З Індії:)
Отож, Індія. Бенгалія. Пурі… Вавілон каналізації, Париж мусора, Нью-Йорк всячеських язв і прокази. І при всьому цьому – неімовєрна красота полноти жизні… Вставши утром я осторожно пішов в магазін. До магазіну було метрів сто. Ну це були особенні сто метрів, сапьори мене должні понять… На цьому короткому путі я два рази чуть не попав під повозку, два рази мене хотіла вдавить в забор якась древня колєсніца (по-моєму на одній з них я бачив призрак Юлія Цезаря, такого як ото малюють в книжках, тіки без трусів), двічі ж на мене питались вилить якісь помиї… Опасно, бля, короче… Форт-Байяр, бля… Кроме того, за мною постоянно йшли дві чорних симпатічних собаки, які посматрювали на мене не то шоб злобно, ну з апетітом… З рота однієї капала слина. Ну не як з скаженої собаки, а просто так, як перед обичним обідом… В глазах у їх було написано, шо я явно пережив у цьому брєнному мірі і мені давно пора в Варанасі. Вони були готові цьому поспособствувать… В голові я прокрутив возможний діалог прімірєнія з ними… Ключова фраза там була та, шо з дєдушкою Павловим я був незнаком, а Герасіма вообше осуждаю… Питався згадать як на хінді буде Герасім, ну потом вспомнив, що я цим язиком не владєю… На крайняк, думаю, скажу: «Herasim вері-вері бед, андестанд, камрад сабак? Індіра Ганді – вері гуд. Хінді-руссі пхай-пхай”... Ну собаки одстали, бо на обрії показався поліцейський, собаки звернули в темну підворотню і рішили підождать до вечора, чи, вірніше - до вечері... Воодушевившись налічієм представітеля власті, я їм показав “фак”, а вони покивали головами, мол – харашо, падла, буде ще й на нашій вулиці... барбекю...
…На магазіні була намальована обична хвашистська свастика. Я зайшов внутрь і із лояльності та врождьонного конформізму громко сказав «Хайль Хітлєр!», викинув вперед і вгору праву руку та щолкнув каблуками… Ну учітуя шо я був у в'єтнамках, то щелчок не получився, я тіки больно ударився косточками… Продавець на мене безразлічно подивився (мабуть, він уже стрічався з похожими придурками) і сказав: вийди назад і розбуйся, а потом заходь… То в їх такі правила - чистота і порядок. Я вийшов і розбувся за порогом. Один з в'єтнамків тут же забрала якась новопришедша собака і понесла вдаль, більше я його ніколи не бачив… В магазіні кроме мене із покупатєлєй було ше дві худі корови. Одна з них їла шампунь на полці, а друга просто дивилася на це діло… Продавець в'яло од них відбивався. Корови тоже були без обуві, закон єсть закон…
Мысник: Коров в Індії, як ізвєсно, не їдять. Там вони священні животні. Ну я думаю, шо не їдять їх не із священності, а тому шо їх їсти невозможно. Вони там шось тіпа наших крис. Харчуються в основному пласмасовими порожніми бутилками і обьорточною бумагою, ну і, як повезе, то шампунню… Можна собі уявить яке у них мнясо на такому режимі пітанія… Я даже думаю, шо наша обична свята свиня набагато святіша, ніж священні індійські корови… Наш свиня, конєшно, тоже пітається не самою тіки амброзією і нектаром. І давайте будемо откровєнні, й нарешті признаємо, шо наша свиня їсть, не побоюсь етого слова, - гавно. Ну – зато своє собственне, а це все-таки, как-нікак – органіка… Так шо я б сильно поспорив хто з них святіший – їхні священні корови, чи наші свині-атеїсти…
Купивши крем од загара, на якому чомусь було написано тіки одне, ну зато дуже знакоме й рідне слово «***» (може то в їх крем од загара на кожну часть тіла, ну для других частєй тєла в магазіні нічого було, видно розибрали; а може просто все інше ззіли корови, а хуєм побрезгували), я на одній нозі пострибав додому… Дострибав я без особих пріключєній, якшо не учітувать того, шо по дорозі мені предлагали купить моторолєр, тачку бананів, якогось малорослого раба і красіву гуцульську жилєтку на мєху… Я стрибав мімо і ринок ігнорірував, мєсні купци презрітєльно дивился мені вслєд і шось кричали… Шо саме я не понімав, ну по інтонації шось тіпа «Ех, ти…» Помазав все тіло кремом, ізвіняюсь, для хуя, я пішов на перший сеанс йоги…
Йога почалася під стройні удари двадцяти одбойних молотків і дикі звуки електрогенератора… Під ці звуки медітірувалось не важно… По крайнєй мерє із Махабхарати нічого подобного я не припоминаю, вже не кажучи про Бхагавадгіту… То ми рішили провести сеанс йоги на берегу океана…
На березі ми почали робить всякі інтірєсні і гібкі асани, і це сильно заінтересувало мєсних собак. Їх до нас прийшло душ пітсот… Сначала вони просто дивилися, а потом ...
Індійці в Пурі нічого не п'ють, в плані алкоголя. І не курять цигарок. Запреща релігія. А кроме того, за пачку цигарок там можна купить хату або провести коротку ізбіратєльну кампанію… Ну їм і так хорошо. Так таке буйство красок і полноти жизні, шо у Києві шоб получить бодай половину подобних візуальних емоцій треба два тижні курить афганський план на завтрак, обід і ужин, а потом, на десерт ше винюхать кокаїну десь з коробку для обуві… Я думаю, шо саме в Індії придумали оті такі дефіцитні в совєцькі времена фломастєри з 32-х карандашів. Бо в їх там точно такі самі по цвєту забори…
Пурі - це головне пристаніще бога по імені Джаганнатах. Бог цей інтірєсний і красівий. Шоб знать як він виглядить внєшнє, треба представить ржавого тупого робота з дрєвніх совецьких фільмів, викрашеного у цвєта нашої писанки з елементами петраківського розпису і ше добавить трохи хохломи. Бог цей добрий і понімающий, бо розріша курить траву в умєрєнних колічествах, ну зато круглосуточно. Це набагато удобніше, чим, напрімєр, у нас. Бо після такої кількості трави можна самому собі придумать десять заповєдєй, а потом піти і совєршить десять смертних гріхов в один прісєст при прямому попустільстві Джаганнатха, а то даже і при його благословєнії… Я раз, напрімєр, курнув і хотів піти в храм шоб прочитать нагорну проповідь, бо мені було обідно, шо такі красіві і потенціально одухотворьоні, двоголові і хвостаті люди живуть в нєвежестві і запустєнії… Ну мене, слава Богу, воврем'я оттянули за руки… Два гіпопотама, дракон і Васіліса Прекрасна, дай їм боже здоров'я… Я їм хотів купить бананів в качестві благодарності, ну поки дойшов до базару, то вони развєялись… Трава там в обшим крута, ну бистродєйствующа і бистропроходяща…
Увечері ми поїхали на екскурсію… На виході за углом, мене ждали дві знакомі утрішні собаки, з якими у нас були свої щьоти… Вони спльовували крізь зуби і курили в рукав… А може мені так тіки казались… Слава богу, я був не сам, а в сопровождєнії священника. Він був босий, дуже худий і, мабуть святий… Тому собаки не рискнули до мене приближаться, мабуть їм святих трогать запрещено…
Нас повезли на місце, де колись женився Крішна. Крішна - тоже красівий. Він синій і усатий. Похожий на молодого Сталіна, на Сальвадора Далі, трохи на Будьонного і трохи на кота... Жінку його не показували. Ну думаю, шо вона тоже синя, красіва і усата… Біля мєста женітьби Крішни я побачив велику купу мусора і кинув туда окурок… За це мені правовєрні кришнаїти чуть не відтяли голову на мєсті, бо оказалося шо та купа мусора – це приношенія богу… Уявилася строка в вікіпедії (остання): погиб коло ЗАГСу Крішни із-за курєнія в такому-то году… Мінздрав предупреждав не зря…
Потом ми поїхали на якийсь великий празник коло ріки. Як він називається я не помню, ну судя по ажіотажу, шось тіпа нашої Паски, тіки без яєць, п'янки і мордобою… На празник собралася невелика толпа людей. Десь, мільйонів піісят. Там була велика група музик і танцюристів. По моїм впєчатлєтніям, це була встрєча випускників-актьоров фільма «Танцор Діско» разом з дубльорами, внуками і правнуками. Тіки з тим уточнєнієм, шо після окончанія сйомок вони окончатєльно йопнулись і стали зомбі... Вони співали і танцювали коротку інтірєсну і епічну (ебічну) пісню, шо длілась часов п'ять… Співали й танцювали вони дуже задорно… Мені в якийсь момент тоже захотілось тряхнуть старіной і сплясать пару партій з нашого народного епосу, тіпа якусь часть Переяславського договору, або пару статей Конституції. Ну, на щастя, плясать я не вмію…
Прямо посеред праздніства до мене підійшов якийсь юродівий дєдушка у красівому оранжевому рядні і безцеремонно намалював мені посеред лоба коричневу точку… Судя по цвєту, запаху і консистенції, краску для точок він виробляв з собственного гавна… Краска розтікалася по моєму потному ліцу і я був винуждєн трохи витертися, бо вона приближалася нєпосрєственно до рота, а цього я допустить не мог… Я глянув на своє отраженіє в водній гладі і поняв, шо всю жизнь я був похожий на Раджа Капура. Таке саме вираженіє ліца і така сама точка на лобі, тіки з гавна… Це трохи повисило мою самооценку і улучишило настроєніє, ну його іспортив дєдушка, який требував дєнєг за свої художества… Я йому дав якісь рупії… Ну він рішив шо це мало і сурово мене одчитав якимись согласними буквами…
(с)
конечно нет, а в ПУЭ даже запрещено
немного заглянул в богатый внутренний мир стаба . Ну что сказать изделие из тех времен когда особо не экономили . Транс медный ,неподъёмный . Приличные тиристорные модули IXYS . Подстроечников хватает тоже .
А ремонти і комунікації хочу)))Ніби у випадку чого ремонти і комунікації не пострадають...Якась нісенітниця..думаю зарас реклама буде чогось там))
Якась та має бути у хозяйстві)
Купіть на олх, потім там і продасьте. Це як оренда, але без обмежень по часу.
Ну піду куплю інструмент щоб обтиснути 10 гільз, а дальше буду любуватися ))) Взяти немає де, електрики всі роз'їхалися, хіба що в обленерго просити 😁 То скрутка + спайка в коробках то вже не модно? Заборонено, чи згорить відразу? Ні разу не електрик, тому не шарю. А проста то яка?
