Щось у Машовця зранку не переможний настрій:
"Сьогодні буде коротко і присвячено Добропільському напрямку, оскільки кількість «оточень» і «котлів», в які нібито потрапили російські війська на цьому напрямку, у коментарях та оцінках різних експертів просто зашкалює. На жаль, реальність, м’яко кажучи, суттєво відрізняється від усього цього.
По поточній обстановці.
Сили 51-ї та 8-ї загальновійськових армій (ОА) супротивника, посилені як мінімум однією бригадою 68-го армійського корпусу (АК), а саме — 39-ю окремою мотострілецькою бригадою (омсбр), а також рядом частин і підрозділів морської піхоти, продовжують наступ на заході від річки Казенний Торець (західніше рубежу Новоторецьке — Разіно), а також на північному сході від цього рубежу (у напрямку Попов Яр — Русин Яр).
На цей момент передові підрозділи 51-ї ОА і 68-го АК супротивника (ймовірно, у складі 1-ї омсбр і 39-ї омсбр) продовжують активні атакуючі/штурмові дії як у напрямку Федорівка — Родинське, так і в напрямку Красний Лиман — Мирноград. Супротивнику вдалося закріпитися в Красному Лимані і навіть просунутися південніше нього в бік Мирнограда.
Ситуація для ЗСУ у напрямку Новоекономічне — Мирноград продовжує погіршуватися. Судячи з усього, діючі тут підрозділи 5-ї омсбр супротивника (ймовірно, посилені підрозділами з 9-ї омсбр, а можливо й рядом підрозділів морської піхоти) не лише змогли закріпитися в Новоекономічному, а й уже, діючи малими штурмовими групами, просунулися до шахти західніше Новоекономічного.
Ураховуючи той факт, що супротивнику таки вдалося закріпитися в Красному Лимані і просунутися по посадкам південніше нього, найближчим часом, очевидно, варто очікувати виходу передових підрозділів 51-ї ОА на північні та північно-східні околиці Мирнограда.
Підрозділам 132-ї і 114-ї омсбр тієї ж 51-ї ОА, судячи з усього, вдалося розширити горловину вклинення, утримати Кучерів Яр, а також ділянки місцевості північніше нього — до Золотого Колодязя і Грузького — під своїм контролем. Крім того, очевидно, діючи з рубежу Сухецьке — Затишок (колишнє Суворове), вони зуміли прорватися в с. Дорожнє. Водночас їхні спроби прорватися в лісосмуги, які йдуть уздовж залізниці між Родинським і Білецьким, виявилися безуспішними. У свою чергу ЗСУ успішно контратакували південніше-східніше від Вольного і відтиснули супротивника в бік Нового Шахового.
На суміжному фланзі 51-ї ОА і 8-ї ОА, очевидно, після успішних контратак ЗСУ, внаслідок чого їм вдалося закріпитися в Паньківці і просунутися вздовж річки Казенний Торець південніше Володимирівки, командування супротивника прийняло рішення атакувати проривну тактичну групу ЗСУ по обох її флангах, а саме — підрозділами 51-ї ОА у напрямку Нове Шахове — Шахове і частиною сил 8-ї ОА (20-та та 150-та мотострілецькі дивізії/мсд), посилених підрозділами морської піхоти, від Полтавки в напрямку Софіївки і від Попов Яру в напрямку Володимирівки.
На цей момент, очевидно, ЗСУ були змушені тимчасово припинити контратакуючі дії в напрямку Паньківка — Новоторецьке, що загрожувало відрізати діючі західніше р. Казенний Торець російські підрозділи від їхніх основних сил і зайнятися власними флангами.
На даний момент ситуація в районі Паньківка — Шахове — Софіївка — Володимирівка виглядає доволі складною для ЗСУ: їхня ударна тактична група змушена замість прориву до Новоторецького вести запеклі бої за утримання Шахового, а також з метою не допустити подальшого просування супротивника в бік Софіївки і Володимирівки. По суті, супротивник сам намагається «зрізати» тактичне мікро-вклинення ЗСУ, яке загрожує тилам його 51-ї ОА, наполегливо атакуючи на його флангах.
Таким чином, щодо розвитку ситуації на Добропільському напрямку можна констатувати принаймні дві речі:
Почате понад 2 місяці тому наступ супротивника на цьому напрямку, який спочатку розглядався як «невелике тактичне вклинення» північніше Воздвиженки (причому явно очікуване українським командуванням), сьогодні, незважаючи на всі зусилля ЗСУ, очевидно перетворилося на оперативний успіх супротивника — йому вдалося просунутися на цьому напрямку на глибину більш ніж 30 км і розширити це вклинення більш ніж на 27 км. І тепер воно має цілком чіткий та визначений оперативний вплив на ситуацію на двох суміжних напрямках — Покровському та Костянтинівському.
Зрозуміло, що російське командування усіма силами прагне реалізувати цей успіх, тоді як ЗСУ намагаються обмежити його всіма наявними в їх розпорядженні засобами. Іншими словами — не дати супротивнику скористатися цим вклиненням, яке набуло оперативного значення, для організації й проведення наступу на двох суміжних напрямках. Саме в цьому й полягає оперативна суть подій, що зараз відбуваються на Добропільському напрямку.
Супротивнику вдалося не лише утримати свої позиції в районі Кучерів Яр і північніше нього, але й прокласти до нього досить стійкий коридор (між Новим Шаховим і Шаховим), фактично утримавши значну частину свого оперативно-тактичного вклинення східніше Добропілля.
Крім того, задіявши на цьому напрямку сили та засоби зі складу суміжної з 51-ю ОА 8-ї ОА, а також частину сил свого імпровізованого «корпусу морської піхоти», супротивнику вдалося по суті усунути безпосередню загрозу частини сил 51-ї ОА, що діяли західніше р. Казенний Торець. До цього частково сприяли успішні штурмові дії його передових підрозділів у «трикутнику» Красний Лиман — Новоекономічне — Мирноград, а також наполегливі атаки в напрямку Шахового і Володимирівки як із заходу, так і з південного сходу, що змусило підрозділи ЗСУ, які просувалися раніше в бік Новоторецького, фактично зупинитися.
Втім, загальна оперативна ситуація в смузі 51-ї ОА супротивника наразі не виглядає такою вже привабливою для нього.
До першої дороги, що веде від Покровська на Добропілля через Родинське, ця армія поки прорватися значними силами не може. Зафіксовані окремі малі піхотні групи супротивника, яким вдалося «пролізти» від Красного Лимана до розвилки цієї дороги з дорогою на Гришине, очевидно, навряд чи там утримаються. Саме Родинське супротивник також поки зайняти не може, так само як і прорватися північніше нього на Білецьке. У цьому сенсі блокування другої дороги на Добропілля (через Гришине) також, ймовірно, суттєво відкладається в часі.
Більше того, ЗСУ продовжують утримувати Никанорівку і Паньківку (відстань між центрами цих населених пунктів становить 4,56 км), а отже ймовірність оточення частини сил 51-ї ОА (переважно з її 114-ї і 132-ї омсбр, а можливо і 110-ї омсбр, що діють північніше цієї лінії) зберігається. Хоча просування супротивника до с. Дорожнє в цьому відношенні може частково зняти цю загрозу.
Через усе це 51-а ОА, яка, очевидно, мала за планом активно брати участь у «штурмі Покровська» з півночі та північного сходу, судячи з усього, найближчим часом цього зробити не зможе, змушена буквально «прогризати» собі дорогу до вихідного для цього району (Шевченко — Білецьке — Родинське — Гришине), одночасно намагаючись утримати залишки свого вклинення східніше Добропілля.
У цьому сенсі залучення в смузі 51-ї ОА супротивника частин і з’єднань його морської піхоти — 155-ї, 336-ї, 40-ї (і, можливо, 61-ї) окремих бригад морської піхоти (обрмп), а також підрозділів 177-го окремого полку морської піхоти (опмп), судячи з усього, може мати лише тимчасовий характер, оскільки вони, очевидно, націлені насамперед на наступ у смузі його 8-ї ОА, тобто в напрямку Костянтинівки, а не на «рятування репутації» 51-ї ОА.
На користь такої точки зору свідчить і зосередження на Краматорському напрямку цілої низки частин зі складу 70-ї мсд 18-ї ОА супротивника, перегрупованих сюди з Південної операційної зони. Це цілком вкладається в «загальну канву» підготовки командуванням супротивника концентричного наступу на Костянтинівку і Дружківку одразу з трьох напрямів — із північного сходу (від Часів Яру), із південного сходу (від Торцяка і Клебанбицького водосховища) і з південного заходу (від рубежу Полтавка — Новоолене́вка).
Підсумуємо. Наполегливе бажання командування супротивника не лише утримати, але й розширити вклинення своїх військ західніше р. Казенний Торець на Добропільському напрямку, незважаючи на будь-які загрози оточення частини своїх сил (як уявні, так і реальні), має цілком ясну причину.
Примітно, що в реальності, на відміну від наших різних «державних діячів», політичних активістів, напіввійськових експертів та інших «коментаторів війни», в українських штабах ніхто не називає власні активні контратакувальні дії на флангах цього вклинення супротивника «контрнаступом». Там їх називають виключно «стабілізаційними діями», не більше того. Бо українські військові, які мають найпряміше відношення до планування, організації та ведення ПРАКТИЧНИХ бойових дій, змушені оцінювати ситуацію винятково в реальних рамках.
Дуже «вдалі» думки щодо роздмухування уявних успіхів і досягнень на фронті, зокрема під Добропіллям, явно виникають «дещо вище» за них і, окрім сумнівного інформаційно-пропагандистського ефекту, мають цілком реальний негативний вплив на оцінку самих військових, змушених у такому разі підлаштовуватися під це «думку вище» і озвучувати тезиси, що їй відповідають. Хай навіть вони не відповідають дійсності.
Ну, скажімо так, говорити і заявляти можна що завгодно. Ось месьє Конашенков тричі (якщо не четвертий раз) «тотально знищував» ЗСУ в різних ефірах. Особливого впливу на реальний хід війни це не справило. Проте справжні проблеми на фронті виникають тоді, коли ці самі озвучені «зручні тези» стають керівництвом до реальних практичних дій самих військових. Спору нема: PR, у тому числі політичний, на війні в певному сенсі потрібен. Погано, коли він стає основою стратегії її реального ведення…"
© Канал Машовця
