Дощ

Там ще говорили про звільнення від подачі декларацій керівництвом ОП та ін, по ідеї правка має бути не одна. Не ясно для чого доводити ситуацію до вета, могли ж зразу зробити як треба.

Для тих хто в темі протиріч немає, важко пояснювати тим хто від того далекий. Рух людей постійний, тасуються вздовж і впоперек. Якщо спрощено - набирає тцк наприклад якусь кількість, з них % 10 відсівається на шляху до нц, ще %10 після потрапляння в ну, ще % 10 або неадеквати або ні на що не здатні, лишається 70% на яких можна розраховувати, з них 50% потрапить в підрозділи забезпечення, 50% в бойові, по факту в бойових будуть здатні виконувати завдання 50% від тих що потрапили, а гинуть ті хто воює, їх замістити найважче. Тому постає питання якісного відбору на всіх етапах, щоб менше гинули і більше робили роботи. І адекватні і грамотні потрібні не лише в бойових підрозділах, а й в тилових. Цифри умовні, але порядок зрозумілий. Навіть теоретично закрити найдовший кордон в Європі у пару тис км потрібно людей мільйона півтора, і плюс резервів стільки ж, це якщо в обороні сидіти, але війну в обороні не виграти, потрібно наступати. А в наступі лінія звужується в рази. Звісно демобілізовувати через рік - було б в ідеалі, але зараз інша ситуація і так не буде. Що в свою чергу посилює соціальну напругу - одні валять нонстоп вже півтора роки без розуміння кінцевої дати, для інших війни немає. Також відбір хто може тягнути далі, а кого потрібно міняти. Це все проектується на тили, на сім'ї і т.д. Не можна просто взяти 12 млн і сказати фас - по перше одномоментно вони не потрібні, а по друге дуже багато складових. Але все зводиться до обліку вз - чим точніший тим легше оперувати. А так то безперечно служитимуть всі - або в нашій армії, або окупаційній - вибір є завжди.

Тому і взялись за тцк. Але не по причині нестачі чисельності - неможливо просто взяти й призвати 100500 людей - їх треба навчити, нагодувати, забезпечити і знайти застосування, і щоб не вбило за першої ж нагоди. Тому призив йде планово і вибірково. Кількість давно не має значення - потрібна якість, мотивація, розуміння дій. Але рано чи пізно служитимуть всі. Зараз набивається база в/з, коли всіх облікують і перешестять - буде інша розмова.

А хто у них питатиме? Русскіх окупантів в Україні вб'ємо всіх. А після розберемось з всякими рибаками та іншими колаборантами. Чи може спершу... ну як піде.

Не самі по собі, але вибачте - це все х-йня насправді. Серйозна зброя з'явилась значно пізніше, коли ми втратили багато людей і багато території. До серйозної війни такого масштабу ніхто не готувався, від слова зовсім - треба це визнати і рухатись далі. В принципі будь-якій адекватній людині це зрозуміло без пояснень. З і. Якщо вам аж так цікаво продовжити можу запропонувати вакансію в зсу на вибір - обіцяю буде цікаво.

І що тепер? Забудьте про зміну влади до кінця війни, виборів не буде, розслідувань і пошуків винних не буде, все, крапка - живіть з цим. Закінчиться війна - тоді може. Зараз можлива боротьба лиш у форматі громадського контролю, як з яйцями чи куртками абощо. Це до речі непоганий інструмент, робочий.

Та кого там тільки не було, навіть з 80 був підрозділ. Але зустріли бучансько-ірпінське тро найпершими у Бучі з боку ворзеля, но ясно що в тро нічого важчого за рпг не було. Спротив був протягом всього руху рашистів, десь більше десь менше, як вийшло. Ніхто нічого не планував, готовності не було, орієнтувались по ситуації. Це не наша заслуга, а їх помилка - у нас вони не питали.

Тому вступили в бій в Києві щоб було кому? Насправді на кордоні війська були, прикордонники, на чаес нацгвардія, тро з числа атовців і небайдужих людей - дали бій - це дозволило виграти час і підтягнути сили до Києва. Те ж саме в Бучі, Ірпені - першими зустріла місцева тро, регулярні війська розгорнулись згодом. Ніхто не готувався до масштабної війни. Но зараз безтолково шукати винних, потрібно вибити нечисть, а розбиратись потім на холодну голову. Пошуки винних у неготовності до війни зараз лише на користь ворогу, нам воно плюсів не дасть.

Треба визначити стартовий відлік. Вважаю результатом що піхотні бої зараз ідуть на півдні по Дніпру і на межі дон луг областей, а йшли під Києвом. Хоча якщо порівнювати з колишнім ордло то звісно мінус, але то інше питання.

Неправда, результат є. Цілком відповідний затраченим зусиллям, враховуючи протидію і обставини.

Якісь пекельні борошна Но таку простиню написати - респект, якби всі стільки писали - менше б гризлись

І хто не дає їсти? Треба їсти 5-6 разів на добу - немає проблем - хоч безперервно. У страху очі великі - ще до бою поки справа дійде то й рак свисне

Хех, стільки версій і ніхто не вгадав. Парамедик не витягає з поля бою, і під кулями не стабілізує. Вони працюють у стаб пунктах зазвичай за кілька км від заруби. Витягають бойові медики - звичайний солдат з великою аптечкою, або хто під руку потрапить. І що ті що інші до лікарів не мають стосунку.

Тут своя специфіка. Бойовий офіцер у званні полковника - це командир бригади, начальник штабу, мінімум - заступники, з відповідним досвідом, який засвоюється лише важкою специфічною роботою. Військом - посада майже цивільна, яка по суті адміністративна і не має нічого спільного з бойовими діями. Ефективність начальника тцк і сп випливає з назви "центр комплектування і соц підтримки" - комплектувати військо, виконувати мобілізаційні плани і підтримувати ветеранів. Коли бойового офіцера відправляють у тцк - це як на пенсію. Ну тобто або у нас безліч бойових офіцерів такого рівня і вони вже не потрібні в бою, або, більш вірогідно, на тцк покладаються задачі які на даний момент є важливішими ніж ведення бою. У нас немає проблем із комплектацією, у нас є проблема із якісною комплектацією - напевно цим рішенням намагатимуться виправити ситуацію. Зміна начальника завжди ламає роботу і відпрацьовані схеми, в короткочасній перспективі це правильне рішення, але звісно є певні ризики. Війна продовжується, мобілізація також, зараз відпрацьовуються її різні варіанти, від кнута до пряника. Слід розуміти сховатись не вийде, служитимуть всі, чисто математично - є в районі умовно 10000 військовозобов'язаних, рано чи пізно черга дійде до всіх. Роботодавцям також слід бути готовими замінити працівників ветеранами/жінками - поставити у стрій мільйони непомітно не вийде.

Перешестять військовозобов'язаних, а не то шо казав.

Та ну да, ось так прямо ні до чого. Їх всіх і не треба міняти, он одеського місяць як призначили. Коротше, головком розбереться, але те що перешестять всіх - факт.

Так а що не так? Указ складений цілком грамотно, не Зеленський же особисто його робить. Рекомендувати головкому прийняти рішення про перебування на посаді, припинивши практику ротацій (переміщення) - наприклад з посади воєнкома хмельницької обл на воєнкома тернопільської. Лиш з призначенням на їх посади бойових командирів може бути запара, бо по перше у нас їх толкових бойових завжди дефіцит, а по друге спеціалізація тцк відрізняється від профілю ведення бд - толковий бойовий офіцер ще не значить толковий воєнком, і навпаки ясно що. Але це однозначно підвищить рейтинг тцк, принаймні на початках.

В Ізраїлі жінки також служать і воюють. Виходить воювати норм, а вчити зась? Ви якісь мізогінці, хворі люди. А хто воював? Солдатів може навчити лише солдат, а не отетовот. Безхатько, скількох воїнів ти навчив? тих, які впроваджуватимуть план моргентау щодо Московії? Чи сидіти на шиї у жінки навчаючи дітей шкільним наукам поки вона зароблятиме гроші чи воюватиме це нормальний хід?

А воюватиме хто? Апостол Павло?

Ось тут: Повторюсь, маєте підстави не призиватись - немає питань, і напевно по поверненню не буде - обставини бувають різні. Але не пишіть я хотів, прям намагався - але воєнком підор не взяв - це неправда, і кидає тінь на збройні сили.

Це неправда. Зараз всі, хто хочуть піти на службу - на неї потрапляють. Кому потрібно повторно пройти комісію - проходять. Ви наче інженер- електронщик? Такі дуже потрібні. Якщо не хочете у військо, то краще нічого не пишіть, а не отетовот я хотів але мене підораси не взяли.

Написав про те що знаю, але ви не читаєте, або читаєте як вам зручно - як класичний олбанець.

Навіть не знаю що сказати, навряд чи тут є хтось, хто прохавав цих питань більше ніж я, у т.ч. сотні рапортів і запитів щодо виплати гз. Переважна більшість питань вирішується протягом 5 хв.Тисячі людей додатково не треба, своїх тисяч вистачить. Для початку ознайомте знайомого з наказом 260 zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0745-18#Text - це біблія фінслужби та інших в частині, бажаючі можуть ознайомитись також. Потім закон Про військовий обов'язок і військову службу, і Положення про проходження військової служби. В принципі досить - тут є 99% відповідей на "мутки" щодо виплат, і взагалі служби. Про статути, обов'язки - військові мають знати по замовчуванню. Якщо є незрозумілості з виплатами - алгоритм простий - усно чи письмово рапортом по команді звернутись у фінчастину, в адмінгрупу, також в кожній частині є штатний(!) юрист, який розтлумачить - вони не воюють в окопах, їх робота вирішувати саме ці питання. Я вже не кажу про безпосередніх командирів рот, окремих взводів, начальників штабів, окремих груп і відділень в штабах, заступників всіх мастей - там ціла купа посадових осіб, які можуть і вирішують всі проблемні питання. Но нет, треба плакати якомусь цивільному знайомому на "мутки", який тут же протранслює на форум. Муток і проблем в армії безліч, але повірте на слово як раз з виплатами в глобальному масштабі їх найменше бо перевіряється все враз - швидко і просто. Тому за такі справи охоче беруться всілякі адвокати, виконавці, суди та інші олбанці. По виплатам за загибель достеменно не скажу - ними займаються соцзахист, пенс фонд, тцк та ін - частини до того справи не мають, окрім подачі від них залежного пакету документів - тут проблем немає, і виплати йдуть. Мова звісно про ЗСУ.

Знов за рибу гроші, верите не верите, дадуть не дадуть. Є закон, по ньому виплачують згідно встановленої процедури. Обставини виключно індивідуальні, це як оформлення спадщини - моментів мільйон. Як і примеров з життя. Але воно все працює, інколи косо криво і вимагає втручання юристів абощо, але виплати йдуть.

Ніхто не знає всіх обставин, таких історій в різних інтерпретаціях сотні, переважна більшість з них - казки.