Halvis

А можно узнать параметры котлована и сколько в тоннах ушло песка и щебня?

Площа приблизно 130м2. На 2 шари загальною товщиною трохи більше 20 см пішло 50 тон щебеню. Піску - 4 шари по 12-14 см, в тонах точно не знаю десь до 110тон, (2 камази, і 3 фури по 20 метрів кубічних піску).

 

 

Тонн не кубов? Может фото так искажает, но по ощущениям мои 30-тонники поменьше были...

Та ні, таки тон, фура приїхала прямо з кар'єру, її там важили. Це мені тільки один раз так пощастило зі щебенем. Привезли аж з Карпат, бо фура мала пустою повертатись. Але і в мене було таке враження, що там більше ніж 18 тон.

 

Ну так у Вас же раритет! Её же ещё небось в своё время на оборонном заводе выпускали.

Напевно так і є. І чому ті заводи порозвалювали і порозкрадали, вони ж могли дотепер випускати якісну техніку чи продукцію. А так ринок завалений китайським щерпотрепом.

 

Добавлено через 26 минут

Перший шар щебеню розкидали. Було нелегко (фракція 20-40). З віброплитою - пощастило. Познайомився з бригадою, яка клала бруківку на різних об'эктах. Вони мали в наявності 2 віброплити: 100 і 200 кг. Я взяв 200кг. Правда, щоб її погрузити, потрібно було не менше 4 чотовік. Вони ж самі за невелику плату мені затрамбували.

На цьому фото видно, як ми розкидаємо другий шар щебеню, описаним в попередньому пості методом.

Спочатку щебінь розвозили хаотично, потім я подумав, що так вийде не однаковий шар.

Вирішив позначити горизонтальні мітки на дренажних колодязях і на ще декількох забитих кілках. Натягнув нитку по діагоналі (як своєрідний горизонтальний рівень), і ми почали сипати щебінь полосою вздовж цієї діагоналі. Розрівнювали щебінь металевими граблями і контролювали рівень, заміряючи відстань від нитки до шару щебеню. Дійшовши до половини, натягнули іншу діагональ, почали засипати полосою вздовж неї. Потім, залишивши місце для проїзду тачки, заповнювали решта площі, орієнтуючись на засипані полоси. Такий метод дозволив доволі точно розсипати перший шар щебеню.

 

Як я вже писав, щебінь більших фракцій розкидувати значно важче. Проте, якщо він висипаний на якусь плоску поверхню, його по цій поверхні набагато легше набирати. Саме тому перед висипанням щебеню я застилав поверхню землі тирсоплитою і оцинкованими листами.

Оскільки фурою привезли щебінь фракції 20-40, вирішив для дренажних канав ще привезти 8 тон фракції 5-20. Скажу, що 5-20 розкидати набагато легше ніж 20-40. Для допомоги взяв одного помічника.

Ще на фото - тачка, їй напевно більше років ніж мені, за час робіт по розвезенню щебеню та піску, жодного разу не поламалась, тільки двічі колеса підкачував. Згадую Vikctor-а, який в своїй темі писав, що в його тачці, купленій в наш час на аналогічних роботах, кілька разів колеса міняв.

Обгорнув дренажну трубу в геотекстиль Typar SF-20, нарізавши його полосами шириною 40см. Для дренажної канави придбав геотекстиль 160К луцької фірми "Промтекссервіс", він був більш ніж у двічі дешевший за SF-25 і досить міцний. Проте ефективність пропускання води у тайпару значно вища. Якби зараз робив, напевно взяв би всетаки для цих цілей SF-25 або SF-32.

Ще кілька слів про дренаж.

Погоджуюсь з badgy, який десь писав, що дренажну трубу потрібно класти на дно дренажної канави без подушки зі щебеню. Оскільки вода заповнює канаву з дна, і для її ефективного виведення вона відразу повинна попадати в дренажну трубу, а не заповнити подушку зі щебеню і вже потім просочитися через отвори в дренажній трубі.

Коли робив дренаж, якось не надавав цьому особливого значення, частину зробив без подушки, але в деяких місцях є подушка.

Моєї основної роботи ніхто не відміняв, тому не мав змоги зранку до вечора бути на будові, лише коли звільнявся, відразу приїжджав. Перед початком будівництва думав, що найму бригаду, і швидко все зроблю, але не хотів нікому довіряти важливі етапи роботи. Як виявилось, в ушп - всі етапи надзвичайно важливі (навіть закладання дренажної труби і обсипка щебенем). І людей на яких я б міг 100% покластися не було.

А тим часом через тривалі дощі на дні котловану проросли перші рослини:

Дощі тривали до двох тижнів, пізніше нарешті наступила суха тепла погода. Відкачав насосом воду з ями для ГТ.

 

Відкотив геотекстиль на одну сторону і позатрамбовував піском невеличкі ями, що утворилися після дощів.

 

 

Нарешті остаточно закопав трубу ГТ.

Розстелив геотекстиль Typar SF-56, і почав розкидати щебінь. Небагато я встиг його розкидати, почався сезон червневих дощів. Що приїду на ділянку, знову дощ почнеться.

В ті дощові дні я переконався, що недаремно зробив дренаж. він мене врятував. Більша частина води стікала по дренажних канавах.

Яма для виводу грунтового теплообмінника також була затоплена.

Приїхала перша партія щебеню 18 тон. Водій вантажівки був після якогось святкування, тому я трохи переживав за розвантаження. На фото видно наскільки перекосилась фура, коли почав заїжджати на ділянку. Був момент, що я подумав що фура зараз перекинеться і ще й електричний стовп звалить. Правда все обійшлося, водій від'їхав і ми насипали трохи щебеню зі сторони, яка просіла.

Трубу ГТ вивів тільки за межі котловану, розділив її трійником 45гр на 2 паралельні вітки. Майбутні плани стосовно ГТ зображені на схемі. Також стрілками зображено уклони дренажу. Я поставив 3, а не 4 дренажні колодязі.

Купив каналізаційну 315 трубу для оглядових дренажних колодязів. Висвердлив у них отвори для під'єднання до дренажної труби.

Вирішив зекономити, і одну трубу взяв гладку, бо була трохи дешевшою. Зате, щоб закріпити геотекстиль, довелось просвердлювати маленькі отвори і прошити його дротом.

На гофрованій трубі геотекстиль кріпиться значно легше.

Під час викопування рова для труби ГТ натрапив на велику кількість листового скла, що була закопана в землі. Звідки воно там взялося... невідомо.

На цьому етапі у чоловіка закінчилася відпустка.

Це мені до серця знайоме. В мене також закінчилась моя двотижнева відпустка, на стадії коли зробив дренаж, воду і вивів грунтовий теплообмінник. А планував набагато-набагато більше.

Визначив розташування котельні, і точне місце виводу труби грунтового теплообмінника.

Почав заривати трубу, під уклоном. Це звичайна каналізаційна труба ДУ200.

Довелось її зарити так, щоб верхній край труби був в рівень з дном дренажної канави, яку вона пересікала.

Перед тим як заривати, вирішив добре промити і продезінфікувати трубу. Оскільки на внутрішніх її стінках було багато пилу, бруду, і, відповідно, бактерій. Шкода, що нема фото, розкажу коротко про процес миття.

[spoiler=Кому цікаво]

Взяв пластикову 2л пляшку, на неї накрутив лист губки так, щоб діаметр збільшився до діаметра труби. Обмотав шнурком губку на пляшці, щоб не злітала, зафіксував його до одного кінця, пляшку з губкою занурював у мильну воду і перетягав через трубу. Потім таким самим методом промив трубу розчином спирту. Вважаю, що таким методом домігся початкової відсутності бактерій і грибків у трубі.

З помічником почали копати дренажні канави з уклонами. Уклони перевіряв з допомогою 2 метрового рівня.

Потім викопали рів до свердловини. Знайшов на своєму горищі нержавіючу 42-гу трубу 3 штанги по 6м, дуже втішився, оскільки цього якраз вистачило для підведення води. Видно, труба залишилась ще з давніх радянських часів, зараз би така труба коштувала не дешево.

Знайомий токар нарізав різьбу, потім на спеціальному станку загнули трубу під 90 градусів. На місці підігнали довжину труби, відрізали і зварили. Добре, коли є люди, які можуть залюбки допомогти, коли потрібно без жодних грошей.

 

Оскільки на дні котловану було кілька невеликих впадин, вирішив засипати їх піском і затрамбувати віброплитою.

Взяв одного помічника і стали вручну вирівнювали дно котловану, старалися трохи зробити уклон від центру до країв.

Перепад був до 10 см.

Потім вирівнювали по направляючих нитках стінки котловану.

На задньому плані видно мого три-колісного друга, який дуже допоміг, особливо при розчищенні ділянки. Я ним напевно з півсотні прицепів різного будівельного сміття та гілок вивіз.

До кінця дня котлован був виритий. Правда глибина його була дещо більша, ніж я передбачав. Всю малину зіпсував перший екскаватор, який почав рити з найнижчої точки та й я трохи не уважно поставився до визначення потрібної глибини. Оскільки перепад висот був до 40 см, з однієї сторони котлован був глибиною 40 см, з іншої доходило до 80-90 см. Проте на всій площі родючий шар був знятий повністю, а на більшій частині - ще і шар глини, тобто дійшли до згаданої мною лопоки.

Щоб ніхто не наступив на мої граблі, раджу дуже уважно поставитись до визначення потрібної глибини знімання грунту, оскільки для кожних 10 см на площі, наприклад, 100м2 потрібно буде назад засипати: 0,1х100=10м3х1,4=14-15тон піску, а це і гроші і не легка праця і дорогоцінний час.

Вже пізніше, коли уважно дивився фотографії badgy, побачив, що він зробив зі сторони схилу сходинку і таким чином сутєво зменшив трудозатрати.

Тепер, на мою думку, можна було б шар в 10-15см не знімати, хоча знятий шар глини йде в +.

Перескладав арматуру, знайшов інший екскаватор, найняв самосвал, щоб перевозити землю і продовжив роботу. Періодично натягував нитку, щоб контролювати глибину знімання грунту. Відштовхувався вже від того,що нарив попередній. Багато грунту було в суміші з глиною і битою керамічною черепицею, що залишилась від розваленої хати. Частину землі довелось вивезти, бо не мав куди її подіти. Покупці на неї самі швидко знайшлися, і за виручені гроші розрахувався з водієм самосвалу.

Почав шукати екскаватор. Як виявилось, в нашій місцевості - задача не з простих. Знайшов один - поламаний, інший - вроді робочий, але не поїде, бо якщо поламається, то влетить в ремонт більше ніж заробить, ще інший - на підприємстві, для приватних робіт не дають. Прийшлось взяти екскаватор з грейферним ковшем. Ох, якби я знав тоді, чого мені це коштуватиме.

Ще й екскаваторщик попався такий, що не позаздриш. Я казав йому, щоб починав з найдальшого кінця, а він переконував, що треба з ближчого. Ну і я йому довірився. Рив, Рив, нарив купу землі, потім зупинився, вийшов до мене і питає: "Куди землю дівати?" Головне, що перед купою землі зробив яму, і щоб згорнути її треба було в ту яму їхати. Я не знав де діти свої емоції.

Ще виявилось, що для згортання грунту заважає арматура. Він її трохи погнув. Одним словом, він частково засипав назад те, що нарив, і я його відправив додому.

Розмітили горизонтальний рівень на стовпах огорожі гідрорівнем. Перепад висот був досить великим 30-40см. Я ще зимою, коли почав цікавитись УШП, їздив на ділянку і його міряв. Це мене найбільше хвилювало. Рівень асфальтної дороги, був ще вищим. Проте не намагався вийти на рівень дороги, оскільки після весняної відлиги на ділянці не було води і грунт досить швидко висох.

Геології не робив. Мінімаьні дані про грунти дізнався від сусідів та від знайомого який копав криниці. Рівень грунтових вод: 5-6м, чорнозем 30-50 см, глина 10-20см, а далі в нашій місцевості на це кажуть лопока - тверда порода, щось схоже на крейду. В гуглі замісць лопока запропонувало опока.

Ось одна зі статтей кому цікаво.

Щоб визначити, який шар грунту знімати, позичив садовий бур і зробив кілька отворів у місці забудови.

Нарешті дійшов до розмітки контурів фундаменту. Кілька разів змінював розміщення, щоб була оптимальна відстань і з врахуванням червоних ліній та пожежних норм. Хоча сусідський сарай трохи заважав, але його вже не посунеш. Ми навіть проект робили з врахуванням особливостей забудови сусідів.

До речі, будівельний паспорт отримав як на диво дуже швидко, проте 2 рази їздив переробляти. Завдяки форуму, вирішив повідомлення про початок робіт надіслати рекомендованим листом. Відповіді ніякої не надіслали, але через деякий час побачив на цьому сайті свою заявку.

Після прибирання гілок, що залишились від дерев взявся за обізування та корування 2 м3 дошки, яка лежала посеред майбутнього фундаменту.

Для зняття кори позичив у знайомого таку штуку:

Нею дуже легко знімати кору, не те що сокирою чи лопаткою.

В селі дійсно всі один одного знають, але в ночі всі сплять, освітлення по більшості вулиць немає, тому ніхто нічого може й не побачити ...

Після того, як зійшов сніг, ще раз приблизно визначив розташування фундаменту. Виявилось, що потрібно зрізати два великих дерева: стару грушу і горіх. Шкода було різати такі великі старі дерева, але нічого не вдієш.

Щоб якось реабілітуватись перед деревами, товстіші кругляки порізали по метру і я їх відвіз на пилораму. Там їх розпустили на 8 см бруси.

Привіз назад, поскладав на ділянці, щоб сушились. Планую з них зробити перила для сходів у будинку.

Після того, як на ділянці з'явились такі цінні матеріали як арматура та металочерепиця, замінив стару прогнилу дерев'яну огорожу на металеву сітку. І став серйозно задумуватись над сигналізацією. Відразу вирішив, щоб майбутня сигналізація могла не тільки увімкнути сирену, але й повідомити мене про спрацювання. Після довгих пошуків бюджетної GSM-сигналізації натрапив на Ajax GC-101. Був варіант купівлі в комплекті з корпусом, акумулятором, сиреною і датчиком руху. Але мені не сподобалась пищалка, що йшла в комплекті, тому купував окремо всі деталі:

плату GSM, плату контролю заряду акумулятора, кабель для прошивки налаштувань, сирену в металевому корпусі, два датчики руху і кабель. Акумулятор залишився від старого БПЖ.

Довелось уважно прочитати інструкцію, щоб все це підключити і прошити, незважаючи на те, що маю досвід з підключенням набагато складнішого обладнання.

Датчики руху закріпив на деревах, корпус сигналізації з сиреною - високо на електричному стовпі. Ще крім сирени через реле під'єднав прожектор. Запрограмував роботу сигналізації так: при спрацюванні одного з датчиків вмикається сирена на 15 секунд (щоб сусідів не дуже турбувати) та прожектор на 5 хв, надсилається на мій телефон СМС про те, який датчик спрацював і сигналізація дзвонить до мене.

Перед купівлею сигналізації дуже шкодував на неї грошей, але потім не раз думав, що таки добре зробив. Це була ціна мого спокою. Правда буває деколи, що датчик фальшиво спрацює, зате всі довкола знають, що територія під сигналізацією. Поки що, Слава Богу, нічого не пропало, хоча не раз залишав на ділянці деякий інструмент і різні будівельні матеріали.