Canton

🍁 Це не Єрмак узурпував владу в Україні, це ви ставитесь до нього упереджено та ведете брудну гру. Не переплутайте!(С) Тьху, блд...бородатая женщина...

Закрита зустріч Єрмака зі студентами Київської школи економіки (KSE), Українського католицького університету та Києво-Могилянської академії пішла геть не за планом. Питання були настільки дратівливі, що Єрмак почав відверто психувати. Шедевр прозвучав, коли гарний хлопчик з КМА ввічливо запитав Єрмака, "якого х...а" він тут виступає, а не захищає Україну зі зброєю в руках. Єрмак, який заїкнувся був про державну службу, отримав юридично точну тираду про "ніхто і звати їх ніяк" на адресу працівників "грізного" ОПУ Зеленського, котрі справді не є держслужбовцями й за статусом не вищі за вахтерів у їхній "хазі". epravda.com.ua/power/andriy-yermak-usih-hto-prikrivayetsya-op-mojim-im-yam-mozhete-na-tri-bukvi-posilati-810333/ Цитую уривок з "причісаної" розповіді про цю зустріч: "...Слово знову взяв студент. — Насправді вразило. Дуже талановито, Андрію Борисовичу. Ви відповіли на три питання і я не почув відповіді майже на жодне. Було видно, що ця лінійність вразила голову ОП. Та важливіше – вона підкреслила прірву між світами, у яких живуть студенти та Єрмак. Перші бажали почути конкретику на чіткі запитання. Останній відповідав абстрактно, ніби намагаючись довести, що позитивні дії влади під час великої війни надали індульґенцію на будь-яку критику. Молодь не поставила жодного компліментарного запитання. Це дратувало Єрмака, його голос ставав дедалі аґресивнішим. До його честі, до переходу на особистості не дійшло." Надіюся, студенти, попри закритий характер зустрічі, записували її на телефони і хтось таки зіллє в інтернет бодай найгостріші уривки.

Ну да... В Украине показатель Средний гораздо ниже, а Плохая норма - гораздо выше...

На тлі купи невтішних інсайдів перед майбутньою зустріччю Трампа із головним світовим злочинцем, як не згадати події десятирічної давнини. А саме… Мінські домовленості! Ті домовленості, які при першій же нагоді потужно розносили в пух та прах навіть ледачі. Ті домовленості, які Банкова щоразу згадувала в максимально негативному контексті. Мовляв, не буде ніякого чергового «мінську». Звісно ж не буде. Бо дипломатичні шахи це не пісєю по роялю гамми вистукувати. Можна довго жонглювати фразами про те, що ж Україна отримала і в той же час, що не втратила підписавши Комплекс заходів по виконанню тих самих домовленостей. Наприклад, там не було жодного слова про обмеження чисельності українського війська, а також питань контролю за озброєнням та переозброєнням України. Ворог був зупинений. І Маріуполь, Бахмут, Северодонецьк, Авдіївка та купа інших міст, містечок та сіл, зітхнули із полегшенням. Ніхто тоді не вимагав від нас повернення усіх необхідних статусів російської мови. І ніхто навіть не заїкнувся про обовʼязкову позаблоковість нашої країни. Це вже потім, навесні 2022 року в Стамбулі все це скопом накрутили на вуха нашій, так званій делегації. І саме це зараз вимагає путін. Я вже казав неодноразово, повторю ще раз. Тоді, під час пекельно важких перемовин в Мінську, Петро Порошенко і його команда фактично обігравши путіна, вигризли для України максимально цінний ресурс. Його ціну в грошах й досі неможливо уявити. Це… ЧАС! Не тиждень, або три місяці! РОКИ! Ми отримали безвіз та Томос. Почали переозброєння українського війська. І якщо би нова влада, всі ці фахівці в паплюженні України на різних майданчиках, всі ці корабельні сосни та випускники Трускавецької академії околовсяческих наук, хоча б зберегли темпи переозброєння ЗСУ, то 24 лютого 2022 року, був би… звичайним зимовим днем! Не буде ніякого чергового Мінська. Це вже зрозуміло і горобцям на Хрещатику. Буде перша Аляска чи Стамбул. І боюсь, що там нас просто ознайомлять із коротеньким переліком УМОВ, а потім степлером прифігачать до лоба, аби не загубили! А. Петров, позывной Кот

1. Що там з Угодою про корисні копалини з безпековими гаратіями від США? 2. Що там з 30 підписаними, так званими, безпековими угодами Зеленського? 3. Що там з планом стійкості Зеленського? 4. Що там з планом перемоги Зеленського, який складається з пʼяти пунктів і трьох таємних додатків? 5. Що там з формулою миру Зеленського? 6. Що там з другим Самітом миру? 7. Що там з обіцянкою побудувати 1 гігават електрогенерації до кінця 2024 року? 8. Що там з обіцянкою створити 3000 ракет до кінця 2025 року? 9. Що там з репараціями з боку РФ? 10. Що там з підтягуванням у Зеленського? Яких ще планів, формул, обіцянок та заяв вам не вистачає? (С)

Это угроза? Месяц будут считать не как двадцать восемь, а как одиннадцать дней для моего удобства и по многочисленным просьбам трудящихся? Закроют интернет как разлагающий пролетариат? Нельзя будет войти в Гугл без Дии? Ведут налог на килобайты? Не томи уже, говори как именно нам ***ец. (с)

Ага, ага... Особенно Юра Касьянов...

Именно!!!

Лениво искать,кажется в "Китайский проезд" было красиво описано, что будет с таким безбашенным авантюристом... Там про балалайню, но разницы никакой...может даже покруче...

Російські війська увійшли до Кучеревого Яру, Золотого Колодязя та Веселого, закріплюються і накопичують сили для подальшого наступу на трасі Добропілля–Краматорськ, повідомляють аналітики DeepState. Я знаю там з 2014 року кожен мізерний кущ, яких там дуже мало, кожне село, кожен пагорб, кожен кар'єр. Нещодавно ми працювали саме там, де зараз вже орки. Навіть не уявляю, що думають, говорять місцеві, які вірили в Україну, сподівалися на всіх нас. Ще трохи, і буде видно Дружківку як на долоні, ввечері – вогні Краматорська. Там наші люди. Там скрізь наші люди. Чому так сталося, адже кожна височина була укріплена, накопані бліндажі, вогневі точки, місцевість якнайкраще сприяє тривалій і міцній обороні?.. – Дві причини. Перша – немає людей, яких можна було б посадити в ці укріплення, там зазвичай два-три автатара охороняли від місцевих бомжів тилову лінію оборони. Люди нині на відпочинку, в торгових центрах і ресторанах, броньовані за віком і за належністю до касти. Друга причина – безпорадність командування, управлінський параліч, коли нагору подаються оптимістичні доповіді, тому що правду нагорі ніхто чути не хоче, а вниз спускаються суворі накази, на які зазвичай кладуть болт, тому що виконати їх неможливо, а не послухатися не можна. Це все сталося не сьогодні, не вчора і навіть не позавчора. Це системна помилка. Синій екран комп'ютера. Вчора верховний головнокомандувач провів Ставку. Говорили про закупівлю пікапів, квадроциклів бригадами, про фінансування бригад, про цифровізацію процедури списання майна в бригадах, про спрощення процедури нагородження, про підсумки поїздки президента на Сумщину і Харківщину... Про прорив ворога на Донбасі – не говорили. Ймовірно, ніхто не повідомив про прорив. Вони що там, Deep State не читають?.. Звичайно, ситуацію виправлять (можливо) – мобілізують для ліквідації прориву в піхоту кухарів, зв'язківців, дроноводів – всіх, хто може тримати в руках гвинтівку. Не вперше. Батьківщина в небезпеці! Всі на фронт! Воля або смерть!.. Ось тільки системні помилки залишаться, і завтра лусне на іншій ділянці фронту. Ю.Касьянов

А как дысал, как дысал! (С) Если бы я тогда был президентом, мы бы все умерли в Крыму, но "зеленых человечков" не пустили, - Зеленский

"Снарядний завод в Україні не добудований через бюрократію", - Rheinmetall Джерело: https://censor.net/ua/n3568197 "Перший контракт з української сторони підписано. Поки що я незадоволений темпами роботи, але причина не лише в нас. Ви знаєте, що ми будуємо новий завод - і в Україні ми почали приблизно в той самий час, що й у Німеччині. У Німеччині ми вже готові, а в Україні - ще ні. На жаль, рівень бюрократії в Україні дуже високий, і це мене не радує", - генеральний директор Rheinmetall Армін Папперґер

Вы в слове Тиса кучу ошибок сделали

Від «Нічого про Україну без України» за часів Порошенка, ми судячи з усього скотились до «Постійте доки за дверима. Вам пізніше про все повідомлять». Здобули… (С)

Конечно Порошенко!!!

До речі, ну ось за півтора роки військовий геній піар-головнокомандуючого, титанічна робота з організації штабної вертикалі, нарощування кількості нових бригад, блискуча кадрова політика, геніальна стратегія приданих підрозділів почали приносити стабільні результати. Особливо в районі Добропілля. А. Шор

Ситуація критична: ЗС РФ здійснили прорив фронту на 10 км неподалік Добропілля, — Стерненко Траса Добропілля-Краматорськ перерізана і знаходиться під контролем росіян в районі населеного пункту Нововодяне.

88% українців хочуть бачити угоду з РФ (С)

Михаил Репин

"Тикайте собі у сраку..." (С)

Проходим гражданин, не толпимся...я по понедельникам бигфутам не подаю youtu.be/9day4EECgVI

Попросив ЧатЖПТ текст про зраду. І здається, я вже десь це читав "Вони називають відступ переміщенням, поразку — «оперативною паузою», а зраду — «політичним врегулюванням». Мапи тихо змінюють кольори, і тільки земля знає, скільки життів коштує кожна нова лінія. Кабінети гріють себе гаслами про «незламність», підписуючи угоди, що холодом лягатимуть на плечі тих, хто залишився в окопах. Герої для телевізора завжди в строю, навіть якщо в реальності їх давно немає серед живих. Союзники рахують наші втрати в мільйонах доларів і завжди знаходять причину почекати. Їхня допомога приходить рівно тоді, коли ворог уже зробив наступний крок. Ворог більше не за рікою — він сидить поруч, усміхається й піднімає тост за «успіх переговорів». Його обличчя можна побачити на кожній офіційній фотографії, тільки під іншим прапором. Коли країна зведеться до останнього клаптя, вони скажуть, що так і було задумано. І ми згадаємо: перший удар був не ззовні — він пролунав у день, коли ми повірили їхнім словам більше, ніж власним очам." (с) ChatGPT 5

Шо это було? IMG_7922.MP4

А есть и такое мнение... У них сейчас лучший период их жизни. "Мои родители последние двадцать лет живут в "частном секторе" большого города. (…) Там нет асфальтовых дорог, нет канализации (хотя почти у всех есть санузлы), телефон появился лет 15 назад, тогда же – газ. Газ – это значит, что зимой два (а то и три) раза в день не нужно носить уголь в ведрах из сарая и топить печку. Газ – это еще хорошо, не везде он есть. Лет десять назад около заборов стали появляться иностранные машины. В последние лет пять не изменилось ничего. (…) Еще на этой родительской улице теперь живет в доме своих родителей "герой войны", по совместительству – бывший вагнеровец, по совместительству – бывший закоренелый вор. Сколько я себя помню – он всегда сидел в тюрьме то из-за мелких краж, то из-за хулиганства. Выходил на пару месяцев, бухал, грабил – и снова отправлялся в тюрьму. Если за эти месяцы у кого-то на огороде или в доме что-то пропадало – думали прежде всего на него. Теперь он с медалью и с новенькой машиной. Свозил своих родителей на море, кстати. Говорят, они плакали от гордости за сына. А прямо через дорогу, в соседнем доме, живет родительская соседка. Она работала трамвайным кондуктором, может быть, из-за этого традиционно громко матерится. А последние полтора года рассказывает, что ее зять все чаще стал говорить, что поедет добровольцем на войну. Ведь кредиты сами себя не отдадут. И ведь правда не отдадут – еще через дом другой сосед из-за кредитов и спился, сердце не выдержало, накануне весной тоже хоронили всей улицей. Я жил на этой улице десять лет. Родители все еще живут на этой улице, потому что тут у них и баня, и гараж, и огород – не то что "в этих ваших квартирах, где один на одном". А что до ветеранов "Вагнера" по соседству – так а где они теперь не по соседству? Каждый раз, когда я слушаю "экспертов", которые рассказывают мне из своих теплых студий в Нидерландах или Израиле, как народ страдает под гнетом путинского режима и как из-за войны и санкций этот народ потерял все, я думаю именно об этой улице. Я думаю о ней и тогда, когда смотрю на ютьюбе очередные дебаты одного "либерального" эмигранта и другого "либерального" эмигранта. Ну, это там, где они говорят, что вот-вот из-за непосильного гнета санкций народ поймет, что "режим Путина" все у него отобрал. Поймет – и, как они надеются, восстанет. Ну, или не восстанет, но хотя бы будет саботировать режим. Или еще что-то эдакое. Недавно известный психолог Людмила Петрановская в одном посте попыталась свести воедино все потери российского народа, чтобы доказать нам, что "не все россияне – выгодоприобретатели этой войны". В ее списке оказалось несколько пунктов: обрушение национальной валюты и стоимости всего имущества в "твердом эквиваленте", "закрытие мира" для туристов, закрытие перспектив для детей по учебе за рубежом, урезание гражданских прав и свобод, деградация образования, деградация культуры, "разлучение семей из-за отъездов", еще что-то такое. Прочитав этот список, я лишний раз поблагодарил судьбу, что родился не в Москве и все еще не утратил связь с реальностью. Потому что если взять за "российский народ" две трети российского населения, то "российский народ" ничего этого не терял. Потому что у него ничего этого и не было. Доллары он, народ, в последний раз держал в руках году эдак в 97-м – как забавную вещицу, не более. В театры он никогда не ходил и совершенно не заметил, как лучшие режиссеры покинули Россию и оставили его, народ, ни с чем. Его дети ходят в ту же школу, что и когда-то ходил он сам – возможно, даже к той же учительнице, которой уже лет семьдесят. Ему, народу, и невдомек, что можно учить детей без крика и что по школьным газонам можно ходить. Наконец, если с ним и "разлучали семьи", то только из-за тюрьмы, мобилизации и службы по контракту. У него, народа, никто в Грузию и Казахстан не уезжал – у него вся родня и дальше своего города-то никогда не была. А что цены в магазинах повысились – так никогда этот народ на магазины и не надеялся. У народа в подполье и картошка, и банки с соленьями на всю зиму. Как-нибудь переживем. Так что народ, в общем, ничего и не потерял. Терять ему особенно и нечего. Но что приобрел? Вот приобрел он много, несказанно много. Во-первых, деньги. Очень много денег. Да, десятки тысяч российских солдат не вернулись, но ведь сотни тысяч – вернулись! И вернулись с такими миллионами рублей, о которых раньше и подумать не могли. В родном городе моей жены (не таком большом, как наш, но гораздо более промышленном) один мужик вернулся домой с тремя миллионами рублей, которые он в компании своих друзей прогулял за десять дней. По триста тысяч в день на компанию – включая безлимитный алкоголь и проституток. Вот это – жизнь! Те же, кто семейные, – те ездят на моря, покупают квартиры, обновляют автомобили. Во-вторых, принадлежность к великому. Как наши деды победили фашизм, так же и мы побеждаем нацизм (или что там теперь?) в Украине. А заодно побеждаем геев, евреев, весь коллективный Запад, масонов и вообще всех-всех-всех. Те же, кто постарше, радуются возрождению пионерии, начальной военной подготовки, школьной формы и вообще всех атрибутов их молодости. Наконец-то, а то современная молодежь совсем распоясалась! И все это – вообще не напрягаясь, чаще всего – даже не поднимаясь с дивана. И что вы предложите народу, который из-за этой войны разбогател и почувствовал себя великим, как восточный царек? Киношки про дворцы заворовавшихся чиновников? Так этот народ давно, еще с 90-х знает, что его обворовали, тут никаких новостей нет. Разговоры о том, что это народ виноват (как "оставшийся") в преступлениях режима? Интервью о демократии и правах человека? Трагические истории посаженной Беркович или Мельконьянца? А это кто вообще? (…) Денежные подачки, которые на своей работе народ никогда не заработает за десятки лет вкупе с принадлежностью к великому, – гремучая смесь. Если не брать ее в расчет, можно бесконечно долго удивляться, отчего на прошедших выборах за губернаторов-назначенцев и "правящую партию" голосует в основном село (а не крупные города) – хотя именно это село и понесло основные потери от мобилизации. Именно эта гремучая смесь подталкивает голосовать за власть бабулек, которые приходят на избирательные участки в платье, купленном лет двадцать назад. Они искренне голосуют за власть, которая вот-вот – и построит великую страну – назло врагам, естественно. И именно эта смесь порождает тотальное непонимание между тонкой прослойкой действительно потерявших все от этой войны и подавляющим большинством населения, которое не потеряло ничего, но получило – все. В наших интеллигентских разговорах, надеясь, что скоро морок закончится, мы стараемся не вспоминать еще и вот о чем. У многих сотен тысяч мужчин и женщин, которые уже прошли через нынешнюю войну и процессы по "восстановлению новых территорий", есть миллионы детей. Эти миллионы детей полагают, что их отцы и матери делают сейчас героическое дело. Искренне полагают – по праву того, что это их родители и они не могут быть упырями. Эти миллионы детей на 1 сентября надевают галстук-триколор, смотрят все тот же телевизор, слушают рассказы отцов об "укропах", ездят через разрушенный Мариуполь на отдых в Крым (с отцами или без). Если мы хотим после окончания войны начать рассуждения об общественном покаянии, то придется дождаться, пока эти дети вырастут, родят новых детей, и вот уже этим (еще не родившимся) детям можно будет рассказывать, что их деды совершали недостойные поступки. О дедах это слушать как-то проще, чем об отцах. Внутреннее, а не наносное покаяние в Германии началось в 1970-е – как раз, когда выросли дети детей национал-социалистов. Вот тогда – эдак к концу 2040-х годов – и можно будет разговаривать с народом о потерях, которые и правда понесло российское общество от нынешней войны. По крайней мере, кто-то в народе это и правда будет слушать. К тому времени, кстати, наконец перестанут работать в школах и учительницы, чья карьера началась еще при Брежневе. А пока народ переживает, возможно, лучший период в своей жизни. Да, некоторые его представители периодически возвращаются с войны в цинковых гробах. Зато хоронят всей улицей – чем вам не возрождение традиционных ценностей?" Сергей Чернышов, кандидат исторических наук

Первый раз слышу в принципе... А с каких пряников заблокировали?