areti

Якщо він точно не данаєць, а хоча б чистокровний циган, - то беріть сміливо. Допомогу в сенсі.🙃

Ну от, - є ж вихід. Є. Азнаурі рулить.😉

От же ж! Ну циган є циган - ні на Бога не зважає, ні пятниці тринадцятої не боїться.) Ну та хай собі, - до нього вже всі звикли і його працю в цій гілці сприймають в правильний спосіб.🙄

Ну от, вечір розвивається в цікавий спосіб.) Все так просто. Головний інстинкт. Всім потрібен відпочинок, і навіть місцеві провокатори/маніпулятори - тимчасово, звичайно, але забули про методички.) Але все ще попереду, це тільки такий дивний виверт цифрографії/нумерології/забобонів, - все-таки пятниця, 13, тож гуртуймося на фоні тимчасового гендерного розслабону до подальших лицарських вправ, "жорстоких" перестрілок порохоботів-зеленоботів, а ще жорсткіших розборок патріотів-колоборантів. Де ж ще пар випускати... А поки що, до звичайної суботи 14, дамо собі право на еротичні хвантазії під віскі/коньяк/ самогонку, - ну що у кого там знайдеться під твердою рукою. Будьмо/амінь/лехайм. зі Ну знаю, що в такому випадку кажуть цигани)

А що Гуру думає про горіхове листя до компосту? Піде, чи все ж небажано?

Як на думку перехожого, який мав подібний "побутово-взуттєвий" досвід, то Вам вже якось прийдеться з цим жити далі...🙂 Станете натирати ацетонами-антисиліконами, навіть сметаною, - тільки більше позначите це місце. Просто не дивіться вниз.на свої бути. І воно з часом "попустить". Первірено.😉

Ну тоді клей саме те. На картон клей, посередині ковбасу/сало/сир, етс. Штук 5 налипне, - викидайте. Якщо їх багато, то за пару днів будете мати набір. Щоб не перезаряджати🙂 В мене колись так вдавалось виловити в гаражі після того як будівельники напустили через відкриті ворота.

Просто міняти через декий час. Там так буває, що ціле сімейство збирається...

То землерийка. Не знаю її особливостей, мабуть більше під землею шляється.. В мене колись теж така попалась в мишоловку. Був здивований її довгим тонким носом, думав, якийсь мутант)

Так тут в основному всі аматори... І активність тепер не зовсім та що була. Спробуйте в своїх місцевих магазинах/фірмах запитати. Або інтернет магазинах, напр. ТД Літо, або Блісто Грін. НЕ РЕКЛАМА) А взагалі мох - то мабуть проблема комплексна. Тут і властивості грунту (кислотність в першу чергу), і перезволоження, і наявність сонця і т.п. Можливо, в тому місці від газону треба і відмовитись.

На відео"Вся якість аналоговнєтної російської снайперської гвинтівки Лобаева" трохи критикують.) Якості стрільби не видно, але патрони застрягають в патроннику.

Оцим?

Може і ваша правда, але я би скорше подумав про передоз впливу культури штату Пенджаб... Такий політ думки, да-а... У Арестовича якось воно тро-ошечки по-іншому. Хоча, знову ж, мімікрію і у арестовича ніхто не відміняв... Де та істина?...😑

дольго думалъ... Що це було??? Гриби? Багато віскі? Мімікрія? От чесно не понімать... Поясніть, спати не буду...🤥

Ну то їжте, тільки не обляпуйтесь.) Ви ж наш! А москалям менше залишиться контрабандної коли. Мабуть хтось велосипедом завіз, бо авто з раші в гейропу вже не пускають.))😊

От же ж холєра, і тут зрада... Я б на вашому місці не купував😉 А фрі хоч з вкусноіточки?

😀 Цигана понесло в екзистенціалізм! Еле якщо так завзято плутати, то якось можна вийти на самого себе.🙃

То може ви теж спрощуєте? Виглядає так як ніби там компанія різношерстна.. Костянича, наприклад, влаштує тільки якийсь царьов.😕 А ті що топлять за самізнаєтекого невже при своєму розумі? По-перше то вже відіграний матеріал ? (хоча я ніколи не "вгадую"). Петя він такий непередбачуваний, може вилізти нізвідки з обіцянками за рахунок Рошену за тиждень відбудувати Маріупіль, а своїх і несвоїх свинарчуків пересадити ще до весни.😀 а по-друге, хіба вого того варте - політичні перегони на полі бою? Скажіть, чи це звичайна річ, бо я не знаю. І як на це дивляться наші союзники? Невже зацікавлені в нашій міжусобиці?

Вся правда нинішньох ситуації полягає в тому, що ми дійсно в важкому становищі. Ще б пак, широкомасштабна війна це не якісь локальні конфлікти чи якісь соціальні протести. На кону не тільки можливо для когось таке абстрактне поняття як існування держави, але і більш тектонічні зсуви в світі. Тому, власне, нам і допомагають. Так чи інакше, але від кінцевого результату залежать долі майже всіх українців в першу чергу, хай навіть тих, хто переховується в албанських чи інших бункерах. Особисто знаю деяких, що ще на початку війни готові були пересидіти і "поміняти шапки" в разі чого. Хоча, після Бучі, Ірпеня, Маріуполя таки дещо поміняли свої думки. І так чи інакше, в більшій чи меншій мірі, - ми всі можемо вплинути на розвиток цієї війни. Кожен може в свій спосіб зробити свій внесок, або хоча ж не заважати, або, що ще гірше, приносити шкоду. Зараз я не говорю про відвертих колоборантів, або ворогів, що за 100 баксів здають ворогу наші позиції. Мова йде про такий аспект як інформаційний шум, чим ми власне тут і займаємось. Кожне слово в підтримку то є маленький патрон в сторону ворога, бо надає сил, підтримує дух. І навпаки, незрозумулі підгавкування, вишукування виключно негативного контексту - це намагання вселити зневіру в наші спроможності перемогти ворога. Ну, наведу простий приклад. Це як в боксі, коли ваш боксер веде спортивний бій, і йому важко, ну не буде притомна людина зловтішатися якимись тимчасовими невдачами свого спортсмена. Але тут не спорт, панове, де хтось завжди може зупинити поєдинок, і можна призначити реванш. Тут вулична бійка на виживання. То ж думай. Те.

То це ваші плани чи аналіз, чи все ж таки рідкі очікування?😕

Зараз скаже, що віт так бачить) Але кожен бачить в першу чергу те, що йому подобається. ЗІ ну от і очікуване підтвердження.)

Терпіння, трошки терпіння. Думають, формулюють. Зачекаймо. )

Це цікаво спостерігати,коли іноземець,британець,Борис Джонсон,виявляє більше розуміння ситуації,ніж деякі українці. Борис Джонсон після візитів в українські реабілітаційні центри та воєнні госпіталі, поспілкувавшись з українськими військовими там, ділиться потужною рефлексією для The Spectator. Розмовляючи з пораненими військовими, ви швидко розумієте, що вони не хочуть викликати у вас співчуття. Вони не хочуть, щоб їм казали, наскільки вони сміливі, тому що вони не відчувають себе такими. Вони кажуть, що просто «робили свою роботу». Вони робили щось важливе і вимушене для своїх сімей і для життя своєї країни, і їм не пощастило. Як може не пощастити будь-кому на небезпечній роботі. Вони не хочуть жодного вашого плачу в стилі Зігфріда Сассуна чи Вілфреда Оуена; не хочуть ні оди приреченій молодості, ні стогону про жалість війни. Вони хочуть продовжувати вбивати окупантів і вигнати загарбників зі своєї землі. Замість того, щоб говорити про свої поранення, вони хочуть говорити про прогрес, якого безсумнівно досягли їхні підрозділи. Єдина річ, яка явно приносить їм задоволення, — це усвідомлення того, що землю відвойовують, а населенні пункти звільняють. А тому їхні зусилля зіграли певну роль у цьому успіху. Ця війна зробила 20 000 українців інвалідами з ампутованими кінцівками, більшість з них є військовими. Щотижня ці реабілітаційні центри отримують десяток нових скалічених українців. Треба зауважити, що мені показали тих, хто у більшій мірі здатний до видужання взагалі. А є такі, чиє фізичне каліцтво чи психічна травма набагато гірші. Ні на мить не вірте, що цих українських солдатів можна якось переконати скласти зброю чи укласти угоду з путіним. Вони воюють не за нашим бажанням і не зупиняться, якщо ми їм так скажемо. Вони ведуть війну за незалежність. Вони відмовляються схилитися перед терором і хочуть, щоб їхня країна була вільною. Вони вважають ідею переговорів смішною. Протягом останніх кількох днів я робив усе можливе, щоб дослідити їх з цього питання, але я не помітив жодного послаблення рішучості українців. Вони не розуміють, як можна обміняти землю на мир. Вони не розуміють, як можна повірити словам путіна. Є лише одна річ, яку вони хочуть від нас – це зброя, щоб завершити свою роботу. І тому я просто не розумію, чому ми продовжуємо зволікати. Чому ми завжди такі повільні? Як ми можемо дивитися цим людям в очі і пояснювати постійні затримки? Протягом усієї цієї війни ми недооцінювали українців і переоцінювали путіна, і ми робимо те саме сьогодні. Зараз росіяни займають менше половини території, яку вони окупували впродовж перших кількох тижнів після вторгнення. Їх розбили в Києві, Харкові, Херсоні. І так, контрнаступ йде повільніше, ніж дехто сподівався. Але він триває. Від українських позицій до Мелітополя всього 20-30 кілометрів, і якщо вони зможуть дістатися до того міста, їхня артилерія контролюватиме весь "сухопутний коридор". Навіть якщо вони не зможуть зробити це протягом наступних кількох тижнів – або скільки б не залишилося до кінця 2023 року – вони точно зможуть зробити це наступного року. Українцям потрібні переносні зенітно-ракетні комплекси, щоб збивати російські гелікоптери. Їм потрібні системи типу Patriot, щоб захистити себе від ракетних атак, і їм потрібна краща далекобійна артилерія, щоб знищувати російські позиції. Системи Himars були ефективними, але росіяни провели контрзаходи. Українці потребують ATACMS, які досі не використовуються США, і їм потрібно більше ракет, таких як британська Storm Shadow, яка виявилася надзвичайно ефективною. Потрібно лише 200 систем, таких як ATACM, а в США є тисячі. Навіщо тримати їх? Якій іншій меті вони могли б служити, щоб краще гарантувати довгострокову безпеку Заходу, включаючи самі Сполучені Штати? Деякі голоси у Вашингтоні кажуть, що США мають дотримуватися стратегії «Китай перш за все» і тримати ATACMS в резерві на випадок, якщо їх доведеться відправити для захисту Тайваню. Що за нісенітниця? Найкращий спосіб стримати напад на Тайвань – переконатися, що українці переможуть, і якомога швидше. ~~~ In Factum

Та нє, ніразу не мєлко. Нормально. Давно вже напрацював. От було б зовсім ненормально, якби він продовжував свою "діяльність" і далі тихою сапою просував свої проросійські наративи в пресі, ефірах, соцмережах. Там в нього багато чого цікавого можуть ще знайти, бо воно ж мабуть і не боялося, якщо такі артефакти спокійно в хаті тримав.) Те що за нього в кінці кінців взялись. - то добра ознака. Та і до багатьох ще черга дійде. А ви ще кого пропонуєте?

Оце витримка! Аж 139 днів нестерпної терплячки, щоб повідомити.🙄 Чи то з архіву?