allanek

Я так і сприймаю ваші дописи, як інформацію від людини, що набула досвід. Які тут претензії, коли обставини можуть змінюватись. То все добре. Вам можна лише подякувати, що ви звітуєте, як склалось в дорозі)))

Я вам казала, що не знаю, як зараз в Кауфланді, раніше було просто і зручно, без додатку, тому що було безкоштовно. В Лідлі взагалі ніколи не заряджались. Стосовно незручно чи складно... в Польщі заплатити за стоянку біля магазину, поки пішов на закупи може бути теж складно, поки в тих автоматах розберешся. Воно майже завжди так, поки призвичаїшся. Головне, щоб ці незручності не вплинули на задоволення від мандрівки.

Аня, а для ляльок якась шафа- вітрина є ? Бо таку красу не можна ховати від очей. Сумочка це шедевр)

До речі, мені дуже сподобався колір вашого клематису і його квітка взагалі. Я ж кажу, що мені до вподоби прості форми🙂 Він повинен гарно поєднуватись з Alpenglühen, якщо квітнуть вони одночасно. звісно, якщо не позбудетесь цієї троянди. Бо знаю по собі, якщо рослина не до серця, то шукаю "добрі" ручки, бо вже знаю, що рослина все одно не приживеться в саду.

Гм, впевнені? Для Ружа не бачу білого очка біля тичинок. Ось вам фото мого Alpenglühen для порівняння. Враження, що магазин сам не знає, які сорти він продає( Про красу цієї троянди не буду. Бо в мене протилежний погляд- мені завжди подобались прості квіти, тому від Alpenglühen я в захваті. Купувала дві грунтопокривні, фото показувала не один раз, тому не буду знову викладати. Компаньйоном була біла троянда Kastelruther Spatzen, фото якої показала в попередньому дописі. Ці дві троянди ідеальні компаньйони- по розміру, формі кущів, квітам і, головне, часу цвітіння. Для мене як раз той випадок, коли проста квітка гармонічно поєднується зі звично багатопелюстковою трояндою.

Аня, в них завжди була така репутація. Навіть по коментам в інеті це видно. Хотіла дочекатися вашої відповіді, бо може щось змінилось. Прикро, що ні.

В мене було три сорти білих, не помітила, щоб вони були примхливі. Ленсовка взагалі не звертає увагу на умови. Єдине, що якісь сорти можуть вкриватись рожевими краплинками, але в вашому випадку , коли є поєднання з рожевими трояндами, скоріше це в плюс. Ось ці не мають ознак рожевого відтінку, навпаки, наче присутній кремовий, але дощ та холодна погода додають і рожевих краплинок і трохи рожевого пелюсткам. Це ніяк не потворить вигляд цього сорту. Білий підступний по іншому - там безліч відтінків і з теплим ваші рожеві будуть в конфлікті. І ще, як на мене величезний мінус в білих трояндах. Якщо квітка відкривається повністю та серединка чорніє. Тому важливо знати, як виглядає троянда в повному розквіті.

Любий колір в теплому відтінку буде поганим компаньйоном для цього яскравого рожевого. Але тут багато залежить від сприйняття. На прикладі. Коли фарбували стіни в новій оселі чи не годину я роздивлялась розкладку кольорів. Що я дивилась? Мені потрібен був бежевий колір з нейтральним теплим відтінком, щоб за нього не чіплялося око, тож дивитись треба було в тій половині розкладки цього кольору, де до бежевого додавався сірий. Коли почала питати в маляра, що фарбувала стіни, як вона сприймає цій колір, почула у відповідь, що вона не розрізняє відтінки таких спокійних кольорів. Ні, вона їх бачить, відттінки, але їй однаково, бо цікаво їй, коли стіни пофарбовані в яскравий салатово-зелений чи рожевий, чи ще щось кислотне. І тоді вона відпочиває в таких стінах. Тож багато залежить від сприйняття кольору. Якщо не має наміру "гасити" цей яскравий рожевий більш спокійним кольором, то тут можливі варіанти. Але нема більш детальної інформації стосовно "хотелок", тож послухаю поради від інших.

Так, це є. Коли були в Польщі, нам від нашого банку в поштову скриньку прийшла картка від Грінвею. Виглядає, як дерев'яна плашка з QR-кодом. Виявилось, що з нею тариф теж якийсь бонусний, але не конкурентний суперчарджеру для Тесли.

Пару днів тому прийшла розсилка по цінам на суперчарджери по Європі. Якщо пам'ятаю, то для Тесли щось 0,25 центів в Хорватії. Їздимо на українських номерах. Гарантія на автівку офіційна, для Тесли діє по всій Європі.

Колись казала. Якщо нічого не змінилось, то в "Fielmann" (були) самі дешеві (по ціні) лінзи, ніж в інших оптиках. Гарантію вони дають на них лише в разі, якщо вставляють в оправу, куплену в них. Я волію оправи купляти в них. У Вроцлаві їх оптика величезна, з дуже гарним асортиментом, який значно відрізнявся від того, що в нас. Навіть перевірка зору відрізняється від того, що було в Україні- займало більше часу і була більш ретельною. Незалежно від складності оправи, поставити лінзи, хоч прості, хоч з наворотами, як в чоловіка, то займало приблизно тиждень. І в Польщі так само. В чоловіка далекозорість, то завжди замовляє якісь складні лінзи. Ще помітила, що в нього зір падав швидко спочатку, потім зупинився і вже нема того падіння. Читає багато, дивиться теж багато. Чи пов'язано це з тим, що в нього далекозорість не знаю, але в мене короткозорість і все простіше, що з лінзами, що з падінням зору. Окуляри почала носити ще в школі, трохи більше 40 років та за весь час показники, майже не змінились. Друга пара лінз знадобилась вперше років 5 тому, коли відчула, що читати стало важко, бо все розмивалося. Була здивована, що і при короткозорості так буває. Це до мене. З науковою фантастикою. Коли зник СРСР та з'ясувалось, що маємо можливість читати багато чого, в мене були цілі серії (тоді на роботі можна було зробити підписку) чого завгодно. І дуже багато фантастики, якої завгодно. Тож всі шість романів там теж були і з'явились на полиці домашньої бібліотеки. Взагалі, то в мене враження, що тоді вибір книг був більш різноманітним і не таким поверховим, як зараз. Серед сучасних авторів знайти щось, чим би захопився з перших сторінок, то мені важко. Вбиває, що мова , якою починаються розповіді, дуже проста, навіть схематична( не хочу казати примітивна). Розумію, що це пов'язано зі зміною швидкості сприйняття, бо вір життя тоді і зараз відрізняється. Ну то таке... Тож зі старою версію фільму "Дюна" та книгами я познайомилась з невеликим проміжком. І хоч вважається, що той фільм Девіда Лінча є провальним, мені сподобався і я не одразу прийняла нову версію "Дюни". Наукова фантастика може і не така захоплива, але дає змогу поміркувати над багато чим. Донцову я теж читала, там замислюватись не потрібно, але і така "жуйка" іноді потрібна)

Наташа, коли в мене були стресові ситуації, як ті, коли 7 ракет прилітали та вкладались неподалік від мене або шахеди над головою літали та щось вибухало так, що дах підіймався над будинком, то самим кращім було або ось такі теревені, або вудка та берег річки. Мабуть я була не одна з такою "медитацією", раз тут "клокоче"))). Я любила і те, і інше))). Якщо буде настрій, спробуйте "Добрі передвісники" Террі Пратчетта та Гаррі Неймана. Я Праттчета люблю але ця книга пройшла повз мене, бо з перших його книг та ще і колективна творчість. Подивилась серіал з такою самою назвою. Сподобався. Взялась читати книгу, бо у 2-му сезоні щось накрутили з гендерними відносинами і не тільки, тож стало цікаво, чи так само в книзі. Це не історичний роман і не детектив, це Пратчетт з його гумором і простими життєвими ситуаціями, які зовсім не такі вже і прості, бо за легкістю розповіді підіймаються складні питання вибору. Читається легко, це вам не "Дюну" читати).

Добре пам'ятаю. Я в неї не купувала, бо все те, що вона виставляла на продаж, набагато дешевше можна було купити в Мегамаркеті , що був на Почайній, тоді ще Петрівці. Я, навіть, про це в неї в темі казала. Бо було враження, що вона там і купувала, а потім на форумі перепродавала. Я тоді купила в ванну кімнату гачки (фото5), вони мали різну форму але зберігали єдину стилістику. Ну і там була купа усіляких півників, дзвіночків, свічників та іншого декору- все в такому стилі, як гачки. Взагалі той Мегамаркет того часу був клондайком. Там і для кухні були дуже чудові речі. Я собі купила набір (фото1), який більше ніде не зустрічала. Здається, що це не просто скло, а кришталь, бо в нас були пляшки з коньяком від 20 до 35- річної витримки, то вони були кришталеві (заводська пляшка) і скло дуже схоже. А який там був посуд керамічний. Бразильський, в гарних дерев'яних ящиках. Той посуд і досі маю. І везла з собою і посуд, і усілякі дрібнички. Навіть думки не було залишити, бо кожна така дрібничка це спогад з життя. Той посуд і досі актуальний та відрізняється від тієї кераміки, що зараз. А ось цього "красунчика" (фото4) купувала на Андріївському Узвозі ще в кінці 80-х років і з тих пір, він став невід'ємною частиною домівки, де б вона не була і скільки б разів не змінювалась. Взагалі помітила, що кераміка різних періодів має свої особливі риси. Я не про давню, часів наших бабусь, я про сучасну. Ще в Києві був магазин усіляких "штучок" "Франц". Ось це звідти (фото2,3). Частинку вушка давно загубили. А де поділась Наташа? Пообіцяла про вишивку порозмовляти і щось тиша. Сподіваюсь, що нічого не сталось в неї.

А скажи, що оте за фінтіфлюшка? Схоже на приспособу для таких мотків ниток, як там сидить. Чи ти просто пристосувала її під те, щоб зручно було нитки відмотувати чи шпагат? Мені вона ще схожа на свічник☺️

Обидві гарні, але на першому фото, то красуня...дуже ніжна і трохи інопланетянка. Краса)))

Помітила, що таке тільки на форумі стається, що якісь відео недоступні. Може десь галочка якась в налаштуваннях стоїть.

Іра, в мене перші два ролика недоступні.

Ні, балія це отака , а то, що Іра колекціонує та зазіхає на той, що біля бутилі, то, таки "тазік"))) Це ще з дитинства у бабусі так казали, що є балія, в неї купались що суботи, а в тазику милися кожного вечора. наскільки це було можливо , та помивка. Але в хату заходили вже чистими). Можливо, що в Батурині були інші назви у цих тазиків-балій. Бо пам'ятаю, як колись до бабусі в гості приїхала жіночка з Галичини та коли різала хліб, то казала, що вона хліб не ріже, а наскибити хліба чи якось так.

Я дивуюсь Ікеї, бо вони зробили лійку та кашпо-ведерці а-ля вінтаж, але чомусь не роблять тазики-кашпо. Це я на твою лійку з відерцем подивилась, в мене теж таки були в саду. Бо такі тазики були в кожній хаті і не один, а кілька. До хати ввечері не заходили, поки п'ятки в такому тазику не поквасиш. До вчорашньої розмови про вишивку. Дістала зі шафи те, чим користуюся не часто, тому в складках. Фото1. Ось ця справжній скарб для мене- дістається на НР та Різдво під десерт та чай-каву. Вогонь в камінопечі, свічки , різдвяні колядки та ця серветка... камін і зараз маю, тож Різдво буде, як завжди. Фото2. Такі серветки дістаю на Пасху. Фото3. А ось ця невеличка скатертина з'являється на столі час від часу, залежить від обставин. Дуже шкодую, що не залишила собі рушники, які вишиті гладдю, як в Іри братчики. Жалкую скоріше тому, що це пам'ять, ніж річ, якою буду користуватися постійно. Фото картини, якщо фотографувала і знайду в архіві, то викладу.

Я хотіла одразу про тебе і тазик згадати. Вирішила, що ти і сама відгукнешся. Бо перша думка була, коли тазик побачила, от Іра б туди цибулинок натикала різних😄

У мене включенні і ранок в родині починається з новин . Коли вже зовсім не витримую, намагаюсь зробити паузу. Раніше, ще в Україні, пробувала зовсім не слухати-не дивитись. Ні, це не допомагало. Колись ми тут обговорювали, хто як справляється з тривогами та обстрілами. Хтось з панянок казав, що випив заспокійливу таблетку та вимкнув "тривогу". В мене, навпаки, я повинна розуміти, що коїться навкруги. Таблетки не пила, "тривогу" не вимикала. І зараз так само- новини дивлюсь та читаю.

Свєта, " я не волшебник, я только учусь". Яким чином ви скляну бутиль перетворили на яскраво-зелений пластиковий тазик😃? Я про цю бутиль та маленьку сіреньку кришечку на горлишку)

Так, світлини жахливі. І звикнути до цього неможливо. Я від близької людини якось почула, що ти вже далеко і вже час забувати про це. Що я відчула від тих слів не буду казати. Але це неможливо забути і неможливо не відчувати страх, біль, ненавість, хоч як далеко б не була. І це правда, бо пам'ять так не працює. Воно б, наче і краще, наче зачинити двері і забути. Може в когось так і є. В мене так не виходить, навіть не намагаюся. Аня, як ваш син? Раніше ви казали, що через обстріли до нього повернулось заікання. Чи виправилось щось? Діти і війна це несумісні речі. І жахливо ще і тому, що дитячі спогади залишаються з нами на все життя. Я не розумію як воно працює, але на 6- му десятку в пам'яті виникають спогади дитинства з якихось зовсім незначущих подій, про які я не згадувала і не думала взагалі. Тож це жахливо з якими спогадами жити дітям цієї війни.

Кияни, як ви там після жахливої ночі? Чи з усіма все добре? Нн хотілось починати ранок з цього питання, але ж, хоч про що розмовляц, а питання залишається та змовчати не виходить((

Свєта ну що це таке, хіба так можна? Таку чудову скляну бутиль потворити якоюсь сучасною кришечкою з пластмаси. Де затичка з кукурудзяного кочану? Звісно, що шуткую 🙂 Добре, що збереглась і хата, і речі, і пам'ять родини. На останніх фото такі чудові усміхнені обличчя 👍