hause

Або зміни або поразка #ЧасівЯр ну що друзі, я ще три місяці назад казав, що наступним напрямком після Авдієвкі буде саме це місце. Кцп повільно, системно, втрачаючи особовий склад та техніку все одно пройшли впритул до міста. Хоча наші позиції були на панівних висотах, ми мали час після Бахмуту на облаштування ешелонованої лінії оборони, але все було знесено КАБами, бліндажі та позиції СП, ВОПів та РОПів палились скидами та FPV дронами мінометний артилерийський обстріл вважався за лайт версію обстрілу. Бо там ми чули і розуміли та рахували, дрони, скиди та КАБи - то зовсім інша історія. Але саме страшне не це. То просто війна, яка стала технологічною і до цього теж можна звикнути. Страшно коли ти готуєш бійців воювати у складі підрозділу. Після цього всі хлопці ідуть добровільно боронити землю і їм особо не важливо яка позиція, головне разом. Прибуваєш на лінію зіткнення, очікуючи що тобі дадуть ділянку фронту, за яку ти готовий зубами триматися, бо ти віриш у своїх бійців, а вони довіряють тобі. І тобі дають ділянку, але забирають третину бійців і віддають у розпорядження наприклад 5 штурмовій. Коли ти вступаєш у взаємодію з цією бригадою і починаєш розуміти, що своїх бійців вони всіх поклали, що начальник артилерії бригади не знає що таке "Дирекційний кут" і ще купу нюансів після яких ти розумієш майбутнє своїх бійців. Коли по флангам стоїть наприклад 67 бригада і як тільки починається наступ вони на твоїх очах кидають позиції і ворог бере в напівоточення твій підрозділ, і бій їде на дистанції кидка гранати. І це сталося за якихось дві години. Чи можливо було таке не допустити? Впевнено скажу так! У нас по ефірах люблять казати; "Що найвища цінність, це життя бійця". Але коли стикаєшся на практиці ти просто розумієш що їм пох%й на життя хлопців, вони звикли їх не рахувати. Все одно командири рот проведуть службове розслідування за фактам загибелі у результаті дій ворога, а РТЦК оповістить родину. Я на власні очі бачив на столі стос повідомлень про загибель, товщиною у сантиметрів десять. Причому поряд сиділо два тіла з майорськими погонами і травило анекдоти курва. Така ситуація буде продовжуватись поки не почнеться справжнє розслідування. Де відповідальність буде нести не солдат-своїм життям, а бездарні керівники. Поки не почнуть розжалувати аж до рядового горе-полководців. Поки #Президент не зрозуміє. Що кожного ранку та цифра по загиблим та пораненим в/с, яку він отримує, це і є перше з чого треба починати зміни. На який ділянці? Скількі? Чому стількі? Хто розробляв опреацію? Хто поніс відповідальність? Які висновки? Що буде далі? А далі або, зміни. Причому дивлячись на реформування та нову структуру, заради справедливості скажу що це добре і вони почались, і важка але перемога. Або поразка. Причому сподіваюсь що більшість вже побачила з яким "скрипом" і як дозовано, нам надають допомогу. Наше майбутнє і майбутнє України залежить від нас самих і розраховувати особо ні на кого не треба. Лишились лише ми і ворог. Джерело: https://censor.net/ua/b3485106

Валерій Прозапас 18 квітня 2019 р. · Если прислушаться, во всем, что говорит Зеленский, красной нитью проходит единственно внятно сформулированное и главное - личная месть Коломойского Порошенко. Это основная идея всей кампании, отсюда эти мерзкие интонации, хамское поведение и презрительный тон зеленого кандидата. Поэтому нет никаких его встреч с избирателями, четкой стратегии и ответов на другие вопросы, они вообще не предполагались. Так совпало, что к мести за Приватбанк и Укрнафту присоединились другие, много других. Ватники мстят за декоммунизацию и путь в ЕС. Прихожане московской церкви - мстят за Томос. Симпатики "русского мира" - мстят за жесткую проукраинскую позицию. Регионалы - мстят за Революцию достоинства. Антимайдан - мстит за Майдан. Пацифисты - мстят за войну. Условные "националисты" - мстят за Минские соглашения. Украинские патриоты - мстят за допущенные ошибки и неоправданные ожидания. Одни мстят за усилившуюся армию, другие - за недостаточно усилившуюся армию. Одни - за изменения в экономике и проведенные реформы, другие - за недостаточные изменения в экономике и еще непроведенные реформы. Одни - мстят за коррупцию, другие - за ограничения для коррупции. Мечтатели - за несбывшиеся мечты, бедные - за свою бедность, трусливые - за свою слабость. Список бесконечен. Был ли это гениальный расчет, интуиция или случайность - мы никогда не узнаем. Жаль, среди всего этого нет желания отомстить Кремлю за то, что он сделал с нами. И еще сделает. ЗИ: ніколи не підтримував Пороха, але те що робить ця зелена мударасня з Україною та ще під час війни..., ну просто анріал якийсь...

1. Щодо впливовості Андрія Єрмака за оцінкою Time та його амбіцій обійняти посаду прем'єр-міністра України Якщо без іронії щодо впливовості Андрія Єрмака за оцінкою Time і тролінгу Президента Зеленського у соцмережах з цього приводу. Наскільки знаю, пан Єрмак дуже хоче обійняти посаду прем'єр-міністра. Тому не виключаю, що потрапляння у рейтинг Time було певним чином простимульовано. Це мало підсилити його претензії на цю посаду. До того ж, з урахуванням намагань Росії поставити під сумнів повноваження Президента Зеленського після 20 травня, посада прем'єр-міністра стає більш значущою. Щонайменше, за межами України. Інша справа, що з практичного управлінського досвіду у пана Єрмака є лише керування мережею кіосків у місті Києві. Тому на посаді прем'єр-міністра він може виглядати ще абсурдніше, ніж Шмигаль. Хоча цю посаду вже обіймав Олексій Гончарук. Гарна людина, але зовсім невідповідна посаді прем'єра. Тому на фоні двох попередників Андрій Єрмак не виглядатиме вже зовсім жахливо. Інша справа, що пан Єрмак настільки чітко асоціюється з корупцію у верхівках влади в Україні, що його призначення на посаду прем'єр-міністра буде вкрай скептично і негативно сприйматися не тільки в Україні, але і за її межами. Хоча не факт, що Президента Зеленського та пана Єрмака це зупинить. Тому, як казав перший український президент Леонід Кравчук: “З Богом, Парасю!” Джерело: https://censor.net/ua/b3484965 2. Сам президент Володимир Зеленський у рейтинг Time не потрапив, і ми розуміємо чому - Зеленський давно вже не є самостійним керівником, замість нього більшість політичних та кадрових рішень в Україні давно вже ухвалює Єрмак. За "політичну діяльність" Зеленський відправив Залужного послом у Британію, але Єрмака за таке Зеленський нікуди відправити не посміє - бо Єрмак йому цього не дозволить. Для нас великий ризик, що Єрмак - політичний авантюрист, тісно повʼязаний з РФ, який дахує найбрудніші корупційні схеми у владі, суддів, силовиків, митницю, податкову, фактично вирішує долю країни у таких важливих питаннях. Саме Єрмак брехав усій країні про всеосяжне перемирʼя, а фактично діяв в інтересах Росії, системно зриваючи підготовку до війни, зриваючи усі оборонні заходи. Безвольний та несамостійний Зеленський при всесильному сірому кардиналі Єрмаку - це повна імпотенція та безвідповідальність влади, і у новому рейтингу Time це бачить увесь світ. Джерело: https://censor.net/ua/b3484939 ЗИ: тобто красти готуємось більше, Україну здаватимемо скоріше ...

Близько 650 тис. чоловіків призовного віку виїхали незаконно з України від початку повномасштабної війни, - Politico "Сплеск патріотизму", який був на початку війни, випарувався. Близько 650 000 чоловіків призовного віку змогли виїхати з України від початку повномасштабного вторгнення. Більшість із них зробили це незаконно. Видання зазначає, що "сплеск патріотизму", який був на початку війни, випарувався. Тепер українці масово ухиляються від призову. "Два роки тому потяги, що прямували з України, перевозили майже виключно жінок, дітей і літніх людей, які шукали притулку. Тепер потяги на третину заповнені чоловіками, яким якимось чином вдалося отримати документи про виїзд", - йдеться у статті. Крім того, наголошує видання, президент Володимир Зеленський і парламент "не наважуються призначати новий масовий призов". На думку Politico, масштабна мобілізація не матиме підтримки серед населення. Видання пов’язує це з відсутністю належної допомоги від Заходу, що "допомагає Путіну вигравати війну". "Захід не зміг запропонувати те, що необхідно, а це, своєю чергою, підриває бажання України робити те, що необхідно", - резюмує видання. Джерело: https://censor.net/ua/n3484865 ЗИ: нехай в середньому чоловіки сплатили "за послуги" цих зелених мударасів по 5 тис. долярів множимо на 650 тис. чол. і вуаля маємо 3 млрд. 250 млн. долярів. Так сука ці зелені можуть воювати до останнього українця. І загон тільки починається...

все идет по плану:

"Центр Протидії Корупції 16m · Були яйця по 17, тепер з’явились крупа саго, соми і осетри. Нові правила харчових закупівель для ЗСУ покликані викинути харчову мафію і викорінити корупційні схеми, на яких наживались фірми-прокладки разом з начпродами військових частин. Однак зараз відбувається своєрідний тролінг з боку начпродів деяких військових частин, які в долі з харчовою мафією. Наприклад, як пише журналістка Тетяна Ніколаєнко, один з начпродів відмовився приймати товар 2 квітня, бо замовив його на 5 квітня. Інший не приймав крупу, бо у водія не було спеціальної шапочки. У нового постачальника м’яса відмовились прийняти товар через неправильний розмір палети, на якій лежав товар. А деякі начпроди раптом почали замовляти такі продукти: 820 кг сома; 496 кг крупи саго; 765 кг осетра; 50 кг базиліку; 10 кг насіння льону. Як бачимо, в боротьбі за мільярди всі методи хороші. Що з цим робити? Наприклад, Міноборони може затвердити кілька десятків варіантів меню, щоб начпрод обирав певний тип сніданку/обіду/вечері, а закупівельна агенція на основі цього робитиме заявки постачальникам. Окрім того, варто скоротити Каталог і завести нормальних постачальників. Інакше розірвати корупційний зв’язок між мутними постачальниками і начпродами, які замовляють базилік та крупу саго, не вийде ніяк." ЗИ: коментарі зайві, зелені сучі мудараси...

Штати переживають політичний клімакс? Ну, чому наші партнери з НАТО не збивають і поки що не планують збивати російські ракети, які атакують Україну, нам доступно пояснили офіційні особи зі США: тому, що в Ізраїлю і України геть різні війни. Щоправда, не пояснили, чому Штати притримують ракети для ЗРК, щоб ми могли би хоча б самі збивати. Але скоро пояснять — після вірогідного чергового негаразду у Конгресі щодо допомоги Україні... Так от, повітряні удари Ірану по Ізраїлю і майбутній удар-відповідь з Ізраїлю — це показова демонстрація намірів і можливостей. Справжньої війни там ніхто не хоче, навіть іранські аятоли, які непогано живуть за рахунок торгівлі нафтою і зброєю. Саме тому США та союзники не бояться брати участь у цій масштабній виставі, про сценарій якої сторони попередили одна одну заздалегідь. А в нас — війна на знищення. З максимальною напругою і жорсткістю. Тут імітацій нема, руйнування, поранення і смерть — справжні. Цивілізований світ проходив таке у Другу Світову і згадувати таке відчайдушно не хоче. Добре, нехай так: демократичний світ на чолі зі США страшенно боїться прямого конфлікту з середньовічною за ментальністю росією з її ядерними списами і ятаганами і просто впадає у відчай при думці про її можливий розвал. Але виникає ще одне важливе питання без відповіді: чому тоді світ спокійно пережив і поразку СРСР у холодній війні, і його розпад? Відповідь полягає у тому, що росія — це не тільки не Україна. І не Іран теж. Сучасна путінська росія — зовсім не Радянський Союз. Так, у Союзі часів застою був тоталітаризм, але в’ялий. За інерцією, на відміну від того свавілля що зараз у росії. Але у СРСР була також ідеологія, спрямована у світле майбутнє: ось нарешті збудуємо комунізм і заживемо. У недоімперії все, чим можна пишатися — виключно у минулому, попереду — лише війни проти всіх. Диктатура вбивць, безправ’я, страждання, безнадія — звісно, не для всіх, а для пересічних. Важливим елементом радянської ідеології була боротьба за мир. Всілякі мирні конференції, Фонд миру, плакати, пісні, фільми... Знищення світу якщо і було можливим, то лише руками клятих капіталістів. Натомість у росії культ війни, культ смерті, який сповідує вся країна. При чому, росіяни на всіх рівнях торочать про свою «місію врятувати світ», перетворивши на суцільну росію, або знищивши його. Радянські вожді були відповідальними і грали за правилами, наприклад у Афганістан вводили війська на прохання тамтешньої офіційної влади. При розв’язанні тієї ж Карибської кризи СРСР продемонстрував і готовність, і вміння домовлятися, а не тільки висувати безглузді ультиматуми. За тих часів неможливо було уявити, щоб СРСР представляв у ООН відморозок на зразок Небензі, який замість обговорення шляхів до справедливого миру погрожує світові. Підсумовуючи, цивілізований світ бачить у росії не ідеологічного супротивника, готового співіснувати (як він сприймає Китай), а страшну темну силу, де не діють звичні закономірності і яку неможливо прогнозувати, на відміну від СРСР. Ця сила у разі поразки і розпаду здатна потягти за собою у безодню все людство, натиснувши червону кнопку. І якійсь відсоток старих радянських ракет таки стартує і вибухне. І це буде глобальна катастрофа. Насправді, ризик апокаліптичного сценарію у Штатах явно перебільшують. Там ніяк не можуть зрозуміти, що демонструючи слабкість і прислуховуючись до вимог агресора, вони навпаки цей сценарій наближують. У ситуації, що склалася у світі, треба діяти максимально рішуче, все ретельно обдумавши і передбачивши. Або не думати взагалі, як вчать спецназівців: при першій загрозі стріляй на ураження. На жаль, зараз у Штатах спостерігається бажання ухилитися від вирішення складної світової проблеми, якою по факту стала росія. Відкласти до завершення політичної турбуленції у США. Перекласти проблему на Європу за географічною ознакою. Все, що завгодно, аби тільки не ускладнювати собі політичну пенсію. Джерело: https://censor.net/ua/b3484625

"Таємний план Б" від Германа Галущенко Нарешті! Міністр енергетики України вельмишановний пан Герман Галущенко оприлюднив таємний "План Б" міністерства по врятуванню енергосистеми України, яку ракетними ударами по маневреним потужностям (ТЕС І ГЕС), розподільчим пристроям та підстанціям намагається знищити ворог. " Українці! Закупайте генератори та повербанки щоб пережити наступну зиму!": генерацію у кожну хату, накопичувач енергії – у кожну квартиру! Максимальне розосередження маневрової частини енергосистеми, про життєву необхідність якого з 2022 року наполегливо натякали Міністерству технічно освічені українці, досягнуто! Звісно, тепер на болотах паніка: всі засилля по повному знищенню регулюючої спроможності енергосистеми України та можливості розподілу і транспорту електроенергії до споживачів, коту під хвіст! Ми перемогли! Проте, у пересічного українця , який ознайомився з "Планом Б" , постає декілька делікатних питань до міністра на тлі його бравурних заяв на засіданні Конгресу місцевих та регіональних влад, що відбулася у Чернівцях під головуванням Президента України Володимира Зеленського. По перше: Що міністерство робило останні два роки для реалізації " проектів для нарощування та масштабування маневрових потужностей", яка почалась, згідно заяві міністра, тільки зараз? Та чому тільки зараз " наші групи вже працюють у країнах, які запропонували використати старе маневрове обладнання як донорів для ремонту устаткування"? По друге: Яким чином міністерство планує реалізувати "найбільш швидке рішення для відновлення і нарощування потужностей – ремонт того, що пошкоджено", якщо , згідно попередніх заяв пана міністра, на відновлення вщент зруйнованих ТЕС І ГЕС знадобиться не один рік. Та звісно, маємо надію , що орки абсолютно не спроможні попасти ракетою знову в те саме місце, що відремонтовано! По третє: Навіщо витрачати чималі кошти на ремонт морально архізастрілого і фізично майже мертвого обладнання наших ТЕС ( пригадайте аварії зими 2020-2021 років), яке є базовим і не розраховано на регулювання енергосистеми ( ми його "добивали" цим маневруванням останні роки)? Чи відомо міністерству про існування сучасного високоманевреного та досить потужного обладнання: потужних накопичувачів , а також - газотурбінних, газопоршневих, дизельгенераторних установок у модульному виконанні : привези, встанови на майданчик, підключи до розподільчого пристрою та джерела палива і воно працює. Нарешті, може згадаємо про потужні установки бінарного циклу, а саме парогазові (ПГУ) або газопоршневі – термін будівництва яких: один – два роки! По трете: За рахунок чого " не зважаючи на всі ці атаки, енергосистему втримано, вона збалансована і сьогодні працює стабільно", при втраті практично всієї маневрової генерації? Припускаю, що баланс і стабільність досягаються регулюванням споживання – простими віяловими відключеннями споживачів – тих самих пересічних українців. По третє: За рахунок чого планується "збільшення пропускних спроможностей для імпорту електроенергії"? Ми розпочинаємо нове мережеве будівництво чи якимось іншим чином? До речі – чи все гаразд з "Бурштинським островом", після опублікованих заяв про прильоти до Бурштинської ТЕС? По четверте: Чому на тлі кризового стану енергосистеми України , з загрозою можливого масштабного "блек-ауту", пан міністр тратить левову частку свого часу та зусиль на просування "грандіозних планів" НАЕК "Енергоатом" по спорудженню двох базових атомних енергоблоків ВВЕР -1000 радянського проекту та двох майже "маневрених" атомних енергоблоків АР-1000 проекту Westinghause Electric на Хмельницькій АЕС? Чи дійсно шановний пане міністр вважає, що "побудова блоків АР-1000 є наша відповідь ворогу , який б’є і знищує саме балансуючі потужності української енергетики, а нові технології дадуть нам змогу вистояти", як було заявлено паном Германом Галущенко на "церемонії старту проекту зведення енергоблоків ХАЕС-5 та ХАЕС-6 за технологією Westinghause Electric АР-1000" на майданчику Хмельницької у зв’язку з " початком підготовчих робіт для будівництва градирень майбутніх енергоблоків АР-1000"? Чи відомі пану міністру терміни спорудження таких енергоблоків та їх кошторисна вартість і те, що "відповідь ворогу" настане років через вісім – десять у найкращому випадку, якщо на це у воюючої за саме існування Україні знайдуться "вільні" 15 -20 мільярдів доларів? Та нарешті, чи відомо пану міністру, що розміщення, проектування та будівництво ядерних установок ( зокрема АЕС) загальнодержавного значення без прийняття відповідного закону Верховною Радою України є злісним порушенням законодавства України, а участь у таких діях є посадовим злочином? По п’яте : Риторичне питання: чи потрібно подальше існування Міністерства енергетики України після реалізації рекомендованого паном Міністром " Плану Б"? Якщо у кожного пересічного українця знайдуться досить значні вільні кошти, збережені від донатів на ЗСУ, на побудову у себе на подвір’ї чи на балконі квартири своєї енергосистеми: з маневреною генерацією, розподільчим пристроєм, накопичувачем та системою розподілу по помешканню, то мабуть і функції міністерства він зможе взяти на свої плечі. Але це питання більш до пересічних українців, ніж до Міністра енергетики. Джерело: https://censor.net/ua/b3484448

Їх там чимало Бачу як всіх попердолило від чергового висеру сорому української псевдо-військової комунікації на прізвище "Ганна Маляр". З приводу військових і демобілізації. Не розумію, що вас дивує. Це та сама людина, яка запустила фейки про російські танки на Оболоні чи дрг на Берестейській на початку війни. І досі не вибачилася за це перед родинами загиблих наших військових. Загиблих від "френдлі-фаєр". Так, ніякого російського десанту на Печерську, про який бреше Зе - ніколи не було. Це та сама персона, яка не пустила українських журналістів у щойно звільнений Херсон - щоб туди спочатку приїхав і попіарився Зе з єрмаком. Це та сама персона, яка ще півтори місяці після падіння Соледару в січні 2023 р. змушувала всіх брехати, що він під нашим контролем. Це та сама персона, яка робила все можливе від себе, щоб перекрити шлях журналістам на фронт. А потім ми собі задаємо питання, чому наша війна не у фокусі уваги? Це та сама людина, яка постійно брехала в угоду єрмачні про будь-що. Наприклад - про звільнення тої ж Кліщиївки. Ну, щоб Зе кожен день заявляв хоч про якусь "перемогу". Її справа живе і зараз. Коли МО бреше, що ми не відійшли з певних населених пунктів- щоб не ламати малину зеленському. Який на днях збрехав, що у нас все стабілізовано на фронті. Власне, ця мадам - це уособлення політики ОП. Взяти агресивних невігласів, які за посаду і статус готові на будь-які підлощі і брехню. Замість стратегічних комунікацій - постійний тупий особистий піар Зеленського і рожеві шмарклі для його цільової аудиторії "какая разніца как вєріть в ЗСУ - головне щоб не чіпали". Тому це тільки початок кампанії з дискредитації ЗСУ. Єрмачня чудово розуміє, що армія Зе ненавидить. Тому - треба зробити із ЗСУ ворогів. Маляр буде дуже старатися. І не тільки вона. Їх там чимало. Джерело: https://censor.net/ua/b3484427

фото дня:

А чи справді в Україні війна? А, тільки для бідних та хворих... А ось тут і головне досягнення сьогоднішніх зелених мударасів від влади: В Украине бум на электрокары из Китая: 75% прироста за год В течение I квартала 2024 года украинцы приобрели около 4,2 тыс легковых авто, ввезенных из Китая. По сравнению с аналогичным периодом прошлого года, спрос на автомобиль китайского производства увеличился на 75%. Об этом соообщает Ассоциация украинских автомобилепроизводителей “Укравтопром”. Исходя из общего количества легковых автомобилей: новых – почти 3 тыс ед. (+114%); б/у – около 1,2 тыс ед.(+21%).

Готовлять Україну і українців до здачі паРашці, договорнячки повинні виконуватись

Окупанти створили нове угрупування військ, яке діятиме на бєлгородському напрямку, - ЗМІ Джерело: https://censor.net/ua/n3484346

Так юристи розповідають, що закон ще не оприлюднений на сайті ВР, і що там наприймали зелені мудараси і "єжеснімі" невідомо, там можна було правити і правити той закон "як дишло" , час на це був

І що би це означало? Зелене кодло готується до здачі України?: Всіх командирів та бійців ДУК "ПС" переводять із 67 ОМБр, кістяком якої вони є. Проти командирів підрозділів розпочато службові розслідування, - ДУК "ПС" Джерело: https://censor.net/ua/n3484255

"Я вижу, но все равно": пограничники час не выпускали из Украины демобилизовнного военного без ног Боец ВСУ Олег Симороз, демобилизованный после потери на фронте обеих ног, в социальной сети сообщил, что его целый час не хотели пропускать на пункте пропуска Рава-Русская при выезде из Украины в Польшу. Как пишет Симороз, пограничник интересовался, есть ли у него медицинские документы. Притом что ветеран стоял перед ним на двух протезах. Просто "замечательная" история.

Краще прокоментуй про те, що лише на 3-му році війни пенсіонери МВД\...\ повинні будуть стати на облік в ТЦК (тільки стати?) згідно нового закону про мобілізацію, тобто для цих охвіцерів два роки війни ніби і не було? і повинні за цих підарків воювати бідні\колгоспники\слюсарі які від цієї держави не мають нічого, а ці "заслужені державні пенсіонери" тільки пенсію і всякі пільги повинні мати, а боронити коли будуть?

Час напівзакритих кордонів "Ми наново відкривали для себе Європу та світ. Ніколи ще не мандрували так багато, як у ці роки, – може, молодь поспішала винагородити себе за все, що було втрачено в роз'єднаності? А може, це було невиразне передчуття, що треба вчасно вирватися з цієї нори, перш ніж її засиплють?" – так літератор Стефан Цвейг описував безтурботних європейців 1920-х. Щось подібне можна сказати і про українців 2010-х. На той час свобода пересування вважалася головним досягненням незалежної України, і країна співала оди безвізу. Наші співгромадяни поспішали винагородити себе за все, що було втрачено за доби радянської залізної завіси та пострадянської бідності. Але чи було в Україні невиразне передчуття того, що це свято необмеженої свободи завершиться найдраматичнішим чином? Навряд чи. Ніхто й гадки не мав, що 2020 року розпочнеться пандемія COVID-19, і до забутої практики закриття кордонів вдасться не лише українська держава, а й увесь ліберальний західний світ. Ніхто не припускав, що незабаром на нашу землю прийде наймасштабніша війна планети за останні 40 років, і Україні доведеться запроваджувати обмеження на виїзд для значної частини населення. Ніхто не міг уявити, що чоловіки-ухилянти долатимуть Тису, а співробітники ДПСУ стануть спадкоємцями радянського героя Карацупи, який охороняв кордон від радянських же громадян. І, звісно, ніхто не міг уявити, що в ХХI столітті в декомунізованій Україні відродиться типово радянський феномен "тих, хто не повернеться" – людей, які використовують для втечі з країни закордонні відрядження, гастролі чи спортивні змагання. Безумовно, часткове закриття кордонів наша держава застосувала не від хорошого життя. Логіка цього вимушеного рішення зрозуміла кожному. Але з усіх надзвичайних заходів воєнного часу цей крок обернувся найбільшою кількістю негативних побічних ефектів. По-перше, часткове закриття кордонів погано позначилося на демократичному іміджі України – особливо за контрастом із нашим ворогом. Маючи набагато більші людські ресурси, авторитарна Росія змогла дозволити собі мобілізацію з відкритими кордонами – і охоче використовує цей козир в антиукраїнських ІПСО. По-друге, часткове закриття кордонів розбещує тисячі людей у формі. Обростання Держприкордонслужби новими та не завжди законними повноваженнями; зловживання владою; підміна нормативно-правової бази негласними внутрішніми інструкціями – це сумні реалії нашого часу. По-третє, часткове закриття кордонів стало потужним джерелом корупції та різноманітних незаконних махінацій. Подібно до того, як National Prohibition Act у США створив бутлегерів, обмеження виїзду з України породило безліч нелегальних схем: від купленого "Шляху" до фіктивних шлюбів із жінками з інвалідністю. По-четверте, часткове закриття кордонів виявилося серйозним інструментом політичного тиску. Ще 2022-го з країни не дозволяли виїхати опозиційному меру Чернігова; пізніше під роздачу потрапив Петро Порошенко; а 2024-го українських парламентаріїв почали масово не випускати у відрядження як покарання за неправильне голосування, внаслідок чого в Раді навіть спалахнув мінібунт. Але головним негативним ефектом стає невизначеність. Що довше країна живе з напівзакритими кордонами, то менш зрозуміло, яким буде вихід із цього стану. Коли в лютому 2022-го Україна поспіхом закривала кордони для військовозобов'язаних чоловіків, вважалося, що повномасштабна війна з Росією триватиме кілька тижнів чи місяців. Потім відкриття кордонів почали пов'язувати зі швидким розгромом РФ і неминучим розпадом держави-агресора на частини. Мовляв, повністю знищимо Росію та заживемо як раніше. Але, на жаль, об'єктивна реальність розходиться з нашими мріями. І є висока ймовірність, що в найближчому майбутньому перед українським керівництвом постане питання: як відкрити кордони, якщо завершення активної фази війни не позбавить Україну загрози з півночі? Уявімо, що Україна вистояла під тиском ворога, але Росія – з Путіним чи без нього – нікуди не зникла. Небезпека нового вторгнення зберігається і продовжує висіти над нашою країною, наче той дамоклів меч. Сьогодні, розпрощавшись із шапкозакидальними настроями 2022–2023 років, ми розуміємо, що такий сценарій цілком реальний. Але після відкриття кордонів з України рине потік раніше невиїзних чоловіків від 18 до 60 років. Країну почнуть масово й одночасно залишати люди, які вважаються державним ресурсом. Люди, яких держава встигне внести до всіх можливих реєстрів і на яких розраховуватиме – на випадок нового ворожого вторгнення. З погляду держави, масовий одноразовий виїзд таких людей може спричинити шоковий ефект для обороноздатності України. Хто гарантує, що Росія не скористається цим для нового витка воєнної агресії? Як бути? Що робити? Найочевиднішим рішенням виглядає продовження обмежень для військовозобов'язаних чоловіків і в післявоєнний період. Подібні думки вже з'являлися у вітчизняному публічному просторі. Але навіть якщо винести за дужки народне невдоволення, таке рішення загрожує Україні й іншими серйозними проблемами. По-перше, пролонгація заборони на виїзд чоловіків від 18 до 60 років – це остаточне прощання з працездатними військовозобов'язаними українцями, які зуміли залишити країну після 24.02.2022. У разі збереження обмежень вони не повернуться назад навіть після завершення активних бойових дій та припинення масової мобілізації в Україні. Замінити їх новими громадянами за рахунок міграції також не вдасться – навряд чи багатьох чоловіків-іноземців привабить українське громадянство, якщо на додачу до нього йтиме статус державного ресурсу без права виїзду з України. По-друге, пролонгація заборони на виїзд чоловіків від 18 до 60 років побічно сприятиме відтоку фертильних та працездатних жінок. У молодої українки, яка має свободу пересування, з'явиться стимул шукати пару серед таких самих вільних чоловіків за кордоном, а не прив'язувати себе до співвітчизника, який на роки вперед залишиться невиїзним державним ресурсом. В Україні можуть відродитися реалії станового суспільства, коли вільній дівчині було невигідно виходити заміж за кріпака. По-третє, пролонгація заборони на виїзд чоловіків від 18 до 60 років позбавить країну безлічі майбутніх військовозобов'язаних. Уже зараз поширеним вітчизняним типажем стає дбайлива мама, яка вивозить за кордон сина-тінейджера – поки йому не виповнилося 18, і він не перетворився на державний ресурс. Очевидно, якщо обмеження для військовозобов'язаних чоловіків продовжать на роки вперед, то масштаби превентивного вивезення неповнолітніх хлопців з України різко зростуть. Таким чином країна ризикує втратити цілу генерацію юних українців. Заковика в тому, що сам метод часткового закриття кордонів не пристосований для багаторічного застосування. У довгостроковій перспективі держава може жити або з відкритими кордонами, або з кордонами, закритими майже повністю. Отже, українському керівництву доведеться обирати між двома альтернативними стратегіями. Або необхідно поступово пом'якшувати правила перетину кордону та крок за кроком розширювати коло осіб, які мають право на виїзд – щоб підготуватися до повного скасування обмежень і зменшити шоковий ефект від відкриття кордонів після завершення активної фази війни. Або ж треба, навпаки, посилювати порядки на кордоні та крок за кроком обмежувати виїзд для нових категорій осіб – поступово дійшовши до підлітків чоловічої статі та жінок фертильного віку – щоб Україна могла десятиліттями існувати в форматі воєнізованої країни-фортеці. Навесні 2022-го ні в кого не виникло б сумнівів, що наша держава обере саме перший шлях – через традиційну українську волелюбність і прихильність до демократичних цінностей. Але два роки жорстокої війни продемонстрували, наскільки сильно можуть змінитися країна, влада та суспільство. І сьогодні часткове закриття кордонів України – це історія з відкритим фіналом. Михайло Дубинянський ЗИ: зеленим мударасам на все начхати - треба вкрасти тут і зараз, а що буде з Україною то їм похрен.

Шиємо справи. Недорого. СБУ. Черговий пекельний зашквар СБУ. Журналісти Громадського розказали шокуючу історію про те, як старша слідча з СБУ організувала фейкове кримінальне провадження проти викривачів її батька-колаборанта. Тобто якщо кожен дрібний клерк у Службі бита здатен матеріалізувати з повітря кримінальну справу проти будь-кого, хто йому не подобається – уявіть шо вони роблять за прямою вказівкою від свого начальника з Офісу. І ще момент: СБУ взяло на службу людину, батько якої зустрічав окупантів хлібом-сіллю. Розумієте тепер, який рівень «перевірок» при прийнятті на службу? Здогадайтеся, чи є ворожі шпигуни в СБУ з такими перевірками? До речі, про «слідство в СБУ» я писав рівно тиждень тому. Багато людей публічно та непублічно переконували мене, що я помиляюся і слідство СБУ дійсно необхідне прям як повітря. Ось вам, шановні, їжте, не обляпайтеся. А якщо завтра саме ти не сподобаєшся комусь з працівників СБУ і до тебе вломиться толпа нахабних хамовитих слідчих з обшуком та з ряженими «понятими»? До речі, я чекав обшуків і серйозно до них готувався ще у травні-червні 2022, якраз з боку СБУ за сфабрикованим провадженням. Щось у них перегралося чи може побоялися резонансу – не знаю, але тоді аналогічна загроза виглядала для мене цілком реальною, хоча поки не реалізувалася. Але залишається актуальною. За моїми підрахунками, це вже четвертий гучний зашквар за три місяці - а Малюк (як і Рафік) знов ні у чому не уінуват. Чи може дійсно, йому не підконтрольна ота «комерційна» частина СБУ? А навіщо тоді такий керівник спецслужби? І здогадайтеся чим закінчиться цей черговий шкандаль. Ні, не відставкою Голови Служби. Ні, не арештом колаборантської сучки. Буде як завжди: «відсторонення під час рослідування». Тобто фігурантку кудись заховають поки все стихне, а потім тихенько повернуть на посаду, в іншому Управлінні. Бо «цінний кадр», може з нічого зробити кримінальну справу, молодець яка. Так працює ЦЯ система. І в неї цілком логічно вписується подальше відкриття кримінального провадження проти журналістів Громадського або «вручення повісток». Взагалі не виключаю такого. А от чи потрібна нам така Служба? Попри риторичність питання, ми з вами нічого з цим не можемо з цим вдіяти наразі. Не на часі, атопутіннападе. А будете вякати – ще й отримаєте обшук. Влада стрімко втрачає зв’язок з реальністю, тоне у все більших скандалах, але майже ніяк не реагує на справедливу критику. Точнісінько як у 2013. Джерело: https://censor.net/ua/b3483729

Ось вам "нація-насєлєнє" приймає закон про мобілізацію в "один кінець", ну і що ви ще хочете, зелені мудараси? Досить вже, докерувалися дорозкрадалися! IMG_5885.MOV

Американский прагматизм в действии. Сейчас в американском политикуме идет активная дискуссия о предоставлении помощи Украине. Почитал статью в The Washington Post (https://www.washingtonpost.com/national-security/2024/04/10/ukraine-cavoli-mike-johnson/). Вот несколько интереснейших заявлений из разных лагерей: - предвидим целый ряд мрачных возможностей, если помощь не будет одобрена, включая вероятность массовых украинских жертв в лучшем случае и крах украинских фронтов в худшем; - но в конечном итоге мы делаем это для того, чтобы американцы были в безопасности как дома, так и за рубежом; - американский народ, поглубже залезьте в свои карманы, потому что европейские политики не могут и не хотят заставить свой народ поглубже залезть в свои карманы. Это хорошая сделка для них. Это плохая сделка для американского народа.