DmiVady

Це не зовсім безпечне хобі) Я колись копав (звісно, поверхнево, бо не маю психологічного фаху, але маю таке хобі) статті та метааналізи на схожу тему. Після того почав уникати навіть поверхневого скролінгу подібного контенту. І спілкування з псевдоінтелектуалами та псевдоерудитами в режимі постійного "проглядання" і швидких висновків теж зменшив до мінімуму, потрібного по роботі. Звісно, повним довбнем, скролячи пости рогуля чи інших полубітних, не станеш. Але сам формат проглядання має погану побочку: він підштовхує до евристик типу "це знайоме -> значить правдоподібне". Коли часу на перевірку немає, мозок легко підміняє докази знайомістю. Спробуєш виправити ситуацію перевірками й коментами, і часто просто влітаєш у припирання. А там стандартний набір аргументів: "це очевидно / всі знають / ти дурень / неукраїнець" тощо. Не коментуєш, не сперечаєшся, просто скролиш? Тоді лишається інше: фон повторення. Те, що частіше миготить, може здаватися менш сумнівним. У підсумку критичне мислення доводиться тримати постійно на максимумі. А це вже робота. І це втома(а воно мені потрібно!?). Тому я для себе вирішив: менше вхідного (токсичного) шуму, менше сміття в голові. Звісно, кожен сам вирішує, чи воно йому потрібно) Ну й один з метааналізів та кілька статей (бо в нас навіть джентльменам на слово вірити, таке собі 😉), де є про те, що я описав вище: pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/20023210/ dspace.mit.edu/bitstream/handle/1721.1/128421/13423_2019_1651_ReferencePDF.pdf?isAllowed=y&sequence=1&utm_source=chatgpt.com news.utexas.edu/2022/08/30/sharing-on-social-media-makes-us-overconfident-in-our-knowledge/#:~:text=Broniarczyk%2C Ward and Frank Zheng%2C,” www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S2352250X24001313#:~:text=this paper%2C we argue that,algorithms that prioritize engaging content Щось мене понесло, розписав тему Крайня серія 2-го сезону Фоллауту вже давно закачалася) Тихої ночі!

І як воно? Перші враження? 😁 Нема відчуття, що ви пропускаєте щось надто важливе для свого життя? Що те чудо, яке ви поставили в ігнор, раптом підтягнуло свій розумовий рівень, як головний герой "Квітів для Елджернона"? 😉 Скажу зі свого досвіду: спершу в мене це було на рівні підсвідомості, але… потім кілька разів знімав галочки, коли бачив користувача в "робочих темах". І щоразу за тиждень переконувався: і там нічого не міняється, тож перша реакція була правильною. Тому крайній рік уже майже не експериментую. Тільки додаю після тестування, бо, на жаль, у декого рівень падає (мабуть, від зайвого читання всього цього) Примітив, що майже нікого з цих марних або агресивних облікових записів у робочих темах не зустрінеш

Damn Poroshenko! 🤬

Можливо ... Але я сьогодні вкотре засумував з якості української пропаганди. Навіть сплановану ІПСО нормально виконати не можуть. Сьогодні в "перемогах" заплановано удар фламіндічами по полігону Капустін Яр. Все нормально - гарна перемога, вона зігріє квартири у київських мурашниках тощо, але ... Новина з картинкою від ГШ ЗСУ на городському каналі виходить о 12:58, а сам ГШ ЗСУ розмішає ту ж картинку аж о 15:06 Отаке ... пройоб з висвітленням "Павутини" нічому не навчив ... я теж скоро чепець вдягну

Мабуть, тому, що головний піар-речник перейшов на іншу роботу? Ні?

Скористаюсь вашою аргументацією: А ви серйозно вважаєте що в "закритих технічних групах" у 2026 році пишуть хоч щось, що має цінність для протилежної сторони? Тоді питань не маю! Отримайте доступ (ви ж верифіковані паном Флешем, то вам дадуть запрошення) та насолоджуйтесь "секретами" ))) Пістолет не купляйте ...

Все вірно: - росіяни ниють в технічних каналах. - я все процитував з відкритих російських джерел. Посилання на джерела трьох цитат: t.me/milinfolive/165658 t.me/milinfolive/165659 t.me/milinfolive/165696 Можете не просити вибачення, хоча ... 😉 🤪

Перепрошую, граф, а де я написав "відкриті технічні канали"?

Воно все з відкритих цитовано) Як дід Бонд вчив

Флеш писав у себе, і росіяни вже який день ниють у своїх технічних каналах. Гарний удар, це набагато розумніше та продуктивніше, ніж писати Ілону "завалити йебало", як робили та роблять недоумки. Використовувати можливості та розум, домовлятися в складних екосистемах, вміють в Україні, на жаль мало хто. В нас або "Трамп кака" або "Трамп цаца", залежно від того, що він сказав. Ненавчаємі, та і пі*** вже.

Проблема не в малих ДЖБ, і в "економних співгромадянах", які прийшли до блекаутів з акумуляторами на 100А*ч чи екофлошками, а зараз радісно докупають за подвійними цінами акумулятори тощо. Виживання в соло-квартирі мурашника в морози в принципі має багато нюансів: - гріти треба не тільки себе, а і всіх сусідів (всі стіни), це не закладено в проєктну потужність батарей опалення; - якщо замерзають квартири зверху-знизу срати треба вже в пакети, це дужу прикольно(для моральних уйєбанов), коли знущаєшся з людей на ТОТ, а от якщо прийдеться самому та дітям ... - вода теж стає проблемою, бо підіймати на верхні поверхи ще той фітнес, і якщо вимерзає місто магазини чомусь перестають працювати (неочікувано, так? ) - кожен вихід з квартири на вулиці, де блукають не дуже доброзичливі співгромадяни, теж перетворюється на квест; - ...можно продовжити, але й цих пунктів досить. Мурашники з автономним опаленням, повністю утепленим периметром, СЄС на даху і т.п. - майбутнє територій України, які не будуть окуповані.

Мені засумувати чи зрадіти від цієї важливої інформації? В моєму мирі трошки інші клопоти - реальні

У світі зараз приблизно понад 3 тисячі доларових мільярдерів, та 60 мільйонів доларових мільйонерів) Це тих, хто сплатив податки, а от точна кількість мільйонерів може бути зовсім іншою, в Україні так точно 😉

"Та бачу, синку, що ти не дзен-буддист" © Таббара та тавалла Ще одне гарне кіно про гроші згадав ) 😉

Фільм чудовий, і досить зрозумілий, один з найулюбленіших в цій тематиці )

Ага, і ранковий намаз ввели)

Так, ви дуже вірно передали сенс всієї тієї дрочі з картками та кешбеками) Пригадав подібний анекдот. Колись наша подружка, управитель банку, так пояснювала, як банки заробляють на попутних схемах: "Є два холодильники. Ти взяв в одному сало й переклав в інший. Сало як було, так і є: його не поменшало. Але... руки-то вже в салі" 😉

Саме так. Бо цей дроч із кредитками не для заробляння грошей, а для підтримання реакції. Такий собі преферанс із банком. А от коли в тебе є доступ до нормальних обсягів і вихід на міжбанк та інше, тоді починаються вже інші ігри) Ще не дорослі, але вже значно цікавіші)

На початку місяця ви вклали свої 100 000 грн у справу і за місяць заробили, скажімо, 5 000 грн. Небагато, але приємно. І ризик зменшено: якщо банку прийде капець, гроші залишаться у вас, а не зависнуть на рахунках. Це необов'язкові ігри. Часу майже не віднімають. У мене зараз це просто корисна звичка, як розминка зранку ;). Років 15–20 тому було суттєво прибутковіше і загалом цікавіше, але банки теж вчаться) Мало хто цим скористається, але підкажу одну річ: кешбек не варто забирати собі. Чому? Пояснювати не буду 😉 У мене кешбеки автоматом ідуть у благодійні фонди - допомога дітям тощо. *Депозит, то контроверсійна штука у світі особистих фінансів, але кожному - своє. Гроші поза твоїм контролем - не твої гроші

Та все просто: банки створили, щоб люди гралися в циферки) Беремо кредитку з сотнею гривень на рахунку та кредитним лімітом у сотню тисяч і починаємо розважатись. Є пільговий термін, по пам’яті, 55 діб, у який відсотки не стягуються. На початку місяця людина починає витрачати на покупки гроші банку і попутно отримує всі оті кешбеки та інші свістопєрделкі, які так люблять охочі до халяви) А свої гроші тримає й обертає там, де вважає за доцільне. Бо гроші не сплять, їм потрібно працювати, інакше інфляція з’їсть статки. В кінці місяця, витративши, наприклад, 99 000 грн банківських коштів, людина заводить на рахунок 99 100 грн своїх коштів, закриває місяць з плюсом на карті, забирає кешбеки та повторює цикл гри. Чи знають про це банки? Так. Чи протидіють? Тільки там, де їх можна трахути суттєво. Чому? Бо в такі ігри грає умовний 1% користувачів, а платять за це умовні 99%: ті, хто купує в кредит авто, айфони тощо і тримає гроші на депозитах. Природний добір фінансової еволюції. Читати книжки хитрого японця чи ливантійського понайєха для навчання цих примітивних ігор не обов’язково 😉

Навіщо ж тоді всі ті ріндзаї, сото, обаку та інші тьени? 😉 Хоча, якщо пригадати священні тексти дзен-буддиста Чистякова, то сенси стануть яснішими: "Єслі ти, чувак, індєєц, ти найдьош сєбє оттяг. Настоящєму індєйцу завсєгда вєздє ніштяк!"

Він заробив гроші, а ви запропонували мені втратити 9 хвилин мого життя й додати йому перегляд та трошки центів Часу я на це майже не витрачав, але перегляд додав) Помішати прутнем борщ буддисту - не найважче завдання. Дзен-буддисти цього не роблять, бо на дзен-курултаї не можуть вирішити, в яку саме з багатьох шкіл (окрім своєї, дзен) піти совати свої немиті прутні. Та й нецікаво то їм, слабкий тролінг, бо інші буддисти давно навчилися з тим справлятися, навчаючи своїми притчами... Пам'ятаю одну з таких: "Якось Будда зі своїми численними учнями проходив через одне село. Зібралося кілька людей, його противників, і вони почали гаряче й зло ображати Будду. Він дуже спокійно, мовчки слухав. І через цей спокій їм стало якось не по собі. З’явилося ніякове відчуття: вони ображають людину, а він слухає їхню лайку, наче музику. Тут щось не так. Один із них звернувся до Будди: — У чому справа? Ти що, не розумієш, що ми про тебе говоримо? — Саме коли я розумію, можливе таке глибоке мовчання, — відповів їм Будда. — Прийшли б ви до мене десять років тому, я б кинувся на вас. Тоді в мене не було розуміння, тепер же я розумію. І через вашу дурість я не караю себе. Ваше діло вирішувати, ображати мене чи ні. А приймати ваші образи чи ні, ось у чому моя свобода. Ви не можете силоміць нав’язати мені образи. Я просто відмовляюся їх приймати: вони того не варті. А зараз мої учні вас відхyярять!.." Так, за легендою, так і народилося кунгфу. Відтоді майстерність у ньому стала мірилом того, чия віра міцніша й чий шлях до просвітлення істинніший.

US7IGN, тобто ви вважаєте, що комік, якій розповідає як весело всрати час свого життя на спілкування зі спамером, то про зміну свідомості та принципів? 😉 Звісно, я не був у буддистських монастирях, але те що мені про них розповідали трошки відрізняється ...

"Тут" це де?

Оооо, пан вміє в політкоректність Шлях до міжнародного бабла нелегкий. Змушує міняти не тільки свідомість, але й принципи)