hause

Славолюб-Алан Богач · Стежити 1 дн. · У відповідь на пост про ухилянтів і тцк вийшов доволі обʼємний коментар-роздуми, То ж як цим не поділитися зі всіма? "... не хтів нічого коментувати, бо з тобою важко не погодитися, країну тре боронити і це правда, та й справді коли на відео лунає московитська мова "спасітє", то емоції теж схожі з твоїми. Однак це лиш частина правди і, так я знаю тебе як людину принципову, порядну і чесну, для якого порядок це шлях життя, то таки хочеться запросити тебе то розгляду цього питання більш обʼємно-системно, а не лише на рівні простих емоційних реакцій. Отже, по-перше, добровольців у нас і нині багато, бо Мадяр і підрозділи Азов, Хартія та багато інших беруть до себе лише свідомих добровольців по власному ректрутингу і на ТЦК навіть не сподіваються. Куди ж ідуть ті, кого "спакували" ТЦК? Думаю, що ти знаєш як і я, що усі бусифіковані йдуть у штурмовики, в Покровськ та інші самі гарячі відтинки фронту, де на позиції зазвичай їх навіть не можуть доставити ніяким транспортом і вони змушені під артою, дронами та обстрілами добиратися самотужки. То ж до позицій більшість з них навіть не добираються і гинуть навіть не вступивши в свій перший бій. Поміж собою кажуть, шо їх відправляють на мʼясо. Ба більше того, про це їм відкрито говорять під часс проходження базової підготовки, котру правда багато хто з них навіть не має можливості пройти точнісінько так само як і отримати лікарську допомогу чи пройти нормально ВЛК. Це бачимо навколо, коли ше вчора чоловіка спакували прямо на вулиці, коли він з дитсадка вів додому свою дитину, залишивши дитину напризволяще, а вже нині ми його сстрічаємо з піснею "Пливе кача" і проводжаємо у останню путь. По-друге, з юридичної точки зору, думаю ти так само як і я знаєш, що працівники ТЦК є звичайними держслужюовцями і аж ніяк не військовослужбовцями. Та зрештою, навіть якби вони були військовослужбовцями, то і це ніяк би їм не дало законних підстав навіть просто перевіряти документи (окрім як на стаціонарних блокпостах і тільки за наказом коменданта, котрого у них ніколи нема) і тим паче так само не дало б законних підстав на затримання та транспортування людей до ТЦК. Це приводить нас до слушного запитання. Чому не приводяться їх дії до законних процедур? І чому на це закривають очі як їх начальство, так і поліція, прокуратура, багато судів і аж до президента? Ці питання справді приводять до системного аналізу того, що відбувається. І перша логічна відповідь це те, що якщо це відбувається, значить це комусь вигідно. Кому? Думаю, що ти так само як і я знаєш які розцінки на бронювання, інвалідність і тому подібне, що дає можливість уникнути мобілізації чи навіть безперешкодно виїхати з країни. Як кажуть, ціни починаються від 5-7 тисяч доларів і до 20-40 тисяч, а верхньої межі нема. То ж ці людолови рискають по вулицях часто-густо взагалі без документів, в балаклавах, аби їх неможливо було ідентифікувати і гребуть всіх, хто під руку попадеться. Хто має гроші (не в кишенях, з кишень відразу все зника), той відкуповується, а хто не має, того відпправляють туди, під Львовом (думаю, ти знаєш то є і в яких жахливих умовах вони там перебувають, то ж зі зрозумілих причин не буду писати). Обʼєм цих оборудок просто фантастичний! Це мількони і мільйони доларів. Звісно, що такі обєми не можуть проходити без кришування згори. Себто, це система, фінансова піраміда, по якій розпливаються усі ці мільйони аж до самого верху, бо як інакше можна пояснити сліпоту аж до найвеличнішого і найдосвідченішого. І ось ми підходимо до логічного пояснення чому це не робиться згідно процедур прописаних в законодавстві. Надаючи незаконні розпорядження, усіх повʼязується круговою порукою, бо порушуючи Закон (а ці людолови як і поліцаї прекрасно усвідомлюють, що чинять злочин, що видно по їх поведінці) вони позбуваються голосу совісті і починають думати лиш про власне збагачення. Саме тому більшість військовослужбовців, коли вони після отриманих поранень і комісування, отримують пропозицію працювати в ТЦК, відмовляються, хоч і знають, що залишаться з копійчаною пенсією. Так один з моїх близких друзів, після кількох контузій, зараз перебува за кордоном, змушений заробляти собі на хліб і ліки, бо думаю, що як і я ти теж знаєш які виплати отримують наші воїни після поранення чи комісування. Та усе це не просто випадковий збіг чи недогляд з боку вищого керівництва, а свідомі кроки по пригнічуванню народу або точніше тероризуванні людей, аби в страху люди сиділи по домах і мовчали, поки вони крадуть мільярдами. Так, саме мільярдами, бо за незалежними оцінками багатьох експертів за роки правління тої зеленої гнилі було розкрадено вже більше 100 мільярдів євро. При тому, що ці оцінки робилися вже більше року тому, то ж, як то говориться, верхньої межі у них нема. За ці гроші ми би могли вже кілька років тому завершити цей геноцид нашого народу. То ж, поки ми скидуємося нашим воїнам на броніки, амунцію, зброю, автівки і усе решта, то ті, хто би мав цим займатися, займається мародерством і системним тероризуванням нашого народу. Тому уся ця бусифікація є не випадковим чи поодиноким порушенням закону, а системним злочином організованим злочинним угрупуванням. І, якщо б цього не було, то більше людей самостійно і свідомо йшли би боронити свою країну. Тому і питання треба ставити не кого звинувачувати, що він встромив ножа людолову в серце, як це нещодавно відбулося у Львові, а хто створив усі передумови до цього і як позбутися системних причин цього всього. І! Саме головне! Памʼятати за що ми воюємо! Бо ми відстоюємо своє право, жити у вільній правовій країні, з верховенством права, з законами, котрі захищають, а не роздівають-розувають, закривають, як за поребриком, бо ця шобла зробила багато, аби перетворити нашу країну на подібну до тої, що за поребриком. І це їх свідомий вибір, бо в основі всього лежить ідеологія і можна почати говорити іншою мовою, іншими словами, та не можна очікувать, що шось зміниться в голові людини, котра прямо заявляла «сойдьомся гдє-то посрєдінє», що він нині і робить… Ось на які роздуми наштовхнув мене твій пост. То ж дякую тобі і за пост, і за твою службу. Щодня молюся і за тебе, і за усіх, кого знаю, що воює, і за всіх ваших побратимів і посестер."

В настоящее время мощность электрогенерации в Китае достигла рекордного уровня в 3,75 тераватт. За последние 8 лет эта мощность удвоилась. Это почти в 3 раза больше, чем в США, где мощность составляет около 1,30 тераватт. Кроме того, в Китае строятся 34 атомных реактора, что больше, чем во всех следующих 9 странах вместе взятых. В настоящее время планируется или предлагается построить еще около 200 реакторов. Почему эта битва очень важна? Потому что это очень сильно повлияет на то, кто выиграет главную технологическую гонку в истории человечества. Гонку за искусственный интеллект источник

"1. Коли я була в Пекіні, мене здивувало, що в школах немає дітей з телефонами. Вчителька сказала: "До 18 років смартфон - це ворог. "У Китаї забороняють не сам інтернет, а звичку жити в екрані. "Мати дитину з телефоном - це ганьба для батьків. Для вас це норма", - зазначив директор школи. І тут я зрозумів: найважливіша зброя Китаю - не технології, а дисципліна. 2. Китайські батьки пояснюють дітям просто: "Екран краде твоє майбутнє. "У них ліміт 40 хвилин ігор на день, і це під контролем держави. Наша дитина може сидіти в TikTok 6 годин. Китайці вважають, що телефон у руці підлітка - це наркотик, а держава зобов'язана бути "батьком", якщо сім'я не вдається. 3. Професор у Шанхаї сказав мені: "Ви вважаєте, що свобода корисна для дітей. А ми знаємо, що свобода без дисципліни народжує рабів. "Він показав статистику: школярі у Китаї сплять в середньому на 2 години більше, ніж їхні однолітки у США. Чому так? Тому що їм нема чого чіплятися вночі. Їхні мізки відпочивають, а наш вигорає в 14. 4. На дитячому майданчику я бачив, як діти грали в шахи, стрибали через стрибалку, тренували навушники В той час мої друзі з Європи писали: "Наш син знову у Фортнайт до ранку. "Китайці прибрали одну звичку - нескінченні екрани. Взамін вони отримали концентрацію, здоров'я та конкурентне покоління. 5. І головне інсайт: Китай набирає силу, забороняючи те, що ми вважаємо нормою. "Ви виховуєте дітей телефонами. Ми виховуємо дітей з мізками", - розповіла мені вчителька в Пекіні. Ці слова звучать як речення: поки наші діти не можуть жити без екрану, китайці вже вчаться жити без нього - тому завтра будуть сильнішими."

Зеленський підтримує голосування через "Дію" 🗞В інтервʼю журналістам Володимир Зеленський зазначив, що вже давно підтримує ідею, щоб українці могли проголосувати через "Дію", або іншими електронними способами. Особливо це стосується українців за кордоном. 💬Пряма мова: “Я завжди підтримав і підіймав питання ще з початку ковіду щодо законодавчих змін, щоб люди могли голосувати онлайн. Поки що консенсусу з парламентарями ми не знайшли”. 📹 Для інформації та порівняння: зараз в Грузії теж йде підготовка до виборів, які мають відбутись хоча і в 2028 році, однак зміни до виборчого законодавства партія “Грузинська мрія” вже просуває сьогодні. 🇬🇪Парламент Грузії остаточно ухвалив зміни до Виборчого кодексу і тепер громадяни Грузії, які проживають за кордоном, зможуть голосувати на виборах тільки на території Грузії, а закордонні виборчі округи більше відкривати не будуть. На фоні Грузії плани України виглядають більш демократично...🙂 🔗Джерело: www.rbc.ua/rus/news/zelenskiy-pidtrimav-ideyu-elektronnogo-golosuvannya-1766049324.html

"ХРОНІКА СИСТЕМНОГО САМОГУБСТВА Автор: Владислав Смірнов Грудень 2025 року увійде в новітню історію України не як місяць стратегічних перемог чи дипломатичних проривів, а як час великої ганьби. Поки суспільство годують заспокійливим сиропом про «посилення» та «реструктуризацію», у кабінетах Генерального штабу та командування Сухопутних військ тихо, без зайвого шуму, провертають операцію з ліквідації одного з найефективніших феноменів цієї війни — Інтернаціонального легіону. Рішення розформувати злагоджені національні батальйони і розчинити іноземних добровольців у сірій масі загальновійськових бригад — це не помилка. Це свідомий демонтаж боєздатності, продиктований страхом, заздрістю та невиліковним радянським ідіотизмом. Не нагадує розброєння напередодні широмасштабного нападу на Київ? Зіткнення цивілізацій: Чому система ненавидить вільних Щоб зрозуміти глибину цієї прірви, треба усвідомити природу конфлікту. Інтернаціональний легіон із перших днів був чужорідним тілом у хворій системі української армійської бюрократії. Це був конфлікт менталітетів. З одного боку — закостеніла вертикаль, де ініціатива карається, а головним показником ефективності є правильно заповнений журнал обліку та фотозвіт для начальства. Це світ, де солдат — безправний ресурс, «олівець» на карті. З іншого боку — професіонали з країн НАТО, Латинської Америки, Азії. Люди, виховані на принципах mission command (управління через місію), де сержант — це бог тактики, а життя побратима — найвища цінність. Вони приїхали сюди не за зарплатою (у багатьох вдома вона була вищою), а за ідеєю. Вони мають почуття власної гідності, яке наші «паркетні» полковники сприймають як зухвальство. Система не змогла їх зламати, не змогла змусити фарбувати траву чи ходити строєм під артилерійським вогнем. Іноземці задавали занадто багато незручних питань: «Чому немає евакуації?», «Де обіцяні міномети?», «Чому цей наказ суперечить здоровому глузду?». Для радянського офіцера це — бунт. А бунт треба придушити. Розпорошення легіонерів по різних бригадах — це спосіб зламати їхню волю, перетворити еліту на покірних виконавців, позбавити їх голосу і колективної сили. Вавилонська вежа на лінії фронту Офіційна версія про створення «єдиного кулака» звучить красиво лише для тих, хто ніколи не був на "нулі". Реальність така: боєздатність підрозділу базується на мікрокліматі та комунікації. Національні батальйони Легіону — це роками відпрацьовані механізми. Поляки розуміють поляків, колумбійці прикривають колумбійців, американці працюють за протоколами армії США. Що робить наше командування? Воно бере цей злагоджений механізм і кувалдою розбиває його на дрібні деталі, які намагається вставити в старий «Жигулі» радянського зразка. Уявіть собі штурм посадки. Радіоефір. Командир роти, який володіє англійською на рівні "Ландон із зе кепітал", кричить наказ. Його не розуміє кулеметник з Бразилії. В результаті — затримка на 30 секунд. У сучасному бою це смерть. Це «дружній вогонь». Це втрата позицій. Ліквідація мовних і культурних кластерів — це злочинна недбалість. Ми свідомо створюємо хаос там, де був порядок. Ми міняємо професіоналізм на статистику. Замість ефективних штурмових груп ми отримаємо наляканих, дезорієнтованих одинаків, які не довіряють своїм новим командирам і не розуміють, що відбувається навколо. Мародерство ресурсів: Битва за «гуманітарку» Але де немає логіки, там завжди є гроші. Давайте будемо цинічними до кінця. Легіони завжди були упаковані краще за кадрові механізовані бригади. Чому? Бо західний світ допомагав «своїм». Американські фонди слали тепловізори американцям, британські волонтери гнали пікапи британцям. Це були прямі, прозорі канали, які оминали чорну діру складів Міноборони. Нашим генералам і тиловикам це муляло очі роками. Як це так: у якогось лейтенанта з Огайо є кращий дрон, ніж у комбрига? Це ж непорядок! Це ж ресурс, який проходить повз кишеню! Інтеграція легіонерів у загальні бригади має приховану мету — «націоналізувати» ці потоки. Командування розраховує, що разом з бійцями до них перейдуть і їхні спонсори, і їхнє спорядження. Це фатальна ілюзія жадібних дурнів. Західна допомога базується на персональній довірі. Донор із Техасу дає гроші конкретному Джону, якого він знає, а не вкрай корумпованій військовій частині №XXXX. Як тільки зникне суб’єктність Легіону — краник перекриється. Ми не «оптимізуємо» ресурс, ми його втрачаємо. Ми просто крадемо у самих себе можливість воювати сучасною технікою. Знищення свідків Є ще один аспект, про який говорять лише пошепки. Страх. Влада боїться Легіону. Іноземний доброволець — це найнебезпечніший тип солдата для корумпованої влади. Він юридично захищений паспортом своєї країни. Він не боїться СБУ чи військової прокуратури так, як цього боїться заляканий мобілізований з села. Він може подзвонити журналістам The New York Times. Він може написати правду у Twitter, яку прочитають сенатори. Легіонери були живими свідками нашої некомпетентності, крадіжок палива, тупих наказів і зневаги до життя. Розпорошити їх — це тактика "розділяй і володарюй". Поодинці вони безпечні. Поодинці їхній голос не чутно. Їх розчиняють у масі, щоб приховати злочини командування, щоб не було кому сказати: «Король голий, а генерал — ідіот». Висновки: Квиток в один кінець Те, що відбувається зараз, — це точка неповернення у стосунках із цивілізованим світом на рівні people-to-people. Ми власноруч руйнуємо міф про те, що Україна — це форпост свободи. Ми показуємо, що Україна — це такий самий маленький Радянський Союз, тільки з іншим прапором, де людину пережовують і випльовують заради звітності. Наслідки будуть миттєвими і болючими: Кадровий колапс - ми втратимо до половини іноземного контингенту ще до Нового року. Профі просто розірвуть контракти. Ніхто не підписувався бути "м'ясом" у чужій грі. Репутаційна катастрофа - кожен легіонер, який поїде додому ображеним, стане анти-амбасадором України. Він розкаже правду своїм друзям, своїм медіа, своїм політикам. І коли наступного разу ми будемо просити про допомогу, нам нагадають, як ми вчинили з тими, хто приїхав віддати за нас життя. Військове ослаблення. Замість елітних штурмовиків ми отримаємо демотивовану піхоту. Ми міняємо якість на уявну кількість. Це рішення Генштабу — не помилка. Це акт зради національних інтересів на догоду бюрократичному комфорту. Ми виганяємо найкращих друзів, щоб залишитися наодинці зі своїми ворогами — зовнішніми та внутрішніми. І коли фронт посиплеться там, де раніше стояли вмотивовані добровольці, нехай ніхто не питає «Хто винен?». Прізвища підписантів цього наказу відомі. Питання лише в тому, чи встигнемо ми їх судити до того, як стане надто пізно. Апдейт (для балансу позицій). Після підготовки цього матеріалу мені надійшли уточнення від співрозмовників, наближених до Генштабу: там наполягають, що рішення про розформування/переформатування іноземних підрозділів є реакцією на наслідки конкретного провалу на одному з відтинків Запорізького напрямку, де, за їхньою версією, іноземний підрозділ не втримав позиції, що дало ворогу просування; у цій логіці іноземців переводять не для “покарання всіх під одну гребінку”, а щоб вони воювали не окремими національними кластерами, а в складі змішаних бойових підрозділів разом з українцями — з єдиним командуванням, комунікацією та відповідальністю, а хто не приймає таких умов, той просто розриває контракт і їде додому. Водночас публічних документів, які дозволили б незалежно перевірити цю мотивацію, мені не надано — тому фіксую її як офіційно-неофіційне пояснення “з того боку”, яке не скасовує головного питання: чому такі рішення ухвалюються без прозорої комунікації, розслідування причин і чітких запобіжників, щоб не знищити те, що працює..."

Зелені виблядки: Понад 60% держпідприємств не працюють, а 10% взагалі не подають жодної звітності, – Гетманцев Джерело: https://censor.net/n3590556

Саме так і було і є, нікуди це не ділося - в селі була одна сімейка, дід був стукачом ( ну так казали), доня була депутатом верховної ради срср, її синочки - один палкан на пенсії, хоча міг би ще і повоювати, бо тільки 55-ть, інший велика шишка в кгб сбу ... - після фізмату з нашого курсу багато поперлося в кгб-сбу, але то все було по-знайомству, хоча були такими чмирями ...

та да, в мене десь з 1977 по 81 (м. Красний Луч на Ворошиловрадшині) був обов"язок кожний день десь з 18 до 19-ї години (саме тоді був завоз хліба) купити і притарабанити 6 буханок хліба по 14-16 коп. саме для парочки свиней, хліб тоді був дешевший комбікорму..., веселі часи були

Прокурор після 40-річчя вирішив вийти на пенсію: на основі однієї довідки ПФУ розрахував йому виплату в розмірі 219 тис. грн на місяць www.obozrevatel.com/ukr/ekonomika-glavnaya/fea/prokuror-pislya-zvilnennya-z-nevelikim-stazhem-otrimav-kosmichnu-pensiyu-vidsudiv-sobi-po-219-tis-grn-schomisyachno.htm?fbclid=IwY2xjawOrOgBleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFwWFFudkdaM0w2YkZib0drc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHvfc0CPjmpAFLrF4u2ThNHNBw73y41zo0VuZfQ-h4gEqGnBzqPuefUxZ_VPq_aem_wNppOpgi248Ma0kYUEWwgQ ЗИ: пі да ристична країна, ми заслужили "вот это вот все" ...

Логіка репресивної машини : "Я за кожним прийду особисто". Це не емоції, не зденервованість, не недосип, не перевтома чи ситуативна втрата самоконтролю. Це – питома логіка всієї репресивної машини. "Хоп-мусорок", "Ти на кого батон крошиш", "Запакуємо кожного". Вся ця блатна мєнтовщина лежить в органіці нашої "еліти". Розправлятися, репресувати, зламати комусь життя, цькувати, карати, зводити порахунки, мстити, пресувати, переслідувати, гонити, травити – ці брутальні, мужланські, агресивні, людиноненависницькі поняття є каркасом мислення всієї силової вертикалі царату. Монополія на силу робить їх усемогутніми. Типажі, які свою посаду розцінюють як інструмент кари і мсти, можуть побудувати лише поліцейську державу – державу, в якій ударно-силова перевага владоможця завжди височітиме над безправ’ям громадянина, перетвореного в наперед винного. Вільний Громадянин для них загроза. Без карально-примусового апарату, щиро думають вони, все розлетиться врізнобіч, бо по собі судять. Такою є логіка й філософія державної махіни – прийти за кожним особисто, щоб нікому повадно не було. Типово більшовицька, авторитарна логіка. Джерело: https://censor.net/ua/b3590276

https://www.facebook.com/reel/1305009357951161

"Сергій Флеш, наш головний український експерт і ЛОМ по темі РЕР,РЕБ, та зв'язку попередив, що воріженьки вербують українців, в т.ч літніх людей та усяких декласованих щоб ті встановлювали ретранслятори на дахах будинків. Часто - прикидаючись українськими військовими, мовляв це щоб шахеди відслідковувати. Я не маю ніякої компетенції щоб йому щось заперечити, лише трохи зауважити хочу. На момент розвалу країни своків, чисельність тільки штатних співробітників КДБ сягала 3.5 млн. З них майже мільйон - #КДБ #УРСР . Ще стільки ж "позаштатних". Спитайте своїх бабусю чи дідуся, що треба було зробити, щоб в партію комуністів вступити. Особливо, якщо не "по блату" а зі сторони. Спитайте, якщо вони живі. А щодо КДБ - туди взагалі відбирали ще з інститутів та армії самих відданих. Тому, у 1991 все це кодло радянських чекістів нікуди не ділося. Проголошення Незалежності України і подальше розформування для всіх них було приблизно як резолюція ООН для Путіна. І, на відміну від наших батьків, дідів, а для когось прадідів вже, співробітники головної спецслужби СРСР не гробили здоров'я працюючи 20/30/50 років у цеху, на будові, чи в колгоспі, Для них не було черг чи дефіциту, затримок зп. Тому навіть у віці 50+ вони дадуть фору багатьмом, хто їм годиться в онуки. Та й згідно зі статистики яку ви самі можете чуово знайти - їх діти були виховані в кращих "традиціях" які їм привили батьки. 13 березня 2022 року армія РФ здійснила обстріл #Яворівського_полігону, випустивши туди майже 30 ракет. Кількість загиблих багато років буде військовою таємницею, але навіть те, що можна знайти у відкритих джерелах - лякає. «За підтримання публічного обвинувачення прокурорами Львівської обласної прокуратури суд визнав громадянина України винним у державній зраді та засудив до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна (ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України)», - йдеться в повідомленні. Прокурори у суді довели, що з початку повномасштабного вторгнення 73-річний уродженець м. Львова - колишній працівник КДБ СРСР - співпрацював з агентами ФСБ РФ. Він збирав відомості про розташування військових об’єктів, зброї та об’єктів критичної інфраструктури в регіоні. Окрім цього, львів’янин передавав ворогу іншу інформацію з метою підривної діяльності проти України. Правоохоронці затримали навідника у червні 2022 року. На вирок він чекав під вартою. Нажаль, величезна кількість КДБшників та верхівка ЦК КПРС вже знаходяться на недосяжному для простих смертних рівні. Хтось займає топові посади в оборонпромі, хтось володіє банками України, хтось викладає в військових ВНЗ або в академіях МВС, СБУ, тощо. Деякі навіть стали президентами, прем'єрами та міністрами Багато хто сидить в місцевих адміністраціях, судах, прокуратурі, керує комунальними підприємствами, працює в УЗ тощо. Не думайте, що всім відома родина Деркачів, про яку я робив нещодавно допис і що вцілому на слуху - це якесь виключення. КДБшник=ворог. КДБшник-випускник вищої школи КДБ - ворог в квадраті. Вони можуть як завгодно маскуватися, видавати себе за кого хоч, але суті їх не міняє."

Volodymyr Tsybulko 1 дн. · У країні, де навіть ліфти у державних будівлях працюють тільки тоді, коли знімають телесюжет, влада придумала нове диво техніки — автозак, що ламається саме тоді, коли Коломойський збирає пресу. Отакий собі hitech-девайс Банкової: бачить журналістів — і враз задихається, перегрівається, падає на бік, як державна антикорупційна політика після Міндіч-гейту. Бо що страшніше для Зеленського? Ракетний удар? Скандал із міністром? Ні — Коломойський із мікрофоном. Ігор Валерійович, мабуть, уперше за довгий час вирішив сказати правду не тільки в душі, але й уголос. А правда в нього, як у старому сейфі Приватбанку — товста, іржава і з такими цифрами, що навіть Держдеп запиває валідолом. Про що він збирався заявити? Про те, що Квартал 95 — це не просто гумор, а окрема бюджетна програма «Фінансова реабілітація друзів Коломойського». Що 40 мільйонів доларів з офшорів олігарха летіли у ті самі офшори, де сміялися, плакали, писали жарти і малювали схеми майбутні керівники держави. Що в Davegra Limited Баканова зберігалися не лише сценарії шоу, а й економічна інфографіка, яку Зеленський так і не показав народу — бо народ не готовий до такої кількості нулів. А головне — Коломойський міг спитати, тремтячи голосом від праведного обурення: «Хто буде платити штраф Лондонського суду, якщо гроші з Привату заходили на ваші офшори, Володимире Олександровичу? Я один? Чи разом з артистами?» А це вже не просто скандал. Це — міжнародний фестиваль викривальної сатири, на якому Зеленський ризикує отримати не “Еммі”, а “Підозру року”. Тому Банкова й народила легенду про «зламаний автозак». У країні, де HIMARS працює, Starlink працює, дрони літають через фронт — ламатися може тільки правда. І лише тоді, коли наближається Коломойський. Бо влада чудово знає: якщо Ігор Валерійович відкриє рота — закриється епоха Зеленського. Ось тому автозак і «зламався». Не техніка — нерви. Не болт розкрутився — політичний страх розкрутився.

Потрібно щоб у українця "хата була більша, машина краща, у жінки целюліту на сраці було меньше, і щоб був кум який все може порішати" - ото і весь світогляд.

Зе пі здабол звичайний

... і відосик який тецекаки знімали ніби є, а ніби його і немає, земудари ще не визначились, чи треба його оприлюднювати.

Записів з бодікамер ми не дочекаємось, нажаль ...

От бля, знову росісі іпсо знімають ...

Королівство кривих дзеркал: як абсурд став нашою нормою Мені здається, ми настільки довго живемо в королівстві кривих дзеркал, що вже не розуміємо, де норма, а де абсурд. Ми радіємо тому, що в нормальній демократичній країні навіть не мало би траплятися. Ми радіємо, що Червінському замінили цілодобовий арешт на нічний — хоча сама справа сфальсифікована від початку, а операція була злитою спецслужбам ворога. Ми радіємо, що батька детектива НАБУ відпустили — хоча його взагалі не мали затримувати. Ми радіємо, що у Верховній Раді «бунт», хтось складає мандати, хтось тікає, хтось виходить зі «слуги народу». А це мало б статися ще тоді, коли країну системно руйнували. Потім уряд. У нормальній демократичній країні весь Кабмін пішов би у відставку. Бо важко повірити, що пан Шмигаль не знав, що робиться в енергетиці, в обороні, в закупівлях, у міністерствах. Не буває такої «необізнаності» на посаді прем’єра. Потім правоохоронна система. Уявіть собі рівень абсурду: ми захищаємо антикорупційні органи — НАБУ і САП — від українських же силовиків. Від СБУ і ДБР. Це вже навіть не криве дзеркало — це сюрреалістичний театр. Ми радіємо, що можуть «відмінити марафон». А він взагалі мав би існувати в тій формі, в якій був? Ми радіємо, що позитивні блогери лишилися без зарплат. А мало би бути так, щоб блогерам платили з державного бюджету за «правильні наративи»? Ми настільки звикли до перекручених реалій, що забули, як виглядає нормальне життя в демократичній країні. Забули, що владу можна критикувати — і після цього не отримувати кримінальні справи. Те, що робили з опозицією всі ці роки — це ганьба. А тепер, коли система сиплеться, всі раптом почали розповідати правду. Юлія Мендель згадала, яким «був» Єрмак. Кулеба раптом теж згадав, які стратегічні можливості були злиті. Чудово. А що вам заважало говорити про це тоді? Що заважало СБУ не брати участі в політичних атаках на детективів НАБУ? Що заважало не обслуговувати вертикаль, яку самі ж будували? Просто зараз корабель тоне — і всі біжать хто куди. А ми настільки довго жили без правил, що вже забули, що ми взагалі-то живемо в парламентсько-президентській республіці, а не в приватній корпорації. Джерело: https://censor.net/ua/b3588514

Для чого розхитують освіту, або Про електоральну арифметику Останні тижні ми спостерігаємо дуже знайому для української політики схему. Спочатку в інформаційний простір вкидають ідею, яка гарантовано викличе бурю: зміна умов праці для педагогів, строкові контракти, збільшення навантаження, перегляд соціальних гарантій. Усе це подається як «реформа», хоча насправді є тестом – чи готові вчителі промовчати. Педагоги вибухнули. І це нормально. Бо мова йшла про професійне виживання. І коли суспільний опір став очевидним, комітет ВРУ раптом оголошує: «Ми нічого не змінюємо. Ми за вчителів. Ми вас почули». Тобто, пожежу, яку створили самі, – самі ж і «погасили». І виглядають рятівниками і захисниками освітян. А тепер – по суті й на пальцях. Влада не дуже й хотіла ламати систему – але якби ми промовчали, зробила б це. Адже не було жодної глибокої реформи, не було концепції, не було аналізу. Була звичайна «проба пера»: якщо суспільство не реагує – запускаємо. Якщо реагує – робимо вигляд, що це був лише «проєкт для обговорення». Реакція освітян зламала сценарій – але не принесла жодного покращення. Педагоги миттєво мобілізувалися: звернення, пости, петиції. І комітет відступив – але так, щоб отримати оплески. Результат цієї бурі: умови праці не покращено; система гарантій не посилена; зарплати не підвищені; стаття 61 Закону «Про освіту» (три мінімальні зарплати) як була невиконаною, так і залишилася. Ми просто відбили атаку – але нічого не здобули. А найважливіше – ми загубили корупційний скандал. Усі ці штучні «освітні бурі» накрили країну саме в той момент, коли суспільство було зосереджене на темі, яка мала би стати політичною кризою – плівки Міндіча, корупційні зв’язки, впливи, рішення, масштаби. Скандал, який за нормальних умов валить уряди, у нас тихо розчинився між: «контрактами, яких не буде»; «ініціативами, які скасували»; «обговоренням, яке виявилося фейком». Ми перестали говорити про те, хто і за що відповідає, хто мав би піти, які висновки мали би зробити державні інституції. Штучна хвиля в освіті перекрила реальний шторм корупції. Це – не випадковість. Це – технологія. Тим часом стаття 61 «раптом» з’явилася в риториці лише зараз – перед виборами. Усю каденцію комітет нічого не робив для її виконання: жодного дієвого законопроєкту; жодних бюджетних рішень; жодного тиску на уряд. Стаття 61 лежала мертвою нормою – доки не настав передвиборчий рік. І ось тепер комітет позиціонується як «головний захисник учителя» і «борець за справедливість». Це не про педагогів. Це про електоральну арифметику. І тут – найболючіше. Педагоги виснажені до межі. Стан спільноти зараз – втома, шалена втома, виснаження. Настільки, що вже не хочеться чути нічого: ні про контракти; ні про зарплати; ні про майбутні «реформи»; ні навіть про корупційний скандал. Бо нервова система не витримує. Бо кожна нова хвиля вибиває сили. Бо війна, тривоги, перевантаження, бюрократія – усе перемішано. А в такому стані педагогічну спільноту можна заглушити будь-яким штучним шумом. Саме так і роблять. То для чого розхитують освіту? Щоб: знизити очікування; перевести гнів у виснаження; відволікти від корупції; зібрати репутаційні бонуси перед виборами; показати красиву картинку замість реальних дій; створити ілюзію «перемоги освітян» там, де перемоги не було. І головне – щоб ніхто не питав: «А де відповідальність за корупцію? А де наші три мінімальні зарплати?» Освіту розхитують не тому, що хочуть її покращити. А тому, що вона – найзручніший полігон для маніпуляцій. І найвтомленіша спільнота, якій простіше вкинути страх і потім «героїчно» його прибрати. Але ми маємо право не на «фух, пронесло», а на чесні правила, стабільність, і зарплату, гарантовану законом. І на країну, де корупційні скандали не губляться, а приводять до наслідків. P.S. А може, не треба так про нашу владу? Вона ж старається… Автор: Володимир Онацький, освітній експерт з проведення інституційного аудиту. osvita.ua/blogs/95955

Єрмак, Зеленський і "кроти" із САП показують нам черговий сезон серіалу "Слуга народу" Джерело: https://censor.net/ua/b3587584 Єрмак, Зеленський і "кроти" із САП показують нам черговий сезон серіалу "Слуга народу". Чому це вже очевидно? Далі просто набір загальновідомих фактів: Єрмак знав про обшуки. Рано вранці (коли ще на вулиці було темно) він уже був з адвокатами. Єрмак не отримав підозри. І навіть, якщо отримає, то очевидно, що вона буде така ж пуста і безперспективна з процесуальної точки зору, як і в Міндіча. Підозра Міндічу, яка стала публічна, та була проаналізована десятками фахових українських адвокатів, не містить базового: складу злочину, обставин і мотивів його вчинення, збитків, експертиз відповідно. Натомість вона містить купу неточностей, які на папері виглядають невинно, але в суді стануть підставою для її скасування. Міндіч виїхав з України без навіть мінімальної спроби збоку НАБУ чи САП його зупинити, про що керівники цих антикорупційних органів розповіли публічно. А тепер найцікавіше. Упійманий на "зливах" заступник голови САП Клименка Синюк - тихенько пішов у ліс. Його просто звільнили без будь-яких наслідків і без висновків службового розслідування. А особисто Клименко почав вигороджувати Синюка - мовляв, той мав зустрічі, але не з тими людьми, що могли б злити дані про "Міндас" в ОП. Ви в це вірите? Отож-бо. А тому, все це виглядає як гарно зрежисований спектакль: коли маючи кротів у САП, Банкова вдає з одного боку протистояння з антикорупціонерами, з іншого - жертву "проросійської операції" (політ фантазії їх головного медійника Петрова). А насправді - все це вистава для Заходу і українців. Цілком контрольована. І головне! Дякуючи "кротам" в антиструктурі - ця вистава цілковито безпечна для всіх корупціонерів, яких ми ще тиждень тому слухали на плівках НАБУ.

del

Support Markhalivka Національне військове меморіальне кладовище починає «пливти» Після дощів на секторі поховань Національного військового меморіального кладовища стоїть вода, ґрунт просідає, а надгробки починають хилитися в різні боки. Один — «завалюється» вліво, інші — вправо. Це свідчить про те, що промокає вся товща ґрунту, а земля не витримує навантаження. Те саме відбувається й із тротуарною плиткою: доріжки вже пішли «хвилями», шви роз’їжджаються, окремі ділянки просідають. Для нового об’єкта це ознака грубих порушень технології та проблем із дренажем. Фахівці та активісти роками попереджали: у Мархалівському лісі — високі ґрунтові води, у цій зоні сходяться три річки, і будівництво меморіалу тут — прямий шлях до техногенної катастрофи. Попри застереження, проєкт вартістю мільярди бюджетних гривень був реалізований саме на цій ділянці. Сьогодні меморіал державного значення буквально починає пливти — разом із витраченими мільярдами. Це не просто технічна помилка — це кощунство, це ганьба, коли місце, призначене для гідного вшанування загиблих, перетворюється на територію з просіданнями, перекошеними надгробками, хвилястими доріжками та стоячою водою. І якщо так виглядає сектор після першого дощу, експерти прогнозують: чергові опади можуть спричинити ще масштабніші руйнування. А сам Меморіал уже перетворився на символ недбалості та корупції.

«Спіть спокійно»: нас не ведуть до миру — нас готують до мовчання Джерело: https://censor.net/ua/b3586612 ... Нас не готують до миру. Нас готують до того, щоб ми проковтнули рішення, ухвалене за нашою спиною. Нас не ведуть до перемоги — нас ведуть до операції під назвою «терпіть і мовчіть». Бо мир, збудований на страху, погрозах, секретних переговорах і кримінальних підозрах для всіх, хто ставить питання, — це не мир. Це спектакль. Дешевий. Прозорий. І дуже небезпечний. ...