Перейти до публікації
Пошук в
  • Додатково...
Шукати результати, які містять...
Шукати результати в...

Героям Слава!

Мари

Рекомендовані повідомлення

Памяти погибших 18-20 февраля 2014 года в Киеве

"Доживите за нас.

По минуте, по вздоху, каждый,

По удару сердечному, по поцелую, по сну,

Мы бы сами еще, только мы не смогли однажды,

Бросить девчонку трупы тащить одну...

 

Долюбите за нас.

Наших маму, детей, невесту,

Додарите цветы, доскажите ребенку стих,

Мы и сами бы... Правда, стоять не смогли на месте,

Когда прыгнул под пули этот юный, красивый псих...."

 

Доскажите за нас.

Не молчите, хотя бы слово..

Ведь наврут, наворотят, перепишут и там и тут,

Мы могли бы без вас, просто пули летели снова,

И хлестали по нас, выбирая, кого убьют...

 

Дорастите до нас.

Понемногу, по милипрозренью,

Дотянитесь до плеч, ухватитесь за них сильней,

Мы могли бы стоять, но от снайпера нет спасенья,

Нас спасал только Бог и пробитые спины друзей...

 

Вы увидите нас, замерев на Майдане... это

Не живые идут.. это мы, опустив щиты,

Возвращаемся к вам, отогнав озверевший "Беркут",

Чтоб навеки занять на Майдане свои посты..."

 

Ведущий Еспресо.TV Василий Зима

  • Лайк 16
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

Сьогодні, 23-го лютого, стало відомо про смерть 35-річного киянина Андрія Цепуна, якого забили до смерті в ніч на 21-е лютого.

 

Андрій був у команді активістів, які ввечері 20-го лютого блокували в'їзд в столицю з Гостомельської траси. Друг загиблого, Олексій, розповів, що близько опівночі стомлений Андрій вирушив додому, але вдома так і не з'явився. Згодом дружині зателефонували з моргу лікарні швидкої допомоги та повідомили, що тіло Андрія зі слідами побиття та з черепно-мозковою травмою, несумісною з життям, було знайдено на вулиці Верболозній.

 

У Андрія Цепуна залишилась 32-річна дружина та 8-річна дитина. Чоловік був єдиним годуванцев в сім'ї.

1939888_378619055612443_539773267_n.jpg.9f501df173340fbb65704c4034662fc9.jpg

  • Лайк 14
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

Ты хочешь знать кому обязан

Своей свободой, жизнью, счастьем?

Ты ждешь восторженных рассказов,

От тех, кто рвет себя на части!?

Не жди, не жди, мой юный друг!

Герои молча умирают.

Даруя смелость всем вокруг,

Они с улыбкой остывают.

И принимают небеса

в объятья смелого героя.

Блеснет хрустальная слеза,

Пред синью вечного покоя.

Ах, сколько их ушло сейчас...

Родная кровь на снег пролилась!

Ах, сколько Ангелов у нас,

Вдруг в одночасье появилось!

Пройдут года, растает снег

И даже кровь дождями смоет,

Но будет помнить человек

Поступки смелого героя!

Твои поступки не стереть!

Дерись как можешь - неумело!

Любой рожден чтоб умереть,

Когда и как - решает смелый!

 

Михаил Присяжнюк

23 февраля 2014

  • Лайк 4
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

У многих людей Украины наизнанку мозги перевернулись 18-20 февраля...кто не верил в Майдан, кто не верил в Украину, в ее будущее...все убитые - это же наши дети!...Пусть убийцы, во главе с главным Убийцей живут до 120лет и все - за решеткой!!!! А Героям - ВЕЧНАЯ СЛАВА...
  • Лайк 3
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

Я очень люблю прогуливаться по Институтской. Теперь, даже не знаю, как по ней идти или ехать. По крови.

Я очень люблю центр, работаю там и много связано приятных воспоминаний с двориками, кафешками, магазинчиками. Еще студенчество прошло на Рулетке))

Очень тяжело переживала перестройку и переименование центральной площади, улиц - это просто кич какой то в архитектуре. Эти отели возле церквей, здания банков на Софиевской...

Сейчас война.

Это не Майдан - это именно война.

Так страшно не было никогда. В собственном городе, у себя дома, осознавать, что каждый раз уходя из дому прощаешься с родными как навсегда. Что можешь не вернутся домой вечером. Или вообще больше не вернуться.

Я не сплю уже 4 ночь, до меня только сейчас начало доходить, что в моем городе, рядом со мной и моими детьми, за мои деньги, в машинах ездили группы нелюдей, которые могут глядя в глаза, зашивать рты, издеваться над людьми, хуже любых маньяков, просто ни за что. Это Чикатилы в законе. И они считают себя героями, некоторые до сих пор.

Я первый раз осознала фразу "спасибо, что живой".

 

Мы приехали прощаться, поднялись вверх по Институтской, а там столько крови, что дождь смыть не может.

Смотреть видео страшно и тяжело. А находится в тех местах просто невыносимо.

Было ощущение, что ребята до сих пор там, что они не поняли, как ушли.

Физически можно было чувствовать НЕДОУМЕНИЕ, потом уже страх, злость, боль. Боли очень мало. Почти все убиты сразу.

Они платили. За все, что сейчас происходит - они платили. И мы их должники навсегда.

Не стоит переименовывать улицы - достаточно оставить пару баррикад. И помнить. Не забывать их семьи. Помогать.

А главное - измениться. Стать лучше, честнее, добрее. Мы просто обязаны.

  • Лайк 18
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

Я не була на місці подій, але я плачу вже 4-й день... Я переглядаю відео тяжкі, криваві, але застваляю себе це зробити. Не може дозволити не знати, як вбивали моїх рідних українських людей. Я молюсь за ту "небесну сотню", а ще більше за їх рідних, молюсь, щоб природа надала їм сил пережити горе, молюсь за всіх понівечених, покалічених.... Ті, хто залишились живі, звичайно у більшості залікують рани, а душі вже будуть побиті. Люди, що пережили війну міняють світогляд... Я як можу розділяю той біль, дуже сумно... тому прошу всіх не осквірнити пам'ять загиблих і живих, що зробили подвиг заради нас з вами....

Я не вмію складати вірші, я маю технічний фах... нічого спільного із літературою, але ці мої строки присвячую їм, тим хлопчикам та чоловікам, що зробили неймовірне:

 

Минають дні скорботи та не утихне біль

І де тепер сволота, що розстріляла їх?

Минають дні скорботи, а серце все болить

Вони дали Сводобу, але лягли в гроби….

 

І ти, і я повинні країну берегти,

Вони були невинні, ті янголи земні

Нехай тепер Шевченко їх раєм поведе,

Їх Чорновіл зустріне, а мати пом’яне…

 

Я буду пам’ятати обличчя тих дітей,

Які дали надію і віру у людей.

Нехай Небесна сотня на небі спочива,

Моя й твоя робота країну будувать

 

Минають дні і ночі, а серце все болить

Країна вмилась кров’ю…. цього не відмінить…

  • Лайк 11
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

28 лютого спливає 9 днів з дня трагічної загибелі Героїв під час Євромайдану. У цей день ми б хотіли ще раз вшанувати їхню світлу пам’ять, а також нагадати про необхідність термінового та ефективного розслідування порушень прав людини та притягнення винних до відповідальності. Ми звертаємося до вас і запрошуємо взяти участь у цій поминальній ході, яка відбудеться 28 лютого 2014 року о 20:00 в м. Києві. Маршрут ходи від Михайлівської площі (перед пам’ятником Княгині Ользі) до вулиці Інститутської.

До акції ми плануємо видрукувати ліхтарики з фотографіями загиблих, яких наразі ідентифіковано, а також зробити плакати з вимогою негайного розслідування усіх справ та притягнення до відповідальності усіх винних за порушення прав людини під час Євромайдану. Детальніше з нашими вимогами ви можете ознайомитися за посиланням (ссылка устарела).

Акція розпочнеться з хвилини мовчання та запалення свічок в пам’ять про загиблих. Далі хода рушить вулицею Михайлівською через Майдан Незалежності до вулиці Інститутської.

Після завершення ходи ми залишимо ліхтарики зі свічками, а також наші вимоги на вулиці Інститутській.

Ваша участь є надзвичайно важливою, адже кожен ліхтарик, який ви будете нести – це пам’ять про конкретного Героя.

  • Лайк 10
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

Кто я?

 

Я – мальчик.

Я сплю, свернувшись в гробу калачиком.

Мне снится футбол. В моей голове – Калашников.

Не вовремя мне, братишки, пришлось расслабиться!

Жаль, девочка-врач в халатике не спасла меня…

 

Я – девочка-врач.

Я в шею смертельно ранена.

В моём городке по небу летят журавлики

И глушат Wi-Fi, чтоб мама моя не видела,

Как я со своим любимым прощаюсь в Твиттере…

 

Я – мама.

О фартук вытерев руки мыльные,

Звоню на войну я сыночке по мобильному.

Дитя не берёт! Приедет, − огрею веником!

«Его отпевают», − слышу ответ священника…

 

Я – батюшка.

Я собор свой открыл под госпиталь

И сам в нём служу медбратом, помилуй Господи!

Слова для души, что чреву – пуд каши гречневой:

За это крестил поэта я, пусть и грешен он...

 

Я – просто поэт.

Я тоже стою под пулями.

Кишка, хоть тонка, как лирика Ахмадулиной,

Но всё ж не настолько, чтобы бояться красного:

Нужнее стихов сегодня – мешки с лекарствами…

 

Я – старый аптекарь.

Мне бы – давно на пенсию:

Сидеть и блаженно пялиться в ящик с песнями.

Но кончились бинт, и вата, и маски вроде бы:

Начальник, пришли термальной воды для Родины!

 

Я – Родина.

Я ребёнок − и сплю калачиком.

Назначенный государством, ко мне палач идёт,

Из недр моих вырыв мрамор себе на логово:

Налоговой сдал налог он, но Богу – Богово.

 

Я – Бог.

И я тоже − Папа. Сынок Мой Ласковый

У дауна в классе детский отнял Калашников.

Сказал, мол: «Ни-ни!» − и прыгнул без парашютика…

 

Спи, золотко.

Спи, Мой Мальчик.

 

Я Воскрешу Тебя.

  • Лайк 10
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

Вічна память героям. Як же ш страшно і не хочеться вірити, що ця "небесна сотня" буде поповнюватися новими іменами. Але, нажаль, буде. Скільки ще страшних речей ми діззнаємося про зниклих безвісти людей... Спіть спокійно хлопці.
  • Лайк 6
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

Vitaliy Moroz ‏@insider_ua 2 ч.

2 години тому у лікарні помер Владислав Зубенко з Харкова, отримав кульове поранення 20 січня 2014 на Інститутській pic.twitter.com/qRqJSqiocM

  • Лайк 6
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

Vitaliy Moroz ‏@insider_ua 2 ч.

2 години тому у лікарні помер Владислав Зубенко з Харкова, отримав кульове поранення 20 січня 2014 на Інститутській pic.twitter.com/qRqJSqiocM

 

 

 

"Так, у п'ятницю ввечері стало відомо про смерть Владислава Зубенка з Харкова, який отримав кульове поранення 20 січня 2014 року на вулиці Інститутській в Києві.

(ссылка на изображение устарела)Герой Небесної Сотні Владислав Зубенко

  • Лайк 11
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

Сегодня, 3 марта, перешел с 15 -ой в "Небесную Сотню" еще один активист Майдана - 26-летний Артем Мазур.Артем был ранен осколками гранаты во время столкновений в Мариинском парке. У парня был проломан череп, врачи извлекли осколки из головы. С 18 февраля Артем находился в коме.Родственники планировали перевезти его в Чехию или Польшу на лечение, однако сегодня парень умер. На Майдане Артем пробыл два месяца. 26-летний парень был жителем Хмельницкого.До последнего дня друзья Артема молились за его выздоровление:

"Тема, держись брат, Мы за тебя молимся! Я лично молюсь за тебя как за друга", - написал его друг на странице Артема в социальной сети.

Источник: censor.net.ua/n273929

 

Вічна память синам України.

  • Лайк 9
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

Вечная память... Героям слава!

 

Господи, еще один.. И 300 пропавших (согласно Евромайдану). А значит будут еще имена. Земля им пухом и наша вечная память

 

Слава Героям!

  • Лайк 3
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

На первой странице указан список милиционеров, один из них Іваненко Олексій, Харків. 1977 р.н. он стоял долго охраняя порядок имея в руках только лишь щит и резиновую дубинку!!! Его застрелили с автомата кто то из майдана. Дома у него осталась жена и 3-е! детей, самому младшему ребенку 3 месяца! И так как он милиционер, а теперь милиция существует только на бумаге фактически, его семье, 3-м! детям ни кто помогать ни как не будет, ни выплат с работы, ни пенсии ни хотя бы едино разовой помощи!!! Сироты оставлены один на один с жестоким миром!

 

Еще ни кто не узнает о других смертях.. я лично знаю, когда один молодой парень 20 с копейками лет, милиционер, вернулся домой живой глаза почему то запавшие, руки, ноги, лицо, тело обгоревшее, его закидали коктейлями молотова, он и еще десяток парней горели.... его мама и без того переживала, можете представить как, а как только увидела сына в таком состоянии умерла.

Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

Звичайно, це - жах. Ці хлопці теж стали жертвами режиму Януковича. Залишати їх один на один з бідою ні в якому разі неможна. Треба допомагати. Наскільки я знаю, той телемарафон по збору коштів для потерпілих не розділяв їх на майданівців і правоохоронців, тому треба контролювати, щоб вони отримали цю допомогу. Але, я впевнений, що і держава буде надавати кошти цим людям. Ще раз скажу, що це біда всіх людей України, і боротися з наслідками правління Януковича потрібно всім разом, допомагаючи один одному.
  • Лайк 6
Посилання на коментар
Поділитися на інших сайтах

Створіть акаунт або увійдіть у нього для коментування

Ви маєте бути користувачем, щоб залишити коментар

Створити акаунт

Зареєструйтеся для отримання акаунта. Це просто!

Зареєструвати акаунт

Увійти

Вже зареєстровані? Увійдіть тут.

Увійти зараз
×
×
  • Створити...