История Украины с древнейших времен.

[Edalmas]

Удивительная вещь - взрослые люди занимаются изучением истории того, чего не было...

 

Вы еще историю улыбки чеширского кота исследуйте...

 

Дружище, ты хочешь сказать, что до 1147-го у России тоже нет истории?:D КАЖДАЯ территория имеет свою историю. Кстати, что там насчет исконно российского Калининграда? Его тоже не было до 1945-го?8-)

[Moroz]

Для долбня, который отметился в моей репе - это мне пох. Более того, красный цвет - это цвет Знамени моей Страны. А ты себе жовто-блевотную кровь смодифицируй...

[Moroz]

Дружище, ты хочешь сказать, что до 1147-го у России тоже нет истории?:D КАЖДАЯ территория имеет свою историю. Кстати, что там насчет исконно российского Калининграда? Его тоже не было до 1945-го?8-)

 

Старина, боюсь, что из меня историк никакой. Не стану я так глубоко лезть, уж прости меня.

[Юрий Киев]

...І. Вступ

 

Полягти в боротьбі за волю Батьківщини чи за визволення й свободу свого народу вважається в усіх народів за найпочеснішу смерть. Вона каже про патріотизм і самопожертву за рідний край і народ. Імена цих полеглих борців і діячів у великій пошані і прославляються. Так твориться народний культ героїв і діячів – патріотів, а за ними і школа та приклад патріотизму для нащадків. Так виховуються історична пам’ять народу і складаються національні традиції й легенди про чини патріотів, яких не забувають.

 

Патріот любить Батьківщину, свій народ і рідну культуру – свободу, право, мову, побут й інші блага своєї народності, віддається службі їй всією душею, дбає про вищий розвиток і процвітання її, присвячує й віддає їй себе, захищає й обороняє її від ворогів усіма силами, жертвуючи й своїм життям. Він дбає за державність, самостійність, незалежність, свободу й культуру та добробут свого народу. Патріотизм вважають за одну з найвищих категорій моралі; він вимагає любові, активності, посвяти й самопожертви на благо рідної землі й народу. Патріоти мають у нагороду за це у Батьківщини, народу і нащадків найглибші почуття вдячності: вони стають прославленням у науці й прикладом для всіх бути такими. Іпатіївський літопис описавши заслуги Переяславського князя Володимира Глібовича, що жертвував собою, обороняючи Україну і український народ від Половців, а в 1187 році, застудившись в поході проти них, умер, закінчує похвалу князеві словами: „ Онем же Україна много постонала” (плакала, журилася, жалкувала). Так і народна пісня про смерть Морозенка, оборонця рідної землі й борця за свободу, каже: „ За тобою, Морозенку, уся Україна плаче”. Добра слава стоїть на добрих ділах на благо народу й рідної землі.

 

А чи знаємо ми достовірно, з відкіля назва нашої країни походить. „Україна” славетна наша! Хто придумав назву? Спробуємо разом дослідити це......

1. Старословянске слово „кра”

У старій київській мові, як розмовній, так і літературній, вживання українських народних слів: краяти, усякнути, обрубити, урізати, утяти, а також – старослов’янською слова „КРА” – одрізок, одрізаний шматок землі, вкраяний окремий шмат землі, уділ, самостійна земля.

 

Слово „кра” зустрічається в староруських пам’ятках, наприклад в Літопису. Це доказує, що в руській літературній мові ХІ ст. воно було добре відомим: „краяти” – відрізати, українською „краяти” і „кравець”, руською – „краить” (резать), і словінське krajat з тим самим значенням вказує на спільно слов’янське вживання слова. Ми до цього додамо, що і в чеській мові того ж самого значення слово krajeti – краяти різати, звідси kraj – край, страна, krajina - страна, окрема земля, окрема територія, krajan – земляк.

 

Корень слів краяти – вкраяти – украяти один – КРА, а в префіксі ненаголошене „у” є те саме, що „в”. В цьому тільки і різниця межи словами: країна, вкраїна, україна.

2. Префікси „у” і „в”

Давно вже помічено, що в стародавніх пам’ятках українського письменства звуки „У” і „В” часто заміняють один одного взаємно без зміни значення слів і що це є спеціальною характеристичною особливістю української мови. В російській мові цього не існує. Ці „У” і „В” є характеристичною особливістю й прикметою української мови.

 

Якщо розглянути слово „окраїна”, то префікс „о” цілком іншого значення, ніж „у” і „в”, тому і значення слова „окраїна” цілком інше, як „вкраїна”, „україна”. Ми бачимо, що значення слова „україна”, „вкраїна” і „окраїна” абсолютно різні і що ототожнювати їх не можливо, тому й твердити, що „Україна” є означенням „окраїни” не можливо.

3. Кінцівка „їна”

Кінцівка „ЇНА” для слів, яки означають результат чинності, акту, акції: мити – водоьомина, промити – промоїна, руйнувати – руїна, бити, збити – збоїни, вибити – вибоїна, краяти – країна, вкраяти – вкраїна, україна, украяти – україна, окраяти – окраїна.

www.movakalynova.narod.ru/nazvanashojizemli.html/

[Starper]

Удивительная вещь - взрослые люди занимаются изучением истории того, чего не было...

 

.

 

А мне очень интересно. Слаб я в исторических фактах. Не интересовался никогда.

Для себя выяснил, что словосочетание "українські козаки"-нонсенс.

Да и Укров древних, с которыми так носился Ющенко -не было.

И гордость за свою нацию, по-моему, нужно прививать по-другому.

Нельзя со лжи начинать, притягивая историю за уши.

А то получается, как у нуворишей. Только пошли первые деньги, так сразу и родословную себе заказывают, и чтоб было или от гетьманов каких то, или от Рюриков, а ещё лучше - от Валуа.

[Юрий Киев]

Для себя выяснил, что словосочетание "українські козаки"-нонсенс.

Да и Укров древних, с которыми так носился Ющенко -не было.

интересно....а с чего вы это решили?

[Alxey R]

А мне очень интересно. Слаб я в исторических фактах. Не интересовался никогда.

Для себя выяснил, что словосочетание "українські козаки"-нонсенс.

Да и Укров древних, с которыми так носился Ющенко -не было.

И гордость за свою нацию, по-моему, нужно прививать по-другому.

Нельзя со лжи начинать, притягивая историю за уши.

А то получается, как у нуворишей. Только пошли первые деньги, так сразу и родословную себе заказывают, и чтоб было или от гетьманов каких то, или от Рюриков, а ещё лучше - от Валуа.

 

Vcraina о paese de Cosacchi -Украина земля Козаков, выше там есть и Московия

1641 год.

[S.A.Y.]

Vcraina о paese de Cosacchi -Украина земля Козаков, выше там есть и Московия

1641 год.

 

Где Вы ее нашли?

[Alxey R]

Где Вы ее нашли?

 

ukrpolitica.narod.ru/

[.Alex.]

Удивительная вещь - взрослые люди занимаются изучением истории того, чего не было...

С вами на єту тему дискутировать бесполезно, как я понял, но все же по поводу что было, а чего не было:

 

"...гравюра 1650р... де Україна фігурує, як держава, під іменем України, нарівні з іншими Европейськилти державами. В "Зап. Чина св. Василя Вел." (т. Vі, в. 1-2, 1935, с. 326) . О. Переяславський помістив політичну гравюру-щарж, знайдену ним в картогр. від. Берлінської Державної Бібл. Гравюру зробив невідомий Голланд. майстер в XVіі стол. На ній політичний стан 1650 року і з. деякими .змінами її можна було б сьогодня прийняти за сатиру на нинішню Лігу Націй. Надруковано її було в Голландськім місті Delfft При гравюрі надруковано зміст її німецькими віршами середини XVII стол. Заголовок на гравюрі в перекладі, такий: "Загранично - Європейське або Французько-голландське державне зібрання". В нім фігурує разом з іншими державами і Україна... На гравюрі, яку ми тут передруковувмо, oфігурує 10 держав, з яких 9 в постатях людей, а одна в постаті, пса, що мав собою уявляти Турцію XVII в. Держави понумеровані.

 

Число 1 - Франція, 2 - Голландія, 3 - іспанія, з орлом - Німеччина, 5 - Швеція, красуня - іспанія. Одні з них сидять, другі стоять за столом і грають в карти. На столі карти і купа золота. Гарна іспанка з дорогими перлами на шиї й руках розглядав карти. З тексту видно, що вони для поживи знову хотять підняти війну на морі і на суші і вхопитися за скрівавлену зброю. Це Європейське зібрання. Франція каже: Підніміться, вояки! Тепер починається гра війни! Голландія мій противник, я хочу взяти її добре в руки. Голландія! Готуйся до бою! На це Голландія відповідав: Я ще не боюся. Я ще нічого не загубила й не загублю і буду воювати. іспанія буде держати зо мною чи в побіді, чи в поражці. - Німеччина каже до Швеції: Ми двое будемо держати разом, щоб цим досягти миру. Англія хоче й обіцяв допомогти Франції. Завважимо, що іспанія і Голландія в XVII столітті були найбагатіші.

 

Як видно, по тому, що на столі, у всіх жадоба до поживи коштами сусідів і до багатства. На гравюрі з правого боку ч. 7 - Польща. 8 - Московія, 9 - Україна і 10 - пес - це Турція XVII в. Польща сидить сумна, замислена, пригнічена й зажурена. В 1650 p. її стан був тяжким в Європі. Позад неї стоїть Україна в постаті Козака, який держить в руці меч і ним погрожує їй, дивиться гнівно на неї і в поготівлі накинутися. В тексті читаємо: Козак повний намислу, його серце хоче розірватися од гніву на Польщу, він знову витягав відточену шаблю й загрожує, що виріже у Поляків і дітей в колисці. За козаком суне по слідах Татарин, повний дикого звірства, й здалека чути його дикий і хижиий крик, рев. Україна, чуючи його, трівожиться. Польща в страху, бо внутрішні сварки й роздори панують і вона не може справитися, з ними та ще й Турецький пес весь час загрожує нападом, убивствами і грабунками та пожежами. Польща каже: Хочуть мене обезчестити і Москва допомагає цьому вірно.

 

Тіпічна фігура Москви під ч. 8 різко відріжняється від усіх інших. Всі мають вигляд європейців, а фізіономія і одяг та вираз лиця Москвина чисто азіатські - тут Москва - чистий азіат, фізіономія з борідкою, рот скривлений, хитра і лукава. Москва нацьковує пса (Турцію) на Європу й каже: Я хочу роздмухати огонь, щоб запалити Європу (в тексті: Ich will das Feuer schuren. Про Козака під ч. 9 в тексті написано :Sein Herz im Leib will sidh ruhren. Українську державу в тексті названо: Die Ucraine - Україна. (Die Ucraine zitternd bebt.). На гравюрі Україну виставлено в Європі нарівні з іншими державами, як європейську державу і члена Європейського зібрання держав. Ми звертаємо увагу на, те, що тут вказане національне й державне імя "Україна" в 1650 році й за кордонами, в чужих краях і для чужих держав. Це назва й політична. Звертаємо увагу й на те, що і фігурою, і обличчям,і одягом Московія в очах Європейців цілком відріжнена від України."

 

Это для тех кто считает, что Украина -это окраина толи России толи Польши.

По крайней мере уже в VII веке Украина - это политическое название государства наровне с другими европейскими государствами и Московией...

До 17 века в европейских источниках Русью назывались земли являющиеся теперешней Украиной и к теперешней России это название не имело никакого отношения, она(теперешняя Россия) там называлась как угодно -Тартария, Татария, Московия но не Русь

 

Итальянец Гуагнино выдает в 1581 г. известный труд ?Sarmatiae Europae descripto? (?Описание Сарматии и Европы?), в котором тоже четко разграничивает названия ?Polonia, Russia, Livonia и Moschovia?.

, точно также, и как в переизданых тогдашних российских источниках звучат только название государства как Московия, а жителей называли московитами:

Корб Иоанн Георг ? ?Дневник путешествия в Московию (1698?1699)? (перевод и примечание А. Малеина, Спб., 1905); Плейер Оттон ? ?О нынешнем состоянии государственного управлення в Московии (1710 г.)? (Чтения в Обществе истории и древностей Росийских. 1874, кн. II); ?Путешествие через Московию Корнелия где Бруина при Петре Великом? (Чтения в Обществе истории и древностей Российских. 1872, кн. И, II, V, 1873, кн. И); ?Письма и донесения иезуитов о России конца XVII и начала XVIII века? (Спб., 1904). В последнем произведении постоянно встречается: ?москвитяне?, ?Московия?, ?Московское государство? и т.п. Отметим еще такие произведения: Берберини Рафаэль ? ?Путешествие в Московию Рафаэля Берберина? в кн. ?Сказание иностранцев о России в XVI и XVII веке? (Спб., 1840); Витсен Николаас ? ?Путешествие в Московию. 1664?1665: Дневник? (Спб., 1996); Гейденштейн Г. ? ?Записки о Московской войне 1578?1582 гг.? (В 5 кн, Спб., 1889); Майерберг А. ? ?Путешествие в Московию? (Г., 1874); Олеярий А. ? ?Описание путешествия в Московию в Персию и обратно? (Спб., 1905); Рейтенфельс Я. ? ?Сказания светлейшему герцогу Тосканскому Козьме Третьему о Московии? (Г., 1905); Исак Масса ? ?Краткое известие о Московии в начале XVII века? (Г., 1937). В сборнике реляций дипломатов за период правления царей от Ивана Грозного к Алексею Михайловича постоянно встречаются сроки ?Московия?, ?московити?.

...а вот уже с 17 века наряду с названием Русь встречается название Украина

В словаре ?Baudraud?, выданному в Париже в 1701 г. под названием ?Ukraine ? Russie?, читаем про Украину-Русь от Черного моря к Львову. Московия зовется здесь ?Moscovita?.

 

Знаменитая книга французского инженера Гийома Левассера где Боплана, написанная в начале 50-х гг. XVII ст., называет всю Украину по-латыни ?Ukraina?, а части ее (Подилля, Волынь, Киевщина, Брацлавщина и т. д.) ? ?pars Ukrainae?. О пространстве ее территории Боплан пишет, что ?Depuis les confines de la Moscovie jusquaux limites de la Transilvanie?, то есть ?от границ Московии к границам Трансильвании?. Украинский народ он целиком отделяет от поляков и московцив, которых зовет московитами. ?До 18 века Московия на чужинецких географических картах пишется тилько Московией, а ни Русью, ни Россией не зовется и за них не считается. Название Московии Россией сначала с объясняющими дополнениями начинается с 18 века?.

...хотя Россия попрежнему называется Московия и лишь с 1721 года по решению Петра1 Московия стала называться Россией:

Даже после переименования Петром I в 1721 г. ?Московского царства? в ?Российскую империю? в Западной Европе еще долго держались старые традиционные названия ?Московия?, ?московиты?. Еще в 1869 г. французский политик К. где Лямар писал: ?В Европе существует народ, забытый историками, ? народ русинов: 121/2 млн ? под российским царем и 21/2 млн ? под Австро-венгерской монархией. Народ этот такой же многочисленен, как народ Испании, втрое больше чехов и ровный за количеством всем подданным короны святого Стефана. Этот народ существует, имеет свою историю, отличающуюся от истории Польши да еще больше отличающуюся от истории Московщини. Он имеет свои традиции, свой язык, отдельный от московской и польской, имеет выразительную индивидуальность, за которую борется. История не должна забывать, что к Петру I тот народ, который мы называем рутенами, звался руским, или русинами, и его земля звалась Русью и Рутениею, а тот народ, который мы в настоящее время зовем руским, звался москвинами, а их земля ? Московией.В конце прошлого века все во Франции и в Европе хорошо умели отличать Русь от Москов?ї?.49 Выдающийся современный французский историк Фернан Бродель в своем фундаментальном труде ?Материальная цивилизация, экономика и капитализм, XV?XVIII ст.? постоянно называет допетривску Россию сроком Московия. На карте, которая показывает маршруты армянских купцов в XVII ст., территория России называется ?Московией?, а территория Украины ? ?Рутен?єю?.50 Шарль Монтеск?е в произведении ?О духе законов? (1748) постоянно употребляет срок Москов?я.51 В Европе считали, возможно, и не безосновательно, что лишь Екатерина II ?Височайшим повелением? даровала московскому народу имя ?русские? и запретила ему употреблять имя ?московитяни?.52 Точно известно, что именно Екатерина II первой остро выступила против официального употребления этнонима ?москали?: ?Им?я Московия, Москов, Москаль, Москвич совсем недавно (!) от сущного незнания или же от соседней зависти (!) принято?, ? поучала немка из санкт-петербургского трону.

Геннеральная карта Украины с принадлежащими првинциями.

с надписью: Украина-земля козаков.

[Moroz]

С вами на єту тему дискутировать бесполезно, как я понял, но все же по поводу что было, а чего не было:

 

 

Поняли Вы меня правильно.

 

Ибо вот такая картинка мне намного ближе:

 

(ссылка на изображение устарела)

[S.A.Y.]

Я бы протестовал против антропометрии. Речь идет об истории, о событийных рядах. Посадите рядом поляка и ничего не изменится, если поснимать ордена. А если снимать все в бане, то и немца Вы вряд ли узнаете.

 

Но Вы ж не утверждаете, что с немцами нам делить нечего? :lol:

[Moroz]

Я бы протестовал против антропометрии. Речь идет об истории, о событийных рядах. Посадите рядом поляка и ничего не изменится, если поснимать ордена. А если снимать все в бане, то и немца Вы вряд ли узнаете.

 

Но Вы ж не утверждаете, что с немцами нам делить нечего? :lol:

 

Вот о чем-чем, а об антропометрии я и не думал, не мое это. Смотрите: сидят два человека, русский и украинец. А награды у них одинаковые. Оба были заняты делом, судя по наградам - одинаково важным. И вряд ли они были заняты таким дерьмом, как выкапывание любых, даже сомнительных подтверждений тому, кто из них раньше появился и кто матери-истории более ценен...

 

Делом надо заниматься, а не херней на тему нацсамоидентификации страдать.

[Юрий Киев]

Хронологія Геноциду.

Нищення УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

 

-- 1626 р. Цензурування творів Лаврентія Зизанія в Москві.

-- 1627 р. Знищення "на пожарех" книжок К.Ставровецького за "есери и супротивства" з наказу царя Михайла Федоровича і патріарха московського Філарета. Заборона купувати книжки "литовской печати".

-- 1654 р. Наказ царя Олексія Михайловича українцям: "разделение с поляками сотвориш, как верою, так и чином, хохлы, которые у вас на головах пострегите."

-- 1672 р. "Заказкрепкой, чтобы блди польские и латинские печати книги никто у себя в домах не держали, а приносили и отдавали бы воеводе".

-- 1677 р. Наказ патріарха Іоакима видерти з українських книжок пакуші "не сходные с книгами московскими".

-- 1685 р. Скасування автономної української церкви і встановлення контролю московського патріарха не тільки над релігією, але й освітою та культурою України.

-- 1687 р. Коломацькі статті, за якими Москва зобов'язувала гетьмана дбати про збільшення шлюбів між росіянами та українцями.

-- 1689 р. Заборона Київській Лаврі друкувати книжки без патріаршого дозволу.

-- 1690 р. "Сугуба, трегуба і моногуба" "анафема" Московського собору на книжки С.Полоцького, П.Могили, К.Ставровецького, І.Галятовського, Я.Барановича, А.Радивільського, І.Славинецького.

-- 1693 р. Заборона патріарха Андріана привозити українські книжки до Москви.

-- 1709 р. Указ про обов'язковість цензурування до друку українських книжок у Москві.

-- 1718 р. Загадкова пожежа в Київській Лаврі, під час якої згоріла найбільша на той час українська бібліотека.

-- 1720 р. Наказ Петра І: "В Киево-Печерской и Черниговской типографиях вновь книг никаких не печатать... старые книги справливать прежде печати, дабы... особливого наречия в оных не было".

-- 1721 р. Наказ про цензурування українських книжок. Накладені штрафи на Київську та Чернігівську доукарні за книжки "не во всем с великороссийскими сходные". Знищення Чернігівської друкарні.

-- 1737 р. Московський намісник у Києві князь Баратинський арештував київський магістрат, забрав і відіслав до Петербурга грамоти з привідеями м.Києву, сподіваючись, що українці здобудуть свої парва, бо "ссылаться им в вольностях бедт не на что".

-- 1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. Заборони петербурзького Синоду друкувати українські книжки.

-- 1763 р. Указ Катерини ІІ про заборону викладання українською мовою у Києво-Могилянській академії.

-- 1764 р. Інструкція Катерини ІІ князю О.Вяземському про русифікацію України, Прибалтики, Фінляндії та Смоленщини, "якщо розумні люди будуть обрані начальниками цих провінцій. Коли ж у Малоросії не буде гетьмана, то треба намагится, щоб час і назва гетьманів зникли..."

-- 1764 р. Скасування української держави -- Гетьманщини.

-- 1769 р. Наказ синоду, за яким українські книжки по церквах були замінені московськими.

-- 1775 р. Зруйнування Запорізької Січі та скасування міської автономії за Магдебурзьким парвом по Литовському статуту.

-- 1783 р. Закріпачення селян Лівобережної України.

-- 1784 р. Наказ про обов'язковість "чистого российского языка" в Київській академії, "всех училищах Империи". Наказ правити по церквах службу "голосом, свойственным российскому наречию". Русифікація початкової освіти в Україні.

-- 1800 р. Наказ Павла І про заборону будівництва церков в Україні в дусі козацького бароко, а лише у московському синодальному стилі.

-- 1834 р. Заснування Київського університету з метою "русифікації юго-западного края".

-- 1847 р. Розгром Кирило-Мефодіївського товариства і наказ цензорам суворо слідувати за українськими письменниками "не давая перевеса любви к родине над любовью к отечеству".

-- 1862 р. Закриття українських недільних шкіл для навчання дорослих.

-- 1863 р. Циркуляр міністра внутрішніх справ П.Валуєва про заборону видавати підручники, літературу для народного читання та книжки релігійного змісту українською мовою, якої "не было, нет и быть не может". "Общерусский также полезен для малороссиян и даже гораздо понятнее, чем теперь сочиняемый для них некоторымы малороссиянами и в особенности поляками так называемый украинский язык...".

-- 1869, 1886 рр. Укази про доплату російськими чиновниками за русифікацію України "В десяти Юго-Западных губерниях лицам русского происхождения, исключая однако местных уроженцев, производятся прибавки к содержанию...".

-- 1876 р. Таємний (Емський) указ Олександра ІІ про заборону ввезення до імперії будь-яких книжок і брошур "малоросійським наріччям", заборону друкування оригінальних творів художньої літератури, в яких "не допускати жодних відхилень від загальновизнаного російського правопису". Заборонялися також сценічні вистави, спів, читання та друкування текстів до неї українською мовою.

-- 1881 р. Заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.

-- 1895 р. Головне управління у справах друку заборонило видавати українською мовою книжки для дитячого читання.

-- 1899, 1903 рр. Заборона користуватися української мовою для проголошення наукових доповідей та промов на археологічному з'їзді у Києві та на відкритті пам'ятника Котляревському у Полтаві.

-- 1908 р. Указом Сенату Російської імперії україномовна культура і освітня діяльність оголошені шкідливими, "бо можуть викликати наслідки, що загрожують спокою і безпеці".

-- 1910 р. Циркуляр П.Столипіна, який забороняв створення "инородческих товариществ, в том числе украинских и еврейских, независимо от преследуемых ими целей..."

-- 1914 р. Заборона в окупованій російської армією Галичині та Буковині друкування книг, газет і журналів українською мовою, розгром товариства "Просвіта", спалення українських книжок, гоніння на українську культуру та церкву, депортація свідомих українців до Сибіру.

-- 1932 р. Постанова ЦК ВКП(б) про припинення українізації.

-- 1933 р. Погром українців Кубані.

— 1933 р. Свідоме знищення московським більшовицьким режимом 8 млн. українських селян шляхом організації голодомору. Централізоване переселння росіян у вимерлі села України.

-- 1934 -- 41 рр. Знищення та арешт 80% української інтелігенції.

-- 1934 -- 41 рр. Небувале за масштабами цілспрямоване нищення архітектурних пам'яток Києва та інших міст України як історичної пам'яті народу.

-- 1938 р. Постанова "Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР".

-- 1958 р. Постанова про вивчення української мови за бажанням батьків.

-- 1963 р. Підпорядкування національних Академій НАук союзних республік московській Академії Наук СРСР.

-- 1964, 1969, 1979 рр. Серія загадкових пожеж у відділах україністики в бібліотеках Академії Наук, музею "Сояія Київська", Видубецього монастиря у Києві, медичного інституту в Тернополі, Успенської церкви та музею українського мистецтва у Львові. Аналогічні "загадкові" пожежі в цей час тсалися в національних бібліотеках інших республік СРСР (Тарту, Самарканд, Ашхабад), окрім Росії.

-- 1983 р. Постанова ЦК КПРС про русифікаці України, за якою вчителі російської мови та літератури в Україні отримали 16% надбавки до платні порівняно з виклачами української мови.

 

Література:

Огієнко І. Українська культура. -- К., 1918;

Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних відносин. -- К.: Дніпро, 1993; Хрестоматія з історії України. -- К., 1993; Російщення України. -- К., 1992.

[первый домик]

Таку цікаву темку завели!

Почав читати, а тут все знов з’їжджає в бік - українці, москалі…Хто кого пригноблював… Хто могутніший…

Шановні! Досить скрізь шукати те, що нас роз’єднує.

Та, й не про це взагалі ТЕМА!

Тема називається – «История Украины с древнейших времён».

Так давайте це питання і висвітлювати.

Мені наприклад цікаво, коли на теренах сучасної України люди почали користуватися вогнем, коли почали обробляти землю, на кого були схожі (європеоїди чи інш.), чи можна трипільців вважати праслов’янами, куди вони поділися …

Думаю, для багатьох ці питання набагато цікавіші, ніж ставлення етнічних українців та етнічних росіян до, наприклад, Бандери. Останнє – набридло!

 

Пи.Си. Дуже був здивований, коли дізнався, що в часи Запорізької Січі на наших територіях не вирощували пшеницю! Ну, майже не вирощували. Її імпортували з Московії. А, от у нас вирощували - жито, ячмінь, гречку інші крупи.

[Ирида]

в часи Запорізької Січі на наших територіях не вирощували пшеницю! Ну, майже не вирощували. Її імпортували з Московії

А можно дізнатись, звідки дані? Думаю, багато хто знає, що кліматичні умови вирощування жита і пшениці відрізняються, і умови власне Московської області для вирощування пшениці скажімо так...сумнівні, то звідки вона бралась, та ще й в розмірах експорту?

[_Mars]

Так москали продотряды отправляли на Украину-а потом продавали за золото иностранцам.Это у них в крови:D

[первый домик]

А можно дізнатись, звідки дані? Думаю, багато хто знає, що кліматичні умови вирощування жита і пшениці відрізняються, і умови власне Московської області для вирощування пшениці скажімо так...сумнівні, то звідки вона бралась, та ще й в розмірах експорту?

 

Так, звісно.

Ввечері гляну автора книги.

Книга, взагалі то, художня, але її написав історик та письменник.

Та, в кінці книги, поза художнім твором, наведено багато історичних (дійсних) фактів із життя запорожців (побут, влада, військо, їжа, релігія тощо).

[первый домик]

Ще одна цікавинка, яку запам’ятав з тієї ж книги.

Реєстрові козаки, а також козаки, що мешкали у паланках не займалися скотарством. Не розводили худобу – ні корів, ні овець! Хоча мешкали якраз у степовій зоні, де випас худоби був би надзвичайно продуктивним. Можливо, їм було зручніше просто захоплювати отари овець у татар?

Єдина худоба, яку тримали козаки – коні.

 

Пи.Си. Доречи, чомусь ніде не чув про свиней? Можливо хтось, щось знає? Коли їх стали розводити в Україні? Коли «національним надбанням» кожного українця стало САЛО?

:D

[первый домик]

Та книжка - це "Сагайдачний", Андрій Чайковський (історик, письменник кінця 19-го - початку 20-го століття)

[первый домик]

А можно дізнатись, звідки дані? Думаю, багато хто знає, що кліматичні умови вирощування жита і пшениці відрізняються, і умови власне Московської області для вирощування пшениці скажімо так...сумнівні, то звідки вона бралась, та ще й в розмірах експорту?

 

Я от подумав, можливо не зовсім коректно порівнювати розповсюдження с/г культур раніше і зараз?

Наприклад, за часи Запорізької Січі в нас не було картоплі (її ще не завезли у Європу, вірніше, в Європі вона вже була, а от у Східній Європі з'явилася завдяки Петру І (1672-1725 рр.)). А тепер вона росте повсюди.

Найпоширенішою круп'яною культурою була гречка. А зараз в нас її вирощують не дуже багато.

[_Mars]

Єдина худоба, яку тримали козаки – коні.

 

 

:D

 

И на них они ездить толком не умели...Казацкое войско было пехотным...А конницу-приходилось у татар нанимать-вместе с татарами

За что поплатились не раз...

Да и зачем реестровым казакам кого-то держать? Они зарплату получали из казны нехилую-за то,что в вслучае необходимости-воевать шли...

[Ирида]

можливо не зовсім коректно порівнювати розповсюдження с/г культур раніше і зараз?

Розповсюдження і оптимальні умови для вирощування - трохи різні речі. Жито і пшениця - найдавніші с\г культури, поруч з рисом. Але останній не вирощують зараз на теренах нашої землі не тому, що він невідомий (як картопля в 17ст) чи менталітет нашого селянина не годиться (хоч, і це - правда), а передусім тому, що погодні і грунтові умови у нас - не для нього.(Експерименти в Криму та на Кубані прошу не зачіпати).

[первый домик]

Розповсюдження і оптимальні умови для вирощування - трохи різні речі. Жито і пшениця - найдавніші с\г культури, поруч з рисом. Але останній не вирощують зараз на теренах нашої землі не тому, що він невідомий (як картопля в 17ст) чи менталітет нашого селянина не годиться (хоч, і це - правда), а передусім тому, що погодні і грунтові умови у нас - не для нього.(Експерименти в Криму та на Кубані прошу не зачіпати).

 

Тим не менше, я схиляюся до віри в поданий матеріал Чайковського.

Якщо Ви знайдете інформацію про пшеницю, як найпоширенішу культуру тих часів – буду дуже вдячний!

[Ирида]

Якщо Ви знайдете інформацію про пшеницю, як найпоширенішу культуру тих часів – буду дуже вдячний!

А вона і не була найпоширенішою, саме тому пшеничний хліб був святковий, а в будень в основному їли житній, показником заможності передусім було використання пшеничного як щоденного. Та то вже не для гречкосіїв!(власне, саме слово є підтвердженням

Найпоширенішою круп'яною культурою була гречка

.