Вже давно хотіла розпочати цю тему. І мабуть, якби зробила це пару тижнів тому, то починалася б моя історія більш оптимістично, бо за останні півтора тижні ми відчули що таке будівництво і що жарти і недопрацювання в цьому питанні можуть обернутися великими неприємностями і недоспаними ночами…
… але все по порядку.
1. Непросте рішення (купа переживань в кількох реченнях).
Десь два роки тому перед нами постало питання купівлі житла. Спочатку думали про квартиру і дуже довго займалися її пошуком, слідкували за зниженням-зростанням цін, кілька разів ледве не уклали угоду. Восени 2009го зрозуміли, що на наші гроші нам світить старий хрущ без ремонту. Одночасно з цим зрозуміли, що ділянки під Києвом подешевшали. Будівництво лякало, почали шукати щось готове, паралельно проглядали голі ділянки. За пару місяців зрозуміли, що готове – 98% неліквід за божевільну ціну, а те що ліквідне коштує космічні гроші. Думка про будівництво здавалася майже неймовірною, але і виглядала єдиним розумним рішенням. Почали шукати ділянку.
2. Наша діляночка + ми = кохання J (хоча і не з першого погляду)
Ділянку шукали з грудня 2009го, угоду уклали в кінці березня. Робота була пророблена колосальна (дякуючи чоловікові, він все взяв на себе). Як до цього ми були експертами в пошукові квартир (за час пошуків довелося ними стати), так тепер стали експертами в пошукові землі. Послугами ріелторів ми не користувалися, бо вважаю це безглуздою витратою грошей (зважаючи на нижчеплінтусову кваліфікацію українських ріелторів, в чому неодноразово переконувалися ). Якщо описати коротко – то нам з неймовірної кількості того лайна, яке викидається щоденно на ринок треба було знайти щось ліквідне і таке, щоб припало до душі : з оформленими правовстановлюючими документами, з належним цільовим призначенням землі, з хорошим під’їздом і можливістю підключення комунікацій (найбільша запара), в гарному місці, з нормальним рельєфом і ґрунтом, зі збудованими сусідніми будинками і головне – за якомога нижчу ціну. Дякуючи тому, що Господь постійно скеровував наші немудрі голови в правильному напрямку, ми придбали діляночку в селі Глеваха Васильківського району площею 11,4 сотки (біля дач Патона). Діляночка підійшла нам по всім вище наведеним параметрам.
Для тих, кому цікаві деталі вибору ділянки решта цього розділу.
Отже, перше, що рекомендую перевіряти - це можливість підключення світла. Ділянка без світла – неліквід (ви самі це розумієте). Ми робили це наступним чином – шукали найближчі ТПешки, записували номери , потім намагались через РЕМ і наближених до нього людей щось дізнатись про залишок потужності, крім того розпитували у сусідів все, що ті знали про можливість підключення. Зазвичай, з’ясовувалося, що ТПшка приватна і належить он тому сусіду. Далі йшли до сусіда і терли про продаж кіловат. В Глевасі ця ціна була біля 500-1000 зелені за 1 кіловат. Також розпитували у людей про рівень напруги, чи не падає, так теж можна було з’ясувати чи є потужності для підключення. В РЕМі ніхто з простягнутими руками не йде на зустріч, класична відповідь пишіть заяву на отримання ТУ до, якої прикладіть правовстановлюючі документи,. З газом те саме – розпитуєте сусідів (не забувайте уточнювати тиск труби, якшо вона низького тиску – залишку потіжності може і не бути, якщо середнього – то в більшості випадків потужність є.. Крім того шукаєте найближче ГРП, шукаєте власників ГРП або власника вуличного газопроводу, дізнаєтеся ціну за врізку (одна пані нам сказала 6000 баксів за врізку в свою трубу, інші люди теж недалечко від того місця сказали 1500, ось так). Якщо ви знайшли ТП (ГРП) до якої підключитися реально, дзвоните в кантору, яка займається прокладенням цих комунікацій і дізнаєтеся скільки буде вартувати прокладення комунікацій до вашої ділянки (часто, ця ціна складає половину вартості землі разом з врізкою, а то і більше). Також не забудьте, що нормальне ТУ вам можуть не дати навмисно (можуть написати замінити дріт на всій вулиці, чи ще щось в цьому дусі). Ми вирішували питання підключення світла через мужичка, у якого там все ніби схвачено (і домовлялися з ним ще до угоди купівлі-продажу). За місяць у нас було світло на ділянці і всі дозвола до нього. Обійшло ся все не дешево (як для мене не мажорки) і склало трохи більше 10% вартості землі.
Скажу ще, що від багатьох симпатичних і порівняно дешевих ділянок ми відмовилися через складнощі зі світлом.
Другий аспект – правовстановлюючий документ. Нам пропонували схеми купівлі землі по рішенню, земля в 2 рази дешевша. Я юрист і розумію, що за такою схемою ти купуєш ніщо і змушений покладатися лише на порядність продавця, а оскільки в порядності людей коли йдеться про такі гроші я сумнівалася, і оскільки ця земля це був наш єдиний шанс на майбутнє у власному домі, права на помилку ми не мали, тому від такої схеми відмовилися.
Щодо під’їзду, сусідів і гарного місця, то це вже другорядне.
3. Підготовка до будівництва.
Після купівлі землі хотілося по швидше почати будову.
Отже, ми оперативно підключили світло та замовили розробку проекту. Проект робився півтора місяці.
Паралельно подали до сільради клопотання про надання дозволу на будівництво, за кілька тижнів мали на руках дозвіл. Будівельний паспорт оформлювали самі, зараз узгодили з архітектором відстані і трохи переробляємо текстову частину, поки що часу це закінчити немає.
Також купили на ділянку вагончик.
Викопали криницю. Тут хочу відволіктися і розказати нашу проблему з криницею, щоб ви не повторювали наших помилок. Ми не знали точно на скільки кілець копати криницю, вирішили купити 8 (за порадою продавця), побачити як прибуватиме вода і потім якщо треба, то походу підвезти ще (попередньо обговорили це з копачами). Копачі за день викопали колодязь, коли ми приїхали вони вже на ті 8 кілець поставили верхню шайбу і зібралися їхати геть. На наше зауваження, що шо ж ви збираєтеся вже, ми б хотіли ще 2 кільця, вони сказали, що води нам і так стане, а якщо не стане, то вони в будь-який час нам докопають. Вийшло навпаки. Ця сволота морозилася місяць, сто разів ми дзвонили, вони обіцяли і не приїжджали. Нові копачі взяли за докопку двох кілець як за копку всього колодязя, такшо вийшов він нам золотий… Коли нові копачі спустились, то виявищи що нижнє кільце схопила глина і він не опустився на 20 см. Прийшлось ставити ремонтні кільця меншим діаметром. Вчора оці два кільця нам і докопали, такщо хоча б епопея з криницею скінчилася.
Також ми демонтували старий фундамент (підкопували дірки під фундаментом для стропил і краном виривали). Робота дуже важка, особливо зважаючи на те, що чоловік все робив сам (ну ще крановик, ясно).
Вагончик 10 на 3
Обрізка дерев навесні (мій дебют в цій справі)
Старий фундамент (почали підкопи)
Наша діляночка (вид з кінця ділянки)
4. Про наш майбутній будиночок.
Проект нам робила знайома конструктор. За зразок взяли архонівський проект «дом в адонісах» www.archon.com.ua/proekt_doma/MILKI/m41d12596e36fc?cat_id=1. Майже нічого не міняли в плануванні. Такщо, як бачите, будиночок у нас маленький, але більше ніби і не треба. Фундамент кладемо гарний, можна буде колись підняти поверх, якщо припече.
Будувати будемо в півтори цегли. Облиццювання буде робитися облицювальною цеглою літос.
5. І от почалося будівництво…
Будівельників брали по рекомендації, франківчани (у мене чоловік з Франика, людина яка рекомендувала будувала його батькам хату, і добре будувала). Ціни на роботу середні для Київської обл.(після того як сторгувалися, бо спочатку щось захмарне хотіли). Вирішили не шукати дешевші варіанти, бо все ж порекомендували, гарні будівельники.
І от 30го травня настав день ікс – приїхала наша бригада. Забрали їх з вокзалу машиною, відвезли на діляночку. Чесно скажу, зустрічали як рідних. До того гарно облаштували вагончик, завезли все необхідне.
На перший погляд – гарні люди, не бухі (вже велике діло), не тупі ніби. Але яке ж перше враження оманливе….
Отже, перший день вони облаштовувалися. Ми довго обговорювали з ними проект і майбутні плани по будівництву, як краще все облаштувати. В процесі вони сказали, що краще хай риє траншею екскаватор під фундамент, бо буде забагато землі, її треба буде вивозити і все одно прийдеться для цього ексаватор наймати. Ми тупі ідіоти, вірили їм і їх слова не перепровіряли, навіть не перерахували, а скільки ж це буде аж так багато землі (за пізнішими підрахунками, землі викопалося небагато і вся вона потім піде на підйом ділянки).
Другий день зробили розбивку, зліпили туалет (єдине, що зробили нормально) і душ, впорядкували на ділянці дошки і дерева. Чоловік як навіжений шукав екскаватор і машину – це був такий геморой, все ніби спеціально не складалося. Тепер я розумію, що на все те була Божа воля. Будівельники почали смердіти, що сидять без діла, типу давай по швидше екскаватор, але того дня вже нічого не вийшло.
Третій день з екскаватором все не виходило, будівельники почали в’язку арматурних каркасів.
Четвертий день вирили фундамент. Чоловік приїхав, подивився – ніби все ок. І знову ж таки, ніби затьмарення, навіть в голову не прийшло переміряти відстані, діагоналі чи все збігається (а треба було це зробили ще під час розбивки).
Вириті траншеї під новий фундамент.
П’ятий день – далі в’язали арматуру і готували фундамент до заливки. Ввечері чоловік приїхав перевірити роботу поглянув на арматурні каркаси і сказав хлопцям їхати туди, звідки приїхали. В’язка була не просто неправильна…. це був жах. Вони абсолютно не дивилися в проект, де чітко написано де яка арматура має бути, а крім того самі не петрали навіщо та арматура потрібна : на стойки порізали арматуру 12го і навіть 16го діаметру, замість проектної 6,5 мм катанки. Через перерозхід арматури не вистачило і вони на стики і кути поставили катанку (!). Вони просто як хотіли так і ліпили, як діти малі…
[ATTACH][/ATTACH]
Чоловік був шокований. Сказав їм забиратися. Ті почали смердіти за гроші, чоловік дав їм 2500 грн (пізніше порахували, що вони нам наробили ще збитків на 1500 грн, якщо порахувати плату за те, що вони зробили) і повіз їх в Київ на потяг, квитки були тільки на ранок, привіз їх назад, переспав ніч в вагончику разом з ними і зранку повіз на потяг.
Ввечері коли переміряли розбивку виявилося, що вони не зуміли прочитати елементарне креслення і неправильно викопали фундамент (на 1,20 м. довше з одного боку). Потім коли почали перевіряти осі, то виявилось, що практично все викопано з відхиленням, яке прийдеться вирівнювати цоколем. В певних місцях відхилення до 15 см.
Прийшлося розширяти фундамент в потрібну сторону через що пере розхід бетону буде мабуть чималий.
Цим людям тільки туалети й бувати. Про глибинний вібратор вони взагалі не чули, навіщо ущільнювати грунт щебенем під фундамент вони не розуміють, читати креслення не вміють, зате постійно давали непрофесійні поради і допитувалися навіщо нам арматура в одноповерховому будинку... Після їх від’їзду я скачала книжку по будівництву і за день прочитала все про земляні і фундаменті роботи, і зрозуміла на скільки низькою була кваліфікація цих людне. Ще я зрозуміла, що ми абсолютні лохи, що ми не повинні були надіятися на дядьок, а знати усе самі і все пере провіряти. Але ж ми чекали професіоналів… Я дякую Богові, що він вберіг нас від заливки фундаменту з цими людьми, по тій неправильній розбивці і галімо скрученій арматурі.
І я ще раз підтвердила собі правило яке давно знала – хочеш щоб було гарно зроблено, зроби сам. Тепер я розглядаю будівельників лише як фізичну силу, якою керує мозок мого чоловіка (ну і мій іноді. Кожну їхню дію треба контролювати і перепровіряти. Ми віднеслися до людей так, як хотіли б щоб до нас самих віднеслися будь ми на їхньому місці, а люди просто хотіли збити грошей за відверту халтуру.
Так що ось так, шановні забудовники, почалася наша будівельна історія. Все що робиться, робиться на краще і за всі випробування, які Господь нам посилає ми йому дякуємо. Будемо боротися далі і будувати наш дім.
Зараз вирішуємо наймати людей на фундаментні роботи, чи залити самим.
Арматуру зв’язати не складно, власне вже половину пов’язали самі. Опалубку зробити теж не космос. Процес заливки ми розуміємо. Зараз радимося, думаємо. Не відмовимося і від ваших порад J
P/S/ На вихідних приїжджали батьки. Перевірили кардинально розбивку фундаменту (обоє тат і чоловік 7 годин бігали по ділянці з рулеткою і шнурочками вигукуючи якісь цифри), виявилося, що ці мудазвони-будівельники і в тому напартачили. Що таке діагоналі і що їх треба визначати мабуть вони зовсім не знали, бо майже всі ями були вириті неправильно. Одну траншею розширили на 15 см десь а то і більше см (знову ж, втрати бетону і коштів), інші огріхи будемо рівняти цоколем (думали все заливати в один етап, але тепер просто мусимо цоколь заливати окремо). Також закидали неправильно вириту ними траншею (де вони помилилися на метр) і зв’язали десь 40% арматури. Покищо плануємо пожити з тиждень на ділянці (в вагончику) щоб кожного вечора потроху в'язати арматуру (справа це не важка і навіть медитативна, бо дуже одноманітна). В думках вже трохи є просвіток і спадає паніка.
Всім дуже дякую за підтримку і побажання, дуже важливо розуміти, що ми не одні будуймося, шановні, бо ми того варті