Фрай

Наші відзначились після удару по Трудовому 67 орків з далекої Борзі Але це ще не все, вчора ЗСУ ще тричі в Олешківських пісках відзначились! Десь біля Подо-Калинівки. удар у мережі є відео, скріни з нього t.me/SJTF_Odes/6445

Так, але точно вздовж по кроквам. мав негативний досвід, бажання замовника бити вагонку тільки горизонтально, максимальної довжини, а дах під Катепалом і більше 100 квадратів класної вагонки вже вкритої Белінкою довелось через деякий час здирати. крокви від погодного навантаження непогано «гуляють», місцями порозходилась, місцями репнула. вистачило на дачі обшити стіни на обох поверхах.

От запала вам в душу юлька грігян, запала! Скрізь її образ переслідує. а я думаю, чого ви її так часто згадуєте?

не дуже зрозумів, у вас набита вагонка прямо на стропила без обрешітки? А так можна?

Не погоджусь, він лякає, що якщо порушиш накладену на тебе єпитимію то буде дуже погано. На питання, що саме? - Откуда я знаю? Машина собьет, тяжелая болезнь или умрет кто-то. - Кто ? - А я тебе что, бог? Может ты, а может твои близкие, родители, дети, внуки… Так что скорее страх, которым программируешь себя на плохое. разом з тим, вочевидь якимось даром він таки володіє, але далеко не на всіх той гіпноз діє, тим паче поставлений на «конвейеєр».

Цікаво, а чому скрізь пишуть ДТЕК?

Та я згадав свій досвід, возив на кодування лудомана і алкаша, але в будинок пускали лише бажаючих отримати єпитимію, інші на вихід. Ух, а мені ж цікаво і залишився. В коло стало чоловік з 20, він почав лекцію і відповідав на питання, як на мій погляд досить по хамськи, зневажливе ставлення. У мене багатий досвід спілкування з церковниками різного рівня, причому у неформальній дружній обстановці і жоден з них ніколи себе так не поводив. Дійшла черга до мене, а я не знаю що побажати, алкоголь не зловживаю, палити кинув, о, замовив «от сквернословія». Але через деякий час мене попросили відвезти на зняття. Люди не вірять у дію заговору, але вірять, що може щось трапитись коли порушать. Мені ж цікаво! Теж стою. Здивувала кількість тих хто приїздив знімати «прокляття». Подумав, а мені воно навіщо, хіба я сам не згєпний себе контролювати? Палити ж дав слово кинути і вже скільки не палю - знімай! Що поставити, що зняти ціна однакова, процедура також. Вісім років не матюкався! А за попа різного почув і взнав, бізнесмен ще той! Цікаво, чи й досі там?

Ні, покупець був кацап, тому принципово ні! А наші стільки не давали. Ось зараз! Тут чим гірше Україні тим краще шоколадному, зайвий привід сказати, що при мені б такого не було! Постривайте, чи ви нащось інше натякаєте?

имел ввиду, шо не стоить лить фуфло о сладкой жизни пересичных рядовых людей, высоких официальных зароботках 7-10 летних детей в стране с регламентированным запретом на детский труд с 1956 г. Ну, такое, наши старперские «мемуары» никому вряд ли кому-то интересны кроме нас самих да еще и в теме про войну. Здесь надо писать о том какая хреновая власть, страна и тупой нарид, раз не поддержал самизнаетекого.

Ялівці приживаються непогано.

Прошло 3 года, каков результат? а заодно, пользуясь случаем: @Malchish

Интересно было бы послушать за результат по происшествии стольких лет? (поп типично кацапское хамло)

Очень редко использовал дизлайки, даже Винсолу, но некто опустился до меток то вынужден для смеха отвечать тем же. Canton, теперь лови регулярно! Заодно (может) увижу сколько платят за дизлайки?

А шо вас удивляет? Пас частным образом недолго, повезло, бо 10 рублей платили пацанве, та разве сравнишь? Мою нищую Черкасщину и богатейшую плодородную Луганщину. )) там всегда были другие расценки и потом, вы не верите товарищу са-ах какому человеку? (Кавказская пленница) п.с. Мне всегда нравится когда кто-то моложе меня рассказывает басни за прелести дешевой счастливой жизни, цены и баснословные заработки в то совковое время. А кто умнее: делайте выводы за достоверность «конфиденциальной» информации и вбросы от грушника рф.

Бутылки по 12 коп, но летом лучше стабильно на погрузку овощей, трихограмму разносить в кукурузе, а с 7-8 класса уже могли на тракторе или на ремонте техники, но все равно херню платили, детский труд. чего-то вспомнил сколько видел мужиков, парней или пацанов с повреждением конечностей, это те что собирали/разбирали снаряды по местам боев. Тоже ходил пока один придурок не научил нас как выплавить взрывчатку со снаряда на костре, чудом жив остался и пропала дурная привычка бросать найденные патроны в костер для хохмы. Но то надо было знать конкретные места где копать, а представляю сколько после войны будет детей-инвалидов, столько опасного железа останется в земле, просто мрак!

В 1978 г и выше , Житомирская обл. Или вам нужны точные координаты , свидетели и дополнительные доказательства ? В 14 лет остался один и НИКУДА не мог устроится на работу даже по блату, исключение летом трактористом, вернее официально только прицепщиком или помощником комбайнера, но то блатное место для своих. опять таки, только на период летних каникул иначе трындец любому руководителю! летом дети могли подработать, да, но не со 2-го класса и подработать это не заработать так, чтобы сдавать деньги на покупку телевизоров да еще осталось. не сдавали тогда ни на шторы ни на телевизоры, тем более интернатские. Может после смерти Леонида Ильича? Тут уже не вникал, вырос. Вот на уборку урожая, вернее борьбу за урожай! Так это была трудовая повинность и не платили вообще нифига! Могли дать копейки потом и различные призы с грамотами, книги с дарственной подписью и тд. И пока не исполнилось 18 на работу никто не брал, выживал как мог, а вы молодца, со второго класса деньгу рубили, училкам башляли и еще мамке оставалось. ))

В каком это году при советской власти позволяли работать ДЕТЯМ да еще за деньги со второго класса? И где?

А деньги платили ежедневно или раз в неделю? черный нал или по ведомости? Чего только не услышишь от свидетелей доллара по 59 коп.

Той текст зі "Знай.уа". Чи дасте інше посилання? А ви не бачите де? Раз перевірив то слідак, не інакше! Ну, точно слідак, але ж такий важний, аж страшно! А ще вивчав на курсах у луганських соратніков з Харкова воєнноє дєло та економіку і може давати поради космічєского масштаба кабміну, генштабу і президенту. дивлячись на Кантона у нього/них і собі почала рости манія величі, але до рівня Кантона їм як і до тем які беруться коментувати )) Тож не витрачайте даремно час, доводячи невігласам що 2х2=4 і навіть у військовий час не може бути 5. Для мене попереджувальним знаком стали 73%/шашлики/баклан/лисий/дороги замість ракет/порошенко насрав в штани/брата вбив і зʼїв і тп. Якщо бачиш у дописі - знай, це перші симптоми людини інфікованої примітивною пропагандою, спілкуйся обережно, а краще оминай, не відповідай! То може й поменшає лайна від поціновувачів та їх провокаторів.

Отож, а то Все нужно проверять самому пошагово, методом исключения и тд

Та без проблем, мне жутко интересно зачем и чем регламентировано? В прошлом году хотел бойцу телефон пополнить и такая же хрень была, спрашиваю, как контакты помогут оплатить телефон отсутствующий в контактах? Занесут в свою скрытую бд как дотычный ко мне?

Один в один кілька років тому! Вимагав закрити рахунок, прибрали, а це дивлюся знов засвітилося. мене все влаштовує, але не люблю маніпуляцій зі мною і дії, які я не контролюю. Не треба виявляти турботу про мене там де я цього не прошу. А вимога надати доступ до контактів то вже нахабство на межі з рекетом, повторюсь, вимога наглухо блокує всі дії, а відповідь підтримки банку: От навіщо їм потрібен доступ до контактів, мікрофону, камери і тд? у клієнта має бути вибір.

Так и я не даю, но вот снова возникла такая ситуация и шо ты сделаешь, если она на этом стопорится? там же нет выбора да/нет или крестика убрать. ((

У меня с монобанком все, заберу денежку и пошли в сад. Да, по сравнению со всеми у них очень удобный застосунок, беспроцентные переводы и для донатов есть готовые списки фондов, но! вчера дважды перевел копейки на донаты и снова пополнил счет с пенсионки, после чего больше не смог ничего. Требует дать доступ к контактам, причем агрессивно, вернее в ультимативной форме блокируя иконкой дальнейшие действия фигассе! общение с поддержкой ни к чему не привело, я должен дать абы они легче могли обрабатывать мои запросы. несколько раз такое уже было раньше и после ругни безобразие прекращалось, в результате практически перестал им пользоваться, только донаты. А сейчас вопрос не решается и решил махнуть рукой, обойдусь, но давать доступ не стану принципиально.

Я намагаюся визначитися з приводу подій в Авдіївці за останні кілька днів І читаю звичайну суміш «репортажів sз передової», ваших листів і особистих повідомлень. Одні висловлюють свою підтримку (велике спасибі!), інші — свою відразу до моєї персони (мені так шкода, що вас, мабуть, примушують, під дулом пістолета, читати мій блог, це жахливо: одна думка про це примушує мене здригатися). Дехто так сповнений любові та відданості (завжди «приємно» прочитати рано-вранці, який я «антисеміт»), а дехто — гіркоти через моє «применшення українських втрат». От я й подумав: гаразд, стільки істерики навколо цього, давайте почнемо з «українських втрат». Як уже говорилося в одному з оновлень кілька днів тому: відведення військ — одна з найскладніших військових операцій, які тільки можна собі уявити. Я міг би й далі пояснювати вам увесь жах спроб вийти, перебуваючи в оточенні ворога, який стріляє по вас. Подумайте самі: щоб вижити, щоб піти, потрібно покинути укриття і підставити себе під вогонь противника. Зробити це поодинці — суперечить здорового глузду. А тепер спробуйте зробити це з «цілою армією»: взводом, ротою, батальйоном або бригадою. Зробіть це з десятком, сотнею, трьома-шістьма сотнями, кількома тисячами солдатів і спробуйте зберегти при цьому хоча б найцінніше спорядження. Справа доходить до того, що дехто каже, що знаменитий німецький фельдмаршал Ервін Роммель ніколи так не виявляв своєї майстерності, як під час двох відступів Німецького африканського корпусу (НАК) — одного у грудні 1941 року (з Тобрука назад до Ель-Агейли, обидва місця розташовані у Лівії), і особливо наприкінці 1942 та на початку 1943 року, під час 2000-кілометрового відступу з Ель-Аламейна(Єгипет) до Тріполі (Лівія). Як і в багатьох інших випадках, я — індивідуаліст, дисидент. Ця чорна вівця, що виділяється з білої отари — завдяки тому, що мислить зовсім інакше, ніж уся ця отара: і, між іншим, уважає Роммеля насамперед за чудового самопіарника, як і багато інших«великих генералів». Зрештою, саме його помічники, такі, як Меллентін, Вестфаль і деякі інші, організовували всі ці відступи. І ось, коли всі радіють із приводу «перемоги» (або, у цьому випадку, «гіркої і дорогої поразки», принаймні для ЗСУ та України), я наважуюся шукати докази того ж. Річ у тім, що коли НАК (і союзні італійські армії) відступали з Єгипту в східну, а потім і центральну Лівію, чи то в 1941, чи то в 1942—1943 роках, вони залишали за собою довгий слід із десятків знищеної техніки чи машин, у яких закінчилося пальне, виведених із ладу гармат, тисяч убитих, купи спорядження і боєприпасів — і десятки тисяч полонених солдатів. Чомусь, прочесавши глибини російських соціальних мереж за кілька днів, я не можу знайти нічого подібного, пов’язаного із ЗСУ та Авдіївкою. Так, є відеозаписи 6−7 полонених бійців ЗСУ. Є відео з пораненими бійцями ЗСУ, яких росіяни взяли в полон, а потім залишили дзвонити дружинам і розповідати, як їх кинули (що, не можу не визнати: повинно не дуже добре характеризувати товаришів, які їх кинули)… Але жодних відео «колон військ ЗСУ, що крокують у полон». Немає навіть «строю» з 18−20 військовополонених, як при взятті Лисичанська. І дуже мало відео або фотографій знищеної та захопленої української техніки. Один із винятків — самохідна гаубиця «Дана» зі 110-ї механізованої бригади, ймовірно, підбита дронами. Натомість деякі російські пропагандисти публікують фотографії, на яких зображено(неушкоджений) український танк Т-64, «броньований» цеглою та іншими будівельними матеріалами: …а потім із гордістю порівнюють це з фотографіями і відеороликами броньованих машин ЗС РФ, таких, як БМП-3 (також оснащена системою радіоелектронної боротьби РП-377УМВ2 для глушіння безпілотників): … і потім акцентують увагу на тому, що у ЗСУ немає коштів для модернізації своїх бронемашин. Перепрошую — це все, що «путін-спільнота» може пред’явити як «докази гігантської, дивовижної, фантастичної перемоги» під Авдіївкою? Звичайно, я можу бути абсолютно неправий. І упустити масу деталей. І, безсумнівно, усе ще може змінитися найближчими днями. Може статися так, що росіяни навіть нададуть якісь серйозні докази всіх «масових» втрат ЗСУ, про які вони заявляють. Особливо якщо російські військові пропагандисти (доти, доки їх не заарештують вірні пси свого головнокомандувача) перейдуть у такий собі «серйозний робочий режим» і почнуть фабрикувати «докази», як вони це роблять постійно. Так до чого ж змінювати це зараз? Однак, хоч я впевнений, що деякі підрозділи ЗСУ зазнали «значних» (принаймні «неприємних») втрат — і сама лише думка про те, щоб залишити своїх поранених на милість такого роду «переможців», викликає жах (принаймні в мене) — дотепер я не знайшов жодних доказів того, що «8−9 українських батальйонів» (якщо вони взагалі використовують слово «Україна») було оточено, захоплено, узято в полон і т. ін. Навпаки: що більше я шукаю, то більше знаходжу свідчень про масові втрати ЗС РФ. Ну, нічого не можу із собою вдіяти: як на мене, то все, чого домоглися росіяни, — це закріпили за собою кілька величезних куп руїн на місці, яке колись називалося Авдіївкою. І це після 10 років (ні-ні, не «двох років») запеклих боїв і (багаторазового) розгрому приблизно дюжини різних бригад ДНР (самопроголошеної, контрольованої Росією «Донецької народної республіки»), а також ЗС РФ і ГРУ(російської військової розвідки)? Але не дайте мені зіпсувати вашу вечірку. Принаймні Путін не дозволить: він уже «телеграфував» командувачу групою«Центр» ЗС РФ генерал-полковнику Андрію Мродвичеву — привітати з перемогою і взяттям Авдіївки. І похвалив довгий список частин (понад 10 бригад) з I армійського корпусу, 2-ї (гвардійської) загальновійськової армії, 41-ї гвардійської загальновійськової армії і 90-ї танкової дивізії. Що, своєю чергою, спричинило звичайні українські заяви про «смерть ще одного російського генерала»: наприклад, «Мродвичев помер від серцевого нападу». Що стосується Куп’янська: що ж, 90-та танкова дивізія від самого початку була однією з основних частин, які здійснювали ту саму «концентрацію російських військ». Замість того, щоб «рухатися на Харків через Куп’янськ», вона була розбита під час «звільнення» того, що залишилося від Авдіївки. Тоді як інша частина цієї «гігантської концентрації» — 2-а Таманська мотострілецька дивізія — закінчила штурм українських позицій у районі Бахмута з таким успіхом, що завершила наступ, ледве утримуючи під контролем Табаївку. Яким же було здивування, коли росіяни (можна навести довгий список частин 1-ї гвардійської танкової армії, III армійського корпусу, 25-ї загальновійськової армії та інших підрозділів ЗС РФ) знову атакували на північ і на схід від Куп’янська, але були швидко відбиті. Щодо району Авдіївки, то поки що звитяжні ЗС РФ не стали переслідувати розбитих українців та/або долати примарні українські укріплення на захід від міста, але подейкують, що «резерви» (див.: усе, що лишилося від розбитих бригад) групи«Центр» уже поділені та прямують кудись іще — імовірно, до Бахмута та/або Запоріжжя. Схоже, святкування перемоги було перервано навіть без мого втручання(яка прикрість). І, якщо вже ми згадали Роботине (і оскільки дехто з вас запитував): росіяни ввійшли туди з 30 Т-55 та іншими «посиленими» (але безнадійно застарілими) бронемашинами, швидко втратили 18 із них через українські дрони й міни, разом із 70 вбитими й 80 пораненими. А потім утекли з поля бою. Ось такі справи. Ну що ж… у той час, коли обидві сторони фактично «зализують рани», зачищають поле бою та обмірковують варіанти подальших дій, я буду, якщо можна так сказати, «іти за модою». Настав час для самоаналізу. Час насолодитися розкішшю прогулянки на вулиці, під «зимовим сонцем» і бути живим. Принаймні, час зібрати більше вихідних даних, щоб краще зрозуміти обставини, які призвели до втрати Авдіївки — і до багатьох інших великих російських перемог останніх кількох днів, тижнів, місяців і років цієї війни. І час закінчити кілька інших історій: деякі чекають своєї черги бути розказаними вже тижні і місяці. Переклад NV Текст опубліковано з дозволу автора. Уперше надруковано на substack.com