Освітній процес в умовах війни

[sergio]

28 минут назад, US7IGN сказал:

Ц підприємцю йти в найманці?

Навіщо вища освіта тому хто краще в роботі руками?

Як, нащо?! Щоб підприємництвом за рахунок під-:сва на чому працює займатись

Пи. Си. Вже ж писав ВО була необхідна для уникнення строкової служби в армії. . 😎

Змінено 28 лютого користувачем sergio

[Александр Аврамчук]

Is ‘brain rot’ real? How too much time online can affect your mind.

www.washingtonpost.com/wellness/2026/02/20/brain-rot-social-media/

 

[hause]

Ігор Лікарчук

49 хв ·

До мого допису про святкування у багатьох школах 8 Березня як свята краси і весни з’явився один (на щастя) дуже промовистий коментар. Ось він:

«Люди хочуть свята. Люди хочуть нагадати собі, якими були до 22-го. Навіщо шукати зраду?»

Цей коментар набрав кілька десятків схвальних лайків. Тому скажу кілька слів.

1. Прикро, що багато освітян, і не лише вони, не розуміють очевидного: того життя, яке було в Україні до 2022 року, вже не буде.

Могили тих, хто не повернувся з фронту. Попіл зруйнованих домівок. Дитячі сльози.

Усе це не дасть нам повернутися у реалії, які були.

І заклик святкувати так, ніби цього не сталося,- це не свято. Це є блюзнірство.

Між іншим, саме в цьому контексті потрібно говорити про зраду - зраду пам’яті.

2. Святкувати чи не святкувати будь- яке свято - справа совісті кожного.

Міжнародний день боротьби за права жінок, безумовно, має право на відзначення. У різний спосіб.

Але повторювати радянські ритуали цього дня: з тюльпанами, зефірками і фартушками означає - перетворювати історичну і політичну подію на дешевий побутовий ритуал.

Це не про повагу до жінок.

Це про культ радянської звички і втрату історичної пам’яті.

3. Але головний сенс мого попереднього допису був інший: школа не може брехати.

У цій ситуації - брехати про справжню сутність цього дня.

Українська освіта і так уже занадто довго живе в напівправді.

Саме тому їй дедалі менше довіряє суспільство.

Коли школа починає підміняти зміст ритуалом, а правду - звичкою, вона лише поглиблює цю прірву.

Тож, панове педагоги, згадайте старий анекдот: або хрестик зніміть, або труси одягніть.

У цій ситуації вибір простий:

або бути українськими педагогами, або залишатися в полоні радянських ритуалів манкуртами.

P.S. Щиро радію з того, що схвальних лайків до коментаря, який я навів вище, лише кілька десятків. Сотні - інших. Що не може не радувати.

[Александр Аврамчук]

A new start after 60: I’d had several careers but no degree – then I became a palaeontologist at 62

www.theguardian.com/lifeandstyle/2026/mar/09/a-new-start-after-60-career-palaeontologist

 

[hause]

Ігор Лікарчук

1 год ·

Коли реформа перетворюється у профілізацію приміщень шкіл

Учорашнього недільного вечора задзвонив телефон. Номер - незнайомий. Взагалі, я такі дзвінки ігнорую. Але цього разу відповів.

Представилися. І одразу уточнили: це не приватна думка - це позиція багатьох батьків однієї з громад.

Далі – історія, про яку вже незабаром можна буде сміливо казати так: «До болю знайома».

Напередодні директорів шкіл містечка, яке є центром громади, зібрали у відділі освіти і без зайвих церемоній повідомили: з 1 вересня 2026 року у освіті містечка буде новий «порядок».

Один ліцей стане «академічним». Туди переведуть чи зженуть усіх старшокласників. Другий – називатиметься гімназією. Для учнів всіх 5–9 з інших закладів. Третій – стане загальноселищною початковою школою. Для всіх учнів-початківців. Переведуть, якщо буде потрібно, і вчителів. Або ті самі переведуться.

І на цьому крапка. Можна буде звітувати про «успіхи».

Розповідають, що директори були в шоці. Дехто навіть намагався щось заперечувати. Але у місцевого керманича освіти, як завжди, аргументи бетонні: «так сказали в області» і «не буде реформи, не буде субвенції на зарплату». І на десерт: працюйте з батьками.

Тобто, панове директори, поясніть батькам, чому їхніх дітей потрібно буде щодня ганяти через усе місто. Учнів 1-4 класів – у один кінець. Підлітків — в інший. Старшокласників - у «світле академічне майбутнє». Щоправда, яке воно має бути те академічне майбутнє – іще ніхто не знає. Але переконайте батьків, що воно буде дуже світлим і радісним.

Звичайно, це містечко не мегаполіс, але відстань між закладами та місцем проживання дітей також чималенька.

Зрозуміло, що батьки були ошелешені. Такою похмурою новиною у світлі великодні дні. Бо вони хотіли зрозуміти, що це? Логістика? Безпека? Здоровий глузд? Турбота про якість освіти? І мене про це запитали.

Я відповів, що це самодурство. На цю хвилину, наскільки я орієнтуюся, немає нормативних підстав чинити щось подібне. Підстав немає, але у чиновників є велике бажання вислужитися, доповісти, прозвітувати про успіхи. Не думаючи, що часто запаморочення та відповідальність наступає саме після подібних успіхів. Не у тих, хто сказав «робіть так», а у тих, хто це робить.

Адже батьки, як сказав мій візаві, готові до дуже активних дій. Включаючи й ті, які межують із порушенням закону.

Я попросив співрозмовника про просту річ: жодних дій поза законом. Є омбудсмен, є депутати Верховної чи обласної рад, є обласна військова адміністрація - звертайтеся.

Хоча, якщо чесно, великих ілюзій щодо результату таких звернень в мене немає. Бо система вміє дуже добре одне: імітувати діяльність і перекладати відповідальність.

Але батьків я розумію.

Коли у них та дітей забирають нормальну школу і під виглядом «реформи» пропонують логістичний експеримент над дітьми - нерви можуть не витримати. І це вже очевидно.

Але є одна деталь. Голову громади, де це відбувається, обирали вони. Депутатів, які за таку мережу голосують або будуть голосувати, - теж. Тобто, шановні батьки, вимагайте рішення від депутатів. Або їхньої відставки. За чинним законодавством мережу формує громада, а не чиновники з області чи з МОН.

А щодо місцевого керівника освіти, якого можуть і зроблять відповідальним, то це – пішак. Це людина, яка озвучує чужі рішення і боїться втратити своє місце. Замінять його – прийде інший. Такий же. Система управління освітою тримається на страху та вірнопідданстві, а не на відповідальності за долю освіти і дітей громади. Тому, подібних «реформ» буде ще багато. І кожна з них починатиметься словами: «так сказали зверху».

P.S. Цей дзвінок пролунав після мого повернення із рідного міста, куди навідувався у провідний день. І там мені також розповіли про плани профілізації місцевої освіти. Дуже цікавий матеріал для роздумів. І дуже схожий на той, що я вже виклав. Тож, далі буде…

[US7IGN]

1 хвилину тому, hause сказав:

Є омбудсмен, є депутати Верховної чи обласної рад, є обласна військова адміністрація - звертайтеся

Так вони вже до нього звернулися 

[hause]

*Перпедос – це передовий педагогічний досвід. А є ще «випердос»(вивчення передового педагогічного досвіду) та «запердос» (запровадження передового педагогічного досвіду).  🤣

Віктор Громовий
17 год
 ·
Чи буде кінець епосі відосіків та фотозвітиків?!
Після того, як я написав про заборону мобільних телефонів у школах на Британщині, отримав таку реакцію: тоді хай забороняють і вчителям!
І я з цим згоден на всі 100%. Бо це покладе край епосі відосіків та фотозвітиків, НУШиківТікТошиків та різноманітних шоуменів від освіти. А те, що я бачив з їхнього перпедосу*, який вони самі ж і виставляли на публіку, не можу назвати інакше як педагогічним божевіллям. 
Якось намагався переконати молоду, гарну, завзяту та супер популярну вчительку початкових класів не виставляти по 3-5 відосіків з кожного уроку.
 Відповідала мені: хочу і буду, бо батькам таке подобається.
 Щоправда, іноді виникали і в неї непорозуміння, коли деяким мамкам здавалося, що її дитина тепер менше потрапляє в кадр(прочитав це в коментарях до відосіків).
Щодо методики викладання дискусії теж не вийшло. Хутко заблокувала. 
Та і хто я такий, щоб їй щось радити? Вона була в самій Фінляндії і привезла сертифікат на 150 годин(за три дні перебування там). 
Який там папір та олівці?! Треба, щоб усе ефектно виглядало…
Олена Гончаренко запитує:  «Хто зробив зі шкільного життя шоу? Хто зробив телефон третім гравцем у дуеті учень – учитель?».
Відповідаю: у 99,99% випадків точно не вчитель. Лише 0,01% – це НУШикиТікТошики, які перетворюють свої уроки на видовище.
Його змусили це зробити ініціатори та запопадливі виконавці НУШ(Нового Українського Шоу). МОНенята та агентинята зміненят на грантах, яким треба показувати грантодавцям «тріумфальну ходу» НУШ, псевдодитиноцентрованість та інновації, які красиво виглядають, але насправді доруйновують залишки освіти.