hause

Житомирська співачка претендує на посаду першого секретаря посольства України в Казахстані www.zhitomir.info/news_232158.html ... Доходи у 2024 році претендентки на посаду в МЗС: 86 тис. 648 грн – заробітна плата в Житомирському державному університеті імені Івана Франка; 6250 грн – п роялті від громадської організації «Українська агенція з авторських та суміжних прав»; 93 тис. 300 грн – щомісячна грошова винагорода видатним діячам культури і мистецтва області від управління культури та туризму Житомирської ОДА; 10 тис. 500 грн – соціальні виплати від управління соціального захисту населення Житомирської РДА. ЗИ: півчині-пОслині...

Ціна виживання системи: чому влада обрала насильство замість довіри Трансформація української мобілізаційної політики з черг добровольців зразка лютого 2022 року на вуличні кадри 2024 року – не наслідок втоми і не неминучий наслідок тривалої війни. Це результат свідомого, раціонального та цинічного вибору управлінської вертикалі. Коли влада постала перед дилемою – змінити якість державного управління чи змінити методи примусу громадян – система, підкорившись інстинкту самозбереження, обрала друге. Теза про те, що «у нас не було іншого вибору» є брехнею для зовнішнього споживача. Був вихід. Але ціна цього виходу – тотальна чистка еліт, публічне покарання «своїх» і перебудова армії з феодальної на професійну – здалася бенефіціарам системи вищою за ціну руйнування суспільного договору. Силову мобілізацію обрали не тому, що патріоти закінчилися, а тому, що кредит довіри, який влада відмовилася обслуговувати, закінчився. Альтернативи, які були, відхилені. Існує міф, що рекрутська служба та добровольча служба не можуть задовольнити потреби фронту у війні такого масштабу. Проте досвід окремих підрозділів свідчить про протилежне: люди готові йти на війну, якщо виконуються дві умови - компетентність командування і цілісність контракту. Реальною альтернативою «лову» стала змішана модель: Масовий цільовий набір із гарантією отримання спеціальності (ви стаєте оператором БПЛА, а не штурмовиком, якщо маєте кваліфікацію). Економічна мобілізація (чіткі правила бронювання, чіткі правила гри для бізнесу). Система фільтрів, що запобігає потраплянню в зону бойових дій непідготовлених людей. Чому ця модель не стала масовою? Тому що він працює виключно на паливі довіри. Потенційний новобранець має вірити, що держава виконає свої зобов’язання: навчить, спорядить, забезпечить належне командування і в разі поранення не кине у бюрократичне пекло ВЛК. Щоб забезпечити такий рівень довіри, держава мала продемонструвати, що правила однакові для всіх. І тут система вдарилася в стелю власної природи. Імунітет для еліти як вбивця мотивації Добровільна мобілізація неможлива в умовах вибіркового правосуддя. Головним ворогом мобілізації став не російський ІПСО, а українська реальність, яку влада відмовлялася змінювати. Потенційний доброволець – раціональний суб’єкт. Він оцінює ризики. І коли він бачить, що ризик загинути від некомпетентності командира вищий, ніж від дій ворога, він вирішує ухилитися. Щоб добровільно повернути людей до військкоматів, владі довелося б вчинити акт політичного самогубства старої системи: Публічно судити та садити на реальні терміни корупціонерів, які крали на закупівлях (від «золотих яєць» до фортифікацій). Зриваючи погони і відправляючи командирів під суд, за вбивство підлеглих в безглуздих операціях. Конфіскувати майно у тих, хто нажився на гуманітарній допомозі. Але система побудована на клановій лояльності та взаємній відповідальності. Покарати «свого» означає виявити слабкість і зруйнувати негласний пакт еліт: «крадемо, але ми вірні». Влада боялася що репресії проти корупціонерів і некомпетентних генералів дестабілізують управлінську вертикаль більше, ніж невдоволення народу. Безкарність надіслала суспільству меседж: «Війна — справа бідних. Еліта недоторкана». На цьому добровільна мобілізація померла. Жодна реклама чи рекламні щити не можуть перекрити ефект новин, у яких черговий воєнком купив віллу в Іспанії, а його «клієнти» гниють в окопах без ротації. Страх зручніший за вірність Коли стало зрозуміло, що влада не збирається купувати лояльність громадян через справедливість, єдиним інструментом залишився страх. «Бусифікація» – найпростіший з адміністративного боку спосіб. Вона не потребує розуму, реформ, цифровізації процесів або боротьба з корупцією. Для набору потрібно створити умови, змагатися за людину, переконувати. Для силової мобілізації потрібен лише план, бус і відсутність моральних обмежень з боку виконавців. Влада обрала для себе шлях найменшого опору. Страх — це конвертована валюта. Наляканим суспільством легше керувати в короткостроковій перспективі. Людина, яку загнали в кут, не ставить питань про стратегію, про укріплення, про бюджет. Він думає лише про фізичне виживання. Це класична логіка окупаційної адміністрації: якщо населення нелояльне, його треба зламати. Влада де-факто визнала що вона не може бути партнером для своїх громадян, тому перейшла на відносини «охоронець-в'язень». Крах громадянства та суспільного договору Те, що зараз відбувається – це не просто ексцеси на місцях. Це фундаментальний злам суспільного договору, на якому трималася Україна. Конституція передбачає обмін: громадянин має права і обов'язки. Він платить податки і, в крайньому випадку, ризикує життям заради держави, яка захищає його інтереси і забезпечує справедливість. Примусова мобілізація скасувала частину про «права» і «справедливість», залишивши лише «обов’язок» і «примус». Громадянин, той, кого вдарили прикладом і посадили в машину, перестає бути громадянином у політичному сенсі. Це стає біологічним ресурсом. У цей момент держава втрачає в його очах легітимність. Вона перетворюється на ще одне джерело смертельної небезпеки, нарівні із зовнішнім агресором. Ця прогалина перетворює армію з інституту захисту на інститут покарання. А воїн із захисників перетворюється на жертви обставин. Це катастрофічно позначається на якості людського матеріалу на фронті. Мотивований боєць вартий десяти “невільно мобілізованих”, які при першій нагоді підуть у СЗЧ або здадуться. Але система рахує голови, а не боєздатність. Статистика закрита, тобто проблема «вирішена». Довгострокова ціна короткострокового порятунку Обравши силову мобілізацію, влада виграла собі час, але заклала міну сповільненої дії під фундамент державності. Наслідки цього рішення будуть незворотними. Демотивація та відчуження. Виник психологічний розрив між державою і суспільством. Люди йдуть у «внутрішню еміграцію». Вони перестають жертвувати, перестають працювати, перестають співпереживати державним інституціям. Влада сприймається як чужорідний організм. Демографічна катастрофа. Силові методи спровокували нову хвилю втечі. Молоді люди та спеціалісти, які могли б залишитися за адекватної системи набору та бронювання, зараз шукають будь-яких шляхів виїзду з країни. Ті, хто підуть, щоб уникнути автобуса, не повернуться, тому що відчуватимуть образу, а не ностальгію. Втрата якості управління. Система, яка спирається на насильство, деградує. TЦК, отримавши необмежену владу, вони перетворюються на нових феодалів, що збирають данину. Корупція не зникає, вона просто дорожчає. Це вимиває останні ресурси з економіки, яка і так перебуває в комі. Криза повоєнної легітимності. Коли війна закінчиться, мільйони чоловіків вийдуть травмовані не тільки війною, а й від приниження з боку власної держави. Питання «За що ми воювали?» прозвучить не претензійно, а загрозливо. А відповіддю на нього буде ненависть до тих, хто відправив їх на забій, прикриваючи власні тили. Українська влада була поставлена перед вибором: зберегти себе незмінною (з корупційними потоками, кумівством та недоторканістю) або зберегти довіру нації шляхом болісного самоочищення. Вона сама вибрала. Силова мобілізація – це інструмент збереження прогнилої системи. Влада вирішила, що легше ловити людей на вулицях як дичину, ніж посадити десяток чиновників, які вкрали, і налагодити чесний діалог із суспільством. Це рішення дозволило сьогодні апарату стояти, закривати дірки в штатному розкладі і звітувати про виконання планів. Але стратегічно це рішення знищило основу для майбутнього відновлення країни. Силова мобілізація є актом канібалізму: держава поїдає власне суспільство, щоб продовжити його агонію ще на один день. І коли цей день закінчиться, може виявитися, що захистити і відновити цю державну споруду вже просто нікому. автор: Warden Null

Цей народ(ец) не перемогти: ⛪️ На Дніпропетровщині залишаються 522 церкви УПЦ МП (московський патріархат). Це найбільший показник серед усіх регіонів України. Загалом в Україні працюють 7826 храмів, пов’язаних із московським патріархатом. Після Дніпропетровщини — Вінниччина (495) та Закарпаття (487). За роки повномасштабної війни до ПЦУ офіційно перейшли 934 релігійні громади, пік переходів був у 2023 році. На Дніпропетровщині ж — лише одна громада змінила юрисдикцію з 2022 року. t.me/dnepr_operativ/99324

А тим часом атомний "РПКСН" КНДР: А Україна в кінці 4-року не може зробити навіть достатню кількість хламіндічів ...

Зелених мударів у балаклавах одразу треба відстрілювати, то справжні укрогниди-бандити, тут або ти їх, або вони тебе, країна мрій зелепупського...

20 пунктов Гринча + федерализация всей страны? Итак, 24 декабря, в радостный день Рождества, некто решил выступить в роли Гринча и принес нам - нет, не мир, а 20 пунктов плана, о котором уже известно, что он российский (переговоры Дмитриева - Ушакова: "вот эту бумагу ... сделаем как бы в нашей позиции", говорит Дмитриев (Bloomberg). К сожалению, с момента участия Украины в обсуждении этого российского плана у врагов Украины есть повод назвать его "планом Украины" (да, если россия пишет 28 пунктов, а Украина убирает 1, это уже "план "Украины", ага), а озвучивание этого плана президентом Зеленским дает повод назвать его "план Зеленского". Между тем специалисты, вероятно, укажут на наличие в этом плане признаков нарушения статьи 110, части 2 УК Украины. Кроме ощущения "это пздц", возникшего у ряда встреченных мной комментаторов и совершенно неуместного в светлый праздник, эти "20 пунктов Гринча" содержат в себе неплохую пищу для ума читателя - ведь всегда полезно упражнять ум и читать то, что пишущие хотят скрыть. О том, что от нас действительно хотят что-то скрыть, может свидетельствовать прямая речь не названного члена президентской команды: "Поэтому так важно правильно сформулировать вопросы. Слово "территории" вообще не должно звучать. Как я сказал: просто поддержка или неподдержка конкретного текста «мирного соглашения» ("Левый берег") О каких вопросах идет речь, скажу ниже. Итак, по словам члена президентской команды, скрыть хотят слово "территории". Собственно, это то, что хотела бы скрыть россия. Поэтому здесь 20 пунктов, а было 28, а на самом деле - ОДИН. Это ВСЁ про территории. И это то, чего россия не может достичь ни сама, ни при помощи Трампа: ПОРАЖЕНИЕ УКРАИНЫ. Да, это план поражения. Россия получает: захваченные территории Украины (основной здесь - пункт 15: После согласования будущих территориальных договоренностей Украина обязуется не изменять их силой, - то есть это отказ от контрнаступления и освобождения того, что Украина, как мы видим прямо сейчас, может освободить военным путем, например - Купянск). Этот пункт, в отличие от пункта 14, не указан, как такой, который не согласован, то есть Зеленский на него уже согласился (статья 110, часть 2 УК Украины, возможно, скажут специалисты). По умолчанию россия также получает: Крым. Полное название: Автономная республика Крым. Для россии это - краеугольный камень, то, с чего начался захват Украины, и та часть Украины, которая была оккупирована как бы не военным путем (на самом деле военным). Как мы помним, в легализации аннексии Крыма играл роль фейковый референдум (15 марта 2014), нелегитимность которого состояла не столько в отсутствии голосующих (где-то какие-то люди и были), сколько в несоблюдении правил его организации (на которую было дано 2 недели). В 20 пунктах Крыма нет. Потому что россия разговорами про линию фронта вынесла Крым за пределы переговоров. Позже они на это сошлются и скажут, что Украина от Крыма типа уже отказалась. Переговорщики этот вопрос скрывают, его нужно отслеживать отдельно. Украина освобождает россию от наказаний. После подписания 20 пунктов санкции США снимаются (о чем Зеленский сказал, что это в 20 пунктах упоминать не обязательно, но дал понять, что это будет). Украина уходит с Донбасса (пункт 14). Здесь самое смешное: "Второй вариант предполагает создание в Донбассе свободной экономической зоны и ее демилитаризацию. Украина выступает против отвода своих войск, но в случае реализации второго варианта настаивает и на отводе российских сил. Этот вариант требует проведения общенационального референдума в Украине для ратификации соглашения". (напомню, свободная экономическая зона на Донбассе уже звучала в "пяти вопросах Зеленского" в 2020 году). То есть Зеленский озвучиванием этого пункта показал, что не против вывести украинские войска с укрепленной украинской территории Донецкой области, которую россия 12 лет не может взять, и ради этого готов организовать в Украине референдум, который неизбежно в силу ряда причин будет фейковым - и в том числе такой фейковый референдум задним числом легализует проведенный путиным фейковый референдум, легализовавший аннексию Крыма. Джекпот. И это всё предполагается повесить на народ Украины - в смысле, бремя решения. Но народу этого не скажут! Повторю цитату: "Территориальные моменты чувствительны для всего общества. Так что идея очень проста. Если соглашение будет, мы его публикуем, а затем обращаемся к людям: "Поддерживаете ли вы текст соглашения?". Очень просто: да или нет". "Поэтому так важно правильно сформулировать вопросы. Слово "территории" вообще не должно звучать. Как я сказал: просто поддержка или неподдержка конкретного текста «мирного соглашения». Не думаю, что будет много тех, кто выскажется против мира. А конкретные цифры зависят от того, как мы будем работать с людьми, медиа, какие будем давать сигналы" (не названный член президентской команды, "Левый берег"). Как говорил покойный Чечетов, цитируя любимого мною автора любимой песни к любимому фильму: оцените красоту игры. И, чтобы уже совсем красиво, еще один, уже названный, член президентской команды, а именно Давид Арахамия, озвучил идею - ДВУХПАЛАТНЫЙ ПАРЛАМЕНТ (тут же). Двухпалатный парламент - это федерализация страны. Федерализация и референдум - это требования так называемой "русской весны" 2014 года. Зачем это было нужно тогда и зачем нужно сейчас - для того чтобы вставить обратно в Украину одну из оккупированных территорий с оккупационной администрацией (достаточно одну, но можно и все), и сделать так, чтобы без согласия этой части никакие решения Украиной не могли быть приняты (фактически россия будет управлять ВСЕЙ Украиной через оккупационную администрацию одной из ее областей). Я понимаю, зачем это нужно путину, но у меня нет ответа, зачем это нужно Зеленскому. Встреченные мной комментаторы надеются, что для отвода глаз Трампа. А вот это вот - "очень просто: да или нет", которое предполагается вставить народу Украины, это для отвода чьих глаз? Какие статьи УК Украины здесь нарушены, пусть выясняют специалисты. А я хочу всё же закончить с Гринчем и вернуться к Рождеству. Украина защищена украинцами, которые любят свою страну, которые держат фронт, которые трудятся в тылу, снабжают армию, поддерживают друг друга. Джерело: https://censor.net/ua/b3592271

Прихований меседж у статті The Times... Джерело: https://censor.net/ua/b3592050 "... Йдеться про генерала Залужного, який вже вступив на тропу політика і позиціонує себе, як кандидат у президенти. Подивімось, хто поряд з ним? В мережі шириться інформація, що на нього вже працює штаб Порошенка, десь там поряд крутиться Пашинський, залучені політтехнологи Петра. Якщо це дійсно правда, то Залужний не той кандидат, який буде здатним перемогти, як внутрішніх гнид, так і зовнішнього ворога. Причина банальна: при таких розкладах його оточення складатиметься з гнид. ..." Поки обговорювали, коли й де саме робив фото президент у Куп’янську, не помітили, що втратили Сіверськ Джерело: https://censor.net/ua/b3592013

Славолюб-Алан Богач · Стежити 1 дн. · У відповідь на пост про ухилянтів і тцк вийшов доволі обʼємний коментар-роздуми, То ж як цим не поділитися зі всіма? "... не хтів нічого коментувати, бо з тобою важко не погодитися, країну тре боронити і це правда, та й справді коли на відео лунає московитська мова "спасітє", то емоції теж схожі з твоїми. Однак це лиш частина правди і, так я знаю тебе як людину принципову, порядну і чесну, для якого порядок це шлях життя, то таки хочеться запросити тебе то розгляду цього питання більш обʼємно-системно, а не лише на рівні простих емоційних реакцій. Отже, по-перше, добровольців у нас і нині багато, бо Мадяр і підрозділи Азов, Хартія та багато інших беруть до себе лише свідомих добровольців по власному ректрутингу і на ТЦК навіть не сподіваються. Куди ж ідуть ті, кого "спакували" ТЦК? Думаю, що ти знаєш як і я, що усі бусифіковані йдуть у штурмовики, в Покровськ та інші самі гарячі відтинки фронту, де на позиції зазвичай їх навіть не можуть доставити ніяким транспортом і вони змушені під артою, дронами та обстрілами добиратися самотужки. То ж до позицій більшість з них навіть не добираються і гинуть навіть не вступивши в свій перший бій. Поміж собою кажуть, шо їх відправляють на мʼясо. Ба більше того, про це їм відкрито говорять під часс проходження базової підготовки, котру правда багато хто з них навіть не має можливості пройти точнісінько так само як і отримати лікарську допомогу чи пройти нормально ВЛК. Це бачимо навколо, коли ше вчора чоловіка спакували прямо на вулиці, коли він з дитсадка вів додому свою дитину, залишивши дитину напризволяще, а вже нині ми його сстрічаємо з піснею "Пливе кача" і проводжаємо у останню путь. По-друге, з юридичної точки зору, думаю ти так само як і я знаєш, що працівники ТЦК є звичайними держслужюовцями і аж ніяк не військовослужбовцями. Та зрештою, навіть якби вони були військовослужбовцями, то і це ніяк би їм не дало законних підстав навіть просто перевіряти документи (окрім як на стаціонарних блокпостах і тільки за наказом коменданта, котрого у них ніколи нема) і тим паче так само не дало б законних підстав на затримання та транспортування людей до ТЦК. Це приводить нас до слушного запитання. Чому не приводяться їх дії до законних процедур? І чому на це закривають очі як їх начальство, так і поліція, прокуратура, багато судів і аж до президента? Ці питання справді приводять до системного аналізу того, що відбувається. І перша логічна відповідь це те, що якщо це відбувається, значить це комусь вигідно. Кому? Думаю, що ти так само як і я знаєш які розцінки на бронювання, інвалідність і тому подібне, що дає можливість уникнути мобілізації чи навіть безперешкодно виїхати з країни. Як кажуть, ціни починаються від 5-7 тисяч доларів і до 20-40 тисяч, а верхньої межі нема. То ж ці людолови рискають по вулицях часто-густо взагалі без документів, в балаклавах, аби їх неможливо було ідентифікувати і гребуть всіх, хто під руку попадеться. Хто має гроші (не в кишенях, з кишень відразу все зника), той відкуповується, а хто не має, того відпправляють туди, під Львовом (думаю, ти знаєш то є і в яких жахливих умовах вони там перебувають, то ж зі зрозумілих причин не буду писати). Обʼєм цих оборудок просто фантастичний! Це мількони і мільйони доларів. Звісно, що такі обєми не можуть проходити без кришування згори. Себто, це система, фінансова піраміда, по якій розпливаються усі ці мільйони аж до самого верху, бо як інакше можна пояснити сліпоту аж до найвеличнішого і найдосвідченішого. І ось ми підходимо до логічного пояснення чому це не робиться згідно процедур прописаних в законодавстві. Надаючи незаконні розпорядження, усіх повʼязується круговою порукою, бо порушуючи Закон (а ці людолови як і поліцаї прекрасно усвідомлюють, що чинять злочин, що видно по їх поведінці) вони позбуваються голосу совісті і починають думати лиш про власне збагачення. Саме тому більшість військовослужбовців, коли вони після отриманих поранень і комісування, отримують пропозицію працювати в ТЦК, відмовляються, хоч і знають, що залишаться з копійчаною пенсією. Так один з моїх близких друзів, після кількох контузій, зараз перебува за кордоном, змушений заробляти собі на хліб і ліки, бо думаю, що як і я ти теж знаєш які виплати отримують наші воїни після поранення чи комісування. Та усе це не просто випадковий збіг чи недогляд з боку вищого керівництва, а свідомі кроки по пригнічуванню народу або точніше тероризуванні людей, аби в страху люди сиділи по домах і мовчали, поки вони крадуть мільярдами. Так, саме мільярдами, бо за незалежними оцінками багатьох експертів за роки правління тої зеленої гнилі було розкрадено вже більше 100 мільярдів євро. При тому, що ці оцінки робилися вже більше року тому, то ж, як то говориться, верхньої межі у них нема. За ці гроші ми би могли вже кілька років тому завершити цей геноцид нашого народу. То ж, поки ми скидуємося нашим воїнам на броніки, амунцію, зброю, автівки і усе решта, то ті, хто би мав цим займатися, займається мародерством і системним тероризуванням нашого народу. Тому уся ця бусифікація є не випадковим чи поодиноким порушенням закону, а системним злочином організованим злочинним угрупуванням. І, якщо б цього не було, то більше людей самостійно і свідомо йшли би боронити свою країну. Тому і питання треба ставити не кого звинувачувати, що він встромив ножа людолову в серце, як це нещодавно відбулося у Львові, а хто створив усі передумови до цього і як позбутися системних причин цього всього. І! Саме головне! Памʼятати за що ми воюємо! Бо ми відстоюємо своє право, жити у вільній правовій країні, з верховенством права, з законами, котрі захищають, а не роздівають-розувають, закривають, як за поребриком, бо ця шобла зробила багато, аби перетворити нашу країну на подібну до тої, що за поребриком. І це їх свідомий вибір, бо в основі всього лежить ідеологія і можна почати говорити іншою мовою, іншими словами, та не можна очікувать, що шось зміниться в голові людини, котра прямо заявляла «сойдьомся гдє-то посрєдінє», що він нині і робить… Ось на які роздуми наштовхнув мене твій пост. То ж дякую тобі і за пост, і за твою службу. Щодня молюся і за тебе, і за усіх, кого знаю, що воює, і за всіх ваших побратимів і посестер."

В настоящее время мощность электрогенерации в Китае достигла рекордного уровня в 3,75 тераватт. За последние 8 лет эта мощность удвоилась. Это почти в 3 раза больше, чем в США, где мощность составляет около 1,30 тераватт. Кроме того, в Китае строятся 34 атомных реактора, что больше, чем во всех следующих 9 странах вместе взятых. В настоящее время планируется или предлагается построить еще около 200 реакторов. Почему эта битва очень важна? Потому что это очень сильно повлияет на то, кто выиграет главную технологическую гонку в истории человечества. Гонку за искусственный интеллект источник

"1. Коли я була в Пекіні, мене здивувало, що в школах немає дітей з телефонами. Вчителька сказала: "До 18 років смартфон - це ворог. "У Китаї забороняють не сам інтернет, а звичку жити в екрані. "Мати дитину з телефоном - це ганьба для батьків. Для вас це норма", - зазначив директор школи. І тут я зрозумів: найважливіша зброя Китаю - не технології, а дисципліна. 2. Китайські батьки пояснюють дітям просто: "Екран краде твоє майбутнє. "У них ліміт 40 хвилин ігор на день, і це під контролем держави. Наша дитина може сидіти в TikTok 6 годин. Китайці вважають, що телефон у руці підлітка - це наркотик, а держава зобов'язана бути "батьком", якщо сім'я не вдається. 3. Професор у Шанхаї сказав мені: "Ви вважаєте, що свобода корисна для дітей. А ми знаємо, що свобода без дисципліни народжує рабів. "Він показав статистику: школярі у Китаї сплять в середньому на 2 години більше, ніж їхні однолітки у США. Чому так? Тому що їм нема чого чіплятися вночі. Їхні мізки відпочивають, а наш вигорає в 14. 4. На дитячому майданчику я бачив, як діти грали в шахи, стрибали через стрибалку, тренували навушники В той час мої друзі з Європи писали: "Наш син знову у Фортнайт до ранку. "Китайці прибрали одну звичку - нескінченні екрани. Взамін вони отримали концентрацію, здоров'я та конкурентне покоління. 5. І головне інсайт: Китай набирає силу, забороняючи те, що ми вважаємо нормою. "Ви виховуєте дітей телефонами. Ми виховуємо дітей з мізками", - розповіла мені вчителька в Пекіні. Ці слова звучать як речення: поки наші діти не можуть жити без екрану, китайці вже вчаться жити без нього - тому завтра будуть сильнішими."

Зеленський підтримує голосування через "Дію" 🗞В інтервʼю журналістам Володимир Зеленський зазначив, що вже давно підтримує ідею, щоб українці могли проголосувати через "Дію", або іншими електронними способами. Особливо це стосується українців за кордоном. 💬Пряма мова: “Я завжди підтримав і підіймав питання ще з початку ковіду щодо законодавчих змін, щоб люди могли голосувати онлайн. Поки що консенсусу з парламентарями ми не знайшли”. 📹 Для інформації та порівняння: зараз в Грузії теж йде підготовка до виборів, які мають відбутись хоча і в 2028 році, однак зміни до виборчого законодавства партія “Грузинська мрія” вже просуває сьогодні. 🇬🇪Парламент Грузії остаточно ухвалив зміни до Виборчого кодексу і тепер громадяни Грузії, які проживають за кордоном, зможуть голосувати на виборах тільки на території Грузії, а закордонні виборчі округи більше відкривати не будуть. На фоні Грузії плани України виглядають більш демократично...🙂 🔗Джерело: www.rbc.ua/rus/news/zelenskiy-pidtrimav-ideyu-elektronnogo-golosuvannya-1766049324.html

"ХРОНІКА СИСТЕМНОГО САМОГУБСТВА Автор: Владислав Смірнов Грудень 2025 року увійде в новітню історію України не як місяць стратегічних перемог чи дипломатичних проривів, а як час великої ганьби. Поки суспільство годують заспокійливим сиропом про «посилення» та «реструктуризацію», у кабінетах Генерального штабу та командування Сухопутних військ тихо, без зайвого шуму, провертають операцію з ліквідації одного з найефективніших феноменів цієї війни — Інтернаціонального легіону. Рішення розформувати злагоджені національні батальйони і розчинити іноземних добровольців у сірій масі загальновійськових бригад — це не помилка. Це свідомий демонтаж боєздатності, продиктований страхом, заздрістю та невиліковним радянським ідіотизмом. Не нагадує розброєння напередодні широмасштабного нападу на Київ? Зіткнення цивілізацій: Чому система ненавидить вільних Щоб зрозуміти глибину цієї прірви, треба усвідомити природу конфлікту. Інтернаціональний легіон із перших днів був чужорідним тілом у хворій системі української армійської бюрократії. Це був конфлікт менталітетів. З одного боку — закостеніла вертикаль, де ініціатива карається, а головним показником ефективності є правильно заповнений журнал обліку та фотозвіт для начальства. Це світ, де солдат — безправний ресурс, «олівець» на карті. З іншого боку — професіонали з країн НАТО, Латинської Америки, Азії. Люди, виховані на принципах mission command (управління через місію), де сержант — це бог тактики, а життя побратима — найвища цінність. Вони приїхали сюди не за зарплатою (у багатьох вдома вона була вищою), а за ідеєю. Вони мають почуття власної гідності, яке наші «паркетні» полковники сприймають як зухвальство. Система не змогла їх зламати, не змогла змусити фарбувати траву чи ходити строєм під артилерійським вогнем. Іноземці задавали занадто багато незручних питань: «Чому немає евакуації?», «Де обіцяні міномети?», «Чому цей наказ суперечить здоровому глузду?». Для радянського офіцера це — бунт. А бунт треба придушити. Розпорошення легіонерів по різних бригадах — це спосіб зламати їхню волю, перетворити еліту на покірних виконавців, позбавити їх голосу і колективної сили. Вавилонська вежа на лінії фронту Офіційна версія про створення «єдиного кулака» звучить красиво лише для тих, хто ніколи не був на "нулі". Реальність така: боєздатність підрозділу базується на мікрокліматі та комунікації. Національні батальйони Легіону — це роками відпрацьовані механізми. Поляки розуміють поляків, колумбійці прикривають колумбійців, американці працюють за протоколами армії США. Що робить наше командування? Воно бере цей злагоджений механізм і кувалдою розбиває його на дрібні деталі, які намагається вставити в старий «Жигулі» радянського зразка. Уявіть собі штурм посадки. Радіоефір. Командир роти, який володіє англійською на рівні "Ландон із зе кепітал", кричить наказ. Його не розуміє кулеметник з Бразилії. В результаті — затримка на 30 секунд. У сучасному бою це смерть. Це «дружній вогонь». Це втрата позицій. Ліквідація мовних і культурних кластерів — це злочинна недбалість. Ми свідомо створюємо хаос там, де був порядок. Ми міняємо професіоналізм на статистику. Замість ефективних штурмових груп ми отримаємо наляканих, дезорієнтованих одинаків, які не довіряють своїм новим командирам і не розуміють, що відбувається навколо. Мародерство ресурсів: Битва за «гуманітарку» Але де немає логіки, там завжди є гроші. Давайте будемо цинічними до кінця. Легіони завжди були упаковані краще за кадрові механізовані бригади. Чому? Бо західний світ допомагав «своїм». Американські фонди слали тепловізори американцям, британські волонтери гнали пікапи британцям. Це були прямі, прозорі канали, які оминали чорну діру складів Міноборони. Нашим генералам і тиловикам це муляло очі роками. Як це так: у якогось лейтенанта з Огайо є кращий дрон, ніж у комбрига? Це ж непорядок! Це ж ресурс, який проходить повз кишеню! Інтеграція легіонерів у загальні бригади має приховану мету — «націоналізувати» ці потоки. Командування розраховує, що разом з бійцями до них перейдуть і їхні спонсори, і їхнє спорядження. Це фатальна ілюзія жадібних дурнів. Західна допомога базується на персональній довірі. Донор із Техасу дає гроші конкретному Джону, якого він знає, а не вкрай корумпованій військовій частині №XXXX. Як тільки зникне суб’єктність Легіону — краник перекриється. Ми не «оптимізуємо» ресурс, ми його втрачаємо. Ми просто крадемо у самих себе можливість воювати сучасною технікою. Знищення свідків Є ще один аспект, про який говорять лише пошепки. Страх. Влада боїться Легіону. Іноземний доброволець — це найнебезпечніший тип солдата для корумпованої влади. Він юридично захищений паспортом своєї країни. Він не боїться СБУ чи військової прокуратури так, як цього боїться заляканий мобілізований з села. Він може подзвонити журналістам The New York Times. Він може написати правду у Twitter, яку прочитають сенатори. Легіонери були живими свідками нашої некомпетентності, крадіжок палива, тупих наказів і зневаги до життя. Розпорошити їх — це тактика "розділяй і володарюй". Поодинці вони безпечні. Поодинці їхній голос не чутно. Їх розчиняють у масі, щоб приховати злочини командування, щоб не було кому сказати: «Король голий, а генерал — ідіот». Висновки: Квиток в один кінець Те, що відбувається зараз, — це точка неповернення у стосунках із цивілізованим світом на рівні people-to-people. Ми власноруч руйнуємо міф про те, що Україна — це форпост свободи. Ми показуємо, що Україна — це такий самий маленький Радянський Союз, тільки з іншим прапором, де людину пережовують і випльовують заради звітності. Наслідки будуть миттєвими і болючими: Кадровий колапс - ми втратимо до половини іноземного контингенту ще до Нового року. Профі просто розірвуть контракти. Ніхто не підписувався бути "м'ясом" у чужій грі. Репутаційна катастрофа - кожен легіонер, який поїде додому ображеним, стане анти-амбасадором України. Він розкаже правду своїм друзям, своїм медіа, своїм політикам. І коли наступного разу ми будемо просити про допомогу, нам нагадають, як ми вчинили з тими, хто приїхав віддати за нас життя. Військове ослаблення. Замість елітних штурмовиків ми отримаємо демотивовану піхоту. Ми міняємо якість на уявну кількість. Це рішення Генштабу — не помилка. Це акт зради національних інтересів на догоду бюрократичному комфорту. Ми виганяємо найкращих друзів, щоб залишитися наодинці зі своїми ворогами — зовнішніми та внутрішніми. І коли фронт посиплеться там, де раніше стояли вмотивовані добровольці, нехай ніхто не питає «Хто винен?». Прізвища підписантів цього наказу відомі. Питання лише в тому, чи встигнемо ми їх судити до того, як стане надто пізно. Апдейт (для балансу позицій). Після підготовки цього матеріалу мені надійшли уточнення від співрозмовників, наближених до Генштабу: там наполягають, що рішення про розформування/переформатування іноземних підрозділів є реакцією на наслідки конкретного провалу на одному з відтинків Запорізького напрямку, де, за їхньою версією, іноземний підрозділ не втримав позиції, що дало ворогу просування; у цій логіці іноземців переводять не для “покарання всіх під одну гребінку”, а щоб вони воювали не окремими національними кластерами, а в складі змішаних бойових підрозділів разом з українцями — з єдиним командуванням, комунікацією та відповідальністю, а хто не приймає таких умов, той просто розриває контракт і їде додому. Водночас публічних документів, які дозволили б незалежно перевірити цю мотивацію, мені не надано — тому фіксую її як офіційно-неофіційне пояснення “з того боку”, яке не скасовує головного питання: чому такі рішення ухвалюються без прозорої комунікації, розслідування причин і чітких запобіжників, щоб не знищити те, що працює..."

Зелені виблядки: Понад 60% держпідприємств не працюють, а 10% взагалі не подають жодної звітності, – Гетманцев Джерело: https://censor.net/n3590556

Саме так і було і є, нікуди це не ділося - в селі була одна сімейка, дід був стукачом ( ну так казали), доня була депутатом верховної ради срср, її синочки - один палкан на пенсії, хоча міг би ще і повоювати, бо тільки 55-ть, інший велика шишка в кгб сбу ... - після фізмату з нашого курсу багато поперлося в кгб-сбу, але то все було по-знайомству, хоча були такими чмирями ...

та да, в мене десь з 1977 по 81 (м. Красний Луч на Ворошиловрадшині) був обов"язок кожний день десь з 18 до 19-ї години (саме тоді був завоз хліба) купити і притарабанити 6 буханок хліба по 14-16 коп. саме для парочки свиней, хліб тоді був дешевший комбікорму..., веселі часи були

Прокурор після 40-річчя вирішив вийти на пенсію: на основі однієї довідки ПФУ розрахував йому виплату в розмірі 219 тис. грн на місяць www.obozrevatel.com/ukr/ekonomika-glavnaya/fea/prokuror-pislya-zvilnennya-z-nevelikim-stazhem-otrimav-kosmichnu-pensiyu-vidsudiv-sobi-po-219-tis-grn-schomisyachno.htm?fbclid=IwY2xjawOrOgBleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFwWFFudkdaM0w2YkZib0drc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHvfc0CPjmpAFLrF4u2ThNHNBw73y41zo0VuZfQ-h4gEqGnBzqPuefUxZ_VPq_aem_wNppOpgi248Ma0kYUEWwgQ ЗИ: пі да ристична країна, ми заслужили "вот это вот все" ...

Логіка репресивної машини : "Я за кожним прийду особисто". Це не емоції, не зденервованість, не недосип, не перевтома чи ситуативна втрата самоконтролю. Це – питома логіка всієї репресивної машини. "Хоп-мусорок", "Ти на кого батон крошиш", "Запакуємо кожного". Вся ця блатна мєнтовщина лежить в органіці нашої "еліти". Розправлятися, репресувати, зламати комусь життя, цькувати, карати, зводити порахунки, мстити, пресувати, переслідувати, гонити, травити – ці брутальні, мужланські, агресивні, людиноненависницькі поняття є каркасом мислення всієї силової вертикалі царату. Монополія на силу робить їх усемогутніми. Типажі, які свою посаду розцінюють як інструмент кари і мсти, можуть побудувати лише поліцейську державу – державу, в якій ударно-силова перевага владоможця завжди височітиме над безправ’ям громадянина, перетвореного в наперед винного. Вільний Громадянин для них загроза. Без карально-примусового апарату, щиро думають вони, все розлетиться врізнобіч, бо по собі судять. Такою є логіка й філософія державної махіни – прийти за кожним особисто, щоб нікому повадно не було. Типово більшовицька, авторитарна логіка. Джерело: https://censor.net/ua/b3590276

https://www.facebook.com/reel/1305009357951161

"Сергій Флеш, наш головний український експерт і ЛОМ по темі РЕР,РЕБ, та зв'язку попередив, що воріженьки вербують українців, в т.ч літніх людей та усяких декласованих щоб ті встановлювали ретранслятори на дахах будинків. Часто - прикидаючись українськими військовими, мовляв це щоб шахеди відслідковувати. Я не маю ніякої компетенції щоб йому щось заперечити, лише трохи зауважити хочу. На момент розвалу країни своків, чисельність тільки штатних співробітників КДБ сягала 3.5 млн. З них майже мільйон - #КДБ #УРСР . Ще стільки ж "позаштатних". Спитайте своїх бабусю чи дідуся, що треба було зробити, щоб в партію комуністів вступити. Особливо, якщо не "по блату" а зі сторони. Спитайте, якщо вони живі. А щодо КДБ - туди взагалі відбирали ще з інститутів та армії самих відданих. Тому, у 1991 все це кодло радянських чекістів нікуди не ділося. Проголошення Незалежності України і подальше розформування для всіх них було приблизно як резолюція ООН для Путіна. І, на відміну від наших батьків, дідів, а для когось прадідів вже, співробітники головної спецслужби СРСР не гробили здоров'я працюючи 20/30/50 років у цеху, на будові, чи в колгоспі, Для них не було черг чи дефіциту, затримок зп. Тому навіть у віці 50+ вони дадуть фору багатьмом, хто їм годиться в онуки. Та й згідно зі статистики яку ви самі можете чуово знайти - їх діти були виховані в кращих "традиціях" які їм привили батьки. 13 березня 2022 року армія РФ здійснила обстріл #Яворівського_полігону, випустивши туди майже 30 ракет. Кількість загиблих багато років буде військовою таємницею, але навіть те, що можна знайти у відкритих джерелах - лякає. «За підтримання публічного обвинувачення прокурорами Львівської обласної прокуратури суд визнав громадянина України винним у державній зраді та засудив до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна (ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України)», - йдеться в повідомленні. Прокурори у суді довели, що з початку повномасштабного вторгнення 73-річний уродженець м. Львова - колишній працівник КДБ СРСР - співпрацював з агентами ФСБ РФ. Він збирав відомості про розташування військових об’єктів, зброї та об’єктів критичної інфраструктури в регіоні. Окрім цього, львів’янин передавав ворогу іншу інформацію з метою підривної діяльності проти України. Правоохоронці затримали навідника у червні 2022 року. На вирок він чекав під вартою. Нажаль, величезна кількість КДБшників та верхівка ЦК КПРС вже знаходяться на недосяжному для простих смертних рівні. Хтось займає топові посади в оборонпромі, хтось володіє банками України, хтось викладає в військових ВНЗ або в академіях МВС, СБУ, тощо. Деякі навіть стали президентами, прем'єрами та міністрами Багато хто сидить в місцевих адміністраціях, судах, прокуратурі, керує комунальними підприємствами, працює в УЗ тощо. Не думайте, що всім відома родина Деркачів, про яку я робив нещодавно допис і що вцілому на слуху - це якесь виключення. КДБшник=ворог. КДБшник-випускник вищої школи КДБ - ворог в квадраті. Вони можуть як завгодно маскуватися, видавати себе за кого хоч, але суті їх не міняє."

Volodymyr Tsybulko 1 дн. · У країні, де навіть ліфти у державних будівлях працюють тільки тоді, коли знімають телесюжет, влада придумала нове диво техніки — автозак, що ламається саме тоді, коли Коломойський збирає пресу. Отакий собі hitech-девайс Банкової: бачить журналістів — і враз задихається, перегрівається, падає на бік, як державна антикорупційна політика після Міндіч-гейту. Бо що страшніше для Зеленського? Ракетний удар? Скандал із міністром? Ні — Коломойський із мікрофоном. Ігор Валерійович, мабуть, уперше за довгий час вирішив сказати правду не тільки в душі, але й уголос. А правда в нього, як у старому сейфі Приватбанку — товста, іржава і з такими цифрами, що навіть Держдеп запиває валідолом. Про що він збирався заявити? Про те, що Квартал 95 — це не просто гумор, а окрема бюджетна програма «Фінансова реабілітація друзів Коломойського». Що 40 мільйонів доларів з офшорів олігарха летіли у ті самі офшори, де сміялися, плакали, писали жарти і малювали схеми майбутні керівники держави. Що в Davegra Limited Баканова зберігалися не лише сценарії шоу, а й економічна інфографіка, яку Зеленський так і не показав народу — бо народ не готовий до такої кількості нулів. А головне — Коломойський міг спитати, тремтячи голосом від праведного обурення: «Хто буде платити штраф Лондонського суду, якщо гроші з Привату заходили на ваші офшори, Володимире Олександровичу? Я один? Чи разом з артистами?» А це вже не просто скандал. Це — міжнародний фестиваль викривальної сатири, на якому Зеленський ризикує отримати не “Еммі”, а “Підозру року”. Тому Банкова й народила легенду про «зламаний автозак». У країні, де HIMARS працює, Starlink працює, дрони літають через фронт — ламатися може тільки правда. І лише тоді, коли наближається Коломойський. Бо влада чудово знає: якщо Ігор Валерійович відкриє рота — закриється епоха Зеленського. Ось тому автозак і «зламався». Не техніка — нерви. Не болт розкрутився — політичний страх розкрутився.

Потрібно щоб у українця "хата була більша, машина краща, у жінки целюліту на сраці було меньше, і щоб був кум який все може порішати" - ото і весь світогляд.

Зе пі здабол звичайний

... і відосик який тецекаки знімали ніби є, а ніби його і немає, земудари ще не визначились, чи треба його оприлюднювати.

Записів з бодікамер ми не дочекаємось, нажаль ...