US7IGN

мені розказували. і як бабаків ловили щоб поїсти і які поранення дістали... один взагалі зенітчиком був - казав що напарника бувало до обіду ще вбивало. сам чотири рази був поранений, але якось вижив. хоча після війни цікавіше історії були. каже колись пішов до собєсу запитати за путьовку в санаторій безкоштовну, а там сидить начальником колишній староста, що німцям ходив по хатам родини комуністів показував. нагнав діда, сказавши що хєр йому, а не путьовка, типу радій що живий залишився... отака вона савєцька влада була...

всі отримали гарний досвід, який вже не знадобиться за життя. а онуки будуть глузувати з придуркуватих дідів з їх страшними казками і все повториться...

головне щоб на колчаківських фронтах не поранило 😃

хто ж відмовився би народитися на Балі... навіть бабою...

знаємо ми ці приколи. коли старий і очі не ті - мацати треба...

раніше то називали параноєю та лікували електричним струмом...

два Вадими на одну сексиню...

не найкраща ідея в такі часи їздити такими шляхами...

в якій пропорції розводите?

а для чого в межах Києва розмовляти про запас ходу на 1500км? у всіх своя війна, вибачте...

але як показує практика, то навіть в нещодавніх обставинах ніяких проблем долити 20 літрів ні у кого не було.

Треба запитати у Вадима як у нього там з зарядками. Шкода що ні в кого з тих моїх знайомих хто виїжджав 24-26 не було тесли щоб запитати чи багато тих зарядок трапилось їм на тих дорогах до Ужгорода...

хєрня. ці сусіди перші виносять твою хату і їбуть твою жінку коли тебе немає. головне це друзі та заначки по всьому світові.

я ж про це і кажу. кожного разу у тебе нові речі і меблі. з собою забираєш тільки старі фотографії, машини та щось типу ноутбуку/радіо/фотоапарату. це така ж тема як мати власну машину чи користуватись таксі. якщо порахувати капітальні вкладення, то можна 10 ремонтів зробити і що завгодно обставити. на жаль, мені ніхто ніколи не дасть гарантію, що я десь зможу прожити більше 5 років поспіль. то для чого ті всі хвилювання?

чому ні? як посередники з відкатами та іншими мутками...

деякі рішення треба приймати дуже швидко та ще й побороти спротив того хто не хоче нікуди їхати. мало хто на таке здатний

то у вас мабуть досвіду мало. нічого, років через 5 з'явиться...

це я теж розумію. але тут навів приклад як можна розпорядитись умовними 300 штуками. насправді всі проблеми можна вирішити. Бог не дає нам більше випробовувань ніж ми здатні винести.

можна ще в БМВ у мене кум почав вкладати і зрозумів що то ще дорожче ніж цегла під Києвом

якщо ти не витратив мінімум половину від заробленого на хоббі та мандри, то ти і не жив...

ну я для себе зробив висновок що тупо вкладати більше половини наявних грошей у щось, що не шкода кинути одразу/позбутись в момент. замість вкласти 300 штук в один будинок логічно щось придатне для проживання з прийнятним комфортом взяти за 150, а на інші 150 за необхідності купити ту ж квартиру на узбережжі теплого моря. або зняти до кінця днів своїх. та міняти раз на декілька років якщо захочеться щось новенького. але для цього треба бути вільним всередині. бо якщо ти залежиш від 3-х поверхів і що скажуть сусіди за твою машину, то біда...

цю технологію ще важче відновити ніж 16 клапанні двигуни...

у когось юшка боса, а у когось перлини дрібні...

ну я приблизно район позначив бо десант може з того боку висадитись, а нам ті склади теж потрібні. з іншого боку тою залізницею могли тягати щось цікаве з Румунії...