Vladdi

Не треба перепощувати ФСБшні вкиди. Багато негрів в Болгарії або Румунії? Справа не в квотах, а у загальному відношенні до світової проблеми біженців. І встановлювати власні обмеження ніхто нікого не насилує.

Авжеж, точно на себе натякаєш. Бо крім перепощування ФСБшних роликів та розкидування власного лайна з жовчю жодного разу нічого розумного.

СТ это коллективный потребитель, который может обратиться к своему оператору систем распределения, оплатить и заказать установку общего многотарифного счетчика. Как только поставщик выполнит работы и перезаключит договор, все члены СТ могут использовать двухтарифную схему.

Ця "приблуда" зроблена, як кажуть, з палки та мотузки. Там просто нічого такого немає, що могло б суттєво зашкодити мережі. Автору просто дуже не пощастило, натрапив на брак соленоїда, а це буває не тільки в такого типу перемикачах, але й досить часто в контакторах. До того ж в цьому (ТОМЗН) перемикачі обмотки не утримуються струмом, реле їх відключає, а фіксація іде за рахунок пружини та стопора. У мене таких працює вже десятка чотири, з різними написами зверху, але повністю однаковими всередині. Бували випадки, коли приходили пристрої вже неробочі, але у всіх несправність була одна - або колодка з реле відвалиться (можливо, від удару), або в самому реле коромисло з контактами зірветься з опор (теж від сильного удару у певному напрямку). ремонтуються на раз. Зрозуміло, що автору доведеться купувати нове, тут нічого не вдієш.

Зараз у китайців фестиваль, тому ці кілька днів все іде шкереберть

Щодо застосування ліферної АКБ в серійному ДБЖ, то тут треба уважно подивитись на зарядні характеристики конкретної моделі ДБЖ та можливість їх коригування під різні типи батарей. Оскільки переважна більшість ДБЖ випускається пристосованою під використання свинцевих батарей, то літій (будь-який) буде працювати не в штатному режимі заряду. Небезпека тут полягає в тому, що ліферна батарея наприкінці заряду веде себе не так, як свинцева, її опір починає зменшуватись, причому досить сильно. Для зарядного пристрою, точніше для процесора, який керує всім пристроєм ДБЖ, який очікує на зростання опору та зниження струму, це рівнозначно раптовій втраті ємності, і куди процесор поверне зарядний цикл, не зрозуміло. Тут, правда, є шанс, що за рахунок трохи більшої кінцевої напруги заряду ліфера та наявності захисту БМС, ДБЖ все ж таки перейде в режим 2,28В на чарунку, але все це не є правильним режимом, тому треба цей момент ретельно вивчити, адже можливо як вивести з ладу недешеву батарею, так і влаштувати більші неприємності.

Ага. Середня температура мешканців лікарні цілком нормальна, авжеж. Ви скільки акумуляторів експлуатували? У мене їх зараз в експлуатації близько 3 тисяч, всіх типів, від відкритих до гелевих великої ємності на 2В. Зараз їде ще партія різних на кілька тон. Скажу лише, що користуватись треба виключно даними конкретного виробника, бо вони можуть дещо різнитись. Щодо конкретних конструкцій, то конструктивно гелеві трохи відрізняються, хоч цього ззовні не видно, адже процеси перемішування рідкого та загущеного електроліту різні, і це потребує внесення відповідних змін. Щодо відновлення, то у звичайних АГМ головна проблема то висихання "промокашок", в яких міститься рідкий електроліт. Його там небагато, і навіть при дотриманні параметрів виробника процес висушування все ж таки іде. В сусідніх гілках я вже описував способи та методику відновлення батарей для ДБЖ. Якщо не передбачається зміна робочого положення (наприклад, на боку), а експлуатація стаціонарна, то навіть трохи надмірна дозаправка батареям не шкодить, а навпаки, продовжує ресурс надовго. Принаймні у відновлених за описаними способами батареях відмови потім стаються з інших причин, найчастіше то корозійне руйнування пайок шин в банках з відповідною втратою ємності, бувають відшарування маси, закорочення, у старих та активно працюючих раніше або пізніше поступово зменшується ємність, бо врешті спрацьовується маса. Гелеві батареї доволі довговічні, але поступове загущення електроліту за рахунок випаровування води викликає втрату ємності та зростання опору. Оскільки загущений електроліт всередині банки неможливо розчинити додаванням чогось "зверху", то і відновлення таких батарей неможливе. Вони працюють з поступовою втратою ємності і цей процес незворотній.

Знову за рибу гроші... Товкли-товкли воду в ступі, все дарма. Для чого намагатись зібрати на окремих некерованих елементах щось подібне до ДБЖ, якщо всі ці питання вирішуються в рамках одного єдиного пристрою, який зветься ДБЖ? Це і стабілізатор напруги, і автоматичний зарядний пристрій з контролем струму та відповідною реакцією (поступове зменшення струму та перехід в режим насичення), і інвертор достатньої потужності, який не споживає енергію коли не потрібен, а коли потрібен, то миттєво вмикається синфазно і без ризику спалити мосфети простого інвертора зустрічно згенерованою напругою двигуна того ж холодильника. Купіть ДБЖ на 2500-3000Вт, зазвичай це будуть прилади на 24В або іноді і більше, і це рішення дозволить забути про їх існування надовго. Принаймні, я пів року лише спостерігаю за табло. Єдиний додатковий елемент, який буде корисним при послідовному з'єднанні батарей, то електронний еквалайзер (вирівнювач струму).

А ще якби всі ухилянти та втікачі були б у війську, то... А так то тільки лайна у стрічку, як завжди, підкинути, знаємо вже все наперед, нічого нового.

Если бойлер и микроволновку пытаться поддерживать бесперебойником, то никаких свинцовых батарей в разумной стоимости решения не хватит. Если рассматривать ИБП на 2 кВА (а с меньшей мощностью 2 холодильника могут и не стартовать) на 24В, то только компьютер это 25А нагрузки, или около 3 часов до разряда до 10,5В двух батарей по 100АЧ (обычное напряжение отсечки ИБП). Бойлер это обычно 1,5кВт, или около 63А, или 1 час работы. Аварийное питание от ИБП - это набор жизненно необходимых (холодильники) устройств, минимального и экономного освещения, малопотребляющих устройств типа планшетов, лаптопов вкупе с WiFi роутером и модемом. Возможно еще (или вместо лаптопа) один ТВ.

Хочу зауважити лише, що перша та друга то те ж саме. Тільки перші можуть бути як негерметичні VRLA, в тому числі звичайні стартерні, які так полюбляють наші умільці, так і AGM для ДБЖ, які більш придатні для таких застосувань. Другі теж герметичні (майже), конструктивно схожі з AGM, але електроліт загущений кремневою кислотою, каучуком, тощо. Режими заряджання для герметичних варіантів свинцю для ДБЖ у них однакові. Геленаповнені батареї чомусь всі намагаються виділити в окрему групу, мабуть тому, що так краще продавцям, можливо поставити більшу вартість. Хоч вартість на заводах цих типів практично однакова. Для геленаповнених виробники дають більші терміни експлуатації. У мене поки що немає цих батарей старших за 4 роки, тому поки що рано про щось радикально покращене говорити.

Для таких випадків краще брати ДБЖ із зовнішньою батареєю, наприклад pulsepad.com.ua/products/gibridne-dbzhinvertor-pulsepad-sinus-pro-1000 Щодо конкретних параметрів, можете дзвонити продавцю, вони проконсультують.

А що, підписані мінські угоди це не прихована капітуляція? Чи їх роками старанно ховали від оприлюднення просто так? Бо у кожного, хто їх побачив би після здачі підписання, виникло б цілком зрозуміле бажання або співати дифірамби (московитсько-кацапським прихильникам) або знову брати в руки каміння та шини і йти валити баригу, якому збереження власних нерозпроданих статків в росії було важливіше за врегулювання ситуації. Щодо цитованого посту з коментарем, то це справді тільки трохи дебільна або зовсім безпринципна людина може так беззастережно або молоти полову, або брехати як дихати. Настав час вибирати якусь сторону, або тут, або там, інакше розірве, і це неминуче.

Цікаво, майже 3% від обороту виданих коштів це мало чи нормально? Враховуючи те, що середня пенсія зараз складає більше 5 тисяч грн, а точніше 5816, це 174,48 за кожну доставку. Не дуже багато, але й не зовсім копійки, враховуючи обсяги.

Вы поверхностно рассуждаете, это все не причем. Он просто не знает, как был устроен соковый военпром. И делает выводы, как обычно, в духе забрасывания говном всего и всех. На самом деле, 98% военпрома (от разработчиков до серийных заводов) действовали в составе технологических цепочек, собранных из предприятий и институтов по всему ссср. При этом законченных цепочек от разработки до серии в Украине было крайне мало, единицы. Предприятия и НИИ выполняли заказы на проекты или производили изделия по переданной документации. Деньги на функционирование этой махины поступали централизованно, в составе финансирования госпрограмм и заказов конкретных изделий в рамках программ ссср, а продукция (разработки, опытные партии, серийные изделия) поставлялась заказчикам, подавляющая часть которых были вне Украины. Когда ссср рухнул, денежные потоки прекратились, остались лишь прямые контракты в крайне незначительном количестве, поскольку напрямую практически все участники военпромовских цепочек не рассчитывались. Россия, как основное место сосредоточения всех стартовых/конечных цепочек, сразу начала планомерную работу по исключению украинских (и других) предприятий из оставшихся программ. Для внутреннего "собственного потребления" подавляющая часть этого "наследия" оказалась попросту ненужной, хоть в стране и остались немногочисленные цепочки, способные производить законченные изделия, но подавляющее большинство конечного продукта попросту некому было продавать/применять внутри страны. Разумеется, какое-то время заводы и НИИ работали по инерции, поставляя спецпродукцию в россию и завершая начатые разработки, но эта инерция довольно быстро закончилась. Шайка "красных директоров" вместе со своими комсомольскими прихвостнями была не способна сама ничего создавать, разрабатывать и продавать, искать заказчиков по всему миру, они всю жизнь жили по партийным программам и спущенным сверху заданиям, командам, ресурсам и деньгам, и понятия не имели как работать в условиях рынка. И занимались исключительно вопросами дерибана остатков совковой мощи. Поэтому падение мощной и достаточно технологически продвинутой отрасли было быстрым и болезненным.