hause

Зе пі здабол звичайний

... і відосик який тецекаки знімали ніби є, а ніби його і немає, земудари ще не визначились, чи треба його оприлюднювати.

Записів з бодікамер ми не дочекаємось, нажаль ...

От бля, знову росісі іпсо знімають ...

Королівство кривих дзеркал: як абсурд став нашою нормою Мені здається, ми настільки довго живемо в королівстві кривих дзеркал, що вже не розуміємо, де норма, а де абсурд. Ми радіємо тому, що в нормальній демократичній країні навіть не мало би траплятися. Ми радіємо, що Червінському замінили цілодобовий арешт на нічний — хоча сама справа сфальсифікована від початку, а операція була злитою спецслужбам ворога. Ми радіємо, що батька детектива НАБУ відпустили — хоча його взагалі не мали затримувати. Ми радіємо, що у Верховній Раді «бунт», хтось складає мандати, хтось тікає, хтось виходить зі «слуги народу». А це мало б статися ще тоді, коли країну системно руйнували. Потім уряд. У нормальній демократичній країні весь Кабмін пішов би у відставку. Бо важко повірити, що пан Шмигаль не знав, що робиться в енергетиці, в обороні, в закупівлях, у міністерствах. Не буває такої «необізнаності» на посаді прем’єра. Потім правоохоронна система. Уявіть собі рівень абсурду: ми захищаємо антикорупційні органи — НАБУ і САП — від українських же силовиків. Від СБУ і ДБР. Це вже навіть не криве дзеркало — це сюрреалістичний театр. Ми радіємо, що можуть «відмінити марафон». А він взагалі мав би існувати в тій формі, в якій був? Ми радіємо, що позитивні блогери лишилися без зарплат. А мало би бути так, щоб блогерам платили з державного бюджету за «правильні наративи»? Ми настільки звикли до перекручених реалій, що забули, як виглядає нормальне життя в демократичній країні. Забули, що владу можна критикувати — і після цього не отримувати кримінальні справи. Те, що робили з опозицією всі ці роки — це ганьба. А тепер, коли система сиплеться, всі раптом почали розповідати правду. Юлія Мендель згадала, яким «був» Єрмак. Кулеба раптом теж згадав, які стратегічні можливості були злиті. Чудово. А що вам заважало говорити про це тоді? Що заважало СБУ не брати участі в політичних атаках на детективів НАБУ? Що заважало не обслуговувати вертикаль, яку самі ж будували? Просто зараз корабель тоне — і всі біжать хто куди. А ми настільки довго жили без правил, що вже забули, що ми взагалі-то живемо в парламентсько-президентській республіці, а не в приватній корпорації. Джерело: https://censor.net/ua/b3588514

Для чого розхитують освіту, або Про електоральну арифметику Останні тижні ми спостерігаємо дуже знайому для української політики схему. Спочатку в інформаційний простір вкидають ідею, яка гарантовано викличе бурю: зміна умов праці для педагогів, строкові контракти, збільшення навантаження, перегляд соціальних гарантій. Усе це подається як «реформа», хоча насправді є тестом – чи готові вчителі промовчати. Педагоги вибухнули. І це нормально. Бо мова йшла про професійне виживання. І коли суспільний опір став очевидним, комітет ВРУ раптом оголошує: «Ми нічого не змінюємо. Ми за вчителів. Ми вас почули». Тобто, пожежу, яку створили самі, – самі ж і «погасили». І виглядають рятівниками і захисниками освітян. А тепер – по суті й на пальцях. Влада не дуже й хотіла ламати систему – але якби ми промовчали, зробила б це. Адже не було жодної глибокої реформи, не було концепції, не було аналізу. Була звичайна «проба пера»: якщо суспільство не реагує – запускаємо. Якщо реагує – робимо вигляд, що це був лише «проєкт для обговорення». Реакція освітян зламала сценарій – але не принесла жодного покращення. Педагоги миттєво мобілізувалися: звернення, пости, петиції. І комітет відступив – але так, щоб отримати оплески. Результат цієї бурі: умови праці не покращено; система гарантій не посилена; зарплати не підвищені; стаття 61 Закону «Про освіту» (три мінімальні зарплати) як була невиконаною, так і залишилася. Ми просто відбили атаку – але нічого не здобули. А найважливіше – ми загубили корупційний скандал. Усі ці штучні «освітні бурі» накрили країну саме в той момент, коли суспільство було зосереджене на темі, яка мала би стати політичною кризою – плівки Міндіча, корупційні зв’язки, впливи, рішення, масштаби. Скандал, який за нормальних умов валить уряди, у нас тихо розчинився між: «контрактами, яких не буде»; «ініціативами, які скасували»; «обговоренням, яке виявилося фейком». Ми перестали говорити про те, хто і за що відповідає, хто мав би піти, які висновки мали би зробити державні інституції. Штучна хвиля в освіті перекрила реальний шторм корупції. Це – не випадковість. Це – технологія. Тим часом стаття 61 «раптом» з’явилася в риториці лише зараз – перед виборами. Усю каденцію комітет нічого не робив для її виконання: жодного дієвого законопроєкту; жодних бюджетних рішень; жодного тиску на уряд. Стаття 61 лежала мертвою нормою – доки не настав передвиборчий рік. І ось тепер комітет позиціонується як «головний захисник учителя» і «борець за справедливість». Це не про педагогів. Це про електоральну арифметику. І тут – найболючіше. Педагоги виснажені до межі. Стан спільноти зараз – втома, шалена втома, виснаження. Настільки, що вже не хочеться чути нічого: ні про контракти; ні про зарплати; ні про майбутні «реформи»; ні навіть про корупційний скандал. Бо нервова система не витримує. Бо кожна нова хвиля вибиває сили. Бо війна, тривоги, перевантаження, бюрократія – усе перемішано. А в такому стані педагогічну спільноту можна заглушити будь-яким штучним шумом. Саме так і роблять. То для чого розхитують освіту? Щоб: знизити очікування; перевести гнів у виснаження; відволікти від корупції; зібрати репутаційні бонуси перед виборами; показати красиву картинку замість реальних дій; створити ілюзію «перемоги освітян» там, де перемоги не було. І головне – щоб ніхто не питав: «А де відповідальність за корупцію? А де наші три мінімальні зарплати?» Освіту розхитують не тому, що хочуть її покращити. А тому, що вона – найзручніший полігон для маніпуляцій. І найвтомленіша спільнота, якій простіше вкинути страх і потім «героїчно» його прибрати. Але ми маємо право не на «фух, пронесло», а на чесні правила, стабільність, і зарплату, гарантовану законом. І на країну, де корупційні скандали не губляться, а приводять до наслідків. P.S. А може, не треба так про нашу владу? Вона ж старається… Автор: Володимир Онацький, освітній експерт з проведення інституційного аудиту. osvita.ua/blogs/95955

Єрмак, Зеленський і "кроти" із САП показують нам черговий сезон серіалу "Слуга народу" Джерело: https://censor.net/ua/b3587584 Єрмак, Зеленський і "кроти" із САП показують нам черговий сезон серіалу "Слуга народу". Чому це вже очевидно? Далі просто набір загальновідомих фактів: Єрмак знав про обшуки. Рано вранці (коли ще на вулиці було темно) він уже був з адвокатами. Єрмак не отримав підозри. І навіть, якщо отримає, то очевидно, що вона буде така ж пуста і безперспективна з процесуальної точки зору, як і в Міндіча. Підозра Міндічу, яка стала публічна, та була проаналізована десятками фахових українських адвокатів, не містить базового: складу злочину, обставин і мотивів його вчинення, збитків, експертиз відповідно. Натомість вона містить купу неточностей, які на папері виглядають невинно, але в суді стануть підставою для її скасування. Міндіч виїхав з України без навіть мінімальної спроби збоку НАБУ чи САП його зупинити, про що керівники цих антикорупційних органів розповіли публічно. А тепер найцікавіше. Упійманий на "зливах" заступник голови САП Клименка Синюк - тихенько пішов у ліс. Його просто звільнили без будь-яких наслідків і без висновків службового розслідування. А особисто Клименко почав вигороджувати Синюка - мовляв, той мав зустрічі, але не з тими людьми, що могли б злити дані про "Міндас" в ОП. Ви в це вірите? Отож-бо. А тому, все це виглядає як гарно зрежисований спектакль: коли маючи кротів у САП, Банкова вдає з одного боку протистояння з антикорупціонерами, з іншого - жертву "проросійської операції" (політ фантазії їх головного медійника Петрова). А насправді - все це вистава для Заходу і українців. Цілком контрольована. І головне! Дякуючи "кротам" в антиструктурі - ця вистава цілковито безпечна для всіх корупціонерів, яких ми ще тиждень тому слухали на плівках НАБУ.

del

Support Markhalivka Національне військове меморіальне кладовище починає «пливти» Після дощів на секторі поховань Національного військового меморіального кладовища стоїть вода, ґрунт просідає, а надгробки починають хилитися в різні боки. Один — «завалюється» вліво, інші — вправо. Це свідчить про те, що промокає вся товща ґрунту, а земля не витримує навантаження. Те саме відбувається й із тротуарною плиткою: доріжки вже пішли «хвилями», шви роз’їжджаються, окремі ділянки просідають. Для нового об’єкта це ознака грубих порушень технології та проблем із дренажем. Фахівці та активісти роками попереджали: у Мархалівському лісі — високі ґрунтові води, у цій зоні сходяться три річки, і будівництво меморіалу тут — прямий шлях до техногенної катастрофи. Попри застереження, проєкт вартістю мільярди бюджетних гривень був реалізований саме на цій ділянці. Сьогодні меморіал державного значення буквально починає пливти — разом із витраченими мільярдами. Це не просто технічна помилка — це кощунство, це ганьба, коли місце, призначене для гідного вшанування загиблих, перетворюється на територію з просіданнями, перекошеними надгробками, хвилястими доріжками та стоячою водою. І якщо так виглядає сектор після першого дощу, експерти прогнозують: чергові опади можуть спричинити ще масштабніші руйнування. А сам Меморіал уже перетворився на символ недбалості та корупції.

«Спіть спокійно»: нас не ведуть до миру — нас готують до мовчання Джерело: https://censor.net/ua/b3586612 ... Нас не готують до миру. Нас готують до того, щоб ми проковтнули рішення, ухвалене за нашою спиною. Нас не ведуть до перемоги — нас ведуть до операції під назвою «терпіть і мовчіть». Бо мир, збудований на страху, погрозах, секретних переговорах і кримінальних підозрах для всіх, хто ставить питання, — це не мир. Це спектакль. Дешевий. Прозорий. І дуже небезпечний. ...

Не заздріть: Мінімальна зарплата у Молдові майже вдвічі перевищить українську censor.net/biz/news/3586351/minimalna-zarplata-u-moldovi-vdvichi-perevyschyt-ukrayinsku

https://www.youtube.com/watch?v=Rw3bkQ_UdY8 Скандал вокруг «плёнок Миндича» стал точкой, в которой скрытая коррозия украинской государственности проявилась максимально открыто. Анна Скороход жёстко и аргументированно объясняет, почему эти записи — лишь малая часть огромной системы откатов, схем и сговоров, охватывающей ТЦК, Минобороны, суды, наглядовые советы и правоохранительные органы. Она раскрывает, как засекреченные аудиты, проваленные расследования и безнаказанность в военкоматах превращаются в параллельную реальность, где граждане платят жизнью, а чиновники — получают прибыль. Скороход утверждает: власть всё знает, но говорить об этом опасно — тех, кто поднимает тему, тут же клеймят «агентами» и пытаются заставить молчать.

В госпідарствоАП!

Зеленський обрав Єрмака Зеленський НЕ звільнятиме Єрмака. Це його особисте рішення. Все. Це знак для усіх нас. Сьогодні Зеленський обрав не усіх нас, а Єрмака, який покривав корупцію кєнта Міндіча. 1. Зеленський залишає Єрмака, бо так як він боїться втратити Єрмака - так само боїться втратити і свою посаду…. 2. Зеленський залишає Єрмака аби той далі покривав корупційні потоки, як було з Міндічем. Бо сьогодні ми отримали остаточні докази, що Єрмак був близьким другом останнього. 3. Зеленський залишає Єрмака аби той далі влаштовував сходки силовиків з СБУ, ДБР і прокуратурою аби ті політично переслідували і кидали в СІЗО детективів НАБУ. 4. Зеленський залишає Єрмака аби той давав вказівки ручному ДБР клепати справи проти антикорупційних активістів з журналістів. Я боюсь за наше завтра. Я не хочу тут білоруського і грузинського сценарію Джерело: https://censor.net/ua/b3586117

То що буде по Дніпру? , "так и было задумано, такая линия партии" ... 🤣

Владислав Смірнов · Некрономи. Пошесть, що живиться розпадом держави Авторський неологізм і концепція — Владислав Смірнов Мова — це поле битви. Те, що ми не можемо назвати, — ми не можемо подолати. І навпаки: коли з’являється слово, з’являється й зброя. Недостаюче слово нашої реальності - «некрономи» — від nekros (мертвий) і nomos (закон, порядок). Мертвий порядок, що живиться живими. Це не поетична метафора, а спроба дати ім’я новій формі державного паразитизму, яка досі не мала точного визначення. Старі слова — “корупція”, “бюрократія”, “неефективність” — уже не працюють. Вони втратили гостроту, стерлися в мовах звітів і ток-шоу. Ми говоримо “боротьба з корупцією”, як про погоду: без гніву, без дієслова, без віри. Але сьогодні перед нами — інше явище. Це не злодії, які просто крадуть чи грабують бюджет. І не бездарі, що гальмують процеси. Це нова соціальна каста, яка живе за рахунок самої держави, вмонтовуючи себе у кожен її орган, у кожен тендер, кожен тариф, кожен закон. Це і ділки, і силовики, і судді, і прокурори, і топпосадовці в суперсистемі розкладання державності. Вони не порушують систему — вони і є система. Їхня функція — не банально красти, а підтримувати гниття. Їхня стабільність тримається на нашому виснаженні. Їхній добробут — на нашій терплячості. Я запроваджую цей термін тому, що суспільству потрібна нова лексика для нового зла. Бо поки зло безіменне, воно здається буденністю. Хтось називає їх просто "упирями". А “некрономи” — це не буденність. Це метастаза, яка живе у мозку держави й годується кров’ю тих, хто воює, платить, працює, мовчить. Некрономи як форма державного некрозу (розпаду) Мародери грабують мертвих. Вони ситуативні — як мухи, що сідають на смачненьке гівно. Мародери дрібні: їм потрібен шанс і безкарність. Упирі: безпринципні напівлюди без честі, совісті та принципів. Некрономи — інші. Вони системні. Системні упирі, так би мовити. Вони не користуються наслідками війни — вони створюють їх. Вони примножують хаос, підживлюють кризу, розводять туман і роблять із нього бізнес-план. Вони не риються в попелі — вони палять дім. Не чекають кінця війни — вони живляться нею. Для них війна — не трагедія, а гарантований контракт. Вони перетворили біду на постійну економічну модель. Їхня формула проста: чим гірше людям — тим стабільніший прибуток. Коли країна стікає кров’ю, вони рахують. Коли тисячі бійців мерзнуть у бліндажах, вони сидять на нарадах і «координують стратегію стійкості». Як нас грабують за електрику чотири рази Вони грабують громадян воюючої країни не раз — а щонайменше чотири. Перший раз — коли ми сплачуємо податки, з яких утримується державна енергосистема і зарплати цих державних паразитів. Другий раз — коли нам підвищують податки, і ми платимо вдруге — “на укріплення”, “на укриття”, “на захист енергетики”. Третій раз — коли купуємо електрику, вироблену тією ж державною системою, яку фінансували власним потом. І четвертий раз — коли сидимо без світла, без тепла, без голосу, витрачаючи останнє на павербанки, генератори, ковдри, на хімічні грілки й антидепресанти. Ми платимо чотири рази за одне й те саме світло, за одне й те саме право — жити. І при цьому — нас переконують, що все “під контролем”. Архітектори смерті Вони не ховаються на звалищах історії — вони керують офісами, підписують меморандуми, виступають на конференціях про “сталий розвиток”. У їхньому словнику немає “держави”, є лише “потоки”. Вони — некрономи, архітектори смерті, які перетворили страждання на стабільність, війну — на ринок, надію — на інвестицію короткої дії. Їхня економіка — не система виробництва, а система виснаження. Вона годується страхом, апатією і людським терпінням. У кожній кризі вони бачать не небезпеку, а можливість. Вони вигадують проєкти “під потреби фронту”, які закінчуються на стадії «освоєння». Їхня мета — не результат, а вічна залежність, процес без кінця і початку, а головне без МЕТИ. Їм не потрібен ворог — вони самі ворог Їм не потрібен фронт — у них є тил. Їхня армія — чиновники, що підписують темряву замість світла. Їхня зброя — тарифи, закони, постанови, обмеження, моніторинг, кримінальні справи. Їхня релігія — культ грошей через лояльність до лідорів та невтручання. Вони паразитують на самій державності, як пліснява на стіні храму. Вони не дають країні впасти — але й не дозволяють піднятись. Їхня мета — вічна пауза. Коли країна не гине, але й не живе. Некроекономіка У класичних економіках виробляють товари. У некроекономіях виробляють залежність. Людей тримають не в бідності, а у втомі — щоб не питали, щоб не бачили далі межі виживання. Тому вони знецінюють світло. Вони перетворюють його на послугу, на ліміт, на дозвіл. Некрономи навчилися економіці тьми. Вони перетворили темряву на політичний ресурс. Вони керують не грошима — вони керують нашим виснаженням. Їм не потрібні нові технології — їм потрібні нові рахунки у крипті, бо готівка вже не влазить у машини. Їм не потрібен розвиток — їм потрібна “планова війна”. І поки ми гріємося біля свічки — вони підписують черговий тендер. Народ як енергоресурс І тоді народ стає енергоресурсом. Кожна година без світла — ще один їх кіловат у системі некрономів. Кожна депресія — їхній резервуар. Кожне мовчання — їхній новий договір із тьмою. Вони створили державу втоми, де люди не живуть — тримаються. Де суспільство не мріє — виживає. Це держава без майбутнього, бо вона живе з минулого. Її історія — не поступ, а застигла лава, що поглинає все, що ще ворушиться. І саме тому вона боїться світла — бо світло відкриває правду, а правда — кінець некрономії. Моральний вирок Коли держава краде сама у себе, вона втрачає право називатись державою. Коли світло перетворюється на розкіш, а брехня — на політику, ми живемо не в республіці, а в некросфері — у системі, що годується мертвим. У здоровій державі оточення формується компетентністю. У некроекономії — лояльністю. І коли лояльність підмінює закон, корупція стає не злочином, а політичною мовою. Тут кожен “свій” має право на помилку, але ніхто — на справедливість. Міністри підбираються за принципом “не підведи”, а не “зроби правильно”. Так держава, що втратила тисячі життів, змушена пояснювати світу, куди поділись гроші, що мали рятувати ці життя. Це не криза менеджменту — це некрономія. І саме з цієї хвороби народжується система, у якій некрономи такі як Єрмаки, Зеленські, Галущенки, Чернишови, Міндічі керують країною, яку вони свідомо РОЗКЛАДАЮТЬ. Кінець. Або ми виженемо мертвих із держави — або вона поховає живих.

Країною править божевільний... Читаємо новину: Україна та Франція підписали стратегічну угоду, згідно з якою очікується постачання засобів ППО, військових літаків та ракет, щоб зміцнити українську армію в довгостроковій перспективі. Гарно прозвучало? Надихає? • А найамбітніша угода про гарантії безпеки із США • А «перша в історії» сторічна угода з Великобриатнією • А 28 Угод про гарантії безпеки • А формула миру • А План перемоги • А пів дюжини дуже дорогих самітів • А радників з питань формули миру • А саміт миру у Швейцарії • А ще ж були всякі плани стійкості і ще якісь плани перемоги. Легковірних тоді також надихало. І, що головне, серед тих 28 угод про гарантії безпеки (насправді, меморандумів про побажання у безпековій сфері) є й такий документ з Францією. І в ньому все це вже було в певній формі передбачено. Просто призабули, треба ще один меморандум... Зараз заявлено про підписання «історичної угоди», яку Зеленський анонсував зо два тижні, не називаючи країни (мабуть, ніхто конкретний не погоджувався), а пару днів тому таки оголосив, що з Францією. А що ж насправді? А мильна бульбашка!!! Зеленський та лідер Франції Емманюель Макрон підписали декларацію про наміри між президентом України та Франції (навіть не між країнами) щодо співробітництва у сфері придбання Україною оборонного обладнання. Меморандум на довгу перспективу, коли вже в Франції буде новий президент (хочеться вірити, що і в Україні), тому виконувати цю писульку нікому не доведеться. Зеленський тепер літає по світу й підписує декларації про те, що нам будуть постачати сотні літаків. Щоправда, коли на це хтось дасть гроші. Бо ні Швеція, ні Франція таких видатків на себе не візьмуть. А в України таких коштів нема, а що з'являться, Зеленський усе вкраде. Тому це не лише порожній меморандум, яких уже є десятки, а ще й цілковитий блеф! Народ, а я вам уже тут казав, що Україною править божевільний? . А зараз нам уже навангували новий термін закінчення війни - кінець наступного року. Про це заявляють Урсула фон дер Ляєн і Емануель Макрон під час чергового і дуже дорогого нікчемного вояжу Зеленського. Мене вже нудить від усіх цих пророкувань. Війна закінчиться тоді, коли росію змусять її зупинити найпекельнішими санкціями, механізми для яких є лише в США, а там Трамп і він слабкий. І коли другого «брата-акробата» ЗЕ змусять не підігрувати пуйлу та не гратися в інтрижки для продовження бойових дій. Ці два наперсточники грають разом і в обох є свої інтереси для продовження війни. Як бачимо, ні одного, ні другого тиснути не планують. Тож поки більш реальна дата - кінець правління Трампа, бо більше такого кретина вже б там обрати не мали, а наступного президента водити за носа так тупо не вдасться. Усе могло б закінчитися й значно раніше. Але... Говорять про ймовірне закінчення ті, від кого зараз майже ніщо не залежить — країни Європи. Тому для припинення бойових дій і тривалого перемир'я має: 1. Зупинити війну сама росія - вона почала й тільки вона може це зробити одноосібно. 2. Консолідовано домовитися про її закінчення або ж влаштувати пекельний тиск на кремлядь два з трьох учасників процесу: Трамп, ЗЕ і пуйло. Одного погляду на цих трьох достатньо, щоб надовго втратити оптимізм. ▪︎ ▪︎ ▪︎ До речі, щодо закінченнч війни, відставка уряду, яку вимагають Європейська Солідарність і Голос, нічого не змінить без відставки Зеленського. Тому що цей уряд дуже умовно легітимний. Призначений монобільшістю без 226 голосів за допомогою кремлівської агентури, але без коаліційної угоди між зеленськими і кремлівцями. Немає в цього уряду і суспільної легітимності. Адже 60% почувши прізвище прем'єра не знає хто це. Проблема не в уряді ручних ноунеймів. Проблема в Зеленському особисто. Його діях, диких рішеннях і паралельній реальності в якій він живе (послухайте що він говорить) І Зеленський повинен подати у відставку. Довівши весь сказаний ним пафос про захист України. Сьогодні він послаблює Україну і в нього залишилось небагато часу щоб піти, не доводячи ситуацію до критичної, не ризикуючи підтримкою України і показавши всім, що ми йдемо в цивілізований світ, а не туди куди пішла «двушка». І не питання зараз «що буде» після того як він піде. Для трактування того, що буде є відповідний конституційний орган. Але він як президент завжди має право подати у відставку, бо нікому не потрібна такий «слуга народу». І навіть в найгірших умовах, «хуже не будет», тому що Стефанчук куди більш адекватніший. Принаймні від нього я не чув маячні з паралельних світів. Тому досить цих напівмір. Зеленський повинен подати у відставку, не підставляючи країну своєю присутністю на посаді президента. . Тарас Чорновіл

Станом на 2025 рік в Україні вільними є майже 44 тисячі ставок шкільних учителів. Про це повідомив голова парламентського комітету з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак. За його словами, загалом в закладах загальної середньої освіти є 315 819 ставки вчителя, але фактично на них працює 271 891 педагог. Тобто 43 928 ставки залишаються вільними, з них більшість перекривається сумісництвом, а частина не перекривається і є вакансіями. «Цей дефіцит – реальність системи, особливо у сільських школах і прифронтових громадах», – наголосив Бабак. Також він зазначив, що теоретично у разі збільшення тижневого навантаження з 18 до 22 годин, математично можна було б скоротити 57 422 ставки. «Але оскільки вже сьогодні 43 928 ставки вільні, реальне «скорочення» становило б лише 13 494 ставки», – надав свій розрахунок очільник профільного комітету ВР.

Dana Iarova · 11 год · У Верховній Раді відбулося засідання ТСК з економічної безпеки. І що тут сказати? Це був парад абсурду, який треба викладати окремим курсом у “державній некомпетентності”. Нацбанк не може пояснити, як на території України опинилися мільйони доларів у фірмових пачках Федеральної резервної системи США. ДПСУ, очевидно, теж «не в курсі». Держфінмоніторинг традиційно «нічого не знає». Міжнародні партнери, кажуть, 10 місяців не відповідають. Ну звісно — вони ж, певно, телеграм-ботам повідомлення відправляють. Депутат Мамка намагався звалити провину на журналістів, які «роздули скандал». А потім детектив НАБУ спокійно повідомляє, що сам Мамка є на плівках НАБУ. Щасливий збіг, правда? ДБР — окрема історія. Там досі працюють люди, які ламали справи НАБУ та САП, знищували докази й забезпечували “потрібний результат”. І тепер ці ж люди розповідають нам, як вони «борються» за законність. НАЗК — те саме. Кадри, які фігурують у плівках, ніхто не звільняє. Жодної реакції. І це після того, як у плівках прямо звучить, що гроші передавались, у тому числі, в НАЗК. Премʼєр міністерка - не зʼявилась Галущенко?- не зʼявився Гринчук?- не зʼявилась Тим часом: Железняк подав заяву про злочин щодо Енергоатому — підпис Галущенка, гроші перераховані, назад не повернуті. А справа Кудрицького — де гроші перерахували, але потім повернули — досі живе своїм дивним життям у судовій системі. І мене гризе одне питання: Пішов другий тиждень після плівок НАБУ. Де СБУ? Де підозри? Де хоч якась державна реакція? Поки що виглядає так, що ніхто з влади не поспішає різати свою ж схему на 100 мільйонів. І це, чесно кажучи, страшніше за будь-які плівки.

Художнік Гєрман Пєльмєнєв «Всє в гавнє, а я вєсь в бєлом!»

Подейкують, що ця йухута з записами з'явилась саме зараз, бо або Найвеличніший підписує все що йому підсунуть, або з'являються записи вже з його голосом і його чекає смерека... Невдовзі побачимо...

Дика ганьба на увесь світ Все. Маски зірвано. Король голий. Свита Зеленського вночі дала втекти з країни його другу Міндічу, до якого зранку прийшло НАБУ з обшуком по корупції на мільйони в Енергоатомі. В ці хвилини, як і вся крана, слухаю плівки, які опублікували НАБУ щойно. Міндіч і ко на базі Міненерго організували схему з мільйонним відкатами з компаній аби ті могли постачати послуги для Енергоатому. Ні, я не дивуюсь їхньому цинізму, що в жовтні вони піднімали суму відкатів для них з 10 до 15 % за будівництво захисних споруд для енергетики. Тоді, коли ми вже всі сиділи без світла, бо ворог обстоював енергетику. Ні, я не дивуюсь їхньому цинізму, що цапа відбувайла за провал в енергетиці в той самий період вирішили спихнути на Кудрицького. Ні, я навіть не дивуюсь тому, що в схемі не лише ділки Зеленського але і колишні правоохоронці, які вели розслідування по розстрілах Героїв Небесної Сотні та Гонгадзе. Ні, я навіть не дивуюсь, що в фігуранта НАБУ зараз на обшуках знаходить документи в папках від служби безпеки президента рсосіі Я дивуюсь лише тому, що Зеленський не розуміє, що непокараний Міндіч може стати для нього: Вотергейтським скандалом для Ніксона корупційним скандалом для канцлера Австріі Курца офшорним скандалом для премʼєра Ісландії Гуннлаугссон Всі вони втратили свої свої посади. Але пішли з них самі. Війна ж захищає Зеленського на посаді. Але війна не стирає памʼять. ЩО за 24 години повинен би зробити Зеленський і його Уряд з Парламентом? Повернути до України Міндіча. Завдяки ГУР. Так як було з Чернишовим. Або СБУ залучайте, як у випадку з ОПЗЖ Христенком. Звільнити з посади міністра юстиції Галущенка, за перебування якого на посаді міністра енергетики замутили цю корупційну схему. Звільнити з посади діючу міністерку енергетики Світлану Гринчук. Скликати позачергове засідання РНБО, на якому визначити перелік усіх осіб, які відповідальні за енергетичну безпеку країни із офіційними поясненнями для країни усього, що ми сьогодні почули. Але давайте там без згадок про Кудрицького. Країна - ж не ідіоти. Чекаємо. Давайте там швидко, хлопці, бо це усе дика ганьба на увесь світ. Просто покидьки, просто покидьки Джерело: https://censor.net/ua/b3584244