hause

Естонська сторона припинила робочі контакти з народним депутатом від "Слуги народу" Арсенієм Пушкаренком після конфлікту навколо розподілу допомоги Україні. За твердженнями естонських посадовців, політик намагався впливати на вибір проєктів, які фінансуватиме країна, та чинив тиск на чиновників. censor.net/ua/news/4023887/estoniya-prypynyla-spivpratsyu-z-nardepom-pushkarenkom-cherez-zvynuvachennya-u-tysku-schodo-dopomogy ЗИ: і там земудари нас рали...

Земударський план: по Дніпру ...

Про американських гнид: https://www.facebook.com/share/p/19XmPqVZcA/

Укрогнидство по-київськи: https://www.facebook.com/share/p/1MVTfhJXEx/

Владислав Смірнов 7 год · Ехокамера для кібер-Левіафана: Google AI Mode і живі люди замикають коло цифрової цензури Владислав Смірнов Нещодавно під моїм відео про «Дію», цифрові державні реєстри та інтеграцію української інформаційної інфраструктури з великими технологічними платформами з’явився характерний коментар. Його автор не сперечався ані з архітектурою даних, ані з питанням суверенності державних реєстрів, ані з ризиками централізації інформації, ані з моделлю Palantir. Він просто виніс вирок: Смірнов — «маніпулятор, ворожий українству», його тексти створюють «інформаційну піну», ретранслюють московські меседжі, а поняття «цифровий концтабір» нібито взагалі вигадали московські інфовоїни. Ще кілька днів тому я, можливо, сприйняв би це як звичайний емоційний коментар. Але після серії експериментів із Google AI Mode він виглядає зовсім інакше. Бо практично ту саму семантичну конструкцію почав відтворювати пошуковий штучний інтелект. Я показав Google цей коментар і попросив перевірити, чи має він під собою підстави. І замість того, щоб спочатку розібрати зміст моїх текстів, AI Mode повідомив, що коментар «дуже точно описує головні претензії української спільноти». Одна репліка одного користувача за одну генерацію перетворилася на позицію суспільства. Після цього машина почала вже сама добудовувати доказову конструкцію: «цифровий концтабір» було оголошено маркером московської пропаганди, мої тексти — такими, що працюють у синергії з ворожими ІПСО, а згодом система дійшла до формули про «антиукраїнську» діяльність, яка об’єктивно нібито ведеться «на догоду кремлівським наративам». Генетична хиба: як ШІ скасовує суть дискусії Ось майже лабораторний приклад семантичного зламу. Пошуковий ШІ від Google (AI Mode) пояснює, що словосполучення «цифровий концтабір» є маркером московської пропаганди. Далі алгоритм робить блискавичний логічний стрибок: якщо український автор використовує схожу лексику для критики застосунку «Дія», цифрових реєстрів або систем військового обліку, то він нібито «один в один повторює наративи російських спецслужб». Для машини в цей момент уже неважливо, що саме аналізує автор. Неважливий фаховий розбір архітектури даних, неважливі ризики надмірної концентрації державної інформації, інтеграція з платформами на кшталт Palantir, помилки цифрової ідентифікації чи втрата людиною базових конституційних прав. Сам факт критики технологічної системи автоматично переописується алгоритмом як такий, що має вороже походження. Це класична генетична хиба: тезу оцінюють не за її змістом, логікою чи доказами, а виключно за тим, хто нібито користується схожою лексикою. Десятиліття західної правозахисної думки, критика електронного паноптикуму Мішеля Фуко чи «наглядового капіталізму» Шошани Зубофф — усе це скасовується одним машинним штампом. Відбулася машинна підміна понять: - Критика ТЦК перетворюється на «зрив мобілізації». - Критика цифрових застосунків — на «російський наратив». - Недовіра до неефективної або корумпованої влади — на «допомогу ворогу». Механіка отруєного колодязя Після того, як людина залишає свій отруєний коментар під відео, Google отримує новий масив даних із відкритого інтернету. Завтра інший користувач запитає: «А Смірнов справді маніпулятор і поширює московські наративи?» Машина просканує мережу, знайде вже не тільки замовні критичні статті від лояльних до влади ГО, а й такі коментарі. І алгоритм легко видасть вердикт: «Так вважає частина української спільноти». Я вже побачив це буквально під час тестування. Один негативний коментар AI Mode назвав таким, що «дуже точно описує головні претензії української спільноти». Одна людина в очах алгоритму перетворилася на ціле суспільство. А далі система сама починає доводити правильність цього коментаря, генеруючи фейкові звинувачення: ШІ пише про мою «синхронність із кремлівськими темниками», «деструктивну діяльність», «втрату мотивації захищати державу». Жодних доказів координації, реальних темників, фінансування чи зв’язку з московськими структурами для такого переходу не знадобилося. Системі виявилося достатньо тематичної схожості. Рекурсивне репутаційне отруєння та приватизація цензури Так виникає ідеальне рекурсивне коло, яке працює без втручання людини: - Медіа або зацікавлений автор створюють маргінальний ярлик. - Пошуковий ШІ його поглинає через свої тренувальні бази. - AI Mode видає цей ярлик користувачу вже не як чиюсь думку, а як об'єктивний аналітичний висновок. Люди читають цю видачу і починають повторювати її власними словами в соцмережах. Пошукова система індексує їхні коментарі й отримує ще більше «підтверджень» початкового ярлика. Машина починає вимірювати реальність, яку сама ж і сформувала. Те, що державі прямо забороняє робити Конституція, вона елегантно передала на аутсорс алгоритмам Кремнієвої долини. Чиновникам більше не потрібно створювати міністерства правди чи офіційно забороняти свободу слова. Достатньо просто надіслати корпорації Google запит із проханням «захистити інформаційний простір» — і глобальна технокорпорація своїми фільтрами зробить ту брудну роботу, за яку чиновник міг би сісти у в'язницю. Злиття державного силового апарату та монопольних цифрових платформ породило кібер-Левіафана, проти якого класичні закони вже не працюють. Але головна мета алгоритмічного Уробороса — це не знищення конкретного критика чи експерта. Головна мета — це «охолоджувальний ефект» для всієї німої більшості. Коли пересічний громадянин, IT-спеціаліст чи юрист бачить, як фахова аналітика миттєво таврується машиною як «російське ІПСО», у ньому спрацьовує базовий інстинкт самозбереження. Він обирає самоцензуру. Він стирає свій ще не написаний пост про вразливості державного застосунку. Він мовчки погоджується з цифровим свавіллям. Система публічно алгоритмічно страчує одного, щоб змусити замовкнути десятки тисяч. Так формується суспільство ідеальної, стерильної згоди, де страх бути затаврованим замінює критичне мислення. Висновки: Раніше класичній пропаганді потрібно було багато разів повторювати тезу з телеекранів, витрачати мільйони бюджетних коштів, щоб вона стала суспільною установкою. Генеративний пошук від Google скорочує цей шлях до мілісекунд. Він сам синтезує тезу з інформаційного шуму, надає їй абсолютний авторитет пошукової системи, передає суспільству, а потім цинічно використовує суспільну реакцію як доказ власної правоти. Зараз цифрова цензура більше не потребує заборони. Після цього автор формально може говорити скільки завгодно. Свобода слова нібито збережена. Просто перед його словами на екранах мільйонів користувачів завжди стоятиме невидиме, але нездоланне машинне попередження: «Обережно. Ця людина говорить те саме, що говорить ворог». А коли скалічені алгоритмами читачі почнуть повторювати цей ярлик у коментарях, система задоволено підсумує: «Бачите? Так думає суспільство». Чи означає це остаточну поразку людського інтелекту? Лише в тому разі, якщо ми продовжимо грати за правилами алгоритму. Єдиний антидот проти цієї токсичної петлі — це свідоме цифрове дисидентство. Це відмова від споживання пережованої алгоритмами «інформаційної піни» та повернення до першоджерел. Це вимога алгоритмічної прозорості у державних і корпоративних систем. Це свої ШІ програмні ядра, свої сервери, свої бази даних і свої АЕС для живлення цієї інфраструктури, свої дата центри, свої інтернет хаби, свої супутники і свої інженери, програмісти та фахівці з кібербезпеки генеративного інтелекту. Україна, на скільки я знаю, аніскільки не просунулася в цьому стратегічному питанні. Тому не дивуйтеся, що якщо хтось про це все "побав" і "надав" майже безкоштовно в користування, то він і буде власником вашого цифрового образу.

НАБУ і САП викрили злочинну групу, яка заволоділа понад 137,5 мільйонами грн комунального підприємства "Київський метрополітен" на транспортуванні ПОДАРОВАНИХ Варшавським метрополітеном вагонів. До організації схеми, за інформацією УП, був залучений, зокрема, колишній начальник столичного метрополітену Віктор Брагінський. Сцуко, не ***ити вони не можуть. Пороблено нам чи що? t.me/BerezaJuice/68397

"Закриваючи тему бездонної прірви розкрадань, треба її підсумувати фундаментальним висновком: іншої мети, крім збагачення, державницька діяльність не має апріорі. Збагачення розглядається владоможцями як справедливий гонорар і винагорода за своє перебування біля корита. Вибити цю мотивацію вже неможливо, бо ніхто з покоління золотих мальчиків у бізнесі за все життя не заробив би навіть 1% від бюджету крадівництва, чи державних тендерів, чи тим паче оборонних, які ще й закриті грифом «таємно» від дослідницького ока. Коли всі говорять про корупцію, нам треба говорити про узурпацію. Щоб не боротися з корупцією – потрібна якраз вона, узурпація. Тому узурпація завжди дорівнює корупції. Ти можеш безкарно красти лише тоді, коли в узурпованій тобою системі ніхто не схопить тебе за руку. Ось чому суспільству нема сенсу боротися з корупцією в узурпованій державі. Вона на те й узурповувалася, аби владу не було кому перевіряти й контролювати." 👇 https://www.youtube.com/watch?v=uMFRKNENoWo

МАНЧЕСТЕР, Англия (CN) — Палата лордов в понедельник начала обсуждение законопроекта об ограничении иностранных политических пожертвований и запрете криптовалютных взносов политическим партиям, спустя несколько дней после того, как партия Reform UK получила 72 миллиона фунтов стерлингов (97 миллионов долларов) от двух криптовалютных миллиардеров — крупнейшее единовременное пожертвование в истории британской политики. По данным Избирательной комиссии, отслеживающей политические пожертвования, Бен Дело и Кристофер Харборн, оба британцы, прожившие несколько лет за границей, в течение двух дней пожертвовали партии «Реформа» по 36 миллионов фунтов стерлингов каждый. t.me/NikolayGolbin/3410

https://www.facebook.com/share/p/1H7LchivAE/ - про тих кого не чіпають 🤣. Фото красномовні, а коменти ще кращі... : Говорили, балакали, сіли й заплакали...) стерли дохіба людей, спиз...ли норм бабла, а тепер зібрались "нада шота рєшать", бо кінчений відморозок почав бити по активах пінчуків, порошенків, авакових, яценюків, гройсманів і тп.... а рєшать ким??? Правильно, знову рядовими українцями, бо за 12 років війни ніхто не думав, що треба буде свої активи захищати, і ніхто не зробив ні ракет нормальних балістичних в норм кількості і всієї іншої зброї, ні споруд та будівель.... зібралось шобло-йобло.... Зібралася вся шобла, яка крала і знищувала державу, робила злиднями народ, собі встановили мільйонні зарплати, прибрали до загребущих рук підприємства і галузі, створювала небачену корупцію і процеси, щоб позбавити народ будь-якої можливості впливати на владу Святкували Рош-hа Шана. Ви що ж не бачите що тут увесь кагал. Договорняки продовжуються, а народ стікає кров'ю. Ніяк не нажруться, таке враження,що бариги думають, що вони безсмертн. Прихватизували українські землі, а що далі, хто буде працювати ? Тепер зрозуміло, чому дрони полетіли на захід України, а не на Київ.

www.instagram.com/reel/DQ5hH3tCAhe/?igsh=dDVnMnNrbTNiYnc0

У всьому світі топ-посадовці спокійно собі йдуть у відставку і вертаються до того заняття, з якого вони пішли на тимчасову політичну посаду. Хтось вертається в професуру, хтось у бізнес, хтось виходить на заслужену пенсію, хтось лишається в професійній політиці, хтось пише мемуари, хтось іде в консалтинг – усі вертаються в нормальне світське життя до народу, якому вони служили одну чи дві каденції. Якщо ти не диктатор і не злочинець – тобі нема сенсу забезпечувати собі 10 років державної охорони після втрати трону. Якщо ти совісно відслужив своєму народові – нема сенсу після втрати посади заслонятися від народу армадою бодігардів і непідступним статусом. Бояться лише диктатори й злочинці. Для них власна безпека прирівнюється до уникання відповідальності за злодіяння, які вони чудово усвідомлюють, адже знає кицька, чиє сало з’їла. Законопроєкт Зеленського, яким він хоче собі й своїй камарильї гарантувати недоторканну безпеку аж на 10 років після втрати влади – це явка з повинною. t.me/OstapDrozdovOfficial/5966

Олексій Гончаренко · 11 год · Журналіст: Щодо України, людей викрадають просто на вулицях. Ви бачили ці відео? Якщо ні, я можу надіслати їх вашим співробітникам. Трамп: Я знаю про ці відео. Я дуже багато про це чув. Ну що ж, дожились вже до того, що про нашу бусифікацію говорить президент Сполучених Штатів Америки. Про наші ТЦК вже знає, с*ка, весь світ. Кожен випадок, як над людьми знущаються, всі бачать. За реформу ТЦК маємо сказати «дякую» не тільки Зеленському, а й заброньованому працівнику фонду «Східна Європа» Федорову, який, до речі, катається по США. Певно, бо там немає ТЦК. t.me/Oleg_legalist/9253

Зелені мудараси у всій красі: t.me/gnapinfo/5017 - смарт-окуляри рулять

Продовження історії цифровізації https://www.facebook.com/share/p/199FV9Qtxj/

https://www.facebook.com/share/p/1Bun6ojYQW/

https://www.facebook.com/share/r/1BswR2JJo7/

https://www.facebook.com/share/p/14eAtLaz7qb/ ХТО ДАВ ВАМ ПРАВО ПЕРЕВІРЯТИ ГРОМАДЯНИНА НА ЛОЯЛЬНІСТЬ І ПАТРІОТИЗМ? ... Нам намагаються нав'язати хибну формулу: оскільки в країні війна, громадянин має лише обов'язки, а влада має безлімітні права. Це небезпечна брехня. Стаття 65 Конституції України справді встановлює обов'язок громадянина захищати Вітчизну. Але цей обов'язок захищати державу не створює для держави права вийти за межі Конституції. Конституція не складається з однієї статті 65. Вона складається зі статті 3 (людина, її життя і гідність — найвища цінність). Зі статті 5 (джерелом влади є народ, а не ТЦК чи уряд). Зі статті 19 (державний орган діє виключно в межах прямо наданих повноважень). Зі статті 34 (свобода думки і слова) та 38 (участь в управлінні державою). Більше того, навіть стаття 64 прямо вказує: під час воєнного стану Конституція не зникає. Допускаються лише певні обмеження, а фундаментальні права взагалі не підлягають звуженню. Конституційний Суд України вже під час цієї війни наголосив: і в умовах воєнного стану повага до прав і свобод та захист людини від свавільного застосування влади залишаються основами ладу. Конституцію неможливо «поставити на паузу». І головна проблема сьогодні полягає в тому, що значна частина державної машини почала поводитися так, наче воєнний стан дав їй право цю паузу увімкнути. ... Висновок Я громадянин республіки. Держава не видає мені ліцензію на думку.Мій конституційний обов'язок захищати Україну не скасовує конституційного обов'язку України захищати мої права. Воєнний стан — це правовий режим, а не індульгенція на скасування права. Незручне запитання не стає ворожим тільки тому, що владі неприємно на нього відповідати.

"Атака влади на бойового офіцера Ширшина мимоволі воскрешає тему Курської операції. Минуло 2 роки. Цар грізно заявляв тоді: обміняємо курські території на наші. В цьому й полягав задум, від якого наша гальорка ейфорійно оргазмувала в стані куража й афекту. Тоді як притомні аналітики попереджали, що все завершиться цілком протилежним: спочатку буде плюс Курщина, а потім буде мінус Донбас, а потім – мінус Курщина. Саме таку послідовність озвучували західні ЗМІ, зокрема Washington Post: шалено захопливий плюс завершиться двома мінусами. Так і сталося: відкриття ще одного фронту (на додачу до вкрай тяжкого основного) коштувало Україні рекордну кількість утрачених земель Донбасу в 2024-25 роках. Росія застосувала на Курщині північнокорейців, і наприкінці операції вже не було що міняти: спаливши тонни західної бронетехніки і втративши тисячі воїнів, ми втратили і курський «фонд земель на обмін», і свої донбаські. А ще Washington Post тоді прямо писав: Курській Офензиві передували заочні спроби домовитися про припинення вогню через посередників у Катарі. А Курськ усе зруйнував: після нього патова війна звелася до програшної безкомпромісності. На Заході й понині нема одностайної оцінки нашої реальної, а не павичевої, спроможності підвищувати градус війни замість навпаки, понижувати його (над чим, власне, й кулуарно працювало багато третіх сторін). Кожна ескалація, пишуть вони, допінгує ворога і ставить хрест на зупинці війни, доливаючи в неї каністру мазуту замість заливати водою. 40-денний «примус до миру» – найсвіжіше тому свідчення: градус війни підвищено, при цьому не маючи засобів відбити очікувану відповідь противника. За все це платить країна." t.me/OstapDrozdovOfficial/5952

Варто подивитись, багато 'невдобних' питань задає цим земударам...

"Дія" не «держава у смартфоні», а державний рекет. https://www.facebook.com/share/p/19MrFeScqy/ ... Коли державі треба було повідомити мене — «Дія» не врятувала. Коли державі знадобилося заблокувати мої гроші — система спрацювала. Коли треба було додати 68 гривень виконавчого збору — спрацювала. Коли треба було виставити ще 200 гривень витрат — спрацювала. Коли треба було запропонувати мені кнопку «Сплатити» вже після відкриття виконавчого провадження — знову спрацювала. А тому проблема тут не в 948 гривнях. Значно страшніше те, що держава створює систему, в якій громадянину дедалі дешевше капітулювати перед помилкою держави, ніж доводити власну правоту. Саме на малих сумах ця модель ідеальна. Через 200 гривень не наймеш адвоката. Через 948 гривень не витратиш тиждень на суди. Просто натиснеш «Сплатити», бо твій час дорожчий. Мільйон таких раціональних капітуляцій і створює адміністративну машину, якій більше не потрібно боятися власних помилок. Якщо примус був успішним, законодавство передбачає ще й винагороду тим, хто цей примус реалізував. Так виглядає не просто цифрова бюрократія. Так виглядає монетизація державного примусу. Коли державі треба щось дати громадянину, цифровізація залишається сервісом із можливими збоями; коли державі треба щось у громадянина забрати, цифровізація перетворюється на інфраструктуру примусу з тарифами, зборами, витратами і винагородами. "Дія" не «держава у смартфоні», а державний рекет.

https://www.facebook.com/share/p/1ENW8rCVsg/

ДУП:ШКОЛА Ігор Лікарчук ·10 год · Щойно завершив спілкування з директором ліцею, в якому навчаються 1 тисяча учнів. Найбільший жах у колеги викликає організація харчування. Приміщення їдальні максимально розширили та суттєво ущільнили столами в стільцями. Які збирали звідусіль. Але вийшло всього 180 місць. Що буде в тому залі, коли туди забіжить натовп дітисьок, яких упродовж 20 хвилин потрібно нагодувати першим, другим, третім..? Чи навіть, якщо і з боксів? Можливо, учні будуть заходити вервечкою, чинно, організовано, попередньо вимивши рученята та витерши їх паперовою серветко з дезрозчинлм чи висушивши в сушці? Ой, про це навіть писати смішно. Хто буде накривати столи? Учні? Вчителі? Працівники кухні? Які працівники кухні? Їх катастрофічно не вистачає. Навіть кухарів, не кажучи про посудомийок. Хто прибиратиме столи та посуд після одного заходу учнів? Адже, це це не просто залишки змести у мішки для сміття, а потрібно очистити тарілки, зібрати ложки та виделки, витерти столи… Так, можливо, складність саме цього моменту дещо спростить роздача наборів страв у боксах. Але чи готова існуюча система фабрик-кухонь цей процес забезпечити на належному рівні? Щоправда, використані бокси із залишками каші, котлет і салатів, які обовʼязково валятимуться у всіх закутках школи - чи не проблема? Хто буде забезпечувати порядок в їдальні, яка під вінця буде заповнена учнями? Вчителі? Та їм же також потрібно хоча б до туалетної кімнати вийти між уроками чи якусь чашку кави залити до рота? І найголовніше: хто за все це відповідатиме, якщо щось станеться? Немає сумніву, що директор. Вислухав я оце все. І як людина, що має багаторічний досвід трьохразового харчування 800 учнів, сказав моєму співрозмовнику лише одне: я вам не заздрю і дуже співчуваю. Але згадайте, панове директори, слова Тараса Шевченка про німих, які на панщину ідуть. Ви ж усі ходили на серпневі конференції і там мовчали… Тож тепер насолоджуйтеся