Олех

У Х В А Л А IМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2007 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі: Головуючого: Яреми А.Г. Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири та права власності на земельну ділянку, в с т а н о в и л а : У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та права власності на земельну ділянку розміром 0,0750 га кадастровий номер 8 00000080.90.021: 0078 АДРЕСА_2, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1998 року сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі, однак з 2006 року проживають окремо та не ведуть спільне господарство і справа про розірвання шлюбу перебуває на розгляді у суді. Позивач посилався на те, що за період спільного проживання сторонами було набуто спільне майно, а саме двокімнатна квартира АДРЕСА_1, на яку було отримано свідоцтво про право власності, видане 13 червня 2000 року. Крім того ОСОБА_1 зазначив, що за своєю особистою заявою в вересні 2003 року він отримав безоплатно у приватну власність земельну ділянку розміром 0,0750 га, кадастровий номер 8 00000080.90.021: 0078, АДРЕСА_2. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2007 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_1 власником земельної ділянки розміром 0,0750 га, яка розташована АДРЕСА_2. Визнано також ОСОБА_1 власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст.213 ЦПК України ( 1618-15 ) рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Відповідно до положень ст.214 ЦПК України ( 1618-15 ) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Згідно з ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд з дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Разом з тим пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" ( v0007700-91 ) встановлено, що судам слід враховувати, що відповідно до правил кредитування приватного житлового будівництва позичальник до закінчення виплати одержаної позички не має права відчужувати збудований або капітально відремонтований за рахунок позички будинок без дозволу банку або підприємства (організації), що видали позичку. При вирішенні спору про право власності на будинок обов'язок виплатити заборгованість по позичці за згодою позикодавця може бути покладено на інших співвласників - учасників будівництва. При відсутності такої згоди обов'язок виплати позички лежить на особі, яка її одержала. Ця обставина має прийматись судом до уваги при визначенні частки кожного учасника спільної власності і при вирішенні питання про грошові розрахунки між сторонами. Судами встановлено, що сторони з 14 жовтня 1998 року перебували у шлюбі. В період шлюбу сторонами було придбано квартируАДРЕСА_1, про що на ім'я ОСОБА_2 13 червня 2000 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міськдержадміністрації №679-С/КI від 1 червня 2000 року було видано свідоцтво про право власності. Задовольняючи позов ОСОБА_1 і взнаючи за ним право власності на 1/2 частини квартири, суд прийшов до висновку, що з урахуванням вимог ст.ст. 60, 70 СК України спірна квартира є сумісною власністю подружжя і частки сторін є рівними. Проте з таким висновком суду погодитись не можна. В ході розгляду справи суд не з'ясував на яких умовах і за чиї кошти була придбана спірна квартира. Так, наполягаючи на скасуванні рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 надала апеляційному суду інвестиційну угоду №41-У від 4 квітня 1999 року, укладену між нею та Головним управлінням житлового забезпечення Київської міськдержадміністрації, та кредитну угоду №41-У від 20 квітня 1999 року про інвестування в житлове будівництво, за якою Банк "Аркада" надав ОСОБА_2 кредит на строк до 1 січня 2030 року на придбання спірної квартири АДРЕСА_1. В забезпечення оплати кредиту на придбану квартиру був оформлений договір застави від 20 квітня 1999 року до повного виконання зобов'язань по кредитній угоді (а.с. 88-97). Проте суд не перевірив чи виконані в повному обсязі зобов'язання по кредитній угоді, яка частина квартири сплачена за спільні кошти, та перевівши право власності на 1/2 частину спірної квартири на позивача, суд не вирішив питання про обов'язок сплати позивачем кредиту за 1/2 частину квартири. Апеляційний суд також на зазначене уваги не звернув, в порушення вимог ст.ст.303, 304 ЦПК України ( 1618-15 ) належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, і залишив рішення суду першої інстанції без змін. За таких порушень норм матеріального і процесуального права судові рішення в частині визнання права власності на квартиру підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення ухвалені у відповідності з законом і скасуванню не підлягають. Керуючись ст.ст. 336, 338, 343, 344 ЦПК України ( 1618-15 ), колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2007 року суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий: Ярема А.Г. Судді: Левченко Є.Ф. Лихута Л.М. Охрімчук Л.I. Сенін Ю.Л.

С Вас кефир и пончик, вот нашел, интересно было узнать точку зрения ВСУ У Х В А Л А IМЕНЕМ УКРАЇНИ 5 березня 2008 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: Головуючого - Яреми А.Г., Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в с т а н о в и л а : У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що з жовтня 1999 року по січень 2005 року перебувала у шлюбі з відповідачем, за час шлюбу вони придбали будинок АДРЕСА_1, автомобіль та інше майно. Крім того рішеннями Камінь-Каширської міської ради ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельні ділянки для обслуговування будинку та для ведення особистого селянського господарства. Після розірвання шлюбу вони не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна. Позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила поділити спільне майно й виділити їй S частину будинку, S частину земельної ділянки для обслуговування будинку, а саме 0,05 га, а також S частину автомобіля "Мерседес", піноблоків, комп'ютера, меблів магазинних, меблів офісних, морозильних камер, морозильних вітрин. ОСОБА_2 пред'явив зустрічний позов про поділ майна, посилаючись на те, що для придбання будинку він позичив гроші, в погашення боргу передав кошти, узяті в кредит у банку "Аваль", а погашав банківський кредит уже після розірвання шлюбу, тому ОСОБА_1 зобов'язана повернути йому частину коштів, а саме 24471 грн. 50 коп. ОСОБА_2 просив поділити спільне майно шляхом стягнення на його користь з ОСОБА_1 24471 грн. 50 коп. Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 19 квітня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 26 червня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково, постановлено поділити будинок АДРЕСА_1 в натурі з виділенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 конкретних приміщень, що становить для кожного по 50/100 частин будинку, зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 провести відповідні переобладнання будинку для влаштування двох ізольованих квартир, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 52 грн. компенсації за зменшення вартості її частки у власності на будинок, 5000 грн. компенсації вартості S частини автомобіля "Мерседес", у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічного позову відмовлено. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки, суд виходив із того, що при купівлі-продажу будинку земельна ділянка перебувала у віданні міської ради, рішенням Камінь-Каширської міської ради від 5 грудня 2003 року така ділянка передана безкоштовно у приватну власність тільки ОСОБА_2, а тому є його особистою власністю і поділу не підлягає. Проте з такими висновками суду погодитись не можна. Судом встановлено, що 18 червня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, рішенням сесії Камінь-Каширської міської ради № 13/20 від 5 грудня 2003 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку 0,10 га для будівництва та обслуговування будинку за зазначеною адресою. Відповідно до частини 1 статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Згідно пункту "г" частини 1 статті 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, за рішенням суду. Пунктом "а" частини 2 статті 89 цього ж Кодексу передбачено, що у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки подружжя. Частиною 4 статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України ( 1618-15 ) на зазначені вимоги закону та встановлені факти уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, встановив право спільної сумісної власності сторін на будинок та провів його реальний поділ з розрахунку рівності часток ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (по 50/100 частин), однак не врахував особливостей та обставин отримання ОСОБА_2 у власність присадибної ділянки з огляду на те, що передача йому у власність такої земельної ділянки мала місце вже після придбання будинку, який є спільною сумісною власністю подружжя, а також на те, що в зв'язку з поділом будинку право власності на нього перейшло до двох осіб. Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України ( 1618-15 ) належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін. За таких обставин ухвалені в справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України ( 1618-15 ). Судові рішення в частині вирішення решти позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічного позову ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування в цій частині колегія суддів не вбачає. Керуючись статтею 336 ЦПК України ( 1618-15 ), колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Камінь-Каширського районного суду від 19 квітня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 червня 2007 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті зазначені судові рішення залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий - А.Г.Ярема Судді: Є.Ф.Левченко Л.М.Лихута Л.I.Охрімчук Ю.Л.Сенін

При наличии такого вот себе подарка персоне со стороні местного соета, а не государства, второй супруг лишается права на получение аналогичного подарка. Кто ж ему выделит землю, если другому супругу уже выделили. Отсюда вывод, что подарок был дан не супругу, а семье, то бишь супругАМ.

Да не волнуйтесь Вы так. Я ведь не для того, темку затравил - хотел найти подтверждение своим выводам или найти убедительное опровержение. Пока не нашел ни первого, ни тем более второго. И вовсе не лазейку ищу, но "освещение" для столбовой дороги, предусмотренной законом, на пути к праву собственности на земельный участок, ибо, допускаю, что не все смогут (захотят) ее видеть.

Дом, понятно, не обрушится - все это знают, а вот благородную цель, скажут реализовывать в соответствии с устанровленным порядком, задание на проектирование, предпроектные изыскания и прочая мура , бе-е...

Вернулись к тому , с чего начали - суд. Только цель - земельный учатсток под домом, уж куда благородней - и то под сомнение все ставят))

Кстати, Александр, Вы ведь знаете, что даже усиление простенка является реконструкцией и для нее необходимо разработка и согласование проекта реконструкции, это так, к слову.

Задача стоит практическая, но.. э.. как бы это... Ну, в общем клиент захотел приватизировать землю под уже построенным более ста лет назад особняком - так ему спокойней (точнее ей). Своя логика в этом есть: если земля под зданием, земля если не моя, то чья? и Как тот, чья земля себя поведет в будущем, поэтому: хочу! Ну надо, значит надо, нет не решаемых задач. В законодательстве нет прямого ответа, как это сделать, а если бы был - то тогда и я нах не нужен был бы. Кстати, по поводу лесов. Видел журнальчик: немец, архитектор, отлил особня в лесу в форме куба из монолита, никакой отделки. Вместо отделки грунтованная фактура литого бетона, а леса вокруг дома оставил спциально - он их использовал как балконы. Дом построен впритык к границам участка, то ли место мало было, тли так.. креатифф. Но смотрелось - просто супер!!!

Вот именно. Якщо. Если земельный участок надан в пользование, то.. дальше по тексут ЗК. Участок нам надан в пользование на основание решения собственника земли? или выдан правоустанавливающий документ, заключен договор аренды? Нет. Тогда забываем Вашу цитату, извините, не совсем к месту. Пошли дальше. Цитируею ЗК.120 ЗК: до особи, яка придбала, будівлю, переходить право власності на земельну ділянку. Все, точка. Передайте нам єто право собственности. Там не указано "возникает" потому, что действие нормы предусмотрено на будущее, а не на сегодняшний период, заставший перманентную аморфную земельную реформу. Т.е. вопрос в одном кто будет передавать нам землю. Естественно ее титульній собственник, даже если не он продавал здание. С оговоркой по поводу земель истрико-культурного значения еще разберемся. Начнем с того, что еще эти земли нужно отнести к указанной категории, а из практики, я знаю, что приведенные в письме управления охраны культурного наследия, как правило огульны. Решения-то принимаются, а вот землеустроительной документации нет. Даже отсутствует единый государственный реестр памятников культуры(!). И отводят и строят в центре Киева в т.ч. и на территоии архитектурных, ланшафтных заповедников, но то уже другая история. Мне не важно, кто передаст мне в собственность участок под зданием клиента. Количество соответчиков не лимитировано. По поводу ст. 83 и невозможности передачи в приватную власнысть земель определенной категории. Обратите внимание - если иное не предусмотрено законом. 120 ЗК предусматривает такую возможность. А ст. 83 имеет в виду случаи передачи земли, которая свободна от строений. Не может земельный участок под частным зданием принадлежать территориальной громаде, хотя бы потому что относится к категории жилая и общественная застройка. Впрочем, ст. 54 ЗК Земли историко-культурного назначения могут находиться в коммунальной, госудасртвенной, частной собственности

а кто дальтоник - шо робити?

со значением справки все понятно, ее ценность в том, что есть ответ на вопрос, надо ли искать госакт или регения киеврады по земле. С остальным не согласен. Собственник земли на данный момент территориальная община, однако, исходя из ряда норм законодательтсва, а это указ ВСУ О земельной рефлрме, 120 ЗК участок подлежит передачи в собственность собственнику объекта недвижимости. Как - это второй вопрос. Вместе с решением о необходимости передать в собственность должен решиться вопрос и оформления правоустанавливающих документов. По поводу согласований: ответ деержавної служби з питаннь національної культурної спадщини - головному управлінню земресурмсів. Оскільки будівля розташована в безпосередній близькості до пам'ятки архітектури місцевого значення - будинку такому то по вул. такой-то, а означена земельна ділянка розташовується в центральному історічному ареалі міста, в архітектурній, археологічний охороних зонах, в межах Державного історіко-архітектурного заповідника "Стародавній Київ", на теріторії пам'ятки національного значення "Культурний шар города Ярослава" вказана земельна ділянка може бути надана ЛИШЕ (вид. мной) в оренду. У меня вопрос6 почему только в аренду. Кстати, все указанніе віше обстоятельства имеют значение ЛИШЬ в случае проведения работ на участке и режим пользования НИКАК не повлияет на сохранность возможніх артефактов в границах участка. Следуя логике чиновников и квартиры нельзя приватизировать в межах культурного шара г. Ярослава. Я уж не говорю о том, что архитектурная охраная зона никакого (!) отношения не имеет к земле. Или есть другое мнение?

Чья земля? Не могу дать уверенного ответа, возможно собственник, Киевсовет. Документов на участок никаких при купле-продаже не передавалось. Есть справка. Киевское городское управление земресурсов. 25.01.2002 г. Довідка про передачу у власність земельної ділянки. 1. Місце разтошування - такоє-то, власник - такой-то. 2. Розпорядчий документ про передачу ділянки у власність - не приймався. 3. Державний акт на право приватної власності на землю - не зареєстрований Начальник управління Толя Муховіков. Печатка. Вот и все. Что делать. Думаю подать админиск о понуждении выдать акт на участок под зданием (программа минимум) или сразу в границах, указанных в техотчете - разница невелика, участок отвели в метре от цоколя)) Спрвка давлась нашему продавцу. Пытались взять в аренду, сделали техотчет, от управления культурной спадщины пришла писулька, что не можна без изысканий и соглсований. Я уже судился с этой конторой и сейчас судимся - это просто отговорка или предложение занести им немного денег, а за ними еще семеро с ложкой. Это не для нас.

Спасибо, на расстоянии вытянутой руки все редакции ЗК в электронном виде и парочка в переплете. Читать я умею.

Одно другому не мешает:D

не все так просто. Участок отдали супруге (предположим). Недострой поделили. Муж достраивает свою половину, вволит в эксплуатацию. Право собственности возникает на дом и значит у него по Земельному кодексу появляется право собственности на землю под домом и вокруг в размерах, необходимых для обслуживания. Есть институт права застройки на чужом участке (эмфиземфис или суперфиций точнее - специалисты пусть поправят), но то другая песня и к разделу имущества отношения не имеет.

Земля получена бесплатно, в порядке реализации гражданских прав, значит не отвечает определению "нажитое" супругами. А вот незавершонное строительство - это уж делить прийдется. Скорее всего второму супругу (безземельному) предложат компенсацию за недострой. Посмотрите Семейный кодекс ст.60-71. Но там нет прямого ответа - надо читать практику, пленумы. На практике по разному суды делят акции, полученные от приватизации - аналогия, но в отличие от безплатного получения земли акции хоть и передаются работнику приватизируемого редприятия бесплатно, но в зависимости от размера его зарплаты и стажа на предприятии, но все-таки бесплатно. Короче, что тут думать ч.2 ст.60 по сути презумпция принадлежности вещи к совместной собственности супругов: Цитирую, считаеться, что каждая речь, нажитая во время брака, кроме объектов индивидуального пользования, явл. объектом совместной собственности супругов. Раз участок не объект инд. польз (например женсая шуба, колье) - значит подлежит разделу. Исключением будет полученное в дар, по наследству, призы и т.п.

Прожектанство. Минус инфляция, минус затраты на реализацию проекта - не у всех есть клиентбанк и безналичный счет - по сегодняшим меркам мало кто готов выйти из дома из-за $10, время, транспорт. И скушно идея выглядит - народ не поведется. Это как в анекдоте про хомяка и крысу. Последняя жалуется, что ее третируют все, геноцидят и все такое, а хомячков все любят, холят, детки в розовый носик целуют, несправедливо выходит, в чем дело, а? Ведь мы ж оба грызуны, какая ж разница? Хомят задумался и говорит, похоже тебе промоутера поменять надо.

Два сына и дочь ( 08.08.08 г. рождения!), дом строю, лет десять как никого уже не сажаю.

Ну чтосказать, по крайней мере, взбодрился... а то все про арматуру да про разрешения-согласования.. а тут еще и газеты - хоть не читай, телевизор не включай. Креативненько чел подошел. А по существу, так просто вопрос в тупик поставил: $10 - не Бог весть какие деньги; человек не разводит - прямо говрит, так мол и так, дайте денех; цель благородная - дом построить не в казино отыграцца; опять же, за $10 есть повод собой гордится; почему не мне скидываються - мелкие и недостойные мыслишки, да и не ты автор идеи; Смущает две вещи: денег не хватит все равно - креатвные мысли менять на деньги надо на профессиональной основе И второе, присутствует легкий привкус, даже скорее послевкусие такого понятия как хитрожопость, хотя скорее всего к данному случаю это не имеет отношение, но все-таки осадочек остаецца. Итог: вопрос имел право на жизнь, если преподнести как стёб, а не как способ реализации насущных мечт - то вполне может проект удасться!

Воспользуюсь случаем, спрошу. В 2002 приобрели нежилую недвижимость в Киеве. Сделали проект отвода в 2007 г. - хотели в аренду. С апреля 2007 г. право собственности на земельный участок под объектом недвижимости переходит вместе с покупкой объекта недвижимости. На момент покупки - мог переходить, но на основании отдельного договора, а так только - в пользование. Теперь права собственника недвижимости расширились и можно получать в собственность. Можем ли мы теперь требовать передачи участка в собственность, а не в аренду. Логика такова, что: 1) купили недвижку, 2)пока оформляли в пользование, произошли изменение в ЗК уже можно в собственность получить; 3) теперь в аренду под недвижкой давать не имеют право - поскольку право собственности на данный момент переходит вместе с недвижкой. Расуждаю вслух: если бы покупали недвижку сейчас, то перещло бы автоматом, а на момент покупки не могло перейти и нет факта, кот. послужил бы основанием для поучения собственности. С другой стороны не предусмотрено срока, в течение которого я обязан переоформить право пользования землей, пока расдуплился - уже поменялись правила. Кстати, по аналогии с другими процедурными законами - процеуальными кодексами, там сказано, что на правоотношения, которые возникли до.. новый кодекс не распространяется. Получается, исходя из принципа аналогии, нам ничего не светит... С другой стороны. это только аналогия, наверняка можно найти и другие примеры другой аналогии.. Думаю..

ЗЫ: радует только одно, что она нверняка сейчас со своей конторой без работы и без денех. Отокае.

Покупал участок, маклер работала на продавца, подняли цену за один день на 20 куе, на сделку даже не пришла, а потом прибежала, вісунув язік за своими сутенерскими, еще 2 куе - отдали, что б не мараться об эту а-фе-рист-ку. Если уж, ты, паскуда, работаешь на ту сторону и разводишь покупателей, так хоть имей совесть к ним не обращаться еще за комиссионными. Просто открыто врала нам - как потом все выяснилось и что интересно, она не могла не знать, что все выяснится - просто бабки хапнула и все пох.

АКБ "Форум" уже две недели не вдает денег по кредитной линии, ничего не обїясняют. Хотя по кредитной линии повішеній процент именно из обязанности банка быть готовым выплатить мне кредит в пределах лимита. Хорошо хоть весной догадался досоглашение подписать еще на 50 тыщ. под прежние условия (12%). Пол-года прошло - и все, анус.

по действующему еще не подняли - у меня два там, но новый выдаювать обещали по 16%.

Да, я там с 2002 г. кредитуюсь, раз пять уже брал там кредиты.. Теперь все замерло.. Осталась последняя справка из земресурсов, а там печать делят - нет справки - нет кредита, да и со справкой , думаю, будут давать процентов 20%.