iiigolkin

На своїй території росіяни розпещені і в бій ідуть неохоче. Полонені тільки за один раз на фото:

Поржати зараз можна всюди, у ТГ, Твіттері, у чому завгодно.

Нехай буде, спробувати треба все одно.

Риторика поменялась, теперь наши — просто ВСУ, правда — пока еще враг.

«Прогнозируется, что Кореневский район, как и соседний Суджанский - скоро будет находиться под полным контролем ВСУ. Пишут, что наши бойцы по некоторым н.п. просто проходят маршем, даже не заходя в дома.»(с) Инсайдер

Я повторював про це вже років зо два. Йти туди, де противник укріплений і очікує - не ефективно, і веде до великих втрат. Краще туди, де противник очкує. Ну, Господь почув наші молитви.

У мене слабке серце. Перша секунда була некомфортна, потім, звісно ж, зрозумів.

Не лякайте. Краще робіть ось так:

Ето друґоє (с). Там насправді ще буде контроль над Південним потоком. Турецький напрямок, коротше - можна зробити боляче.

• Виявляється, 2/3 росіян вважають, що СРСР міг би здобути перемогу над нацистами без допомоги союзників. • Також 2/3 росіян вважають, що якби не союзники, Київ був би взятий за 3 дні. • І звичайно ті ж 2/3 росіян передбачають швидкий крах Америки, Європи та Ізраїлю. Хто ці 2/3?

Ага, тільки збирався покласти цей текст. І це пише найпаскудніший Алекс Паркер, від якого в інший час нудить, як від Вітязевої.

Прямий ефір-Курськ пише ось таке:

Ми - звільняємо, адже там україномовне населення страждало від утисків української мови багато років, там немає навіть жодної української школи - то що Ви хотіли? Звичайно, треба звільняти.

За одну повну добу ЗСУ звільнили 175 кв.км. "старих" українських територій (КуНР). Це приблизно 20% від того скільки російські окупаційні війська захопили за 7 місяців 2024 року на території сучасної України.

Тим часом, громадяни рф допомагають чим можуть - "Всьо для Фронта, всьо для Пабеди"

Я навмисне вчора зайшов у чат-рулетку, мені там те саме прості росіяни по всій росії пояснювали. Але губи тремтіли, і голос тремтів, відповіді гальмували, а якщо потрапляла жінка - то десь і сльози бували. Крім того, вони туплять безбожно, раніше теж, не все ж не так, це було зовсім тупо.

Якщо вони боялися ядерки - то могли тягнути час, щоб встигла спрацювати біль на кожному кроці, а також тривале неотримання бажаного - від цього агресія звалюється на ворожість, потім на торг (усі бачили і бачать), потім на депресію й апатію. Але в масштабі країни для цього потрібен час, іноді роки. Локальний провал в апатію не годиться - може виправитися швидко, тільки підготовлений і тотальний дає результат.

Треба буде полазити по їхніх телеграм-каналах. Знайду стогони, плач, верески - буду скріни робити.

2800 км від Києва.