Освітній процес в умовах війни

[sergio]

28 минут назад, US7IGN сказал:

Ц підприємцю йти в найманці?

Навіщо вища освіта тому хто краще в роботі руками?

Як, нащо?! Щоб підприємництвом за рахунок під-:сва на чому працює займатись

Пи. Си. Вже ж писав ВО була необхідна для уникнення строкової служби в армії. . 😎

Змінено 28 лютого користувачем sergio

[Александр Аврамчук]

Is ‘brain rot’ real? How too much time online can affect your mind.

www.washingtonpost.com/wellness/2026/02/20/brain-rot-social-media/

 

[hause]

Ігор Лікарчук

49 хв ·

До мого допису про святкування у багатьох школах 8 Березня як свята краси і весни з’явився один (на щастя) дуже промовистий коментар. Ось він:

«Люди хочуть свята. Люди хочуть нагадати собі, якими були до 22-го. Навіщо шукати зраду?»

Цей коментар набрав кілька десятків схвальних лайків. Тому скажу кілька слів.

1. Прикро, що багато освітян, і не лише вони, не розуміють очевидного: того життя, яке було в Україні до 2022 року, вже не буде.

Могили тих, хто не повернувся з фронту. Попіл зруйнованих домівок. Дитячі сльози.

Усе це не дасть нам повернутися у реалії, які були.

І заклик святкувати так, ніби цього не сталося,- це не свято. Це є блюзнірство.

Між іншим, саме в цьому контексті потрібно говорити про зраду - зраду пам’яті.

2. Святкувати чи не святкувати будь- яке свято - справа совісті кожного.

Міжнародний день боротьби за права жінок, безумовно, має право на відзначення. У різний спосіб.

Але повторювати радянські ритуали цього дня: з тюльпанами, зефірками і фартушками означає - перетворювати історичну і політичну подію на дешевий побутовий ритуал.

Це не про повагу до жінок.

Це про культ радянської звички і втрату історичної пам’яті.

3. Але головний сенс мого попереднього допису був інший: школа не може брехати.

У цій ситуації - брехати про справжню сутність цього дня.

Українська освіта і так уже занадто довго живе в напівправді.

Саме тому їй дедалі менше довіряє суспільство.

Коли школа починає підміняти зміст ритуалом, а правду - звичкою, вона лише поглиблює цю прірву.

Тож, панове педагоги, згадайте старий анекдот: або хрестик зніміть, або труси одягніть.

У цій ситуації вибір простий:

або бути українськими педагогами, або залишатися в полоні радянських ритуалів манкуртами.

P.S. Щиро радію з того, що схвальних лайків до коментаря, який я навів вище, лише кілька десятків. Сотні - інших. Що не може не радувати.

[Александр Аврамчук]

A new start after 60: I’d had several careers but no degree – then I became a palaeontologist at 62

www.theguardian.com/lifeandstyle/2026/mar/09/a-new-start-after-60-career-palaeontologist