Я хочу счастливый брак! А Вы?

[Бездомный]

а міг би як лох одружитися 

 

 

[vadimv]

3 хвилини тому, Бездомный сказав:

а міг би як лох одружитися 

 

Адреналіновий наркоман )

Саме тому й не женився, бо рулили інші нейромедіатори ))

Змінено 6 годин тому користувачем vadimv

[Бездомный]

12 минут назад, vadimv сказал:

Адреналіновий наркоман )

Саме тому й не женився, бо рулили інші нейромедіатори ))

та були в нього бабИ , з  праймовою  Ліндою Євангелістою  включно .

коли вона ще  була така , як на фото зліва .

 

первьім делом мьі испортим самолетьі (с)

 

 

Змінено 6 годин тому користувачем Бездомный

[vadimv]

9 хвилин тому, Бездомный сказав:

та були в нього бабИ

Але вони не рулили )

 

Змінено 6 годин тому користувачем vadimv

[Бездомный]

4 минуты назад, vadimv сказал:

Але вони не рулили )

 

Линда  стала первой моделью, которой предлагали супергонорары только ради присутствия на каком-либо модном мероприятии. Ей принадлежит крылатая фраза, впоследствии растиражированная всеми изданиями: «Я не вылезу из постели меньше чем за десять тысяч долларов».

[vadimv]

13 хвилин тому, Бездомный сказав:

Ей принадлежит крылатая фраза, впоследствии растиражированная всеми изданиями: «Я не вылезу из постели меньше чем за десять тысяч долларов».

То в цьому кліпі тільки на моделей мабуть багатенько витратили )

 

Змінено 6 годин тому користувачем vadimv

[Бездомный]

 

[=YaSto=]

В 28.03.2026 в 13:23, Бездомный сказал:

тим , кому не вистачає  думок  баб у гілці - виберіть відповідь за смаком  -  все одно нічого принципово нового вони згенерувати не здатні 

Тоді навіщо усе це?

[Бездомный]

16 минут назад, =YaSto= сказал:

Тоді навіщо усе це?

  за для розваги  -  іноді прикольно побачити як у  дописувача в сусідній темі - який цю тему типу  не читає , від ці  теми   око смикаться 

 

[Бездомный]

 

[ozor]

«Ерозія жіночої честі під час війни»

1. Війна як детектор, а не причина
Війна не руйнує міцні сім'ї, вона лише зриває маски з «паразитарних союзів». Якщо жінка подає на розлучення з безпечної Європи, поки її чоловік у зоні ризику — вона не «шукає себе», вона завершує акт мародерства. Вона роками споживала ресурс чоловіка, а в момент кризи просто «списала неліквідний актив».

2. Соціальне дезертирство: Зрада в тилу
Коли чоловік тримає фронт (економічний чи реальний), він розраховує на надійний тил. Жіночий опортунізм перетворює цей тил на пастку. Розлучення на відстані — це удару в спину, вчинений з особливим цинізмом. Це відмова від відповідальності в обмін на ілюзію «кращого життя» з тим, хто не обтяжений проблемами її країни.

3. Гіпергамія на стероїдах: Ринок «біженок»
Багато жінок сприйняли статус біженки не як трагедію, а як безкоштовний квиток на апгрейд партнера.
Це чистий розрахунок: європейська соціалка + новий «стабільний» самець = перекреслення минулого життя.
Вона не рятує дітей, вона рятує своє его від необхідності бути вірною в складні часи. Це перетворення шлюбу на короткострокову оренду.

4. Психологія самовиправдання: «Я заслуговую на щастя»
Найбільш огидна частина жіночого менталітету в цій ситуації — це здатність зробити себе «жертвою».
Чоловік, який лишився в Україні, в її наративі стає «токсичним», «нудним» або «тим, хто не розуміє її трансформації».
Це емоційна кастрація: вона позбавляє його права на повагу, щоб виправдати свій проміскуїтет або нове заміжжя за кордоном.

5. Втрата честі та наслідки для майбутнього
Жінка, яка зрадила принципи солідарності під час національної катастрофи, втрачає право на статус «берегині». Це формування покоління жінок-кочівників, чия лояльність закінчується там, де закінчується комфорт.

Вердикт: Це не свобода. Це етична інвалідність.
 
Суспільство має називати це своїми іменами: не «розлучення через війну», а зрада через вигоду.
 

https://www.facebook.com/share/p/1E1Xf4qMhV/?mibextid=wwXIfr

[Бездомный]

7 минут назад, ozor сказал:

«Ерозія жіночої честі під час війни»

1. Війна як детектор, а не причина
Війна не руйнує міцні сім'ї, вона лише зриває маски з «паразитарних союзів». Якщо жінка подає на розлучення з безпечної Європи, поки її чоловік у зоні ризику — вона не «шукає себе», вона завершує акт мародерства. Вона роками споживала ресурс чоловіка, а в момент кризи просто «списала неліквідний актив».

2. Соціальне дезертирство: Зрада в тилу
Коли чоловік тримає фронт (економічний чи реальний), він розраховує на надійний тил. Жіночий опортунізм перетворює цей тил на пастку. Розлучення на відстані — це удару в спину, вчинений з особливим цинізмом. Це відмова від відповідальності в обмін на ілюзію «кращого життя» з тим, хто не обтяжений проблемами її країни.

3. Гіпергамія на стероїдах: Ринок «біженок»
Багато жінок сприйняли статус біженки не як трагедію, а як безкоштовний квиток на апгрейд партнера.
Це чистий розрахунок: європейська соціалка + новий «стабільний» самець = перекреслення минулого життя.
Вона не рятує дітей, вона рятує своє его від необхідності бути вірною в складні часи. Це перетворення шлюбу на короткострокову оренду.

4. Психологія самовиправдання: «Я заслуговую на щастя»
Найбільш огидна частина жіночого менталітету в цій ситуації — це здатність зробити себе «жертвою».
Чоловік, який лишився в Україні, в її наративі стає «токсичним», «нудним» або «тим, хто не розуміє її трансформації».
Це емоційна кастрація: вона позбавляє його права на повагу, щоб виправдати свій проміскуїтет або нове заміжжя за кордоном.

5. Втрата честі та наслідки для майбутнього
Жінка, яка зрадила принципи солідарності під час національної катастрофи, втрачає право на статус «берегині». Це формування покоління жінок-кочівників, чия лояльність закінчується там, де закінчується комфорт.

Вердикт: Це не свобода. Це етична інвалідність.
 
Суспільство має називати це своїми іменами: не «розлучення через війну», а зрада через вигоду.
 

https://www.facebook.com/share/p/1E1Xf4qMhV/?mibextid=wwXIfr

ви не понімаєтє - ето всьо Бєздомний віноват  ето другоє 

 

Змінено 2 години тому користувачем Бездомный

[vadimv]

8 хвилин тому, ozor сказав:

2. Соціальне дезертирство: Зрада в тилу

SNUFF:

Цитата

Папа воюет на фронте. Мама ебется в тылу.

 

[Бездомный]

6 минут назад, vadimv сказал:

SNUFF:

Папа воюет на фронте. Мама ебется в тылу.

 

я бьіл батальонньій разведчик 

а он - писаришка штабной 

я бьіл за Отчизну ответчик 

а он спал с моєю женой

[Бездомный]

це ж вже було (с)

 

Я вас обязан известить,

Что не дошло до адресата 

Письмо, что в ящик опустить

Не постыдились вы когда-то.

Ваш муж не получил письма,

Он не был ранен словом пошлым,

Не вздрогнул, не сошел с ума,

Не проклял все, что было в прошлом.

Когда он поднимал бойцов

В атаку у руин вокзала,

Тупая грубость ваших слов

Его, по счастью, не терзала.

Когда шагал он тяжело,

Стянув кровавой тряпкой рану,

Письмо от вас еще все шло,

Еще, по счастью, было рано.

Когда на камни он упал

И смерть оборвала дыханье,

Он все еще не получал,

По счастью, вашего посланья.

Могу вам сообщить о том,

Что, завернувши в плащ-палатки,

Мы ночью в сквере городском

Его зарыли после схватки.

Стоит звезда из жести там

И рядом тополь — для приметы...

А впрочем, я забыл, что вам,

Наверно, безразлично это.

Письмо нам утром принесли...

Его, за смертью адресата,

Между собой мы вслух прочли —

Уж вы простите нам, солдатам.

Быть может, память коротка

У вас. По общему желанью,

От имени всего полка

Я вам напомню содержанье.

Вы написали, что уж год,

Как вы знакомы с новым мужем.

А старый, если и придет,

Вам будет все равно ненужен.

Что вы не знаете беды,

Живете хорошо. И кстати,

Теперь вам никакой нужды

Нет в лейтенантском аттестате.

Чтоб писем он от вас не ждал

И вас не утруждал бы снова...

Вот именно: не утруждал...

Вы побольней искали слова.

И все. И больше ничего.

Мы перечли их терпеливо,

Все те слова, что для него

В разлуки час в душе нашли вы.

Не утруждай. Муж. Аттестат...

Да где ж вы душу потеряли?

Ведь он же был солдат, солдат!

Ведь мы за вас с ним умирали.

Я не хочу судьею быть,

Не все разлуку побеждают,

Не все способны век любить,

— К несчастью, в жизни все бывает.

Ну хорошо, пусть не любим,

Пускай он больше вам ненужен,

Пусть жить вы будете с другим,

Бог с ним, там с мужем ли, не с мужем.

Но ведь солдат не виноват

В том, что он отпуска не знает,

Что третий год себя подряд,

Вас защищая, утруждает.

Что ж, написать вы не смогли

Пусть горьких слов, но благородных.

В своей душе их не нашли —

Так заняли бы где угодно.

В Отчизне нашей, к счастью, есть

Немало женских душ высоких,

Они б вам оказали честь —

Вам написали б эти строки;

Они б за вас слова нашли,

Чтоб облегчить тоску чужую.

От нас поклон им до земли,

Поклон за душу их большую.

Не вам, а женщинам другим,

От нас отторженным войною,

О вас мы написать хотим,

Пусть знают — вы тому виною,

Что их мужья на фронте, тут,

Подчас в душе борясь с собою,

С невольною тревогой ждут

Из дома писем перед боем.

Мы ваше не к добру прочли,

Теперь нас втайне горечь мучит:

А вдруг не вы одна смогли,

Вдруг кто-нибудь еще получит?

На суд далеких жен своих

Мы вас пошлем.

Вы клеветали На них.

Вы усомниться в них

Нам на минуту повод дали.

Пускай поставят вам в вину,

Что душу птичью вы скрывали,

Что вы за женщину, жену,

Себя так долго выдавали.

А бывший муж ваш — он убит.

Все хорошо. Живите с новым.

Уж мертвый вас не оскорбит

В письме давно ненужным словом.

Живите, не боясь вины,

Он не напишет, не ответит

И, в город возвратись с войны,

С другим вас под руку не встретит.

Лишь за одно еще простить

Придется вам его — за то, что,

Наверно, с месяц приносить

Еще вам будет письма почта.

Уж ничего не сделать тут —

Письмо медлительнее пули.

К вам письма в сентябре придут,

А он убит еще в июле.

О вас там каждая строка,

Вам это, верно, неприятно —

Так я от имени полка Беру его слова обратно.

Примите же в конце от нас

Презренье наше на прощанье.

Не уважающие вас Покойного однополчане.

 

З.І.

це - майже автобіографія  -

дружина костіка сімонова - вафлентина сєрова - "чарівна харків'янка" -    теж загуляла , колі він був на фронті - загуляла з  костіком рокоссовським .

Змінено 1 година тому користувачем Бездомный

[vadimv]

4 хвилини тому, Бездомный сказав:

це ж вже було (с)

 

В Отчизне нашей, к счастью, есть

Немало женских душ высоких,

Они б вам оказали честь —

Вам написали б эти строки;

Они б за вас слова нашли,

Чтоб облегчить тоску чужую.

От нас поклон им до земли,

Поклон за душу их большую.

Не вам, а женщинам другим,

От нас отторженным войною,

 

Теперь нас втайне горечь мучит:

А вдруг не вы одна смогли,

Вдруг кто-нибудь еще получит?

На суд далеких жен своих

Мы вас пошлем.

Вы клеветали На них.

Вы усомниться в них

Нам на минуту повод дали.

О, знову оця чоловіча ілюзія, що нібито десь існують справжні нітакусі.

Яких підступні албанські інструктори віками примушують.

[ozor]

https://www.facebook.com/share/r/1EVrjktGAx/?mibextid=wwXIfr

[Бездомный]

4 минуты назад, vadimv сказал:

О, знову оця чоловіча ілюзія, що нібито десь існують справжні нітакусі.

Яких підступні албанські інструктори віками примушують.

Ну ,  улюблений  пропагандон  сраліна не міг написати "все , як є"  - лишень частку  правди .

 

нітакусь не існує

Змінено 1 година тому користувачем Бездомный

[vadimv]

9 хвилин тому, Бездомный сказав:

Ну ,  улюблений  пропагандон  сраліна не міг написати "як є"  

Та да, бошку б зразу відкрутили.

Зараз хіба шо забанять "на пол года" ©

02-00.44.44 У людей, играющих в дилемму заключенного, в томографе активна зона мозга, отвечающая за удовольствие. Оказывается, у некоторых эта часть мозга активна, когда они успешно обманывают соперника. У других эта зона активна во время сотрудничества. И это различие очень сильно зависит от пола. Догадайтесь сами, у кого когда.

Змінено 1 година тому користувачем vadimv

[ozor]

 

 

17 хвилин тому, Бездомный сказав:

це ж вже було (с)

 

Я вас обязан известить,

Что не дошло до адресата 

Письмо, что в ящик опустить

Не постыдились вы когда-то.

Ваш муж не получил письма,

Он не был ранен словом пошлым,

Не вздрогнул, не сошел с ума,

Не проклял все, что было в прошлом.

Когда он поднимал бойцов

В атаку у руин вокзала,

Тупая грубость ваших слов

Его, по счастью, не терзала.

Когда шагал он тяжело,

Стянув кровавой тряпкой рану,

Письмо от вас еще все шло,

Еще, по счастью, было рано.

Когда на камни он упал

И смерть оборвала дыханье,

Он все еще не получал,

По счастью, вашего посланья.

Могу вам сообщить о том,

Что, завернувши в плащ-палатки,

Мы ночью в сквере городском

Его зарыли после схватки.

Стоит звезда из жести там

И рядом тополь — для приметы...

А впрочем, я забыл, что вам,

Наверно, безразлично это.

Письмо нам утром принесли...

Его, за смертью адресата,

Между собой мы вслух прочли —

Уж вы простите нам, солдатам.

Быть может, память коротка

У вас. По общему желанью,

От имени всего полка

Я вам напомню содержанье.

Вы написали, что уж год,

Как вы знакомы с новым мужем.

А старый, если и придет,

Вам будет все равно ненужен.

Что вы не знаете беды,

Живете хорошо. И кстати,

Теперь вам никакой нужды

Нет в лейтенантском аттестате.

Чтоб писем он от вас не ждал

И вас не утруждал бы снова...

Вот именно: не утруждал...

Вы побольней искали слова.

И все. И больше ничего.

Мы перечли их терпеливо,

Все те слова, что для него

В разлуки час в душе нашли вы.

Не утруждай. Муж. Аттестат...

Да где ж вы душу потеряли?

Ведь он же был солдат, солдат!

Ведь мы за вас с ним умирали.

Я не хочу судьею быть,

Не все разлуку побеждают,

Не все способны век любить,

— К несчастью, в жизни все бывает.

Ну хорошо, пусть не любим,

Пускай он больше вам ненужен,

Пусть жить вы будете с другим,

Бог с ним, там с мужем ли, не с мужем.

Но ведь солдат не виноват

В том, что он отпуска не знает,

Что третий год себя подряд,

Вас защищая, утруждает.

Что ж, написать вы не смогли

Пусть горьких слов, но благородных.

В своей душе их не нашли —

Так заняли бы где угодно.

В Отчизне нашей, к счастью, есть

Немало женских душ высоких,

Они б вам оказали честь —

Вам написали б эти строки;

Они б за вас слова нашли,

Чтоб облегчить тоску чужую.

От нас поклон им до земли,

Поклон за душу их большую.

Не вам, а женщинам другим,

От нас отторженным войною,

О вас мы написать хотим,

Пусть знают — вы тому виною,

Что их мужья на фронте, тут,

Подчас в душе борясь с собою,

С невольною тревогой ждут

Из дома писем перед боем.

Мы ваше не к добру прочли,

Теперь нас втайне горечь мучит:

А вдруг не вы одна смогли,

Вдруг кто-нибудь еще получит?

На суд далеких жен своих

Мы вас пошлем.

Вы клеветали На них.

Вы усомниться в них

Нам на минуту повод дали.

Пускай поставят вам в вину,

Что душу птичью вы скрывали,

Что вы за женщину, жену,

Себя так долго выдавали.

А бывший муж ваш — он убит.

Все хорошо. Живите с новым.

Уж мертвый вас не оскорбит

В письме давно ненужным словом.

Живите, не боясь вины,

Он не напишет, не ответит

И, в город возвратись с войны,

С другим вас под руку не встретит.

Лишь за одно еще простить

Придется вам его — за то, что,

Наверно, с месяц приносить

Еще вам будет письма почта.

Уж ничего не сделать тут —

Письмо медлительнее пули.

К вам письма в сентябре придут,

А он убит еще в июле.

О вас там каждая строка,

Вам это, верно, неприятно —

Так я от имени полка Беру его слова обратно.

Примите же в конце от нас

Презренье наше на прощанье.

Не уважающие вас Покойного однополчане.

 

З.І.

це - майже автобіографія  -

дружина костіка сімонова - валька сєрова - "чарівна харків'янка" -    теж загуляла , колі він був на фронті - загуляла з  костіком рокоссовським .

Це в обидва боки працює. Військові теж оновлюють собі дружин. 
youtu.be/woInJqx8cOE?si=aEybHmTMJr3YKNod

Змінено 1 година тому користувачем ozor

[vadimv]

5 хвилин тому, ozor сказав:

Це в обидва боки працює.

Там вище було про томограф.

[Бездомный]

доньки крутих татусів - табу 

нехай самі їх їбуть 

 

 

[ozor]

https://www.facebook.com/share/p/1FSDEX6m4U/?mibextid=wwXIfr