areti
Пользователи-
Публікації
2 630 -
Зареєстрований
-
Відвідування
-
Днів у лідерах
2
Тип публікації
Профілі
Форум
Календар
Усі публікації користувача areti
-
Якщо він точно не данаєць, а хоча б чистокровний циган, - то беріть сміливо. Допомогу в сенсі.🙃
-
Ну от, - є ж вихід. Є. Азнаурі рулить.😉
-
От же ж! Ну циган є циган - ні на Бога не зважає, ні пятниці тринадцятої не боїться.) Ну та хай собі, - до нього вже всі звикли і його працю в цій гілці сприймають в правильний спосіб.🙄
-
Ну от, вечір розвивається в цікавий спосіб.) Все так просто. Головний інстинкт. Всім потрібен відпочинок, і навіть місцеві провокатори/маніпулятори - тимчасово, звичайно, але забули про методички.) Але все ще попереду, це тільки такий дивний виверт цифрографії/нумерології/забобонів, - все-таки пятниця, 13, тож гуртуймося на фоні тимчасового гендерного розслабону до подальших лицарських вправ, "жорстоких" перестрілок порохоботів-зеленоботів, а ще жорсткіших розборок патріотів-колоборантів. Де ж ще пар випускати... А поки що, до звичайної суботи 14, дамо собі право на еротичні хвантазії під віскі/коньяк/ самогонку, - ну що у кого там знайдеться під твердою рукою. Будьмо/амінь/лехайм. зі Ну знаю, що в такому випадку кажуть цигани)
-
А що Гуру думає про горіхове листя до компосту? Піде, чи все ж небажано?
-
Як на думку перехожого, який мав подібний "побутово-взуттєвий" досвід, то Вам вже якось прийдеться з цим жити далі...🙂 Станете натирати ацетонами-антисиліконами, навіть сметаною, - тільки більше позначите це місце. Просто не дивіться вниз.на свої бути. І воно з часом "попустить". Первірено.😉
-
Так тут в основному всі аматори... І активність тепер не зовсім та що була. Спробуйте в своїх місцевих магазинах/фірмах запитати. Або інтернет магазинах, напр. ТД Літо, або Блісто Грін. НЕ РЕКЛАМА) А взагалі мох - то мабуть проблема комплексна. Тут і властивості грунту (кислотність в першу чергу), і перезволоження, і наявність сонця і т.п. Можливо, в тому місці від газону треба і відмовитись.
-
На відео"Вся якість аналоговнєтної російської снайперської гвинтівки Лобаева" трохи критикують.) Якості стрільби не видно, але патрони застрягають в патроннику.
-
Може і ваша правда, але я би скорше подумав про передоз впливу культури штату Пенджаб... Такий політ думки, да-а... У Арестовича якось воно тро-ошечки по-іншому. Хоча, знову ж, мімікрію і у арестовича ніхто не відміняв... Де та істина?...😑
-
дольго думалъ... Що це було??? Гриби? Багато віскі? Мімікрія? От чесно не понімать... Поясніть, спати не буду...🤥
-
Ну то їжте, тільки не обляпуйтесь.) Ви ж наш! А москалям менше залишиться контрабандної коли. Мабуть хтось велосипедом завіз, бо авто з раші в гейропу вже не пускають.))😊
-
От же ж холєра, і тут зрада... Я б на вашому місці не купував😉 А фрі хоч з вкусноіточки?
-
😀 Цигана понесло в екзистенціалізм! Еле якщо так завзято плутати, то якось можна вийти на самого себе.🙃
-
То може ви теж спрощуєте? Виглядає так як ніби там компанія різношерстна.. Костянича, наприклад, влаштує тільки якийсь царьов.😕 А ті що топлять за самізнаєтекого невже при своєму розумі? По-перше то вже відіграний матеріал ? (хоча я ніколи не "вгадую"). Петя він такий непередбачуваний, може вилізти нізвідки з обіцянками за рахунок Рошену за тиждень відбудувати Маріупіль, а своїх і несвоїх свинарчуків пересадити ще до весни.😀 а по-друге, хіба вого того варте - політичні перегони на полі бою? Скажіть, чи це звичайна річ, бо я не знаю. І як на це дивляться наші союзники? Невже зацікавлені в нашій міжусобиці?
-
Вся правда нинішньох ситуації полягає в тому, що ми дійсно в важкому становищі. Ще б пак, широкомасштабна війна це не якісь локальні конфлікти чи якісь соціальні протести. На кону не тільки можливо для когось таке абстрактне поняття як існування держави, але і більш тектонічні зсуви в світі. Тому, власне, нам і допомагають. Так чи інакше, але від кінцевого результату залежать долі майже всіх українців в першу чергу, хай навіть тих, хто переховується в албанських чи інших бункерах. Особисто знаю деяких, що ще на початку війни готові були пересидіти і "поміняти шапки" в разі чого. Хоча, після Бучі, Ірпеня, Маріуполя таки дещо поміняли свої думки. І так чи інакше, в більшій чи меншій мірі, - ми всі можемо вплинути на розвиток цієї війни. Кожен може в свій спосіб зробити свій внесок, або хоча ж не заважати, або, що ще гірше, приносити шкоду. Зараз я не говорю про відвертих колоборантів, або ворогів, що за 100 баксів здають ворогу наші позиції. Мова йде про такий аспект як інформаційний шум, чим ми власне тут і займаємось. Кожне слово в підтримку то є маленький патрон в сторону ворога, бо надає сил, підтримує дух. І навпаки, незрозумулі підгавкування, вишукування виключно негативного контексту - це намагання вселити зневіру в наші спроможності перемогти ворога. Ну, наведу простий приклад. Це як в боксі, коли ваш боксер веде спортивний бій, і йому важко, ну не буде притомна людина зловтішатися якимись тимчасовими невдачами свого спортсмена. Але тут не спорт, панове, де хтось завжди може зупинити поєдинок, і можна призначити реванш. Тут вулична бійка на виживання. То ж думай. Те.
-
То це ваші плани чи аналіз, чи все ж таки рідкі очікування?😕
-
Зараз скаже, що віт так бачить) Але кожен бачить в першу чергу те, що йому подобається. ЗІ ну от і очікуване підтвердження.)
-
Терпіння, трошки терпіння. Думають, формулюють. Зачекаймо. )
-
Це цікаво спостерігати,коли іноземець,британець,Борис Джонсон,виявляє більше розуміння ситуації,ніж деякі українці. Борис Джонсон після візитів в українські реабілітаційні центри та воєнні госпіталі, поспілкувавшись з українськими військовими там, ділиться потужною рефлексією для The Spectator. Розмовляючи з пораненими військовими, ви швидко розумієте, що вони не хочуть викликати у вас співчуття. Вони не хочуть, щоб їм казали, наскільки вони сміливі, тому що вони не відчувають себе такими. Вони кажуть, що просто «робили свою роботу». Вони робили щось важливе і вимушене для своїх сімей і для життя своєї країни, і їм не пощастило. Як може не пощастити будь-кому на небезпечній роботі. Вони не хочуть жодного вашого плачу в стилі Зігфріда Сассуна чи Вілфреда Оуена; не хочуть ні оди приреченій молодості, ні стогону про жалість війни. Вони хочуть продовжувати вбивати окупантів і вигнати загарбників зі своєї землі. Замість того, щоб говорити про свої поранення, вони хочуть говорити про прогрес, якого безсумнівно досягли їхні підрозділи. Єдина річ, яка явно приносить їм задоволення, — це усвідомлення того, що землю відвойовують, а населенні пункти звільняють. А тому їхні зусилля зіграли певну роль у цьому успіху. Ця війна зробила 20 000 українців інвалідами з ампутованими кінцівками, більшість з них є військовими. Щотижня ці реабілітаційні центри отримують десяток нових скалічених українців. Треба зауважити, що мені показали тих, хто у більшій мірі здатний до видужання взагалі. А є такі, чиє фізичне каліцтво чи психічна травма набагато гірші. Ні на мить не вірте, що цих українських солдатів можна якось переконати скласти зброю чи укласти угоду з путіним. Вони воюють не за нашим бажанням і не зупиняться, якщо ми їм так скажемо. Вони ведуть війну за незалежність. Вони відмовляються схилитися перед терором і хочуть, щоб їхня країна була вільною. Вони вважають ідею переговорів смішною. Протягом останніх кількох днів я робив усе можливе, щоб дослідити їх з цього питання, але я не помітив жодного послаблення рішучості українців. Вони не розуміють, як можна обміняти землю на мир. Вони не розуміють, як можна повірити словам путіна. Є лише одна річ, яку вони хочуть від нас – це зброя, щоб завершити свою роботу. І тому я просто не розумію, чому ми продовжуємо зволікати. Чому ми завжди такі повільні? Як ми можемо дивитися цим людям в очі і пояснювати постійні затримки? Протягом усієї цієї війни ми недооцінювали українців і переоцінювали путіна, і ми робимо те саме сьогодні. Зараз росіяни займають менше половини території, яку вони окупували впродовж перших кількох тижнів після вторгнення. Їх розбили в Києві, Харкові, Херсоні. І так, контрнаступ йде повільніше, ніж дехто сподівався. Але він триває. Від українських позицій до Мелітополя всього 20-30 кілометрів, і якщо вони зможуть дістатися до того міста, їхня артилерія контролюватиме весь "сухопутний коридор". Навіть якщо вони не зможуть зробити це протягом наступних кількох тижнів – або скільки б не залишилося до кінця 2023 року – вони точно зможуть зробити це наступного року. Українцям потрібні переносні зенітно-ракетні комплекси, щоб збивати російські гелікоптери. Їм потрібні системи типу Patriot, щоб захистити себе від ракетних атак, і їм потрібна краща далекобійна артилерія, щоб знищувати російські позиції. Системи Himars були ефективними, але росіяни провели контрзаходи. Українці потребують ATACMS, які досі не використовуються США, і їм потрібно більше ракет, таких як британська Storm Shadow, яка виявилася надзвичайно ефективною. Потрібно лише 200 систем, таких як ATACM, а в США є тисячі. Навіщо тримати їх? Якій іншій меті вони могли б служити, щоб краще гарантувати довгострокову безпеку Заходу, включаючи самі Сполучені Штати? Деякі голоси у Вашингтоні кажуть, що США мають дотримуватися стратегії «Китай перш за все» і тримати ATACMS в резерві на випадок, якщо їх доведеться відправити для захисту Тайваню. Що за нісенітниця? Найкращий спосіб стримати напад на Тайвань – переконатися, що українці переможуть, і якомога швидше. ~~~ In Factum
-
Та нє, ніразу не мєлко. Нормально. Давно вже напрацював. От було б зовсім ненормально, якби він продовжував свою "діяльність" і далі тихою сапою просував свої проросійські наративи в пресі, ефірах, соцмережах. Там в нього багато чого цікавого можуть ще знайти, бо воно ж мабуть і не боялося, якщо такі артефакти спокійно в хаті тримав.) Те що за нього в кінці кінців взялись. - то добра ознака. Та і до багатьох ще черга дійде. А ви ще кого пропонуєте?
-
Оце витримка! Аж 139 днів нестерпної терплячки, щоб повідомити.🙄 Чи то з архіву?
