Canton

Бог миловал...

Я ж и говорю - уже поздно. Я не доживу, а что будет после - мне будет пофигу...

В первую очередь - им нужно перестать размножаться...но к сожалению уже поздно... "Шариков, сволочь, все же оставил потомство"(С)

Наш найскладніший армійський досвід припав на Бахмут. Один мій товариш казав мені тоді, що внутрішньо згоден бути тут. Що готовий миритися з тим, що відбувається. Що не проти терпіти погрози та ризики. З однією умовою – якщо рішення про оборону міста ухвалювалося військовими, а не політиками. Його можна було зрозуміти. Солдат ніколи не бачить загальної картини. Не може оцінити стратегічний задум. Що менше зірок на твоїх погонах, то меншим обсягом інформації ти володієш. Загальним задумом володіють на самому верху, але якщо на твоїх погонах зірок немає зовсім, то тобі залишається лише вірити в розумність плану. Що ближче ти до "нуля", то менша твоя особиста зона контролю. Твоєю долею розпоряджаються люди, яких ти не бачиш. Твоє життя залежить від тих, кого ти не знаєш. І тому така важлива переконаність в усвідомленості того, що відбувається. Віра в те, що твоя доля – в руках професійних військових, а не політиків. Цілком можливо, що самі політики переконані, що вони також займаються війною. Вони можуть сказати, що військова вертикаль так чи інакше замикається на людині без погонів. Що мандат довіри, отриманий під час виборів, дає їм право ухвалювати кадрові рішення і визначати, кого призначати командувачем армією. Але в тому й особливість, що оптика політиків аж ніяк не має збігатися з оптикою тих, хто воює. Збройні сили звикли розділяти людей у погонах та людей у кріслах. І те, як самі політики сприймають можливу зміну командувача, зовсім не обов'язково співпадатиме з тим, як побачать цю кадрову ротацію ті, хто на фронті. Сама поява новин про конфлікт між Валерієм Залужним та Володимиром Зеленським закріплює в суспільній свідомості думку про самостійність головкому. Про те, що він здатний заперечувати політикам. Ймовірно, саме ця його якість не подобається главі держави. Але річ у тому, що ця ж якість Валерія Залужного важлива для тих, хто є його підлеглими, а не начальниками. У випадку його відставки будь-хто, хто буде призначений на його місце, опиниться в максимально вразливій ситуації. Бо сприйматиметься як слухняний інструмент у руках політиків. Його офіцерський досвід, армійська кваліфікація та військовий талант виявляться вторинними порівняно з цим фактором. Для сотень тисяч людей у погонах Валерій Залужний буде людиною, звільненою за власну думку, за готовність сперечатися та відстоювати свою позицію. А будь-хто, хто прийде йому на зміну – сприйматиметься як виконавець волі президента. Солдат не може оскаржити наказ – тому йому важливо знати, що цей наказ має сенс. А ще важлива віра в командира – і в те, що той наважиться заперечити, якщо отримає нерозумне чи самогубне розпорядження. Віра в командира – це віра в людину, здатну зберегти твоє життя. Одна річ, якщо армія вважає, що нею керують професіонали. Вихідці з її ж середовища. Люди, які розуміються на стратегії та тактиці. І зовсім інша – якщо армія починає вважати, що нею керують політики. Політик може бути популярним, яскравим, харизматичним, але той факт, що він не носив погони – знижуватиме загальний рівень довіри до його рішень. Він приречений на те, що його сприйматимуть як людину, яка думає про свій рейтинг та популярність. Якщо армія вирішить, що нею керують політики, це позначиться на її настроях. Утім, ідеться не лише про армію. Якщо суспільство бачить, що популярного, але норовливого генерала позбавляють посади, воно відтепер покладатиме всю повноту відповідальності на того, хто його звільнив. Будь-яке ускладнення на фронті цієї миті ризикує стати особистою відповідальністю президента та його оточення. В момент свого звільнення Валерій Залужний залишиться єдиним спадкоємцем "непрограшу" у війні. А весь наступний літопис війни буде писатися з чистого аркуша. Ніхто не знає наслідків можливої зміни командувача. Цілком можливо, що на полі бою нічого не зміниться. Але реальність часом складається з того, що люди про неї думають. Особливо якщо йдеться про людей, які тягнуть на собі фронт. Так уже сталося, що Валерій Залужний для українського суспільства – це "людина та пароплав". Ім'я загальне. Універсальне узагальнення всього українського військового керівництва. Навряд обиватель знає імена всіх командувачів родами військ. Навряд чи він в курсі, хто саме відповідає за той чи інший напрямок чи операцію. Тому обиватель пакує всі армійські рішення в одну коробку, яка підписана ім'ям чинного головкома. І потім обиватель визначається з тим, чи довіряє він тому, що відбувається, а чи ні. І зараз ця довіра є. А в разі відставки головкома проблема для Офісу президента буде не в тому, що Валерій Залужний може вирішити піти в політику. І не в рейтингах його потенційної партії – якщо він таку вирішить створити. Проблема буде в тому, що в суспільній свідомості зникне остання "людина-інститут", яка сприймається армією та суспільством як інструмент стримувань та противаг на високому політичному рівні. Зміна популярного головкома може не призвести до успіхів на полі бою. І в цьому разі вона вирішуватиме лише приватну проблему конкретних людей у владі, життя яких від Залужного ніяк не залежить. А спостерігатимуть за цим сотні тисяч людей на фронті, життя яких цілком залежить від головкома. І які звикли вірити в його здатність їх захистити. Знаєте, навіть щоби програти на виборах, до них спершу треба дожити. Павло Казарін, для УП

Я писал раньше...Тока все как то пропустили...пофигу уже стало, ничему не удивляются

"Тикайте собі у сраку"(с)

Я честно скажу - у меня нет своего мнения про рейды ТЦК. Кроме одного. Статья 65 Конституции Украины. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, є обов'язком громадян України. Обязанностью. Возможно, есть нюансы, но чтобы их понимать, нужно жить на земле - а я уже лет пять живу в другой стране. И, да, мне тут, как сове с ее стратегией «мыши, станьте ежиками» легко говорить. Но, тем не менее, что я могу сказать. Собственно, не сейчас - я это говорил и три года назад, и пять лет назад, и десять. Украина в 1917, 1918, 1919 - вполне успешно противостояла большевикам. Украинское Гуляй Поле со всеми атаманами Григорьевыми, Петлюрой, Скоропадским, Директорией, Униатами, немецким протекторатом и прочими проукраинскими, но разрозненными движениями - вполне успешно противостояла большевистской России. До 1920 года. Когда Троцкий откинул сантименты - и провел в нищих оркомианских деревнях жесточайшую кровавую принудительную мобилизацию. После этого свободное Гуляй Поле проиграло деспотичной машине принуждения. Которая смогла поставить под ружье три миллиона штыков. А Украина тогда - не смогла. И вопрос свободной негасимой Украины был закрыт еще на семьдесят лет. Сейчас вопрос - ну, с поправкой на современные реалии - заключается ровно в том же. Кто из сторон сможет провести мобилизацию и набрать новые условные три миллиона штыков. У меня нет ни малейшего сомнения в том, что репрессивный аппарат России - сможет. Там сейчас даже репрессиий особых не понадобится. Украина - сможет? Способна ли сейчас - а, главное, через год-два - Украина провести мобилизацию, достаточную для отражения следующей волны наступления орков? А, так, да - спортзалы, рестораны, пиццерии, коррупция, сериал, квартал, зелень. Я ж не про нюансы всегда. Я ж про рациональность. А. Бабченко

Т.е. Вы не знаете, почему ни одного... "Буває"(С) А ссылку на официальную гумагу РНБО я давал... "...бисер перед свиньями"(С) - это не мое

Марк Савчук Прямо зараз Ілон Маск репостить секс-туріста Гонзало Ліра який тусовався в Україні (у Харкові). Коли почалось повномасштабне вторгнення - Гонзало постив фотки мертвих військових ЗСУ та радів що "скоро тут буде росія". Звісно що цю людину затримало СБУ. Російкій агент (екс-ведучий FOX NEWS) Такер Карлсон - ЗНІМАЄ ЦІЛИЙ СЮЖЕТ ПРО ЦЬОГО ТІПА, про те що Українська влада "затримала міжнародного журналіста". Ілон Маск це репостить, та комментує, типу "як можно надавати допомогу країні диктатурі". Яка реакція влади? Ніяка. Навіть нема прес релізу з фактажом хто цей тип. Mykhailo Fedorov Ви повинні зрозуміти, що "мовчати" - це не стратегія. Люди у США НЕ ЗНАЮТЬ ХТО ЦЯ ЛЮДИНА (та шо там в США, я думаю що багато хто і тут не знають хто це взагалі). Що люди в США зараз чують про Україну (від Ілона Маска та цілої сітки його інфлюенсерів, серед яких є навіть кандидату у Президенти США): 1) Що Зеленський закрив "українську православну церкву" (вони навіть не розуміють 2) Що Зеленський вбив "кандидата в Президенти який його критикував" 3) Що "гроші платників податків йдуть до самої корумпованої держави світу". Реакція від Укр-влади - ТУПО 0. Взагалі ніhуя. Все бабло в телеканал РАДА і марафон. В мене питання до "людей в кабінетах" - наhiuya вам марафон коли Ілон Маск разом с Такер Карлсоном вбьють підтримку України серед громадян США. Що ви будете робити? Рік назад ви думали що "нам все дадуть", зараз коли агенти Кремля розповідають про Україну нісенітницю - ви тупо мовчите. Особливо в такому чорно-білому кейсі як затримання Гонзало Ліри. Ще раз, людоньки, Ілон Маск - сама багата людина на планеті, яка поставила собі ціль - ВБИТИ підтримку України серед громадян США. Він цієї мети буде добиватися наполегливо та системно. "мовчати" це не стратегія. Цікаво що як брехати громадянам України - так ви перші на селі, як відстоювати честь держави, ви кудись з'їбалися.

Це вже російське іпсо, чи ще ні?

В Кабо-Верде президент Зеленський провів дуже важливу зустріч з прем’єр-міністром Жозе Уліссешу Коррея-і-Сілві. Зеленський запросив прем’єра Кабо-Верде прилучитися до роботи з імплементації Української формули миру. Окрему увагу приділили реалізації її окремих пунктів, підготовці четвертої зустрічі на рівні радників із питань безпеки та зовнішньої політики, а також Глобального саміту миру. Вираз обличчя "зеленого кардинала" Рішал'є трохи десонує з важливістю тем, які підіймав президент, але яка різниця. Головне, що ця зустріч кардинально впливає на ситуацію в Україні і навіть є більш важливою, ніж скасований Зеленським виступ на секретному брифінгу в Сенаті та Палаті представників США перед голосуванням щодо фінансування американцями української армії в наступному році. Але це не точно. (С)

Что ж такое? Как же так? Вот я знаю...А Вы? Хоть не позорьтесь...хотя кому это говрить? Вышивата она такая вышиватная...

Это все, что достаточно знать...

Хня вопрос...

В Кабо Верде на подходе открытие новой офшорной зоны

Напишу ще одне, щоб два раза за день не вставати, мовно-культурне. Щоб відфрендилися нарешті, хто ще на одній нозі хитався. Я не за мову воюю. У мене російськомовний екіпаж, командир з Лисичанська. Але я розумію важливість мови в контексті війни за виживання і я 100% за те, щоб витісняти рсне відусюди і на рівні лінгвістичному теж. Але. Шановні панове фаріонщики. Ви вже настільки піймали розслабона з атошноподібною війною, що готові бороти за мову-культуру, бо вам скучно. Просто скучно. Я про цей цей ригачний серіал, СЛОВО ПАЦАНА, як ми дожили, що дітки наші таке дивляться. Наберіть у груді воздуха, я щас таке скажу. Цю хню дивляться військові. Конкретно, наш топік на громкій связі у бліндажі. І ще глотніть воздуха - мєхан справа від мене лежить і дивиться уєбанські тік-ток нарєзки з "Солдатов". І озвучені мєрзким російським роботом тупі анекдоти. А соб заліпає в усі сезони "Універа" без смс, йому 26. І так далі. Ви такі милі, коли думаєте, що два роки війни перевернули свідомість українців. Одночасно, миттєво переписали український топ-ютуба чи спотіфая (звертайтесь за медсправкой до відомого Дімки К, у нього штук десять публікацій на тему). Звісно, є зрушення. І це круто. Але вони не настільки глобальні, швидкі і значущі, як би нам хотілося. Це покоління таке, яке є, і це покоління, що воює. І тут я знову звалюбсь в кліше, але, якщо вам так хочеться вбивати деганів, що дивляться російські аує-серіали, то не поспішайте. Когось з них вб'ють ще до нового щасливого 2024 року. А ви, звісно, їх поміняєте після відвідання ТЦК. Або поміняєте російського мобіка у бувшому аує-підрозділі "Вагнер". Win-win. Я б хотів дожити до звільнення мого села. Зрусифікованого, суржикованого села. Яке є. У нього навіть назва така типова, що їх в одному районі (!) два таких. Але щоб дорожній знак на в'їзді був українською, а не мскльскою. (с) Сергій Соловйов, військовослужбовець ЗСУ

Можно не ногами...

Не знаю. Мне не удосужились доложить..

Было такое. Один мне по старой дружбе позвонил и сказал уматывать. Хотя эвакуация СБУ и членов семей - правильное решение. И вообще то обязательное...

Не знаю, как в городе - я тагда за два дня обмотал Высокий, Южный, Мерефу, Песочин. В администрациях не было НИКОГО, от слова совсем. Военкома нашли у любовницы -грузил машину на выезд.

ПВО вышибли в первые 3-4 дня. Вся бригада 302 полка была размотана вдребезги. Комполка памятник поставить при жизни - сумел подтянуть С-300 из резерва. Реально, 10 дней небо было практически открыто. Можете у Мельника спросить

Я понял. Это платная услуга... И вход на форум надо платным сделать

Ни Допу, ни Гепу не выбирал. Более того, отказался работать на их круг по достаточно специфичному и дорогому проекту. Заставить не смогли. А жить в ЕС - это утопия для нас. Поэтому и похуист...Смысл думать о том, до чего не доживешь...

Походу в обиход войдет выражение "зеленый стыд"! Напряженность в отношениях между украинскими лидерами, в том числе между президентом Владимиром Зеленским и его военачальником, возникла на фоне того, что страна обращается за экстренной помощью к Вашингтону.(С) www.nytimes.com/2023/12/06/world/europe/ukraine-war-support-opposition.html?fbclid=IwAR1ctlNniFH4fcvAF3qTzLHqLHgU53Joi9nBa4dLgkVuzXgjPZikQYCczMM