Сашко не планував бігти в армію поперед паровозу. Чоловіків в селі за півроку повномасштабної добре поменшало - конкуренції не було ніякої. Кому підкрутити, кому щось налагодити, дрова порубати, розетку починити…. Він розслабився- став приходити на шабашки з крутим перегаром, після роботи частенько зависав в сільському генделику зі пляшкою горілки, де його одного разу і загреблі тцкашники.
Батьки Сашка за порадою сільського лікаря наказали йому прикидатися хворим. І Сашко десь через місяць служби почав безсоромно “косити”.
-Коли зранку встаю з кроваті у мене голова, як пропеллер літака. Все вертеться і трохи нудить.. - розказував він Ростику (фельдшеру роти).
-(Ще пак, так бухати) - думав про себе Ростик. - (А може і дійсно, щось у нього з головою. Заїбали вони, направлю його к лікарю, бо ще окондратиться, а відповідати потім мені.) - Добре, завтра повеземо тебе до лікарні. В наряди поки його не ставити и хай зранку на поверку не виходе. Йому треба висипатися.
Сашко повертався до намету і був задоволений собою. В наряди вже не буде ходити, зранку можна поспати і вилежитися після будуна.
В районної лікарні невролог прописав Сашку якусь ***ню два раза на день після їжі і спокій протягом двох місяців.
Всім нам відомо слово Піздець. В залежності від інтонації і ситуації воно могло означати, як погани обставини , так і гарний обо щасливий кінець. Сашко повертався з лікарні і на його обличчі було написано це слово великіми літерами в смислі щасливого кінця. Два місяці ніхуя не робити, крім жерти та спати - це ж шара! Два місяці він в день спав в наметі, ходив тільки на сніданок, обід і вечерю. Після вечері тягнув стакан горілки. І знов ложився спати.
В нашому Всесвіту найбільшу швидкість має світло. І як казав старик Ейнштейн, нічого найшвидшого за світло в Всесвіті не має. Але повірте мені, а армії люба шара або відпустка пролітають набагато швидше. Не встиг Сашко обернутися, як пройшло два місяці і фельдшер Ростислав запитав - як твої справи, що там з головою? Все так же вертеться?
- Все так, так і є, тобто також. Як на гелікоптері! - с переляком відповів Сашко.
- Добре, повеземо тебе до шпиталю.
Яков Борисович був нейрохірургом з багатим досвідом - професор! Скільки він людей на ноги поставив… Деякі, правда, не всі літери після операції вимовляли. Но то вже наслідки… Він уважно подивився на пику Сашка, потім на МРТ його мозку і зразу все зрозумів.
- Так, є проблема - застаріла. Добре, що Ви його вчасно привезли. Залишайте нам, завтра будемо робити операцію. - з артистичним мастерством сказав професор.
- Яку таку операцію - Сашка аж в піт бросило.
- Будемо вскривати черепа, а там подивимось…
Піздець( в смислі як погода з дощем) , довийобувався. - у Сашка вся жизнь перед очами пролетіла. Реальним дурачком з армії повернуся. Ні в генделику посидіти, ні в ліжку з дівками покувиркатися… Фельдшер Ростислав сховався за дверима і ледь тримався від сміху.
- Дохтору, а навіщо операція? Воно, вона, тобто голова зараз кружляє набагато меньше. - Сашко почав хоть якось спасати ситуацію.
- А вот дивиться сюди, - профессор ткнув пальцем в перший попавшийся знімок, - тут якесь затемнення. Це якраз воно і давить на вестибулярний апарат. Треба вирізати…
Сашко з цих заумних слів майже нічого не зрозумів крім того, що в його “качані” будуть ковирятися скальпелем.
- Все! Дохтору - збилося! Перестало боліти, в смислі - кружляти, тобто вертеться… - Сашко не знав даже, якi ще слова підібрати.
Но професор своє діло добре знав, результат треба було закріпляти.
- Гаразд, - сказав він, - давай остукаю голову.
Він достав невеличкий медичний молоточок і так йобнул їм по лобу Сашка, що у того пика з квадратної форми перетворилося в трикутну.
- Так больно?
- Ні, ні, ні. Зовсім ні, - протремтив Сашко.
- А так? - і професор замахнувся в темечко…
- Дохтору, не треба. Нічого не болить..
- Точно?
- Точно так, нічого.
- Ну, добре.- професор звернувся до фельдшера Ростислава - Забирайте його. Якщо головокружіння знову з’явиться, то везить до нас. Тут головне не втратити час. Може потім буде занадто пізно.
По поверненню в підрозділ ротний сообщил Сашкові, що той буде ходити в наряд через день протягом двох місяців. Після чого “за потребі” його ще раз для контролю можуть повезти до шпиталю.
Вечером ротний з фельдшером опрокинули по стаканчику зі словами “За здоров'я особового складу". А Сашко шов до намету і не міг зрозуміти, який саме Піздець у нього був сьогодні: чи то в смислі -"молнія вдарила в метрі від чоботів”, чи то -“ цегла пролетіла поруч, но все ж таки мимо".
Да уж, маркетінг і т.п. робе своє діло - колись котлами тривалого горіння були котли подібні Стропува. Зараз на всіх сайтах котлами тривалої дії звутся всі твердопалівні котли. Раніше ККД був десь 75-77%, і то фахівці казали, що це завищені показники. Зараз пішла мода писати ККД майже 85%.
