працювати? Їхати і пахати там. Просто щоб що? Мати хату, виплачувати її все життя і все?Витрати великі. Життя дороге. Дитячі садочки по вартості оренди квартири. Освіта бажає бути кращою. Закордон був дуже крутим в часи совка. Люди туди їхали щоб отримати свободу, і самореалізуватися. Сьогодні, цей фактор вже не працює. Вдома є спадок від минулих поколінь. Там чужа мова ,культура,традиції,чужі люди,чужа їжа. Ми закордоном роки але купили нерухомості в Карпатах. Бо сенс бути рабом іпотек чи банку на роки? Яка людина в своєму розумі купить дупло в 25-ти поверховому мурашнику в іпотеку на 30 років? Якби це ще житло було, так це буда в 22 метри, але хапають з радістю затягуючи зашморг на своїй шиї на 30 років. Європа побудована таким чином, що всі зп більш-менш урівняні, тож в рамках ціни на житло немає великої різниці скільки ви заробляєте, всі будуть платити кредит досить довго. Якщо взяти умовну фінансову незалежність, коли не потрібно працювати, а просто живеш і насолоджуєшся життям, знаючи, що є доходи, які не залежать від тебе, коли відчуваєш, що на тобі немає кредиту і забовязання працювати допоки не виплатиш всі борги. Штатах є інвестиції в фонди + володіння нерухомістю, в Україні преславути однушки біля метро, які можуть спокійно гарантувати дохід для життя. Так ось в Європі це НЕМОЖЛИВО, бо система побудована так, що їй потрібні люди, які будуть працювати ЗАВЖДИ. І так і буде, подивіться на оточуючих, в Європі немає теми ЯК СТАТИ НЕЗАЛЕЖНИМ, зато є теми як взяти кредити і працювати завжди, а взамін вам як слухняному рабу дадуть їжу, квартиру (яка не ваша на найближчі 20-30 років) і полікують хвороби (якщо серйозна, бо якщо щось мале, то ідіть домой пийте аспірин). Як європейці зробили так, що слухняні люди їдуть до них і погоджуються з контрактом (ти мені працювати завжди завжди, я тобі їжа, медицина і житло (але на найближчу треть життя воно не твоє) А що для Вас перспектива? Для мене це жити у власному житлі без кредиту,їсти еко їду зі свого городу,поля,саду,господарства в Карпатах. Тут я теж емоційно відпочиваю. Отримую задоволення. Все літо до пізньої осені вживаємо органічну їжу з власної грядки. Птицю, яцйця, молочну продукцію, мед з господарств сусідів. Для мене перспектива це иати вільний час на родину,читати книги,час на хобі,рибалку,теніс,плавання. Вдома є своє житло без кредиту і не одне. Город,сад,поле,господарство. Своя мова,культура,традиції. З тих хто закордоном , я поважаю тільки тих хто працючи там вкладує в свою країну Україна (купляє квартири,будує будинок ітд), Бо ті хто мігрант на ПМЖ, це втрачена людина лля України. Він обрав матеріальні цінності запроданство та пристосуванство. Закордоном краще але це їх здобутки. Ми їдучи відмовляємося від своєї культури і своїх звичаїв, своєї віри. Відриваємося від своїх коренів і стаємо як овоч без смаку і запаху в пошуках матеріальних благ на чужині. Не все купити можна в житті за гроші. Ніколи не потрібно плутати туризм з міграцією. Вдома теж важко, але ти є вдома. Де б ти не був - ти завжди чужинець, який повинен вивчити мову тієї країни, дотримуватись правил, ще й пахати. Гроші, будинки, авто не роблять вас щасливішими ніж ви є зараз. І справді цінні речі це НЕ речі. Це сім’я, друзі, рідна мова, дім де ти виріс, вулиці на яких ти бігав дитиною, історія твоєї сімі, відчуття Різдва і Великодня, різдвяна вечеря і пасхальний сніданок з сім’єю. А коли ти працюєш 10-16 годин ти просто замучений щоб все це відчувати!!!!! Я знаю людей які здобули хорошу освіту, заробляють по $250-300к на рік. Вони працюють по 8-10 год. Фізично не замучені. Але радості в очах у них немає. Для нього є вже нова батьківщина. Іншими словами еміграція та українці в еміграції це не є драйвер України , самі сильні українці живуть в Україні це супер сила!. Ті українці, що їдуть до Канади, Німеччини чи Аргентини, знову ж таки як підказує наука історія, вже менше ніж через покоління повністю інтегруються в нове суспільство і забувають про свою Україну. Ти тільки уяви що твої діти та внуки вже будуть інші вони не будуть знати прекрасної України де ти народився. Для них то буде чужа земля. Діти, народжені в Канаді від іммігрантів в переважній більшості втрачають зв'язок з культурою країни походження батьків. Вони стають усередненими"канадцями". Національність при цьому значення не має. Зрозуміло, має місце бути етнічні анклави, але і вони поступово розчиняються в оточенні.Я хочу, щоб мої діти виросли українцями. Чи зможу я їм це забезпечити в Польщі, в Іспанії, Америці?

А з другого боку, подивіться на військовий бюджет сусіда на 2025-27 роки. Мабуть продаватиму потихенько. Закінчується мій оптимізм. Великі ризики

Підтримую. Все в нашій місцевості так і є. + дві річки. В самому Верхньому нова пошта, Укр пошта, пачкомат, рукавичка, магазинів штук 15. Аптека, м'ясні кіоски, нова школа ітд. Сколівські бескиди з горою Парашка↔Водоспад Гуркало та Кам’янка ↔Історичний заповідних Тустань↔Мінеральна вода з джерела в селі Корчин↔Княжі скелі. Я навіть сайт роблю skole-podobovo.com.юа

Вони не бояться? Звідки така впевненість? Чи щось знають? Позбуватися чи купляти ще? www.epravda.com.ua/news/2024/10/3/720099/

Селище міського типу Верхнє Синьовидне

А для коли він зараз добрий? Так.

Дві мало! У мене зараз дві штуки Longi Solar LR5-54HTH-435M, 435Вт , намагаюся зловити період доби та максимальний струм з панелів і більше 500Вт не бачив. Переважно 400Вт Міріяю з включеним бойлером. З моїми панелями щось не так? Кут нахилу? Зможу порівняти як встановлю ще дві штуки такі самі поруч. (вже купив)

Війна та еміграція змінюють ринок, і ціни на нерухомість виросли в нашій місцевості, але чи надовго?

А як?? В Карпатах буде дешевшати?

Ось сьогодні. Маємо десятки літрів різного вина та наливок) В м. Ужгород дуже легка зима. Клімат схожий до Криму. Багато сонячних днів.

Два будинки в Карпатах отримав від дідів. (поки війна в роздумах чи продати чи ремонтувати, розвивати туризм). Власне, для цього створив тему. А на квартиру ітд заробив працюючи закордоном. Про вулик згоден. Яка людина в своєму розумі купить дупло в 25-ти поверховому мурашнику в іпотеку на 30 років? Якби це ще житло було, так це буда в 22 метри, але хапають з радістю затягуючи зашморг на своїй шиї на 30 років.

А сенс все з нуля закордоном? Я завжди кажу що мої діди побудували два будинки щоб мені лекше жилося а не все з нуля. Вдома є спадок від минулих поколінь. - родина - могили рідних які треба доглядати - своя мова культура та традиції - город, сад, поле ітд. Фермер хоче заробити, там немає якісної їжі. А ми в Карпатах, де немає поруч заводів нічим не сиплемо і виросте яке виросте. - свої люди - своя їжа Навіщо мені Україна без українців? Це зрада родинних цінностей. Їхати щоб страждала душа за ради грошей то не варто. Ти тільки уяви що твої діти та внуки вже будуть інші вони не будуть знати прекрасної України де ти народився. Для них то буде чужа земля. P. S Враховуючи настрої кометаторів — виходить що *уйло досяг своєї мети — ніхто не хоче жити в Україні тепер. + До кого у українців, які залишились в Україні, і прийняли всі тягості і ризики, буде більша лояльність — до узбеків/гостей інших національностей, які мовчки вкладуватимуть в фастфудах, або до виїхавших? Без опитування звісно відповіді не дізнаємося, але не варто очікувати лояльності після відмови поділяти ризики. Це також передбачувано На рахунок пенсіонерів, насправді питання могло б лишатися по договору з колективним заходом, різними методами вирішення, включно з реалізацією правових зобов’язань забезпечувати своїх близьких пенсіонерів (батьки) виїхавших, або, простіше, договоритися про перерахування податків. На рахунок «нехай валять» — а який наратив ви чекали? Повертайся на все готовеньке? Дивно було б чекати такий наратив і не брати до уваги різні вклади, починаючи з вибору Як би це не було сумно але взагалі з хорошими людьми Україна позбувається сміття. Бо я наприклад запроданець та пристосуванець. Українці живуть в Україні. Імхо Ой Канадо, Канадочко,Канадо-небого! Зрадила ти з Буковини Ґазду не одного. Ой Канадо, Канадочко, Та й ти, Манітобо, Жиє в тобі руський нарід, Як тая худоба. Ой Канадо, Канадочко, Чого ’сь так зрадлива? Не з одного ’сь господаря Тут драба зробила. Ой тут в літі дні горячі, А ночі студені, Через то тут наші люди Ходять засмучені. Ой тут в літі дні горячі І сонечко гріє, На другий день мороз свисне, Аж земля біліє. Тут гадають наші люди. Що будуть панами, А вони тут на роботу Всі ідуть з торбами. Ой тут наші руські люди З фарми не вживають, Лишень ходять по Канаді Роботи шукають. Ой Канадо, Канадочко, Чо’ ’сь така немила? Бодай ти ся, ти, Канадо, Нікому не снила. Ти, Василю Палагнюку, Приятелю рідний! Не їдь, не їдь до Канади, Бо будеш облудний... Ой Канадо, Канадочко, Яка ти зрадлива, Бодай ти ся, ти, Канадо, Нікому не снила. Пісня про еміграцію в Канаду). Текст пісні надіслав у своєму листі додому з Канади в 1889 р. молодий селянин-емігрант з с. Вікно (нині Заставнівського району, Чернівецької обл.). Видатний український фольклорист В. Гнатюк опублікував пісню в своїй праці

м.Ужгород безпечне та всі села Карпат,Буковини А тим більше звідти буде будуватись інфраструктура в Європу (поїзди вже активно їздять) але й Київ, імхо, має перспективи, бо західні міста не вмістять стільки переселенців, а Київ зможе, що буде створювати попит на нерухомість. Якщо русня дійде до Закарпаття, то повір, в Польщі, Чехії, та й в решті країн східної та центральної Європи перестане бути безпечно, а може й на всьому континенті.

В нашому випадку, встановлена на гаражі та допомагає економити на власному споживанні.

Подивіться топік нашого форумчанина. Це хобі чи просто станція? Як жив вдома то : пошук монет з металодетектором,ліс,річка,гриби,ягоди. Хобі: грати в бадмінтон,дивитися великий теніс,маю свої сайти ітд.

Запроданець та пристосуванець. Зрада родинних цінностей , компенсую донатами та що вкладаю всі кошти вільні в Україну. Ми в Карпатах, дуже прив'язані до могил дідів, прадідів. Завжди, ходимо косити і на всі свята. Тому важливо такі речі а не погоня за грішми. Власні спостереження та роки закордоном.

Ти їм просто цікавий,інший. Люблять також на показ , це нормально. Мабуть, через карту поляка отримав громадянство і тепер він "свій". А завтра, україна стане сильною, і згадає що треба бігти в іншу сторону. Коли Польща була слабкою за часи совка , ніхто не згадував про своє коріння. Ми просто запроданці і притстосуванці. Я точно є таким , а інші не визнають бо слабкі Ти або стаєш своїм , або система тебе не приймає. В нас, половина сіл стоять на заході напівпусті. (там спокійно наче.) Допомагаю як можу, не пов"язую майбутнє із закордоном. (принаймі поки) Я вкладаю в свою країну!!! З тих хто закордоном , я поважаю тільки тих хто працючи там вкладує в свою країну Україна (купляє квартири,будує будинок ітд), Бо ті хто мігрант на ПМЖ, це втрачена людина лля України. Він обрав матеріальні цінності запроданство та пристосуванство. Закордоном краще але це їх здобутки. Я знаю людей які здобули хорошу освіту, заробляють по $250-300к на рік. Вони працюють по 8-10 год. Фізично не замучені. Але радості в очах у них немає. Для нього є вже нова батьківщина. Ті українці, що їдуть до Канади, Німеччини чи Аргентини, знову ж таки як підказує наука історія, вже менше ніж через покоління повністю інтегруються в нове суспільство і забувають про свою Україну. Ти тільки уяви що твої діти та внуки вже будуть інші вони не будуть знати прекрасної України де ти народився. Для них то буде чужа земля. Діти, народжені в Канаді від іммігрантів в переважній більшості втрачають зв'язок з культурою країни походження батьків. Вони стають усередненими"канадцями". Національність при цьому значення не має. Зрозуміло, має місце бути етнічні анклави, але і вони поступово розчиняються в оточенні.Я хочу, щоб мої діти виросли українцями. Чи зможу я їм це забезпечити в Польщі, в Іспанії, Америці? p.s Кращі люди країни: вмирають щоденно в окопах, захищаючи існування самої країни і українців як нації. Українці закордоном: ми вас туди не посилали, ми звалюємо і вимикаємо світло А країну нехай відбудовують ті три бабки і дід, що залишаться. ну і ми може щось задонатимо з «барського плеча» Перспективи української нації стають все більш кепські, її не буде, чи буде в зовсім не в тому вигляді як ми собі уявляли в найзапекліших політичних баталіях А навіщо придумали образ «захисника нації» який має померти за якусь абстрактну націю, третина якої накивала пятками в пошуках комфорту ?

Мені 33, дітей не має (але хочу). Я дивний, зустріти вартісну людину не просто (мав сотін побачень). Я закордоном роки і наладив особисте життя . Відчуття ніби не живу а проживаю що не одне і теж...Працюю з електронікою,граю в бадмінтон та подобається дивитися великий теніс. Я без шкідливих звичок...не люблю футбол та пиво. Для мене кращий відпочинок це природа, рибалка,катання на машині-велосипеді та багато тиші. Відпочинок активний походи у гори.Тут людським почуттям місця нема, нескінченний рух, як видимість ґрандіозних планів без сенсу реалізації. Мчимо, та недвижні Всі зайняті роботою + немає свого куточка (житла). І всі багато багато працюють. А як кажеш що ти плануєш повертатися в Україну на майбутнє то не дуже хочуть продовжувати знайомство Всі хочуть тут залишитися. А я навпаки трактував закордон як заробітки. Щоб купити житло ітд Шукаю 4 варіант.

Це толеранція , фальшивка. В очі вони того не скажуть, а все поза очі. Це все і в мене пристутнє, але я вчасно зрозумів та відчув. В мене ок робота, з цим проблем немає. Але коли я дивився як перед виборами вони педалюють питання не тільки українців, а й україни в цілому, то зрозумів, що це їхня тенденція на найближчі років десять. І завдяки політичним розгонам антиукраїнський настрій піднявся до дуже високого рівня. І я не хочу кожні два роки слухати ці істерики. Я не хочу слухати про побиття дітей за те, що вони говорять українською, я не хочу слухати погрози футбольних фанатів навчити українців, тощо. В мене немає права голосувати в польщі. Подивіться на історичні теми піднімають... А сенс багато працювати? Це додає здоров"я? І який в цьому сенс?Якщо в Україні так працювати по 12 годин, та ще трошки голову включити - житло можна і без кредитів купити...Та і яка різниця яка зарплата, коли це твоя домівка і твої рідні ? Хіба країну, батьків і родину у якій народжуєшся обирають ?Чи потрібно покинути батьків, або піти до багатших батьків, бо твої бідні ?Всеодно ями 2*1 вистачить усім і туди не заберете свої гроші, та й совісті за них не купиш Він для себе вирішив стати "місцевим" (це трохи запроданство та пристосуванство), не асоціює більше себе з українцем не тягне за українською стороною. Він їхав за "перспективами та кращим життям" , я їхав за матеріальною складовою яку здобув. Не хочу втрачати своєї ідентичності. Здебільшого, українці за кордоном болт кладуть на батьківщину. Події з блокуванням кордону у Польщі це показали. Що робили тисячі біженців та українців? Нічого. Їм насрати на Україну Ми можемо вигравати чи програвати битви, війни, але, якщо ми програємо демографічну війну — ми зникнемо. Так,квартира з ремонтом і два будинки в наявності. Тому і є спадок з минулих поколінь. Щоб лекше жилося... Духовні аварії не вічні, кризові епізоди можна інтегрувати в буденне життя, що дасть екологічну свідомість і глибокі зміни і ієрархії цінностей. Це не так страшно, дійсно коли знаєш що робити і ще з ким це розділити.Дуже часто ми платимо велику ціну за те, що заперечували і відкидали духовний аспект, власноруч блокуючи життєдайну силу, що живить, надихає і дарує сенс людському житті. На готове,в ту державу де вже все відбудоване то ми аж бігом,а ось самим,свою державу розбудувати,то...Які ж ми ще совки Так, закордоном краще але це їх здобутки. Ніколи не потрібно плутати туризм з міграцією. Вдома теж важко, але ти є вдома. Де б ти не був - ти завжди чужинець, який повинен вивчити мову тієї країни, дотримуватись правил, ще й пахати. Мій брат в Чехії без дозволу не може піти на рибалку, родичка в Італії не може без курсів та посвідчення піти в ліс по гриби. Слава Богу вдома можемо це зробити вільно із задоволенням. Хіба за гроші можна купити світанок в Карпатах чи якесь інше хоббі для душі, зустріч не вимушена з друзями чи близькими, пікнічок біля річки чи озера? Якщо людина зациклюється тільки на фінансах - це заробляння ніколи не закінчиться! Моя бабуся казала:" Мало є - зайдеться, багато є - минеться".

В моїй місцевосці, активно вистартували два поєкти: malarichka.com/ edik-camp.com/

І коріння є і мову знаю добре. Толку, я тут третьосортний і це не зміниться. Що поганого в тому , щоб попрацювати закордоном 5-8 років та повернутися в свою країну і купити там квартиру,побудувати будинок чи мати страт на бізнес? Так , ти отримуєш свободу. Адже , маючи додатковий дохід зі здачі картири , бізнесу ти маєш можливість працювати всього навсього 3 дні на тиждень (пів ставки). Решту коштів до зарплати тобі додає квартира,бізнес. Просто живеш і насолоджуєшся життям, знаючи, що є доходи, які не залежать від тебе, коли відчуваєш, що на тобі немає кредиту і забовязання працювати допоки не виплатиш всі борги. Є вільний час на родину,читаєш книги,маєш час на хобі,рибалку,ліс,город та сад. (насолоджуєшся). У випадку іпотеки закордоном , ти раб на 25років у гарній обгортці. (є страх втратити роботу,та потрібно вставати кожного ранку на роботу протягом 25років мінімум). Працювати завжди, а взамін вам як слухняному рабу дадуть їжу, квартиру (яка не ваша на найближчі 20-30 років) + Комфортне життя-це коли у тебе є житло без кредиту квартира і заміський будинок . Квартира в кредит. так ось, машина та будинок в кредит-це не комфортне життя. Тому що як тебе зараз звільнять, будеш сидіти півроку без роботи, чим кредит будеш покривати? Більшість людей в Україні живуть в успадкованному старому житлі (не платять за оренду) В Польщі, своїм не стати. Ти завжди будеш українець хоч 2 паспорти. Закордоном, багато років проживаю. Ну і я завжди кажу що мої діди побудували два будинки щоб мені лекше жилося а не все з нуля закордоном.

Я лінивий невдаха який не зумів за роки побудувати якісніше життя закордоном ніж було вдома. (та і всі кошти вклав в нерухомість в Україні). А хата у западенців це основна стаття расходів. Навіть не дружина , або інша жінка . І не діти з хоббі. А хата . З'явилися грошікі - мерщій щось будувати . Альтанку, басейн, барбіку зону . Щоб воно було як у людей все . Тим і живе звичайний чоловік . Це процес через все життя. Це батьківська хата. Все одно , в горах , чи у Львові . Вони добротні , хороші , функціональні. Плюс клімат дуже сприяє різноманітній зелені. Особливо хвойним.Ми дуже набожні, родинні, традиції ітд. Тому, вдома є своє без кредиту а закордоном потрібно запрягатися. Та і всі рідні в Україні. Бо сенс бути рабом іпотек чи банку на роки? Яка людина в своєму розумі купить дупло в 25-ти поверховому мурашнику в іпотеку на 30 років? Якби це ще житло було, так це буда в 22 метри, але хапають з радістю затягуючи зашморг на своїй шиї на 30 років. Все упирається в свій рідний дім. Своя земля, свій клімат, свої люди, своя мова, своя їжа, родичі тощо. + я виріс в Карпатах і природа краща. Та і Українець закінчується там де закінчується українська земля. Ті українці, що їдуть до Канади, Німеччини чи Аргентини,Польщі знову ж таки як підказує наука історія, вже менше ніж через покоління повністю інтегруються в нове суспільство і забувають про свою Україну. Як би ти не намагався їм передати свою українську спадщину, в тебе то не вийде. Так, вони будуть памятати що в них українське коріння. Знатимуть що є така країна Україна, в якій народилися їхні тато, дідусь, прадід. Можливо навіть кілька разів у своєму житті, вони відвідають Україну. Але це максимум, що вони зроблять. Вони відчуватимуть себе канадцями,поляками ітд.. Бо перший свій подих, вони зроблять там в себе вдома в Канаді,Польщі. Перші свої кроки вони зроблять по канадській землі та полській. Перший життєвий досвід вони отримають в Канаді. Багато емігрантів продовжують вважати що вони є частиною українського суспільства. Ви не є частиною українського суспільства. Це самообман, ілюзія, бажання. Ви емігранти. Ви громадяни іншої країни. Ви є частинкою іншого суспільства. Ви є частинкою іншої культури. Ви позбавлені можливості жити, працювати, творити в Україні. Ви позбавлені можливості народжувати українців. Закордоном ми відриваємося від своїх коренів і стаємо як овоч без смаку і запаху в пошуках матеріальних благ на чужині. Закон ассиміляції ніхто не відміняв. Іншими словами еміграція та українці в еміграції це не є драйвер України , самі сильні українці живуть в Україні це супер сила! Гроші, будинки, авто не роблять вас щасливішими ніж ви є зараз. І справді цінні речі це НЕ речі. Це сім’я, друзі, рідна мова, дім де ти виріс, вулиці на яких ти бігав дитиною, історія твоєї сімі, могили пращурів,сімейні традиції, відчуття Різдва і Великодня, різдвяна вечеря і пасхальний сніданок з сім’єю.

Мільйон. І так, це велике...активно будується. Бажаю спробувати повернутися. Але, поки боюся...І як би знав, що умовно буду жити закордоном більше 10 років. То без роздумів би брав іпотеку це краще ніж стільки років платити за зйом. (а перший внесок продажа будинок в Карпатах). Якщо 3-5, то б не брав. Квартири в західних містах України купили тільки маленька частина переселенців, всі інші орендують з надією що ось вже наступного року зможуть повернутися. Оскільки війна затягується, то я навпаки прогнозую що люди втратять віру в повернення і почнуть купляти квартири всі у кого є хоть якісь заощадження. А це немала кількість людей. Думаю буде збільшення попиту на квартири в наступному році оскільки на 3 рік війни уже стає зрозуміло що далі орендувати не варіант і тут або втікати закордон або купляти квартиру там де живеш уже 2 роки. Я погоджуюсь що це не справедливо по відношенню до людей такі ціни на квартири, але в реальності це всюди так по світу , в Європі чи в Америці житло взагалі захмарне,реальність така що бідній людині на жаль не можливо купити квартиру, і купують їх в новобудовах ті люди які отримують набагато більші зарплати чим середні,а таких багато . Дивився що в Німеччині такій багатій і розвинутій в якій ми думали що всі люди мають власне житло ,а насправді тільки 40% населення його має , всі решта на оренді або мабуть з батьками. І не просто в світі мати власне житло. Думаю що після війни державі щоб втримати і прив'язати людей до певних міст і до України в цілому щоб не виїзжали,будуть так само видавати масово дешеву іпотеку під 3% (собі в збиток) для всіх верств населення, і це ще більше спровокує до здорожчання квартир, але житло має бути стимулом для всіх людей щоб працювати і працювала економіка З кожним днем територія України зменшується( Люди , які отримають компенсацію будуть боятися знову відновлювати свою домівку на сході. (при якомусь нападі знову перші вони). Тому, на заході безпечніше. При найгірші ситуації, західну частину країни може взяти під себе Польща.

Місто Львів.