allanek

Почалось Ну зовсім нема бажання влаштувати срач. А зманіпулювати, то бачу бажання маєте. Звісно, що результат інший, бо і проект відрізняється від картинки ТС, і краєвид за вікнами інший. Ви ж маніпулюєте не для того, щоб слухати чиюсь думку, ще і критичну стосовно вашого допису. Ви, навіть, не можете критично оцінити своє творіння в ролику, бо якщо б мені, як замовнику, запропонували таки сходи на антресоль, це була б остання хвилина спілкування з таким "архітектором". P.S. Коли дивилась ролик, це було перше, на що звернула увагу- на сходи. Бо маю квартиру і з другим світлом, і з мансардними вікнами, і зі сходами на другий поверх. Тож зараз намагатися розповісти людям, що мають чималий досвід з предмету обговорення, що вони влаштовують срач, виглядає дивно. І ви ж пам'ятаєте, що ви не в своїй темі, де можете видалити мій допис.

Як добре, що коли робили проект та будували будинок , як питає ТС, не знала, які перепони мене чекають. Вже мовчу, що кут нахилу даху в мене 25 град. Людина всього спитала про проект, замість цього отримала потужний рекламний допис та ролик . До чого це було...муляри...блогери-ватники... фотки кошмарних будинків...якщо на тих картинках, що показав ТС нема і натяку на відлуння совдепії та всього іншого, чим його тут залякують? А ще вікна на всю стіну. А якщо це в поєднанні зі стелею, що є дахом? Я прожила в такому будинку багато років і ні хвилини не пожаліла про це. Любий проект цього потребує. Звісно, якщо будуватись по проекту). Краще б пояснили людині, про розташування вікон, якщо він те планує, дахових чи, як в ролику, в просторі другого світла. Бо питання , як до них дістатися, щоб помити, постає вже по факту. Цей фактор в проекту будинку ми врахували. Як і якість дерева. Згодна про

Ніч була важка...Чи можна звикнути до таких новин...Відкрила архівні фотки, щоб трохи відволіктись від сумного настрою. Лілейники, які завжди любила. Багато хто не розуміє, що гарного в спайдерах та УФО, а мені вони здаються метеликами з інших світів. І натрапила на фото Louise Odier. Якби мене спитали, яку троянду хотіла б бачити, якщо б створювала новий сад, безумно, Louise Odier там була б. На Київщині дуже добре почувається. Має гнучкі гілки заввишки 3м, що швидко ростуть, не вимерзає, не вкривається. Пахне неймовірно, до речі, це та троянда, з якої варять варення. Я тільки сушила пелюстки на чай.

В будинку 2 спальні. Одна на схід, інша на захід. Зранку ролети закривають вікно, що на схід, після обіду вікно, що на захід. В вашому випадку, якщо ви розглядаєте тільки таке розташування з умовою, що будинок одноповерховий, мені самій цікаво подивитись, яке рішення буде остаточним. Не впевнена. Бо дружина хоче окрему комору ( я її розумію); ви не хочете сараю та хочете "майстерню" в будинку. Про сарай. Між будинком та парканом 6м. Фасад, що дивиться на сусідів, глухий. В тому проміжку сарай 2мх5м. Там слона можна тримати. Я не кажу, що так потрібно робити. Але ж вам потрібен "мозковий штурм", тож це вам варіант на розгляд і на поміркувати над рішенням. А ще ви хочете камін, то десь потрібно місце для дров. Або окремий дровник, або, якщо дозволить стоянка, в проміжках між стовпами. 5 складометрів легко розміщувались. Навіть 10 складометрів теж розміщувались. Я вже мовчу про садові "іграшки". Потім прийдете до того, що потрібен компресор в господарстві, садовий пилосос, гілкоріз, вже мовчу про лопати( про сніг теж пам'ятаємо), граблі, якесь відро чи лійка. В вас діти, тож якийсь кущ лохини-малини, грядку з полуницею, якщо і нема зараз в планах, то потім захочеться. Тримати все це в будинку, навіть з окремим входом, то таке собі. До речі, окремі двері додайте до кошторису, бо від таких забаганок він зростає. Я ж правильно зрозуміла, що кімната в будинку?

Тоді обидва варіанта того, що ви виклали, в кошик для сміття. Я бачила. Але ж, хто знає, скільки разів ви ще будете змінювати думку стосовно приміщень. Написала для розуміння, що гараж в будинку це додаткова площа в податку. ...і вікна в ваших прикладах, що дивитимуться на паркани та будинки. Приблизно так, як я і казала. В мене знайома побудувала одноповерховий будинок. Ділянка 12 соток, з трьох боків сусіди. Це жах. Бо з одного боку 3 поверхи сусіднього будинку нависають над її ділянкою. З другого боку щось на кшталт резервуара з водою, на стовпах 3м заввишки. Будинок приблизно такий, як ви виклали в прикладах - квадрат з вікнами по периметру. Там ніякий садовий ландшафт не спасає, хоч ділянка теж, майже, квадрат.

Ви виклали 2 варіанти проектів, обидва сумнівні для розміру вашої ділянки. Ділянка в вас яка? Сусіди з трьох сторін чи ні? Або видова? Від цього залежить проект. На обох проектах вікна по периметру фасадів. Вікна в паркан? Чи є забудова на сусідніх ділянках і як розташовані ті будинки? Бо може так статися, що вам потрібно буде відступити 6м від паркану, щоб розташувати ваш будинок. Ви замислювались над такими питаннями? Якщо ви сподіваєтесь, що оте все буде враховувати архітектор, то не раджу себе цим заспокоювати. І ще? Якщо діти десь поїдуть чи захочуть жити окремо, що ви будете робити з отією зайвою площею? Вже мовчу про санвузли. Все це "господарство" треба доглядати. Що в вас з опаленням? Є якісь думки? У другому проекті. Ви в курсі, що гараж вам буде зарахований в загальну площу дома? Тож податок на будинок буде з урахуванням гаражу. В мене склалось враження, що людина вперше стикається з будинком, тож це нормально, що дивиться в бік тієї картинки, що сподобалась. Потрібен час, щоб зрозуміти, що дозволяє ділянка побудувати. Коли ми купили ділянку, то спочатку в забаганках було 350квадратів на 2 поверхи. Закінчили одноповерховим будинком 135кв.м. Але різниця в тому, що я могла собі дозволити який завгодно будинок- ділянка дозволяла, а тут ні. Тут треба вимикати емоції і вмикати раціональний підхід.

Вам не над плануванням треба замислюватись, а над тим, що для прямокутної ділянки з шириною 25 м ви обираєте проект будинку, майже квадратного, з розмірами 15х18м. Дивує, що вам про це тут ніхто не сказав. Ви врахували відступи від сторін ділянки? Пробували намалювати в пропорції, щоб зрозуміти скільки вільного місця залишиться і як буде виглядати, майже, квадратний будинок на цій ділянці? Барн-хаузи створені для таких ділянок. Вузький, довгий, з гарними пропорціями, розташований вздовж довгої сторони ділянки, але, судячи з того, що ви виклали, то не ваше.

З тим зараз пІчаль, бо втекли до Криму і звідти інших моїх сусідів, повчають, що ракети з шахедами, то їм (нам) Божія кара. Що з цього приводу казала мені сусідка не буду переповідати, бо це порушення Правил форуму. Зі мною не ризикували спілкуватися, бо знають, що отримають у відповідь. Ой, Наташа, ви повинні його знати, бо він "царював" в Сумській області. Яговдик.

Наташа, я добре пам'ятаю, що у вас студентка. Я про сина ваших докторів наук, коли розмовляли про небажання мамусь відпускати синів від себе. Навіть страшно уявити, що ви відчуваєте, коли вона в Києві і ви слухаєте-дивитесь новини про нічні прильоти. Нагребли вчасно, купити губернаторство вистачило. Як вам пояснити. Це та ніша, де діти бачать себе або дизайнером, або фотографом. Коли кажу "фотограф", то це не як раніше, з фотоапаратом бігати по Хрещатику та ловити перехожих. Це все з комп'ютером, якісь проекти та така інша фігня, перепрошую, бо інакше не знаю, як сказати. Коли ви бачите в інеті якусь нав'язливу рекламу з гарною картинкою, то оце і є "фотограф" чи щось на кшталт того. Може хтось краще пояснить. Там мозок в батьків заточений на то, як вкрасти гроші з бюджету, збанкротити якійсь "свічний" заводик, що не встиг прилипнути до рук цих крадіїв, що в нас називаються державними службовцями. Там дуже розвинутий "хапательний" рефлекс, та швидко "мисля" працює, коли стається нагода вкрасти в масштабі держави, а не мішок комбікорму для курей та качок. При цьому вони щиро вірять в те, що вони не крадуть, а чесно заробляють ті мільйони гривень. Вони накрали стільки, що їм неважливо, вузька то ніша чи ні. Вважають, що грошей вистачить не на одне покоління. Тож це паралельний світ моральних нікчем.

В сусідів (гидоти регіАналовської) дочка щось на пару років молодше за мого сина. Все шукала себе, поки не вирішила, що вона хоче бути дизайнером і тільки якась приватна Лондонська Школа могла їй допомогти в цьому. Нам довго вливали у вуха, що вона проходила там якусь співбесіду, що там конкурс, а Даша ж така талановита, що всіх обійшла і її прийняли. Коли вже набридло це слухати, просто сказали їм, що там приймають всіх і навчати будуть стільки років, скільки будуть платити за це "навчання". Школу цю Даша закінчила, але про роботу дизайнером ні слова. Якось проговорились, що кожного місяця висилають їй 1500 тис доларів на підтримку трусів. "Девочке" майже 30 років. Тож це саме той випадок, про який ви кажете. Мені не зрозуміти такого ставлення. Навіть річ не в коштах, що вони можуть та дають. А в тому, що в 30 років маєш абсолютне інфантильну та не спроможну опікуватись собою "дитинку". А що буде з такою "Дашею", коли батьки не зможуть підтримувати їй труси та слати роками, кожного місяця 1500тис чи скільки там? Це не про гендерність, був би хлопець там замість дівчини, було б так само. Це про виховання в дітях бажання бути самостійними і розуміти , чого вони самі варті в житті.

Так само і я. Важко дітям, батькам, що мають школярів, взагалі, треба низько вклонитися.

Звісно, що без гендера, бо зараз дівчинки можуть дати фори хлопцям. Просто в мене хлопець і якось тут з прикладами, що я, що Наташа, розповідали про хлопців, тому так і сказала. І ще тому, що погляди у всіх можуть бути різними. І ще, то я конкретно мала на увазі себе і свою родину. Тож ніякої гендерної дискримінації)))

Я не маю відповіді на таку поведінку. Тому що маю тверде переконання, що хлопця обов'язково треба відривати від маминої спідниці та татового гаманця, якомога раніше.

Наташа, я не образилась. Не думайте такого. Може не зовсім вклала той смисл в ваші слова, що ви вклали, десь трохи здивувалась, але не образилась. Кожен з нас має свою думку чи погляд на якісь дії. Тож я вирішила дати розгорнуту відповідь, чому я живу так, як живу; і чому мене не лякають зміни у житті. Може вона була емоційною... так, трохи є, але ніяких образ чи невдоволення від вашого питання. Ви відкрито запитали , я, маю надію, досить в подробицях розповіла про своє бачення. Нема з чого вибачатись В мене є подібний приклад перед очима. Знайомі з дитячого садочку. Діти одного віку. Різниця в віці між нами, дорослими, більше 10 років, вони молодші. З такою ж позицією, що зі своєї квартири нікуди і нізащо. Ми за цей час змінили три адреси квартир, продали їх, купили ділянку та побудували будинок, продали будинок та змінили країну. Після закінчення ліцею син поїхав навчатися в Польщу, поки він там навчався ми тут купили йому квартиру на випадок, якщо схоче повернутися. Ні, не повернувся, тож продали його квартиру тут та купили йому квартиру там. Все, що залежало від нас, як батьків, на наш розсуд, він отримав по максимуму. Гарну освіту; поради стосовно життя, якщо питав; квартиру, щоб не відволікався на побут та міг зосередитись на кар'єрі; і повну самостійність, щоб розумів, чого він вартий в житті. Звісно, що і повну незалежність від гаманця батьків. Знайомі за цей час залишились в тій самій квартирі, син закінчив медичний універ в Києві, бо пожалкували грошей відправити в Польщу, де в них близькі родичі. Окремого житла в сина нема. Роботи, щоб бути незалежним від гаманця батьків теж нема. Оженився... Для розуміння, вони лікарі, тож заробляють гарно, на старті нашого знайомства в нас були приблизно однакові умови, що з житлом, що з фінансами. Але небажання відпускати сина від себе, небажання щось змінювати в житті- вона єврейська мама, що кричала мені, коли наш син поїхав навчатися до Польщі, що я не мати, а мачуха. Але ж що маємо на сьогодні - таке враження, що я, таки, мати і спокійна за подальше життя мого сина, бо була установка на те, що він повинен самостійно влаштовувати життя і бути незалежним від обставин та фінансово. Про те, що мають вони- розповіла. Тож небажання відпускати сина від себе обернулось не дуже гарним результатом для сина. Але ж, по версії знайомої, мачуха я 😁. Як тут не згадати поговірку про те, що кожен коваль своєї долі. Хоча я і фаталістка, але ж таки так - щось для цієї долі ми можемо зробити і самі. Про парадокс. Мені та чоловіку дуже важливо мати "фортецю", я не розумію, як можна тинятися чужими хатами до скінчення життя і всі розмови, що власна нерухомість, то гиря, відверта дурня для мене. І разом з тим, ми з легкістю розстаємося з "однією фортецею" та починаємо облаштовувати нову. Я легко змінюю одну оселю на іншу, але тільки в тому разі, якщо розумію, що не залишусь без оселі, облаштованої так, щоб я там почувалась затишно. Мандри це добре, але я повинна знати, що повернусь в свою квартиру(будинок), де кожна річ належить тільки мені і на ній не залишилось ніяких слідів невідомих людей. На Ютубі є канал родини з Білорусі. Мені цікаво було слідкувати за змінами в їх житті. Вони побудували гарний будинок ( барн-хауз) і вимушені були залишити його , бо політика. Приїхали в Україну, поїхали з неї в Польщу перед самим початком навали, з Польщі в Німеччину, отримали там громадянство, зараз переїхали в Португалію. Я це до чого. Вони поміняли за цей час кілька десятків орендованих квартир. Їх ролики завжди чудові, про свої "пригоди" вони завжди розповідали з легкістю. І ось вийшов ролик , де вони відповідають на питання своїх підписників. І тут починається розповідь про те, що це дуже важко ( двоє дітей -підлітків), всі ці переїзди в невідоме, все це орендоване житло розхитувало родину. Але залишали це за кадром і дуже мріють про те, що збудують собі новий будинок!!! Тож зовнішня легкість прийняття обставин, що вирвали їх з будинку мрії та змусило тинятися різними країнами не завжди є такою насправді і є речі, які краще залишати тільки для себе. Але те, що вони приймають зміни обставин і рухаються далі мені зрозуміло і близько. Як і те, що нема нічого кращого, ніж власна оселя, куди завжди можна повернутись. Якось так...

Це оманливо думати, що "малоуходний сад" означає, що там нема чого робити. Це означає, що ти зумів так викрутитись, що в цьому саду роботи в рази менше, ніж могло бути. Але це розумієш тільки після того, як спочатку купуєш та тикаєш рослини по принципу " я так мріяла про цю рослину і такий квітник", а потім питаєш себе:" невже це я створила цей кошмар" і починаєш спочатку, але вимикаєш емоційні пориви. Ой. Коли все купуєш поступово і не великим кущами-деревами, воно наче і не помітно. Але ж окрім рослин ще багато чого є- агроволокно, мульча, добрива, полив і всякі дрібниці. Коли сіла та підрахувала витрати по саду, очам не повірила Гадаю, що я не одна така, схожа на цей смайлик, коли бачиш цифру на облаштування саду. З іншого боку- навіщо жити без мрій і втілювання їх в життя? Колись, коли в моєму житті хмарин було більше, ніж ясного неба, мій чоловік сказав :" Якщо маєш мрію і можеш її здійснити, то здійснюй, бо не знаєш, що чекає тебе за рогом". Тож сад для мене мрія, яку я здійснила.