Господа, подкиньте пожалуйста контакты архитекторов -"

[Гість]

Вообще норма - 8 метров между домами, то есть минимум 4 метра от границы участка, вчера специально узнавал (хочу немного приблизиться к соседскому гаражу ). Если хотите ближе - только с письменного разрешения соседей. На фасадной стороне участка можно строить прямо "впритык" к границе.

[Гість гость]

А если участок всего 12 метров в ширину, что же делать? Ведь если отступить по 4 с обеих сторон, то 4 метра останется . Что же это за дом получиться, вагон какой-то? А ещё и у соседей с обоих сторон строения прямо к границе участка примыкают. Что будет, если нормы эти нарушить?

[Гість Fuzik]

пришел - вот ссылка на нужный дбн

(ссылка устарела)

Но как-то странно текст внизу оборван. такое впечатление что это реклама системы "зодчий"

вопрос остается в силе- где можно купить в бумаге или слить нашару полный ДБН 360-92** вид. 2002р. (зі змінами №1 - №10) Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень.

Научно-производственная фирма "Инпроект" основана в январе 1994 года.

Основные направления деятельности - разработка сметных норм и методик для определения стоимости строительно-монтажных работ; выпуск информационно-консультационного периодического издания "Ценообразование в строительстве"; Наш адрес - 03150, г. Киев, ул. Димитрова, 24

т.ф(044) 536-01-00

Там ты можешь купить ДБН и прочие справочники по строительству.

[Гість Oleks]

У меня есть проект ДБН Б. 2. 2 - 1 - 01 замість ДБН 360 – 92* . Скачал где-то. Думаю что все циферки будут актульными после его принятия.

[Гість Oleks]

Как вставить word file?

 

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Містобудування. Планування і забудова населених пунктів

 

Виконавці

НДПІ містобудування: наукові керівники – д.т.н. Клюшниченко Є.Є.??? д – р архітектури??? проф. Макухін В.Ф.

Макухін В.Ф. (рзд.1. Загальні положення??? розд.3. Зона багатоквартирної забудови??? загальна редакція); д – р архітектури??? проф. Панченко Т.Ф. (розд.5. Зона відпочинку??? курортна зона??? охоронні території і об’єкти); канд. архіт. Бондар Ю.О. (розд.5.озеленені території завального користування); канд. архитектури Войко Н.Ю. (розд.3. Зона житлової садибної забудови??? зона дачної та садівницької забудови)??? Устенко Т.В. (розд.3. Зона змішаної багатофункціональної забудови)??? Добряк Н.М.(розд.3.Зона громадської забудови)??? Хархун Л.А.;

Держбуд України: Економов А.О.??? канд. архіт. Тузова Л.І. (розд.3: Нормативні показники інтенсивності забудови); канд. архіт. Нечаєва Т.С. (розд.3: Зона житлової садибної забудови??? зона дачної та садівницької забудови)??? Урусов Г.О. (Розд.7. Транспортний комплекс населених пунктів);

Діпромісто: канд. архіт. Білоконь. Ю.М.??? к.т.н. Шаповалов Е. В.??? к.т.н. Христюк М.М. ??? Скоробогатов Б.В.??? Косумова Н.Ф. (розд. 7.);

КиївНДІТІАМ: Водзінський Є.Є. (розд. 11. Охорона історичного середовища??? пам`яток історії та культури ).

Київський національний університет будівництва і архітектури (КНУБА): к.т.н. Рейцен А.А.. (розд. 7).

УкрНДІпроцивільсільбуд: канд. архіт. Болотов Г.І. (розд.3. Сельбищна територія сільських поселень).

ВСТУП

Діючі державні будівельні норми України ДБН 360 – 92. “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень” розраховані на перехідний період – до розробки загальної концепції нормативної бази нашої країни в галузі містобудування і капітального будівництва. Таку концепцію розроблено і затверджено

В зв`язку з формуванням і розвитком законодавчо-нормативної бази України в сфері містобудування розроблено вісім змін і доповнень до ДБН 360 – 92??? які затверджені і введені в дію.

Розвиток нових соціально-економічних умов в Україні??? прийняття Верховною Радою України ряду законів – “Про місцеве самоврядування в Україні” (1997 р.)??? “Про архітектурну діяльність” (1999 р.)??? “Про охорону культурної спадщини” (2000 р.)??? “Про планування і забудову територій” (2000 р.) тощо – обумовлюють необхідність подальших змін ДБН 360 – 92*.

Нові ДБН “Містобудування. Планування і забудова населених пунктів” розробляються згідно завдання Держдуду України. Розробка нових ДБН грунтується на положеннях ДБН 360 – 92*??? які залишаються актуальними в теперішній час??? на новій законодавчо-нормативної базі України в сфері містобудування??? а також на нових вимогах містобудівної практики в зв`язку з розвитком ринкових відношень в Україні. .

Розроблена перша редакція окремих розділів:

1. Загальні положення

3. Сельбищна територія

• Зона житлової багатоквартирної забудови

• Зона змішаної багатофункціональної забудови

• Зона громадської спеціалізованої забудови

• Зона житлової садибної забудови

• Зона дачної та садівницької забудови

5. Лендшафтно-рекреаційна територія

• озеленені території загального користування

• зони відпочинку

• Курортні зони

• охоронні території і об`єкти

7. Транспорт і вулично-дорожня мережа

• зовнішній транспорт

• мережа вулиць і доріг

• мережа громадського пасажирського транспорту і пішохідного руху

• споруди і підприємства для зберігання і обслуговування транспортних засобів

11. Охорона історичного середовища??? пам`яток історії та культури

Додатки до розділів.

Структура ДБН. “Містобудування. Планування і забудова населених пунктів” прийнята і затверджена Держбудом України.

Загальна структура ДБН

“Містобудування. Планування і забудова населених пунктів”

1. Загальні положення*

2. Загальна організація поселень??? планування і зонування

Функціонально-планувальна організація міських поселень

функціонально-планувальна організація сільських поселень

приміська зона

3. Сельбищна територія

Зона житлової багатоквартирної забудови

Зона змішаної багатофункціональної забудови

Зона громадської спеціалізованої забудови

Зона житлової садибної забудови

Зона дачної та садівницької забудови

сельбищна територія сільських поселень

4. Виробнича територія

промислова зона

науково-виробнича зона

комунально-складська зона

зона змішаної виробничої та житлової забудови

виробнича зона сільських поселень.

5. Лендшафтно-рекреаційна територія

озеленені території загального користування

зони відпочинку

Курортні зони

охоронні території і об`єкти

6. Установи і підприємства обслуговування

7. Транспорт і вулично-дорожня мережа

зовнішній транспорт

мережа вулиць і доріг

мережа громадського пасажирського транспорту і пішохідного

руху

споруди і підприємства для зберігання і обслуговування транспортних

засобів

8. Інженерне обладнання

Водопостачання і каналізація

Теплопостачання

Газопо тачання

Енергопостачання

Зв`язок??? радіомовлення??? телебачення

Розміщення інженерних мереж

9. Інженерна підготовка і захист території

10. Навколишнє природне середовище та оцінка впливу на нього

Повітряне??? водне??? геологічне середовище??? грунти

Захист від шуму??? вібрації??? електричних і магнітних полів??? випромінювань

і опромінювань

Мікроклімат

Використання природних ресурсів

Санітарна очистка

11. Охорона історичного середовища??? пам`яток історії та культури

Додатки

________________________________

* Розділи??? які виділені в тексті??? розроблені

.

Проект

 

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИМІСТОБУДУВАННЯ.

ПЛАНУВАННЯ І ЗАБУДОВА НАСЕЛЕНИХПУНКТІВ

Розділи 1??? 3??? 5??? 7??? 11

ДБН Б. 2. 2 - 1 - 01

Державний комітет України з будівництва та архітектури

Київ – 2002

 

 

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Містобудування. Планування і забудова

населених пунктів ДБН Б. 2. 2 - 1 - 01

замість

ДБН 360 – 92*

 

 

Данні норми встановлюють вимоги до планування і забудови населених пунктів. Вони поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих поселень України.

Вимоги норм обов`язкові для органів державного управління??? місцевого і регіонального самоуправління??? підприємств і установ не залежно від їх форм власності та відомчого підпорядкування??? громадських об`єднань??? які здійснюють проектування??? будівництво і благоустрій на території міських і сільських населених пунктів.

Ці норми передбачають можливість їх зміни чи доповнень в зв’язку з прийняттям нових законодавчих актів України??? розвитком соціально-економічних умов??? удосконаленням ринкових відношень??? вимог містобудівної практики. .

Термінологія та визначення основних понять наведені в додатках.

 

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Планування і забудова населених пунктів України повинні відповідати вимогам: Конституції України??? законів України??? указів Президента Українита та постанов Кабінету міністрів України??? вимогам санітарного законодавства??? а також державних нормативних документів??? які регламентують будівельні??? екологічні та інші аспекти містобудування.

1.2. Основою проектування??? планування і забудови населених пунктів повинна бути попередньо розроблена концепція або концептуальні положення їх соціально-економічного розвитку??? визначення пріоритетів і масштабів планувального розвитку на перспективу.

1.3. Розвиток системи розселення повинен грунтуватись на існуючій мережі міських і сільських населених пунктів??? включаючи агломерації??? які формуються. Проектування поселень повинно ураховувати загальні тенденції і можливості розвитку їх містобудівної бази??? зміни чисельності населення??? необхідність їх територіального розвитку тощо.

1.4. Міські та сільські населені пункти залежно від проектної чисельності населення на розрахунковий строк??? слід поділяти на групи (табл.1.1).

Таблиця 1.1

.

Групи поселень Населення??? тис. чол.

міст сільських поселень

Найзначніші Понад 1000

Значні Понад 500 до 1000 Понад 5

Понад3 до 5

Великі Понад 250 до 500 Понад1 до 3

Понад 0.5 до 1

Середні Понад 100 до 250

Понад 50 до 100 Понад 0.2 до 0.5

Малі* Понад 20 до 50

Понад 10 до 20

До 10 Понад 0.05 до 0.2

До 0.2

*До групи малих міст входять селища міського типу

1.5. Для забезпечення умов територіального розвитку міст на перспективу??? розміщення і будівництва споруд??? пов`язаних з функціонуванням міського господарства??? розміщенням житлового??? дачного та садівницького будівництва тощо необхідно виділяти приміські зони різного призначення??? в тому числі??? зелені зони для відпочинку населення??? поліпшення санітарних??? екологічних умов і мікроклімату міст.

Планування і забудови приміських зон слід вирішувати у відповідності до архітектуно-планувальних особливостей самих міст??? які вони оточують.

1.6. Рівень соціально-економічного розвитку поселення??? або його частини??? що проектується??? повинен визначатись такими головними критеріями??? як потреби населення і забезпечення певних видів їх діяльності??? наявність ресурсних можливостей??? ефективне використання територій різних функціональних зон. Слід ураховувати архітектурно-планувальну і цінову відмінність ділянок міської території при вирішення їх планування і забудови??? але у всіх випадках необхідно забезпечувати формування міського середовища??? яке задовольняє комплексу вимог??? в тому числі: соціальних??? екологічних??? санітарно-гігієнічних??? інженерно-технічних??? транспортних??? економічних.

3. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ

3.1. Архiтектурно-планувальну організацію сельбищної території слід здійснювати відповідно до її площі i структури поселень, пов'язуючи з іншими видами території – виробничою i ландшафтно-рекреацiйною. У межах сельбищної території треба передбачати формування взаємозв'язаних зон громадських центрів, житлової забудови, озеленених територій загального користування, нешкідливих місць прикладення праці, а також вулично-дорожної мережі.

3.2. Розміщення нового житлового будівництва у населених пунктах повинно передбачатися як на вільних територiях, так i в районах реконструкцiї. Архiтектурно-планувальну органiзацiю житлових районів і житлових кварталів треба здійснювати з урахуванням мiстобудiвних умов: вiдповiдно до їх мiсцеположення вiдносно центру мiста??? основних архiтектурно-планувальних осей i вузлiв (iснуючих або тих, що проектуються); пам'яток історії та культури, заповiдних зон; навколишньої забудови з урахуванням її характеру, поверховостi??? природного оточення.

Примiтка : У складних геологiчних умовах нове житлове будiвництво треба розмiщувати переважно на найбiльш придатних для забудови територiях з урахуванням мiстобудiвних умов.

3.3. У межах сельбищної територiї формуються основнi структурнi елементи

• Житловий квартал (житловий комплекс) – первісний структурний елемент житлового середовища, обмежений магістральними або житловими вулицями, проїздами, природними та іншими межами площею:

до 20га – з повним або неповним комплексом установ i підприємств обслуговування місцевого значення;

20 – 50га (збільшений квартал, мiкрорайон) – з повним комплексом установ і підприємств обслуговування місцевого значення (див. розд. 6).

Примiтки :

1. Квартали з неповним комплексом установ i пiдприємств обслуговування, як правило, формуються у малих мiстах, селищах, а також в умовах складного рельєфу, при реконструкцiї забудови, яка склалася.

2. При садибнiй забудовi площа кварталiв з неповним комплексом установ i пiдприємств обслуговування мiсцевого значення може бути збiльшена.

3. У випадку, коли дитячi дошкiльнi установи i школи розмiщенi в сусiднiх кварталах, безпеку пiшохiдного руху треба забезпечити через магiстральнi вулицi.

• житловий район – структурний елемент сельбищної територiї площею 80 – 400 га, у межах якого формуються житловi квартали (мікрорайони), розмiщуються установи i пiдприємства обслуговування з радiусом доступності не бiльше 1500 м, а також об'єкти мiського значення. Межами житлового району є магiстральнi вулицi й дороги загальномiського або районного значення, природнi й штучнi межi. Житловi райони можуть формуватися як самостiйнi структурнi одиницi;

• сельбищний район (житловий масив) – структурний елемент cельбищної територiї площею понад 400га, у межах якого формуються житловi райони. Його межами є магістральні вулиці й дороги загальноміського значення, природнi й штучнi межi. Ця структурна одиниця характерна для значних i найзначнiших мiст і формується як цiлiсний структурний органiзм з розмiщенням установ обслуговування районного i мiського користування.

Житлові райони, що входять до складу сельбищної зони (складовi), повиннi формуватися у взаємопов'язуваннi з його плануванням i забудовою.

Примiтки :

1. Розмір i тип основних структурних елементів визначається містобудівними умовами поселень.

2. У значних i найзначніших містах планувальну структуру сельбищної території формують як сельбищнi райони, так i житлові, які не входять до складу сельбищних.

3.4. На сельбішній території міст залежно від їх чисельності населення??? природних умов??? існуючої планувальної структури тощо слід виділяти зони: житлової багатоквартирної??? садибної??? змішаної багатофункціональної??? громадської спецілізованої??? дачної та садівницької забудови.

Ефективність забудови території різних зон визначається максимально допустимими величинами коефіцієнтів: забудови (Кзаб) та щільності (Кщ)??? наведеними в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

 

№№

п.п. Основні функціональні зони і підзони забудови сельбищної території Коефіцієнт забудови (Кзаб) Коефіцієнт щільності забудови (Кщ)

1 Зона житлової багатоквартирної забудови:

-квартали нової багатоповерхової житлової забудови;

-квартали існуючої багатоповерхової житлової забудови, які належать реконструкції;

0,4

0,6

1,2

1,6

2 Зона садибної забудови:

-квартали садибної забудови;

-квартали дачної забудови. 0,2

0,2 0,4

0,2

3 Зона змішаної багатофункціональної забудови:

- квартали забудови центрального району міста;

- квартали виробничо-житлової забудови.

1,0

0,6 3,0

1,6

4 Зона громадської спеціалізованої забудови 0,8 2,4

 

Примітки:

1. Коефіцієнт забудови (Кзаб)??? відсоток забудови земельної ділянки??? встановлює максимально допустиму величину забудови на 1 кв. м площі земельної ділянки.

Коефіцієнт щільності забудови (Кщ) регламентує максимально допустиму щільність поверхової площі (суму площі поверхів) , яку допускається розміщувати на 1 кв. м земельної ділянки.

2. Для зон житлової забудови коефіцієнт забудови та коефіцієнт щільності забудови наведено для території кварталу (брутто) з врахуванням необхідних з розрахунку установ та підприємств обслуговування, гаражів, стоянок для автомобілів, зелених насаджень, майданчиків та інших об`єктів благоустрою.

3. При розрахунку коефіцієнт щільності забудови площа поверхів визначається по зовнішнім розмірам будинку або споруди. При цьому не враховуються підземні поверхи. будинку та споруди. Верхній поверх підземної (полупідземної) споруди. враховується, якщо поверхня землі (надземної території) над ним неможливо використовувати під озеленення, організацію майданчиків, автостоянок та інші види благоустрою.

4. Межами ділянок є червоні лінії кварталів, а також інші межи, які встановлені містобудівної документацією.

5.При ущільненні та реконструкції кварталів житлової забудови, яка склалася, необхідно передбачати обсяг установ та підприємств обслуговування, який треба з розрахунку. Дозволяється враховувати установи та підприємства обслуговування, які розташовані в сусідніх кварталах при дотриманні нормативних радіусів їх доступності (крім дитячих дошкільних установ та початкових шкіл).

6. При будівництві на ділянках, які потребують складних заходів з інженерної підготовці території, щільність забудови дозволяється підвищувати, але не більше, ніж на 20% при дотриманні санітарно- гігієнічних норм і вимог безпеки.

7. В сейсмічних районах слід проміняти переважно середнє- та малоповерхову житлову забудову, а також забезпечувати можливість безборонної євакуації мешканців з житлових зон. Наведені коефіцієнти щільності для багатоповерхової житлової забудови необхідно зменшувати на 30%.

 

 

Зона житлової багатоквартирної забудови

3.5. Зону житлової багатоквартирної забудови слід розташовувати??? як правило??? в центральній або в серединній частині населених пунктів. При розташуванні цієї зони в периферійній частині міст??? особливо значних і найзначніших міст??? слід забезпечувати необхідні транспортні зв`язки з їх центрами??? основними виробничими і культурно-побутовими пунктами тяжіння населення.

3.6. При забудові вільних територій зони багатоквартирної забудови??? її функціонально-планувальна i архiтектурно-просторова організація, поверховість житлових будинків приймаються відповідно до архітектурно-планувальних особливостей населеного пункту??? вимог до його планування і забудови з урахуванням санітарно-гігієнічних, протипожежних, демографічних, архiтектурно-композицiйних та інших вимог, рівня інженерного обладнання, місцевих умов будівництва.

Житлова забудова повинна ураховувати необхідність формування відповідних структурних одиниць сельбищної території (див. п.3.3), мережі установ і підприємств культурно-побутового обслуговування??? зелених насаджень. В населених пунктах??? особливо у значних i найзначніших містах, житлову забудову треба розміщувати в зонах пішохідної доступності зупинок міського транспорту (з радіусом доступності не більше 500 м). Поза цією зоною допускається розміщувати дитячі дошкільні установи, школи, фізкультурні майданчики, автостоянки, гаражі.

Примітка. . Для міст, розташованих у районах сейсмічністю 7 – 8 балів, треба застосовувати одно-, двосекційні житлові будинки висотою не більше 4-х поверхів, а також малоповерхову забудову з приквартирними ділянками. Будівництво житлових будинків вище 4-х поверхів може здійснюватись при належному архiтектурно-композицiйному i техніко-економічному обгрунтуванні з дозволу відповідних державних органів.

Будівництво житлових будинків на територіях з сейсмічністю 9 балів не допускається.

Проектування будинків в умовах сейсміки повинно вестись на основі карт сейсмомiкрорайонування. Бальнiсть ділянки будівництва необхідно приймати не менше передбаченої діючими нормами для будинків в сейсмічних районах.

3.7. У житлових кварталах (мікрорайонах) необхідно передбачати відповідно до завдання на проектування спеціальні житлові будинки чи відводити перші поверхи будинків для розселення маломобільних груп населення таким чином??? щоб забезпечити:

– відстань від спеціальних житлових будинків до підприємств торгівлі місцевого значення??? установ охорони здоров`я (поліклінік??? амбулаторій??? диспансерів без стаціонарів)??? які обслуговують інвалідів і людей похилого віку??? не більше 200 м??? а в умовах існуючої забудови – не більше 300 м;

– максимально можливе приближення спеціальних житлових будинків до озеленених територій??? міст роботи трудоздатних інвалідів??? зупинок міського транспорту. До спеціальних житлових будинків треба передбачати необхідні під’їзди згідно примітками до п. 3.11* та 3 до табл. 7.1.

3.8. Розміщення будинків гуртожитків треба здійснювати на спеціально відведених ділянках зони багатоквартирної забудови. Гуртожитки для студентів i учнів навчальних закладів треба розміщувати, як правило, на їх території.

Площа земельних ділянок, перелік влаштовуваних майданчиків (фізкультурних, господарчих тощо) визначається завданням на проектування..

3.9. Розрахункову щільність забудови житлового району і житлового кварталу слід приймати згідно табл. 3.1??? але щільність населення житлового району при цьому не повинна перевищувати 170 - 220 люд./га??? а кварталу - 180 - 450 люд./га??? відповідно до типу поселень ( малі – найзначніші міста).

Примiтки :

1. Щiльнiсть населення житлового кварталу з повним комплексом установ i пiдприємств мiсцевого значення (мікрорайону) треба приймати вiдповiдно до щiльностi населення житлового району

3. В населених пунктах з складними геологічними умовами (осідальні грунти??? підроблювальні теритрії тощо) на окремих ділянках з сприятливими геологічними умовами (неосiдальні??? непiдроблювані території) максимально допустима щільність населення може бути підвищена до 10% при відповідному обгрунтуванні.

4. Величина щiльностi населення може бути зменшена в умовах складного рельєфу при ухилі понад 20% i експозицiї схилiв у межах сектору горизонту 310-500 – до 10%, якщо схили цiєї орiєнтацiї займають понад 50% житлового кварталу, а також в межах розташування сторичних зон.

5. Величина щiльностi населення житлового кварталу може прийматись більше 450 люд./га тільке в найзначніших містах при відповідному обгрунтуванні.

3.10. Реконструкція ділянок житлової забудови, яка склалася, повинна передбачати: планомірне упорядкування територій; модернізацію старих капітальних будинків, ліквідацію аварійних i малопридатних для проживання будинків; знесення (при необхідності) частини придатного для експлуатацiї фонду з метою вирiшення необхідних загальномiських архітектурно-планувальних завдань; винос або перепрофiлювання шкiдливих у санiтарно-гiгiєнiчному i вибухово-пожежонебезпечному вiдношеннi об'єктiв; використання вивiльнюваних дiлянок після знесення існуючих будинків для розмiщення нового житлового і культурно-побутового будiвництва, озеленення, улаштування спортивних i дитячих майданчикiв, куточкiв вiдпочинку тощо.

Здiйснення реконструкцiї забудови повинно обгрунтовуватися спецiальними технiко-економiчними розрахунками, мiстобудiвними і санiтарно-гiгiєнiчними вимогами.

3.11. При новому будівництві в iснуючих житлових кварталах мінімальну розрахункову площу для окремого житлового будинку (без розміщення на ній дитячих дошкільних установ, установ i підприємств обслуговування, гаражiв, що належать громадянам, фізкультурних i спортивних споруд) треба приймати вiдповiдно до кiлькостi його мешканців – не менш як: 30,1 – 23,3 м2/люд. (при забудовi до 3 поверхiв), 20,2 – 17,0 м2/люд. (4-5 поверхiв), 15,3 – 13,9 м2/люд. (6-8 поверхів), 12,2 – 12,0 м2/люд. (9-12 поверхiв).

Примітка. При будівництві окремих житлових і громадських будинкiв в iснуючих житлових кварталах слід передбачати забезпечення необхідних умов експлуатацiї існуючої забудови. В цьому випадку слід використовувати будiвельнi дiлянки мiнiмальної площi, улаштовувати тимчасовi пiд'їзди i пiшохiднi дороги, дитячi і господарськi майданчики.

3.12. Для поліпшення умов інсоляції в переущільнених житлових кварталах допускається розущiльнення забудови??? знесення затiнюючих або затiнюваних будинкiв чи їхнiх частин, які не відносяться до числа пам`яток історії та культури. Оздоровленню житлового середовища повинні сприяти винесення або перепрофiлювання малих промислових пiдприємств або окремих цехiв, баз, складiв та iнших об'єктiв, не властивих сельбищнiй територiї.

3.13. При реконстркуції кварталiв житлової багатоквартирної забудови треба враховувати iсторико-архiтектурну i мiстобудiвну цiннiсть кожного будинку i споруди (роздiл 11)??? їх стан??? ступень зносу??? категорію реконструкції ( регенерацiя??? реставрація??? поточний ремонт тощо).

3.14. У житлових кварталах треба передбачати в'їзди на їх територiю, а також при потребi – наскрiзнi проїзди в будинках на вiдстанi не бiльше 300 м один вiд одного, а при периметральній забудові – не більше 180 м. Примикання проїздiв до проїжджих частин магiстральних вулиць регульованого руху допускається на вiдстанях не менше 50 м вiд перехрестя.

Для пiд'їзду до груп житлових будинкiв, великих установ i пiдприємств обслуговування, торгових центрiв треба передбачати основнi проїзди, а до будинкiв, що стоять окремо??? – другоряднi проїзди, параметри яких приймать вiдповiдно до табл.7.1. цих норм.

На другорядних (односмугових) проїздах треба передбачати роз'їзнi майданчики шириною 6 i довжиною 15 м на вiдстанi не бiльше 75 м один вiд одного. Тупиковi проїзди повиннi бути довжиною не бiльше 150 м i закiнчуватися поворотними майданчиками, якi забезпечують можливiсть розвороту смiттєвозiв, прибиральних і пожежних машин.

До житлових будинкiв, що стоять окремо, висотою не бiльше 9 поверхiв, а також до об'єктiв, якi вiдвiдують iнвалiди, допускається улаштування проїздiв, сумiщених з тротуарами при їх довжинi не бiльше 150 м i загальнiй ширинi не менше 4,2 м.

Тротуари, велосипеднi дорiжки треба пiдносити на 15 см над рiвнем проїздiв. Перехрещення тротуарiв i велосипедних дорiжок треба передбачати в одному рiвнi з улаштуванням рампи довжиною вiдповiдно 1,5 i 3 м.

3.15. Вiдстань мiж житловими будинками, житловими i громадськими, а також мiж виробничими будинками треба приймати на основi розрахункiв інсоляції (роздiл 10) i освітленості відповідно до норм, протипожежних вимог (додаток 2.1).

Між довгими сторонами житлових будинків висотою у 2-3 поверхи треба приймати вiдстанi (побутовi розриви) не менше 15 м, а висотою в 4 поверхи i більше - 20м, мiж довгими сторонами i торцями з вікнами iз житлових кiмнат цих будинкiв - не менше 15 м.

При розмiщеннi 9 – 16-поверхових житлових будинкiв сумiжно з кварталами садибної забудови, що зберiгається, вiдстань мiж садибним будинком i довгою стороною багатоповерхового будинку приймається не меншою за висоту останього.

Примiтка. При рiзних вимогах – протипожежних, санiтарно-гiгiєнiчних та iн. – мiнiмально допустимі вiдстані мiж будинками i спорудами треба приймати по найбiльшим нормативним величинам.

3.16. Житловi будинки з квартирами на перших поверхах треба розмiщувати з вiдступом вiд червоних лiнiй. По червонiй лiнiї допускається розмiщувати житловi будинки з вбудованими у першi поверхи примiщеннями громадського призначення, а на житлових вулицях в умовах реконструкцiї забудови, яка склалася, - житловi будинки з квартирами на перших поверхах тiльки як виняток.

Формування малоповерхової високощiльної забудови повинно здiйснюватися на основi компактного розмiщення блокованих житлових елементiв при забезпеченнi нормативних санiтарно-гiгiєнiчних вимог. Мiнiмальнi розмiри формрваних внутрiшнiх дворикiв визначаються вимогами iнсоляцiї при забезпеченнi вiдстанi мiж вiкнами квартир, розмiщенних з протилежного боку, не менше 15 м (побутовий розрив), а також протипожежними вимогами (додаток 2.1), включаючи забезпечення в'їзду пожежних машин. Проїзди у внутрiшнi дворики треба приймати (у свiтлi) шириною не менше 3,4 м, висотою – не менше 4,25 м.

3.17. Озеленення житлових кварталiв треба проектувати з урахуванням системи озеленення бiльших структурних елементiв сельбищної територiї (житлових та сельбищних районiв). Площу озелененої територiї житлового кварталу слiд приймати не менше 6 кв. м на 1люд. (без урахування озеленення шкiл i дитячих дошкiльних установ).

Примiтка. До площi окремих дiлянок озелененої територiї житлового кварталу входять майданчики для вiдпочинку, для дитячих iгор, пiшохiднi дорiжки, якщо вони займають не бiльше 30% загальної площi дiлянки.

3.18. При проектуваннi житлової забудови треба передбачати розмiщення майданчикiв, розмiр яких i вiдстанi вiд них до житлових i громадських будинкiв треба приймати не меншi, нiж у табл.3.2.

Таблиця 3.2

Майданчики Питомi розмiри???

кв. м на 1 люд. Найменшi вiдстанi вiд майданчикiв до вiкон житлових i громадських будинкiв, м

Iгровi для дiтей дошкiльного й молодшого шкiльного вiку 0,7 12

Для вiдпочинку дорослого населення 0,1 10

Для занять фiзкультурою 2,0 10 – 40

Для господарських цiлей 0,3 20

Для вигулювання собак 0,3 40

Для стоянки автомашин 0,8 За табл.7.5.

Пpимiтки :

1. Вiдстанi вiд майданчикiв для занять фiзкультурою установлюються залежно вiд їхнiх шумових характеристик; вiд майданчикiв для сушiння бiлизни - не нормуються; вiдстань вiд майданчикiв для смiттєзбiрникiв до фiзкультурних майданчикiв, iгрових майданчикiв для дiтей i вiдпочинку дорослих треба приймати не менше 20 м, а вiд майданчикiв для господарських цiлей до найбiльш вiддаленого входу у житловий будинок - не бiльше 100 м.

2. Допускається зменшувати, але не бiльше нiж на 50%, питомi розмiри майданчикiв : для дитячих iгор, вiдпочинку дорослого населення i занять фiзкультурою у районах з пиловими бурями при створеннi закритих споруд; для господарських цiлей при забудовi житловими будинками, обладнаними примiщеннями для сушки бiлизни, лiфтами, смiттєпроводами; для занять фiзкультурою при формуваннi єдиного фiзкультурно-оздоровчого комплексу для школярiв i дорослого населення в житловому кварталі (мiкрорайоні) або в групі житлових кварталів.

3.19. На територiї житлових районiв, житлових кварталiв та їх комунальних зон, за винятком зон вiдпочинку i майданчикiв для iгор, опускається улаштування колективних погребiв вiдповiдно до проектiв, погоджених i затверджених у встановленому порядку.

 

Зона змішаної багатофункціональної забудови

3.20. Зони змішаної багатофункціональної забудови слід формувати: у центральній частині міських поселень, у місцях, які прилягають до громадських центрів, громадсько-транспортних вузлів, промислових підприємств, рекреацій і інших об'єктів масового відвідування та включають їх окремі споруди і комплекси, що дисперсно розміщені серед житловлої або іншої забудови.

Примітка. За типом забудови і складом розміщуваних об'єктів серед зон змішаної багатофункціональної забудови необхідно виділяти основні з них: громадсько-житлові, виробничо-житлові, громадсько-виробничі (або навпаки) та інші, що, у свою чергу, поділяються на центральні і периферійні.

3.21. В центральній зоні міського поселення та його центрального поліфункціонального ядра??? враховуючи групу міста за кількістю населення, його адміністративне значення, масштаби територіального розвитку, що плануються, місцеві містобудівні та природні умови??? для розрахунку території слід приймати показник 5-8 кв.м/люд., з урахуванням перспективної чисельності населення міста.

.ПРИМІТКА. У південних містах, розташованих в ІІІБ і IVБ кліматичних підрайонах слід знижувати показник витрат території до 4 кв.м/люд., крім зон підвищеної сейсмічності. У містах ІІВ-ІІІВ кліматичних підрайонів, у малих і курортних містах він може бути збільшений на 15-30%, але не перевищувати 10-12 кв.м/люд.

3.22. Зважаючи на високу функціонально-планувальну якість центральної зони міського поселення, у т.ч. його поліфункціонального центрального ядра, слід додержуватися високої ефективності використання території, в залежності від її переважної функціональної приналежності, в межах сельбищної зони під основні функції (житлову, виробничу і громадську). У додатку 3.2??? табл.2 наводяться показники щільності населення в основних функціональних зонах поліфункціонального ядра центру.

3.23. У складі центральної зони міських поселень, у тому числі центрального їх ядра, слід виділяти особливі морфотипи громадської та житлової забудови, які формуються історичними будинками, спорудами і новими комплексами будинків. Їх регламентація визначається завданнями на проектування, регіональними правилами забудови і благоустрою населених місць й місцевими правилами використання і забудови територій населеного пункту.

Примітка. За наявністю в межах центральної зони міського поселення окремих пам’яток історії, архітектури й культури необхідно їх органічне включення до складу функціональної структури центру зі дотриманням усіх регламентів охорони.

3.24. В межах поліфункціональних історичних зон планування і забудови міських поселень нова громадська і житлова забудова допускається обмеженно, за умовами збереження цілісності історичного середовища і його художньої своєрідності??? відповідно до вимог??? викладених в розд. 11 З метою комплексного функціонування середовища, необхідно зберігати, відновлювати і використовувати, поряд із історичними громадськими будинками, житлову забудову, у тому числі з її можливим перепрофілюванням.

Тип, поверховість забудови в історичних районах треба визначати на основі історико-архітектурного опорного плану або історико-містобудівних обгрунтувань з урахуванням комплексу закономірностей (у тому числі морфологічних) розвитку історичного міста, історико-культурних і містобудівних традицій, висотних і інших обмежень, вимог і рекомендацій до реконструкції забудови, які викладені в розділі 11.

3.25. У змішаних центральних громадсько-житлових зонах міських поселень допускається розміщення серед житлової забудови громадських установ різних функцій і ієрархічних рівней — управління, науки, культури, просвіти, торгівлі, харчування, охорони здоров'я, ділові офіси, банки та інші структури, які не потребують великих земельних ділянок територій, з урахуванням наступних діапазонів максимальних показників щільності забудови міських територій (в межах ділянок): коефіцієнти забудови (Кз) — до 0.6-1.0, при відповідних коефіцієнтах щільності забудови (Кщ) — 1.8-3.0, в залежності від функціональних видів забудови, згідно вимог “Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів”.

Примітка. Щодо житлових територій, то слід використовувати максимальний коефіцієнт забудови — 0.6, у зв’язку з необхідністю забезпечення населення необхідними площадками для відпочинку, дитячими, фізкультурно-спортивними та інш.

3.26. У змішаних периферійних громадсько-житлових зонах міських поселень, при дисперсному формуванні громадської забудови серед житлової, необхідно дотримуватися наступних вимог: забезпечення нормативної доступності до об'єктів обслуговування, ізоляції житлових територій від ділянок громадських об'єктів, використання громадської забудови як просторових архітектурних акцентів для підвищення виразності забудови й орієнтації в міському просторі.

3.27. При розміщенні нової (або реконструкції) громадської і житлової забудови в змішаних громадсько-житлових зонах, слід враховувати комплекс діючих обмежень, крім санітарно-гігієнічних — функціонально-технологічних, інженерно-геологічних, ландшафтних, архітектурно-композиційних та інших.. Формування вбудованих та прибудованих об’єктів громадського призначення допускається у житлових будинках, які розташовані біля червоної лінії забудови.

Примітка. Нижня межа щільності житлового та громадського фонду “брутто” для кварталів (мікрорайонів) змішаної забудови наведені в додатку 3.2, табл. 3 і 4.

3.28. Змішані виробничо-житлові зони слід виділяти в місцях формування кварталів змішаної забудови з наявністю і розвитком в них місць прикладання праці, які не вимагають створення значних санітарно-захисних зон, розміщення яких припустимо, або навіть доцільно, разом із житловою забудовою. В їх складі: установи науки і наукового обслуговування, учбові заклади і центри, промислові підприємства, в яких не відбуваються пожежо- і вибухонебезпечні процеси, які не є джерелами шуму, вібрації, електромагнітного й іонізуючого випромінювання, забруднення атмосферного повітря, грунту, поверхневих і підземних вод, не потребують обладнання під'їзних залізничних шляхів, інтенсивного руху автомобільного транспорту (понад 40 автомобілі в добу в одному напрямку). Відстань до житлових будинків, ділянок дошкільних закладів, шкіл, закладів охорони здоров'я, відпочинку, фізкультурних споруд слід встановлювати за погодженням з органами державного санітарного нагляду, але не менше 50 м від межі території об'єкта. Щільність виробничо-житлової забудови в межах ділянок слід витримувати на рівні наступних діапазонів коефіцієнтів забудови і щільності: Кз=0,4-0,6; Кщ=1,2-1,8.

3.29. У процесі реконструкції і розвитку виробничо-житлових районів, забудови, яка склалася, в разі неможливості усунення шкідливого впливу підприємств на довкілля, слід передбачати зменшення потужності підприємств і окремих виробництв, перепрофілювання підприємства чи окремого виробництва, або його перебазування за межі змішаної забудови в промислову зону.

Відстань від меж промислового підприємства, розташованого у зоні змішаної забудови, до житлово-громадських об'єктів витримується у режимі й розмірі, визначених в розд.4.”Виробнича територія”.

Примітка. У малих містах і селищах, районах садибної забудови допускається формування змішаних виробничо-житлових зон з включенням у них малих підприємств із переробки сільськогосподарської сировини, а також інших об'єктів, розміщення яких допустимо в житловій зоні.

3.30. Вибір показника щільності забудови житлових територій в межах ділянок змішаних функцій в зонах реконструкції допускається за верхнею межею, в залежності від її середньої поверховості, в наступних значеннях Кз і Кщ відповідно не вище:

для малоповерхової забудови 0,6-1,8

для багатоповерхової 0,4-1,2

Примітки:

1. На ділянках реконструкції історичної зони планування і забудови слід зменшувати вищезгадані показники не менше, як на 20%.

2. Під час будівництва на ділянках усіх змішаних зон, які потребують складних заходів з інженерної підготовки територій, щільність забудови дозволяється підвищувати, але не більше, як на 20% за умовами додержання санітарно-гігієнічних норм і правил безпеки.

3. У сейсмічних районах у змішаних зонах слід використовувати переважно середньо- й малоповерхову житлову забудову. Наведені коефіцієнти щільності щодо багатоповерхової житлової забудови серед громадської слід зменшувати на 30%.

3.31. З метою запобігання збезлюднення окремих ділянок змішаних функцій центральної зони міст з переважною громадською (або громадсько-виробничою) забудовою в вечірньо-нічні часи, особливо в найкрупніших і крупних містах, слід зберігати, або розміщувати на них, житлову забудову, з нормуванням щільності населення (постійного) за нижньою межею, в залежності від середньої її поверховості. Основні її показники наведені у додатку 3.2??? табл. 5.

3.32. При формуванні змішаної забудови на цінних міських територіях, у найкрупніших і крупних містах, за межами їх історичних зон, вздовж головних транспортних магістралей і біля великих транспортних вузлів, за умовами функціональної та економічної доцільності, необхідно формувати нові, ємні за кількістю працюючих і проживаючих, поліфункціональні багаторівневі містобудівні комплекси з активним використанням під різні функції надземного, наземного та підземного простору.

3.33. У найзначніших??? значних, а також у великих містах із дефіцитом земель і складними геологічними умовами, з метою економії і ефективного використання територій, зменшення відстаней до об'ектів під час розвитку і реконструкції багатофункціональних центральних зон та важливих містобудівних вузлів (особливо на територіях історичних зон і цінних ландшафтів) за умов відповідного економічного обгрунтування необхідно активно використовувати підземний простір (у т.ч. гірничі виробки??? карсти) для розвитку громадського обслуговування, місць прикладення праці та транспортної інфраструктури??? згідно діючих спеціальних ДБН.

ПРИМІТКА. У випадку формування поліфункціональних багаторівневих містобудівних комплексів в найзначніших містах слід в їх систему включати станції швидкісного підземного (надземного, наземного) транспорту та розташовувати у нижніх рівнях таких комплексів транспортні термінали, гаражі, автостоянки, склади тощо.

3.34. Під час детального зонування (зонінгу) територій змішаної поліфункціональної забудови, визначенні меж ділянок, режимів їх використання і забудови слід враховувати містобудівну цінність і грошову оцінку, переважаючий тип функціональної території, морфотипи забудови, що склалася, і нової, ефективні показники подальшого її розвитку, регламенти і обмеження за комплексом діючих чинників щодо кожної функціональної території і виду забудови (в межах ділянки).

 

Зона громадської забудови

3.35. До зон громадської забудови слід відносити території з домінуючим компактним розміщенням будівель і споруд громадського призначення — переважно установ і підприємств громадського обслуговування населення. Вони повинні формуватися як цілісна система громадських комплексів і центрів різних профілів і рівнів: як у межах структурно-планувальних одиниць — кварталів (укрупнених кварталів), так і на базі різних суміжних планувальних одиниць — навколо площ, вулиць, еспланад, і водночас — відігравати роль основних архітектурних ансамблів в просторовій організації населеного пункту.

ПРИМІТКА. Профіль і рівень значущості зони громадської забудови, площа території, регламент її використання, поверховість, показники щільності та інші параметри забудови повинні встановлюватися завданням на проектування, місцевими правилами використання і забудови територій населеного пункту, розроблених на базі рішень генерального плану міста та іншої містобудівної документації.

3.36. За рівнем значущості установ, які домінують на території, необхідно виділяти зони громадської забудови (комплекси, центри) загальноміського та місцевого значення; за складом і переважним профілем установ — поліфункціональні і монофункціональні (спеціалізовані).

ПРИМІТКИ:

В конкретних місцевих умовах (центральні райони міста тощо) можливе суміщення громадських центрів різних рівнів значущості з відповідним збільшенням території, але не більше ніж на 30%.

До складу громадських комплексів загальноміського значення в містах—столицях та містах—регіональних центрах треба включати установи загальнодержавного, регіонального та міжнародного значення або формувати на їх базі моно- і поліфункціональні комплекси відповідних рівнів, з урахуванням специфічних столичних та регіональних функцій.

У містах—центрах міжселищного обслуговування слід ураховувати потреби приїжджих, в тому числі працюючих, з прилеглих поселень (зони впливу); у містах — курортних, історичних, туристичних центрах —відпочиваючих і тих, які лікуються??? туристів, створюючи спеціалізовані комплекси для їх обслуговування.

3.37. Нові комплекси громадської забудови, або такі, що реконструюються, які формуються в системі загальноміського центру, повинні розвивати і доповнювати його основні функції і архітектурний вигляд, гармонійно вписуватися в усталену забудову (з урахуванням вимог??? викладених в розд. 11 цих норм).

Громадські центри планувальних чи адміністративних районів, зон, які прилягають до загальноміського центру, слід розглядати як потенціальну зону розвитку центральних громадських функцій. Центри житлових (та інших) районів, кварталів (мікрорайонів), що знаходяться в центральній зоні, повинні розглядатися в єдиній системі загальноміського центру.

Громадські центри периферійних планувальних (адміністративних) районів, зон повинні забезпечувати обслуговування населення, як того, що у них мешкає, так і працюючих, відпочиваючих, а також — приїжджих з приміської зони. Їх, як правило, треба суміщати із центром одного з житлових (рекреаційних, промислових) районів.

ПРИМІТКА. В усіх випадках обслуговування додаткового контингенту населення, у тому числі сезонного (так само як і у разі суміщення рівнів центрів) — територію громадського центру треба збільшувати, але не більше як на 30% (якщо інше не підтверджено розрахунками).

3.38. До складу поліфункціональних громадських комплексів (центрів) різних рівнів слід переважно включати установи відповідного ієрархічного рівня різних профілів: адміністративно-управлінські, ділові, культури і мистецтва, торгівлі, громадського харчування, побутового і комунального обслуговування, зв’язку та інформації, громадські організації. Найважливіші з них (у тому числі зі статусом “національних”) треба, головним чином, розміщувати в ядрі загальноміського центру. Ці об’єкти, як правило, повинні бути взаємопов’язані функціонально та композиційно і складати багатопрофільні комплекси обслуговування різних ієрархічних рівнів.

В конкретних умовах, в залежності від різновиду поліфункціонального комплексу, він може бути доповнений громадськими установами інших профілів (охорони здоров’я, фізкультурно-спортивними, науковими, учбовими, культовими), які не вимагають значних земельних ділянок чи особливих умов розміщення, а також — спеціалізованими об’єктами (транспортними спорудами та ін.).

Допускається обмежене включення (з додержанням санітарних вимог) виробничих об’єктів, а також житлових будинків з використанням перших поверхів під громадські функції.

ПРИМІТКА. В умовах реконструкції різні об’єкти поліфункціонального громадського комплексу можуть бути не пов’язані функціонально, але обов’язковим є їх композиційний взаємозв’язок.

3.39. До числа монофункціональних, або спеціалізованих, зон громадської забудови загальноміського значення слід відносити:

громадські комплекси (центри) — спеціалізовані функціональні зони загальноміського центру (центрів планувальних районів, зон), які потребують тісних функціональних взаємозв’язків (адміністративний центр, діловий, культурний, торговий та інші);

відокремлені спеціалізовані міські центри (комплекси), які розташовуються в різних частинах міста і приміській зоні (медичні, учбові, спортивні, наукові, виставкові тощо).

До спеціалізованих зон громадської забудови місцевого значення (якщо вони передбачені), які необхідно виділяти під час детального зонування території, слід відносити спеціалізовані комплекси (центри) обслуговування житлових або інших районів, кварталів, мікрорайонів (торгові, фізкультурно-спортивні, медичні, житлово-комунального господарства, шкільні, учбово-виховні, міжшкільні комп’ютерні центри та інші).

ПРИМІТКА. Функціональні зв’язки між комплексами громадської забудови, які входять до складу загальноміського центру, повинні здійснюватися як їх суміжним розташуванням у центральному ядрі, так і — на прямих транспортних і пішохідних зв’язках: у центральній зоні міста — на в’їздах до центрального ядра; у середній зоні міста — на в’їздах до центральної зони; у периферійній зоні — на головних архітектурно-планувальних вісях міста, які розвивають функції загальноміського центру, особливо — в умовах недостатнього резерву територій.

3.40. Профіль спеціалізованого громадського комплексу (центру) треба визначати за функцією ведучих установ; інші об’єкти повинні мати супутні функції, які доповнюють ведучу; в умовах усталеної забудови допускається до 30% об’єктів з невідповідною функцією.

ПРИМІТКИ:

1. В конкретних умовах можуть формуватися спеціалізовані комплекси на базі двох рівнозначних функцій (науково-учбові, виставково-торгові), або — декількох специфічних функцій — у комплексах обслуговування певного контингенту населення (молоді, ветеранські, курортні, туристичні та інші).

1. Роль супутніх об’єктів найчастіше відіграють підприємства громадського харчування, побутового і комунального обслуговування, спеціалізованої торгівлі, зв’язку, інформаційно-рекламного забезпечення, дозвілля, пункти охорони правопорядку, медпункти, спортзали тощо.

В спеціалізованих комплексах розміщення промислових об’єктів допускається, тільки у випадках, коли вони є супутніми (науково-виробничих тощо). Використання житлової функції — обмежене: в основному супутньому житлі для тимчасового проживання (готелі, гуртожитки, будинки приїжджих і персоналу, резиденції, інтернати, заклади відпочинку, лікувальні і курортні) і в районах реконструкції.

3.41. Громадські комплекси, які є спеціалізованими функціональними зонами загальноміського центру, треба формувати переважно у центральному ядрі, включаючи до їх складу найбільш важливі установи. До них слід відносити:

адміністративно-політичний центр міста — зона розміщення ведучих управлінських установ: державних, муніципальних, органів самоврядування, громадсько-політичних організацій (міжнародних, іноземних представництв);

діловий центр — зона концентрації установ, які сприяють веденню бізнесу (банків, бірж, аукціонів, офісів комерційних, юридичних та інших компаній, центрів зайнятості, готелів та ін.);

культурний центр — зона розміщення культурно-просвітніх і культурно-видовищних установ; учбових, творчих, громадських організацій культури і мистецтва; духовних (релігійних), науково-гуманітарних;

торговий центр — зона розміщення центральних підприємств торгівлі — універсальних і спеціалізованих, громадського харчування, побутового обслуговування;

рекреаційний центр — зелена зона (центральний міський парк), яка включає установи дозвілля і фізкультурно-спортивні.

В історичних містах слід також виділяти спеціалізовані історико-культурні (музейні) зони, у тому числі заповідні, з переважною історико-охоронною функцією.

В конкретних місцевих умовах в центральній зоні міста слід також виділяти і інші спеціалізовані комплекси, які формуються переважно на основі усталеної забудови: релігійні, фізкультурно-спортивні, наукові, учбові, меморіальні, інформаційні та інші. В складі згаданих вище зон у певних умовах виділяються вузькоспеціалізовані комплекси: адміністративно-управлінські різних рівнів і профілів, судових установ, силових структур, банківські, готельні, музейні, концертні та інші.

ПРИМІТКИ:

1. В умовах дефіциту вільних земель діловий і торговий центр можуть бути сформовані на нових територіях, які мають з ним пішохідні або транспортні зв’язки. В середніх, малих містах вони можуть бути поєднані.

2. У поліфункціональному центральному ядрі, а також в усталених зонах багатофункціональної змішаної забудови слід використовувати прийоми мікрозонування, формуючи групи громадських будівель указаних (та інших) профілів.

3.42.У складі громадських комплексів центральної зони міста (та інших районів) необхідно передбачати відкриті громадські території — пішохідні вулиці, площі: для проведення мітингів, демонстрацій, сезонних театралізованих вистав, виставок-продаж мистецьких творів, ярмарок та інших. В їх благоустрою слід застосовувати монументальні і малі форми, ландшафтну архітектуру.

ПРИМІТКА. В умовах реконструкції слід вивільняти від транспорту головну вулицю міста (інші відкриті території): передбачати об’їздні шляхи, транспортні тунелі, можливість їх тимчасового перепрофілювання у пішохідні.

3.43. Відокремлені міські спеціалізовані громадські центри (комплекси), які розташовані у різних районах міста і приміській зоні, необхідно формувати переважно наступних профілів: спортивні, учбові, медичні, наукові, виставкові, меморіальні, релігійні, музейні, інформаційні, спеціалізованої торгівлі та інші, а також як центри обслуговування певного контингенту населення: дитячі, юнацькі, туристичні, творчості та інші.

ПРИМІТКИ:

1. Міські спеціалізовані центри (комплекси), які вимагають значних витрат території (учбові — студентські містечка; сільськогосподарські виставки, іподроми, крупні речові ринки та інші), мають негативний вплив на оточення (науково- і комунально-виробничі, авторинки, авто- і мотодроми, теле- і радіоцентри) або потребують ізоляції (санаторні, диспансерні, оздоровчі, відпочинку) — слід розміщувати переважно в периферійній зоні міста (або в приміській зоні).

2. До спеціалізованих центрів (комплексів), які слід формувати в основному в приміській зоні, відносяться:

лікарняні містечка — протитуберкульозні і психоневрологічні, лікувальні комплекси-інтернати для людей похилого віку та інвалідів (дорослих і дітей) — в зеленій зоні з розривом не менше ніж 1000 м до меж житлової забудови, оздоровчих і санаторно-курортних установ;

науково-дослідні комплекси з полігонами, дослідними полями, ядерними реакторами; спортивні аероклуби, комплекси патрульно-дорожних служб з станціями техообслуговування транзитного транспорту, автокемпінгами — у зоні впливу міста (з розривом до забудови інших видів за індивідуальними розрахунками).

3.44. Під час будівництва і реконструкції комплексів (центрів) громадської забудови треба враховувати потреби маломобільних груп населення — людей похилого віку та інвалідів, у тому числі передбачати: можливість їх безперешкодного пересування в інвалідних колясках — по проїздах, тротуарах, східцях, ескалаторах, в ліфтах; створення у місцях компактного постійного проживання і місцях прикладання праці спеціалізованих комплексів для їх обслуговування, у тому числі для занять спортом, активного дозвілля, з урахуванням специфіки захворювання і вікових груп.

3.45. Під час формування зон громадської забудови треба створювати у них сприятливий мікроклімат і санітарно-гігієнічні умови, з врахуванням загальних та спеціальних вимог, згідно “Державних санітарних правил планування і забудови населених пунктів”, а також приймати до уваги вплив, який здійснюють громадські комплекси різного профілю на їх оточення.

ПРИМІТКИ:

1. Орієнтація і взаєморозташування будівель і споруд в комплексах відпочинку, медичних, оздоровчих, фізкультурних, дитячих шкільних і дошкільних повинні забезпечувати нормативну інсоляцію в основних функціональних приміщеннях і на територіях; в комплексах, до складу яких входять готелі, гуртожитки — забезпечувати нормативну інсоляцію не менше ніж в 60% кімнат.

2. У відкритих спорудах фізкультурно-спортивних комплексів, концертних, дитячих, лікувально-оздоровчих, які розташовані в ІІІ та IV кліматичних районах, треба ураховувати вимоги захисту від перегріву.

3. Під час розміщення громадських комплексів відкритого типу, які розраховані на масове перебування людей (спортивних, концертних, виставкових, ринків, в т.ч. з продажу тварин), та таких, що утримують транспортні засоби і споруди, виробничі об’єкти (науково-виробничі центри, авторинки, авто- і мотодроми, аероклуби тощо) необхідно враховувати гранично допустимі рівні біогенних шумів або техногенних (додаток 1 до цього підрозділу), поєднаних із забрудненням атмосферного повітря; при необхідності — застосовувати санітарно-захисні зони та інші заходи шумозахисту.

4. У процесі проектування і розміщення інформаційних центрів, які мають в своєму складі радіостанції, а також телецентрів — необхідно враховувати електромагнітне випромінювання (за індивідуальним розрахунком), створювати огороджену технічну зону і санітарно-захисну, розміщувати на підвищених ділянках рельєфу (для зменшення впливу антен).

3.46. Зони громадської забудови допускається розміщувати в санітарно-захисних зонах промислових підприємств, очисних споруд, вокзалів, залізничних та автомобільних шляхів та інших — переважно в умовах реконструкції, а також — в зонах обмеження забудови навколо аеропортів (з необхідною звукоізоляцією). При цьому необхідно додержуватись встановлених санітарних вимог щодо профілю громадських об’єктів (розділ 4 цих норм) і гранично допустимих рівнів шуму (додаток 1 до цього підрозділу).

3.47. Під час розміщення громадських комплексів, які розраховані на організацію в них масових заходів — крупних концертних, спортивних, ринків, а також майданчиків для проведення свят, мітингів — необхідно передбачати заходи безпечного перебування людей в натовпі шляхом: регулювання планувальними прийомами пішохідних і транспортних потоків, улаштування зони, вільної для проїзду спецтранспорту і пішохідного руху, просторих майданчиків перед входами в споруди, пандусів, переходів, станцій метро (з розрахунком їх необхідної місткості).

3.48. Вимоги до внутрішньої організації земельних ділянок установ, що визначаються особливостями їх функціонування, регулюються відповідними нормами їх проектування Відстані між громадськими і іншими будинками та спорудами регулюються також протипожежними нормами (додаток 2.1)??? санітарно-гігієнічними і естетичними вимогами.

3.49. Орієнтовні розрахунки необхідної площі території поліфункціональних громадських комплексів, які входять до складу загальноміського центру, здійснюються за мінімальною межею показника питомих витрат його території — 5 кв.м на 1 людину; для центрів планувальних районів (зон) у периферійній зоні міста — за верхньою межею цього показника — 8 кв.м. Площа спеціалізованих комплексів, які не входять до складу загальноміського центру, залежить переважно від особливостей їх функціонування.

В умовах реконструкції площа комплексу може бути знижена, але не більше ніж на 25%. В сейсмічних зонах її треба підвищувати до 35%. При здійсненні розрахунків слід також враховувати необхідність створення крупних автостоянок, складної інженерної інфраструктури, озеленення.

3.50. Під час попередніх розрахунків щільність громадського фонду в поліфункціональних комплексах громадської забудови повинна наближуватися до показників, які використовуються для кварталів центральної зони міст (додаток 3.2??? табл. ).

Коефіцієнт забудови земельної ділянки громадського будинку (Кз) при забезпеченні протипожежних??? санітарних норм??? озеленення не повинен перевищувати 0,6 при коефіцієнті щільності забудови ділянки (Кщ) до 1,8 при малоповерховій забудові та 2,4 і 3,0 — відповідно при середньо- і багатоповерховій.

ПРИМІТКИ:

1. В умовах реконструкції коефіцієнт забудови ділянки громадського будинку може досягати максимального показника 0,8 (для існуючих будівель в центральній зоні — 1,0) при наступних умовах: використання підземного рівня для проїздів і автостоянок (або простору під будинками на колонах), прийомів внутрішнього озеленення (у критих двориках, на дахах, лоджіях, галереях, вертикального); забезпечення протипожежних і санітарних норм — за рахунок прилеглих територій загального користування (в т.ч. зі статусом “об’єктів сервітуту”) — за узгодженням з відповідними органами державного нагляду.

2. Для ділянок громадських установ з підвищеною нормою озеленення максимальний коефіцієнт забудови ділянки не повинен перевищувати: для дитячих, учбових, спортивних установ — 0,5; установ відпочинку та охорони здоров’я — 0,45.

3. Під час будівництва на ділянках, які потребують складної інженерної підготовки території, необхідно орієнтуватися на максимальні показники інтенсивності забудови; в сейсмічних зонах коефіцієнт забудови не повинен в загальному випадку перевищувати — 0,5, в умовах реконструкції — 0,6.

 

Зона садибної забудови

3.51. Планувальна організація районів садибної забудови повинна передбачати формування структурних одиниць сельбищної території у погодженні з планувальною структурою міста та системою громадських центрів. Їхні розміри, функціональне зонування треба встановлювати, виходячи з величини міста, містобудівних умов району, забезпечення соціального комфорту проживання, економічності рішення.

На майданчиках, які відводяться під садибну забудову, залежно від їх розмірів треба формувати:

o до 10 га - групу житлових будинків з присадибними ділянками без територій громадського користування;

o 10 - 50 га - житлові квартали з неповним комплексом громадського обслуговування;

o більше 50 га - житловий район з повним комплексом громадського обслуговування місцевого значення.

3.52. Район садибної забудови може бути сформований окремими житловими чи блокованими будинками з присадибними /приквартирними/ ділянками з господарськими спорудами або без них. Забудова цих районів не повинна перевищувати 4-х поверхів. Поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських споруд, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правилами в залежності від розміру ділянок, умов інженерного обладнання, інсоляції будинків та територій, інших нормативних вимог, реґіональних традицій.

3.53. Граничний розмір площі земельних ділянок, які надаються громадянам для житлового будівництва, встановлюється відповідними місцевими органами державної виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах земельного законодавства. До площі садибної ділянки включається площа забудови житлових будинків та господарських будівель.

Ширину садиби по фронту вулиці треба приймати залежно від планувальної структури району, рельєфу місцевості, типів житлових будинків, господарських будівель і гаражів з урахуванням забезпечення компактності садибної забудови і дотримання нормативних розривів між будівлями.

3.54. Житлові будинки на присадибних ділянках треба розміщувати відповідно до проекту забудови з відступом від червоної лінії магістральних вулиць - не менше 6 м, житлових – не менше 3м. Територія присадибної

ділянки між червоною лінією і лінією забудови одно-, двоквартирних і блокованих будинків входить до загальної площі ділянки.

В умовах реконструкції допускається зменшувати відступи від існуючих будинків до червоної лінії, зважаючи на сформовану містобудівну ситуацію.

3.55. Максимальна площа забудови садибної ділянки не повинна перевищувати 35% її площі??? а площа поверхні твердого а покриття - 12% площі присадибної ділянки.

3.56. Присадибні ділянки можуть бути огороджені з боку вулиць та сусідніх ділянок огорожами. Висоту огорож слід встановлювати не більше 1,7м. Огорожа з боку сусідніх ділянок не повинна погіршувати інсоляцію території сусідньої ділянки.

Огорожа присадибних ділянок не повинна виступати за червону лінію вулиці. Не допускається устрій глухих огорож.

ПРИМІТКИ:1. В умовах сформованої забудови присадибна ділянка може бути збережена в існуючих розмірах, якщо її площа не перевищує норми, встановленої законодавством, а її розміщення не перешкоджає вдосконаленню планувальної структури населеного пункту.

2. Матеріал, конструктивне рішення та малюнок огорож мають бути погодженими з органами містобудування та архітектури.

3.57 Розрахункова щільність населення території районів садибної забудови приймається відповідно до розміру присадибної ділянки (додаток 3.3). Для досягнення максимального рівня щільності доцільно застосовувати блоковану двоповерхову атріумну або килимову забудову площею ділянки 150 - 350 кв. м. В інших випадках можливі різні планувальні прийоми компонування садибної забудови (одно-, дворядна, гніздова та ін.).

3.58. На ділянках з ухилом 15 - 20% треба застосовувати терасну забудову. Кількість ярусів повинна бути не більше 4 -5 при даних ухилах і одному підході, а при двох підходах подвоюється.

При терасній забудові треба передбачати проїзди для пропуску пожежних машин і зовнішні сходи - пішохідні шляхи, які їх з'єднують. Відстань між проїздами і зовнішніми сходами повинна бути не більшою як 100м.

Для структурної побудови терасної забудови треба використовувати:

- блок-квартири, що стоять окремо, із зовнішніми сходами, які обслуговують одну або дві квартири, що стоять окремо, на одному ярусі;

- блоки з двох квартир із зовнішніми сходами на дві квартири;

- будинки коридорного або галерейного типу з квартирами на одному ярусі, які об'єднані коридором по межі із схилом або галереєю уздовж зовнішньо межі терас.

3.59. В районах садибної забудови розміщення об'єктів соціальної сфери слід передбачити на територіях загального користування, на спеціально відведених ділянках, у складі громадських центрів або у вигляді окремих споруд. Допускається розміщення приватних об'єктів соціально-побутового призначення, сімейних підприємств, тощо у житлових будинках на присадибних ділянках при обов'язковому дотриманні державних будівельних, санітарних, пожежних норм і правил та наявності вільної території для забезпечення нормованого розміру земельних ділянок під ці об'єкти відповідно до вимог, наведених у табл. 6.1.

3.60. У районах садибної забудови при потребі, крім вуличної мережі (розділ 7), треба формувати мережу внутрішньоквартальних проїздів. Ширина проїзної частини з однією смугою руху приймається 3,5 м, з двома – 5,5 м. На односмугових проїздах передбачаються необхідні роз'їзди (розд.7).

Довжина тупикових проїздів повинна бути не більше 150м. Проїзна частина тупикових проїздів повинна закінчуватися кільцевими об'їздами радіусом по осі проїзду не менше 10 м або майданчиками для розвороту розмірами 12 х 12м кожна. До житлових і громадських будинків треба передбачати проїзди шириною 3,5 м на відстані не ближче 5 м від стін, придатні для проїзду пожежних машин.

3.61. В умовах реконструкції районів садибної забудови допускається зменшення нормативної ширини жилих вулиць у червоних лініях, за умови розміщення необхідних елементів поперечного профілю та інженерних мереж.

3.62. Озеленення вулиць шириною 12 м і менше треба здійснювати за рахунок палісадників.

При групах будинків треба передбачати озеленені ділянки з дитячими ігровими майданчиками.

3.63 У містах і селищах міського типу на присадибних ділянках при дотриманні санітарних, протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі та гаражі, вбудовані у житловий будинок, прибудовані до нього або у вигляді окремої будівлі.

Господарські будівлі для утримання худоби, інших тварин і птиці допускаються в селищах міського типу, а також у міських районах садибного житлового будівництва, де місцевим законодавством дозволено їх утримання. Розташування цих будівель на присадибних ділянках слід виконувати у глибині садиби з дотриманням санітарних і протипожежних норм.

Розміщення господарських будівель по лінії забудови житловими будинками не допускається.

Відстані від сараїв для домашньої худоби до житлових будинків слід приймати відповідно до правил для сільських населених пунктів.

Розміщення гаражів слід передбачити переважно вбудованими або прибудованими до житлових будинків по лінії забудови або в глибині ділянки. Відстані від в'їздів та інших отворів гаражів до сусідніх житлових будинків, шкіл та дошкільних закладів, інших споруд слід приймати за табл.7.7.

При розміщенні гаражів нижче рівня землі допускається перевищувати гранично припустимий ухил під'їзду у гараж, за умови устрою його підігріву.

3.64. Протипожежні розриви між будинками або господарськими будівлями, що стоять окремо, відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість місткостей горючої рідини на присадибній ділянці (при опалені

будинків рідким паливом) треба приймати відповідно до протипожежних вимог (додаток 2.1).

Розташування та організація житлових будинків та громадських будівель повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітлюваності відповідно до діючих нормативів??? як в будинках, що споруджуються, так і в сусідніх житлових та громадських будинках.

Для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до бічної межі ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1.0 метра. При цьому повинно бути забе

[ПГС-Проект]

098-649-10-91

ПЦБ-Проект (Игорь вроде)